Для медицинского использования лекарственного средства

(Дексаметазон)

Место хранения:

Активный ингредиент: дексаметазон фосфата натрия;

1 мл раствора содержит 4 мг фосфата натрия дексаметазона в переносе на сухом веществе;

Вспомогательные вещества: пропиленгликоль, глицерин, резодиум этетат, фосфатный раствор PH 7,5, метилпарабен (E 218), пропилпарабен (E 216), вода для инъекций.

Лекарственная форма. Инъекционный раствор.

Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость.

Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения.

Код ATH N02A B02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Дексаметазон - полусинтетический гормон надпочечников (кортикостероид) с глюкокортикоидной активностью. Противовоспалительный и иммуносупрессивный эффект, а также влияет на электроэнергию, обмену глюкозы и (из-за отрицательной обратной связи) для секреции фактора активации гипоталамуса и аденогипофиза трофического гормона.

Механизм глюкокортикоидального действия не полностью предназначен. Сейчас происходит достаточное количество сообщений о механизме действия глюкокортикоидов, чтобы подтвердить, что они работают на клеточном уровне. В цитоплазме клеток есть два четко определенных рецепторных систем. Благодаря связыванию к кортикоидным глюкокортикоидным рецепторам проявляют противовоспалительные и иммуносупрессивные эффекты и регулируют обмен глюкозы, и в результате связывания с минералокортикоидными рецепторами, они регулируют метаболизм равновесия натрия, калия и водно-электролита.

Глюкококортикоиды растворяют в липидах и легко проникают в клетки-мишени через клеточную мембрану. Связывание гормона с рецептором приводит к изменению конформации рецептора, что способствует увеличению ее аффинности с ДНК. Гормон / рецепторный комплекс входит в ядро ​​клетки и связывается с регулирующим центром молекулы ДНК, который также называется элементом отклика глюкокортикоида (GRE). Активированный рецептор, связанный с GRE или специфическими генами, регулирует транскрипцию мРНК, которая может быть увеличена или уменьшена. Вновь сформированная мРНК транспортируется в рибосомы, после чего происходит образование новых белков. В зависимости от целевых клеток и процессов, происходящих в клетках, синтез белка может быть усилен (например, образование тирозинтрансмантического в клетках печени) или уменьшается (например, образование IL-2 в лимфоцитах). Поскольку глюкокортикоидные рецепторы находятся во всех типах тканей, можно предположить, что глюкокортикоиды действуют на большинство клеток организма.

Влияние на энергетический обмен и глюкоза гомеостаза.

Дексаметазон вместе с инсулином, глюкаун и катехоламины регулируют хранение и потребление энергии. Печень увеличивает образование глюкозы из пировалов или аминокислот и образование гликогена. В периферийных тканях, особенно в мышцах, потребление глюкозы и мобилизация аминокислот (из белков) уменьшаются, которые являются субстратами для глюконеогенеза в печени. Прямое влияние на обмен тела - это центральное распределение жировой ткани и увеличение липолитического регулирования к CateCholamines.

С рецепторами в почечных проксимальных канальцах дексаметазон повышает почечную циркуляцию и гломерелярную фильтрацию, ингибирует образование и секрецию вазопрессина, улучшает способность к почкам удалить кислоту из организма.

Из-за увеличения количества β-адренергических рецепторов и аффинности до β-адренорецепторов, передающих положительное нетропное влияние катехоламинов, дексаметазон напрямую повышает сократительную функцию сердца и периферический сосудистый тон.

При использовании высоких доз, дексаметазон ингибирует фибробластическое производство коллагена типа I и типа III и формирование гликозаминогликанов. Таким образом, из-за торможения формирования внеклеточного коллагена и матрицы наблюдается задержание заживления ран. Долгосрочное введение высоких доз приводит к косвенному воздействию прогрессивной резорбции кости и снижает остеогенез путем прямых эффектов (увеличение секреции гормона паращитовидной железы и снижение секреции кальцитонина), а также причина отрицательного баланса кальция. К снижению поглощения кальция в кишечнике и увеличьте его выделение мочой. Обычно это приводит к вторичному гиперпаратирезу и фосфату.

Влияние на гипофиз и гипоталамус.

Дексаметазон обнаруживает в 30 раз более сильное действие, чем кортизол. Таким образом, это более мощный ингибитор кортикотропин-рильзового фактора (SRF) и адренокортикотропного гормона (AKTG) по сравнению с эндогенным кортизолом. Это приводит к сокращению секреции Cortisol после долгосрочного подавления секреции SRF и ACTG - к атрофии надпочечников. Дефицит коры надпочечников может возникать на 5 и 7-й день администрации дексаметазона в дозе, эквивалентной 20-30 мг преднизона в день или после 30-дневной терапии с низкими дозами. После отмены краткосрочной терапии (до 5 дней) высокие дозы коры надпочечников должны восстановиться в течение 1 недели; После долгосрочной терапии нормализация происходит позже, обычно до 1 года. У некоторых пациентов необратимая атрофия надпочечников может развиться.

Противовоспалительное и иммуносупрессивное действие глюкокортикоидов основано на их молекулярном и биохимическом воздействии. Молекулярное противовоспалительное действие возникает в результате связывания с глюкокортикоидными рецепторами и изменив экспрессию ряда генов, регулирующих образование различных информационных молекул, белков и ферментов, участвующих в воспалительной реакции. Биохимическое противовоспалительное действие глюкокортикоидов - результат блокировки формирования и функционирования гуморальных воспалительных посредников: простагландинов, ториканов, цитокинов и лейкотриенов. Дексаметазон снижает образование лейкотриенов за счет уменьшения выделения арахидоновой кислоты из клеточных фосфолипидов, вызванных ингибированием фосфолипазной активности A ₂ . Эффект на фосфолипазу достигается не путем прямого влияния, а в результате увеличения концентрации липокортина (макрокортина), который представляет собой ингибитор фосфолипазы A ₂ . Дексаметазон ингибирует образование простагландинов и тромбоксана путем снижения образования определенной ДНК и, таким образом, снижает образование циклооксигеназы. Дексаметазон также снижает производство фактора активации тромбоцитов (PAF) путем увеличения концентрации липокортина. Другие биохимические противовоспалительные эффекты включают снижение образования коэффициента некроза опухоли (TNF) и интерлейкина (IL-1).

Фармакокинетика.

Поглощение.

Дексаметазон достигает пика плазмы крови в течение первых 5 минут с внутривенным введение и в течение 1 часа с внутримышечной введением. После локального вождения в суставах или мягких тканях (воспаление центра) поглощения медленнее, чем в случае внутримышечного введения. В случае внутривенного введения начало действия мгновенно; После внутримышечного введения клинический эффект происходит через 8 часов. Действие длится 17-28 дней после внутримышечного введения и от 3 до 3 недель после местного введения.

Распределение.

В плазме крови и синовиальной жидкости преобразование фосфата дексаметазона в дексаметазон очень быстро. В плазме крови около 77% дексаметазона связывают с плазменными белками, предпочтительно с альбумином. Только небольшое количество дексаметазона связывается с другими белками. Дексаметазон является толстым растворимым, поэтому он свободно проникает в клетки и межклеточное пространство. В центральной нервной системе (гипоталамус, гипофиза) она связывается и работает через мембранные рецепторы. В периферических тканях, связывается и действует с использованием цитоплазматических рецепторов.

Биотрансформация.

Уничтожение дексаметазона происходит в месте действия, то есть в самой камере. Дексаметазон в первую очередь метаболизируется в печени, также, возможно, в почках и других тканях.

Разведение.

Период полураспада дексаметазона составляет 24-72 часа. Предпочтительно выводится вместе с мочой.

Клинические характеристики.

Индикация.

Дексаметазон вводят внутривенно или внутримышечно в неотложных случаях и в невозможности устного введения.

Заболевание эндокринной системы:

- замещенная терапия первичной или вторичной (гипофиза) недостаточности надпочечников (в дополнение к острой надпочечниковой недостаточности, при которой гидрокортизон или кортизон более подходит, учитывая их более выраженный гормональный эффект);

- Острая недостаточность надпочечников (гидрокортизон или кортизон представляет собой препараты выбора; может потребоваться совместимое использование с минералокортикоидами, особенно при использовании синтетических аналогов);

- перед операциями и в случаях серьезных травм или заболеваний у пациентов с надпочечностью или неопределенным резрокардиальным резервом;

- ударный устойчивый к традиционной терапии, с существующей или подозреваемой незначительной железойской недостаточностью;

- врожденная гиперплазия надпочечников;

- неотрицательное воспаление щитовидной железы и тяжелые формы радиационного тиреоидита.

Ревматологические заболевания

(в качестве вспомогательной терапии в период, когда основная терапия не была развита, то есть пациентов, в которых обезболивающие и противовоспалительные действия НПЗ были неудовлетворительными):

- ревматоидный артрит, в том числе несовершеннолетний ревматоидный артрит и экстраквастые проявления ревматоидного артрита (ревматические легкие, сердечные изменения, глаза, кожи Вашулит);

- синовиты в остеоартрозе; посттравматический остеоартрит; эпикондилита; острый неспецифический сундузинит; острый подаглый артрит; псориатический артрит; Анкилозирующий спондилоартрит; системные заболевания соединительной ткани; Васкулит.

Заболевание кожи:

- пузырь; жесткая мультиформная эритема (синдром Стивенс-Джонсона); Отвлекательный дерматит; Буллский герпеформный дерматит; тяжелые формы экссудативной эритемы; Узелковая эритема; тяжелые формы себорейного дерматита; тяжелые формы псориаза; Urticaria, которая не подвержена стандартному лечению; микоз на грино; Дерматомия.

Аллергические заболевания

(не подвергается воздействию традиционного лечения):

- бронхиальная астма; контактный дерматит; атопический дерматит; болезни сыворотки; хронический или сезонный аллергический ринит; Аллергия на лекарства; Urticaria после переливания крови.

Заболевания органов:

- воспалительные заболевания глаз (острый центральный хориодит, неврит зрительного нерва); аллергические заболевания (конъюнктивит, увеит, склерит, кератит, эфир); Системные иммунные заболевания (саркоидоз, временная артерия); пролиферативные изменения в веке (эндокринная офтальмопатия, псевдопулель); Иммуносупрессивная терапия при трансплантации роговицы.

Раствор можно вводить систематически или локально (введение под конъюнктиву и ретробульбар или администрирование патрульбара).

Желудочно-кишечные заболевания:

отозвать пациента из критического состояния на:

- язвенный колит (тяжелое развитие); Болезнь Крона (тяжелое развитие); хронический аутоиммунный гепатит; Отверженность отклика при переносе печени.

Заболевания дыхательных путей:

- симптоматический саркоидоз (симптоматический); острый токсический бронхиолит; хронический бронхит и астма (при усугублении); очаговый или распространенный туберкулез легких (наряду с соответствующей анти-туберкулезной терапией); бериллиоз (гранулематоз зажигания); Излучение или аспирационный пневмонит.

Гематологические заболевания:

- приобретенные или врожденные хронические апластические анемии; аутоиммунная гемолитическая анемия;

- вторичная тромбоцитопения у взрослых; эритробластопения; Острый лимфобласт лейкоза (индукционная терапия); Идиопатический тромбоцитопенический фиолетовый у взрослых (только внутривенное введение - внутримышечное введение противопоказано).

Болезнь почечной цели:

- иммуносупрессивная терапия с трансплантацией почек; Стимуляция диурез или снижение протеинурии с идиопатическим нефротическим синдромом (без уремии) и нарушением функции почек в системной красной волчанке.

Злокачественный рак:

- паллиативное лечение лейкемии и лимфомами у взрослых; Острая лейкоза у детей; Гиперкальцемия с злокачественными заболеваниями.

Отек мозга:

- отек мозга в результате первичной или метастатической опухоли мозга, трепанации черепов и черепных травм.

Шок:

- шок, который не является стандартным лечением; шок у пациентов с незначительной железой Cortex; анафилактический шок (внутривенно после назначения адреналина); Перед операцией по предотвращению шока в подозрении или с дефицитом коры надпочечников.

Другие показания:

- туберкулезный менингит с субарахноидной блокадой (наряду с надлежащей анти-туберкулезной терапией); трихиноз с неврологическими симптомами или трихинозом миокарда; Кистозная опухоль апоневроза или сухожилия (ганглии).

Показания к внутрисорудным введению или введению в мягких тканях:

- ревматоидный артрит (тяжелое воспаление отдельного сустава); Анкилозирующий спондилит (при воспаленных суставах не подвержены традиционному лечению); Псориатический артрит (олигоационная форма и принсилинит); моноартрит (после эвакуации синовиальной жидкости); остеоартроз суставов (только в случае синовита и экссудации); экстрадукт ревматизм (эпикондилит, тенденствия, бурсит); Острый и гадливый артрит.

Местное введение (введение в местоположение):

- келоидные поражения; Гипертрофические, воспалительные и инфильтровые поражения в лишайниках, псориаз, кольцеобразной гранулемой, склерозирующим фолликулитом, дискоидной волчанкой и саркоидоз кожи; диск красный волк лишайник; Болезнь Оппенгейма Урбаха; Локализованная алопеция.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или к любому другому ингредиенту препарата.

Острые вирусные, бактериальные или системные грибковые инфекции (если соответствующие терапии).

Синдром Кушинга.

Вакцинация живой вакциной.

Период грудного вскармливания (за исключением срочных случаев).

Внутримышечное введение противопоказано пациентам с тяжелыми заболеваниями крови коагуляции.

Местная администрация противопоказана бактериемии, системными грибковыми инфекциями, пациентами с нестабильными суставами, инфекциями в месте применения, в том числе в септическом артрите из-за гонореи или туберкулеза.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Параллельное применение дексаметазона и нестероидных противовоспалительных агентов увеличивает риск желудочно-кишечного кровотечения и формирования язв.

Влияние дексаметазона уменьшается при одновременном использовании препаратов, которые активируют фермент CYP 3A4 (фенитоин, фенобарбитал, карбамазепин, примидеру, рифабутин, рифампицин) или увеличивают метаболический оформление глюкокортикоидов (эфедрин и аминоглутетимид). В этих случаях доза дексаметазона должна быть увеличена. Взаимодействие между дексаметазоном и всеми вышеупомянутыми лекарственными средствами могут повлиять на результаты теста ингибирования дексаметазона. Это следует учитывать при оценке результатов теста.

Совместимое использование дексаметазона и препаратов, которые ингибируют активность фермента CYP 3A4 (кетоконазол, макролидов), могут увеличить концентрацию дексаметазона в сыворотке. Дексаметазон является умеренным индуктором CYP 3A4. Совместимое использование с препаратами метаболизированного CYP 3A4 (Intonion, эритромицин) может увеличить их зазор, что вызывает снижение концентраций сыворотки.

Ингибируя ферментное действие CYP 3A4, кетоконазол может увеличить концентрацию дексаметазона в сыворотке. С другой стороны, кетоконазол может подавлять синтез надпочечников глюкокортикоидов, таким образом, из-за уменьшения концентрации дексаметазона, может развиться недостаточность надпочечников.

Дексаметазон снижает терапевтический эффект препаратов против диабета, артериальной гипертонии, празиквантеля и натрийюма (поэтому доза этих препаратов следует увеличить), но увеличивает активность гепарина, альбендазола и кализию (доза этих препаратов должна быть уменьшена при необходимости).

Дексаметазон может изменить влияние антикоагулянтов кумарина, поэтому при нанесении такой комбинации лекарств следует больше шансов проверять время протромбин.

Параллельное применение высоких доз глюкокортикоидов и агонистов β ₂ -адренорецепторов увеличивает риск гипокалиума. У пациентов с гипокалиемией сердца гликозиды способствуют ритмам возмущения и имеют большую токсичность.

Дексаметазон уменьшает терапевтический эффект антихолинестеризированных агентов, которые используются в мистении.

Антациды уменьшают поглощение дексаметазона в желудке. Эффект дексаметазона при получении пищи и алкоголя не исследован, но одновременное использование лекарств и еда с высоким содержанием натрия не рекомендуется. Курение не влияет на фармакокинетику дексаметазона.

Глюкокортикоиды усиливают почечную очистку салицилатов, поэтому иногда трудно получить их терапевтические концентрации в сыворотке. Подготовка должна быть вызвана пациентами, которые постепенно уменьшают дозу кортикостероидов, поскольку его можно наблюдать при увеличении концентрации салицилатов в сыворотке и интоксикации.

Якщо паралельно застосовувати пероральні контрацептиви, період напіввиведення глюкокортикоїдів може подовжитись, що посилює їхню біологічну дію і підвищує ризик побічних ефектів.

Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказане під час пологів, оскільки це може призвести до летального наслідку для породіллі, зумовленого набряком легенів. Повідомлялося про летальний наслідок для породіллі через розвиток такого стану.

Одночасне застосування дексаметазону і талідоміду може спричинити токсичний епідермальний некроліз.

Види взаємодії, які мають терапевтичні переваги: паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-НТ ₃ (рецепторів серотоніну або 5-гідрокситриптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективне для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.

Особливості застосування.

Під час парентерального лікування кортикоїдами зрідка можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, тому треба вжити належних заходів перед початком лікування дексаметазоном, зважаючи на можливість алергічних реакцій (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на будь-які інші ліки в анамнезі).

Тяжкі психічні реакції можуть супроводжувати системне застосування кортикостероїдів. Зазвичай симптоми проявляються через кілька днів або тижнів після початку лікування. Ризик розвитку цих симптомів збільшується при застосуванні високих доз. Більшість реакцій проходить при зменшенні дози або відміні препарату. Потрібно спостерігати та вчасно виявляти зміни психічного стану, особливо депресивного настрою, суїцидальних думок та намірів. З особливою обережністю потрібно застосовувати кортикостероїди пацієнтам з афективними розладами, наявними в анамнезі, особливо пацієнтам з алергічними реакціями на будь-які інші ліки в анамнезі, в тому числі у родинному анамнезі. Появі небажаних ефектів можна запобігти, застосовуючи мінімальні ефективні дози протягом найкоротшого періоду або застосовуючи необхідну денну дозу препарату один раз вранці.

У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, у разі припиненні лікування може спостерігатися синдром відміни (без видимих ознак недостатності надниркових залоз) із симптомами: підвищена температура, нежить, почервоніння кон'юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м'язах і суглобах, блювання, зменшення маси тіла, загальна слабкість, часто судоми. Тому дозу дексаметазону треба зменшувати поступово. Раптове припинення прийому може мати летальний наслідок. Якщо пацієнт знаходиться у стані тяжкого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) протягом терапії, дозу дексаметазону слід збільшити, якщо ж це відбувається під час припинення лікування, застосовувати слід гідрокортизон або кортизон.

Пацієнтам, яким вводили дексаметазон тривалий час і які перебувають у тяжкому стресі після припинення терапії, слід відновити застосування дексаметазону, оскільки спричинена ним недостатність надниркових залоз може тривати протягом кількох місяців після припинення лікування.

Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації.

Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів.

Пацієнти з туберкульозом легенів в активній формі повинні одержувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяному туберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, повинні одержувати хімічні профілактичні засоби.

Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, діабет, активну пептичну виразку, з недавнім кишковим анастомозом, виразковим колітом і епілепсією. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбемболією, міастенією гравіс, глаукомою, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку.

Під час лікування може спостерігатися загострення діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів діабету.

При тривалому лікуванні слід контролювати рівні калію у сироватці.

Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон зазвичай не призначають за
8 тижнів до вакцинації і не починають застосовувати раніше ніж через 2 тижні після вакцинації.

Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір, повинні уникати контакту з інфікованими особами; при випадковому контакті рекомендоване профілактичне лікування імуноглобуліном.

Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран та утворення кісткової тканини.

Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.

Внутрішньосуглобне введення кортикостероїдів може призвести до місцевого та системного ефектів. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки.

Перед внутрішньосуглобним введенням слід видалити із суглоба синовіальну рідину і дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Слід уникати введення кортикоїдів в інфіковані суглоби. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін'єкції, слід розпочати належну терапію антибіотиками.

Пацієнтів треба повідомити про те, щоб вони уникали фізичного навантаження на уражені суглоби до часу, коли запалення буде вилікуване.

Треба уникати введення препарату у нестійкі суглоби.

Кортикоїди можуть впливати на результати шкірних алергічних тестів.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин.

Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, що є надзвичайно малою кількістю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Шкідливий ефект на плід та новонароджену дитину не може бути виключеним. Лікарський засіб пригнічує внутрішньоутробний розвиток дитини. Дексаметазон можна призначати вагітним жінкам тільки у поодиноких невідкладних випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Особлива обережність рекомендується при прееклампсії. Відповідно до загальних рекомендацій при лікуванні під час вагітності глюкокортикоїдами, слід застосовувати найнижчу дієву дозу для контролю основного захворювання. Дітей, народжених матерями, яким призначали глюкокортикоїди під час вагітності, треба ретельно перевіряти на наявність недостатності надниркових залоз.

Глюкокортикоїди проходять крізь плаценту і досягають високих концентрацій у плоді. Дексаметазон менш активно метаболізується у плаценті, ніж, наприклад, преднізон. Виходячи з цього, у сироватці крові зародка можуть спостерігатися високі концентрації дексаметазону. За деякими даними, навіть фармакологічні дози глюкокортикоїдів можуть підвищити ризик недостатності плаценти, олігогідрамніозу, уповільненого розвитку плода або його внутрішньоматкової загибелі, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) у плода і недостатності надниркових залоз. Немає жодних доказів, що підтверджують тератогенну дію глюкокортикостероїдів.

Рекомендовано застосовувати додаткові дози глюкокортикостероїдів під час пологів жінкам, які приймали глюкокортикостероїди під час вагітності. У випадку затяжних пологів, або якщо планується кесарів розтин, рекомендується внутрішньовенне введення 100 мг гідрокортизону кожні 8 годин.

Годування груддю. Застосування у період годування груддю протипоказане (за винятком невідкладних випадків).

Невелика кількість глюкокортикоїдів проникають у грудне молоко, тому матерям, які лікуються дексаметазоном, не рекомендується годувати дитину груддю, особливо при його застосуванні понад фізіологічні норми (близько 1 мг). Це може призвести до уповільнення росту дитини та зменшення секреції ендогенних кортикостероїдів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дексаметазон не впливає на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

Спосіб застосування та дози.

Дексаметазон, розчин для ін'єкцій, призначати дорослим та дітям від народження.

Розчин для ін'єкцій можна призначати внутрішньовенно (за допомогою ін'єкції або інфузії з розчином глюкози або розчином натрію хлориду), внутрішньм'язово або місцево (за допомогою ін'єкції у суглоб або ін'єкції у місце ураження на шкірі або в інфільтрат у м'які тканини). Як розчинник для внутрішньовенної інфузії застосовувати 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

Розчини, призначені для внутрішньовенного введення або подальшого розчинення препарату, не повинні містити консерванти при застосуванні для немовлят, особливо недоношених.

Змішувати препарат з розчинником для інфузії слід у стерильних умовах. Суміш слід застосовувати протягом 24 годин, оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів. Препарати для парентерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх включень та зміни кольору кожного разу перед введенням.

Дозу слід визначати індивідуально відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму.

Парентеральне введення.

Дексаметазон вводити парентерально у невідкладних випадках, у випадках, коли пероральна терапія неможлива, та у випадках, зазначених у розділі «Показання».

Розчин для ін'єкцій призначається для введення внутрішньовенно, внутрішньом'язово або за допомогою інфузії (з розчином глюкози або розчином натрію хлориду).

Рекомендована середня початкова добова доза для внутрішньовенного чи внутрішньом'язового введення ‒ 0,5-9 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити. Початкові дози препарату слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної дози.

При призначенні високих доз протягом кількох днів дозу поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або й тривалішого періоду.

Місцеве застосування.

Для введення у суглоб рекомендовані дози від 0,4 мг до 4 мг. Доза залежить від розміру ураженого суглоба. Зазвичай вводити 2-4 мг у великі суглоби та 0,8-1 мг – у маленькі. Повторне введення в суглоб можливе після 3-4 місяців. Введення може бути виконано три або чотири рази в один суглоб протягом усього життя та не більш ніж у 2 суглоби одночасно. Частіше внутрішньосуглобне введення може ушкодити суглобовий хрящ та викликати кістковий некроз.

Доза дексаметазону, що вводиться у синовіальну сумку, зазвичай становить 2-3 мг, в оболонку сухожилля – 0,4-1 мг, у ганглії – від 1 до 2 мг.

Доза дексаметазону, що вводиться у місце пошкодження, прирівнюється до внутрішньосуглобної дози. Дексаметазон можна водночас вводити не більше ніж у два місця пошкодження.

Дози для введення у м'які тканини (навколо суглоба) становлять 2-6 мг.

Дози для дітей.

При внутрішньом'язовому введенні рекомендована доза при замісній терапії становить
0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м ² площі поверхні тіла, розподілених на 3 дози, що вводиться кожного третього дня, або 0,008-0,01 мг/кг маси тіла або 0,2-0,3 мг/м ² площі поверхні тіла на добу.

При всіх інших показаннях рекомендована доза становить 0,02-0,1 мг/кг маси тіла або
0,8-5мг/м ² площі поверхні тіла кожні 12-24 години.

Еквівалентні дози кортикостероїдів:

Діти.

Застосовують дітям з періоду новонародженості, але тільки у разі крайньої необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.

Передозування.

Існують поодинокі повідомлення про гостре передозування або про летальний наслідок через гостре передозування.

Передозування виникає зазвичай тільки після кількох тижнів введення. Передозування може спричинити більшість із небажаних ефектів, зазначених у розділі «Побічні реакції», насамперед синдром Кушинга. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування має бути підтримуючим і симптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону з організму.

Побічні реакції.

Побічні явища при короткостроковому лікуванні дексаметазоном:

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості.

З боку ендокринної системи: транзиторне пригнічення функції надниркових залоз.

З боку обміну речовин та харчування: зниження толерантності до вуглеводів, збільшення апетиту та збільшення маси тіла, гіпертригліцеридемія.

З боку психіки: психічні розлади.

З боку шлунково-кишкового тракту: пептична виразка та гострий панкреатит.

Побічні явища при довготривалому лікуванні дексаметазоном:

З боку імунної системи: зменшення імунної відповіді та збільшення сприйнятливості до інфекцій.

З боку ендокринної системи: постійне пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, передчасне закриття епіфізарних зон росту.

З боку обміну речовин та харчування: ожиріння.

З боку органів зору: катаракта, глаукома.

З боку судин: гіпертензія; телеангіоектазія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: потоншання шкіри.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: м'язова атрофія, остеопороз, асептичний кістковий некроз, переломи трубчатих кісток.

Побічні явища, що також можуть виникати в окремих органах та системах при лікуванні дексаметазоном:

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоемболічні ускладнення; зменшення кількості моноцитів та/або лімфоцитів; лейкоцитоз; еозинофілія (як і при застосуванні інших глюкокортикостероїдів); тромбоцитопенія та нетромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: висип, бронхоспазм, анафілактичні реакції, розвиток опортуністичних інфекцій, реакції гіперчутливості.

З боку серця: мультифокальна екстрасистолія шлуночка, тимчасова брадикардія, серцева недостатність, зупинка серця, перфорація міокарда внаслідок перенесеного інфаркту міокарда.

З боку судин: гіпертензивна енцефалопатія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рецидив неактивного туберкульозу.

З боку нервової системи: набряк зорового нерва та збільшення внутрішньочерепного тиску (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія) після припинення лікування; запаморочення; вертиго; головная боль; судоми.

З боку психіки: зміни особистості та поведінки частіше проявляються у вигляді ейфорії; безсоння, дратівливість, гіперкінез, депресія, нервозність, неспокій, маніакально-депресивний психоз, делірій, дезорієнтація, галюцинації, параноя, лабільність настрою, думки про самогубство, психози, порушення сну, сплутаність свідомості, амнезія, погіршення перебігу шизофренії, погіршення перебігу епілепсії.

З боку ендокринної системи: пригнічення функції надниркових залоз та атрофія надниркових залоз (зменшення реагування на стрес), синдром Кушинга, порушення менструального циклу, гірсутизм.

З боку обміну речовин та харчування: перехід від латентної форми до клінічних проявів діабету; збільшення потреби в інсуліні та пероральних протидіабетичних лікарських засобах у хворих на цукровий діабет; затримка натрію та води; збільшення витрат калію; гіпокаліємічний алкалоз; негативний азотний баланс, зумовлений білковим катаболізмом; гіпокальціємія.

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, блювання, нудота, гикавка, пептична виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, езофагіт, перфорації та кровотечі у шлунково-кишковому тракті (блювання з домішками крові, мелена), панкреатити, перфорація жовчного міхура та кишкова перфорація (особливо у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику).

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: м'язова слабкість, стероїдна міопатія (м'язова слабкість, зумовлена м'язовим катаболізмом), переломи хребта при здавлюванні, розриви сухожиль (особливо при одночасному застосуванні з деякими хінолінами), пошкодження суглобового хряща та кістковий некроз (при частих введеннях у суглоб).

З боку шкіри та підшкірних тканин: уповільнене загоєння ран, стриї, петехії та синці, підвищене потовиділення, акне, пригнічена реакція на шкірні тести тестів, набряк Квінке, алергічний дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри.

З боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску; екзофтальм; загострення бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей; потоншення рогівки.

З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція, аменорея.

Загальні розлади та розлади у місці введення: транзиторне відчуття печіння та пощипування у промежині при внутрішньовенному введенні або при введенні високих доз; набряк, гіпер- або гіпопігментація шкіри, атрофія шкіри та підшкірної тканини, стерильний абсцес та почервоніння шкіри.

Ознаки синдрому відміни глюкокортикоїдів.

У пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час надто швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни, внаслідок чого може розвиватися недостатність надниркових залоз, артеріальна гіпотензія, можливий летальний наслідок. У деяких випадках ознаки синдрому відміни можуть бути подібними до ознак посилення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався. Якщо трапляються тяжкі небажані реакції, лікування необхідно припинити.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати з іншими препаратами, крім таких: 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

При змішуванні дексаметазону з хлорпромазином, дифенгідраміном, доксапрамом, доксорубіцином, даунорубіцином, ідарубіцином, гідроморфоном, ондансетроном, прохлорперазином, калію нітратом та ванкоміцином утворюється осад.

Приблизно 16 % дексаметазону розкладається у 2,5 % розчині глюкози та 0,9 % розчині натрію хлориду з амікацином.

Деякі лікарські засоби, такі як лоразепам, слід змішувати з дексаметазоном у скляних флаконах, а не у пластикових пакетах (концентрація лоразепаму зменшується до значень нижче 90 % за 3-4 години зберігання у полівінілхлоридних пакетах при кімнатній температурі).

Із деякими ліками, такими як метарамінол, розвивається так звана несумісність, що розвивається повільно після 24 годин при змішуванні з дексаметазоном.

Дексаметазон та глікопіролат: значення рН остаточного розчину становить 6,4, що знаходиться поза межами діапазону стабільності.

Упаковка.

По 1 мл в ампулі; по 5 або 100 ампул в пачці або по 5 ампул в блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, м. Харків, вул. сімнадцятого Партз'їзду, буд. 36.