Личный кабинет
АТОРИС табл. п/плен. оболочкой 30 мг №30
rx
Код товара: 285406
Производитель: KRKA
1 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Антрис
( Atoris ® )
Место хранения:
Активное вещество: 1 таблетка, покрытая оболочкой пленки, содержит 10 мг, 20 мг, 40 мг аторвастатина в виде аторвастатина кальция;
Вспомогательные вещества:
10 мг, 20 мг: печать, лаурилсульфат натрия, карбонат кальция, микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, натрийный кроскармелоз, стеарат магния;
Оболочка: тальк, поливиниловый спирт, Macrool 3000, диоксид титана (E171);
40 мг: печать, лаурилсульфат натрия, карбонат кальция, микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, моногидрат натрия, кроска натрия, кросс-отчет, стеарат магния;
Shell: Hypromelosis, Macroool 400, диоксид титана (E171).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства: белый, круглый, слегка вязаный, покрытый пленочной оболочкой таблеток.
Фармакотерапевтическая группа . Гиполипидемии. Ингибиторы GMG-COA редуктазы. Аторвастатин. Код ATH C10A A05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Препарат содержит активное вещество аторвастатина. Аторвастатин является селективным конкурентным ингибитором GMC-COA-Reductase - ферментом, который определяет скорость трансформации 3-гидрокси-3-метил-глутарарьил-коэнзима A в мелононате, который представляет собой предшественник стеролов, в частности холестерина. Триглицериды и холестерины в печени встроены в очень низкую молекулу липопротеина липопротеина (LPDL), поставляемой в плазму и транспортируют до периферических тканей. Липопротеин низкой плотности (ЛПНП) образуется из LPDSH и катаболизированной, главным образом взаимодействием с высокой аффинной рецепторами LDL (LDL-рецепторы).
Аторвастатин снижает концентрацию холестерина крови и липопротеин крови в сыворотке в сыворотке, ингибируя GMC-COA Reductase и впоследствии, биосинтез холестерина в печени, а также увеличивает количество рецепторов печени печени на клеточной поверхности, что приводит к повышению захвата и катаболизма LDL.
Аторвастатин уменьшает образование LDL и количество частиц LDL. Аторвастатин вызывает выраженное и стабильное увеличение активности LDL-рецепторов в сочетании с благоприятными изменениями качества циркулирующих частиц. Аторвастатин эффективно снижает уровень холестерина (CH) ЛПНП у пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестериной, которая является группой, которая не всегда отвечала на терапию с гиполипидемическими средствами.
Помимо влияния на липидов плазмы, аторвастатин имеет другие эффекты, которые усиливают его антиатеросклеротический эффект. Подавляет синтез изопреноидов - веществ, действующих в качестве факторов роста для пролиферации гладких мышечных клеток кровеносных сосудов, снижает вязкость плазмы и активность некоторых коагуляционных и агрегационных факторов. Из-за такого действия он улучшает гемодинамику и способствует нормализации процессов коагуляции крови. Кроме того, ингибиторы GMG-COA-редуктазы влияют на метаболизм макрофага и, таким образом, подавляют их активацию, что снижает риск разрыва атеросклеротических бляшек.
Было показано, что аторвастатин уменьшает концентрацию общего холестерина (30-46%), Hc LDL (41-61%), аполипопротеин B (34-50%) и триглицеридов (14-33%), вызывая увеличение переменного в HDL и аполипопротеине. И во время исследования, в котором была изучена доза зависимость его эффекта. Эти результаты соответствуют данным по пациентам с гетерозиготной семейной гиперхолестериной, нерутивными формами гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемии, в том числе пациентов с независимым от инсулинового диабета.
Доказано, что снижение уровней общего холестерина HS LDL и аполипопротеин В снижает риск сердечно-сосудистых осложнений и смертности от сердечно-сосудистых заболеваний.
Фармакокинетика.
Поглощение
Аторвастатин быстро усваивается после устного приема и достигает максимальной концентрации плазмы в течение 1-2 часов. Уровень поглощения и концентрация аторвастатина в плазме крови зависит от дозы аторвастатина. Биодоступность аторвастатина в виде таблеток по сравнению с раствором составляет 95 и 99% соответственно. Абсолютная биодоступность аторвастатина составляет приблизительно 14%, а системная доступность ингибирующей активности относительно GMG-COA Reductase составляет приблизительно 30%. Низкая системная биодоступность обусловлена предварительностемным зазором в слизистой оболочке желудочного тракта и бионтрасформации во время первичного прохода через печень. Еда уменьшает скорость и степень поглощения препарата примерно на 25% и 9% соответственно, что подтверждается уровнем максимальной концентрации и AUC, уменьшая уровень HC LDL не зависит от времени применения. Концентрация аторвастатина в плазме крови после приема препарата вечером ниже, чем после приема утра (превышает максимальную концентрацию и уровень AUC примерно на 30%). Несмотря на это, уменьшение уровня HS LDL не зависит от времени получения препарата.
Распределение
Средний объем распределения аторвастатина составляет приблизительно 381 литра. Связывание белков в плазме крови составляет > 98%. Если значение соотношения айроцитов / плазмы крови составляет приблизительно 0,25, это указывает на низкий уровень препарата проникновения в эритроцитах. Основано на наблюдениях у крыс, считается, что аторвастатин способен проникать в грудное молоко женщин (см. Разделы «Противопоказания», «Применение во время беременности или грудного вскармливания» и «Особенности применения»).
Метаболизм
Аторвастатин в значительной степени метаболизируется, образуя орто и парагидроксилированные производные и различные продукты B-окисления. In vitro Ortho- и парагидроксилированные метаболиты проявляют ингибирующую активность в отношении GMG-COA редуктазы, эквивалентного действия аторвастатина. Ингибирующий эффект препарата относительно GMG-COA редуктазы примерно на 70% определяется активностью циркулирующих метаболитов.
Исследования in vitro подтверждают важность бионтрасформации аторвастатина под воздействием цитохрома P450 3A4. Одновременный прием аторвастатина и эритромицина, ингибитор цитохрома P450 3A4, приводит к увеличению концентрации аторвастатина в плазме крови. Исследования in vitro также подтверждают тот факт, что аторвастатин представляет собой слабый цитохромный ингибитор P450 3A4. При одновременном использовании аторвастатина и терфенадина, который в основном метаболизируется системой цитохрома P450 3A4, концентрация последних в плазме крови практически не изменилась. Таким образом, маловероятно, что использование цитохрома может значительно изменить фармакокинетику других цитохромовных субстратов P450 3A4. В животных-гидроксилированном метаболите подвергается дальнейшей глюкуронизации.
Распределение
Аторвастатин и его метаболиты в основном получают из желчи после печеночной и / или дополнительной бионтранрансформации, но не подвергаются желудочно-кишечному рециркуляции. Средний период полураспада аторвастатина у людей составляет примерно 14 часов. Ингибирующая активность относительно GMG-COA Reductase хранится в течение 20-30 часов из-за наличия активных метаболитов. После перорального введения менее 2% аторвастатина определяется в моче.
Популяции пациентов
Пожилые люди
Концентрация аторвастатина в плазме у здоровых пожилых людей (возраст > 65 лет) выше, чем в младшем (приблизительно 40% от максимальной концентрации и на 30% уровня AUC).
Дети
Информация о фармакокинетике аторвастатина у детей отсутствует.
Секс
Концентрация аторвастатина в плазме крови отличается от того, что у мужчин (максимальная концентрация выше примерно на 20%, а AUC ниже на 10%). Однако эти несоответствия не имеют клинической ценности, а гиполипидемический эффект препарата у мужчин и женщин почти одинаково.
Почечная недостаточность
Метод введения и дозы не влияет на концентрацию аторвастатина в плазме крови и на его гиполипидемический эффект. Таким образом, нет необходимости регулировать дозу препарата.
Гемодиализ
Изучение действия аторвастатина у пациентов с заболеванием почек на терминальной стадии не проводилось. Ввиду того, что препарат активно связывают с белками плазмы крови, гемодиалисис не может значительно увеличить зазор аторвастатина.
Отказ печени
У пациентов с алкогольным циррозом печени концентрация аторвастатина в плазме крови значительно увеличивается (максимальная концентрация - примерно в 16 раз, значение AUC - 11 раз).
Клинические характеристики.
Индикация.
Предотвратить сердечно-сосудистые заболевания
Взрослые пациенты без клинически выраженного ишемической болезни сердца (CHD), но с несколькими факторами риска CHD, такие как летний возраст, табачное курение, артериальная гипертензия, низкие уровни ЛПВП или наличие раннего CHD в истории семьи, препарат показан :
- снижение риска инфаркта миокарда;
- снижение риска инсульта;
- Снижение риска стенокардии и необходимость проведения процедур реваскуляризации миокарда.
Пациенты с диабетом 2 типа и без клинически выраженного ишемической болезни сердца, но с несколькими факторами риска развития ЧД, такие как ретинопатия, альбуминурия, табак или артериальная гипертензия, препарат показан для:
- снижение риска инфаркта миокарда;
- Уменьшение риска инсульта.
Пациенты с клинически выраженными ишемическими сердечными заболеваниями сердца препарат показан для:
- уменьшение риска инфаркта на миокарда;
- уменьшение риска фатального и непереданного хода;
- снижение риска необходимости процедур реваскуляризации миокарда;
- снижение риска госпитализации в связи со стагнинной сердечной недостаточностью;
- Уменьшение риска стенокардии.
Гиперлипидемия
- Основная гиперхолестеринемия (гетерозиготная семейная и неинминутренняя) и смешанная дислипидемия (тип IIA и II B согласно классификации Фредриксона). В качестве добавки к диете для уменьшения повышенных уровней общего холестерина (ZHC), холестерина липопротеина низкой плотности (Hc), аполипопротеина в и триглицеридов, а также для увеличения уровней холестерина липопротеина высокой плотности (HDL).
- HyperTriglyceridemia (тип IV согласно классификации Фредриксона). В качестве дополнения к диете для лечения пациентов с повышенными уровнями триглицеридов в сыворотке.
- Первичная дилипопротеинемия (тип III согласно классификации Фредриксона). Лечить пациентов в случаях, когда диета недостаточно эффективна.
- Гомозиготная семейная гиперхолестеринемия. Чтобы уменьшить общий уровень холестерина и HS LDL, в качестве дополнения к другим способам гиполипидемического лечения (например, пшеницы LDL) или если такие методы лечения недоступны.
- Гетерозиготная семейная гиперхолестеринемия пациентов с детства (в возрасте 10-17 лет) . В качестве дополнения к диете для снижения уровня LCS, HC LDL и аполипопротеина у подростков и девочек после начала менструации от 10 до 17 лет, если после соответствующей диеты терапии результаты анализа следующие:
а) холестерин LDL остается ≥ 5,0 ммоль / л (³ 190 мг / дл) или
б) Holesterol LDLS ≥ 4,2 ммоль / л (³ 160 мг / дл) и:
- В семейной истории доступен раннее сердечно-сосудистые заболевания или
- Два или более других факторов риска развития сердечно-сосудистых заболеваний присутствуют у пациента детства.
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к любому ингредиенту препарата.
- Заболевания печени в острой фазе или устойчивом увеличении (неизвестных генезисе) уровня трансаминаз в сыворотке в три или более раз.
- Препарат противопоказан во время беременности, грудного вскармливания и репродуктивного возраста женщин, которые не применяют правильные методы контрацепции.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Влияние на аторвастатин лекарственных средств, которые принимают одновременно
Аторвастатин метаболизируется с использованием цитохрома P450 3A4 (Cyp3a4) и представляет собой субстрат для транспортных белков, таких как носитель печени OATP1B1. Одновременное приема лекарств, которые являются ингибиторами CYP3A4 или транспортные белки, могут привести к увеличению концентрации аторвастатина в плазме крови и увеличить риск миопатии. Этот риск также может увеличиваться при одновременном введении аторвастатина с другими препаратами, которые могут вызывать миопатию, такие как цитохрома, фибрат, никотиновая кислота или цитохрома P450 3A4 ингибиторов (например, эритромицин, азол противогрибковые препараты).
Ингибиторы CYP3A4
Известно, что мощные ингибиторы CYP3A4 приводят к значительному увеличению концентрации аторвастатина (см. Таблицу 1 и подробную информацию, показанную ниже). Необходимо избегать одновременного использования с мощными ингибиторами CYP3A4 (например, с циклоспорином, талитромицином, кларитромицином, делюльфидинком, стестероемтолом, кетоконазолом, кариконазолом, арттреколазолом, аранжировкой и ингибиторами HIV-протеазы, включая ритонавиру, лопинавир, атазанавир, вдувательство, дапунавир и т. Д. ). Если невозможно избежать одновременного использования этих препаратов с аторвастатином, необходимо учитывать использование меньших начальных и максимальных доз аторвастатина. Также рекомендуется проводить правильный клинический мониторинг состояния пациента (см. Таблицу 1).
Умеренные ингибиторы CYP3A4 (например, эритромицин, дилтиацем, верапамил и флуконазол) могут увеличить концентрацию аторвастатина в плазме крови (см. Таблицу 1). Одновременное использование эритромицина и статинов сопровождается увеличением риска миопатии. Исследование взаимодействия лекарств для оценки влияния амиодарона или верапамила на аторвастатин не проводилось. Известно, что амиодарон и верапамил подавляют активность CYP3A4, и, следовательно, одновременная цель этих препаратов с аторвастатином может привести к увеличению воздействия аторвастатина. Таким образом, при одновременном использовании аторвастатина и этих умеренных ингибиторов CYP3A4 необходимо учитывать целесообразность цели меньших максимальных доз аторвастатина. Также рекомендуется проводить клинический мониторинг состояния пациента после начала ингибитора или после коррекции его дозы.
Стимуляторы CYP3A4
Одновременный прием аторвастатина со стимуляторами цитохрома P450 3A (например, с эфавиренцем, рифампином, питомником) может привести к нестабильному снижению концентраций аторвастатина в плазме крови. В связи с механизмом взаимодействия двойного рифампина (стимуляция цитохрома P450 3a и ингибирования несущей печени OATP1B1) рекомендуется одновременного приема аторвастатина и Rifampic, поскольку приема аторвастатина из-за большого периода времени после того, как рифампин связан с значительным сокращением. в концентрациях аторвастатина в плазме крови. Однако эффект рифампина при концентрации аторвастатина в клетках печени неизвестен, и для невозможности избежать одновременного приема следует тесно наблюдаться по эффективности лечения пациента.
Грейпфрутовый сок
Грапфрутовый сок содержит один или несколько компонентов, которые ингибируют CYP 3A4 и могут увеличить концентрацию аторвастатина в плазме крови, особенно при употреблении сока более 1,2 л / днев.
Эритромицин / кларитромицин
При одновременном использовании аторвастатина и эритромицина (500 мг 4 раза в день) или кларитромицин (500 мг 2 раза в день), которые представляют собой ингибиторы цитохрома P450 3A4, концентрация аторвастатина в плазме крови увеличивается. Следовательно, пациенты, принимающие кларитромицин, следует использовать для использования аторвастатина в дозе выше 20 мг (см. Разделы «Особенности применения» и «Способ применения и дозы»).
Ингибиторы протеазы
Значение AUC аторвастатина значительно увеличилось путем одновременного использования препарата с несколькими комбинациями ингибиторов протеазы ВИЧ, а также с ингибитором протеазы вируса гепатита С, по сравнению с использованием только препарата (см. Раздел «Фармакологические свойства»). Следовательно, пациенты, принимающие ингибитор протеазы ВИЧ-тиртранавир + ритонавира или ингибитор протеазы гепатита С вирусным телемером, одновременное использование аторвастатина. Препарат следует назначить пациентам, которые принимают ингибитор гигиены белковых белок ВИЧ-лопинавира + и применяются в самой низкой желаемой дозе. У пациентов принимая ингибиторы протеазы ВИЧ-сабинавир + ритонавир, даронавир + ритонавир, фосампренавир или фосампренавир + ритонавир, доза препарата аторвастатин Крка не следует превышать 20 мг и использовать с осторожностью (см. Разделы.). Применительно к пациентам, принимающим ингибитор протеазы HIV, или ингибитор протеазы гепатита С вирусом C, доза препарата не должна превышать 40 мг, а также тщательный клинический мониторинг пациентов.
Андтраконазол
Одновременное использование аторвастатина (40 мг) и андраконазола (200 мг) сопровождалось увеличением аторвастатина АУК. Следовательно, пациенты, принимающие Itraconazole, следует использовать с осторожностью использовать аторвастатин в дозе выше 20 мг (см. Разделы «Особенности применения» и «Способ применения и дозы»).
Циклоспорин
Аторвастатин и его метаболиты являются конвейерные субстраты OATP1B1. Ингибиторы OATP1B1 (например, циклоспорин) могут увеличить биодоступность аторвастатина. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки препарату (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Слід уникати одночасного застосування препарату та циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»).
Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють, підсумовано у Таблиці 2 (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).
Таблиця 2.
Взаємодії лікарських засобів, пов'язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу
Препарати, що взаємодіють | Медичні рекомендації щодо застосування |
Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір) | Уникати застосування аторвастатину |
Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір) | Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі |
Кларитроміцин, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонавір) | Не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину на добу |
Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір) Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір) | Не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину на добу |
*Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі.
Гемфіброзил
У зв'язку із підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом, слід уникати сумісного застосування препарату з гемфіброзилом (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, слід застосовувати з обережністю при сумісному використанні з іншими фібратами (див. розділ «Особливості застосування).
Ніацин
Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватись при застосуванні препарату в комбінації з ніацином, а отже за таких умов слід розглянути можливість зниження дози препарату (див. розділ «Особливості застосування»).
Рифампін або інші індуктори цитохрому P450 3A4.
Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад, ефавіренз, рифампін) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування препарату з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування препарату після введення рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину в плазмі.
Дилтіазему гідрохлорид
Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.
Циметидин
У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.
Антациди
Одночасний пероральний прийом аторвастатину та суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась.
Колестипол
Концентрація аторвастатину в плазмі крові була нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.
Азитроміцин
Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину в плазмі крові.
Інгібіторитранспортнихбілків
Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину (див. таблицю 3). Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендовано зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину (див. таблицю 3).
Езетиміб
Застосування езетимібу як монотерапії пов'язують з розвитком явищ з боку м'язової системи, у тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.
Фузидовакислота
Дослідження взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводились.Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетинговому періоді при одночасному прийомі аторвастатину та фузидової кислоти спостерігалися явища з боку м'язової системи (у тому числі рабдоміоліз).Механізм цієї взаємодії залишається невідомим.Пацієнти потребують пильного нагляду, може потребуватися тимчасове призупинення лікування аторвастатином.
Дигоксин
При одночасному застосуванні багаторазових доз препарату та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі підвищуються приблизно на 20 %. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.
Пероральні контрацептиви
Одночасне застосування препарату з пероральними контрацептивами підвищувало значення AUC для норетистерону та етинілестрадіолу (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Ці підвищення слід брати до уваги при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин.
Варфарин
Аторвастатин не чинив клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні у пацієнтів, які проходили довготривале лікування варфарином.
Колхіцин
При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, в тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином.
Таблиця 1.
Вплив лікарських засобів, які приймають одночасно, на фармакокінетику аторвастатину
Одночасно застосовувані препарати та режим дозування | Аторвастатин | ||
Доза (мг) | Зміна AUC 1 | Зміна C max 1 | |
2 Циклоспорин 5,2 мг/кг/добу, стабільна доза | 10 мг один раз на добу впродовж 28 днів | 8,7 разу | 10,7 разу |
2 Типранавір 500 мг двічі на добу/ритонавір 200 мг двічі на добу, 7 днів | 10 мг РД | 9,4 разу | 8,6 разу |
2 Телапревір 750 мг кожні 8 годин, 10 днів | 20 мг РД | 7,88 разу | 10,6 разу |
2, 3 Саквінавір 400 мг двічі на добу/ ритонавір 400 мг двічі на добу, 15 днів | 40 мг один раз на добу впродовж 4 днів | 3,9 разу | 4,3 разу |
2 Кларитроміцин 500 мг двічі на добу, 9 днів | 80 мг 1 раз на добу впродовж 8 днів | 4,4 разу | 5,4 разу |
2 Дарунавір 300 мг двічі на добу/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 9 днів | 10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів | 3,4 разу | 2,25 разу |
2 Ітраконазол 200 мг 1 р.д., 4 дні | 40 мг РД | 3,3 разу | 20 % |
2 Фосампренавір 700 мг двічі на добу/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 14 днів | 10 мг один раз на добу впродовж 4 днів | 2,53 разу | 2,84 разу |
2 Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів | 10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів | 2,3 разу | 4,04 разу |
2 Нелфінавір 1250 мг 2 рази на добу, 14 днів | 10 мг 1 раз на добу впродовж 28 днів | 74 % | 2,2 разу |
2 Грейпфрутовий сік, 240 мл один раз на добу4 | 40 мг 1 раз на добу | 37 % | 16 % |
Дилтіазем 240 мг один раз на добу, 28 днів | 40 мг 1 раз на добу | 51 % | Без зміни |
Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів | 10 мг 1 раз на добу | 33 % | 38 % |
Амлодипін 10 мг, разова доза | 80 мг 1 раз на добу | 15 % | ¯ 12 % |
Циметидин 300 мг один раз на добу, 4 тижні | 10 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів | ¯ Менше ніж 1 % | ¯ 11 % |
Колестипол 10 мг 2 рази на добу, 28 тижнів | 40 мг 1 раз на добу впродовж 28 тижнів | Не визначено | ¯ 26 % 5 |
Маалокс TC 30 мл один раз на добу, 17 днів | 10 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів | ¯ 33 % | ¯ 34 % |
Ефавіренз 600 мг один раз на добу, 14 днів | 10 мг впродовж 3 днів | ¯ 41 % | ¯ 1 % |
2 Рифампін 600 мг один раз на добу, 7 днів (при одночасному введенні) 6 | 40 мг 1 раз на добу | 30 % | 2,7 разу |
2 Рифампін 600 мг один раз на добу, 5 днів (окремими дозами) 6 | 40 мг 1 раз на добу | ¯ 80 % | ¯ 40 % |
2 Гемфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів | 40 мг 1 раз на добу | 35 % | ¯ Менше ніж 1 % |
2 Фенофібрат 160 мг1 раз на добу, 7 днів | 40 мг 1 раз на добу | 3 % | 2 % |
2 Боцепревір 800 мг 3 рази на добу, 7 днів | 40 мг 1 раз на добу | 2,30 разу | 2,66 разу |
1 Дані, представлені як зміна у x разів, являють собою просте співвідношення між випадками одночасного застосування препаратів та застосування тільки аторвастатину (тобто, 1-кратний = без зміни). Дані, представлені у % зміни, являють собою % різницю відносно показників при застосуванні аторвастатину окремо (тобто, 0 % = без зміни).
2 Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
3 Доза комбінації препаратів саквінавір + ритонавір у цьому дослідженні не є клінічно застосовуваною дозою. Підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні в клінічних умовах ймовірно буде вищим, ніж те, яке спостерігалося в цьому дослідженні. Тому слід з обережністю застосовувати препарат у найнижчій необхідній дозі.
4 Повідомлялося про більші підвищення AUC (до 2,5 разу) та/або C max (до 71 %) при надмірному споживанні грейпфрутового соку (750 мл – 1,2 літра на добу або більше).
5 Поодинокий зразок, взятий через 8-16 год після прийому дози препарату.
6 Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування аторвастатину після застосування рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину в плазмі.
Таблиця 2.
Вплив аторвастатину на фармакокінетику одночасно застосовуваних лікарських засобів
Аторвастатин | Одночасно застосовуваний лікарський засіб та режим дозування | ||
Препарат/доза (мг) | Зміна AUC | Зміна C max | |
80 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів | Антипірин, 600 мг 1 раз на добу | 3 % | ↓ 11 % |
80 мг 1 раз на добу впродовж 14 днів | 1 Дигоксин 0,25 мг 1 раз на добу, 20 днів | 15 % | 20 % |
40 мг 1 раз на добу впродовж 22 днів | Пероральні контрацептиви 1 раз на добу, 2 місяці – норетистерон 1 мг – етинілестрадіол 35 мкг | 28 % 19 % | 23 % 30 % |
10 мг раз на добу | Типранавір 500 мг 2 рази на добу/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 7 днів | Без зміни | Без зміни |
10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів | Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів | ¯ 27 % | ¯ 18 % |
10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів | Фосампренавір 700 мг 2 рази на добу /ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 14 днів | Без зміни | Без зміни |
1 Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділ «Взаємодія зіншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Особливості застосування.
Скелетні м'язи
Надходили рідкісні повідомлення про випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні препарату та інших лікарських препаратів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів.
Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді спричинює міопатію, що визначається як болі у м'язах або слабкість м'язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (КФК) в понад 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування вищих доз аторвастатину з певними лікарськими препаратами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.
Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) – аутоімунної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без значного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка.
Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. Пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю у м'язах, болісності або слабкості м'язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури, або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після припинення прийому препарату . Лікування препаратом слід припинити у випадку значного підвищення рівня КФК, діагностування або підозри на міопатію.
Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту С телапревіру, комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ, в тому числі саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, типранавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір та фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антимікотиків групи азолів. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препарату та похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антимікотиків групи азолів або ліпідомодифікуючих доз ніацину, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів щодо будь-яких ознак або симптомів болю, болісності або слабкості у м'язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезгаданими лікарськими препаратами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У таких ситуаціях може розглядатись можливість періодичного визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії.
Повідомлялося про випадки міопатії, в тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Терапію препаратом слід тимчасово припинити або повністю зупинити у будь-якого пацієнта з гострим, серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або за наявності фактору ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми).
Порушення функції печінки
Було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов'язані з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Стійке підвищення (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі нормального діапазону, яке виникло 2 рази або більше) рівнів сироваткових трансаміназ спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які отримували під час клінічних досліджень. Частота випадків цих відхилень від норми становила 0,2 %, 0,2 %, 0,6 % та 2,3 % для доз препарату 10, 20, 40 та 80 мг відповідно.
Повідомлялося про розвинення жовтяниціу одного пацієнта. Підвищенні показники функціональних проб печінки (ФПП) у інших пацієнтів не були пов'язані з жовтяницею або іншими клінічними ознаками та симптомами. Після зменшення дози перерви в застосуванні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно цих рівнів без залишкових явищ. 18 з 30 пацієнтів зі стійким підвищенням показників функціональних проб печінки продовжували лікування препаратом у менших дозах.
Перед тим як розпочинати терапію препаратом, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної потреби. Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, що приймали препарати групи статинів, у тому числі аторвастатин. У випадку серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування препарату негайно припиніть лікування. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно розпочинати лікування препаратом.
Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Аторвастатин протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділ «Протипоказання»).
Ендокринна функція
Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози в сироватці натще при застосуванні інгібіторів ГМГ‑КоА-редуктази, в тому числі й препарату .
Статини перешкоджають синтезу холестерину та теоретично можуть ослабляти секрецію наднирникових та/або гонадних стероїдів. Клінічні дослідження показали, що не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми та не пошкоджує наднирниковий резерв. Вплив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався у достатньої кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає, та чи взагалі впливає, на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок в передменопаузальний період. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин.
Повідомлялося, що деякі вихідні характеристики, в тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту у пацієнтів були пов'язані з вищою частотою випадків геморагічного інсульту у пацієнтів, що отримували аторвастатин (див. розділ «Побічні реакції»).
Серед пацієнтів літнього віку не спостерігалося жодної загальної відмінності в безпечності та ефективності препарату порівняно з молодшими пацієнтами, так само як не було зареєстровано жодних відмінностей у відповіді на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами згідно іншого клінічного досвіду, проте не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. Оскільки старший вік (понад 65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати людям літнього віку.
Печінкова недостатність
Протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включно зі стійким підвищенням рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).
До початку лікування
Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК при:
- порушенні функції нирок;
- гіпофункції щитовидної залози;
- спадкових розладах м'язової системи у родинному або особистому анамнезі;
- перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м'язи;
- перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкоголю.
Для пацієнтів літнього віку (більше 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.
Підвищення рівня препарату у плазмі крові, можливе, зокрема, у разі взаємодії та застосування особливим популяціям пацієнтів, у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.
У таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування починати не слід.
Вимірюваннярівнякреатинкінази
Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів.Якщо на вихідному рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.
Підчаслікування
Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м'язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.
У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта.Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.
Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п'ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м'язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.
Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином чи початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта.
Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу).
Одночаснезастосуваннязіншимилікарськимипрепаратами
Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими препаратами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори CYP3A4 чи транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір тощо. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фібрової кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом також зростає ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські препарати (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих.
Якщо необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування.Якщо пацієнти приймають лікарські препарати, що підвищують концентрацію аторвастатину в плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної.Крім того, у випадку застосування потужних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.
Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин та фузидову кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину на період лікування фузидовою кислотою.
Інтерстиціальна хвороба легенів
Під час лікування деякими статинами (особливо під час тривалого лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка).У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами.
Наповнювачі
До складу препарату входить лактоза.Цей препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози. Терапія ліпідомодифікаційними препаратами повинна бути одним зі складових компонентів комплексної терапії для пацієнтів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемію. Медикаментозна терапія рекомендується як доповнення до дієти, коли результату від дотримання дієти, що обмежує споживання насичених жирів та холестерину, а також від застосування інших немедикаментозних заходів було недостатньо. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця прийом препарату можна розпочати одночасно з дотриманням дієти.
Обмеження застосування
Обмеження застосуванняне досліджували за умов, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Аторвастатин не рекомендований жінкам репродуктивного віку, які не використовують надійний засіб контрацепції. Якщо під час лікування аторвастатином пацієнтка вирішить завагітніти, вона повинна припинити прийом препарату не пізніше ніж за місяць до запланованої вагітності.
Статини можуть завдавати шкоди плоду. АторвастатинКРКА можна застосовувати жінкам дітородного віку, тільки якщо імовірність вагітності дуже мала, а пацієнтка була проінформована про потенційний ризик. Якщо жінка завагітніла в період лікування препаратом, слід негайно припинити прийом препарату та повторно проінформувати пацієнтку про потенційний ризик для плода та відсутність відомої клінічної користі від продовження прийому препарату під час вагітності. При нормальному протіканні вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів під час вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування аторвастатину під час вагітності не проводилось. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів.
Період годування груддю
Невідомо, чи проникає аторвастатин у жіноче грудне молоко, однак відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає в жіноче грудне молоко. Оскільки статини здатні викликати серйозні небажані реакції у немовлят, які знаходяться на грудному вигодуванні, жінкам, які потребують лікування препаратом, не слід годувати груддю своїх немовлят (див. розділ «Протипоказання»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Немає повідомлень про вплив АторвастатинуКРКА на здатність керувати автомобілем і використовувати технічні пристрої. Але під час застосування препарату деякі пацієнти можуть відчувати запаморочення, судоми м'язів. Тому під час лікування слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Гіперліпідемія (гетерозиготна сімейна та несімейна) та змішана дисліпідемія (тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона)
Рекомендована початкова доза аторвастатину становить 10 мг або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, що потребують значного зниження рівня ХС ЛПНЩ (більш ніж на 45 %), терапія може бути розпочата із дозування 40 мг 1 раз на добу. Дозовий діапазон препарату знаходиться у межах від 10 до 80 мг один раз на добу. Препарат можна приймати разовою дозою у будь-які години та незалежно від прийому їжі. Початкову та підтримувальну дози препарату підбирають індивідуально, залежно від цілі лікування та відповіді. Після початку лікування та/або після титрування дози препарату слід проаналізувати рівні ліпідів протягом періоду від 2 до 4 тижнів та відповідним чином відкоригувати дозу.
Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія у пацієнтів дитячого віку (віком 10-17 років)
Рекомендована початкова доза аторвастатину становить 10 мг/добу; максимальна рекомендована доза – 20 мг/добу (дози препарату, що перевищують 20 мг, у цій групі пацієнтів не досліджувалися). Дози препарату слід підбирати індивідуально. Коригування дози слід проводити з інтервалом 4 тижні або більше.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія
Доза аторвастатину для пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу. Аторвастатин КРКА слід застосовувати як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ) або якщо гіполіпідемічні методи лікування недоступні.
Одночасна гіполіпідемічна терапія
АторвастатинКРКА можна застосовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібратів слід загалом застосовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок
Захворювання нирок не впливає ні на концентрації в плазмі, ні на зниження рівня ХС ЛПНЩ при застосуванні препарату; отже, коригування дози препарату для пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібне (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).
Дозування для пацієнтів, які приймають циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз
Слід уникати лікування препаратом пацієнтів, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір). Слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, що приймають лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. Для пацієнтів, що приймають кларитроміцин, ітраконазол, або для пацієнтів з ВІЛ, що приймають комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу препарату слід обмежити дозою у 20 мг, а також рекомендується проводити належні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату. Для пацієнтів, що приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, лікування препаратом слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти.
Повідомлялося про дослідженнябезпечності та ефективностіаторвастатину у пацієнтів віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією протягом 6 місяців у хлопчиків-підлітків та дівчат після початку менструацій. Пацієнти, які отримували лікування препаратом, мали загалом подібний профіль небажаних реакцій до пацієнтів, що отримували плацебо. Інфекційні захворювання були тими небажаними явищами, які найчастіше спостерігалися в обох групах, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку. У цій групі пацієнтів не досліджувалися дози препарату більші за 20 мг. У цьому вузькому контрольованому дослідженні не було виявлено значущого впливу препарату на ріст або статеве дозрівання хлопців або на довжину менструального циклу у дівчат (див. розділи «Побічні реакції», «Спосіб застосування та дози»). Дівчат-підлітків слід проконсультувати щодо прийнятних методів контрацепції протягом періоду лікування препаратом (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Застосування в окремих групах пацієнтів»).
Не повідомлялося про дослідження пацієнтів препубертатного віку або пацієнтів молодше 10 років.
Повідомлялося про дослідження клінічної ефективностіаторвастатину в дозах до 80 мг/добу протягом 1 року у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, до якого було включено 8 пацієнтів дитячого віку (див. розділ «Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія»).
Передозування.
Специфічного лікування передозування препаратом немає. У випадку передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та за необхідності застосовувати підтримуючі заходи. Через високий ступінь зв'язування препарату з білками плазми не слід очікувати значного підсилення кліренсу препарату за допомогою гемодіалізу.
Побічні реакції.
У зв'язку з тим, що клінічні дослідження проводяться в умовах, які коливаються у широких межах, частоту виникнення небажаних реакцій, що спостерігаються під час клінічних досліджень лікарського препарату, не можна безпосередньо порівнювати з показниками, отриманими під час клінічних досліджень іншого препарату, та вони можуть не відображати показники частоти, що спостерігається у клінічній практиці.
Згідно інформації клінічних досліджень, у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином найчастіше спостерігалися п'ять небажаних реакції, що призводили до припинення застосування препарату та траплялися з частотою вищою ( > 2 %) ніж у групі плацебо, були: міалгія (0,7 %), діарея (0,5 %), нудота (0,4 %), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) (0,4 %) та печінкових ферментів (0,4 %).
Найбільш частими побічними реакціями (≥ 2 % порівняно з плацебо) незалежно від причинності, у пацієнтів, які отримували плацебо у дослідженнях (п = 8755) були: назофарингіт (8,3 %), артралгія (6,9 %), діарея (6,8 %), біль у кінцівках (6,0 %) та інфекція сечовивідних шляхів (5,7 %).
У таблиці 1 підсумовується частота клінічних небажаних реакцій, незалежно від причинного зв'язку, зареєстрованих у 2 % пацієнтів або більше та з частотою, вищою ніж у групах плацебо, у пацієнтів, які отримували лікування атарвастатином.
Таблиця 1.
Клінічні небажані реакції, що виникали у 2 % пацієнтів та більше, які отримували лікування будь-якою дозою атарвастатина, та з частотою, вищою ніж плацебо, незалежно від причинного зв'язку (% пацієнтів).
Небажана реакція* | Будь-яка доза N=8755 | 10 мг N=3908 | 20 мг N=188 | 40 мг N=604 | 80 мг N=4055 | Плацебо N=7311 | ||
Назофарингіт | 8,3 | 12,9 | 5,3 | 7 | 4,2 | 8,2 | ||
Артралгія | 6,9 | 8,9 | 11,7 | 10,6 | 4,3 | 6,5 | ||
Діарея | 6,8 | 7,3 | 6,4 | 14,1 | 5,2 | 6,3 | ||
Біль у кінцівках | 6 | 8,5 | 3,7 | 9,3 | 3,1 | 5,9 | ||
Інфекція сечовивідних шляхів | 5,7 | 6,9 | 6,4 | 8 | 4,1 | 5,6 | ||
Диспепсія | 4,7 | 5,9 | 3,2 | 6 | 3,3 | 4,3 | ||
Нудота | 4 | 3,7 | 3,7 | 7,1 | 3,8 | 3,5 | ||
М'язово-скелетний біль | 3,8 | 5,2 | 3,2 | 5,1 | 2,3 | 3,6 | ||
М'язові спазми | 3,6 | 4,6 | 4,8 | 5,1 | 2,4 | 3 | ||
Міалгія | 3,5 | 3,6 | 5,9 | 8,4 | 2,7 | 3,1 | ||
Безсоння | 3 | 2,8 | 1,1 | 5,3 | 2,8 | 2,9 | ||
Фаринголарингеальний біль | 2,3 | 3,9 | 1,6 | 2,8 | 0,7 | 2,1 | ||
* Небажана реакція > 2 % у будь-якій дозі більше ніж плацебо | ||||||||
До інших небажаних реакцій, про які повідомлялося під час плацебо-контрольованих досліджень, належать:
загальні порушення: відчуття нездужання, пірексія;
з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз;
з боку скелетно-м'язової системи: м'язово-скелетний біль, підвищена втомлюваність м'язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля);
з боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія;
з боку нервової системи: кошмарні сновидіння;
з боку дихальної системи: носова кровотеча;
з боку шкіри та її придатків: кропив'янка;
з боку органів зору : нечіткість зору,порушення зору;
з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах;
з боку сечостатевої системи: лейкоцитоурія;
з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.
Порушення функції нервової системи : головний біль, запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія,периферичні нейропатії.
Порушення функції шлунково-кишкового тракту : запор; нечасто: панкреатит, блювання.
Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : біль у суглобах, біль у спині, міопатія, міозит, рабдоміоліз.
Загальні порушення: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність.
Порушення метаболізму та харчування: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.
Порушення функції печінки та жовчного міхура: надзвичайно рідкісні: печінкова недостатність.
Порушення з боку шкіри та сполучної тканини :шкірні висипання, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: біль у горлі та гортані.
Розлади системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
Розлади імунної системи: алергічні реакції,анафілаксія.
Розлади органів зору: затуманення зору.
Зміни результатів лабораторних аналізів: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові, позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.
Побічні реакції, які виникли під час клінічних досліджень: інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт, підвищення активності трансаміназ сироватки крові (мало дозозалежний характер та було оборотним у всіх пацієнтів), зростання активності креатин-кінази сироватки крові, цукровий діабет.
Досвід постреєстраційного застосування препарату.
Протягом постреєстраційного застосування препарату Аторис ® були виявлені нижчезазначені небажані реакції. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі від популяції невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.
До небажаних реакцій, пов'язаних із лікуванням препаратом Аторис ® , зареєстрованих після виходу препарату на ринок, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, належать реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (у тому числі ексудативна багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), рабдоміоліз, підвищена втомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія та панкреатит.
Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»).
Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (наприклад втрата пам'яті, безпам'ятність, амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів. Звіти загалом не відносились до категорії серйозних небажаних реакцій та ці прояви були оборотними після припинення прийому статинів, з різним часом до початку прояву симптому (від 1 дня до кількох років) та зникнення симптому (медіана тривалості становила 3 тижні).
Під час застосування деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів, особливо під час довгострокового лікування.
Під час постмаркетингових спостережень повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції .
Порушення функції кровоносної та лімфатичної системи : тромбоцитопенія.
Порушення функції імунної системи : алергічні реакції, анафілаксія (у тому числі анафілактичний шок).
Порушення метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.
Порушення функції нервової системи: головний біль, гіпестезія, дисгевзія.
Розлади шлунково-кишкового тракту: біль у животі.
Порушення функції органів слуху та лабіринту : шум у вухах.
Шкіра та підшкірна тканина: кропив'янка.
Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : артралгія, біль у спині.
Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.
Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланін-амінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові.
Діти (віком 10-17 років)
Повідомлялося що під час контрольованого дослідження у хлопців та у дівчат після початку менструацій, профіль безпеки та переносимості аторвастатина у дозі від 10 мг до 20 мг на добу був загалом подібним до профілю плацебо (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Діти»).
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 о С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
10 мг, 20 мг: 10 таблеток у блістері; по 3 або по 9 блістерів у картонній коробці.
40 мг: по 10 таблеток у блістері; по 1 або по 3, або по 9 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску . За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .
Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
АТОРВАСТАТИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа