В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
БИ-ПРЕНЕЛИЯ табл. 4 мг+5 мг №30

БИ-ПРЕНЕЛИЯ табл. 4 мг+5 мг №30

rx
Код товара: 586244
Производитель: Артериум (Украина, Киев)
1 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

B-PRENELIA.

Би-пренелия.

Место хранения:
Активные вещества: периндоприл TertButylamine, амлодипин;
1 таблетка 4 мг / 5 мг включает в себя: PinerIndopril от топбутиламина - 4,00 мг, что соответствует 3,34 мг периндоприла; Амлодипин - это битация - 6,94 мг, что соответствует 5,00 мг амлодипина;
1 таблетка 8 мг / 10 мг включает в себя: пиндоприл из тортбутиламина - 8,00 мг, что соответствует 6,68 мг перингоприла; Амлодипин - это битация - 13,87 мг, что соответствует 10,00 мг амлодипина;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза (тип 200xLM), микрокристаллическая целлюлоза (тип 112), гликолят натрия гликолята (тип a), коллоидный диоксид кремния, стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
BI-PRENNIA ® 4 мг / 5 мг: белые или почти белые таблетки, круглая форма, диаметром 7 мм, диоксид;
BI-PRENNIA ® 8 мг / 10 мг: белые или почти белые таблетки, круглая форма, диаметром 9,5 мм, диоксид, тиснение "5" с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ACE, комбинации. Ингибиторы ACE и блокаторы кальция канала. Периндоприл и амлодипин.
ATH CODE C09B B04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Периндоприл
Периндоприл представляет собой ингибитор фермента, который преобразует ангиотензин и в ангиотензине II (ангиотензин преобразующий ферментный туз). Преобразующий фермент или киназа, представляет собой экзопептидазу, которая позволяет преобразовать ангиотензин и в вазодинационном ангиотензине II, а также вызывает распада вазодилатора брадицинина до неактивного гептапептида. Ингибирование тузов приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что повышает активность Renin в плазме крови (из-за подавления отрицательной обратной связи к выпуску Renin) и снижает секрецию альдостерона. Поскольку ACES инактивирует брадикинин, ингибирование тузов также приводит к увеличению активности циркулирующей и локальной системы калактинкин (и, таким образом, также приводит к активации системы простагландинов). Этот механизм действия вызывает снижение артериального давления ингибиторов ACE и частично отвечает за появление некоторых побочных эффектов (например, кашель).
Периндоприл работает через свой активный метаболит - периндопрат. Другие метаболиты не демонстрируют активность при ингибировании туза в экспериментальных условиях.
Артериальная гипертония.
Периндоприл эффективно снижает артериальное давление на всех степенях артериальной гипертонии: свет, умеренные и тяжелые; Снижение систолического и диастолического артериального давления наблюдается как в положении лжи, а в положении стоя.
Периндоприл снижает сопротивление периферических сосудов, что приводит к снижению артериального давления. В результате периферийный кровоток увеличивается, не влияя на сердечную скорость.
Как правило, почечный кровоток увеличивается, в то время как скорость гломерелярной фильтрации (GCF) обычно не меняется.
Максимальный антигипертензивный эффект развивается на 4-6 часов после одноразового приема и поддерживает не менее 24 часов: отношение T / P (максимальная эффективность / минимальная эффективность в течение дня) периндоприла составляет 87-100%.
Артериальное давление быстро уменьшается. У пациентов, которые отреагировали на лечение, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и хранится без возникновения тахипилаксии.
В случае прекращения использования периндоприла эффект отмены не возникает.
Периндоприл уменьшает левую желудочку гипертрофии.
Клинические исследования показали, что периндоприл имеет свойства вазодилатора. Он улучшает эластичность крупных артерий и уменьшает соотношение толщины стены к просвету сосуда для небольших артерий.
Профилактика сердечно-сосудистых осложнений у пациентов с документированной стабильной ишемической болезнью сердца (CHD).
В экспериментальных исследованиях застойная сердечная недостаточность была вызвана заправкой коронарной артерии и доказала, что периндоприл снижает гипертрофию миокарда и чрезмерное количество поддирадиального коллагена, снижает соотношение миозина и изоэнцимы и снижает частоту реперфузионной аритмии.
Периндоприл TertButylamine облегчает работу сердца, уменьшая предварительно и после нагрузки на сердце.
Расследование с пациентами с сердечной недостаточностью продемонстрировано:

  • уменьшение давления наполнения правого и левого желудочка;

  • уменьшение системного периферийного сопротивления;

  • увеличение сердечного индекса и улучшение сердечного выхода;

  • Увеличение регионального мышечного кровотока в миокарде.

При сравнительных исследованиях первое назначение 2 мг пациентов с перинприлом с сердечной недостаточностью света и умеренной степени не связано с каким-либо надежным восстановлением артериального давления по сравнению с таким при использовании плацебо.
Амлодипин
Амлодипин является ингибитором ионного потока кальция, принадлежащего группе дигидропиридинов (медленный блокатор канала кальция или антагонист ионов кальция) и блокирует трансмембранный поток ионов кальция к клеткам гладкой мышцы миокарда и сосудов.
Механизм антигипертензивного действия амлодипина связан с прямым реляционным действием на гладкой мышце сосудов. Точный механизм, с помощью которого амлодипин уменьшает проявления стенокардии, не полностью определен, но амлодипин снижает общую нагрузку ишемию из-за таких действий:

  • Амлодипин расширяет периферические артериолы и, таким образом, уменьшает общее периферийное сопротивление (поступление). Поскольку частота сердечных сокращений не меняется, уменьшение нагрузки на сердце уменьшает потребление энергии миокардом и его потребность в кислороде.

  • Амлодипин также частично способствует расширению основных коронарных артерий и коронарных артериол, как без изменений, так и в исчерпывающих зонах миокарда. Такое расширение увеличивает поток кислорода до миокарда у пациентов с вазоспастической стенокардией.

У пациентов с артериальной гипертонии приема амлодипина один раз в день обеспечивают клинически выраженное снижение артериального давления в течение 24 часов, как в положении лежа и в положении стоя. Из-за медленного запуска амлодипин не вызывает острой гипотензии.
У пациентов с ангинным прием амлодипина один раз в день увеличивается общее время физической активности, время до атаки стенокардии и увеличивает время к возникновению депрессии сегмента ST на 1 мм, снижает частоту атаки стенокардии и уменьшает необходимость использования нитроглицерина.
С техникой амлодипина любые негативные метаболические проявления или изменения липидов в плазме крови не связаны, поэтому его можно использовать для пациентов с астмой, диабетом Mellitus и трансплантатами.
Фармакокинетика.
Скорость и степень поглощения периндоприла и амлодипина в качестве монополов, а также в фиксированной комбинации Bi-Prenilla ® , существенно не отличаются.
Периндоприл
После перорального введения периндоприл быстро поглощается, максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение 1 часа. Плазменный период полукодирования периндоприла составляет 1 час.
Периндоприл - пролекарства. 27% от общего количества принятого периндоприла достигают кровотока в виде активного метаболита - периндоприлации. В дополнение к активной метаболите - периндоприляция, препарат образует 5 метаболитов, которые неактивны. Максимальная концентрация пейдроприлата в плазме крови достигается через 3-4 часа после приема.
Таким образом, еда снижает преобразование периндоприла в периндоприлум, поэтому его биодоступность уменьшается, поэтому суточная доза заряженного истинабутиламина рекомендуется принимать один раз утром перед едой.
Существует линейная зависимость между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови. Объем распределения несвязанного периндоправления составляет приблизительно 0,2 л / кг. Связывание белков плазмы составляет 20%, в основном с ангиотензином трансформирующим ферментом, но эта цифра зависит от дозы. Периндопрат выводятся в моче. Последний период полураспада несвязной фракции составляет примерно 17 часов. Этап концентрации равновесия в плазме крови происходит через 4 дня с начала лечения.
Вывод периндоприляции замедляется у пожилых пациентов, а также у пациентов с сердечной или почечной недостаточностью (см. Раздел «Особенности применения»). Поэтому обычное медицинское наблюдение будет включать частый контроль креатинина и калия.
Диаллизис оформления периндоправления - 70 мл / мин.
Кинетика периндоприла варьируется у пациентов с циррозом печени: клиренс печени периндоприл уменьшается дважды. Однако количество формирования перпопригарирования не уменьшается. Следовательно, такие пациенты не нужно регулировать дозу (см. Раздел «Особенности применения»).
Амлодипин
После устного введения терапевтических доз амлодипин он хорошо поглощается и достигает максимальной концентрации крови в течение 6-12 часов после приема. Абсолютная биодоступность составляет от 64 до 80%. Объем распределения составляет приблизительно 21 л / кг. Исследования in vitro продемонстрировали, что приблизительно 97,5% амлодипина циркулирующей крови связывают с белками плазмы.
Еда не влияет на биодоступность амлодипина.
Полувывение плазмы крови составляет примерно 35-50 часов, что позволяет предписать препарат один раз в день.
Амлодипин в основном метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов. 60% метаболитов выводятся в моче, 10% - в неизменной форме.
Использование пожилых пациентов: время для достижения максимальной концентрации амлодипина в плазме крови у пожилых людей и молодых пациентов одинаковы. У пожилых пациентов наблюдается тенденция к снижению оформления амлодипина и, следовательно, к увеличению AUC и период полураспада. Увеличение индикатора AUC и период полувыведения у пациентов с застойной сердечной недостаточностью соответствовало возрастным характеристикам пациентов.
Применение пациентам с расстройствами функций печени: существует очень ограниченное количество клинических данных для целей пациентов с амлодипином с функцией печени. У пациентов с недостаточной недостаточностью печени зазор амлодипина снижается - это приводит к удлинению полураспада и повышения индикатора AUC примерно на 40-60%.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертония и / или ишемическая болезнь сердца (если лечение периндоприлом и амлодипином).
Противопоказание.

  • Повышенная чувствительность к периндоприлу (или к любым другим ингибиторам APF) к амлодипину (или дигидропиридированному производным) или к любому вспомогательному веществу;

  • Ангионевротический отек в анамнезе, связанном с предварительным лечением ингибиторов ACE;

  • наследственный или идиопатический ангионевротический отек;

  • Артериальная гипотензия тяжелой степени.

  • шок, включая кардиогенный шок;

  • Значительный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии одной функционирующей почки;

  • Обструкция выходного тракта из левого желудочка (например, стеноз экологической степени тяжелой степени);

  • Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.

  • Беременность или планирование беременности (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»);

  • экстракорпоральная обработка, приводит к контактной крови с отрицательно заряженными поверхностями;

  • Одновременное использование с лекарственными средствами, содержащими активное вещество алискирена, пациентов с сахарным диабетом, или пациентами с почечной недостаточностью (уровень фильтрации клубочков <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия» и « Особенности приложения ");

  • Одновременное использование с SabiRile / Valsartan (см. Разделы «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Все бронирование относительно отдельных компонентов препарата относится к лекарственному продукту B-Prennia ® .
Периндоприл
Эти клинические исследования показывают, что двойная блокада системы Renin-Angiotensin-Aldosterone (RaAS), одновременно принимая ингибиторы ACE, ангиотензин II или блокаторы щелочных рецепторов связаны с более высокой частотой побочных реакций, таких как гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в том числе акринатная недостаточность), по сравнению с использованием одного препарата, которое влияет на Раас (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Лекарственные средства, вызывающие гиперкалиемию. Некоторые лекарства или терапевтические классы лекарств могут вызвать гиперкалемию, а именно: алискирена, соль калия, диуретики сбережения калия, антагонисты ACE, антагонисты рецептора ангиотензина II, нестероидные противовоспалительные агенты (NSAID), гепарины, иммуносупрессоры, такие как циклоспорин или такролимус , триметоприм. Одновременное приема этих препаратов увеличивает риск гиперкалемии.
Одновременное применение противопоказано (см. Раздел «Противопоказания).
Алискирен: у пациентов с сахарным диабетом или пациентами с нарушенной функцией почек, риск гиперкалиемии, ухудшение почек и сердечно-сосудистой болезненности и смертности увеличивается.
Методы экстракорпорального лечения, которые приводят к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями, такими как мембраны с высокой степенью риска для диализа или гемафильтрации (например, полиакриловые мембраны) и для хранения липопротеинов низкой плотности с декстрансульфатом повышают риск тяжелых анафилактоидовных реакций (см. Раздел «Противопоказания». ". При необходимости такое лечение следует учитывать возможность использования диализной мембраны другого типа или использования другого класса антигипертензивных препаратов.
SACCUITRILE / VALSARTAN. Одновременное использование периндоприла с сабитрилом / валсартаном противопоказано, поскольку одновременное торможение неплохие и туз увеличивает риск развития ангионевротического отека. Оставайтесь на использовании SabiRile / Valsartan, не должны ранее, чем через 36 часов после приема последней дозы периндоприла. Периндоприлтерапия следует начинать не ранее, чем через 36 часов после получения последней дозы Sakubitron / Valsartan (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Одновременное применение не рекомендуется (см. Раздел «Особенности приложения»).
Алискирен: у любых других пациентов, как у пациентов с сахарным диабетом или пациентами с нарушенной функцией почек, риск гиперкалиемии, ухудшение функции почек, сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности увеличивается.
Одновременное применение ингибитора ACE и блокатора рецептора ангиотензина
Согласно научной литературе, пациенты с атеросклерозом, сердечной недостаточностью или диабетом с поражениями целевых органов одновременных ингибиторов ACE и блокаторами рецепторов ангиотензина сопровождались увеличением частоты артериальной гипотензии, обморочному, гиперкалий и ухудшению функции почек (включая острую почечную недостаточность ,) По сравнению с монотерапии препаратами, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона. Применение двойной блокады (то есть комбинация ингибитора ACE с антагонистами рецептора ангиотензина II) возможна только в некоторых случаях, подверженных тщательному контролю уровней почек, калия и кровяных давлений.
Estramustine: увеличение риска побочных реакций, таких как ангионевротический отек (ангиодиода).
Ко-трикоксазол (триметоприм / сульфаметоксазол).
У пациентов, которые одновременно используют совместно трикоксазол (триметоприм / сульфаметоксазол) , увеличивает риск гиперкалемии (см. Раздел «Особенности применения»).
Дизоуретики калиевой (например, триаммерен, амилорид и др.), Соли калия: появление гиперкалемии (потенциально смертоно-смертельного), особенно у пациентов с нарушением функции почек (аддитивным гиперкалемическим эффектом). Эти препараты не рекомендуются для одновременного использования с периндоприлом (см. Раздел «Особенности применения»). Однако, если требуется одновременное назначение этих веществ, они должны использоваться с осторожностью и проводить частое управление калием в сыворотке. Что касается использования спиронолактона с сердечной недостаточностью, см. Подразделение «одновременное приложение, которое требует особого внимания».
Литий . При нанесении ингибиторов ACE с лекарственными средствами лития сообщили о обратном увеличении концентрации лития в сыворотке и его токсичности. Не рекомендуется использовать периндоприл с литиевыми препаратами. В случае доказанной необходимости для такой встречи необходимо обязательно следить за уровнем лития в сыворотке (см. Раздел «Особенности применения»).
Одновременное применение, которое требует особого внимания.
Анти-диабетические средства (инсулин, гипогликемические агенты для перорального введения).
Результати епідеміологічних досліджень свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування) може посилити цукрознижувальний ефект з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найімовірніше, це явище може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Баклофен посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск і в разі необхідності корегувати дозу антигіпертензивного засобу.
Діуретики. У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту може бути знижена шляхом відміни прийому діуретика, підвищення об'єму циркулюючої крові або споживання солі перед початком терапії периндоприлом, яку слід розпочинати з низької дози з поступовим її підвищенням. При артеріальній гіпертензії , коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням. При застійній серцевій недостатності на тл і прийому діуретика прийом інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо після зниження дози діуретика. У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон). При одночасному застосуванні еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібіторів АПФ у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV функціональних класів за шкалою Нью-Йоркською кардіологічної асоціації (NYHA) і фракцією викиду < 40 %, які раніше приймали інгібітори АПФ та петльові діуретики, існує ризик виникнення гіперкаліємії (потенційно летальної), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації. Перед початком застосування цієї комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи а цетилсаліцилову кислоту ≥ 3 г/добу . Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ‑2), неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ збільшує ризик погіршення функції нирок, у тому числі розвиток гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно відновити водний баланс та контролювати функцію нирок на початку комбінованої терапії та при подальшому лікуванні.
Рацекадотрил. Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик зростає при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським засобом, який використовується для лікування гострої діареї).
Інгібітори mTOR (наприклад сиролімус, еверолімус, темсиролімус). У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування, що потребує уваги.
Антигіпертензивні засоби та вазодилататори : одночасне застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вілдагліптин): у пацієнтів, які одночасно застосовують комбінацію гліптину та інгібітору АПФ, підвищується ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептилпептидази-ІV (ДПП-ІV).
Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).
Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Золото: нітратоподібна реакція (симптомами є: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) зустрічалася рідко у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).
Амлодипін
Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.
Наявні дані щодо безпечного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, антибіотиками, пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.
Дані, отримані у ході досліджень іn vitro із плазмою крові людини, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв'язування з білками крові досліджуваних лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).
Інгібітори CYP3A4.
Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також підвищує ризик виникнення гіпотензії, особливо у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.
Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.
Індуктори CYP3A4.
Kонцентрація амлодипіну в плазмі може змінюватись після одночасного застосування відомих індукторів CYP3A4. Тому слід проводити моніторинг артеріального тиску і корегувати дозу з урахуванням одночасного прийому цих лікарських засобів як впродовж, так і після супутнього лікування, особливо це стосується сильних індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного).
Дантролен (інфузії).
У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.
Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.
Такролімус.
Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну пацієнтам, які приймають такролімус, слід регулярно контролювати рівень такролімусу в крові та, у разі необхідності, коригувати дозу такролімусу.
Інгібітори mTOR ( mammalian target of rapamycin – мішені рапаміцину у ссавців).
Такі інгібітори mTOR, як сиролімус, темсиролімус і еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами mTOR він може посилювати вплив останніх.
Циклоспорин.
Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або в інших групах не проводили, за винятком пацієнтів із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося змінне підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0-40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, у разі необхідності, зменшити дозу циклоспорину.
Симвастатин.
Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.
Силденафіл.
Одноразовий прийом 100 мг силденафілу пацієнтами з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.
Інші лікарські засоби.
Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.
Етанол (алкоголь).
Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.
Сумісне застосування амлодипіну з циметидином не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.
Сумісне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.
Лабораторні тести.
Вплив на показники лабораторних тестів невідомий
Комбінаця периндоприлу та амлодипіну
Препарати, одночасне застосування з якими потребує особливої обережності
Баклофен посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок, при необхідності – проводити корекцію дози.
Препарати, одночасне призначення з якими потребує уваги
- Антигіпертензивні засоби (такі як бета-блокатори) та вазодилататори:
Одночасне застосування цих засобів може посилити гіпотензивний ефект периндоприлу та амлодипіну.
Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може викликати подальше зниження артеріального тиску, тому їх слід призначати з обережністю.
- Кортикостероїди, тетракозактид: послаблення антигіпертензивного ефекту (через затримку води та солей кортикостероїдами).
- Альфа-блокатори (празозин, алфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилюють антигіпертензивний ефект та підвищують ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.
- Аміфостин: може посилювати антигіпертензивний ефект амлодипіну.
- Трициклічні антидепресанти / антипсихотропні засоби / анестетики: посилюють антигіпертензивний ефект та підвищують ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.
Особливості застосування.
Усі застереження щодо окремих компонентів препарату стосуються і фіксованої комбінації БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® .
Периндоприл
Стабільна ішемічна хвороба серця. Якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом мав місце епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризику/користі, перед тим як вирішувати питання про продовження терапії.
Артеріальна гіпотензія. Прийом інгібіторів АПФ може спричинити зниження артерільного тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігається рідше у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією та є більш ймовірною у пацієнтів з гіповолемією, у тих, хто приймає діуретики, дотримується дієти з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у разі діареї або блювання та у пацієнтів із тяжкою ренін-залежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалась у пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш імовірне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Пацієнти з підвищеним ризиком симптоматичної артеріальної гіпотензії повинні на початку терапії та на етапі підбору доз перебувати під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Ці застереження стосуються також пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9 % (9 мг/мл) розчин натрію хлориду.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об'єму крові та підвищення артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприл може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є передбачуваним і зазвичай не потребує відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може з'явитися необхідність зниження дози або відміни препарату.
Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія . Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).
Порушення функції нирок.
У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід призначати відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а далі – залежно від відповіді пацієнта на лікування. Моніторинг рівня калію та креатиніну є частиною звичайної медичної практики для таких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).
У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках – із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною.
У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну у плазмі крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. Для таких пацієнтів лікування слід розпочинати під ретельним спостереженням лікаря з маленьких доз та з обережним титруванням доз. Враховуючи вищесказане, лікування діуретиками може сприяти виникненню артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування периндоприлом.
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, відбувалося підвищення рівня сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприл призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характерно для пацієнтів з уже наявною нирковою недостатністю. Може виникнути необхідність зниження дози та/або відміни діуретика та/або периндоприлу.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. Повідомлялося про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран. Таким пацієнтам слід застосовувати інший тип діалізних мембран або призначати інший клас антигіпертензивних засобів.
Пацієнти після трансплантації нирки. Досвід щодо призначення периндоприлу пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.
Реноваскулярна гіпертензія.
У разі призначення інгібіторів АПФ пацієнтам з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки підвищується ризик виникнення гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Сприятливим фактором може бути лікування діуретиками. Втрата функції нирок може проявлятися мінімальними змінами у рівні креатиніну сироватки крові навіть у пацієнтів зі стенозом артерії одної з нирок.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити препарат і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначення антигістамінних препаратів може бути корисним для зменшення симптомів.
Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнту слід перебувати під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів або стабілізації його стану. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, який не був пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, належать до групи підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя, а рівень С1-естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп'ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ, необхідно враховувати можливість виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку.
Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання»). Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування інших інгібіторів нейтральної ендопептидази (НЕП) (наприклад рацекадотрилу) та інгібіторів АПФ також може призвести до розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому перед початком лікування інгібіторами НЕП (наприклад рацекадотрилом) у пацієнтів, які застосовують периндоприл, слід провести ретельну оцінку співвідношення користі/ризику.
Пацієнти, які одночасно лікуються інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика, з порушенням функції дихання або без) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ). Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використанням декстрансульфату можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування (наприклад препаратами, що містять бджолину отруту), можуть виникати анафілактоїдні реакції, які загрожують життю. Цих реакцій можна уникнути, тимчасово припинивши застосування інгібіторів АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.
Печінкова недостатність. Рідко застосування інгібіторів АПФ асоціювалося з виникненням синдрому, що розпочинається з холестатичної жовтяниці і прогресує до швидкоплинного некрозу печінки, інколи з летальним наслідком. Механізм цього синдрому неясний. Якщо під час прийому інгібіторів АПФ у пацієнта розвинулася жовтяниця або відзначається підвищення рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібітору АПФ та забезпечити відповідне медичне обстеження і лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія
Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. У декого з таких пацієнтів визначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, які в декількох випадках не відповідали на інтенсивну антибіотикотерапію. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Також пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, лихоманку).
Расові особливості. Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у осіб інших рас. Це, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією у цієї популяції.
Кашель . Повідомлялося про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після відміни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.
При хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що викликають гіпотензію, периндоприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Препарат слід відмінити за один день до хірургічного втручання. Якщо розвинулася артеріальна гіпотензія і вважається, що вона спричинена саме цим механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ, у тому числі периндоприл, відзначалося збільшення рівня калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать: ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік від 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або прийом інших препаратів, що спричиняють підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок не рекомендується, оскільки може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозних, іноді летальних аритмій. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доцільним, їх слід застосовувати з обережністю та з частим контролем рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет , які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літій. Одночасний прийом літію та периндоприлу зазвичай не рекомендований (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Є дані про те, що одночасний прийом інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо лікування з одночасним застосуванням двох блокаторів РААС вважається абсолютно необхідним, воно може відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Первинний альдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не відповідають на лікування антигіпертензивними препаратами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам застосовувати цей препарат не рекомендується.
Амлодипін
Безпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювалися.
Пацієнти із порушенням функції печінки.
У пацієнтів із порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну довший та параметри AUC вищі. Тому цій категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельний нагляд.
Пацієнти із серцевою недостатністю.
Цій категорії пацієнтів амлодипін слід застосовувати з обережністю. У ході довготривалого плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних ускладнень та летальних наслідків у майбутньому.
Пацієнти літнього віку.
Збільшувати дозу препарату цій категорії пацієнтів слід з обережністю.
Пацієнти із нирковою недостатністю.
Цій категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.
Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.
Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.
Запобіжні заходи, пов'язані з фіксованою комбінацією БІ-ПРЕНЕЛІЯ ®
Лікарський засіб БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® можна призначати пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв та не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів препарату окремо.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування лікарського засобу БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® протипоказане у період вагітності.
Застосування лікарського засобу БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® не рекомендоване у період годування груддю. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.
Вагітність
Периндоприл. Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності. Переконливих епідеміологічних доказів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності немає; однак не можна виключати невелике підвищення цього ризику. У разі коли продовження лікування інгібіторами АПФ вважається обов'язковим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджені дані про безпеку застосування в період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) та до неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо ж інгібітори АПФ приймали з ІІ триместру вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження функцій нирок та будови черепа новонародженого. За новонародженими, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігати для своєчасного виявлення і корекції артеріальної гіпотензії.
Амлодипін. Безпеку застосування амлодипіну вагітними жінками встановлено не було. У дослідженнях на тваринах токсичний вплив на репродуктивність спостерігався під час введення високих доз. Застосування препарату у період вагітності рекомендоване тільки у разі відсутності безпечнішого альтернативного лікування та коли захворювання має більший ризик для вагітної та плода.
Годування груддю
Периндоприл. Не рекомендовано застосування периндоприлу у період годування груддю у зв'язку з відсутністю даних. Під час годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти.
Амлодипін проникає у грудне молоко. Доза отримана немовлям, оцінювалася на міжквартальній основі і знаходиться в діапазоні 3-7 % з максимальним значенням 15 % від прийнятої матір'ю дози. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий.
Рішення щодо продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення лікування амлодипіном слід приймати, беручи до уваги користь від годування груддю для дитини та користь від лікування амлодипіном для матері.
Фертильність
Периндоприл
Вплив на репродуктивну функцію або фертильність відсутній.
Амлодипін
Про оборотні біохімічні зміни у головці сперматозоїда повідомлялося у деяких пацієнтів, які лікувалися блокаторами кальцієвих каналів. Клінічні дані щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатніми. Відомо, що у дослідженні на щурах було виявлено побічну дію на фертильність самців.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Даних щодо впливу лікарського засобу БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами немає. Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Можливе порушення реакції водія у разі виникнення запаморочення, головного болю, слабкості, сплутаності свідомості або нудоти. У деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами. Як результат, здатність керувати транспортними засобами або використовувати механізми може бути порушена.
Рекомендовано бути обережними, особливо на початку лікування.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Застосування фіксованої комбінації не підходить для початкової терапії.
Дозу слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску.
Дорослим слід призначати 1 таблетку на день одноразово, бажано вранці перед їдою. Таблетка не підлягає поділу.
Максимальна добова доза – 1 таблетка БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® 8 мг/10 мг на добу.
Щодо пацієнтів з груп ризику – див. розділ «Особливості застосування» .
Пацієнти з порушенням функції нирок та пацієнти літнього віку (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Виведення периндоприлату знижується у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів літнього віку, тому під час лікування необхідно проводити частий контроль рівня креатиніну і калію.
Лікарський засіб БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® можна призначати пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв та не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів препарату окремо.
За умови доброї переносимості дозування амлодипіну є однаковим для пацієнтів молодого та літнього віку. Для пацієнтів літнього віку рекомендований звичайний режим дозування, але підвищення дози необхідно проводити з обережністю.
Концентрація амлодипіну у плазмі крові не залежить від ступеня порушення функції нирок.
Амлодипін не виводиться під час діалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Відсутні рекомендації щодо дозування для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки, тому підбір дози повинен бути обережним, розпочинати слід з найнижчих доз (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Для визначення оптимальної початкової та підтримувальної дози лікарського засобу для пацієнтів з порушенням функції печінки необхідно окремо підбирати дозу амлодипіну та периндоприлу. Даних щодо фармакокінетики амлодипіну у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки немає. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування амлодипіну слід розпочинати з найнижчих доз та поступово їх підвищувати.
Діти. Лікарський засіб БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® не рекомендується призначати дітям (віком до 18 років) через відсутність досліджень з участю цієї групи пацієнтів.
Інформація щодо передозування лікарського засобу БІ-ПРЕНЕЛІЯ ® відсутня.
Дані щодо свідомого передозування амлодипіну є обмеженими.
Симптоми передозування: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування амлодипіну призведе до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної та, можливо, тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.
Лікування: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи моніторинг функцій серця та дихання, підняття нижніх кінцівок пацієнта у положенні лежачи, моніторинг об'єму циркулюючої рідини та сечовиділення.
Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.
У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2 годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило рівень його всмоктування.
Оскільки амлодипін значною мірою зв'язується з білками крові, ефект діалізу незначний.
Інформація про передозування периндоприлу є обмеженою. При передозуванні інгібіторів АПФ можуть виникнути гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель.
При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину хлориду натрію 0,9 %. При виникненні гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтальне положення. Слід розглянути можливість проведення інфузії з ангіотензином ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів. Периндоприл може бути виведений з системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При виникненні стійкої до лікування брадикардії може бути рекомендоване застосовування штучного водія ритму. Необхідно встановити контроль за основними показниками життєдіяльності, рівнем концентрації електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Побічні реакції.
При застосуванні периндоприлу та амлодипіну спостерігалися нижченаведені побічні реакції, які класифіковані згідно зі словником стандартизованої медичної термінології MedDRA за системами органів та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто ( > 1/1000 до <1/100); рідко ( > 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути визначена за наявною інформацією).
Системи органів
Побічні реакції
Частота
Амлодипін
Периндоприл
Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи
Лейкопенія/нейтропенія
Очень редко
Очень редко
Агранулоцитоз або панцитопенія
–
Очень редко
Еозинофілія
–
Нечасто*
Тромбоцитопенія
Очень редко
Очень редко
Гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
–
Очень редко
Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту
–
Очень редко
Розлади імунної системи
Алергічні реакції
Очень редко
Нечасто*
Порушення метаболізму та обміну речовин
Гіперглікемія
Очень редко
–
Гіпоглікемія
–
Нечасто*
Збільшення маси тіла
Нечасто
–
Зменшення маси тіла
Нечасто
–
Гіпонатріємія
–
Нечасто*
Гіперкаліємія
–
Нечасто*
Психічні розлади
Безсоння
Нечасто
–
Зміни настрою (включаючи тривогу)
Нечасто
Нечасто*
Депресія
Нечасто
–
Порушення сну
–
Нечасто*
Сплутаність свідомості
Рідко
Очень редко
Розлади з боку нервової системи
Сонливість (особливо на початку лікування)
Часто
Нечасто*
Запаморочення (особливо на початку лікування)
Часто
Часто
Головний біль (особливо на початку лікування)
Часто
Часто
Тремор
Нечасто
–
Зміни смаку(дисгевзія)
Нечасто
Часто
Гіпестезія
Нечасто
–
Парестезія
Нечасто
Часто
Непритомність
–
Нечасто*
Периферична нейропатія
Очень редко
–
Сплутаність свідомості
Рідко
Очень редко
Гіпертонус
Очень редко
–
Цереброваскулярні події можуть виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику
–
Очень редко
Екстрапірамідні розлади (екстрапірамідний синдром)
Частота невідома
–
Розлади з боку органів зору
Порушення зору (включаючи двоїння)
Часто
Часто
Розлади з боку органів слуху та лабіринту
Дзвін у вухах
Нечасто
Часто
Вертиго
–
Часто
Розлади з боку серця
Пальпітація
Часто
Нечасто*
Тахікардія
–
Нечасто*
Синкопе
Нечасто
–
Стенокардія
–
Очень редко
Інфаркт міокарда – може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з групи високого ризику
Очень редко
Очень редко
Аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь)
Очень редко
Очень редко
Розлади з боку судинної системи
Припливи
Часто
–
Гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми)
Нечасто
Часто
Васкуліт
Очень редко
Нечасто*
Феномен Рейно
–
Частота невідома
Розлади з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння
Задишка
Часто
Часто
Риніт
Нечасто
Очень редко
Кашель
Нечасто
Часто
Бронхоспазм
–
Нечасто*
Еозинофільна пневмонія
–
Очень редко
Розлади з боку гепатобіліарної системи
Гепатит, жовтяниця
Очень редко
–
Цитолітичний або холестатичний гепатит
–
Очень редко
Підвищення рівня печінкових ферментів (переважно спричинені холестазом)
Очень редко
–
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту
Гіперплазія ясен
Очень редко
–
Біль у животі, нудота
Часто
Часто
Блювання
Нечасто
Часто
Диспепсія
Часто
Часто
Зміна ритму дефекації
Часто
–
Сухість у роті
Нечасто
Нечасто
Діарея, запор
Часто
Часто
Панкреатит
Очень редко
Очень редко
Гастрит
Очень редко
–
Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані
Очень редко
Нечасто*
Мультиформна еритема
Очень редко
Очень редко
Алопеція
Нечасто
–
Пурпура
Нечасто
–
Знебарвлення шкіри
Нечасто
–
Посилення симптомів псоріазу
–
Рідко
Гіпергідроз
Нечасто
Нечасто*
Свербіж
Нечасто
Часто
Висип, екзантема
Нечасто
Часто
Кропив'янка
Нечасто
Нечасто*
Пемфігоїд
–
Нечасто*
Синдром Стівенса–Джонсона
Очень редко
–
Ексфоліативний дерматит
Очень редко
–
Фотосенсибілізація
Очень редко
Нечасто*
Токсичний епідермальний некроліз
Невідомо
–
Розлади з боку скелетно-м'язової
системи та сполучної
тканини
Артралгія, міалгія
Нечасто
Нечасто*
Судоми у м'язах
Часто
Часто
Набряки гомілок
Часто
–
Боль в спине
Нечасто
–
Розлади з боку нирок та системи сечовиділення
Ниркова недостатність
–
Нечасто*
Порушення сечовипускання, ніктурія, часте сечовипускання
Нечасто
–
Гостра ниркова недостатність
–
Очень редко
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз
Імпотенція
Нечасто
–
Гінекомастія
Нечасто
–
Загальні
розлади
Периферичні набряки
Часто
Нечасто*
Підвищена втомлюваність
Часто
–
Астенія
Часто
Часто
Біль у грудях
Нечасто
Нечасто*
Нездужання
Нечасто
Нечасто*
Гіпертермія
–
Нечасто*
исследование
Підвищення рівня білірубіну у крові та рівня печінкових ферментів
–
Рідко
Збільшення маси тіла, зменшення маси тіла
Нечасто
–
Підвищення рівня сечовини у крові
–
Нечасто*
Підвищення рівня креатиніну у крові
–
Нечасто*
Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту
–
Очень редко
Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому
Падіння
–
Нечасто*
*Частота проявів побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клінічних досліджень.
Додаткова інформація щодо амлодипіну
Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.
Додаткова інформація щодо периндоприлу
При застосуванні інших інгібіторів АПФ повідомлялося про випадки виникнення синдрому порушення секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ). Тому можна розцінювати СПАДГ як ймовірне ускладнення, пов'язане із застосуванням інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, із частотою виникнення дуже рідко.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період лікарського засобу є важливим. Це дає змогу вести безперервний моніторинг співвідношення користі/ризику застосування препарату. Спеціалісти в галузі охорони здоров'я зобов'язані повідомляти через національну систему повідомлень про будь-які випадки виникнення підозрюваних побічних реакцій.
Термін придатності. 3 роки від дати виготовлення in bulk .
Умови зберігання.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, 3 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат» (пакування з in bulk фірми-виробника Адамед Фарма С.А., Польща).
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.
Заявник.
ТОВ «АРТЕРІУМ ЛТД».
Місцезнаходження заявника.
Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа