Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

АМИОКОРДИН табл. 200 мг №30

Код товара: 28578

Производитель: KRKA

900,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#антиаритмические

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Амиокородин

Амиоокордин.

Место хранения:

Активный ингредиент: амиодарон гидрохлорид;

1 таблетка содержит амиодарон гидрохлорид 200 мг;

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, напечатанный, диоксид кремния коллоидный безводный, стеарат магния.

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физико-химические свойства: круглые таблетки диоксида без запаха, от белого до слегка кремового цвета, с фигурой на одной стороне.

Фармакотерапевтическая группа . Антиаритмические препараты III класса. ATH C код С01В D01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Амиодарон представляет собой антиаритмическую подготовку III класса в соответствии с классификацией женщины-Уильямса; Однако у него также есть свойства препаратов I, II и IV классов. Амиодарон, в основном, блокирует каналы калия, в меньшей степени, натриевые и кальциевые каналы, а также некалимоблоки α- и β-адренорецепторы. Антиаритмический эффект амиодарона связан с возможностью увеличения мощности клетки миокарда и эффективным огнеупорным периодом, сопровождающимся снижением автоматизации узла синуса, замедлением атриовентрикулярной проводимости, снижение возбудимости миокарда. Отказ Антиангинальное действие амиодарона реализуется из-за уменьшения потребностей миокарда в кислороде (снижение частоты сокращений и дотражка) и снижение сопротивления коронарных сосудов.

Фармакокинетика.

Описаны фармакокинетические свойства амиодарона, но они еще не подходят для изучения, в частности у различных пациентов по отношению к биодоступности, концентрациям плазмы крови и периода полураспада.

Поглощение.

Амиодарон медленно и по-разному поглощает.

Объем распределения большой (более 66 л / кг, то есть более 5000 л). Большинство амиодарона накапливаются в жировой ткани и в органах, которые пронзены большим количеством жировой ткани, например, легкие, лимфатические узлы, сердце, печень, поджелудочной железы, почек, мышечной ткани и щитовидной железы.

Распределение.

Средняя биодоступность амиодарона составляет приблизительно 40-50%.

Пиковая концентрация в плазме крови после приема одной дозы достигается в течение 3-7 часов. При длительном лечении пиковая концентрация достигается постепенно, через несколько недель или месяцев.

Метаболизм.

Амиодарон предпочтительно метаболизируется в печени, также частично в кишечнике (а именно: в кишечной слизистой оболочке). Основные метаболические процессы дезертируют (в печени) и N-делкилирование (в кишечнике). Моно-н-дезертиламиодарон (дезетиламиодарон) является основным фармакологически активным метаболитом амиодарона.

Фармакокинетика и фармакодинамика дезетиламиодарона аналогичны фармакокинетике и фармакодинамике амиодарона.

Разведение.

Амиодарон выводится через желчный мочевой пузырь (в фекалиях) и через почек. Поскольку он почти полностью преобразуется, он обнаруживается в фекалиях и моче в небольшом количестве. Поскольку выход мочи незначительна при регулировке дозы у пациентов с почечной недостаточностью.

Период полураспада после одной дозы амиодарона составляет в среднем 3,2-20,7 часа, а клиренс составляет 0,14-0,69 л / мин. После продолжения получения полува жизни амиодарона очень длинный, а именно: 13-103 дней (в среднем 53 +/- 24 дня). После прекращения лечения выпуск длится несколько месяцев.

В течение первых нескольких дней лечение амиодарона накапливается в организме. Выходной процесс начинается всего несколько дней. Концентрации в плазме крови в устойчивом состоянии достигаются постепенно, через несколько недель или месяцев. Из-за вышеупомянутых характеристик амиодарон лечение должно начинаться с крупных (ударных) доз для достижения в тканях концентраций, которые необходимы для терапевтического эффекта.

Клинический антиаритмический эффект наблюдается примерно через 7 дней, а максимальный эффект - 15-30 дней. После прекращения лечения терапевтический эффект длится 10-30 дней.

Амиодарон не выделяется гемодиализисом или перитонеальным диализом.

Клинические характеристики.

