Для медицинского использования препарата

Дексаметазон фосфат

(DEXAMETHASONI PHOSPHAS)

Место хранения:

Активное вещество: дексаметазон;

1 мл раствора содержит дексаметазон фосфата натрия в переносе до дексаметазона 4 мг фосфата;

Вспомогательные вещества: хлорид натрия, гидрофосфат гидрофосфата натрия, эмедат динатрии, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Инъекционный раствор.

Фармако Терапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения. Глюкортикоиды. Дексаметазон. Код УАТС N02A B02.

Клинические характеристики.

Индикация.

Фосфат дексаметазона вводят внутривенно или внутримышечно в неотложных случаях, а также невозможное пероральное введение препарата в последующих государствах.

Эндокринные нарушения :

- замещенная терапия первичной или вторичной (гипофиза) незначительности надпочечников (гидрокортизон или кортизона - препараты выбора; при необходимости синтетические аналоги могут использоваться вместе с минералокортикоидами; в педиатрической практике совместимое приложение с минералокортикоидами чрезвычайно важно);

- Острая недостаточность надпочечников (гидрокортизон или кортизон представляет собой препараты выбора; может потребоваться совместимое использование с минералокортикоидами, особенно в случае синтетических аналогов);

- до операций и в случаях серьезных травм или заболеваний у пациентов с установленным отказом надпочечников или с неопределенным резервом адресов;

- ударный устойчивый к традиционной терапии, с существующей или подозреваемой незначительной железойской недостаточностью;

- врожденная гиперплазия надпочечников;

- неотрицательное воспаление щитовидной железы;

- гиперкальциемия, вызванная раком.

Ревматические заболевания. В качестве вспомогательной терапии для краткосрочного применения (для вывода пациента от острого состояния или усугубляющей болезнь) с: посттравматическим остеоартритом; Синовиты с остеоартрозом; Ревматоидный артрит, в том числе несовершеннолетний ревматоидный артрит (некоторые случаи могут потребовать терапии с низкой дозой); острый и подогнатный бурсит; эпикондилит; Острый неспецифический сундубический; острый подаглый артрит; псориатический артрит; Анкилозирующий спондилоартрит.

Коллагенозы. В период обострения или в некоторых случаях в качестве поддерживающей терапии по адресу: система красная волчанка; Острый ревматический кардио.

Болезнь кожи: пузырьки; жесткая мультиформная эритема (синдром Стивенс-Джонсона); Отвлекательный дерматит; Буллский герпеформный дерматит; тяжелый себорейный дерматит; тяжелый псориаз; рончатый микоз.

Аллергические заболевания . Управление тяжелыми или отключенными аллергическими состояниями, которые не в традиционном лечении: бронхиальная астма; контактный дерматит; атопический дерматит; болезни сыворотки; хронический или сезонный аллергический ринит; Аллергия на лекарства; ртария после переливания крови; Острый неинфекционный набухание гортани (выделение препарата - эпинефрин).

Заболевания глаз. Сильные острые и хронические аллергические и воспалительные процессы с повреждением глаз:

Глазные поражения, вызванные Nerpes Zostoster ; Ирит, Иридоциклит; Чороретинит; Диффузный задний удит и хориодит; Нейрит зрительного нерва; симпатическая офтальмия; воспаление переднего сегмента; аллергический конъюнктивит; кератит; Аллергическая маргинальная язва.

Желудочно-кишечные заболевания . Отозвать пациента из критического периода по адресу: язвенный колит (систематическая терапия); Болезнь Крона (системная терапия).

Заболевания дыхательных путей: симптоматический саркоидоз; Бериллиоз; очаговый или распространенный туберкулез легких (наряду с соответствующим антиуберкулезным химиотерапией); Синдром Лефлера, который не подвержен терапии другими методами; Аспирационный пневмонит.

Гематологические заболевания: приобретенные (аутоиммунные) гемолитические анемии; Идиопатический тромбоцитопенический фиолетовый у взрослых (только внутривенное введение; внутримышечное введение противопоказано); вторичная тромбоцитопения у взрослых; Эриторбластопения (эритроцитарная анемия); Врожденные (эритроид) гипопластическая анемия.

Онкологические заболевания: паллиативное лечение лейкемии и лимфомас у взрослых; Острая лейкемия у детей.

Станс сопровождается отеком: стимулирующий диурез или уменьшение протеинурии с идиопатическим нефротическим синдромом (без уремии) и нарушением функции почек в системной красной волчанке.

Диагностическое исследование функции надпочечников .

Отечество мозга из-за первичной или метастатической опухоли головного мозга, краниотомия или травмы головы. Использование отека мозга не заменяет надлежащие нейрохирургические исследования и окончательные встречи, такие как нейрохирургическое вмешательство и другие специфические терапии.

Другие признаки : туберкулезный менингит с субарачноидной блокадой или угрозой блокады (вместе с соответствующей анти-туберкулезной терапией); Трихиноз с неврологическими симптомами или трихиноз миокарда.

Показания к внутрисуставным введением или ввод в мягкие ткани . В качестве вспомогательной терапии для краткосрочного использования (для того, чтобы отозвать пациента от острого состояния или усугубировать заболевание) по: ревматоидным артритом (сильное воспаление отдельного сустава); Синовиты с остеоартритом; острый и подогнатный бурсит; острый подаглый артрит; эпикондилит; Острый неспецифический сундубический; посттравматический остеоартрит.

Местная администрация (введение на место поражения) : пожелания келоида; Локализованные гипертрофические, воспаленные и инфильтративные поражения в аппарате лишайника, псориаз, кольцевая гранулема; немокоидная красная волчанка, липоидный атрофический дерматит Оппенгейма; Локализованная алопеция.

Также можно использовать в кистовых опухолях апоневроза или сухожилия (ганглии).

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к дексаметазону или к любому другому ингредиенту препарата.

Острые вирусные, бактериальные или системные грибковые инфекции (если соответствующие терапии). Синдром Кушинга. Вакцинация живой вакциной.

Внутримышечное введение противопоказано пациентам с тяжелыми расстройствами коагуляции крови.

Локальная администрация противопоказана бактериемии, системными грибковыми инфекциями, у пациентов с нестабильными суставами, инфекциями в городе применения, включая септический артрит из-за гонореи или туберкулеза.

Назначать взрослых и детей от рождения. Внести внутривенно (в форме инъекции или инфузии), внутримышечно или локально через внутрисорудную инъекцию или инъекцию в повреждении кожи или в инфильтрате мягких тканей.

В качестве растворителя для внутривенного инфузии используется 0,9% раствор хлорида натрия или 5% раствор глюкозы.

Решения, предназначенные для внутривенного введения или дальнейшего растворения препарата, не должны содержать консерванты, если они используются для детей, особенно преждевременных.

При смешивании препарата с растворителем для инфузии следует наблюдать стерильные меры безопасности. Поскольку решения для инфузий обычно не содержат консервантов, смеси должны использоваться в течение 24 часов.

Препараты для парентерального введения должны быть визуально проверяются на посторонние частицы и изменения цвета каждый раз перед введением, чтобы определить пригодность решения и контейнера.

Доза должна определяться индивидуально в соответствии с заболеванием конкретного пациента, прогнозируемого периода лечения, переносимости кортикоидов и реакции организма.

Внутривенное и внутримышечное введение

Рекомендуемая начальная доза варьируется от 0,5 до 9 мг в день, в зависимости от диагностики. В менее тяжелых случаях может быть достаточная дозировка ниже 0,5 мг, в то время как при тяжелых заболеваниях дозирование выше 9 мг в день.

Начальные дозы фосфата дексаметазона должны использоваться до появления клинической реакции, а затем доза должна постепенно снижаться до самого низкого клинически эффективного. Если высокие дозы назначаются в течение нескольких дней, доза должна затем постепенно уменьшаться в течение нескольких последующих дней или даже в течение более длительного периода.

Если из-за соответствующего периода времени нет удовлетворительной клинической реакции, инъекция дексаметазона должна быть остановлена ​​и прописать другое лечение пациенту.

Необходимо внимательно соблюдать симптомы, которые могут потребовать коррекции дозировки, а именно, изменения в клиническом состоянии в результате ремиссии или обострения заболевания, индивидуальной реакции на препарат и влияние стресса (например, хирургическое вмешательство, инфекция, травма, травма ). Во время стресса может появиться временное увеличение дозирования.

Если администрация препарата должна быть остановлена ​​после более чем несколько дней лечения, как правило, разница должна проводиться постепенно.

Шок

Существуют последующее дозирование инъекций фосфата дексаметазона:

Использование высокой дозы кортикостероидной терапии длится только для стабилизации состояния пациента, обычно не более 48-72 часов.

Отечество мозга

Дексаметазон фосфат обычно должен быть назначен в исходной дозе 10 мг внутривенно, затем 4 мг каждые 6 часов внутримышечно до исчезновения симптомов.

Реакция на лечение следует наблюдать в течение 12-24 часов, дозировка может быть уменьшена через 2-4 дня лечения, препарат постепенно отменили в течение 5-7 дней. Для паллиативного использования пациенты с повторными или неоперабельными опухолями головного мозга могут быть эффективной опорной терапией в дозировке 2 мг 2-3 раза в день.

Тяжелые аллергические заболевания

С острыми аллергическими заболеваниями, которые самопоглощаются или в тяжелых обострениях хронических аллергических заболеваний для назначения фосфата дексаметазона в первый день 1 или 2 мл (4 или 8 мг), внутримышечно; Со второго дня продолжать лечение оральных формах препарата.

Местное администрирование

Внутрисорудостное введение, введение до места поражения или мягких тканей обычно используется в тех случаях, когда поражения ограничены одним или двумя соединениями (участками). Дозировка и частота инъекций зависит от условий и места введения. Обычная доза составляет 0,2-6 мг. Частота использования обычно варьируется от одного введения в течение 3-5 дней до одного введения в течение 2-3 недель. Частое внутрисуставное введение может повредить суставное хрящ.

Внутрисорудостная инъекция кортикостероидов может привести к системным эффектам в дополнение к местным.

Следует избегать введение внушительной мыши в приведение кортикостероидов в зараженных суставах.

Кортикостероиды не должны быть введены в нестабильные суставы.

Некоторые из обычных одноразовых доз перечислены ниже:

Фосфат дексаметазона особенно рекомендуется для использования в сочетании с одним из менее растворимых стероидов длительного действия для внутрисорудостного введения и вводится в мягкие ткани.

Дозы для детей

Рекомендуемая доза для заменительной терапии составляет 0,02 мг / кг массы тела или 0,67 мг / м ² площади поверхности тела в день для трех инъекций.

Во всех других показаниях диапазон исходных доз составляет 0,02-0,3 мг / кг / день для 3-4 инъекций (0,6-9 мг / м ² площади поверхности тела).

Для сравнения эквивалентных доз в MG для разных кортикостероидов:

Такие соотношения доз, включают пероральное или внутривенное использование этих препаратов. Когда эти препараты или их производные вводят внутримышечно или внутри-сувернуе, их относительные свойства могут значительно варьироваться.

Неблагоприятные реакции.

С стороны гематопоэтическими и лимфатическими системами: случаи тромбоэмболии, снижение количества моноцитов и / или лимфоцитов, лейкоцитоза, эозинофилия (как с использованием других глюкокортикоидов), тромбоцитопении и нетребоцитопеновой пурпуры.

Из иммунной системы: реакции гиперчувствительности, сыпь, аллергический дерматит, уравнение, ангионевротическое отек, бронхоспазм и анафилактические реакции, снижение иммунного ответа и увеличение восприимчивости к инфекциям.

Из сердца: политическая желудочковая экстрасистола, пароксизмальная брадикардия, сердечная недостаточность, остановка сердца, разрыв сердца у пациентов, которые недавно претерпели инфаркт миокарда.

С стороны сосудов: артериальная гипертензия, энцефалопатия гипертонии.

Из центральной нервной системы: после лечения появление отека визуального нерва и повышенное внутричерепное давление (псевдопулель). Есть также такие неврологические побочные эффекты, как головокружение (головокружение), судороги и головная боль, нарушение сна, растерянность, нервозность, беспокойство.

Умственные нарушения: изменения личности и поведения, которые чаще встречаются как эйфория; Также сообщается о таких побочных эффектах: бессонница, раздражительность, гиперкинезия, депрессия и психоз, а также маниановый депрессивный психоз, бред, дезориентация, галлюцинация, параноик, лабильность настроения, мысли о самоубийстве, ухудшение шизофрении, амнезия, ухудшение эпилепсии.

Из эндокринной системы и метаболизма: ингибирование функций и атрофии надпочечников (снижение реакции на стресс), синдром подувалки, задержка роста у детей и подростков, нарушение менструального цикла, аменорея, гирсутизма, переход скрытого диабета в клинически активную форму , Сокращение толерантности к углеводам, увеличить аппетит и увеличение массы тела, гипертригликерид, ожирение, повышенную потребность в инсулинах или оральных агентах против диабета у пациентов с диабетом, отрицательным азотом балансом через белковый катаболизм, гипокалемический алкалоз, задержка натрия и воды, увеличивается Потеря калия, гипокальцемия.

Из желудочно-кишечного тракта: эзофагит, диспепсия, тошнота, рвота, икота, пептические язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, также возможны к пептическим перфорациям и кровотечению в пищеварительном тракте (рвота с примесями крови, земля), панкреатит и перфорация желчного пузыря и кишечника (особенно у пациентов с хроническим воспалением кишечника).

Из костной и мышечной системы и соединительной ткани: мышечная слабость, стероидная миопатия (мышечная слабость вызывает мышечный катаболизм), мышечная атрофия, остеопороз (увеличенный выход кальция) и переломы сжатия позвоночника, переломы костей труб, асептического остеонена (чаще - Асептический некроз костей бедер и плеч), сухожилия (особенно с параллельным использованием некоторых хинолонов), повреждение суставного хряща и некроза костей (в результате внутрисуставной инфекции), преждевременное закрытие эпифизерных зон роста.

Из кожи и подкожных тканей: медленное заживление ран, зуд, утопления и повышенной чувствительности кожи, полоса, петикиас и синяки, прыщей, телеангиоэктазия, эритема, повышенные потоотделение, подавленная реакция на кожные испытания.

Из органов видения: увеличение внутриглазного давления, глаукомы, катаракты или экзофтальма, истончение роговицы, обострение бактериальных, грибковых или вирусных глазных инфекций.

Инфекции и вторжение: развитие оппортунистических инфекций, рецидив неактивного туберкулеза.

Из репродуктивной системы: импотенция.

Общие нарушения .

Общие расстройства и расстройства во введении: при внутримышечном введении изменений в месте введения, включая отек, жжение, онемение, боль, парестезия и инфекция на месте введения, редко некроз окружающих тканей, рубцы в месте инъекции; Атрофия кожи и подкожной ткани с внутримышечной введением (особенно опасное введение в дельтовидному мышцу).

С внутривенным введением: аритмии, кровоток к лицу, судороги.

В случае внутричерепной администрации - носовой кровотечение.

В внутрисуставной администрации - повышенная боль в суставе.

Признаки синдрома аннулирования глюкокортикоидов

У пациентов, которые были обработаны дексаметазоном в течение длительного времени, во время очень быстрого снижения дозы можно наблюдать синдром и случаи надпочечников, артериальной гипотензией или летального следствия.

У деяких випадках ознаки синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.

Якщо трапляються тяжкі небажані реакції, лікування необхідно припинити.

Передозування.

Дуже рідко з'являлися повідомлення про гостре передозування або летальний наслідок через гостре передозування.

Передозування, зазвичай тільки після кількох тижнів застосування надмірних доз, може спричинити більшість із небажаних ефектів, зазначених у розділі «Побічні реакції», перш за все синдром Кушинга.

Специфічного антидоту немає. Лікування повинно бути підтримуючим і симптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону фосфату з організму.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Шкідливий ефект на плід та новонароджену дитину не може бути виключеним. Лікарський засіб пригнічує внутрішньоутробний розвиток дитини. Дексаметазон потрібно призначати вагітним жінкам тільки в поодиноких невідкладних випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Особлива обережність рекомендується при прееклампсії. У відповідности до загальних рекомендацій при лікуванні під час вагітності глюкокортикостероїдами повинна бути використана найвища дієва доза для контролю за основним захворюванням. Дітей, що народжені матерями, яким призначали глюкокортикоїди під час вагітності, треба ретельно перевіряти на наявність недостатності надниркових залоз.

Глюкокортикоїди проходять крізь плаценту та досягають високих концентрацій у плоді. Дексаметазон менш активно метаболізується в плаценті, чим, наприклад, преднізон, виходячи з цього у сироватці крові плода можуть спостерігатись високі концентрації дексаметазону. За деякими даними, навіть фармакологічні дози глюкокортикоїдів можуть підвищити ризик недостатності плаценти, олігогідрамніону, уповільнення розвитку плода або його внутрішньоматкової смерті, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) у плода і недостатності надниркових залоз. Немає жодних доказів, що підтверджують тератогенну дію глюкокортикостероїдів.

Рекомендовано застосовувати додаткові дози глюкокортикостероїдів під час пологів жінкам, що приймали глюкокортикостероїди під час вагітності. У випадку затяжних пологів або плануванні кесаревого розтину рекомендується внутрішньовенне введення 100 мг гідрокортизону кожні 8 годин.

Невеликі кількості глюкокортикоїдів знаходять у грудному молоці, тому матерям, що лікуються дексаметазоном не рекомендується годувати груддю, особливо при його прийомі понад фізіологічні норми (близько 1 мг). Це може призвести до уповільнення росту дитини та зменшення секреції ендогенних кортикостероїдів.

Діти.

Застосовувати дітям від народження тільки за крайньої необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей.

Особливості застосування.

Під час парентерального лікування кортикоїдами рідко можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, тому треба вжити належні заходи перед початком лікування дексаметазоном, зважаючи на можливість алергічних реакцій (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на будь-які інші лікарські засоби в анамнезі).

У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися синдром відміни (також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненні лікування (підвищена температура тіла, нежить, почервоніння кон'юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м'язах та суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й конвульсії). Тому дозу дексаметазону треба зменшувати поступово. Раптове припинення лікування може мати летальні наслідки.

Якщо пацієнт перебуває у стані тяжкого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) протягом терапії, дозу дексаметазону слід збільшити, а якщо це відбувається під час припинення лікування, слід застосовувати гідрокортизон або кортизон.

Пацієнтам, яким вводили дексаметазон тривалий час і які зазнають тяжкого стресу після припинення терапії, слід відновити застосування дексаметазону, оскільки спричинена ним недостатність надниркових залоз може тривати протягом кількох місяців після припинення лікування.

Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації. Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів.

Пацієнтам із туберкульозом легенів в активній формі слід одержувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або дисемінованому туберкульозі легенів. Пацієнтам з неактивною формою туберкульозу легенів, які лікуються дексаметазоном, або пацієнтам, які реагують на туберкулін, слід одержувати хімічні профілактичні засоби.

Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, цукровий діабет, активну пептичну виразку, нещодавній кишковий анастомоз, виразковий коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку.

Під час лікування може спостерігатися загострення діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів цукрового діабету.

При тривалому лікуванні слід контролювати рівень калію у сироватці крові.

Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація інактивованою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазону фосфат зазвичай не слід призначати за 8 тижнів до вакцинації і не розпочинати застосування раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.

Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір, повинні уникати контакту з інфікованими особами; при випадковому контакті рекомендоване профілактичне лікування імуноглобуліном.

Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утворення кісткової тканини.

Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.

Тяжкі психічні реакції можуть супроводжувати системне застосування кортикостероїдів. Зазвичай симптоми з'являються через кілька днів або тижнів після початку лікування. Ризик розвитку цих симптомів збільшується при застосуванні високих доз. Більшість реакцій проходить при зменшенні дози або при відміні препарату. Потрібно спостерігати та вчасно виявляти зміни психічного стану, особливо депресивного настрою, суїцидальних думок та намірів. З особливою обережністю потрібно застосовувати кортикостероїди у пацієнтів з афективними розладами наявними або в анамнезі, також у найближчих родичів. Появі небажаних ефектів можна запобігти застосовуючи мінімальні ефективні дози протягом найкоротшого періоду або застосовуючи необхідну денну дозу препарату один раз вранці. Внутрішньосуглобове застосування дексаметазону може призвести до системних ефектів. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки.

Перед внутрішньосуглобовим введенням слід видалити із суглоба синовіальну рідину і дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Слід уникати введення кортикоїдів в інфіковані суглоби. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін'єкції, слід розпочати належну терапію антибіотиками.

Пацієнтів треба повідомити про те, щоб вони уникали фізичного навантаження на уражені суглоби, поки запалення буде вилікуване.

Треба уникати введення препарату у нестійкі суглоби.

Кортикоїди можуть спотворювати результати шкірних алергічних тестів.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин. Препарат містить 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, що є надзвичайно малою кількістю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Враховуючи, що в чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, сплутаність свідомості тощо), на час застосування препарату слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Паралельне застосування дексаметазону і нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок.

Ефективність дексаметазону зменшується, якщо одночасно приймати рифампіцин, рифамбутин, карбамазепін, фенобарбітон, фенітоїн (дифенілгідантоїн), примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому дозу дексаметазону у таких комбінаціях слід збільшувати.

Взаємодія між дексаметазоном та усіма вищезгаданими лікарськими засобами може спотворити тест придушення дексаметазону. Це потрібно врахувати при оцінці результатів тесту.

Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект антихолінестеразних засобів, які застосовують при міастенії.

Сумісне застосування дексаметазону і препаратів, які інгібують CYP 3A4 ферментну активність, таких як кетоконазол, антибіотики-макроліди, може спричиняти збільшення концентрації дексаметазону у сироватці та плазмі крові. Дексаметазон є помірним індуктором CYP 3A4. Сумісне застосування з препаратами, які метаболізуються CYP 3A4, такими як індинавір, еритроміцин, може збільшувати їх кліренс, що спричиняє зниження концентрацій у сироватці крові.

Кетоконазол може пригнічувати синтез глюкокортикоїдів наднирковими залозами, таким чином, унаслідок зниження концентрації дексаметазону може траплятися недостатність надниркових залоз.

Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект препаратів для лікування діабету, артеріальної гіпертензії, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелу і натрійуретиків (тому дозу цих ліків слід збільшити); він підвищує активність гепарину, альбендазолу і калійуретиків (дозу цих препаратів слід зменшити у разі необхідності).

Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при застосуванні такої комбінації ліків слід частіше перевіряти протромбіновий час.

Паралельне застосування дексаметазону і високих доз інших глюкокортикоїдів або агоністів  ₂ -адренорецепторів підвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів із гіпокаліємією серцеві глікозиди більшою мірою сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.

Антациди зменшують всмоктування дексаметазону у шлунку. Дія дексаметазону при одночасному прийомі з іжею та алкоголем не досліджена, проте одночасне вживання ліків та іжі з високим вмістом натрію не рекомендується. Куріння не впливає на фармакокінетику дексаметазону.

Глюкокортикоїди посилюють нирковий кліренс саліцилату, тому іноді важко одержати терапевтичні концентрації саліцилатів у сироватці крові. Треба виявляти обережність пацієнтам, яким поступово знижують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатися підвищення концентрації саліцилату у сироватці крові та інтоксикація.

Якщо паралельно застосовувати пероральні контрацептиви, період напіввиведення глюкокортикоїдів може подовжитись, що посилює їхню біологічну дію і може підвищити ризик побічних ефектів.

Одночасне застосування ритодрину і дексаметазону протипоказане під час пологів, оскільки це може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про летальний наслідок у породіллі через розвиток такого стану.

Одночасне застосування дексаметазону і талідоміду може спричинити токсичний епідермальний некроліз.

Види взаємодії, які мають терапевтичні переваги : паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-НТ ₃ (рецепторів серотоніну або 5-гідрокситриптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективне для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дексаметазону фосфат – напівсинтетичний гормон кори надниркових залоз (кортикостероїд), який чинить глюкокортикоїдну дію. Чинить протизапальну та імуносупресивну дію, а також впливає на енергетичний метаболізм, обмін глюкози і (через негативний зворотний зв'язок) на секрецію фактора активації гіпоталамуса і трофічного гормона аденогіпофіза.

Механізм дії глюкокортикоїдів досі не повністю з'ясований. Зараз існує достатня кількість повідомлень про механізм дії глюкокортикоїдів на підтвердження того, що вони діють на клітинному рівні. У цитоплазмі клітин існують дві добре визначені системи рецепторів. Через зв'язування з рецепторами глюкокортикоїдів кортикоїди виявляють протизапальну та імуносупресивну дію і регулюють обмін глюкози, а внаслідок зв'язування з рецепторами мінералокортикоїдів вони регулюють метаболізм натрію, калію та водно-електролітну рівновагу.

Глюкокортикоїди розчиняються у ліпідах і легко проникають у цільові клітини через клітинну мембрану. Зв'язування гормона з рецептором призводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню його спорідненості з ДНК. Комплекс гормон/рецептор потрапляє в ядро клітини і зв'язується з регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементом глюкокортикоїдного відгуку (GRE). Активований рецептор, зв'язаний з GRE або зі специфічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, яка може бути збільшеною або зменшеною. Новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чого відбувається утворення нових білків. Залежно від цільових клітин і процесів, які відбуваються у клітинах, синтез білків може бути посиленим (наприклад утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшеним (наприклад утворення IL-2 у лімфоцитах). Оскільки рецептори глюкокортикоїдів є в усіх типах тканин, можна вважати, що глюкокортикоїди діють на більшість клітин організму.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення максимальні концентрації дексаметазону фосфату у плазмі досягаються всього за 5 хвилин, а після внутрішньом'язового введення – через 1 годину. При місцевому застосуванні у вигляді ін'єкцій в суглоби або м'які тканини всмоктування відбувається повільніше. Дія препаратів починається швидко після внутрішньовенного введення. При внутрішньом'язовому введенні клінічний ефект спостерігається через 8 годин після введення. Діє препарат тривалий час: від 17 до 28 днів після внутрішньом'язового введення і від 3 днів до 3 тижнів після місцевого застосування. Біологічний період напіввиведення дексаметазону становить 24-72 години. У плазмі та синовіальній рідині дексаметазону фосфат швидко перетворюється на дексаметазон.

У плазмі крові приблизно 77 % дексаметазону зв'язується з білками, переважно з альбуміном. Лише незначна кількість дексаметазону зв'язується з іншими білками плазми крові. Дексаметазон є жиророзчинною речовиною, тому він проходить у між- та внутрішньоклітинний простір. Виявляє свою дію у центральній нервовій системі (гіпоталамус, гіпофіз) шляхом зв'язування з мембранними рецепторами. У периферичних тканинах зв'язується і діє через рецептори цитоплазми. Дексаметазон розпадається у місці своєї дії, тобто у клітині. Дексаметазон метаболізується переважно у печінці. Невеликі кількості дексаметазону метаболізуються у нирках та інших тканинах. Основним шляхом виведення є нирки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості : прозора безбарвна або жовтуватого кольору рідина.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати з іншими препаратами, крім наступних: 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

При змішуванні дексаметазону з хлорпромазином, дифенгідраміном, доксапрамом, доксорубіцином, даунорубіцином, ідарубіцином, гідроморфоном, ондансетроном, прохлорперазином, калію нітратом та ванкоміцином утворюється осад.

Приблизно 16 % дексаметазону розкладаються у 2,5 % розчині глюкози та 0,9 % розчині натрію хлориду з амікацином.

Деякі ліки, такі як лоразепам, слід змішувати з дексаметазоном у скляних флаконах, а не у пластикових пакетах (концентрація лоразепаму зменшується до значень нижче 90 % за 3-4 години зберігання у полівінілхлоридних пакетах при кімнатній температурі).

Деякі ліки, такі як метапамінол, мають так звану «несумісність, що розвивається повільно» – розвивається протягом доби при змішуванні з дексаметазоном.

Дексаметазон із глікопіролатом: значення рН остаточного розчину становить 6,4, що виходить за межі діапазону стабільності.

Термін придатності. 2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Тримати ампули в зовнішній пачці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1 мл в ампулі. По 5 або 10 ампул у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Фармак».

Місцезнаходження . Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.