АТАКАНД табл. 16 мг блистер №28

Для медицинского использования препарата

Атакующий

( Атаканд ^® )

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит Cadezartan из цилейсетила 8 мг или 16 мг, или 32 мг;

Вспомогательные вещества : кальциевая кармелоза (карбоксиметилцеметр кальция), гидроксипропилцеллюлоза, железный диоксид красно-коричневый (E 172), моногидрат лактозы, стеарат магния, мозоль крахмала, полиэтиленгликоль 8000.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензинских рецепторов II.

Код УАТС C09C A06.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение существенной гипертонии у взрослых.

Лечение взрослых пациентов с сердечной недостаточностью и нарушением систолической функции левого желудочка (фракция левого желудочка ≤ 40%) в качестве дополнительной терапии с ингибиторами ингибиторов ангиотензина преобразования (приложения) или в случаях непереносимости ингибиторов ACE.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к CandesArtan of cilexetile или любому из вспомогательных веществ.

Тяжелая недостаточность печени и / или холестаз.

Способ применения и доза.

Дозировка в артериальной гипертонии .

Рекомендуемая начальная доза и обычная поддержка дозы атаканты составляет 8 мг

Один раз в день. В большинстве случаев антигипертензивный эффект достигается во время

4 недели. У некоторых пациентов с недостаточным контролем артериального давления можно увеличить до 16 мг 1 раз в день и максимум до 32 мг 1 раз в день. Терапия требует коррекции в зависимости от реакции артериального давления.

Атаканд также можно использовать вместе с другими предпочтительными средствами. Показано, что добавление гидрохлоротиазида обеспечивает дополнительный антигипертензивный эффект с различными дозами атаки.

Применение пациентам летнего возраста .

Начальная доза коррекция при нанесении пожилых пациентов не нужна.

Применение пациентам с уменьшением внутрисосудистого объема циркулирующей жидкости.

Использование начальной дозы 4 мг может рассматриваться у пациентов с риском артериальной гипотензии, такими как пациенты с возможной дегидратацией.

Применение с дефицитом функции почек.

Начальная доза пациентов с почечной недостаточностью, включая пациентов в гемодиализе, составляет 4 мг. Доза должна быть выбрана в соответствии с реакцией на лечение. Опыт использования препаратов с пациентами с очень тяжелой или терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина <15 мл / мин) ограничен.

Применение с недостаточностью функции печени.

У пациентов с легкой и умеренной печеночной недостаточностью является начальная доза 4 мг раз в день. Доза может быть отрегулирована в соответствии с реакцией на лечение. Атакторы противопоказаны пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью и / или холестаз.

Применение с черными пациентами.

Антигипертензивный эффект Canessartan менее выражен в темнокожих пациентах, чем пациенты, принадлежащие к другим рас. Следовательно, необходимость повышения дозы атакадия и сопутствующей терапии для контроля артериального давления может быть более вероятно, произойдет у пациентов с темнокожими, чем представители других рас.

Дозировка в сердечной недостаточности.

Обычная рекомендуемая доза Atakanta составляет 4 мг 1 раз в день. Увеличение целевой дозы дозы 32 мг 1 раз в день (максимальная доза) или максимально переносимая доза возникает из-за удвоения дозы с интервалами, не менее

2 недели. Обзор пациентов с сердечной недостаточностью всегда должен включать оценку функций почек, включая мониторинг креатинина и калия.

Атакон можно использовать в сочетании с другим лечением сердечной недостаточностью, включая ингибиторы ACE, бета-блокаторы, диуретики и цифровые или комбинацию этих препаратов. Сочетание ингибиторов ACE, диуретики сохранения калия (например, спиронолактона) и атактана не рекомендуется и его следует использовать только после тщательной оценки потенциальных преимуществ и рисков.

Специальные категории пациентов.

Исходная коррекция дозы не требуется при нанесении пожилых пациентов или пациентов с внутрисосудистой обезвоживанием или почечной недостаточностью или легкой или умеренной печеночной недостаточностью.

Применение детям и подросткам

Безопасность и эффективность использования детей ATACTRAND при лечении гипертонии и сердечной недостаточности не установлены.

Метод приложения

Возьми внутри.

Атакандс следует принимать один раз в день, независимо от еды.

Еда не влияет на биодоступность Кандесартана.

Неблагоприятные реакции.

Лечение артериальной гипертонии

Нежелательные реакции, наблюдаемые во время контролируемых клинических испытаний, были легкими и переходными. Было показано соединение общей частоты нежелательных явлений с дозой или возрастом. Количество случаев отмены лечения путем возникновения нежелательных явлений было аналогично при лечении канделянтанских клексетила (3,1%) и плацебо (3,2%).

При проведении обобщенного анализа данных клинических исследований, связанных с пациентами с гипертонией, связанным с CandesArtan с цилейсетальными, нежелательные реакции, определяли как нежелательные явления, частота которого при использовании каденсартанского цилизестила, по меньшей мере, на использование

1% превысил частоту нежелательных реакций в лечении плацебо. Согласно этому определению наиболее частые нежелательные реакции были головокружение / головокружение, головная боль и инфекции дыхательных путей.

В приведенной ниже таблице показаны нежелательные реакции, данные, полученные при клинических исследованиях и наблюдение за поглотительству.

Используются следующие определения частоты: очень часто (≥ 1/10) часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), редко (≥ 1/10000 для < 1/1000) и очень редко (<1/10000).

Результаты лабораторных анализов

В большинстве случаев не было клинически значимого влияния на атаканду на обычных лабораторных показателях. Как и при использовании других ингибиторов системы ренин-ангиотензина-альдостерона, отмечается небольшое снижение уровня гемоглобина. Обычно для пациентов, принимающих атакон, нет необходимости в постоянном мониторинге лабораторных показателей. Однако пациенты с почечной недостаточностью рекомендуются периодическим мониторингом уровня калия и сыворотки креатинина.

Лечение сердечной недостаточности

Профиль нежелательных реакций Атаканты у пациентов с сердечной недостаточностью согласился с фармакологическими свойствами препарата и состояния здоровья пациентов. В клинической программе очарования, которая сравнила атаки в дозах до 32 мг (n = 3803) из плацебо

(n = 3796), 21% пациентов в устойчивой группе цилесетила и 16,1% пациентов плацебо-группы прекратили лечение путем развития нежелательных явлений, таких как гиперкалиемия, гипотензия и почечная недостаточность. Эти явления чаще всего наблюдались у пациентов старше 70 лет, у пациентов с сахарным диабетом или пациентами, которые приняли другие лекарства, которые влияют на систему Renin Angiotensin-альдостерона, в частности ингибиторы ACE и / или спиронолактона.

В приведенном ниже таблице показаны данные о нежелательных реакциях, наблюдаемых при клинических исследованиях и наблюдении в области поглощения.

Результаты лабораторных анализов

У пациентов, которые принимали атаки на указание сердечной недостаточности, часто встречаются гиперкалиемии и почечная недостаточность. Рекомендуемый периодический мониторинг уровня креатинина и калия в сыворотке.

Передозировка.

Симптомы

Учитывая фармакологические свойства препарата, основным проявлением передозировки, вероятно, будет симптоматическая гипотензия и головокружение. В некоторых случаях передозировка (до 672 мг Candesartan Cilexetiles) сообщает путем восстановления пациентов без последствий.

Уход

Если развивается симптоматическая гипотензия, симптоматическое лечение следует назначить и мониторинг средств к существованию. Пациент должен обеспечить положение, лежащую на спине с поднятым вверх ногами. Если этого недостаточно, необходимо увеличить объем плазмы крови на вливание, например, 0,9% раствора хлорида натрия. Если вышеуказанные меры недостаточно, вы можете применять симпатомиметические лекарства. CandesArtan не выводится с гемодиализами.

Использование препарата во время беременности противопоказано. Атакон не рекомендуется для использования во время периода грудного вскармливания.

Дети. Безопасность и эффективность атаки для детей не установлены.

Почечная недостаточность

Как и в случае использования других средств, ингибируя систему ренин-ангиотензина-альдостерона, можно ожидать изменения в функции почек в чувствительных атаках.

При использовании атаки пациенты с гипертонией и почечной недостаточностью являются рекомендуемыми периодическими мониторингом уровня калия и сыворотки креатинина.

Опыт использования препаратов с пациентами с очень тяжелой или терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина <15 мл / мин) ограничен. Такие пациенты дозы

Атаканда должна быть тщательно отобрана путем тщательного мониторинга кровяного давления.

Обзор пациентов с сердечной недостаточностью должен включать периодическую оценку функции почек, особенно у пожилых пациентов (75 лет и старше), а также пациентов с нарушенной функцией почек. Во время подбора дозы атакуаны рекомендуется контролировать уровень креатинина и сыворотки калия. К клиническим исследованиям сердечная недостаточность не должна участвовать у пациентов с креатинином в сыворотке> 265 мкмоль / л (> 3 мг / дл).

Сопутствующая терапия с ингибиторами ACE с сердечной недостаточностью

Риск нежелательных реакций, в частности, ухудшение функции почек и гиперкалемии, может увеличиваться при использовании атаканты в сочетании с ингибиторами ACE. Пациенты, принимающие такое лечение, требуют регулярного и тщательного контроля.

Гемодиализ

На фоне диализа артериальное давление может быть особенно чувствительным к блокировке

При ₁ рецепторах в результате уменьшения плазмы крови и активации системы Renin Angiotensin-альдостерона. Таким образом, пациенты, которые находятся в гемодиализе, доза Атаканта, осторожно подниматься путем контроля кровяного давления.

Стеноз почечной артерии

Лекарственные средства, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона, включая антагонисты рецептора ангиотензина II, могут увеличить сыворотку крови крови в крови и креатинина в пациентах с двусторонним стенозом почечной артерии или стеноз артерии одного почка.

Трансплантация почек

Опыт использования пациентов Атаканты с недавно переданной трансплантацией почек отсутствует.

Артериальная гипотензия

У пациентов с сердечной недостаточностью могут возникнуть гипотензия при лечении атаки. Он также может развиваться у пациентов с гипертонией и внутрисосудистой обезвоживанием из-за приема высоких доз диуретики. Следует осторожнее, чтобы начать терапию и принимать меры по коррекции гиповолемии.

Анестезия и хирургическое вмешательство

У пациентов принимая антагонисты ангиотензина II, во время анестезии и хирургических вмешательств, гипотензия может происходить в результате блокады системы ренин-ангиотензина. Очень редко можно выразить и требовать внутривенного введения жидкости и / или использования сосудистых средств.

Стеноз аорты и митральных клапанов (обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия)

Как и в случае использования других вазодилатов, особая осторожность указывается пациентами с гемодинамически значимым стенозом аорты или митральных клапанов или обструктивной гипертрофической кардиомиопатии.

Первичный гиперльдостеронизм

Пациенты с первичным гипердостеронизмом в большинстве случаев не реагируют на антигипертензивные препараты, действующие из-за системы Renin-Angiotensin-альдостерона. Таким образом, использование атаки в этой популяции не рекомендуется.

Гиперкалы всасывающихся

Одновременное использование ATACADE с калиевыми диуретиками, препаратами калия, заменителей соли, содержащим калий или другие препараты, способные увеличить уровень калия (например, гепарина), могут привести к увеличению уровня калия калия у пациентов с гипертонии. Необходимо правильно контролировать уровни калия.

У пациентов с сердечной недостаточностью могут возникнуть гиперкалиемия. Рекомендуемый периодический мониторинг уровня калия в сыворотке. Сочетание ингибиторов ACE, диуретики сохранения калия (например, спиронолактона) и атактана не рекомендуется, и он может применяться только после тщательной оценки потенциальных преимуществ и рисков.

Общий

У пациентов, в которых функция сосудистого тона и почек зависит главным образом на активности системы Renin Angiotensin-альдостерона (например, пациентов с тяжелой застойной сердечной недостаточностью или основным заболеванием почек, включая стеноз почек), лечение другими препаратами, которые влияют на это Система была связана с острой гипотензией, азотемией, олигурией или редко - острой почечной недостаточности. Возможность таких эффектов не может быть исключена в использовании АРИАИ. Как и любой антигипертензивный агент, чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с ишемической кардиопатией или ишемическими цереброваскулярными заболеваниями, может привести к инфаркту миокарда или инсульта.

Антигипертензивный эффект Canessartan может быть усилен другими препаратами, имеющими свойство для снижения артериального давления, независимо от того, что они предназначены в качестве антигипертензивных агентов или используются другими показаниями.

Атакандс содержит лактозу. Пациенты с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицита наклона лактазы или малабсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбсорбируют нельзя.

Применение во время беременности

Прием ARIAI не должен начинаться во время беременности.

Эпидемиологические доказательства риска тератогенности после воздействия ингибиторов ACE в период и триместра беременности не допускают окончательного заключения; Однако небольшое увеличение риска не может быть исключено. Поскольку контролируемые эпидемиологические данные о риске при использовании АРИИ отсутствуют, могут существовать аналогичные риски для этого класса лекарств. За исключением случаев, когда терапия с использованием ARIAI считается чрезвычайно необходимой, планирование пациентов для беременности должна предписаться альтернативным антигипертензивным лечением, которое имеет установленный профиль безопасности для использования во время беременности. Если при беременности диагностируется, лечение с использованием арии следует немедленно остановить, и, при необходимости, начать альтернативную терапию.

Известно, что арайская терапия в период II и III триместры может вызвать фетотоксичность у людей (уменьшение функции почек, олигогидрамиона, отсроченного окисления черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, гипотензия, гиперкалиемия). Если влияние АРИАИ было проведено в период II триместра беременности, рекомендуется ультразвуковое исследование функции почек и черепа.

Новорожденные, чьи матери взяли Ариаи, требуют тщательного наблюдения за гипотензию.

Применение во время кормления грудью.

Оскільки доступної інформації щодо застосування Атаканду у період годування груддю немає, Атаканд не рекомендується для застосування, а альтернативні методи лікування з краще вивченими профілями безпеки у період годування груддю є переважними, особливо у період годування новонароджених або недоношених дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу кандесартану на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося. Проте слід взяти до уваги, що під час лікування Атакандом розвиваються запаморочення або підвищена втомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарати, що вивчалися у клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включають гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з цими лікарськими засобами не виявлено.

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських препаратів (наприклад гепарину), може підвищувати рівні калію. Контроль рівнів калію слід здійснювати належним чином.

Повідомлялося про оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і токсичності під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ.

Подібний ефект може спостерігатися при застосуванні АРАІІ. Застосування кандесартану з літієм не рекомендується. Якщо підтверджено необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткових рівнів літію.

При одночасному введенні АРАІІ з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (наприклад селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НПЗЗ) може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом АРАІІ та НПЗЗ може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію у сироватці крові, зокрема у пацієнтів з ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнту необхідно провести належним чином гідратацію і увагу слід приділити моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично у подальшому.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ангіотензин ІІ – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, відбуваються за участю рецепторів

типу 1 (АТ ₁ ).

Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для прийому внутрішньо. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), селективним щодо рецепторів АТ ₁ , зі щільним зв'язуванням та повільним від'єднанням від рецептора. Йому невластива агоністична активність.

Кандесартан не гальмує АПФ, що перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не помічено впливу на АПФ та посилення брадикініну чи речовини Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, що порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота кашлю була нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв'язує та не блокує рецептори інших гормонів чи іонні канали, що є важливими у регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину ІІ (АТ ₁ ) призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зменшення плазмової концентрації альдостерону.

Артеріальна гіпертензія

При гіпертензії кандесартан викликає дозозалежне довготривале зниження артеріального тиску. Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зменшення системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Вказівки на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози чи синдрому відміни після припинення лікування відсутні.

Після прийому одноразової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту у більшості випадків спостерігається протягом 2-х годин. При тривалому лікуванні основне зменшення артеріального тиску при усіх дозах зазвичай досягається протягом чотирьох тижнів і зберігається впродовж довгострокового лікування. Згідно з даними метааналізу, середній додатковий ефект при збільшенні дози з 16 мг до 32 мг 1 раз на добу був незначним. Беручи до уваги міжіндивідуальні відмінності, у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений, ніж середній, ефект. Кандесартану цилексетил за умови прийому 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин із незначною відмінністю між максимальним та мінімальним ефектами під час інтервалу дозування. Антигіпертензивний ефект та переносимість кандесартану та лосартану порівнювались у ході двох рандомізованих, подвійних сліпих досліджень за участю загалом 1268 пацієнтів із легкою або помірною гіпертензією. Мінімальне зниження артеріального тиску (систолічний/діастолічний) становило 13,1/10,5 мм рт. ст. для кандесартану цилексетилу 32 мг 1 раз на добу та 10/8,7 мм рт. ст. для лосартану калію 100 мг 1 раз на добу (відмінність у зменшенні артеріального тиску 3,1/1,8 мм рт. ст., р<0,0001/р<0,0001).

При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження артеріального тиску. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартан цилексетил комбінують з амлодипіном або фелодипіном.

Лікарським засобам, що блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, властивий менш виражений антигіпертензивний ефект у темношкірих пацієнтів (які зазвичай складають популяцію з низьким рівнем реніну), ніж у представників інших рас. Це також характерно для кандесартану.

Кандесартан посилює нирковий кровотік і або не впливає, або підвищує швидкість клубочкової фільтрації за рахунок зменшення судинного опору в нирках та фракції фільтрації. У тримісячному клінічному дослідженні за участю пацієнтів з гіпертензією і цукровим діабетом ІІ типу та мікроальбумінурією антигіпертензивне лікування кандесартаном цилексетилом зменшувало виділення альбуміну з сечею. У даний час відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії.

Вплив кандесартану цилексетилу у дозах 8-16 мг (середня доза - 12 мг) 1 раз на добу на серцево-судинну захворюваність та летальність оцінювалась у рандомізованому клінічному дослідженні за участю 4937 пацієнтів літнього віку (віком 70-89 років; 21 % віком 80 років та старших) з легкою та помірною гіпертензією, з середньою тривалістю 3,7 року

(Дослідження когнітивної здатності та прогнозу у людей літнього віку). Пацієнти приймали кандесартану цилексетил або плацебо разом з іншим антигіпертензивним лікуванням, що додавалось при необхідності. Артеріальний тиск знижувався з 166/90 до 145/80 мм рт. ст. у групі кандесартану, і з 167/90 до 149/82 мм рт. ст. у контрольній групі. Статистично

значущої відмінності у кількості значних серцево-судинних явищ не спостерігалося. Зареєстровано 26,7 явищ на 1000 пацієнто-років у групі кандесартану порівняно з

30 явищами на 1000 пацієнто-років у контрольній групі.

Серцева недостатність

Лікування кандесартаном цилексетилом знижує летальність, знижує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності та полегшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, що було показано у ході програми «Кандесартан при серцевій недостатності – оцінювання зниження летальності та захворюваності» (CHARM).

Ця плацебо-контрольована подвійна сліпа дослідницька програма за участю пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) функціональних класів ІІ-IV за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) складалася з трьох окремих досліджень: CHАRM-Альтернатива (n = 2028) за участю пацієнтів з ФВЛШ ≤ 40 %, які не приймали інгібітори АПФ через непереносимість (переважно через кашель, 72 %), CHARM-Додавання (n = 2548) за участю пацієнтів з ФВЛШ ≤ 40 %, які приймали інгібітори АПФ, і CHARM-Збереження (n = 3023) за участю пацієнтів з ФВЛШ > 40 %. У дослідженні CHARM-Альтернатива композитна кінцева точка летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу ХСН була значно зменшеною при лікуванні кандесартаном порівняно з плацебо. (Відносний ризик зменшувався на 23 %). Композитна кінцева точка летальності з будь-яких причин або першої госпіталізації з приводу ХСН була також значно зниженою у групі кандесартану, абсолютна різниця становить 6 %. Обидві складові цих композитних кінцевих точок – летальність та захворюваність (госпіталізація з приводу ХСН) – свідчать на користь сприятливого ефекту кандесартану. Лікування кандесартаном цилексетилом призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р = 0,008).

У дослідженні CHARM-Додавання композитна кінцева точка летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу ХСН була значно зниженою у групі кандесартану порівняно з плацебо. (Відносний ризик зменшувався на 15 %). Композитна кінцева точка летальності з будь-яких причин або першої госпіталізації з приводу ХСН була також суттєво зменшеною у групі кандесартану, абсолютна різниця становить 3,9 %. Обидві складові цих композитних кінцевих точок – летальність та захворюваність – свідчать на користь сприятливого ефекту кандесартану. Лікування кандесартаном цилексетилом призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р = 0,02).

У дослідженні CHARM-Збереження статистично значущого зменшення композитних кінцевих точок летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу ХСН досягнуто не було.

Летальність з будь-яких причин не була статистично значущою при аналізі окремо в кожному з трьох досліджень CHARM. Проте летальність з будь-яких причин була також оцінена у сукупній популяції досліджень CHARM-Альтернатива та CHARM-Додавання, ВР 0,88 (95 % ДІ: 0,79–0,98, р = 0,018) та усіх трьох досліджень, ВР 0,91 (95 % ДІ:

0,83–1,00, р = 0,055).

Позитивний ефект кандесартану був постійним, незважаючи на вік, стать та супутнє медикаментозне лікування. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали бета-блокатори та інгібітори АПФ, при цьому позитивний ефект був отриманий незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій керівництвами з лікування.

У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка, ФВЛШ ≤ 40 %) кандесартан знижує системний судинний опір і тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну у плазмі крові і концентрацію ангіотензину ІІ, а також знижує рівень альдостерону.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл

Після прийому внутрішньо кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність лікарської форми таблеток порівняно з тим же розчином для прийому внутрішньо становить близько 34 % із дуже незначною мінливістю. Розрахована абсолютна біодоступність таблетки таким чином становить 14 %. Середній пік сироваткової концентрації (C _max ) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Сироваткова концентрація кандесартану лінійно зростає зі збільшенням доз у межах терапевтичного діапазону дозування. Статевих відмінностей у фармакокінетиці кандесартану не виявлено. Площа під кривою «сироваткова концентрація порівняно з часом» (AUC) кандесартану не зазнає істотних змін під впливом їжі.

Кандесартан значною мірою зв'язується з білками плазми крові понад 99 %). Уявний об'єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Біодоступність кандесартану не зазнає змін під впливом їжі.

Метаболізм та виведення

Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю, і тільки незначною мірою – за рахунок печінкового метаболізму (CYP2C9). Виходячи з даних in vitro досліджень, не очікується in vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4 цитохрому Р450. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно

9 годин. Акумуляції після багаторазових доз немає.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану приблизно становить 0,37 мл/хв/кг з нирковим кліренсом близько 0,19 мл/хв/кг. Виведення нирками кандесартану відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і за допомогою активної канальцевої секреції. Після прийому внутрішньо міченого радіоізотопом ¹⁴ С кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56 % дози відновлюється у калі у вигляді кандесартану і 10 % – у вигляді неактивного метаболіту.

Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів

В осіб літнього віку (старше 65 років) C _max та AUC кандесартану підвищувалися приблизно на 50 % і 80 %, відповідно порівняно з молодими людьми. Проте реакція артеріального тиску і частота небажаних явищ були подібними після прийому дози Атаканду молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку.

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю C _max та AUC кандесартану зростали при повторному прийомі приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але t _1/2 залишався незмінним порівняно з пацієнтами, які мали нормальну функцію нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % і 110 % відповідно. Кінцевий t _1/2 кандесартану був приблизно подвоєним у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. AUC кандесартану у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, була близькою до показника у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У двох дослідженнях, що включали пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю, спостерігалося зростання середньої AUC кандесартану приблизно на 20 % в одному дослідженні і на 80 % в іншому дослідженні. Досвід застосування препарату пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

8 мг: світло-рожевого кольору кругла двоопукла таблетка з рискою та гравіруванням

А з одного боку та 008 – з іншого;

СG

16 мг: рожевого кольору кругла двоопукла таблетка з рискою та гравіруванням

А з одного боку та 016 – з іншого;

СН

32 мг : рожевого кольору кругла двоопукла таблетка з рискою та гравіруванням

А з одного боку та 032 – з іншого.

СL

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці разом з інструкцією для застосування.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники.

1. АстраЗенека АБ, Швеція/AstraZeneca AB, Sweden.

2. АстраЗенека ГмбХ, Німеччина/AstraZeneca GmbH, Germany.

Місцезнаходження.

1. SЕ-151 85 Содертал'є, Швеція / SЕ-151 85 Sodertalje, Sweden. 2. Тінсдалер Вег 183, 22880, Ведель, Німеччина/Tinsdaler Weg 183, 22880, Wedel, Germany.