Показания .

Предотвращение рецидивов:

желудочковая тахикардия, которая представляет угрозу жизни пациента: лечение должно быть начато в больнице в присутствии постоянного контроля над состоянием пациента;
симптоматическая желудочка тахикардия (документированная подтвержденная), которая приводит к потере трудоспособности;
Предполагающая тахикардия (задокументирована), которая требует лечения и в случаях, когда другие лекарства не имеют терапевтического эффекта или противопоказанного;
Фибриляция желудочков.

Лечение удивительной тахикардии:

замедление или уменьшение фибрилляции или трепетания предсердия.

Ишемическая болезнь сердца и / или нарушение функции левой желудочковой.

Противопоказание.

Синус Брэдикардия, синоматная блокада сердца в отсутствие эндокардиального кардиостимулятора (искусственный ритм-драйвер).

Синдром слабости узла SISUS при отсутствии эндокардиального кардиостимулятора (риск остановки узла синуса).

Нарушение антриовентрикулярной проводимости высокой степени в отсутствие эндокардиального кардиостимулятора.

Нарушение функции щитовидной железы.

Известна повышенная чувствительность к йоду, амиодарон или к любому компоненту препарата.

Сочетание с лекарственными средствами, способными вызывать пароксизмальную желудочковую тахикардию, такие как «Torsade de Points»:

Антиаритмические препараты класса Ia (хинидин, гидрохинидин, дисопирамид);
Антиаритмические препараты III класса (соталол, дофэтилид, ибутилид);
Другие лекарства, такие как мышьяческие соединения, инфадил, цизаприд, дифтемнил, доллары (внутривенные), эритромицин (внутривенные), мисоластин, Wincine (внутривенно), моксифлоксацин, спирамицин (внутривенный), торемифен, некоторые нейролептики.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Антиаритмические препараты. Многие антиаритмические препараты подавляют сердечный автоматизм, проводимость и миокарда сократимости.

Одновременное использование антиаритмических агентов, принадлежащих к разным классам, может достичь благоприятного терапевтического эффекта, но чаще всего лечение таковой комбинацией является очень деликатной процессом, который требует тщательного клинического мониторинга и ЭКГ.

Одновременное использование антиаритмических средств одного класса не рекомендуется, за исключением исключительных случаев, поскольку такое лечение увеличивает риск побочных эффектов сердца.

Одновременное использование с лекарственными средствами, которые имеют отрицательный истотропной эффект, способствует замедлению сердечных сокращений и / или замедляет атриовентрикулярную проводимость, поэтому требует тщательного клинического мониторинга и ЭКГ.

Лекарства, которые могут вызвать точки Torsades de. Эта аритмия может быть вызвана некоторыми лекарствами, независимо от того, принадлежат ли они к антиаритмическим препаратам или нет. Благоприятные факторы - это гипокалиемия (см. Отдел «Отдел» препаратов, которые сокращают содержание калия «), брадикардия (см. Отдел« Препараты медленный сердечный ритм ») или врожденные или получают расширение интервала QT.

Одновременное использование двух лекарств, каждый из которых представляет собой препарат, который способствует точкам Torsades de, обычно противопоказан.

Препараты, которые замедляют сердечный ритм. Многие лекарства могут вызвать брадикардию. Это, в частности, касается антиаритмических препаратов Ia класса, бета-блокаторы, некоторые антиаритмические препараты III класса, некоторые из блокаторов каналов кальция, препараты микробов, пилокарпин и антихолинестерин.

Противопоказанные комбинации (см. Раздел противопоказания). Лекарственные продукты, которые могут вызывать точки Torsades de (за исключением противопаразитарных препаратов, нейролептиков и метадона; см. Недивериемое «Недобытые комбинации»):

Антиаритмические инструменты Ia класс (хинидин, гидрохинидин, дисопирамид);
Антиаритмические инструменты III (дофетилид, ибутилид, Соталол);

Другие лекарства, такие как мышьяческие соединения, инфадил, дифтемнил, дизетрон (внутривенные), эритромицин (внутривенные), мисоластин, Wincicin (внутривенно), моксифлоксацин, спирамицин (внутривенно), торемифен.

Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de.

Непроизводительные комбинации (см. Раздел «Специальные меры безопасности»).

Циклоспорин. Увеличение концентрации сыворотки циклоспорина из-за ухудшения его метаболизма в печени с риском проявления нефротоксических эффектов.

Количественное определение сывороточных концентраций циклоспорина, почек мониторинга и регулировки дозы циклоспорина на фоне лечения амиодарона.

Фторхинолоны. Существуют редкие сообщения для пролонгирования интервала QT с Torsades de Points у пациентов, принимающих амиодарон с фторхинолонами. Следует избегать одновременного использования амиодарона с фторхинолонами. Одновременное использование с моксифлоксацином противопоказано. (См. Выше).

Дилтиазем для инъекций. Риск брадикардии и атриовентрикулярной блокады.

Если применение этой комбинации нельзя избежать, чрезвычайно важно проводить тщательный клинический контроль и непрерывный мониторинг ЭКГ.

Верапамил для инъекций. Риск брадикардии и атриовентрикулярной блокады.

Антипаразитарные препараты, которые могут вызывать точки Torsades de ( Halo-Ester, Lumephantrin, пентамид). Увеличение риска развития желудочковых аритмий, особенно T Orsades de Points. Если возможно, 1 или 2 препарата должны быть отменены. Если применение этой комбинации нельзя избежать, чрезвычайно важно выполнить предварительную оценку интервала QT и мониторинга ECG.

Neuroleptics, которые могут вызывать точки TOSHADE DE (аммонапид, хлоропромазин, цицимемазин, дерридол, флафеназин, галоперидол, левомпромазин, пимозид, ппутрон, пикотиазин, спинодол, сульфирид, сульпоприды, тиаприд, зокопетозол). Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de.

Метадон. Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de.

Комбинации, которые требуют предосторожности, когда применимо.

Оральные антикоагулянты. Укрепление антикоагулянтного эффекта и увеличьте риск кровотечения. Более частый контроль над международным коэффициентом нормализации (MOE). Можно отрегулировать дозу перорального антикоагулянта на фоне лечения амиодарона и в течение 8 дней после отмены препарата.

Бета-блокаторы, кроме Sotalol (противопоказанной комбинации) и Essmolol (комбинация, которая требует предупредительных мер в применении). Нарушение автоматизации и проводимости (ингибирование компенсационных симпатических механизмов). ЭКГ и клинический мониторинг.

Бета-блокаторы используются для сердечной недостаточности (бисопролол, пардилол, метопролол, небиволол). Нарушение автоматизации и проводимости миокарда риска чрезмерного замедления сердечных сокращений. Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de. Клинический и регулярный мониторинг ЭКГ

Дабигатран. Увеличение концентрации плазмы Дабигатрана с повышенным риском геморрагических явлений. Клинический мониторинг и доза Регулировка Дабигатрана в случае необходимости, но не выше 150 мг / день.

Поскольку амиодарон имеет длительный период полураспада, появление взаимодействий может наблюдаться в течение нескольких месяцев после прекращения лечения амиодарона.

Подложки P-гликопротеина . Амиодарон является ингибитором P-гликопротеина. Ожидается, что в то же время приложение с субстратами P-гликопротеина увеличит их концентрацию крови.

Подготовка к сбору. Ингибирование автоматизма (чрезмерное замедление сердечного ритма) и нарушения атриовентрикулярной проводимости.

При применении дигоксина в крови возвышается увеличение уровней дипоксинов в крови благодаря снижению зазора дигоксина.

ЭКГ и клинический мониторинг, количественное определение уровней дигоксина в крови и, при необходимости, регулировка дозы дигоксина.

Дилтиазем для устного использования. Риск развития брадикардии или атриовентрикулярной блокады, особенно у пожилых пациентов. ЭКГ и клинический мониторинг.

Некоторые макролиды (азитромицин, кларитромицин, роситромицин). Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de.

ЭКГ и клинический мониторинг на фоне одновременного использования этих препаратов.

Верапамил для перорального использования. Риск брадикардии и атриовентрикулярной блокады, особенно у пожилых пациентов. ЭКГ и клинический мониторинг.

Эсмолол. Нарушение сократимости, автоматизма и проводимости (ингибирование компенсационных симпатических механизмов). ЭКГ и клинический мониторинг.

Препараты, которые уменьшают содержание калия: диуретики , которые уменьшают содержание калия (изолированные или в комбинации), стимулирующие слабительные, амфотерицин B (при введении / в введении), глюкокортикоиды (при системном применении), тетракосактид. Необходимо предотвратить гипокалиемию (и проводить коррекцию гипокалемии); следует тщательно контролировать продолжительность интервала QT. В случае пароксизмальной желудочковой тахикардии TOSSADE DE POINTES , антиаритмические средства не должны использоваться (необходимо начать желудочковую каркостимуляцию; внутривенное введение препаратов магния). Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно Torsades de Points (гипокалиемия является благоприятным фактором). Необходимо устранить гипокалиемию к назначению лекарственного средства и контролировать ЭКГ, содержание электролитов и клинического мониторинга.

Лидокаин. Риск растущей плазмы концентрации лидокаина, с возможными неврологическими и сердечными побочными эффектами, в связи с подавлением метаболизма амиодарона препарата в печени. Мониторинг клинического и ЭКГ, а также при необходимости количественное определение плазмы концентрации лидокаина. При необходимости - регулировка лидокаина дозы против амиодарон-лечения и после его отмены.

Орлистат. Риск снижения плазмы концентрации амиодарона и его активного метаболита. Клинический мониторинг и при необходимости путем мониторинга ЭКГ.

Фенитоин (путем экстраполяции - также фосфенитоин). Увеличение концентрации плазмы фенитоина с признаками передозировки, особенно неврологических признаков (ингибирование метаболизма фенитоина в печени). Клинический мониторинг, количественное определение концентрации плазмы фенитоина и возможной регулировки дозы.

Симвастатин. Увеличение риска побочных эффектов (отдел концентрации), таких как рабдомиолиз (ингибирование метаболизма симвастатина в печени). Учитывая этот тип взаимодействия, не следует превышать дозу симвастатина 20 мг в день или применять другое состояние.

Tacrolymus. Увеличение концентрации налогообложения в крови посредством подавления его метаболизма амиодароном. Количественное определение концентрации такролимуса в крови, мониторинг функции почек и регулировка дозы традорумов на фоне одновременного использования амиодарона и во время его удаления.

Препараты, которые замедляют сердечный ритм. Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de. Мониторинг клинического и ЭКГ.

Флюкаинед. Амиодарон увеличивает уровни плазмы флекаинида путем ингибирования цитохрома CYP2D6. Следовательно, должна быть исправлена доза флекеинида.

Препараты метаболизируются цитохромным P4503A4. Когда такие лекарства используются одновременно с амиодароном, ингибитором CYP3A4, он может привести к увеличению уровня их плазмы и может привести к увеличению их токсичности.

- циклоспорин : комбинация с амиодароном может привести к увеличению уровня циклоспорина в плазме крови. Коррекция дозы требуется.

- Фентанил : сочетание с амиодароном может укрепить фармакологическое влияние фентанила и повышает риск его токсичности.

- Статины : в то время как одновременное использование амиодарона и статинов, которые метаболизируются с использованием CYP3A4, такие как симвастатин, аторвастатин и лопастатин, увеличивает риск мышечной токсичности. При одновременном использовании с амиодароном рекомендуется использовать статины, которые не метаболизируются с использованием CYP3A4.

Другие лекарства, метаболизируемые с CYP3A4: Лидокаин, Tacrolymus, Sildenafil, Midazolam, Триазолам, дигидроэрготамин, эрготамин, колхицин.

Подложки CYP2C9. Амиодарон увеличивает концентрацию веществ, которые являются субстратами CYP2C9,

такие как варфарин или фенитоин, подавляя ферменты цитохрома P4502C9.

Комбинации, которые требуют особого внимания.

Pilocarpine. Риск чрезмерного замедления сердечного ритма (аддитивное воздействие лекарств, которые замедляют сердечный ритм).

Во время лечения амиодарон рекомендуется избегать использования ингибиторов CYP3A4 (например, сок грейпфрута и некоторых лекарств).

Особенности приложения.

Лечение амиодарон должно осуществляться и контролироваться только врачом, имеющим надлежащие знания и опыт в лечении расстройств сердечного ритма.

Влияние на сердечную деятельность.

Перед початком лікування рекомендується зробити електрокардіограму, дослідити функцію щитовидної залози (кількісний тест на тиреотропний гормон) та визначити рівень калію у сироватці крові пацієнта.

У пацієнтів літнього віку може спостерігатися сповільнення серцевого ритму.

Частота та тяжкість небажаних ефектів залежать від дози, тому слід застосовувати мінімальну ефективну підтримуючу дозу.

Слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку через ризик виникнення брадикардії.

Фармакологічна дія аміодарону може вплинути на результати ЕКГ: подовжується період QT (завдяки уповільненню реполяризації) та можуть з'явитися U зубці. Це є ознакою терапевтичної дії препарату, а не його токсичності.

Якщо спостерігається синоатрикулярна блокада або атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня, або біфасціальна блокада пучка Гіса, лікування треба припинити. При лікуванні аміодароном слід проводити електрокардіограму регулярно раз у 3 місяці та негайно після появи нової аритмії або ознак загострення основної хвороби.

Розвиток АV-блокади I ступеня вимагає інтенсифікації нагляду за пацієнтом.

Повідомлялося про випадки, іноді летальні, появи нової аритмії або погіршення вже існуючої та лікованої аритмії. Аритмогенний ефект аміодарону слабкий або навіть нижчий за такий, що спостерігається у більшості протиаритмічних засобів і зазвичай проявляється на тлі застосування деяких комбінацій лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії»), або у разі наявності порушень електролітної рівноваги. Незважаючи на те, що аміодарон може спричиняти подовження інтервалу QT, його здатність провокувати пароксизмальну шлуночкову тахікардію «torsade de pointes» є слабкою. Упродовж лікування рекомендовано проводити ЕКГ.

Вплив на щитовидну залозу. Цей лікарський засіб містить йод, у зв'язку з чим впливає на результати деяких показників функції щитовидної залози (зв'язування радіоактивного йоду, білково-зв'язаного йоду). Але визначення показників функції щитовидної залози (T3, T4, вч-ТТГ) при цьому може виконуватися. Аміодарон може обумовлювати порушення функції щитовидної залози, особливо у пацієнтів із дисфункцією щитовидної залози в анамнезі. Кількісне визначення вмісту ТТГ рекомендоване для всіх пацієнтів перед початком застосування препарату, потім регулярно під час лікування та протягом кількох місяців після відміни препарату, а також у випадку клінічної підозри на дисфункцію щитовидної залози.

Легеневі прояви. Поява задишки або сухого кашлю як ізольованих, так і асоційованих з погіршенням загального стану, має розглядатися як можлива ознака легеневої токсичності препарату, наприклад, розвитку інтерстиційної пневмопатії, та вимагає рентгенологічного обстеження пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно переглянути доцільність застосування аміодарону, оскільки інтерстиційний пневмоніт, як правило, є оборотним за умови ранньої відміни аміодарону.

Прояви з боку печінки.

Регулярний контроль рівня ферментів печінки, особливо амінотрансферази, у сироватці крові рекомендується проводити перед початком лікування. Необхідно зменшити дозу аміодарону або відмінити цей препарат, якщо рівні трансаміназ зростають більш як у три рази порівняно з показниками норми. При застосуванні аміодарону можуть розвиватися гострі печінкові розлади (включно з тяжкою гепатоцелюлярною недостатністю або печінковою недостатністю, іноді летальною) та хронічні печінкові розлади.

Нервово-м'язові прояви.

Аміодарон може спричинити появу сенсорної, моторної або змішаної периферичної нейропатії та міопатії.

Прояви з боку органів зору.

У випадку погіршення чіткості зору або зниження гостроти зору слід негайно провести повне офтальмологічне обстеження, включаючи обстеженням очного дна. Необхідно припинити прийом аміодарону у випадку появи нейропатії або невриту зорового нерва, спричинені аміодароном.

Гіпокаліємію необхідно усунути до початку застосування аміодарону.

Пацієнти, які приймають аміодарон, повинні уникати прямого сонячного проміння. Влітку необхідно захищати відкриті частини тіла за допомогою відповідного одягу та сонцезахисного крему.

Через можливе збільшення порогу дефібриляції та/або стимуляції імплантованими серцевими дефібриляторами або штучними водіями ритму необхідно перевіряти цей поріг до лікування аміодароном та кілька разів після початку його застосування, а також кожного разу при коригуванні дози препарату.

Анестезія.

Перед проведенням хірургічних втручань необхідно поінформувати анестезіолога про те, що пацієнт застосовує аміодарон.

Тривале застосування аміодарону може підвищувати гемодинамічний ризик, пов'язаний із загальною або місцевою анестезією, та виникнення побічних ефектів особливо таких як брадикардія, артеріальна гіпотензія, зменшення серцевого викиду та порушення серцевої провідності. У пацієнтів, які отримували аміодарон, спостерігалися випадки гострого респіраторного дистрес-синдрому у ранньому післяопераційному періоді. У зв'язку з цим рекомендовано здійснювати за такими пацієнтами ретельний нагляд під час штучної вентиляції легень.

Ефективність та безпека застосування аміодарону дітям не встановлена.

Порушення, пов'язані із взаємодіями з іншими лікарськими засобами. Комбінації (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій») з такими препаратами як:

бета-блокатори, окрім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація, яка вимагає запобіжних заходів при застосуванні);
верапаміл та дилтіазем мають розглядатися лише для профілактики шлуночкових аритмій, небезпечних для життя шлуночкових аритмій та під час проведення серцево-легеневої реанімації у разі зупинки серця, пов'язаної з фібриляцією шлуночків, за умови неефективності застосування зовнішньої електроімпульсної терапії.

Одночасне застосування аміодарону не рекомендується з такими лікарськими засобами: бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, які знижують частоту серцевих скорочень (верапаміл, ділтіазем) проносні засоби, які можуть спричинити гіпокаліємію.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин.

Препарат містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозним порушенням всмоктування. Електролітні порушення, особливо гіпокаліємія: важливо враховувати ситуації, які можуть бути асоційованими із гіпокаліємією, що може сприяти прояву проаритмічних ефектів препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність . Зважаючи на вплив на щитовидну залозу плода, аміодарон протипоказаний у період вагітності, окрім випадків, коли користь переважає ризик.

Годування груддю. Аміодарон проникає у грудне молоко у значних кількостях, тому годування груддю протипоказане у період лікування аміодароном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не існує даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Однак слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.

Спосіб застосування та дози.

Початок лікування . Звичайна рекомендована доза для дорослих становить 200 мг (1 таблетка) 3 рази на добу впродовж 8-10 днів. У деяких випадках на початку лікування можуть застосовуватися вищі дози (4-5 таблеток на добу), які приймають впродовж нетривалого періоду часу та під електрокардіографічним контролем.

Підтримуюче лікування . Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Залежно від реакції хворого на застосування препарату підтримуюча доза для дорослих може становити від ½ таблетки на добу (1 таблетка кожні 2 доби) до 2 таблеток на добу.

Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води. Таблетки можна приймати під час або після прийому їжі, у вигляді разової дози або поділеної на 2-3 прийоми. Таблетки слід приймати регулярно в один і той самий час. Вчасно не прийняту дозу потрібно прийняти якнайшвидше. Якщо час прийому наступної дози вже наблизився, слід зачекати та прийняти тільки наступну за розкладом дозу (без подвоєння дози).

Діти.

Безпека та ефективність застосування аміодарону дітям не оцінювалися, тому застосування препарату цій категорії пацієнтів не рекомендується.

Передозування.

Інформація щодо передозування аміодарону обмежена. Повідомлялося про кілька випадків виникнення синусової брадикардії, шлуночкових аритмій, особливо «torsades de pointes», та ураження печінки. Враховуючи фармакокінетичний профіль цього препарату, рекомендоване моніторування стану пацієнта, особливо серцевої функції, протягом досить тривалого періоду часу.

Лікування має бути симптоматичним. Аміодарон та його метаболіти не виводяться за допомогою діалізу.

Побічні реакції.

З боку органів зору: мікровідкладення в ділянці рогівки, які найчастіше локалізуються в зоні під зіницею, однак їх поява не є протипоказанням для продовження лікування. У винятково поодиноких випадках вони можуть зумовити порушення зору у вигляді виникнення забарвленого ореола при яскравому світлі або затуманювання зору. Мікровідкладення у зоні рогівки, які утворені комплексом ліпідів, завжди зникають після припинення лікування;

Нейропатія зорового нерва (неврит зорового нерва), яка може прогресувати до повної сліпоти, а також, за результатами огляду очного дна, з набряком соска зорового нерва, що може прогресувати до більш або менш серйозного зниження гостроти зору. Причинно-наслідковий зв'язок цього побічного явища з прийомом аміодарону на сьогоднішній день не встановлений. Проте в разі відсутності інших очевидних причин розвитку цього побічного явища рекомендовано відмінити аміодарон.

З боку шкіри: фотосенсибілізація. Пацієнтів слід попередити, що під час лікування слід уникати дії прямих сонячних променів та УФ випромінювання;

поява пігментації шкіри сіруватого або синюватого кольору при тривалому застосуванні високих щоденних доз. Після відміни препарату ця пігментація повільно зникає (протягом 10-24 місяців);

еритема під час променевої терапії; висипання на шкірі, зазвичай неспецифічні; інколи – ексфоліативний дерматит, хоча зв'язок між його появою та прийомом препарату чітко не встановлений; випадіння волосся, кропив'янка.

З боку ендокринної системи: зміни рівня біохімічних показників крові (збільшення рівня Т4 при нормальному або дещо зниженому рівні Т3), за відсутності клінічних ознак дистиреозу, не потребує припинення лікування;

гіпотиреоз (збільшення маси тіла, чутливість до холоду, апатія, сонливість). Чітке підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) вказує на цей діагноз. Після припинення лікування спостерігається поступова нормалізація функції щитовидної залози протягом 1-3 місяців. Оскільки серйозні випадки цього побічного явища можуть бути летальними, лікування аміодароном можна продовжувати, комбінуючи його із замісною терапією L-тироксином, при цьому дозу L-тироксину визначають залежно від рівня ТТГ.

Гіпертиреоз діагностувати важче, оскільки симптоматика менш виражена (невелике безпричинне зменшення маси тіла, недостатня ефективність антиангінальних та/або протиаритмічних лікарських засобів); у пацієнтів літнього віку спостерігаються психічні симптоми, навіть тиреотоксикоз. Значне зниження рівнів високочутливого ТТГ підтверджує цей діагноз. У такому випадку необхідно обов'язково відмінити аміодарон, чого, як правило, достатньо для настання клінічної нормалізації протягом 3-4 тижнів. Оскільки серйозні випадки цього побічного явища можуть бути летальними, необхідно невідкладно розпочати належну терапію.

У випадку, коли причиною проблем є тиреотоксикоз (як безпосередньо, так і через його вплив на уразливу рівновагу міокарда), варіабельність ефективності синтетичних антитиреоїдних препаратів зумовлює необхідність рекомендувати прийом високих доз кортикостероїдів (1 мг/кг) протягом достатньо тривалого періоду часу (3 місяців). Повідомлялося про випадки гіпертиреозу впродовж кількох місяців після відміни аміодарону.

Інші ендокринні розлади.

Траплялися випадки синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону, особливо якщо препарат застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які можуть індукувати гіпонатріємію. Також див. «Результати досліджень».

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Спостерігалися випадки виникнення, іноді з летальним кінцем, дифузної інтерстиціальної або альвеолярної пневмопатії та облітеруючого бронхіоліту з пневмонією. Поява задишки при навантаженнях або сухого кашлю як окремо, так і на фоні погіршення загального стану (втома, втрата маси тіла, незначне підвищення температури тіла), потребує проведення рентгенологічного обстеження та в разі необхідності припинення лікування. Такі види пневмопатії фактично можуть перерости у фіброз легень.

Рання відміна аміодарону, з одночасною терапією кортикостероїдами чи без неї, призводить до зменшення подібних явищ. Клінічні симптоми звичайно зникають через 3-4 тижні. Рентгенологічне та функціональне покращання з'являється повільніше (впродовж декількох місяців).

Повідомлялося про декілька випадків плевриту, які звичайно спостерігалися на тлі інтерстиціальної пневмонії; бронхоспазм, у пацієнтів із тяжкими захворюваннями дихальної системи, зокрема у пацієнтів, хворих на бронхіальну астму; гострий респіраторний дистрес-синдром у дорослих, інколи з летальним кінцем. Іноді він виникав безпосередньо після операції (можливо, через взаємодію з високими дозами кисню).

Повідомлялося про випадки легеневої кровотечі, які в деяких випадках можуть маніфестувати кровохарканням. Ці легеневі побічні ефекти часто асоційовані із пневмопатією, індукованою аміодароном.

З боку нервової системи: тремор або інші екстрапірамідні симптоми; порушення сну, включаючи нічні жахи; сенсорні, моторні або змішані периферичні нейропатії; міопатія.

Сенсорні, моторні або змішані периферичні нейропатії та міопатії можуть виникати вже через кілька місяців лікування, хоча іноді і через декілька років. Вони звичайно зникають після відміни лікування. Однак одужання може бути неповним, проходити дуже повільно і наставати лише через кілька місяців після припинення лікування; мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, головний біль. При виникненні поодиноких головних болів необхідно виконати обстеження для визначення їхньої можливої причини.

З боку печінки: Повідомлялося про випадки ураження печінки; ці випадки діагностувалися за підвищеними рівнями трансаміназ у сироватці крові. Повідомлялося про наступні побічні явища. Зазвичай помірне та ізольоване підвищення рівнів трансаміназ (у 1,5-3 рази вище норми), яке зникало після зменшення дози препарату або навіть спонтанно; гостре ураження печінки з підвищенням рівнів трансаміназ у крові та/або з жовтяницею, включаючи печінкову недостатність, іноді з летальним кінцем, яке вимагає відміни препарату.

Хронічне ураження печінки, яке вимагає тривалого лікування. Гістологічні зміни відповідають картині псевдоалкогольного гепатиту або цирозу печінки. Оскільки клінічні та лабораторні ознаки нечітко виражені (варіабельна гепатомегалія, підвищення рівнів трансаміназ у крові у 1,5-5 разів від норми), показане регулярне моніторування функції печінки. У випадку підвищення рівнів трансаміназ у крові, навіть помірного, що виникає після прийому препарату протягом більш ніж 6 місяців, необхідно запідозрити розвиток хронічного ураження печінки. Ці клінічні та біологічні зміни зазвичай зникають після відміни препарату. Зареєстровано декілька випадків необоротних наслідків.

З боку серця: звичайно помірна, дозозалежна брадикардія; порушення провідності (синоатріальна та атріовентрикулярна блокада різного ступеня); виражена брадикардія, у виключних випадках – зупинка синусового вузла (при дисфункції синусового вузла у пацієнтів літнього віку). Виникнення або погіршення існуючої аритмії, яка іноді супроводжується зупинкою серця. Пароксизмальна шлуночкова тахікардія «torsade de pointes».

З боку шлунково-кишкового тракту : нудота, блювання, порушення смаку, які звичайно виникають на початку лікування та зникають при зменшенні дози.

З боку статевих органів та молочних залоз: епідидиміт, однак зв'язок із застосуванням препарату ще не встановлений; імпотенція.

З боку судин: васкуліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: гемолітична та апластична анемії, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: ниркова недостатність, що супроводжується помірним підвищенням рівня креатиніну. Рідкісні випадки гіпонатріємії можуть свідчити про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

АМИОДАРОН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа