Личный кабинет
АМПИПЛЮС порошок для инъекционного раствора или инфузий 1000мг+500мг фл. №10
rx
Код товара: 823194
Производитель: Antibiotice (Румыния)
6 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Ампиплус
Ампиплус
Хранилище:
Активное вещество: ампициллин/сульбактам;
1 флакон содержит: 1000 мг ампициллина (в виде ампициллина натрия) и 500 мг сульбактама (в форме сульбактама натрия).
Дозировка формы. Порошок для инъекции или инфузионного раствора.
Основные физико -химические свойства: флаконы с кристаллическим гигроскопическим порошком белого или почти белого.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальный агент для системного использования. Ампициллин и ингибитор фермента. ATH CODE J01C R01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
Механизм действия ампициллина основан на ингибировании синтеза бактериальной клеточной стенки (в фазе роста) путем блокировки белков -связывающих пенициллин (PZBS), например, транпептидаз. Это приводит к бактерицидному эффекту.
Инактивация ампициллина, выполняемого определенными бета-лактамазами, ингибируется при использовании в сочетании с сульбактамом. Сульбактам защищает ампициллин от расщепления большинством стафилококков бета-лактамаз, а также некоторых бета-лактамаз, кодируемых плазмидами (например, TEM, OXA, SHV, CTX-M) и некоторыми бета-лактамазами, кодируемыми хромосом граммам. Эти бета-лактамазы присутствуют, например, в Escherichia coli , видах рода Klebsiella , Proteus mirabilis и Haemophilus influenzae. Спектр антибактериального действия ампициллина распространяется на бактерии, бета-лактамазы, могут ингибировать сульбактам.
Связь между фармакокинетической и фармакодинамикой
Эффективность зависит главным образом от периода времени, в течение которого уровень активного вещества (ампициллин) превышает минимальную ингибирующую концентрацию (МПК) для конкретного патогена.
Механизм сопротивления
Устойчивость к ампициллину/сульбактам может быть основана на следующих механизмах:
° Инактивация, вызванная бета-лактамазами: ампициллин/сульбактам не проявляют достаточной активности в отношении бактерий, которые продуцируют бета-лактамазу, которые не ингибируются сульбактамом.
° Снижение сродства PZB к ампициллину: в основе приобретенной устойчивости ампициллина/сульбактама в пневмококках и других стрептококках являются изменениями в существующих MCP из -за мутации. Устойчивые к метациллину (оксациллин) стафилококки устойчивы из-за продукции дополнительных CZB с пониженной аффинностью к ампициллину и всем другим бета-лактамным антибиотикам.
° в грамм -негативных бактериях, недостаточное проникновение ампициллина через внешнюю клеточную стенку может привести к недостаточным ингибированию PZB.
° ампициллин может активно транспортироваться из ячейки с помощью насосов Eflux.
Существует частичная или полная перекрестная резистентность ампициллина/сульбактама с пенициллинами, цефалоспоринами, а также другими комбинациями бета-лактамного ингибитора антибиотиков/бета-лактамазы.
Обычно чувствительные типы микроорганизмов
-Аээробские грамположительные бактерии: Enterococcus faecalis ° , Gardnerella vaginalis °, Staphylococcus aureus (чувствительный к метициллину), Streptococcus agalactiae ° , пневмона пневмона- пневмона .
-Еээробский грамм -отрицательный бактерии: Citrobacter Koseri °, Hamophilus influenzae , Moraxella Catarrhalis ∞ , Neisseria gonorrhoeae ° .
-Anaerobic Bacteria: Bacteroides fragilis ° , Fusobacterium ucleatum °, Prevotella spp. °.
Виды, которые могут приобретать сопротивление в изолированных случаях
-Еэробно -грамм -позитивные бактерии: энтерококк Феоциум † , Staphylococcus aureus ' , Staphylococcus epidermidis † , Staphylococcus heamolyticus † , staphylococcus home.
-Еээробский грамм -негативные бактерии: acinetobacter baumannii, E. coli , Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris .
Естественно устойчивые микроорганизмы
-Еэробно-грамположительные бактерии: staphylococcus aureus (устойчивый к метициллину).
-Еэройно -грамм -негативные бактерии: citrobacter freundii, pseudomonas aeruginosa , энтеробактер Cloacae , Legionella pneumophila, Morganella morganii, Serratia Marcescens
-Другие бактерии: Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Ureapplasma urealyticum.
° Во время публикации этой информации не было обновленных данных. В первичной и стандартной литературе и терапевтических рекомендациях чувствительность указывается как вероятная.
†, по крайней мере, в одном регионе степень сопротивления превышает 50 %.
˄ Средние данные для гетерогенной группы стрептококков. Степень сопротивления может варьироваться в зависимости от соответствующих типов стрептококков.
∞ Нет современных данных; В исследованиях (более 5 лет назад) доля сопротивления штаммов была дана как 10 %.
« У амбулаторных пациентов частота сопротивления составляет около 10 %.
Индикаторы управления
Тестирование на ампициллин/сульбактам проводили с использованием ряда растворов ампициллина в присутствии постоянной концентрации 4 мг/л сульбактама. Для чувствительных и устойчивых патогенов определяли следующие тестовые индикаторы минимальной ингибирующей концентрации (контрольные индикаторы EUCAST):
Возбуждение | Чувствительный | Устойчивый |
Энтеробактерал | £ 8 мг/л n | > 8 мг/л n |
Staphylococcus spp. 1) | - 1) | - 1) |
Enterococcus spp. | £ 4 мг/л | > 8 мг/л |
Streptococcus spp. (Группы A, B, C, G) 2) | - 2) | - 2) |
Streptococcus pneumoniae 2) | - 2) | - 2) |
Haemophilus influenzae | 1 мг мг/л | > 1 мг/л |
Moraxella Catarrhalis | 1 мг мг/л | > 1 мг/л |
Анаэробные грамм -отрицательные бактерии | £ 4 мг/л | > 8 мг/л |
Анаэробные граммопротив бактерии | £ 4 мг/л | > 8 мг/л |
Неопределенные индикаторы управления 3) * | £ 2 мг/л | > 8 мг/л |
Национальный комитет по контролю чувствительности антибиотиков Германии установил граничную ценность промежуточного диапазона для изолятов энтеробактерий без механизма сопротивления (I) (дикий тип): Citrobacter amalonaticus , Citrobacter Koseri , EschericherichiichiaC , Raultella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia pseudotuberculosis.
И:> 0,5 ≤ 8 мг/л.
То есть лечение системных энтеробактериальных инфекций с помощью ампициллина/сульбактама требует более высокой дозы (например, 3x3 g внутривенно для пациентов без модифицированных факторов).
1) Для Staphylococcus spp. Результаты теста на цефоксит были использованы. Метициллин (цефокситин)-резистентные стафилококки считаются стабильными независимо от теста.
2) Для Streptococcus spp. (Группы A, B, C, G) и Streptococcus pneumoniae использовали результаты испытаний для пенициллина G.
3) Ограниченное значение уровня чувствительности применяется к внутривенной ежедневной дозе 3 г 3 раза в день, а ограничение для оценки промежуточного уровня применяется к ежедневной внутривенной дозе 4 г 3 раза в день.
* В основном основаны на фармакокинетике уровней сыворотки.
Уровень сопротивления может варьироваться в зависимости от географического положения и времени, поэтому желательно иметь местную информацию о сопротивлении отдельным видам для лечения тяжелых инфекций. При необходимости вы должны обратиться за советом к эксперту, если местный уровень сопротивления достигнет таких размеров, что выгода от использования препарата подвергается сомнению. При лечении тяжелых инфекций или в случае устойчивости к терапии рекомендуется установить микробиологический диагноз, включая идентификацию патогена и определение чувствительности к ампициллину/сульбактам.
Фармакокинетика.
Как после внутривенного, так и внутримышечного введения достигаются высокие уровни ампициллина/сульбактама в сыворотке. Результаты фармакокинетических исследований у добровольцев показывают следующие концентрации сыворотки в зависимости от времени, дозы и метода введения.
Таблица 1
Метод применения | Доза | 15 мин | 30 минут | 1 час | 2 часа | 4 часа | 6 часов | 8 часов |
V/M. | 0,25 г сульб.+ 0,5 г усилителя. | 6 9 | 7 12 | 6 12 | 3 6 | 1 2 | 0,3 0,4 | 0,1 0,2 |
V/M. | 0,5 г сульб.+ 1 г усилителя. | 8 10 | 11 16 | 12 17 | 8 13 | 3 4 | 1 1 | 0,4 0,6 |
в/in | 0,5 г сульб.+ 1 г усилителя. | 21 39 | 15 28 | 9 14 | 4 6 | 1 1 | 0,4 0,4 | 0,1 0,2 |
в/in | 1 г сульб.+ 2 г усилителя. | 51 95 | 37 65 | 21 33 | 9 12 | 2 3 | 0,7 1 | 0,3 0,4 |
Средние концентрации в сыворотке (мг/л)
Более высокие максимальные уровни сыворотки достигаются после внутривенного использования ампициллина/сульбактама по сравнению с внутримышечно. Биодоступность ампициллина/сульбактама после внутримышечного введения практически завершена.
Кроме того, ампициллин и сульбактам быстро распределяются в большинстве тканей, жидкостей и секретов.
Полуэтатная жизнь обоих компонентов у молодых людей составляет около 1 часа, а у пожилых пациентов - около 2 часов. Около 80 % обоих веществ выделяются без изменений с мочой в течение 8 часов после введения однократной дозы ампициллина/сульбактама. Было показано, что одновременное использование сульбактама и ампициллина не приводит к клинически значимым отклонениям от этих кинетических параметров этих веществ, которые будут наблюдаться при их отдельном использовании.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение инфекций, вызванных компонентами препарата с микроорганизмом:
- инфекции верхних и нижних дыхательных путей, включая синусит, среду отита, эпиглотит и бактериальную пневмонию;
- инфекции мочевыводящих путей и пиелонефрит;
- внутри -альбодоминальные инфекции, включая перитонит, холецистит, эндометрит и воспаление таза;
- бактериальная сепсис;
- кожные инфекции, мягкие ткани, кости и суставы;
- Хонококковые инфекции.
Ampiplus может вводить в периаперовой период для снижения частоты послеоперационных инфекций у пациентов, которые перенесли хирургию в полостях брюшной полости и таза и могут иметь инфекцию в брюшной полости. В кесаревом сечении или прерывании беременности Umplyus можно использовать для предотвращения случаев послеоперационного сепсиса.
Следует иметь в виду, что ампициллин/сульбактам неэффективен против Pseudomonas aeruginosa .
При использовании Ampiplus следует учитывать официальные рекомендации по соответствующему использованию антимикробных веществ.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к компонентам препарата.
Гиперчувствительность к пенициллинам и цефалоспоринам.
Инфекционный мононуклеоз или лимфатическая лейкоза (см. Раздел «Особенности применения»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Важны следующие взаимодействия лекарств между этим препаратом и другими лекарствами:
Ацетилсалициловая кислота, индометацин и фенилбутазон задерживают элиминацию пенициллинов.
Другие антибиотики или химиотерапевтические препараты
Сульбактам/ампициллин не следует использовать одновременно с другими бактериостатическими химиотерапевтическими препаратами или антибиотиками, такими как тетрациклины, эритромицин, сульфаниламидные препараты или хлорамфеникол, как возможное снижение эффективности препарата.
Алопуринол
Пациенты с подагрой, получающей аллопуринол, имеют повышенный риск кожных реакций с одновременным использованием ампициллина/сульбактама.
Аминогликозиды
Смешивание ампициллина с аминогликозидами in vitro приводит к взаимной инактивации; Если эти группы антибактериальных препаратов используются одновременно, то они должны быть введены в разных местах с интервалом не менее 1 часа (см. Раздел «Несовместимость»).
Антикоагулянты
Парентеральные пенициллины могут вызывать расстройства агрегации тромбоцитов и изменение времени протромбина. При одновременном использовании антикоагулянтов эти эффекты могут быть аддитивными.
