Инструкция
Для медицинского применения л Икарь
Декса-здоровье 'I
Место хранения:
Активное вещество: дектеретопрофен;
1 мл препарата содержит декверопрофен 25 мг;
Вспомогательные вещества : 96% этанол, хлорид натрия, гидроксид натрия, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физико-химические свойства: прозрачное бесцветное решение.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Дектеретопрофен. ATH M01A E17 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Дектерфен Трометр - это соль пропионовой кислоты, которая имеет обезболивающее, противовоспалительное и антипиретное действие и относится к нестероидным противовоспалительным препаратам (NSAID). Механизм его действия основан на уменьшении синтеза простагландинов из-за ингибирования циклооксигеназы. В частности, преобразование арахидоновой кислоты в циклических эндопероксидах PGG 2 и PGH 2 , из которых простагландина PGE 1 , PGE 2 , PGF 2 A , PGD 2 , PGD 2, а также простациклин PGI 2 и Thromboxane TCA 2 и THH 2 сформирован. Кроме того, ингибирование синтеза простагландинов может повлиять на другие воспалительные медиаторы, такие как Кинин, который также может косвенно влиять на основной эффект препарата. Был выявлен подавленный эффект Дектерфена Трометамола на активность циклооксигеназы-1 и циклооксигеназы-2. Клинические исследования в различных типах боли продемонстрировали, что DEXSterfren Trometamol имеет выраженный анальгетический эффект. Анестезируемое действие Дексатерифена Трометрамола в внутримышечном и внутривенном введение пациентам с болью средней и сильной интенсивностью было изучено в различных типах боли в хирургических вмешательствах (ортопедические и гинекологические операции, транзакции по брюшной полости), а также от боли в опорно-двигательной системе (Острая поясничная боль) и почечная колика. Во время проведенных исследований анальгетический эффект препарата быстро начал проявляться и достиг максимума в течение первых 45 минут.
Продолжительность анальгетических действий после использования 50 мг Дектерфена Трометамола, как правило, составляет 8 часов. Клинические исследования продемонстрировали, что использование препарата позволяет вам значительно уменьшить дозу опиатов, когда они одновременно используются для облегчения послеоперационной боли. Если пациенты, которые предписаны морфином с пациентами, контролируемыми пациентами, чтобы прокол послеоперационную боль, которая предписана и декстерфена трометамола, то они необходимы значительно меньше, чем у пациентов, получающих плацебо.
Фармакокинетика.
После внутримышечного введения троатмола Дектерфена максимальная концентрация достигается примерно за 20 минут (10-45 минут). Доказано, что с однократным внутримышечным или внутривенным введением 25-50 мг зоны приготовления под кривой AUC («концентрация - время») пропорциональна дозы. Фармакокинетические исследования многократного применения препарата были доказаны, что AUC и C MAX (среднее максимальное значение) после последнего внутримышечного и внутривенного введения не отличаются от индикаторов после одного применения, что указывает на отсутствие кумуляции лекарственного средства. Аналогично для других препаратов с высокой степенью связывания с белками плазмы крови (99%) объем распределения Дектерфароза составляет в среднем 0,25 л / кг. Период полуфайла составляет примерно 0,35 часа, а период полураспада на 1-2,7 часа. Метаболизм Дектерфена в основном происходит путем сопряжения с гилюкологической кислотой и последующим выводом почек. После введения Дектерфена троатмола в моче будет обнаружен только оптический изомер S - (+), указывающий на отсутствие преобразования препарата к оптическому изомеру R - (-). После введения одноразовых и множественных доз, степень влияния препарата на добровольцев здорового старшего возраста (от 65 лет), которая участвовала в исследовании, было значительно выше (до 55%), чем молодые волонтеры, но статистически значимая разница в Максимальная концентрация и время его достижения не наблюдалось. Средний период полураспада увеличился (до 48%), а определенный общий клиренс был уменьшен.
Клинические характеристики.
Индикация.
Симптоматическое лечение острой боли средней и высокой интенсивности в случае, когда оральное использование препарата неуместно, например, с послеоперационными болями, почечными коликами и боли в спине (боль в спине).
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к дектерупрофене, любым другим нестероидным противовоспалительным агентом (NSAID) или в вспомогательные вещества препарата;
Разработка бронхиальных астсских атак, бронхоспазм, острый ринит или развитие носовых полипов, появление крапивчиков или ангионеротического отека после использования веществ аналогичного действия, например ацетилсалициловой кислоты или других нсаз;
активная фаза пептической язвы или кровотечения, подозрения их или рецидивирующей болезни язвы или кровотечение в анамнезе (по меньшей мере два подтвержденных фактах язвы или кровотечения) или хроническая диспепсия;
желудочно-кишечное кровотечение, еще одно кровотечение в активной фазе или увеличение кровотечения;
желудочно-кишечное кровотечение или перфорация в анамнезе, связанном с предварительной терапией NSAID;
Болезнь Крона или неспецифический язвенный колит;
бронхиальная астма в анамнезе;
тяжелая сердечная недостаточность;
нарушение функции средней или тяжелой степени (зазор креатинина <50 мл / мин);
Сильная функция печени (10-15 баллов на шкале Childa-Pew);
геморрагический диатез и другие нарушения коагуляции крови;
III триместр беременности и периода грудного вскармливания;
Применение для целей нейроаксиальной анестезии (внутрикокольное или эпидуральное управление), благодаря содержанию этанола.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Одновременное использование таких средств NSAZ не рекомендуется:
Другие NSAZs, в том числе салицилаты в высоких дозах (≥ 3 г / день). Хотя одновременно применение нескольких НПВП увеличивает риск язвы в пищеварительном тракте и желудочно-кишечном кровотечении из-за их взаимно усиливающих действий;
Антикоагулянты: НСАЗ усиливают антикоагулянты, например, Warfarin, в результате высокой степени связывания декверопрофена с белками плазмы крови, а также ингибирование функции тромбоцитов и повреждения слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки. Если требуется одновременное применение, оно должно осуществляться под тщательным контролем врача и контроля соответствующих лабораторных параметров;
Гепарин: риски кровотечения (из-за подавления функции тромбоцитов и повреждения слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки). Если требуется одновременное применение, оно должно осуществляться под тщательным контролем врача и контроля соответствующих лабораторных параметров;
Кортекостероидные средства: повышает риск развития язвы в пищеварительном тракте и желудочно-кишечном кровотечении;
Литий (были сообщения для нескольких NSAID): NSAIDS увеличит уровень лития в крови, что может привести к интоксикации (снижение лития снятия почек). Следовательно, в начале использования декстеретопрофена при регулировке дозы или удаления препарата необходимо контролировать уровень лития в крови;
Метотрексат в высоких дозах (не менее 15 мг в неделю). В связи с уменьшением почечной очистки метотрексата, на фоне использования НПВП, в целом, его негативное воздействие на систему крови;
Производные гидантуина и сульфонамидов: можно увеличить токсичность этих веществ.
Одновременное использование таких средств НПВП требует предосторожности:
Диуретики, ангиотензин трансформирующий фермент (ACE), антибактериальные аминогликозиды и антагонисты рецепторов ангиотензина II. Декстеретопрофен снижает эффективность мочегонных агентов и других антигипертензивных агентов. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например, в обезвоживании или пожилых людей) использование средств подавления циклооксигеназы, одновременно с ингибиторами ACE, антагонисты ангиотензина II антагонистами или антибактериальными аминогликозидами, могут ухудшить функцию почек, которые, Как правило, это обратимый процесс. При нанесении DEXTERFEN, наряду с любым мочегонным средством, вы должны убедиться, что отсутствие обезвоживания у пациента, а в начале лечения необходимо контролировать функцию почек.
MetoTrexate в низких дозах (менее 15 мг в неделю): благодаря снижению почечной очистки метотрексата, на фоне NSaz, его негативное влияние на систему крови в целом. В первые недели одновременного использования необходимо проводить анализ крови каждую неделю. Даже с небольшим нарушением функции почек, а также пациентов в пожилых людей лечение следует проводить под строгим надзором врача;
Pentoxiffillin: существует риск кровотечения. Необходимо укрепить контроль и чаще проверять указатель времени кровотечения;
Зидовудин: существует риск увеличения токсического воздействия на эритроциты из-за ретикулоцитов, что после 1-й недели применения НПВП приводит к тяжелой анемии. В течение 1-2 недель после начала использования НПВП, анализы крови должны быть сделаны и проверять содержание ретикулоцитов;
Препараты сульфониллуреев: НПВП способны укреплять гипогликемический эффект этих агентов из-за замены приготовления сульфонилмонов в плазменных белках.
Необходимо принять во внимание возможные взаимодействия при нанесении таких средств:
Бета-блокаторы: НПВП способны ослабить их антигипертензивный эффект, подавляя синтез простагландинов;
Циклоспорин и Такролимус: можно улучшить нефротоксичность из-за влияния НПВП на почечные простагландины. В комбинированной терапии вам следует контролировать функцию почек;
Тромболитические препараты: риски кровотечения;
Антисоагрегаторы и селективные ингибиторы повторного захвата серотонина: повышает риск желудочно-кишечного кровотечения;
Probenecid: увеличение концентрации дектерфароза в плазме крови, которое, вероятно, связано с ингибированием почечной трубчатой выделенности и конъюгации препарата с глюкуроновой кислотой и требует коррекции дозы Дектерфена;
Сердце гликозиды: НПВП способны увеличить концентрацию гликозидов в плазме крови;
Myefprint: из-за теоретической вероятности снижения эффективности MyFPrequique под влиянием ингибиторов синтазных синтаз представляла НПВП следует назначать только через 8-12 дней после терапии MyFPrint;
Hinolon: Результаты исследований животных показали, что при использовании производных шинолонов в высоких дозах в сочетании с НПВП, риск развития суда увеличивается.
Особенности приложения.
С осторожностью использовать пациентов с аллергическими состояниями в анамнезе. Избегайте использования препарата в сочетании с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2. Проявления побочных реакций могут быть уменьшены путем применения наименьшей эффективной дозы для кратчайшего времени, необходимого для улучшения состояния.
Желудочно-кишечное кровотечение, формирование язвы или ее перфорация, в некоторых случаях с фатальным следствием наблюдалось для всех НПВП на различных этапах лечения, независимо от наличия симптомов надв или наличия в истории серьезной патологии от пищеварительного тракта. Отказ При развитии желудочно-кишечного кровотечения препарат следует прекратить препарат. Риск желудочно-кишечного кровотечения, образование язвы или ее перфорации увеличивается с увеличением дозы НПВП у пациентов с язвой в анамнезе, особенно осложненным кровотечением или перфорацией, а также у пожилых пациентов. У пожилых пациентов повышенная частота неблагоприятных реакций на NSazs, особенно возникновение желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, иногда с летальным следствием. Лечение таких пациентов должно начинаться с самой маленькой возможной дозы. НСАЗ должен быть назначен пациентам с заболеваниями пищеварительного тракта в анамнезе (этап ремиссии неспецифического язвенного колита, болезни Крона), поскольку существует риск обострения. Перед началом использования Дектерфена троатмола пациентами с историей эзофагита, гастрита и / или пептической язвенной болезни следует определить, что эти заболевания находятся в этапе ремиссии. У пациентов с нынешним симптомами патологии пищеварительного тракта и заболеваний пищеварительного тракта в анамнезе при использовании препарата необходимо контролировать состояние пищеварительного тракта по появлению возможных нарушений, особенно для желудочно-кишечного кровотечения.
Для таких пациентов и пациентов использовали ацетилсалициловую кислоту в небольших дозах или других средствах, которые повышают риск побочных реакций от пищеварительного тракта, необходимо учитывать комбинированную терапию препаратами протектора, например, с ингибиторами мизопростола или протонного насоса.
Пациенты, особенно пожилые люди, у которых есть история побочных реакций из пищеварительного тракта, необходимо информировать доктора обо всех необычных симптомах, связанных с пищеварительной системой, в частности по поводу желудочно-кишечного кровотечения, особенно на начальных этапах лечения.
Следует присвоено пациентам с осторожностью пациентам, которые одновременно используют средства, которые могут повысить риск язвы или кровотечения, а именно оральных кортикостероидов, антикоагулянтных агентов (например Warfarin), селективных ингибиторов захвата серотонина или антиагреганты, такие как аспирин.
Не избирательные НПВП могут снизить агрегацию тромбоцитов и увеличить время кровотечения, подавляя синтез простагландинов. Одновременное использование декстера троатмола и низкомолекулярного гепарина в профилактических дозах в послеоперационном периоде изучалось в клинических испытаниях, а воздействие на показатели коагуляции не было обнаружено. Однако пациенты, используемые DEXSTERFEN TROMETAMOL одновременно с наркотиками, которые влияют на гемостаз, такие как варфарин, другие препараты Coumarin или гепарины, должны находиться под тщательным надзором врача.
Пациенты с артериальной гипертонией и / или застойной сердечной недостаточностью или умеренной тяжестью должны находиться под тщательным надзором врача из-за возможной задержки жидкости в организме и появлением периферического отека.
В соответствии с существующими клиническими и эпидемиологическими данными использования некоторых NSazs, особенно в высоких дозах и в течение длительного времени, могут сопровождаться некоторыми увеличением риска условий, вызванные артериальным тромбозом, таким как инфаркт миокарда или инсульт. Данные по исключительному декстерефуному трометемолу недостаточно.
В неконтролируемой артериальной гипертонии застойная сердечная недостаточность, подтвержденная ишемической болезнью сердца, заболевание периферических артерий и / или сосудов мозга Дектерфена Трометамола должна использоваться только после тщательной оценки состояния пациента. То же самое должно быть сделано до долгосрочного лечения пациентов с факторами риска для сердечно-сосудистых заболеваний, таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный сахарный сахар, курильщики.
Были сообщения о очень редких случаях развития серьезных кожных реакций (некоторые со смертельным следствием) на фоне применения НПВП, включая отклитивный дерматит, синдром Стивенс-Джонсона и токсического эпидермального некролиза. Вероятно, наибольший риск их возникновения наблюдается у пациентов в начале лечения, у большинства пациентов они возникли в течение 1-го месяца терапии. Когда появляется кожные высыпания, признаки поражений слизистых оболочек или других симптомов препарата повышенной чувствительности должны быть отменены. Как и все NSAZs, препарат может увеличить уровень азота мочевины и креатинин в плазме крови. Как и другие ингибиторы синтеза простагландина, его использование может сопровождаться боковыми почечными реакциями, которые могут привести к гломлулонефриту, интерстициальным нефритам, папиллярному некрозу, нефротическому синдрому и острой почечной недостаточности.
Как и другие НПВП, препарат может привести к временному и незначительному увеличению показателей некоторых образцов печени, а также значительное увеличение AST и ALT. При соответствующем увеличении этих процедур оно должно быть прекращено.
Необходимо предписывать осторожность пациентам с нарушением функций печени и / или почек, а также пациентов с артериальной гипертонией и / или застойной сердечной недостаточностью, поскольку у них есть ухудшение функции почек, удержание жидкости в организме и появление периферического отека. Из-за повышенного риска нефротоксичности препарат следует использовать с осторожностью при лечении диуретическими агентами, а также пациентами, в которых возможен развитие гиповолемии.
Особый осторожность следует наблюдать при лечении пациентов с болезнями сердца в анамнезе, в частности с предварительными эпизодами сердечной недостаточности, поскольку на фоне применения препарата увеличивает риск сердечной недостаточности.
Найбільше порушень функції нирок, серцево-судинної системи та печінки виникає у пацієнтів літнього віку.
Препарат слід з обережністю вводити пацієнтам із порушенням кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.
Як і інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час його застосування. В окремих випадках під час застосування НПЗЗ повідомлялося про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м'яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосування з'являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря.
Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження щодо безпліддя, слід розглянути можливість відміни препарату. Призначення препарату у І та ІІ триместрах вагітності можливе у разі нагальної потреби.
1 ампула препарату Декса-Здоров'я містить 200 мг етанолу, що дорівнює 5 мл пива або 2,08 вина на дозу. Препарат може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні препарату у І та ІІ триместрах вагітності, дітям та пацієнтам із групи ризику, наприклад, при захворюваннях печінки, а також пацієнтам на епілепсію. Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому практично не містить вільного натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування препарату протипоказано у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вад серця та незрощення передньої черевної стінки. Так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з < 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалась частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Однак дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили токсичності щодо репродуктивних органів. Призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки у разі нагальної потреби. При призначенні декскетопрофену трометамолу жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну.
Під час ІІІ триместру усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють :
ризики для плода:
кардіопульмональний токсичний синдром (із закупоркою артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя;
ризики для матері та дитини наприкінці вагітності:
подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;
затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.
Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
На тлі застосування препарату можливе виникнення запаморочення, сонливості та підвищеної втомлюваності, тому не виключається слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати інші механізми. Пацієнти мають це враховувати та об'єктивно оцінювати свою здатність до виконання таких робіт.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращання стану. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками.
Пацієнти літнього віку. Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, а саме максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.
Порушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печінки препарат протипоказаний (10-15 балів за шкалою Чайлда-П'ю).
Порушення з боку нирок. Для пацієнтів із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) препарат протипоказаний.
Діти та підлітки. Препарат не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.
Внутрішньом'язове введення. Розчин для ін'єкцій слід повільно вводити глибоко у м'язи.
Внутрішньовенна інфузія.
Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30-100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити протягом 10-30 хвилин. Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений розчин.
Препарат, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.
Препарат не можна змішувати у розчині для інфузій з прометазином та пентазоцином.
Внутрішньовенна ін'єкція (болюсне введення).
При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розчину для ін'єкцій) вводити внутрішньовенно протягом не менше 15 секунд.
Препарат можна змішувати у малих об'ємах (наприклад у шприці) з розчинами для ін'єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.
Препарат не можна змішувати у малих об'ємах (наприклад у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.
Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.
При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному ін'єкційному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Розчин для внутрішньовенної інфузії слід застосовувати одразу після його приготування.
При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.
Препарат призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід вилити. Перед введенням препарату необхідно впевнитися, що розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.
Діти.
Препарат не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.
Передозування.
Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу.
Побічні реакції.
У нижченаведеній таблиці зазначені розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні дії, зв'язок яких із декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення препарату на ринок.
Органи і системи органів | Часто (від 1/100 до 1/10) | Іноді (від 1/1000 до 1/100) | Рідко (від 1/10000 до 1/1000) | Дуже рідко (менше 1/10000) |
Порушення з боку крові/лімфатич-ної системи | _ | Анемія | _ | Нейтропенія, тромбоцитопенія |
Порушення з боку імунної системи | _ | _ | Набряк гортані | Анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок |
Порушення харчування та обміну речовин | _ | _ | Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцериде- мія,анорексія, відсутність апетиту | |
Психічні порушення | _ | Безсоння, занепокоєність | _ | _ |
Порушення з боку нервової системи | _ | Головний біль, запаморочення, сонливість | Парестезії, непритомність | _ |
Порушення з боку органів зору | _ | Нечіткість зору | _ | _ |
Порушення з боку органів слуху | _ | Вертиго | Дзвін у вухах | _ |
Порушення з боку серця | _ | Пальпітація | Екстрасистолія, тахікардія | _ |
Порушення з боку судинної системи | _ | Артеріальна гіпотензія, припливи | Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен | _ |
Порушення з боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння | _ | _ | Брадипное | Бронхоспазм, задишка |
Порушення з боку травного тракту | Нудота, блювання | Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті | Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація | Панкреатит |
Порушення з боку гепатобіліарної системи | _ | _ | Гепатит, жовтяниця | Гепатоцелюлярна патологія |
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини | _ | Дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення | Кропив'янка, вугри | Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація |
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | _ | _ | Ригідність м'язів, скутість у суглобах, м'язові судоми, біль у спині | _ |
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів | _ | _ | Гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія | Нефрит, нефротичний синдром |
Порушення з боку репродуктивної системи | _ | _ | Менструальні порушення, порушення функції передміхурової залози | _ |
Загальні та місцеві порушення | Біль у місці ін'єкції, реакції у місці ін'єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча | Пропасниця, підвищена втомлюваність, болі, озноб, астенія, нездужання | Тремтіння, периферичні набряки | _ |
исследование | _ | _ | Відхилення у печінкових пробах | _ |
Порушення з боку травного тракту спостерігалися найчастіше.
Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у разі застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).
Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С у холодильнику.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Препарат не можна змішувати у малих об'ємах (наприклад у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.
Розведені розчини для інфузій (див. розділ «Спосіб застосування та дози», внутрішньовенна інфузія) не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.
Упаковка. По 2 мл в ампулах № 5, № 5х2, № 10 у блістері у коробці; № 5, № 10 у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.