В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
АЛСОКАМ 10 мг/мл амп. 1,5 мл №5

АЛСОКАМ 10 мг/мл амп. 1,5 мл №5

rx
Код товара: 603850
Производитель: Лекхим-Харьков (Украина, Харьков)
3 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Alsocam.

Alsokam.

Место хранения:
Активный ингредиент: мелоксика;
1,5 мл препарата содержит 15 мг меноксикама;
1 мл препарата содержит 10 мг меноксикама;
Вспомогательные вещества: Мегглюмин, гликофурол, полоксамеров 188, хлорид натрия, глицин, гидроксид натрия, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физико-химические свойства: прозрачный, желтый с зеленым оттенком раствора.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства.
ATH CODE M01A C06.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика .
Allsocam - это нестероидное противовоспалительное лекарственное средство (NSAID) класса эмолийной кислоты, имеющего противовоспалительное, обезболивающее и антипиретическое воздействие.
Мелоксика показала высокую противовоспалительную активность на всех стандартных моделях воспаления. Его точный механизм действий остается неизвестным. Тем не менее, существует общий механизм действий для всех НПВП (включая мелодики): ингибирование биосинтеза простагландинов, которые являются воспалительными посредниками.
Фармакокинетика.
Поглощение. Мелоксикам полностью поглощается после внутримышечной инъекции. Относительная биодоступность по сравнению с пероральным введение - почти на 100%. Следовательно, не нужно регулировать дозу в переход от внутримышечно к пероральному применению. После внутримышечной инъекции 15 мг максимальная концентрация плазмы крови составляет около 1,6-1,8 мкг / мл и достигается за 1-6 часов.
Распределение . Мелоксикам очень сильно связывается с белками плазмы крови, в основном с альбумином (99%). Мелоксика проникает в синовиальную жидкость, где его концентрация половина меньше, чем в плазме крови. Объем распределения низкий, среднее значение 11 литров после внутримышечного или внутривенного использования, при этом индивидуальные отклонения в пределах 7-20%. Объем распределения после использования нескольких пероральных доз мелькомасляных (от 7,5 до 15 мг) составляет 16 литров с коэффициентом отклонения в диапазоне от 11% до 32%.
Биотрансформация . Мелоксикамы подвержены обширной бионтрасформации в печени.
В моче на моче было выявлено четыре различных метаболита мелоксикам, которые являются фармакодинамически неактивными. Основной метаболит 5'-карбоксимелоксикама (доза 60%) образуется путем окисления промежуточного метаболита 5'-гидроксиметилмелоксикама, который также выделяется в меньшей степени (доза 9%). Исследование in vitro предполагает, что CYP 2C9 играет важную роль в процессе обмена веществ, в то время как Isesense of Cyp 3A4 играют меньшую роль. Деятельность пероксидазы у пациентов может быть ответственна за две другие метаболиты, которые составляют
16% и 4% назначенной дозы соответственно.
Устранение. Он выводится из организма мелодиками в основном в виде метаболитов в равных частях с мочой и фекалиями. Менее 5% суточной дозы выводится в неизменном состоянии с фекалиями, небольшое количество выделяется мочой. Период полураспада составляет от 13 до 25 часов в зависимости от способа применения (оральный, внутримышечный или внутривенный). Плазменный клиренс составляет около 7-12 мл / мин после одной устной дозы, внутривенного или ректального применения.
Линейность дозы. MeloxiCam демонстрирует линейную фармакокинетику в рамках терапевтической дозы 7,5 мг до 15 мг после перорального и внутримышечного введения.
Специальные группы пациентов.
Пациенты с печеночной / почечной недостаточностью. Печеночная и почечная недостаточность от легкой до умеренной степени не влияет на фармакокинетику мелоксикама. Пациенты с умеренной степенью почечной недостаточности имели значительно более высокий общий оформление. Уменьшение связывания с белками в плазме крови наблюдалось у пациентов с терминальной почечной недостаточностью. С терминалом почечной недостаточности, увеличение объема распределения может привести к увеличению концентрации свободного меноксикама (см. Разделы «Способ применения и дозы» и «противопоказания»).
Пациенты пожилых людей. У пациентов пожилого возраста средние фармакокинетические параметры похожи на такие мужские гендерные добровольцы. У пациентов пожилого женского пола ценность AUC выше, а период полураспада дольше по сравнению с соответствующими показателями у молодых добровольцев обоих полов. Средний плазменный зазор в равновесии у пожилых пациентов был немного ниже, чем молодые волонтеры (см. «Способ применения и доза»).
Клинические характеристики.
Индикация.
Для краткосрочного симптоматического лечения острой атаки ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита, когда другие методы применения не могут быть применены.
Противопоказание.
- возраст пациента до 18 лет;
- повышенная чувствительность к активному ингредиенту или другим компонентам лекарственного средства;
- Гипочувствительность к активным веществам с аналогичным действием, таких как NSAID, аспирин. Мелоксикам не следует назначать пациентам, у которых есть симптомы астмы, носовых полипов, ангионеротических отеков или уравновешений после получения аспирина или других НПВП;
- желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанные с предварительной терапией НПВП, в анамнезе;
- активная или рецидивирующая язвенная болезнь / кровотечение в анамнезе (два или более отдельных признанных случаев язвы или кровотечения);
- тяжелая печеночная недостаточность;
- тяжелая почечная недостаточность без использования диализа;
- желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное кровотечение в анамнезе или других нарушениях свертывания крови;
- расстройства гемостаза или одновременное использование антикоагулянтов (противопоказания связаны с использованием);
- тяжелая сердечная недостаточность.
Не применяйте для лечения боли периодической в ​​коронарном шунте (КШ).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Риски, связанные с гиперкалиемией
Некоторые препараты могут продвигать гиперкалиемии: соли калия, диуретики сберегающего калия, энгиотензин-преобразования ингибиторов фермента (ACE), антагонисты рецептора ангиотензина II, нестероидные противовоспалительные препараты, гепарины (низкая молекулярная масса или нераспределенные), циклоспорин, Tracerumus и триметоприм.
Начало гиперкалиемии может зависеть от того, связаны ли связанные с ним факторы. Риск гиперкалемии увеличивается, если вышеупомянутые лекарственные средства используются в сопровождении в сопровождении мелоксикама.
Фармакодинамические взаимодействия.
Другие нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и ацетилсалициловая кислота ≥ 3 г / день. Сочетание с другими НПВП не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»), ацетилсалициловой кислоты в дозах ≥ 500 мг на прием или ≥ 3 г полной суточной дозы.
Кортикостероиды (например, глюкокортикоиды). Одновременное использование с кортикостероидами требует осторожности из-за повышенного риска кровотечения или появления в желудочно-кишечном тракте.
Антикоагулянты или гепарин. Значительно повышает риск кровотечения благодаря подавлению функции тромбоцитов и повреждения газопроводьюоденальной слизистой оболочкой. NSAIDS может улучшить антикоагулянты, такие как Warfarin (см. Раздел «Особенности применения»). Не рекомендуется одновременное использование НПВП и антикоагулянтов или гепарина в гериатрической практике или в терапевтических дозах. В связи с внутримышечным введением раствор впрыска мелкикама противопоказан пациентам, подвергающимся антикоагулянтам (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
В других случаях (например, в профилактических дозах) при нанесении гепарина требуется меры предосторожности из-за повышенного риска кровотечения.
Тромболитические и анти-агрегационные препараты. Увеличение риска кровотечения из-за ингибирования функции тромбоцитов и повреждения газовой оболочки гастродуоденальной слизистой оболочки.
Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS) . Повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения.
Диуретики , ингибиторы ACE и антагонисты ангиотензина II. НПВП может снизить влияние диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с функцией почек (например, у пациентов с обезвоживанием или пожилыми пациентами с почечной функцией), одновременные ингибиторы ACE или антагонисты II ангиотензина II, которые подавляют циклооксигеназу, могут привести к дальнейшему ухудшению функции почек, включая возможную острую почечную недостаточность, что обычно обратимый. Следовательно, комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. Пациенты должны получить адекватное количество жидкости, а также необходимо контролировать функцию почек после начала совместимой терапии и периодически продолжаться (см. Раздел «Особенности приложения»).
Другие антигипертензивные лекарства (такие как бета-блокаторы). Можно уменьшить антигипертензивное влияние бета-блокаторов (в результате ингибирования простагландинов с вазодилирующим эффектом).
Ингибиторы кальцинерина (например, циклоспорин, Tracrolymus). Нефротоксичность ингибиторов кальцинерина может увеличивать НПВП посредством посредничества эффектов почек простагландинов. Во время лечения следует контролировать почечную функцию. Рекомендуемое тщательное управление функцией почек, особенно у пациентов пожилых людей.
СКОРОСТЬ .
Сопровождающее использование MeloxiCam и Dethrasyeris увеличивает риск желудочно-кишечных побочных реакций. Осторожно следует обнаружить при сочетании этих лекарств.
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние мелоксикама на фармакокинетику других препаратов.
Литий. Существуют данные о NSAID, которые повышают концентрацию лития в плазме крови (путем снижения почечной экскреции лития), что может достичь токсичных значений. Одновременное использование лития и NSAID не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»). Если требуется комбинированная терапия, необходимо тщательно контролировать содержание лития в плазме крови в начале лечения, с выбором дозы и при расторжении лечения мелоксикама.
MetoTrexate . НПВП может снизить трубчатую секрецию метотрексата, тем самым повышая его концентрацию в плазме крови. По этой причине не рекомендуется сопровождать пациентов NSAIDS, принимая высокую дозу метотрексата (более
15 мг / неделя) (см. Раздел «Особенности приложения»). Риск взаимодействия между НПВП и метотрексатом также следует учитывать в случае назначения пациентами, принимающими низкую дозу метотрексата, включая пациентов с нарушенной функцией почек. При комбинированном лечении требуется, необходимо контролировать параметры крови и функцию почек. Осторожно следует наблюдать при получении NSAID и Methotrexate длится 3 дня подряд, поскольку метотрексат плазмы может увеличить и увеличить токсичность. Хотя фармакокинетика метотрексата (15 мг / неделя) не под влиянием сопутствующего лечения мелькоме, следует предполагать, что гематологическая токсичность метотрексата может увеличиваться в лечении НПВП (см. Выше, а также раздел «Побочные реакции») Отказ
Pemetrexed . При сопутствующем использовании мелоксикама с пеменщиками пациентов с оформлением креатинина от 45 до 79 мл / мин. Получаемую меноксикам следует суспендировать в течение 5 дней до администрации Pemetrexed, в день введения и через 2 дня после введения. Если требуется комбинация мелоксикама с PEMETREX, пациенты должны быть тщательно контролироваться, особенно в отношении миелосупрессионных и желудочно-кишечных побочных реакций. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ниже 45 мл / мин), сопутствующее использование мелькомаса с Pemetrexed не рекомендуется.
У пациентов с нормальной функцией почек (оформление креатинина ≥ 80 мл / мин) доза 15 мг MeLoxiCam может снизить устранение пеметтрексированных и, следовательно, увеличивать частоту возникновения побочных реакций, связанных с пеметрексом. Таким образом, следует обнаружить уход, предписывая 15 мг мелоксикама одновременно с Pemetrexed для пациентов с нормальной функцией почек (зазор креатинина ≥ 80 мл / мин).
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние других препаратов на мелоксикам фармакокинетики.
Холестирамин ускоряет вывод мелоксикама путем нарушения внутрисчарожного циркуляции, поэтому оформление меноксикама увеличивается на 50%, а полурасхождение уменьшается до 13 ± 3 часа. Это взаимодействие клинически значимо.
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние комбинации мелоксикама и других препаратов в фармакокинетике.
Острыми антидиабетическими средствами (производные сульфонилшевой, натеглинида)
Мелоксика почти полностью выводится из-за метаболизма в печени, примерно две трети из которых опосредуются цитохромными ферментами (CYP) P450 (основной путь CYP 2C9 и вспомогательный путь CYP 3A4) и одна треть происходит другими путями, например, окислению пероксидазы. Фармакокинетические взаимодействия следует учитывать при введении меноксикама и препаратов, которые явно подавляются или метаболизированные CYP 2C9 и / или CYP 3A4. Взаимодействие, опосредованное CYP 2C9, может быть ожидается в сочетании с такими препаратами, как оральные антидиабетические агенты (производные сульфониллуренов, натеглинида); Это взаимодействие может привести к увеличению этих средств и мелодика в плазме крови. Состояние пациентов, принимающих мелодики и сульфониллурены или препараты NAGETLINGLIDELIDE, следует тщательно контролировать с гипогликемией.
Клинически значимое фармакокинетическое взаимодействие не найден при одновременном введении с антацидами, циминином и дигоксином.
Дети
Изучение взаимодействия проводилось только с участием взрослых.
Особенности приложения.
Рекомендуемая максимальная суточная доза не может быть превышена в случае недостаточного терапевтического эффекта, также не следует использовать дополнительно НПВП, поскольку он может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказаны. Следует избегать одновременного использования мелоксикама из НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.
Мелоксики не следует использовать для лечения пациентов, которым нужно облегчить острую боль.
В отсутствие улучшения через несколько дней клинические преимущества лечения должны быть переоценены.
Следует обратиться к эзофагиту, гастриту и / или язвенной болезни в истории, чтобы обеспечить их полной обработкой перед основой терапии мелоксикама. Следует регулярно отображаться на возможном проявлении рецидива у пациентов, получавших мелькоме и пациентами с такими случаями в анамнезе.
Желудочно-кишечные расстройства.
Как и в случае использования других NSAID, потенциально смертельное желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация могут возникать в любое время в процессе лечения, независимо от наличия предварительных симптомов или тяжелых желудочно-кишечных заболеваний в истории.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язв или перфораций больше при увеличении дозы НПВП у пациентов с язвой в анамнезе, особенно осложненного кровотечения или перфорации (см. Раздел «Противопоказания»), а у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с самой маленькой эффективной дозой. Для этих пациентов, а также для пациентов, которые требуют совместимого применения низкой дозы аспирина или других препаратов, которые увеличивают желудочно-кишечные риски, могут потребовать комбинированной терапии защитными препаратами (например, ингибиторы мозопростола или протонов) (см. Информацию ниже и раздел «Взаимодействие». Другие лекарства и другие виды взаимодействия »).
Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно пожилых пациентов, должны сообщать все необычные симптомы живота (в основном желудочно-кишечное кровотечение), главным образом на начальных этапах лечения.
Пациенты, которые одновременно используют препараты, которые повышают риск изъязв или кровотечений, таких как гепарин, антикоагулянты, в частности варфарин или другие нестероидные противовоспалительные препараты или ацетилсалициловая кислота в дозах ≥ 500 мг на дозу или ≥ 3 г от общего объема ежедневно Доза, использование MeloxiCam не рекомендуется (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов использовались мелодики, лечение следует отменять.
НПВП следует использовать для использования пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, заболевание короны), поскольку эти состояния могут быть усугуплены (см. Раздел «Побочные реакции»).
Нарушения печени.
До 15% пациентов, используемых НПВП (в том числе ТакжеМ), могут оказать увеличение значений одного или нескольких печеночных испытаний. Такие лабораторные отклонения могут прогрессировать, могут оставаться неизменными или могут быть временными при постоянном лечении. Суттєве підвищення рівнів АЛТ (аланінамінотрансфераза) або АСТ (аспартатамінотрансфераза) (приблизно у три та більше разів вище норми) були відзначені у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Окрім цього, протягом клінічних випробувань з НПЗП відзначалися рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них — з летальним наслідком.
Стан пацієнтів із симптомами та/або ознаками печінкової дисфункції або з відхиленням печінкових тестів потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії лікарським засобом АЛСОКаМ. Якщо клінічні ознаки та симптоми вказують на можливість розвитку печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія, висипання та інші), застосування лікарського засобу АЛСОКаМ слід припинити.
Серцево-судинні порушення.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.
Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) дещо підвищує ризик судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику при застосуванні.
У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після старанного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).
НПЗП збільшують ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов'язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань мають підвищений ризик тромботичних ускладнень.
Порушення з боку шкіри.
Повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень та уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса — Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта присутні симптоми або ознаки синдрому Стівенса — Джонсона чи токсичного епідермального некролізу (наприклад шкірний висип, що прогресує, часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов'язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму, лікування препаратом не можна відновлювати у будь-який час у майбутньому.
Анафілактичні реакції.
Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів, у яких не було раніше реакції на мелоксикам. АЛСОКАМ не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Цей симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких спостерігалися риніти, з назальними поліпами чи без, або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції.
Параметри печінки та функція нирок.
При лікуванні НПЗП спостерігалися поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові та рівня азоту сечовини в крові, а також інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний контроль ниркової функції, включаючи об'єм діурезу, у пацієнтів із такими факторами ризику:
- літній вік;
- супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
- гіповолемія (будь-якого генезу);
- застійна серцева недостатність;
- ниркова недостатність;
- нефротичний синдром;
- вовчакова нефропатія;
- тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда — П'ю).
У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У результаті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затримки натрію, калію та води рекомендується клінічний моніторинг (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Гіперкаліємія .
Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно проводити контроль рівнів калію.
Комбінація з пеметрекседом
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інші застереження та заходи безпеки.
Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені пацієнти, які потребують ретельного нагляду. При лікуванні НПЗП треба бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій при застосуванні НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Meлоксикам, як і будь-який НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
При внутрішньом'язовому застосуванні НПЗП у місці ін'єкції може виникнути абсцес або некроз.
Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто по суті є вільним від натрію.
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія лікарського засобу АЛСОКАМ, спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при визначенні ускладнень підозрюваного неінфекційного больового стану.
Лікування кортикостероїдами.
Лікарський засіб АЛСОКАМ не може бути замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи АЛСОКАМ. Це може бути пов'язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, впливом на еритропоез. При довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи АЛСОКАМ, слід контролювати у пацієнта рівень гемоглобіну або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.
НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Потребують ретельного спостереження пацієнти, яким призначено АЛСОКАМ та у яких можливі побічні впливи на функцію тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, та пацієнти, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспіринову астму. Застосування аспірину пацієнтам з аспіриновою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. У зв'язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП АЛСОКАМ не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно застосовувати пацієнтам з астмою.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність . Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшується з менше 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування.
Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Для жінок, які намагаються завагітніти, а також для вагітних протягом І та ІІ триместру, дозування та тривалість лікування мелоксикамом повинні бути якнайменшими.
У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:
- серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
- порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідрамніоном.
Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:
- подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту, навіть при дуже низьких дозах;
- пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.
Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо лікарського засобу АЛСОКАМ немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.
Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. З огляду на фармакодинамічний профіль та побічні реакції мелоксикаму, значного впливу на зазначену діяльність не очикується. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Одна ін'єкція 15 мг 1 раз на добу.
НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг/добу.
Лікування повинно обмежуватися однією ін'єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2‒3 днів у виняткових випадках (коли інші шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика»)
Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл) (також див. підрозділ «Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій» і розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»)
Для пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід розпочинати з дози 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл).
Ниркова недостатність.
Цей лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).
Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).
Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зменшення дози не потрібне. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю лікарський засіб протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).
Спосіб застосування.
Для внутрішньом'язового застосування.
Розчин для ін'єкцій 10 мг/мл вводиться шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці з дотриманням суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергувати ліву та праву сідниці. Перед ін'єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не попало в судину.
Ін'єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час ін'єкції.
Якщо пацієнт має протез кульшового суглоба, ін'єкцію слід зробити в іншу сідницю.
Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату (таблетки).
Діти.
АЛСОКАМ, розчин для ін'єкцій 10 мг/мл, протипоказаний дітям (віком до 18 років) (див. розділ «Протипоказання»).
Передозування.
Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримувальній терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.
Терапія.
При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримувальні заходи. Дослідження показали, що в наслідок застосування 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу відбувається прискорене виведення мелоксикаму.
Побічні реакції.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) дещо підвищує ризик судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).
Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.
Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування НПЗП спостерігалася нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.
Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, < 1/10); нечасті (≥ 1/1000, < 1/100); поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000); рідкісні (<1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
З боку системи крові та лімфатичної системи:
нечасті — анемія;
поодинокі — відхилення показників крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.
Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції» нижче).
З боку імунної системи:
нечасті — алергічні реакції, крім анафілактичних або анафілактоїдних;
частота невідома — анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.
Психічні розлади:
поодинокі — зміна настрою, нічні кошмари;
частота невідома — сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.
З боку нервової системи:
часті — головний біль;
нечасті — запаморочення, сонливість.
З боку органів зору:
поодинокі — розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату:
нечасті — запаморочення;
поодинокі — дзвін у вухах.
Кардіальні порушення:
поодинокі — відчуття серцебиття .
Повідомлялося про серцеву недостатність, пов'язану із застосуванням НПЗП.
З боку судин:
нечасті — підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
поодинокі — астма у пацієнтів з алергією на аспірин та інші НПЗП;
частота невідома — інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку травного тракту :
дуже часті — розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея;
нечасті — прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка;
поодинокі — коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт;
рідкісні — шлунково-кишкова перфорація;
частота невідома — панкреатит.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку гепатобіліарної системи:
нечасті — порушення показників функції печінки (наприклад підвищення рівня трансаміназ або білірубіну);
рідкісні — гепатит;
частота невідома — жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
нечасті — ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання;
поодинокі — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка;
рідкісні — бульозний дерматит, мультиформна еритема;
невідомо — реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит.
З боку сечовидільної системи :
нечасті — затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), зміни показників функції нирок (підвищення рівня креатиніну та/або сечовини сироватки крові);
рідкісні — гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»);
частота невідома — інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз:
частота невідома — жіноче безпліддя, затримка овуляції.
Загальні розлади та реакція у місці введення :
часті — затвердіння у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції;
нечасті — набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок;
частота невідома — грипоподібні симптоми.
З боку опорно-рухової системи:
частота невідома — артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов'язані з суглобами.
Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.
Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням препарату, але які є характерними для інших сполук класу.
Органічне ниркове ураження, що, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Упаковка.
По 1,5 мл в ампулі, по 5 ампул у блістері, по 1 блістеру в пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.
МЕЛОКСИКАМ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа