ЦИПРОФЛОКСАЦИН табл. п/о 500 мг блистер №10

Для медицинского использования препарата

Ciprofloxacin.

(Ципрофлоксацин)

Место хранения:

Активный ингредиент: ципрофлоксацин;

1 таблетка содержит ципрофлоксацин гидрохлорид в переносе в ципрофлоксацин
250 мг;

1 таблетка содержит ципрофлоксацин гидрохлорид в переносе в ципрофлоксацин
500 мг;

Подписчики: микрокристаллическая целлюлоза, картофельный крахмал, кукуруза, гипромелуагический крахмал (гидроксипропилметилцеллюлоза), талькпропилметилцеллюлоза), тальк, натрийный кроскарменмелоз, стеарат магния, коллоидный двухоксидный безводный, полиэтиленгликоль 6000 (Macrogol 6000), диоксид титана (E 171), полисорбат 80.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Группа фторохинолонов.

Код УАТС J01M A02.

Клинические характеристики.

Индикация. Несложные и сложные инфекции, вызванные патогенами, чувствительны к ципрофлоксацину.

Дети. Cyprofloxacin может быть использован для детей в качестве второй и третьей линии для лечения сложных инфекций мочевыводящих путей и пиелонефрита, вызванного Escherichia Coli (в клинических испытаниях, возраст детей, получающих лечение, составляло от 1 до 17 лет), а также для Лечение легочных осложнений, вызванных псевдомонами. Aeruginosa у детей с цистическим фиброзом (в клинических испытаниях, возраст детей, получающих лечение составляло от 5 до 17 лет).

Лечение ципрофлоксацином может быть предписано только после тщательной оценки соотношения «риска-выгоды» из-за вероятности побочных эффектов от суставов и / или окружающих тканей.

Лечение детей в пределах клинических исследований проводили только по указанным выше показателям. Клинический опыт применения детей ципрофлоксацина в других показаниях ограничен.

Ингаляционная форма сибирской язвы у взрослых и детей.

Снижение риска возникновения или прогрессирования сибирской язвы после аэрогенного контакта с Bacillus Anthracis .

Противопоказание. Повышенная чувствительность к ципрофлоксацину или другим химиотерапевтическим агентам группы хинолонов и других компонентов препарата; Одновременное использование с тиснидином посредством клинически значимых побочных эффектов (артериальная гипотензия, сонливость), связанные с увеличением концентрации титисанидина в плазме крови; Дефицит глюкозы-6-фосфатной дегидрогеназы.

Способ применения и доза.

Официальные рекомендации по правильному использованию антибактериальных агентов должны соблюдаться.

Режим дозировки: если другие ежедневные дозы рекомендуются:

Взрослый

Дополнительная информация об отдельных группах пациентов

Дети и подростки

Доступные клинические и фармакокинетические данные указывают на использование ципрофлоксацина для лечения легких обострений, вызванных псевдомонами aeruginosa у детей и подростков с кистозными легкими (в возрасте от 5 до 17 лет), для лечения осложнений легочного цидиза, вызванного псевдомонасом Aeruginosa (только приложение Для детей в возрасте от 5 до 17 лет), в дозе 20 мг ципрофлоксацина / кг массы тела устно в день (максимальная суточная доза - 1500 мг ципрофлоксацина).

В сложных инфекциях мочевыводящих путей и доза пиелонефрит составляет 10-20 мг ципрофлоксацина / кг массы тела устно каждые 12 часов, но не более, чем максимальная доза 750 мг.

Режим дозировки для пожилых пациентов (> 65 лет)

При лечении пожилых пациентов, как можно более низкое, насколько возможно дозы ципрофлоксацина следует использовать в зависимости от степени тяжести заболевания и оформления креатинина.

Режим дозировки в нарушение функции почек или печени

У взрослых

- с разрешением креатинина от 30 до 60 мл / мин / 1,73 м ² (умеренная почечная недостаточность) или концентрация плазмы крови от 1,4 до 1,9 мг / 100 мл. Максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 1000 мг в день для орального использовать;

- с оформлением креатинина менее 30 мл / мин / 1,73 м ² (сильная почечная недостаточность) или его концентрация в акцивалеции в плазме крови или более 2 мг / 100 мл. Максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 500 мг в день для орального Администрация (для всех лекарственных форм).

- с разрешением креатинина от 30 до 60 мл / мин / 1,73 м ² (умеренная почечная недостаточность) или концентрация плазмы крови от 1,4 до 1,9 мг / 100 мл. Максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 1000 мг в день для орального использовать;

- с разрешением креатинина менее 30 мл / мин / 1,73 м ² (тяжелая почечная недостаточность) или его концентрация в плазме крови эквивалентна или более 2 мг / 100 мл. Максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 500 мг в день для перорального введения.

- оральное использование ципрофлоксацина в виде таблеток, покрытых оболочкой, в дозе

1 таблетка 500 мг ципрофлоксацина.

- коррекция дозы не требуется.

- с разрешением креатинина от 30 до 60 мл / мин / 1,73 м ² (умеренная почечная недостаточность) или концентрация плазмы крови от 1,4 до 1,9 мг / 100 мл. Максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 1000 мг в день для орального использовать;

- с разрешением креатинина менее 30 мл / мин / 1,73 м ² (тяжелая почечная недостаточность) или его концентрация в плазме крови эквивалентна или более 2 мг / 100 мл. Максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 500 мг в день для перорального введения.

Там нет опыта использования препарата для детей с нарушением функции почек или печени.

Метод приложения. Таблетки ципрофлоксацина, покрытые оболочкой, должны глотать без жевания и пить небольшое количество жидкости.

Таблетки ципрофлоксацина, покрытые оболочкой, могут быть взяты независимо от использования пищи.

Использование препарата на пустой желудок ускоряет ассимиляцию активного вещества. В этом случае таблетки ципрофлоксацина, покрытые оболочкой, не следует принимать одновременно с молочными продуктами или напитками, обогащенными минералами (молоко; йогурт; апельсиновый сок, обогащенный кальцием). Однако кальций, содержащийся в рационе, существенно не влияет на поглощение ципрофлоксацина.

Когда заболевание происходит в тяжелой форме или по другим причинам (например, если пациент принимает эннельное питание) и принимать таблетки ципрофлоксацина невозможно, рекомендуется переключаться на инъекционную форму ципрофлоксацина. После инъекции можно продолжить лечение с использованием таблеток ципрофлоксацина.

Продолжительность лечения

Продолжительность лечения зависит от тяжести заболевания, клинического курса и бактериологического профиля. Важно продолжать лечение в течение не менее 3 дней после нормализации температуры тела или исчезновения клинических симптомов. Средняя продолжительность лечения:

В инфекциях, вызванных стрептококками, лечение должно быть продолжено как минимум

10 дней, чтобы избежать риска поздних осложнений.

В инфекциях, вызванных хламидией , курс лечения также должен длиться по крайней мере

10 дней.

Дети и подростки

В осложнениях легочного цидиза, вызванного псевдомонами аэрогинской , у детей (в возрасте от 5 до 17 лет), продолжительность лечения составляет 10-14 дней.

В сложных инфекциях мочевыводящих путей или пиелонефрит, вызванный Escherichia Coli , курс лечения составляет 10-21 дня.

При лечении легочной формы сибирской язвы (после контакта) отношение «риск-пособие» доказывает, что использование ципрофлоксацина пациентов с детьми целесообразно.

Неблагоприятные реакции.

Инфекции и вторжение : грибковые супер-инфекции (кожная кандидоз; кандидоз оральный, желудочно-кишечный, влагалищ), антибиотик, ассоциированный колит (очень редко с возможной летальностью).

Система гематопоэй и лимфатической системы : эозинофилия, лейкопения, анемия, анемия, лейкоцитоз, тромбоцитопения, тромбоцитоз, гемолитическая анемия, агранулоцитоз, пандитопения (опасно для жизни), ингибирование костного мозга (опасно для жизни), лимфаденопатия, метмоглобинемия, увеличение моноцита. уровни.

Иммунная система : аллергические реакции, аллергические / ангионевротические отеки, анафилактические реакции, анафилактический шок (опасные для жизни), реакции, аналогичные заболеваниям сыворотки.

Психические расстройства : психомоторная возбудимость / беспокойство, путаница сознания и дезориентации, патологические мечты, депрессия, галлюцинации, психотические реакции, поведенческие нарушения, суицидальные мысли, попытка самоубийства, маниакальная реакция, фобия, деперсонализация.

Нервная система : головная боль, мигрень, головокружение, сонливость, расстройство сна, бессонница, летаргия, внутричерепная гипертензия, слабость, расстройство запаха или вкуса, парестезия, дизестезия, гиперестезия, гипестезия, тремор, судороги, периферическая невропатия и полиневропатия.

Участники слуха: нарушение слуха, кольцо в ушах, убыток слуха.

Орги : нарушение зрения, нарушение цвета восприятия цвета, уменьшение остроту зрения, двойное в глазах, боль в глазах, нистагм.

Сердце : тахикардия, удлинение интервала QT, желудочковая аритмия, пирута тахикардия *, трепетание на предсердие, стенокардии, инфаркта миокарда, сердцебиение, сердце

Сосуды : вазодилатация, гипотензия, состояние омокозии, гипертония, васкулит, геморрагический диатез, тромбоз мозговых сосудов, флебит.

Барьеры, грудные и средостережные расстройства : непривлеченные (включая астматические состояния), кровотечение в носу, кровотечение в носу, кровотечение по гемоптисису, бронхоспазм, отек легких или гортани, иикота, легочная эмболия.

Желудочно-кишечный тракт : диспептические расстройства, метеоризм, анорексия, дисфагия, тошнота, рвота, диарея, боль в желудке и кишечнике, панкреатит, боль слизистой оболочки рта, кишечная перфорация, желудочно-кишечное кровотечение.

Гепатобилиарная система : повышенные уровни трансаминаз и билирубин, функция печени, желтуха, гепатита (неинфекционные), некроз печени (очень редко - такое, что прогрессирует к печеночной недостаточности, которая угрожает жизни).

Кожа и подкожная клетчатка : сыпь, крапивница, зуд, реакция фоточувствительности, появление неспецифических пузырьков, петехия, эритема, многократная эритема, эритема узема, синдром Стивен-Джонсона (с потенциальной угрозой для жизни), токсический эпидермальный некролис (с потенциальной угрозой Жизнь), острые обобщенные экзантететические пустулы, отксыпающий дерматит.

Скелет-мышечная система и система соединительной ткани : Artralgia, Myalgia, артрит, увеличение мышечных тонн и мышечных судорог, мышечная слабость, тенденция, сухожилия (предпочтительно ACHILLES), обострение симптомов мястения, мышечной боли (боль в конечностях в пояснице регион в груди).

Почки и мочевыводящие пузырь : нарушение мочеиспускания, почек, почечная недостаточность, почечная недостаточность, полиурия, гематурия, цилиндрурия, кристаллянция, тубернурный нефрит, уретральное кровотечение.

Общие состояния : Неспецифический болевой синдром, недомогание, лихорадка, отек, повышенное потоотделение (гипергидроз), гиперпигментация, расстройства движения, обострение подагры, вагинит, боль в груди.

Лабораторные показатели : увеличение уровня: щелочная фосфатаза крови, амилазы, липазы, триглицеридов, гаммаглутамилтрансферазы крови, мочевой кислоты; Гипергликемия, гипогликемия, гиперкалиемия, отклонение от уровня протромбина, повышение международного нормализованного отношения (МНВ) у пациентов, принимающих антагонисты витамина К, ацидоза, изменения в протромбинском времени.

* Эти реакции наблюдались преимущественно у пациентов с дополнительными факторами риска для продления интервала QT (см. Раздел «Особенности применения»).

Следующие нежелательные побочные эффекты имеют повышенную частоту возникновения в подгруппах пациентов, использующих внутривенно или последовательно (после внутривенного администрирования - пероральное введение): рвота, переходное увеличение активности трансаминазы, сыпь; тромбоцитопения, тромбоцитемия, путаница и дезориентация, галлюцинации, парестезия и дизестезия, судороги, головокружение, визуальные расстройства, потерю слуха, тахикардия, вазодиляция, артериальная гипотензия, переходная печень, желтуха, почечная недостаточность, отек; Pantytopenia, ингибирование костного мозга, анафилактический шок, психотические реакции, мигрень, расстройства запаха, нарушения слухов, васкулита, панкреатита, полость печени, петечки, разрыв сухожилия.

Использование детей . У детей амфропатия наблюдается чаще (см. Раздел «Особенности применения»).

Передозировка. В результате передозировки в пероральном использовании в некоторых случаях наблюдалось обратимое токсическое влияние на паренхиму почек. Следовательно, в случае передозировки, в дополнение к обычным мерам (мытье желудка, использование миганий, введение большого количества жидкости, создание кислотной реакции мочи) также рекомендуется для мониторинга почек Функция и получение антацидов, содержащих магний и кальций, которые уменьшают поглощение ципрофлоксацина. С гемодиализом или перитонеальным диализом отображается только небольшое количество ципрофлоксацина (<10%).

Сообщалось, что передозировка в дозе 12 г привела к симптомам умеренной токсичности. Острая передозировка в дозе 16 г привела к развитию острой почечной недостаточности.

Симптомы передозировки включали головокружение, тремор, головную боль, усталость, судороги, галлюцинации, путаница, дискомфорт брюшной полости, почечную и печеночную недостаточность, а также кристаллурий и гематурию.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Ciprofloxacin нельзя применять к беременным женщинам и женщинам, которые кормят груди, принимая во внимание отсутствие опыта в его использовании этой категории пациентов.

Основываясь на тестах на животных, невозможно исключить вероятность повреждения суставного хряща у новорожденных, в то время как возможность тератогенных эффектов (пороки развития) не подтверждена.

Период грудного вскармливания.

Ciprofloxacin проникает в грудное молоко. Из-за потенциального риска повреждения суставного хряща у новорожденных ципрофлоксацин не следует использовать во время грудного вскармливания.

Дети.

Ciprofloxacin можно использовать для детей в качестве второй и третьей строки для лечения сложных инфекций мочевыводящих путей и пиелонефрита, вызванного Escherichia Coli , а также для лечения легочных осложнений, вызванных псевдомонасом Aeruginosa у детей с цистическим волокном.

Лечение ципрофлоксацином может быть предписано только после тщательной оценки соотношения «риска-выгоды» из-за вероятности побочных эффектов суставами и / или соседних тканями.

Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Пневмококи. Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae .

Інфекції сечового тракту. Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути викликані фторохінолон-резистентними Neisseria gonorrhoeae . Ципрофлоксацин слід призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій виключаючи ципрофлоксацин-резистентніх штами Neisseria gonorrhoeae . Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Кардіальні порушення. Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до впливу препарату на інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами, які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад антиаритмічні препарати класу Ia або ІІІ , трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики), та хворим із факторами ризику щодо зазначених станів (наприклад, пролонгація QT в анамнезі, некоригована гіпокаліємія).

Діти та підлітки. Аналіз наявних даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину дітям, більшість із яких страждали на муковісцидоз, не надав жодних доказів пошкодження хрящової тканини або суглобів, асоційованого з лікуванням. Застосування ципрофлоксацину за іншими показаннями, окрім лікування легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (віком 5-17 років), лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених E.coli (віком 1-17 років), і сибірської виразки після контакту не вивчалося. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з діючими офіційними рекомендаціями. Лікування з застосуванням ципрофлоксацину має проводити лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Підвищена чутливість до препарату. У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого застосування ципрофлоксацину, про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого застосування ципрофлоксацину. У цих випадках прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Шлунково-кишковий тракт. У випадку виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може загрожувати життю з можливим летальним наслідком), яке вимагає негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцин перорально 4×250 мг/добу). Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані.

Відомо про випадки антибіотик-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium Difficile , яка може варіюватися відповідно до тяжкості від легкої діареї до летального коліту, при використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і при використанні ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що, у свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Clostridium Difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку антибіотик-асоційованої діареї. Clostridium Difficile продукує велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Необхідно пам'ятати про можливість виникнення антибіотик-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium Difficile , у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотик-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium Difficile , протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотик-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium Difficile , розглядається або вже підтверджений, використання антибіотиків, які не діють на Clostridium Difficile , можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, до яких є чутливою Clostridium Difficile . Також може виникнути необхідність хірургічного втручання.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою життю пацієнта. У випадку появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), лікування слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатизи, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

М'язово-скелетна система. Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль та розладами, пов'язаними із застосуванням хінолінів в анамнезі. Незважаючи на це, у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам може бути призначений ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме - у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Нервова система. Хворі на епілепсію і пацієнти, які мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад, зниження судомного порогу, судоми в анамнезі, зменшення інтенсивності церебрального кровообігу, зміни у структурі головного мозку або інсульт), можуть приймати ципрофлоксацин, тільки якщо очікувана користь переважає можливий ризик, оскільки такі хворі належать до групи ризику через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи.

У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого застосування ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до стану, що загрожує життю пацієнта. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і негайно повідомити лікаря.

Шкіра і підшкірна клітковина. Було доведено, що ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості, тому пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.

Цитохром Р450. Відомо, що ципрофлоксацин є інгібітором помірної дії ферментів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, які метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові пов'язане з пригніченням їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, що може викликати специфічні побічні ефекти.

Вплив на результати лабораторних аналізів. Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до псевдонегативних результатів аналізу посіву від пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Ципрофлоксацин не слід застосовувати в якості монотерапії для лікування тяжких інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Діарея мандрівника.

При виборі ципрофлоксацину слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які відвідав пацієнт.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки.

Застосування людям засноване на даних визначення чутливості in-vitro, дослідів на тваринах разом із обмеженими даними, отриманими у людей. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс.

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується.

Бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі . Клінічні випробування включали дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід існує у лікуванні дітей віком від 1 до
5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит . Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту з застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Нирки та сечовидільна система . Повідомлялося про кристалурію, пов'язану з застосуванням ципрофлоксацину. Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Резистентність. Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas .

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Навіть коли препарат приймати точно за вказівками лікаря, він може впливати на швидкість реакції, що може перешкоджати керуванню автомобілем або роботі з іншими механізмами. Це особливо характерно при застосуванні препарату паралельно з алкоголем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антиаритмічних препаратів класу Ia або ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотиків, оскільки ципрофлоксацин має адитивний ефект при подовженні інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Формування хелатного комплексу. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад, севеламер, лантану карбонат), сукральфатів або антацидів, а також із препаратами з великою буферною ємністю (наприклад, таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до або через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H ₂ -рецепторів.

Молочні та інші харчові продукти. Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (наприклад молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію). Решта продуктів з вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Пробенецид. Пробенецид сповільнює виведення ципрофлоксацину з жовчю. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину.

Метоклопрамід. Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному прийомі), що призводить до скорочення часу до досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові. На біодоступність ципрофлоксацину жодного впливу не спостерігалося.

Омепразол. Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C _max і показника «площа під кривою співвідношення концентрація-час (AUC)» ципрофлоксацину.

Тизанідин. Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції. Тому одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Теофілін. Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, що може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину. Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Метотрексат. При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується.

Нестероїдні протизапальні засоби. Дослідження на тваринах показали, що комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних препаратів (окрім ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний регулярний контроль показника концентрації сироваткового креатиніну (двічі на тиждень).

Антагоністи вітаміну K. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія останнього. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону). Існують повідомлення про підвищення активності оральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони.

Дулоксетин. Незважаючи на відсутність клінічних даних, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (див. розділ «Особливості застосування»).

Ропінірол. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Лідокаїн. Дослідження з участю здорових добровольців показали, що одночасне застосування лікарських засобів, що містять лідокаїн та ципрофлоксацин, інгібітор ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до зменшення кліренсу лідокаїну, який був введений внутрішньовенно, на 22 %. Хоча лідокаїн добре переноситься, після одночасного застосування його з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, яка може супроводжуватися побічними реакціями.

Клозапін. Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж

7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і
31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати під час і одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Силденафіл. Під час досліджень з участю здорових добровольців було виявлено, що C _max та AUC силденафілу підвищуються приблизно вдвічі після перорального застосування 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Слід з обережністю призначати ципрофлоксацин одночасно із силденафілом, ретельно оцінюючи співвідношення «ризик-користь».

Фенітоїн. Одночасне призначення ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Пероральні цукрознижувальні засоби . При супутньому призначенні пероральних антидіабетичних препаратів, особливо групи сульфонілсечовини (наприклад, глібенкламід, глімепірид) були повідомлення про гіпоглікемію, що пов'язана, вірогідно, з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних антидіабетичних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Механізм резистентності. Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов'язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у бактеріальних топоізомеразах і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Одинарні мутації можуть скоріше призвести до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно для Pseudomonas aeruginosa ) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмід-опосередкованої резистентності, кодованої qnr геном антибіотикорезистентності. Механізми резистентності, якими інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, можуть не впливати на антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Організми, стійкі до цих препаратів, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину.

Мінімальна бактерицидна концентрація (MБК), як правило, не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (MIК) більш ніж у 2 рази.

Чутливість до ципрофлоксацину іn vitro. Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу щодо деяких видів інфекцій є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro наступні роди та види бактерій:

аеробні грампозитивні мікроорганізми (Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp.);

аеробні грамнегативні мікроорганізми ( Aeromonas spp., Brucella spp., Citrobacter koseri, Francisella tularensis, Haemophilus ducreyi, Haemophilius influenzae, Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp., Salmonella spp., Shigella spp. Vibrio spp. Yersinia pestis);

анаеробні мікроорганізми ( Mobiluncus ) ;

інші мікроорганізми: (Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae) .

Різну чутливість до ципрофлоксацину виявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp ., Citrobacter freudii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes .

Вважається, що наступні мікроорганізми виявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину: Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium , Ureaplasma urealitycum , анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium acnes ).

Дані щодо легеневої форми сибірської виразки

Рекомендації щодо застосування людині базуються в основному на чутливості мікроорганізмів in vitro , на даних досліджень на експериментальних тваринах та на обмежених даних щодо застосування людині. Ефективним вважається застосування ципрофлоксацину протягом двох місяців у дозі 500 мг для запобігання захворювання на сибірську виразку у людини. Лікар повинен проводити лікування згідно з національними та/або міжнародними консенсуальними документами щодо лікування сибірської виразки.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика ципрофлоксацину вивчалась у різних людських популяціях. Постійна середня пікова концентрація ципрофлоксацину у сироватці дорослих осіб, які приймали по 500 мг перорально кожні 12 годин, становить 2,97 мкг/мл.

Абсорбція. Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг та
500 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно з верхнього відділу тонкого кишечнику.

Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1-2 години.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %. Максимальні концентрації у сироватці крові (C _max ) і загальна площа під кривою «концентрація/час» (AUC) підвищувалися зі збільшенням дози.

Розподіл. Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками є незначним (20-30 %), він знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує у позасудинний простір. Значний об'єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату в сироватці крові.

Метаболізм. Були зафіксовані невисокі концентрації наступних чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (М1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоципрофлоксацину (М3) та формілципрофлоксацину (М4). Метаболіти М1-М3 виявляють in vitro антимікробну активність, подібну або нижчу за активність налідиксової кислоти. М4 у найменшій кількості є еквівалентом норфлоксацину у плані антимікробної активності in vitro.

Виведення. Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник.

Діти. Відповідно до групи пацієнтів та фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки круглої форми, вкриті оболонкою, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, верхня та нижня поверхня яких опуклі. На розламі при розгляданні під лупою видно ядро, оточене одним суцільним шаром.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі на вище 25 ^о С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки, вкриті оболонкою, по 250 мг.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці з картону;

по 10 таблеток у блістері; по 90 блістерів у коробці з картону.

Таблетки, вкриті оболонкою, по 500 мг.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці із картону;

по 10 таблеток у блістері; по 70 блістерів у коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Технолог».

Місцезнаходження.

20300, Україна, м. Умань Черкаської обл., вул. Мануїльського, 8.