Метотрексат
Сопутствующее использование метотрексата с пенициллинами привело к снижению клиренса метотрексата и токсичности метотрексата. Необходимо тщательно контролировать пациентов. Может быть необходимо увеличить дозу фолинального кальция и его использование в течение длительных периодов времени.
Пробенецид
Сопутствующее использование пробенецида приводит к увеличению и продлению уровней ампициллина и сульбактама в сыворотке и концентрациях ампициллина в желчи, а также к расширению половины жизни и увеличению риска токсичности в результате ингибирования почечной экскреции (трубчатая секреция).
Гормональные контрацептивы
В некоторых случаях терапию аминопенициллином можно попросить об эффективности контрацепции при использовании гормональных контрацептивов. Таким образом, рекомендуется использовать дополнительные не -хормональные методы контрацепции.
Влияние на лабораторные параметры
Псевдопозитивная глюкосурия может быть обнаружена при определении сахара в моче (с помощью Бенедикта, вырубки и клинита). В таких случаях глюкоза определяется ферментативным. Может повлиять на уробилиноген.
При назначении ампициллина беременные женщины имели временное снижение уровней конъюгированных эстрогенов в плазме в крови, глюкуронида эстрала, конъюгированного эстрона и эстрадиола. Аналогичные эффекты возможны при использовании Ampiplus.
Особенности приложения.
У пациентов с аллергическими реакциями, такими как сена, крапивница или бронхиальная астма, риск реакций гиперчувствительности увеличивается.
Несколько реакций гиперчувствительности, иногда смертельные (анафилактические реакции), наблюдались у пациентов, которые использовали пенициллин, включая ампициллин/сульбактам внутримышечно или внутривенно. Такие реакции чаще встречаются у пациентов с гиперчувствительностью к пенициллинам, а также цефалоспоринам и/или многочисленными аллергенами в истории. В случае аллергических реакций антибиотикотерапия должна быть прекращена, и принимаются соответствующие терапевтические меры. Острые реакции тяжелой гиперчувствительности требуют срочного лечения адреналина, рецепта кислорода, внутривенного использования стероидов и обеспечения проходимости дыхательных путей, в некоторых случаях - внешнее дыхание путем интубации (восстановление проходимости дыхательных путей).
По профилактическим причинам мониторинг уровня фермента печени и метаболизма углеводов следует контролировать при лечении более чем на одну неделю, хотя у пациентов с диабетом не было обнаружено клинически значимого воздействия на доступность глюкозы.
Периодический мониторинг результатов общего теста крови и функции почек во время длительной терапии (более 14 дней) должен быть выполнен. Особенно важно контролировать новорожденных, включая недоношенных детей и детей.
Как и в случае любой антибиотикотерапии, требуется непрерывный мониторинг признаков чрезмерного роста нечувствительных микроорганизмов, включая грибы. Следует проявлять осторожность при назначении антибиотика в сочетании с глюкокортикоидом, так как существует возможность развития суперинфекции из -за снижения устойчивости к инфекциям. Если возникает суперинфекция, использование препарата следует прекратить и соответствующую терапию.
Сообщалось о тяжелых кожных реакциях, таких как токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса -Джонсона, отшелоночный дерматит, мультиформная эритема и острый общий экзантематозный пустулез у пациентов, которые использовали ампициллин/сульбактам. Если у пациента развивается тяжелая кожная реакция, лечение ампиплусом следует прекратить и соответствующую терапию (см. Раздел «Побочные реакции»).
Обработка ампициллином/сульбактамом может влиять на следующие лабораторные параметры: не -гментативные методы определения содержания сахара в моче могут привести к положительному результату. Лечение может повлиять на результаты анализа уробилиногена. После использования ампициллина у беременных женщин наблюдалось временное снижение концентраций различных эстрогена в плазме крови. Этот эффект также может наблюдаться при терапии ампиплусом.
При использовании почти всех антибактериальных препаратов, в том числе лекарственного средства, сообщалось о развитии диареи, вызванной Clostridium difficile (CDAD), которое может колебаться в тяжести от легкой диареи до смертельного колита. Лечение антибиотиками изменяет нормальную флору большой кишки, что приводит к чрезмерному росту C. difficile .
C. difficile производит токсины A и B, которые способствуют развитию CDAD. C. СДИФЛИЛИЛИЛИКАЯ ШАРЕНИЯ, которые вызывают гипертоксин, вызывают повышенную частоту и смертность, поскольку эти инфекции могут быть устойчивы к антимикробной терапии, и может возникнуть колониэктомия. CDAD следует учитывать у всех пациентов, у которых развивается диарея после антибиотика. Требуется тщательный анализ анамнеза, поскольку разработка CDAD сообщалось через 2 месяца после использования антибактериальных препаратов.
В случае тяжелой и длительной диареи анрапия должна быть прекращена немедленно, и должна быть прекращена соответствующая терапия (такая как ванкомицин для перорального введения 4х250 мг). Противопоказанные препараты, которые подавляют кишечную перистальтику.
Перед лечением гонореи, когда существует подозрение к одновременному присутствию сифилиса, необходимо провести исследование «в темном поле». Затем в течение по крайней мере 4 месяцев необходимо провести серологические тесты на частоте раз в месяц.
Во время длительной терапии рекомендуется контролировать функцию печени, почек и гематопоэза, особенно при введении новорожденных (особенно преждевременных) и младенцев.
Чтобы избежать развития сопротивления и побочных эффектов, комбинация ампициллина и сульбактама должна применяться только тогда, когда эффективность только одного из веществ недостаточно.
Использование ампициллина/сульбактама было связано с повреждением печени, вызванным препаратом, включая холестатический гепатит и желтуху. У зв'язку з цим пацієнтам слід порадити звернутися до свого лікаря в разі наявності ознак та симптомів початку захворювання печінки (див. розділ «Побічні реакції»).
Кожен флакон препарату Ампіплюс 1,5 г містять приблизно 5 ммоль натрію відповідно. Про це слід пам'ятати у випадку пацієнтів, які дотримуються дієти з контролем споживання натрію (зниження споживання натрію/солі).
У пацієнтів з інфекційним мононуклеозом або лімфатичним лейкозом супутні бактеріальні інфекції не слід лікувати препаратом Ампіплюс, оскільки у таких пацієнтів частіше спостерігається тенденція до розвитку кореподібних реакцій шкіри.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
За результатами досліджень на даний час жодних доказів шкідливого впливу на плід виявлено не було. Сульбактам проникає через плацентарний бар'єр. Обмежений досвід застосування ампіциліну/сульбактаму було отримано у 244 жінок при своєчасних або передчасних пологах. Тим не менше, безпечність застосування ампіциліну/сульбактаму у вагітних жінок або жінок, які годують груддю, встановлена не була. Таким чином, ампіцилін/сульбактам можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо потенційна користь перевищує можливий ризик.
Годування груддю
У низьких концентраціях ампіцилін ( ̴ 0,11 до 3 мг/л) та сульбактам ( ̴ 0,13 до 2,8 мг/л) проникають у грудне молоко. Застосування ампіциліну/сульбактаму жінкам, які годують груддю, може призводити до виникнення у дітей побічних реакцій, таких як діарея. Aмпіцилін/сульбактам можна застосовувати у період годування груддю, тільки якщо потенційна користь перевищує можливий ризик.
Фертильність
Дослідження репродуктивної функції тварин, яким застосовували ампіцилін/сульбактам, не виявили жодних ознак порушення фертильності або шкоди для плода.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень з оцінювання впливу препарату Ампіплюс на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили. Тим не менше, пацієнтів слід проінформувати, що випадки таких поодиноких побічних ефектів як запаморочення або підвищена втомлюваність можуть впливати на швидкість реакції.
Спосіб застосування та дози.
Препарат Ампіплюс застосовувати внутрішньом'язово або внутрішньовенно (у вигляді болюсної ін'єкції або інфузії).
Для підготовки до використання препарат слід розвести стерильною водою для ін'єкцій або іншим сумісним розчином. Після додання розчинника слід зачекати кілька хвилин до повного зникнення піни, після чого візуально оцінити повноту розчинення.
Ампіплюс у дозуванні 1,5 г розчиняти у 3,2 мл води для ін'єкцій (або іншого сумісного розчину) відповідно. Вводити у вигляді болюсної ін'єкції (протягом щонайменше
3 хвилин). При більшому розведенні дозу можна вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії (протягом 15-30 хвилин).
При внутрішньом'язовому застосуванні препарат слід вводити глибоко у м'яз; якщо ін'єкції болючі, то для відновлення порошку можна використовувати 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін'єкцій або інший місцевий анестетик, що підходить. Треба брати до уваги протипоказання, що зазначені в інструкції для медичного застосування відповідного лікарського засобу.
Якщо для відновлення порошку використовують 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін'єкцій або інший місцевий анестетик, треба брати до уваги протипоказання, зазначені в інструкції для медичного застосування відповідного лікарського засобу.
Максимальна кінцева концентрація ампіциліну/сульбактаму – 250 мг/125 мг в 1 мл.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до сульбактаму та ампіциліну мікроорганізмами
Застосування дорослим
Перед початком терапії із застосуванням препарату Ампіплюс необхідно визначити у пацієнта наявність гіперчутливості до препарату та лідокаїну, зробивши шкірну пробу.
Залежно від тяжкості інфекції добову дозу препарату Ампіплюс від 1,5 г до 12 г слід застосувати у поділених дозах кожні 6-8 годин (кожні 12 годин при менш тяжких інфекціях); максимальна добова доза не має перевищувати 12 г для препарату Ампіплюс (4 г для сульбактаму).
Тяжкість інфекції | Добова доза препарату Ампіплюс ампіциліну/сульбактаму (г) |
Легка Середня Тяжка | 1,5-3 (від 1+0,5 до 2+1) до 6 (4 +2) до 12 (8+4) |
Застосування дітям, немовлятам та новонародженим
Дітям, немовлятам та новонародженим (віком від 1 тижня) зазвичай слід призначати добову дозу 150 мг/кг маси тіла (що відповідає 100 мг/кг/добу ампіциліну та 50 мг/кг/добу сульбактаму) у поділених дозах кожні 6 або 8 годин.
Новонародженим під час першого тижня життя (особливо недоношеним) препарат, як правило, слід призначати у дозі 75 мг/кг/добу (що відповідає 25 мг/кг/добу сульбактаму і 50 мг/кг/добу ампіциліну) у поділених дозах кожні 12 годин.
Для профілактики хірургічних інфекцій доза препарату Ампіплюс становить 1,5-3 г, її слід вводити під час вступного наркозу, що забезпечує достатньо часу для досягнення ефективних концентрацій у сироватці крові та тканинах під час операції. Дозу можна вводити повторно через кожні 6-8 годин; застосування препарату, як правило, слід припиняти через 24 години після операції, за винятком випадків, коли введення препарату Ампіплюс призначене з терапевтичною метою.
Для лікування неускладненої гонореї Ампіплюс можна вводити 1 раз у дозі 1,5 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. З метою подовження концентрації сульбактаму та ампіциліну у плазмі крові слід одночасно призначати пробенецид у дозі 1 г перорально.
Застосування пацієнтам з порушеннями функцій нирок
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) елімінація сульбактаму та ампіциліну уповільнюється однаково, тому їх співвідношення у плазмі крові не змінюється. Для таких пацієнтів інтервали між дозами препарату Ампіплюс мають бути подовжені відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.
Таблиця 2
Кліренс креатиніну (мл/хв) | Інтервал між дозами |
> 30 | 6-8 годин |
15-29 | 12 годин |
5-14 | 24 години |
< 5 | 48 годин |
Пацієнти, які перебувають на діалізі
Як сульбактам, так і ампіцилін однаково елімінуються шляхом гемодіалізу. Тому Ампіплюс слід застосувати негайно після діалізу та потім, до початку наступного діалізу, застосовувати з інтервалом у 48 годин.
Застосування пацієнтам з порушеннями функцій печінки
Для пацієнтів із порушеною функцією печінки корекція дозування не потрібна.
Застосування пацієнтам літнього віку
За умови відсутності ниркової недостатності корекція дозування препарату Ампіплюс для пацієнтів літнього віку не потрібна.
Тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції та зазвичай становить 5-14 днів, однак у тяжчих випадках вона може бути подовжена або може бути додатково призначений ампіцилін. Як правило, лікування слід продовжувати ще протягом 48 годин після нормалізації температури тіла та зникнення інших ознак симптомів бактеріальної інфекції.
Тривалість лікування інфекцій, спричинених гемолітичними стрептококами, має відбуватися щонайменше 10 днів з метою уникнення ревматоїдної гарячки та гломерулонефриту.
Інструкції щодо розчинення
Концентрований розчин для внутрішньом'язового застосування слід використати протягом
1 години після відновлення.
Час використання препарату для внутрішньовенної інфузії, залежно від типу обраного розчинника, зазначено нижче:
Таблиця 3
Розчинник | Концентрація | Температура | Час |
0,9 % розчин натрію хлориду | 45 мг/мл | 25 °C | 8 годин |
45 мг/мл | 4 °C | 48 годин | |
30 мг/мл | 4 °C | 72 годин | |
5 % розчин Декстрози | 15-30 мг/мл | 25 °C | 2 годин |
3 мг/мл | 25 °C | 4 годин | |
30 мг/мл | 4 °C | 4 годин | |
5 % розчин Декстрози в 0,45 % розчин натрію хлориду | 3 мг/мл | 25 °C | 3 годин |
15 мг/мл | 4 °C | 4 годин | |
Лактатний розчин Рінгера | 45 мг/мл | 25 °C | 7 годин |
45 мг/мл | 4 °C | 24 годин |
Діти.
Застосовувати дітям від народження.
Передозування.
Наявні дані щодо гострої токсичності ампіциліну/сульбактаму в людини є обмеженими. Можна було б очікувати, що передозування цього лікарського препарату призведе до проявів, які відповідають профілю побічних ефектів препарату Ампіплюс (див. розділ «Побічні реакції» нижче). Очікується, що у разі передозування побічні реакції будуть реєструватися частіше та будуть більш тяжкого ступеня. Дуже високі дози бета-лактамних антибіотиків можуть призводити до епілептичних нападів. Оскільки як ампіцилін, так і сульбактам видаляються з кровотоку шляхом гемодіалізу, проведення гемодіалізу може посилювати виведення лікарського препарату з організму в разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок. Анафілактичний шок, який не є отруєнням, спостерігається дуже рідко, проте завжди є небезпечним для життя.
Терапія
Для усунення судом, зумовлених передозуванням, слід застосовувати діазепам. У випадку анафілактичного шоку невідкладно слід розпочати належну терапію.
Побічні реакції.
При застосуванні ампіциліну натрію/сульбактаму натрію в/м або в/в можуть спостерігатися побічні реакції, що виникали при застосуванні ампіциліну в якості монотерапії.
Усі включені до переліку побічні реакції впорядковано за класами систем органів MedDRA. У кожній категорії частоти побічних реакції (ПР) наведено у порядку зменшення ступеня їх проявів. Частоту визначати наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).
Інфекції та інвазії
Частота невідома: псевдомембранозний коліт.
З боку крові та лімфатичної системи
Часто: анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія.
Нечасто: лейкопенія, нейтропенія.
Дуже рідко: недостатність кісткового мозку, панцитопенія.
Частота невідома: гемолітична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.
З боку імунної системи
Частота невідома: реакції гіперчутливості, анафілактичний шок, анафілактоїдна реакція, анафілактична реакція, анафілактоїдний шок, набряк гортані, сироваткова хвороба.
З боку нервової системи
Нечасто: головний біль.
Частота невідома: судоми, запаморочення, сонливість, седативний ефект.
З боку серця
Частота невідома: тахікардія.
З боку судин
Часто: флебіт.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади
Частота невідома: респіраторний дистрес-синдром.
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: діарея.
Нечасто: блювання.
Рідко: біль у животі, нудота, глосит, метеоризм.
Частота невідома: ентероколіт, стоматит, зміна кольору язика, мелена, диспепсія, набряк язика.
Гепатобіліарні розлади
Часто: гіпербілірубінемія (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота невідома: холестатичний гепатит, холестаз, печінковий холестаз, аномальна функція печінки, жовтяниця (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Нечасто: висипання (екзантема), свербіж.
Рідко: еритема.
Частота невідома: синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, дерматит, макулопапульозне висипання, кореподібне висипання, гіперчутливість, васкуліт (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку нирок та сечовидільної системи
Частота невідома: тубулоінтерстиціальний нефрит.
Загальні розлади та реакції у місці введення
Часто: біль у місці ін'єкції (після внутрішньом'язового введення).
Нечасто: втома, нездужання, запалення слизових оболонок.
Рідко: гіпертермія.
Частота невідома: реакція у місці ін'єкції, біль у грудній клітці, набряк обличчя.
Результати лабораторних аналізів
Часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня аспартатаміно-трансферази (АСТ) (див. розділ «Особливості застосування»).
Дуже рідко: подовження часу згортання крові*, подовження протромбінового часу*.
Частота невідома: зниження артеріального тиску.
* Ці симптоми є оборотними.
Псевдомембранозний коліт
У випадку тяжкої та стійкої діареї слід розглянути можливість спричиненого антибіотиками псевдомембранозного коліту, який може бути небезпечним для життя. Таким чином, у цих випадках застосування препарату Ампіплюс слід негайно припинити та розпочати належну терапію (наприклад, ванкоміцин у дозі 250 мг перорально 4 рази на добу). Протипоказане застосування препаратів, які послаблюють перистальтику.
Реакції гіперчутливості
У разі появи симптомів алергічних реакцій (наприклад, висипання, свербіж, уртикарна екзантема, макулопапульозні висипання, кореподібна екзантема) слід припинити застосування лікарського засобу.
Невідкладна медична допомога може знадобитися за певних умов при появі ознак тяжкої гострої реакції гіперчутливості (набряк обличчя, припухлість язика, внутрішня припухлість гортані зі звуженням дихальних шляхів, тяжкі шкірні реакції, такі як мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса–Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), тахікардія, задишка, медикаментозна гарячка, еозинофілія, сироваткова хвороба, гемолітична анемія, алергічний васкуліт та нефрит, зниження артеріального тиску, анафілактоїдна реакція, анафілактичний шок).
Може існувати спільність антигенів між грибками шкіри та пеніциліном, а отже, в осіб, які страждають від грибкової інфекції шкіри або які страждали від такої інфекції, не можна виключати реакції гіперчутливості, як після другого контакту з антигеном, навіть при першому застосуванні пеніциліну.
Типова кореподібна екзантема після застосування ампіциліну, що виникає через 5-11 днів після початку лікування, дозволяє провести подальше лікування похідними пеніциліну.
Епілептичний напад
Епілептичний напад може статися при застосуванні усіх пеніцилінів через дуже високі рівні в сироватці крові. Таким чином, препарат слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Ампіплюс не слід змішувати з препаратами крові або гідролізатами білків. Через хімічну несумісність між пеніцилінами та аміноглікозидами, що призводить до інактивації аміноглікозидів, Ампіплюс не слід змішувати з аміноглікозидами в одному шприці або розчині для інфузій. Ці дві речовини слід вводити в різні місця з проміжком щонайменше в 1 годину.
Несумісними, а отже такими, які слід застосовувати окремо, окрім іншого, є: метронідазол, ін'єкційні похідні тетрацикліну, такі як окситетрациклін, ролітетрациклін та доксициклін, а також тіопентал натрію, преднізолон, 2 % прокаїн, суксаметонію хлорид та норадреналін. Видимими ознаками несумісності є преципітація, непрозорість або зміна кольору.
Упаковка.
Флакон; по 1 або по 10, або по 25 флаконів у картонній пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
АНТИБІОТИКИ СА
ANTIBIOTICE SA
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. Валея Лупулуй 1, м. Ясси 707410, Румунія
1, Valea Lupului Street, 707410, Iasi, Romania
АМПИЦИЛЛИН+СУЛЬБАКТАМ
Искать отдельно: АМПИЦИЛЛИН, СУЛЬБАКТАМ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
