ДИКЛОФЕНАК-ЗДОРОВЬЕ раствор для инъекций 2,5 % амп. 3 мл №5

Для медицинского использования лекарственного средства

Diclofenac-Health.

Место хранения:

Активный ингредиент: Diclofenac;

1 мл раствора содержит Diclofenac натрий 25 мг;

Вспомогательные вещества: метабисульфит натрия (E 223), маннит (E 421), пропиленгликоль, бензиловый спирт, гидроксид натрия, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Инъекционный раствор.

Основные физико-химические свойства: прозрачный бесцветный или слегка желтый раствор.

Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные уксусной кислоты и смежных соединений. ATT Code M01A B05.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Diclofenac натрия представляет собой нестероидное соединение с ярко выраженным против ревматических, противовоспалительных, обезболивающих и антипиретических свойств. Ингибирование биосинтеза простагландинов считается основным механизмом его действия. Простагландины играют важную роль в возникновении воспаления, боли и лихорадки.

При ревматических заболеваниях противовоспалительных и обезболивающих свойств препарата определяется клиническая реакция, что характеризуется выраженным исчезновением особенностей и симптомов: боль в состоянии покоя и во время движения, быстрой жесткости и суставов. как улучшение функциональных свойств суставов.

Diclofenac способен укреплять ярко выраженное анальгетическое влияние на умеренную и сильную боль нереального происхождения в течение 15-30 минут.

Diclofenac также продемонстрировал значительное влияние на приступы мигрени.

В посттравматических и послеоперационных состояниях с наличием воспаления Diclofenac быстро облегчает спонтанную боль и боль во время движения и уменьшает отек, вызванный воспалением и ранами.

Если препарат используется одновременно с опиоидными анальгетиками для удаления послеоперационной боли, Diclofenac значительно снижает их необходимость.

Препарат особенно эффективен при применении к начальной терапии воспалительных и дегенеративных ревматических заболеваний, а также для лечения боли из-за нереального воспаления.

Фармакокинетика. Средний объем распределения Diclofenac натрия составляет 0,12-0,17 л / кг, связывание с белками плазмы крови происходит более чем на 99%.

Терапевтическая концентрация диклофенака в плазме крови составляет 0,7-2 мкг / мл.

Повторное управление препаратом не приводит к любым изменениям в почках. В соответствии с рекомендуемыми интервалами между администрированием препарата нет кумуляции в организме.

Диклофенак проникает в синовиальную жидкость, где он _{максимален} , определяется через 2-4 часа после получения пикового значения концентрации, T _½ составляет 3-6 часов. Следовательно, даже через 4-6 часов после введения диклофеначной концентрации препарата в синовиальной жидкости выше, чем в плазме крови, и оставаться на более высоких уровнях в течение 12 часов.

Примерно половина от общего количества натрия Diclofenac впрыскивается подлежит метаболизмам первого прохода. В результате область под кривой «концентрация / время» (AUC) после приема перорального или ректального введения диклофенака натрия примерно в два раза превышает AUC, что наблюдается после парентерального введения эквивалентной дозы.

Биотрансформация Diclofenac происходит частично глюкуронизацией и метоксилированием. Два изывочных фенольных метаболитов являются фармакологически активными, но в меньшей степени, чем сам диклофенац.

Diclofenac выводится из плазмы крови с уровнем очистки системы 263 ± 56 мл / мин (среднего уровня ± стандартное отклонение). Последний T _½ препарата составляет 1-2 часа. Приблизительно 60% дозы препарата происходит почками в виде метаболитов и менее 1% - в неизменной форме. Часть введенной дозы, которая оставалась выводится в метаболизированной форме с желчими и фекалиями.

Значительные различия в поглощении, метаболизме и ликвидации препарата в зависимости от возраста пациентов не наблюдались.

У пациентов с нарушениями функции почек после использования обычной дозы препарата не было увеличения количества неизменного диклофенака. Если клиренс креатинина был ниже 10 мл / мин, рассчитанный уровень метаболитов в плазме крови в равновесии составлял примерно в 4 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Несмотря на это, в конечном счете, метаболиты устраняются желчью.

В случаях расстройств функций печени (хронический гепатит, компенсированный цирроз печени), фармакокинетика и метаболизм препарата не отличаются от утечек у пациентов с нормальной функцией печени.

Клинические характеристики.

Индикация. Препарат с внутримышечной введением предназначен для лечения:

Препарат при введении в форме внутривенных инфузий предназначен для лечения или профилактики послеоперационной боли.

Противопоказание.

Только для внутривенного применения.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия. Ниже приведены взаимодействия, которые наблюдались с использованием диклофенака натрия в форме раствора для инъекций и / или других дозлофенацких лекарственных форм.

Литий, дипоксин. При одновременном использовании Diclofenac может увеличить концентрации лития и дигоксина в плазме крови, поэтому рекомендуется контролировать их уровень в сыворотке крови.

Мочестики и антигипертензивные средства. Как и другие НПВП, сопроводительное использование Dyclopenac с диуретиками или антигипертензивными агентами (β-блокаторы, ангиотензинскому конвертирующим ферментом (приложение) ингибиторы (ACE) могут привести к снижению их антигипертензивных эффектов путем ингибирования синтеза вазодиловых простагландинов. Таким образом, Аналогичная комбинация используется с резервированием, и пациентам, особенно пожилые люди, должны подвергаться тщательному надзору от кровяного давления. Пациенты должны получать правильную гидратацию, также рекомендуют мониторинг функции почек после начала сопутствующей терапии и на регулярной основе после начала сопутствующей терапии и на регулярной основе Он, особенно в отношении диуретиков и ингибиторов ACE в результате увеличения риска нефротоксичности.

Препараты, которые, как известно, вызывают гиперкалиемию . Сопущенное лечение с чувствительными к калиями диуретиками, циклоспорином, тракролимом или триметопремом может быть связано с увеличением уровней калия в сыворотке, поэтому мониторинг пациентов должен быть проведен чаще.

Антикоагулянты и антитромботические агенты. Рекомендуется принимать меры предосторожности, поскольку сопутствующее администрация может увеличить риск кровотечения. Хотя нет никаких доказательств влияния диклофенака на активность антикоагулянтов, существуют отдельные данные о повышении риска кровотечения у пациентов, получающих диклофенаку и антикоагулянты одновременно.

Поэтому, для уверенности, что никакие изменения в дозировке антикоагулянтов не требуются, рекомендуется тщательный мониторинг таких пациентов. Как и другие NSAID, Diclofenac в высоких дозах могут временно подавлять агрегацию тромбоцитов.

Другие NSAZs, в том числе селективные ингибиторы COX-2 и кортикостероиды. Сопутствующее администрирование диклофенака и других системных НПВП или кортикостероидов может увеличить риск желудочно-кишечного кровотечения или язвы. Одновременное применение двух или более NSAID следует избегать.

Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS). Сопутствующее администрирование системных НПВП и грецких средств может увеличить риск кровотечения в пищеварительном тракте.

Антидидиабетические препараты. Есть данные, которые Diclofenac могут использоваться вместе с пероральным антидиабетическим средством, не влияя на их клиническое действие. Однако существуют определенные случаи гипогликемии и гипергликемических воздействий, которые требуют изменений в дозировке антидидиабетических агентов во время лечения диклофенака. В таких состояниях требуется мониторинг уровней глюкозы в крови, что является предосторожной мерой во время сопутствующей терапии.

MetoTrexate. Diclofenac может подавлять оформление метотрексата в почечных канальцах, что приводит к увеличению метотрексата. При введении NSAID, включая Diclofenac, менее чем за 24 часа до лечения, метотрексат рекомендуется быть осторожным, поскольку концентрация метотрексата в крови может увеличиться и увеличить токсичность этого вещества. Были случаи серьезной токсичности, когда метотрексат и НПВП, включая диклофенак, использовали с интервалами в течение 24 часов. Это взаимодействие опосредуется путем накопления метотрексата в результате нарушения почечной экскреции в присутствии НПВП.

Циклоспорин. Diclofenac, как и другие NSAZS, могут увеличить нефротоксичность циклоспорина из-за влияния на простагландинов почек. В связи с этим его следует использовать в более низких дозах, чем для пациентов, которые не получают циклоспорина.

Tacrolymus. При использовании NSAID с трактором может быть увеличен увеличение риска нефротоксичности, что может быть косвенно через почечную антипростаглалкий эффект НПВП и ингибитора кальцинерина.

Антибактериальные хинолоны. Суд существуют отдельные данные о том, что может быть результатом сопутствующего использования хинолонов и НПВП. Это можно наблюдать у пациентов с присутствием, так и отсутствием анамнеза эпилепсии или суда. Таким образом, меры предосторожности следует осуществлять при рассмотрении использования хинолинов пациентам, которые уже получают NSAID.

Фенитоин. При использовании фенитоина одновременно с Diclofenac рекомендуется контролировать концентрацию фенитоина в плазме крови в связи с ожидаемым увеличением выставки фенитоина.

Колестал и холестирамин. Эти препараты могут вызвать задержку или уменьшение всасывания диклофенака. Таким образом, рекомендуется прописать Diclofenac по крайней мере за час до или через 4-6 часов после использования залога / холестырамина.

Сердце гликозиды. Одновременное использование сердечных гликозидов и НПВП может увеличить сердечную недостаточность, уменьшить скорость гломерелярной фильтрации и увеличить гликозиды в плазме крови.

Myefprint. NSAZ не следует использовать в течение 8-12 дней после использования MyFPrin, поскольку NSAZS может снизить его эффект.

Мощные ингибиторы CYP2C9. Осторожно рекомендуется, когда Diclofenac совместно используется с мощными ингибиторами CYP2C9 (например, гидроназол), что может привести к значительному увеличению C _Max в плазме крови и воздействие диклофенака в результате подавления метаболизма.

Особенности приложения. Нежелательные эффекты могут быть минимизированы путем применения минимальной эффективной дозы в течение наименьшего возможного времени, необходимого для контроля симптомов. Необходимо периодически рассмотреть использование пациента при использовании диклофенака для облегчения симптомов и увеличение реакции на терапию.

Следует избегать использования препарата с системными NSADS, включая селективные ингибиторы COX-2, из-за отсутствия какой-либо синергетической выгоды и возможности разработки дополнительных побочных эффектов.

Он должен быть осторожен при назначении препарата пациентам пожилых людей. В частности, для пожилых пациентов со слабым здоровьем и для пациентов с низким весом тела рекомендуется применить самые низкие эффективные дозы. Пациенты в возрасте 65 лет будут применяться с осторожностью.

Как и при использовании других NSAID, аллергические реакции также могут возникать без предварительного воздействия диклофенака, включая анафилактическое / анафилактоид.

Как и другие NSAZs, препарат, из-за его фармакодинамических свойств, могут маскировать признаки и симптомы инфекции.

Метабисульфит натрия в растворе для впрыска также может привести к отдельным серьезным реакциям гиперчувствительности и бронхоспазма.

Влияние на пищеварительную систему. При нанесении всех НПВП, включая диклофенац, случаи желудочно-кишечного кровотечения (рвота в крови, земля), образование язв или перфораций, которые могут быть смертельными и наблюдаются в любое время в процессе лечения как с помощью предупреждающих симптомов, так и без них, а также в История серьезных явлений из желудочно-кишечного тракта. Эти явления обычно имеют более серьезные последствия у пожилых пациентов. Если пациенты, получающие диклофенаку, являются желудочно-кишечный кровотечение или образование язвы, использование препарата должно быть прекращено.

Как при использовании всех НПВП, включая Diclofenac, требуется тщательное медицинское наблюдение; Особый осторожность следует проявляться в приеме диклофенака пациентам с симптомами, указывающими на нарушение желудочно-кишечного тракта, или при наличии язвы желудка или кишечника, кровотечения или перфорации в анамнезе. Риск желудочно-кишечного кровотечения, образование язв или перфораций выше с увеличением дозы NSaz, включая диклофенаку, а также у пациентов с язвой анамнеза, особенно с осложнениями в виде кровотечения или перфорации.

Пожилые пациенты имеют повышенную частоту нежелательных реакций при использовании НПВП, особенно таких, как желудочно-кишечные кровотечения и перфорации, которые могут быть летальными.

Чтобы уменьшить риск токсического воздействия на пищеварительную систему у пациентов с язвой в анамнезе, особенно с осложнениями в виде кровотечения или перфорации, а у пожилых пациентов, лечение для начала и поддержания самых низких эффективных доз.

Для таких пациентов, как и пациенты, которые требуют сопутствующего использования препаратов, содержащие низкие дозы ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, которые могут увеличить риск нежелательных действий к пищеварительной системе, необходимо учитывать комбинированную терапию с использованием защитные препараты (такие как ингибиторы протонного насоса или мизопростола).

Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно пожилые люди, должны сообщать о любых необычных симптомах живота (особенно кровотечение в пищеварительном тракте). Предостережения также необходимы для пациентов, получающих сопутствующие препараты, которые могут увеличить риск язва или кровотечения, такие как системные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), антитромботические агенты (например, ацетилсалициловая кислота) или грецкие.

Эффект на печени. Требуется тщательный медицинский надзор, если препарат назначаются пациентам с пораженной функцией печени, поскольку их состояние может быть усугуплено.

Как с использованием других НПВП, включая диклофенак, уровень одного или нескольких печеночных ферментов может увеличиваться. Во время долгосрочной обработки препарат как мера оформления для прописания регулярного надзора за функциями печени.

Если нарушения функции печени хранятся или ухудшаются, если клинические признаки или симптомы могут быть связаны с прогрессирующим заболеванием печени или, если наблюдаются другие проявления (например, эозинофилия, сыпь), использование препарата должно быть прекращено.

Курс заболеваний, таких как гепатит, может проходить без продромальных симптомов.

Предостережения необходимы в случае, если препарат используются пациенты с печеночным порфором из-за вероятности провокации атаки.

Влияние на почку. Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, повідомлялося про затримку рідини і набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, хворим літнього віку, хворим, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на ниркову функцію, і пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.

Вплив на шкіру. У зв'язку із застосуванням НПЗЗ, у т. ч. диклофенаку, дуже рідко були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і синдром Лайєлла. Очевидно, найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії, у більшості випадків – протягом першого місяця лікування. Застосування препарату необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, уражень слизової оболонки або будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

Системний червоний вовчак (СЧВ) і змішані захворювання сполучної тканини. У пацієнтів з СЧВ і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні і цереброваскулярні ефекти. Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії і/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу і надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини і набряків.

Існують дані, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і протягом тривалого часу, може бути пов'язане із незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій і/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак слід лише після ретельної оцінки ризику-користі. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку кардіоваскулярних явищ (наприклад артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом і палінням) – призначення диклофенаку можливе лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози і тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період і у найнижчій ефективній дозі.

Пацієнти мають бути проінформовані щодо можливості виникнення серйозних антитромбічних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мови), які можуть відбутися у будь-який час. У цьому випадку слід негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники. При тривалому застосуванні препарату, як і інших НПЗЗ, рекомендується моніторинг аналізу крові.

Як і інші НПЗЗ, диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно наглядати за хворими з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

Астма в анамнезі. У хворих на бронхіальну астму, сезонний алергічний риніт, у пацієнтів з набряком слизової оболонки носа (назальні поліпи), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов'язаними з алергічними, подібними до ринітів симптомами) частіше, ніж в інших, виникають реакції на НПЗЗ, схожі на загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), ангіоневротичний набряк або кропив'янка. У зв'язку з цим таким хворим рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих з алергією на інші речовини, що проявляється шкірними реакціями, свербежем або кропив'янкою.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак та інші НПЗЗ можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, або у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі.

Фертильність у жінок. Застосування препарату може призвести до порушення фертильності у жінок і не рекомендується жінкам, які прагнуть завагітніти. Стосовно жінок, які можуть мати труднощі із зачаттям або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. У І і ІІ триместрах вагітності препарат можна призначати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, лише у мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування має бути настільки короткою, наскільки це можливо. Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності і/або розвитку ембріона/плода. Існують дані про підвищений ризик викиднів і/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшився з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.

Не виключено, що ризик збільшується зі збільшенням дози і тривалості лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летальності ембріона/плода.

Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у т. ч. з боку серцево-судинної системи. Якщо препарат застосовується жінкам, які прагнуть завагітніти, або у I триместрі вагітності, доза препарату має бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.

Під час III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

На матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:

Отже, препарат протипоказаний під час III триместру вагітності.

Період годування груддю. Як і інші НПЗЗ, диклофенак проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, препарат не слід застосовувати під час годування груддю.

Фертильність. Як і інші НПЗЗ, препарат може вплинути на фертильність жінки. Препарат не рекомендується жінкам, які планують завагітніти. Жінки, які мають ускладнення із заплідненням, або ті, хто проходив обстеження внаслідок інфертильності, мають припинити застосування препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Пацієнтам, у яких під час лікування диклофенаком спостерігаються порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість або інші порушення з боку нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування і дози. Дозу слід підбирати індивідуально, починаючи з мінімальної ефективної, і застосовувати препарат у найменшій ефективній дозі протягом якомога коротшого проміжку часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта. Не застосовувати більше 2 днів. У разі необхідності лікування можна продовжити іншими лікарськими формами, що містять диклофенак.

Кожна ампула призначена тільки для одноразового застосування. Розчин слід застосувати одразу ж після відкриття ампули. Будь-який невикористаний вміст необхідно утилізувати.

Внутрішньом'язова ін'єкція. З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці внутрішньом'язової ін'єкції потрібно виконувати наступні правила.

Доза зазвичай становить 1 ампулу 75 мг на добу шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза. У тяжких випадках (наприклад коліки), добову дозу можна збільшити до двох ін'єкцій по 75 мг, між якими дотримуватись інтервалу у кілька годин (по одній ін'єкції у кожну сідницю). У якості альтернативи 1 ампулу по 75 мг можна комбінувати з іншими лікарськими формами препарату (наприклад таблетками, супозиторіями) до загальної максимальної добової дози 150 мг.

В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням 1 ампули 75 мг, дозу вводити при можливості одразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг у той же самий день (при необхідності). Загальна добова доза не має перевищувати 175 мг у перший день.

Внутрішньовенні інфузії. Препарат не слід вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції.

Безпосередньо перед початком внутрішньовенної інфузії диклофенаку, залежно від необхідної її тривалості, слід розвести у 100-500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози, буферизованого розчином бікарбонату натрію для ін'єкції (0,5 мл 8,4 % розчину або 1 мл 4,2 % або відповідний об'єм іншої концентрації), що взятий зі щойно відкритого контейнера, вміст 1 ампули препарату. Застосовувати можна тільки прозорі розчини. Якщо у розчині є кристали або осад, для інфузії його застосовувати не можна.

Рекомендовані два альтернативні режими дозування препарату. Для лікування помірного і тяжкого післяопераційного болю 75 мг необхідно вводити безперервно від 30 хв до 2 годин. У разі необхідності лікування можна повторити через кілька годин, але доза не має перевищувати 150 мг протягом будь-якого періоду у 24 години.

Для профілактики післяопераційного болю через 15 хв-1 годину після хірургічного втручання потрібно ввести навантажувальну дозу 25-50 мг, після цього необхідно застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг/годину аж до максимальної добової дози 150 мг.

Діти. Препарат у даній лікарській формі не застосовувати дітям.

Передозування .

Симптоми. Типова клінічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може спричинити такі симптоми як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. У разі тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність і ураження печінки.

Лікування. Протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату перорально слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, у дорослих слід розглянути можливість промивання шлунка протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції. Нижчезазначені небажані ефекти включають такі, що пов'язані із введенням диклофенаку натрію за умов короткострокового і довготривалого застосування.

З боку крові і лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (у т. ч. гемолітична і апластична), агранулоцитоз.

З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактична і анафілактоїдна реакція (у т. ч. артеріальна гіпотензія і шок), ангіоневротичний набряк (у т. ч. набряк обличчя).

Психічні розлади: дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість та інші психічні розлади.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, втомлюваність, парестезія, порушення пам'яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад відчуття смаку, інсульт, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органів зору: розлад зору, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху і лабіринту: вертиго, дзвін у вухах, порушення слуху.

З боку серця: відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

З боку судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

Респіраторні, торакальні і медіастинальні порушення: астма (у т. ч. диспное), пневмоніт.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, гастрит, гастроінтестинальні кровотечі, блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечнику з кровотечею або без неї або з перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), коліт (у т. ч. геморагічний коліт і загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (у т. ч. виразковий стоматит), глосит, розлади з боку стравоходу, мембранні стриктури кишечнику, панкреатит.

Гепатобіліарні розлади: збільшення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки, миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірних тканин: висипання, кропив'янка, бульозне висипання, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.

Загальні порушення і порушення у місці введення препарату: реакція у місці ін'єкції, біль, затвердіння, набряк, некроз у місці ін'єкції, абсцесс у місці ін'єкції.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: імпотенція.

Існують дані про можливість підвищення ризику виникнення тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда або інсульт), пов'язаних із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) і при тривалому застосуванні.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Не змішувати препарат з іншими розчинами для ін'єкцій.

0,9 % розчин натрію хлориду і 5 % розчин глюкози без бікарбонату натрію у якості добавки становлять ризик перенасичення, що може призвести до утворення кристалів або осаду. Інші розчини для інфузії не застосовувати.

Упаковка. По 3 мл в ампулах № 5 у коробці, № 5 у блістері у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка. 22.