Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ДЕПОС суспензия для ин. 7 мг/1мл амп. 1 мл №1

Код товара: 703346

Производитель: Фармак (Украина, Киев)

3 500,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 24.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Описание
Отзывы (0)

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Депозит

Место хранения:

Активное вещество: бетаметазон;

1 мл суспензии содержит бетаметас микронизированного дипропионата 6,43 мг в передаче 100% сухого вещества (эквивалентно 5 мг бетаметазона), содмета фосфата натрия 2,63 мг в переносе 100% безводного вещества (эквивалентно 2 мг бетаметазона);

Вспомогательные вспомогательные: метилпарабен (E 218), пропилпарабен (E 216), бензиловый спирт, хлорид натрия, гидрофосфат натрия гидрофосфат безводных, эдетат динатрии, натрия карбоксиметилцеллюлоза, полисорбат 80, полиэтиленгликоль 4000, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Подвеска для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачный бесцветный или желтоватый, немного вязкой жидкости, содержащей белые или почти белые частицы, которые легко подвели.

Фармакотерапевтическая группа.

Кортикостероиды для системного применения.

ATH H02A B01 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Депозит представляет собой сочетание растворимых и низкорастворимых сложных эфиров бетаметазона для внутримышечных, внутрисуставных, окружающих, внутрипоксиновых и внутрикожных инъекций, а также для введения непосредственно в ячейку поражения. Депо обладает высокой глюкокортикостероидной активностью и небольшая минералокортикостероидная активность.

Бетаметазон имеет сильный противовоспалительный, антиаллергический и иммуносупрессивный эффект.

Глюкокортикостероиды распределяются через клеточные мембраны и формируют комплексы с определенными рецепторами цитоплазмы. Эти комплексы затем проникают в ядро клетки, связывают ДНК (хроматин) и стимулируют транскрипцию информационной РНК и последующим синтезом белков различных ферментов. Эти ферменты будут заканчиваться за действия, которые наблюдаются в систематическом использовании глюкокортикоидов. Помимо значительного влияния на воспалительные и иммунные процессы глюкокортикоиды также влияют на метаболизм углеводов, белков и липидов, на сердечно-сосудистой системе, скелетных мышцах и центральной нервной системе.

Действие для воспалительных и иммунных процессов.

Он находится на противовоспалительных, иммуносупрессивных и антиаллергических свойствах глюкокортикоидов, основанных на их использовании в терапевтической практике. Основными аспектами этих свойств являются следующие: уменьшение иммуноактивных клеток на уровне воспаления, снижение вазодилатации, стабилизация лизосомальных мембран, подавление фагоцитоза, снижение производства простагландинов и связанных с ними соединений.

Противовоспалительное действие примерно в 25 раз больше, чем гидрокортизон, а в 8-10 раз превышает преднизолон (в весовом соотношении).

Действие по метаболизму углеводов и белков.

Глюкокортикоиды стимулируют белковый катаболизм. В печени выпущенные аминокислоты преобразуются в глюкозу и гликоген через процесс гликонегенеза. Поглощение глюкозы в периферических тканях уменьшается, что приводит к гипергликемии и глюкозурии, в частности у пациентов с тенденцией к диабету.

Действие на липидный метаболизм.

Глюкокортикоиды имеют липолитический эффект. Этот липолиз более выразительна на уровне конечностей. Кроме того, они способствуют липогенезу, который проявляется, в частности, на уровне ствола, шеи и головы. Комплекс глюкокортикоидовных действий выражается путем перераспределения жирных отложений.

Максимальное фармакологическое действие кортикостероидов проявляется позже, чем пики в сыворотке, что указывает на то, что в основном эффект этих препаратов не является прямым лекарственным средством, а в модификации активности фермента.

Фармакокинетика.

Фосфат бетаметазона натрия - это легко растворимый компонент, который быстро поглощается из-за места введения, что обеспечивает быстрое начало терапевтического действия.

Бетаметас дипропионат микронизированный - это небольшой растворимый компонент, который медленно поглощается из депо, образованного на месте впрыска и предопределите длину препарата.

*Концентрация в крови*	*Внутримышечная инъекция*
	*Бетаметазон*
	*Фосфат натрия*	*дипропионат* *Микронизированный*
Максимальная концентрация в плазме крови Период полураспада на плазме после введения одной дозы Экскреция Биологический период полураспада	1 час после приема 3-5 часов 24 часа 36-54 часа	Медленное поглощение Прогрессивная метаболизазация Более 10 дней

Привязка к плазменным белкам - 62,5%. Метаболизируется в печени. Это получено преимущественно почками, небольшая часть исключается желчью.

Клинические характеристики.

Индикация.

Дерматологические заболевания

Атопический дерматит (подобный монетке экзема), нейродерматит, контактный дерматит, ярко выраженный солнечный дерматит, красную, красный плоский лишайник, инсулин липодитрофию, гнездовой алопецией, дискоидной эритематозной волчанкой, псориаз, келоидные шрамы, обычные пузырьки, герпетический дерматит, цистырный прыщи.

Ревматические заболевания

Ревматоидный артрит, остеоартрит, судообразование, сухожилизатор, тенденцининит, перотендинит, анкилозирующий спондит, эпикондилит, радикулит, кокцидина, иски, люмбаго, криводы, ганглионная киста, экзостоз, фассит, острый зеленый артрит, синовиальные кисты, болезнь Мортона, заболевания кубовидной кости , Болезнь остановка, бурсит на фоне твердой кукурузы, шпоры, жесткость большого пальца ноги.

Аллергические состояния

Бронхиальная астма, астматический статус, сенная лихорадка, тяжелый аллергический бронхит, сезонный и нетергуальный аллергический ринит, ангионевротический отек, контактный дерматит, атопический дерматит, болезни сыворотки, реакция высокой чувствительности к медицинским препаратам или укусу насекомых.

Коллагенские заболевания

Система красная волчанка, склеродерма, дерматомиозит, узел Перарти.

Онкологические заболевания

Паллиативная терапия лейкемии и лимфомы у взрослых; Острая лейкемия у детей.

Другие заболевания

Адреногенитовый синдром. Язвенный колит, болезнь Крона, SPR. Патологические изменения в крови, требующие кортикостероидной терапии. Нефрит, нефротический синдром.

Первичная и вторичная недостаточность коры надпочечников (с обязательным введением минералокортикоидов).

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к бетаметазону, другим компонентам препарата или других глюкокортикостероидов. Система микозы. Внутримышечное введение пациентам с идиопатическим тромбоцитопенным фиолетовым.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Одновременная цель фенобарбитала, рифампицина, фенитоина или эфедорина может усиливать метаболизм препарата, снижая его терапевтическую активность.

Пациенты, получающие курс лечения глюкокорикостероидами, не могут быть сделаны вакцинацией против осп. Не должно быть еще одной иммунизации пациентов, получающих кортикостероиды (особенно в высоких дозах), принимая во внимание риск развития неврологических осложнений и низкого иммунного ответа в ответ (отсутствие образования антител). В случае заместительной терапии (например, с болезнью Аддисона возможна иммунизация.

Комбинация с диуретиками, такими как тиазиды, может увеличить риск непереносимости глюкозы.

При одновременном использовании глюкокортикостероидов и эстрогенов коррекция дозы (из-за угрозы передозировки) может потребоваться.

Одновременное приема депо препарата с диуретиками, способствующими калием, увеличивает вероятность развития гипокалемии. Одновременное использование глюкокортикостероидов и сердечных гликозидов увеличивает риск аритмии или цифровой интоксикации (через гипокалиемию). Депо может увеличить выход калия, вызванного администратором. У всех пациентов, принимающих одну из этих комбинаций лекарств, необходимо тщательно соблюдать электролиты в сыворотке, в частности, калием в сыворотке.

Одновременное приема лекарств депо и косвенные антикоагулянты могут привести к изменению скорости ассибилизации крови, которая требует коррекции дозы.

При совместном использовании глюкокортикостероидов с нестероидными противовоспалительными препаратами или этанолом и препаратами, содержащими этанол, увеличение частоты возникновения или интенсивности эрозивных язвенных поражений желудочно-кишечного тракта можно увеличить.

При одновременном использовании глюкокортикостероидов они могут снизить концентрацию салицилатов в плазме крови. При уменьшении дозировки кортикостероидов или при лечении пациентов следует наблюдать, чтобы обнаружить возможное отравление салициловой кислотой. Сочетание кортикостероидов с салицилами может увеличить частоту и тяжесть желудочно-кишечной язвы.

Для пациентов с пациентами диабета иногда необходимо адаптировать дозировку пероральных антидиабетических препаратов или инсулина, учитывая свойства кортикостероидов, чтобы вызвать гипергликемию.

Одновременное введение глюкокортикостероидов и соматотропина может привести к удалению поглощения последнего. Доз бетамета, превышающих 300-450 мкг (0,3-0,45 мг) на 1 м ² поверхности тела в день, следует избегать во время использования соматотропина.

Взаимодействие с лабораторными тестами.

Кортикостероиды могут повлиять на тест нитрозин тетразолия и дают ложные отрицательные результаты.

Когда пациент претерпевает курс лечения кортикостероидами, он также следует учитывать при интерпретации биологических параметров и анализов (кожных испытаний, гормональной щитовидной железы и др.).

Особенности приложения.

Сообщили о серьезных неврологических расстройствах, некоторые из которых были смертельными, после эпидуральной инъекции кортикостероидов. Среди других нарушений были отчеты инфаркт спинного мозга, параплегии, четырехпоставленной, корковой слепоты и инсульта. Указанные серьезные неврологические нарушения наблюдались с использованием радиоскопии. Поскольку безопасность и эффективность эпидуральной администрации не оснащены, кортикостероиды не рекомендуются для эпидурального использования.

Подвеска с депо C не предназначена для внутривенного или подкожного введения .

Строгое соблюдение правил асепсиса обязательна при применении препарата.

Любое введение препарата (в мягких тканях, ячейка поражения, внутрисудром и т. Д.) может привести к системному действию с одновременным ярко выраженным местным действием.

Резкое изменение или уменьшение дозы с постоянным использованием (в случае очень высоких доз, после короткого периода применения) или с увеличением необходимости кортикостероидов (в результате стресса: инфекция, травма, хирургическое вмешательство) может увеличить недостаточность коры надпочечников. В этом случае необходимо постепенно уменьшить дозу. В случае стресса иногда вам нужно принимать кортикостероиды или увеличить дозу. Уменьшенная доза требуется при строгом медицинском надзоре, а иногда необходимо контролировать состояние пациента в течение одного года после прекращения длительного лечения или использования повышенных доз.

Редкие случаи анафилактоидных реакций наблюдались у пациентов, которые вводили к кортикостероидам парентерально; Поэтому следует принимать соответствующие меры предосторожности перед введением лекарственного средства, в частности, если у пациента аллергия на один из компонентов препарата.

С пролонгированной терапией с кортикостероидами необходимо обеспечить переход от парентерального до перорального введения после оценки потенциальных преимуществ и рисков.

Внутримышечные инъекции глюкокортикостероидов должны быть глубоко введены в мышцу, чтобы предотвратить атрофию локальной ткани.

Примеренные инъекции должны проводиться только медицинским персоналом. Анализ внутрисуставной жидкости необходима для исключения септического процесса. Он не должен быть введен препаратом в присутствии внутрисуставной инфекции. Значительное увеличение боли, отека, повышение температуры окружающих тканей и дальнейшее ограничение совместной мобильности указывает на септический артрит. В подтверждении диагностики антибактериальная терапия должна быть предписана. Не следует вводить глюкокортикостероидами в нестабильных суставах, зараженных районах и межпозвоновках. Повторные инъекции в соединении в остеоартрите могут повысить риск разрушения сустава. Инъекции кортикостероидов необходимы непосредственно в сухожилике, потому что в будущем возможны небольшие разрывы. После успешной внутрисуставной терапии пациент следует избегать переходов сустава.

Введение кортикостероида в мягких тканях или ячейке поражения и вокруг сустава может привести к системным и локальным эффектам.

Специальные группы пациентов

Пациенты на бетаметазоне диабета могут быть использованы только в течение короткого периода и только под строгим медицинским контролем, принимая во внимание его глюкококтуренные свойства (преобразование белков в глюкозе).

Соблюдайте увеличение глюкокортикостероидов у пациентов с гипотиреозом или циррозом печени. Необходимо избегать использования вкладчика с герпетическими глазами (из-за возможностью перфорации роговицы).

На фоне препарата может быть нарушение психики (особенно у пациентов с эмоциональной нестабильностью или предрасположенностью к психозам).

Западные меры необходимы в следующих случаях: с неспецифическим язвенным колитом, угрозой перфорации, абсцесса или другими пищиными инфекциями; с дивертикулитом; кишечный анастомоз; язвенная язва и двенадцатиперстная болезнь; почечная недостаточность; артериальная гипертония; остеопороз; тяжелая миастения; глаукома; острые психосы; вирусные и бактериальные инфекции; задержка роста; туберкулез; Синдром Кушинга; сахарный диабет; сердечная недостаточность; В случае сложного случая эпилепсии; склонность к тромбомеюмбели или тромбофлебиту; во время беременности.

Пациенты, в частности, дети получают депо в дозах, которые подавляют иммунитет, следует избегать контакта с пациентами с ветряной оспой и кори.

Кортикостероиды могут маскировать некоторые признаки инфекционного заболевания. Из-за уменьшения сопротивления во время применения новые инфекции могут возникнуть.

Назначение препарата с активным туберкулезом возможна только в случаях мимолетного или распространенного туберкулеза в сочетании с адекватной анти-туберкулезной терапией. Если кортикостероиды предназначены для пациентов с скрытым туберкулезом или теми, кто реагирует на туберкулин, требуется специальный контроль, поскольку можно восстановить заболевание. С длительной терапией с кортикостероидами пациенты должны также получать химиопрофилактику. Если рифампицин в программе химиопрофилактики может потребоваться для коррекции дозировки кортикостероида из-за того, что рифампицин может усиливать метаболизм препарата.

Длительное использование глюкокортикостероидов может привести к развитию задней подскабричной катаракты (особенно у детей), глаукомой с возможным видением зрительного нерва и может способствовать развитию вторичной инфекции глаза (грибковым или вирусным). Необходимо регулярно подвергаться офтальмологическому обследованию, особенно пациентам, которые получают депозит более шести недель.

Средние и повышенные дозы кортикостероидов могут привести к увеличению кровяного давления, жидкости и задержку натрия в тканях и увеличение вывода калия от организма (что может проявить отек, расстройства в сердце). Диета рекомендуется ограничить соль и дополнительное введение препаратов, содержащих калий.

С осторожностью следует принимать ацетилсалициловую кислоту в сочетании с препаратом в гипопротетротробинемии благодаря возможности увеличения кровотечения.

Также необходимо запомнить возможность развития вторичной недостаточности коры надпочечников в течение нескольких месяцев после окончания терапии.

При нанесении глюкокортикостероидов возможен изменения в мобильности и количество сперматозоидов.

Этот лекарственный продукт содержит менее 1 ммоль (23 мг) / доза натрия, то есть практически свободный от натрия.

Вспомогательные вещества метилпарабена (E 218) и пропилпарабена (E 216) могут вызывать аллергические реакции (возможно замедленные) и в некоторых случаях - бронхоспазм.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Благодаря отсутствию контролируемых исследований по безопасности для использования беременных женщин, женщин, которые кормят грудью, а также репродуктивное возрасту женщин, чтобы назначить препарат после тщательной оценки ценности пособия для матери и потенциального риска для плода / ребенка.

В некоторых случаях необходимо провести курс лечения кортикостероидами во время беременности или даже увеличить дозировку (например, в случае заместительной терапии кортикостероидами).

Внутримышечное введение бетаметас приводит к значительному снижению частоты диффузора в плодах, если препарат вводится более 24 часов до родов (до 32-й недели беременности).

Кортикостероиды не должны быть предназначены для лечения гиалиновых мембран после рождения.

У разі профілактичного лікування захворювання гіалінових мембран у недоношених немовлят не потрібно вводити кортикостероїди вагітним жінкам з прееклампсією та еклампсією або тим, хто має ураження плаценти.

Діти, які народились у матерів, яким вводили значні дози кортикостероїдів у період вагітності, повинні перебувати під медичним контролем (для раннього виявлення ознак недостатності кори надниркових залоз).

Кортикостероїди проникають через плацентарний бар'єр та у грудне молоко.

Оскільки кортикостероїди проникають через плаценту, новонароджених та немовлят, матері яких отримували кортикостероїди протягом більшої частини вагітності або протягом певної частини вагітності, потрібно ретельно оглянути на предмет можливої уродженої катаракти.

При необхідності призначення препарату Депоc у період лактації слід вирішити питання про припинення годування груддю, беручи до уваги важливість терапії для матері (через можливі небажані побічні ефекти у дітей).

Жінки, які отримували кортикостероїди протягом вагітності, потребують спостереження протягом пологів для виявлення будь-якої недостатності кори надниркових залоз через стрес, спричинений народженням дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Зазвичай Депоc не впливає на швидкість реакції пацієнта при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Але у поодиноких випадках можуть виникнути м'язова слабкість, судоми, порушення зору, запаморочення, головний біль, зміна настрою, депресія (з вираженими психотичними реакціями), підвищена дратівливість, тому рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами у період лікування препаратом.

Спосіб застосування та дози.

Депоc рекомендується вводити внутрішньом'язово у разі необхідності системного надходження глюкокортикостероїду в організм; безпосередньо в уражену м'яку тканину або у вигляді внутрішньосуглобових та періартикулярних ін'єкцій при артритах; у вигляді внутрішньошкірних ін'єкцій при різних захворюваннях шкіри; у вигляді місцевих ін'єкцій в осередок ураження при деяких захворюваннях стопи.

Режим дозування і спосіб введення встановлює лікар індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції хворого на лікування. Доза повинна бути мінімальною, а період застосування – максимально коротким.

Дозу слід підбирати для отримання задовільного клінічного ефекту. Якщо задовільний клінічний ефект не виявляється протягом певного проміжку часу, лікування препаратом слід припинити шляхом прогресивного зменшення дози і проводити іншу відповідну терапію.

У разі сприятливої відповіді потрібно визначити відповідну дозу, якої потрібно дотримуватись, поступово зменшуючи початкову дозу з прийнятними інтервалами, поки буде досягнуто найменшої дози з відповідною клінічною відповіддю.

Суспензія Депо c не призначена для внутрішньовенного або підшкірного введення .

Системне застосування

Початкова доза препарату у більшості випадків дорівнює 1-2 мл. Введення повторювати у разі необхідності, залежно від стану хворого. Препарат вводити глибоко внутрішньом'язово у сідницю:

при тяжких станах ( червоний вовчак та астматичний статус ) , які потребують екстрених заходів, початкова доза препарату може становити 2 мл;
при різних дерматологічних захворюваннях , як правило, достатньо 1 мл препарату;
при захворюваннях дихальної системи дія препарату розпочинається протягом декількох годин після внутрішньом'язової ін'єкції. При бронхіальній астмі, сінній гарячці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату;
при гострих та хронічних бурситах доза для внутрішньом'язового введення становить 1-2 мл препарату. У разі необхідності проводити декілька повторних введень.

Місцеве застосування

Одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідно лише у поодиноких випадках (ін'єкція практично безболісна). Якщо одночасне введення анестезуючої речовини бажане, то використовують 1 % або 2 % розчин прокаїну гідрохлориду або лідокаїну, або подібних місцевих анестетиків, застосовуючи лікарські форми, що не містять парабени. Не дозволяється застосовувати анестетики, що містять метилпарабен, пропілпарабен, фенол та інші подібні речовини. При застосуванні анестетика у комбінації з препаратом Депос спочатку набирати у шприц із флакона необхідну дозу препарату, потім у цей же шприц набирати з ампули необхідну кількість місцевого анестетика та струшувати шприц протягом короткого періоду часу.

При гострих бурситах (субдельтоподібному, підлопатковому, ліктьовому та передньонадколінному) введення 1-2 мл препарату Депоc у синовіальну сумку може полегшити біль та повністю відновити рухливість за декілька годин.

Лікування хронічного бурситу проводити меншими дозами препарату після купірування гострого нападу хвороби.

При гострих тендосиновіїтах, тендинітах та перитендинітах 1 ін'єкція препарату Депоc полегшує стан хворого, при хронічних слід повторити ін'єкцію препарату залежно від реакції. Необхідно уникати введення препарату безпосередньо в сухожилля.

При ревматоїдному поліартриті та остеоартриті внутрішньосуглобове введення препарату у дозі 0,5-2 мл зменшує біль, болючість та тугорухливість суглобів протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичної дії препарату значно варіює і може становити 4 і більше тижнів.

Рекомендовані дози препарату при введенні у великі суглоби – 1-2 мл; у середні – 0,5-1 мл; у малі – 0,25-0,5 мл.

У разі дерматологічних захворювань ефективне внутрішньошкірне введення препарату безпосередньо в осередок ураження. Вводити 0,2 мл/см ² препарату Депоc всередину шкіри (не під шкіру) за допомогою туберкулінового шприца та голки, яка має діаметр приблизно 0,9 мм. Загальна кількість лікарського засобу, що вводиться у місце ін'єкції, не повинна перевищити 1 мл.

У разі захворювань ніг, чутливих до кортикостероїдів . Можна подолати бурсит під мозолем шляхом двох послідовних ін'єкцій по 0,25 мл кожна. При таких захворюваннях як тугорухливість великого пальця стопи, варусний малий палець ноги та гострий подагричний артрит, полегшення може настати дуже швидко.

Рекомендовані разові дози препарату Депоc (з інтервалами між введеннями 1 тиждень): при твердому мозолі – 0,25-0,5 мл; при шпорі – 0,5 мл; при тугорухливості великого пальця стопи – 0,5 мл; при варусному малому пальці стопи – 0,5 мл; при синовіальній кісті – від 0,25 до 0,5 мл; при тендосиновіїті – 0,5 мл; при запаленні кубовидної кістки – 0,5 мл; при гострому подагричному артриті – від 0,5 до 1 мл. Для введення рекомендується застосовувати туберкуліновий шприц з голкою, яка має діаметр приблизно 1 мм.

При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (яка не пов'язана із захворюванням) може виникнути необхідність у збільшенні дози препарату.

Відміну препарату після тривалої терапії слід проводити шляхом поступового зниження дози. Нагляд за станом хворого продовжувати, принаймні, протягом року після закінчення тривалої терапії або після застосування препарату у високих дозах.

Діти.

Недостатньо клінічних даних щодо застосування препарату дітям, тому небажано застосовувати його пацієнтам цієї вікової категорії (можливе відставання у рості та розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз).

Передозування.

Гостре передозування бетаметазону не створює загрозливих для життя ситуацій. Уведення протягом декількох днів високих доз глюкокортикостероїдів не призводить до небажаних наслідків (за винятком випадків застосування дуже високих доз або у разі застосування при цукровому діабеті, глаукомі, загостренні ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту, у разі застосування хворим, які одночасно проходять терапію серцевими глікозидами, непрямими антикоагулянтами або діуретиками, що виводять калій).

Лікування. Потрібний ретельний медичний контроль за станом хворого. Необхідно підтримувати оптимальне надходження рідини та контролювати вміст електролітів у плазмі та сечі (особливо баланс в організмі натрію та калію). При виявленні дисбалансу цих іонів необхідно проводити відповідну терапію.

Побічні реакції.

Небажані явища, як і при застосуванні інших глюкокортикостероїдів, зумовлені дозою та тривалістю застосування препарату. Ці реакції, як правило, оборотні і можуть бути зменшені шляхом зниження дози.

Порушення в одно-електролітного балансу: натріємія, підвищене виділення калію, гіпокаліємічний алкалоз, збільшення виведення кальцію, затримка рідини у тканинах.

З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність у хворих, схильних до цього захворювання; артеріальна гіпертензія.

З боку к істково-м'язової системи: м'язова слабкість, міопатія, втрата м'язової маси, погіршення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, іноді з сильними болями в кістках та спонтанними переломами (компресійні переломи хребта), асептичний некроз голівок стегнової або плечової кісток, патологічні переломи трубчастих кісток, розриви сухожиль, нестабільність суглобів (після багаторазових ін'єкцій).

З боку т равної системи: гикавка, ерозивно-виразкові ураження шлунка з можливою перфорацією та кровотечею, виразки стравоходу, панкреатит, метеоризм, перфорація кишечника, нудота, блювання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: погіршення загоювання ран, атрофія шкіри, витончення та послаблення шкіри, петехії та екхімози, синці, еритема обличчя, підвищена пітливість, шкірні реакції, такі як алергічний дерматит, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (псевдонабряк мозку) зазвичай після завершення лікування, запаморочення, головний біль, мігрень, ейфорія, зміна настрою, зміна особистості та тяжка депресія, підвищена дратівливість, безсоння, психотичні реакції, зокрема у пацієнтів із психіатричним анамнезом, депресія.

Ендокринні розлади: порушення менструального циклу, клінічні симптоми синдрому Кушинга, затримка розвитку плода або росту дитини, порушення толерантності до вуглеводів, прояви латентного цукрового діабету, підвищення потреби в ін'єкціях інсуліну або пероральних антидіабетичних засобах для пацієнтів, хворих на діабет.

З боку органів зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм.

Метаболічні розлади: негативний баланс азоту внаслідок катаболізму білка; ліпоматоз, включаючи медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, що може призвести до неврологічних ускладнень; збільшення маси тіла.

З боку імунної системи: кортикостероїди можуть спричинити пригнічення шкірних тестів, приховувати симптоми інфекції та активувати латентні інфекції, а також зменшити резистентність до інфекцій, зокрема до мікобактерій, білої кандиди та вірусів.

З боку лімфатичної системи: анафілактична реакція або реакція підвищеної чутливості на введення препарату та гіпотензивна реакція.

Загальні порушення та порушення у місці введення: поодинокі випадки сліпоти, що супроводжують місцеве застосування на рівні обличчя та голови, гіпер- або гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичні абсцеси, загострення після ін'єкції (внутрішньосуглобове введення) та артропатія Шарко. Вторинне пригнічення гіпофізу та кори надниркових залоз у випадку стресу (травми, хірургічне втручання або хвороба).

Після повторного внутрішньосуглобового введення можливе ураження суглобів. Існує ризик зараження.

Термін придатності.

2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність. Препарат можна змішувати в одному шприці з місцевими анестетиками (див. розділ «Спосіб застосування та дози»); проте сумісність завжди необхідно контролювати.

Упаковка.

По 1 мл в ампулі. По 1 або 5 ампул у блістері. По 1 блістеру у пачці. По 1 мл у попередньо наповненому шприці. По 1 попередньо наповненому шприцу в комплекті з 2 голками у блістері. По 1 блістеру у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

АТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та його адреса м і сця провадження діяльності .

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа