Личный кабинет
ЭТОРА табл. 60мг №7
rx
Код товара: 684510
Производитель: Rontis Hellas Medical and Pharmaceutical Products (Греция)
3 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Etorian
Itora
Хранилище:
Активное вещество: etoricoxib;
1 таблетка содержит 60 мг, 90 мг или 120 мг etoricoxib;
Экспциплирование: микрокристаллическая целлюлоза, гидрофосфат кальция, кроссороза натрия, стеарат магния;
60 мг и 120 мг таблетки: поливиниловый спирт (E 1203), диоксид титана
(E 171), моностеарат глицерина (E 471), кармин индиго алюминиевого озера (E 132), желтый оксид железа (E 172), тальк, лаурилсульфат натрия, очищенная вода;
(E 171), моностеарат глицерина (E 471), кармин индиго алюминиевого озера (E 132), желтый оксид железа (E 172), тальк, лаурилсульфат натрия, очищенная вода;
90 мг таблетки: поливиниловый спирт (E 1203), диоксид титана (E 171), моностеарат глицерина (E 471), тальк, лаурилсульфат натрия, очищенная вода.
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства:
60 мг таблетки: биконвексные таблетки из яблочной формы, покрытые темно-зеленой пленкой, с гравировкой «60» с одной стороны и уровнем с другой.
90 мг таблетки: биконвекские таблетки яблочных в форме, покрытые белой пленкой, гравюра «90» с одной стороны и уровня с другой.
120 мг таблетки: биконвекские таблетки из яблочной формы, покрытые бледно-зеленой пленкой, с гравировкой «120» с одной стороны и уровня с другой.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные анти -инфляционные и антиревматические препараты. Коксиб. ATH M01A H05 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
Эторикоксиб является пероральным селективным ингибитором циклооксигеназы-2 (COX-2) в диапазоне клинических доз.
В процессе клинических фармакологических исследований препарат otor дозозависимой ингибирует COX-2 без ингибирования циклооксигеназы-1 (COX-1) при использовании в дозах для
150 мг в день. Эторикоксиб не ингибирует синтез желудочных простагландинов и не влияет на функцию тромбоцитов.
150 мг в день. Эторикоксиб не ингибирует синтез желудочных простагландинов и не влияет на функцию тромбоцитов.
Циклооксигеназа отвечает за образование простагландинов. Две изоформы были идентифицированы Cox-1 и COX-2. COX-2 является изоформой фермента, индуцированного импульсом сжигания, и считается основным фактором, ответственным за синтез простаноидных медиаторов боли, воспаления и лихорадки. COX-2 также участвует в процессах овуляции, имплантации и закрытии артериального протока, регуляции функции почек и центральной нервной системы (индукция лихорадки, боль, когнитивная функция). Это также может участвовать в процессе заживления язв. COX-2 был идентифицирован в ткани вокруг язвы желудка у людей, но ценность заживления язвы не установлена.
Эффективность
У пациентов с остеоартритом этироксиб в дозе 60 мг один раз в день значительно улучшает состояние боли, а также оценку заболевания пациента. Эти положительные эффекты наблюдались во второй день лечения и сохранялись до 52 недель. В ходе исследований с использованием eToricoxib в дозе 30 мг один раз в день эффективность этого препарата превысила плацебо в течение 12 недель после лечения (используемые оценки, используемые в других исследованиях). Во время изучения дозы эвторикоксиба в дозе 60 мг показал гораздо более выраженное улучшение, чем при дозе 30 мг, для всех 3 основных конечных точек после 6 недель лечения. Использование дозы 30 мг при остеоартрите руки не было изучено.
У пациентов с ревматоидным артритом этироксиб в дозе 60 мг и 90 мг один раз в день значительно улучшил состояние тяжести боли, воспаления и подвижности. В ходе доз 60 мг и 90 мг положительные эффекты сохранялись в течение 12-недельного периода лечения. В процессе оценки дозы 60 мг по сравнению с 90 мг оба дозы etoricoxib - 60 мг один раз в день и 90 мг один раз в день были более эффективными, чем плацебо. Доза 90 мг была более эффективной, чем доза 60 мг в соответствии с методом общей оценки боли пациента (0–100 мм визуальной аналоговой шкалы), со средним улучшением
-2,71 мм (95 % ДИ: -4,98 мм, -0,45 мм).
-2,71 мм (95 % ДИ: -4,98 мм, -0,45 мм).
У пациентов с острой подагрой артрит, меморикоксиб в дозе 120 мг один раз в день в течение 8 дней снимал боль в суставах умеренного и тяжелого и воспаления по сравнению с индометацином в дозе 50 мг 3 раза в день. Снижение боли наблюдается в течение 4 часов после начала лечения.
У пациентов с анкилозирующим спондилитом, меморикоксибом в дозе 90 мг один раз в день обеспечивает значительное улучшение боли в позвоночнике, воспаления, ограничения движений, а также повышает функциональную способность. Клинические преимущества этиорикоксиба наблюдались во второй день после начала терапии и хранились в течение 52-недельного периода лечения. В процессе исследования второй оценки дозы, по сравнению с дозой 90 мг, Evtoricoxib в дозе 60 мг один раз в день и 90 мг один раз в день демонстрировал сходную эффективность по сравнению с нароккеном 1000 мг в день. Пациенты, которые не показывали адекватного ответа при использовании дозы 60 мг в день в течение 6 недель, увеличение дозы до 90 мг в день улучшило оценку интенсивности боли в спине (0–100 мм. Визуальная аналоговая шкала) по сравнению с 60 Mg продолжение 60 мг. Среднее улучшение -2,70 мм (95 % ДИ: -4,88 мм, -0,52 мм).
Во время клинического обследования послеоперационной зубной боли evtoricoxib в дозе 90 мг использовался один раз в день до трех дней. В подгруппе пациентов с умеренной болью в исходном состоянии эвтороксиб в дозе 90 мг показал анальгетический эффект, сходное с тем, что у ибупрофена 600 мг (16,11 против 16,39; р = 0,722) и превысил эффект парацетамола/кодеин 600; мг/60 мг (11,00; р <0,001) и плацебо (6,84; р <0,001), которые определяли полным облегчением боли через 6 часов (топар6). Число пациентов, которые сообщили об использовании экстренной анестезии в течение 24 часов, составило 40,8 % при использовании 90 мг etoricoxib, 25,5 % в группе ибупрофена 600 мг каждые 6 часов и 46,7 % в группе парацетамола/кодеин 600 мг/60 мг. каждые 6 часов по сравнению с 76,2 % пациентов, получающих плацебо. В этом исследовании начало анальгетического действия (заметное облегчение боли) 90 мг eToricoxib наблюдалось в течение 28 минут после принятия препарата.
Безопасность
Международная исследовательская программа долгосрочного использования этироксиба и диклофенака при артрите (медаль)
Программа медалей представляла собой программу, про-переоборудованную в отношении результатов безопасности сердечно-сосудистой системы, полученной из комбинированных данных трех рандомизированных двойных слепых, контролируемых активным сравнением лекарств (исследования медали, Edge II и Edge).
В исследовании медали, которое было направлено на определение влияния на сердечно-сосудистую систему, участвовал в 17804 пациентах с остеоартритом и 5700-витиковым реоматоидным артритом, которые использовали этироксиб при дозе 60 мг (остеоартрит) или 90 мг (остеоартрит) у Доза 150 мг в день в среднем 20,3 месяца (максимум - 42,3 месяца, медиана - 21,3 месяца). В этом исследовании были зарегистрированы только серьезные побочные реакции и прекращение препарата из -за любых побочных реакций.
В процессе исследований Edge и Edge II сравнивались желудочно -кишечная толерантность к мейторикоксибу и диклофенаку. В исследовании Edge участвовали 7111 пациентов с остеоартритом, получавшим дозу 90 мг (в 1,5 раза выше рекомендуемой дозы для остеоартрита) или диклофенака в дозе 150 мг в день в среднем 9,1 месяца (максимум (максимум - 16,6 месяца - 11,4 месяца (максимум - 16, месяцы). В исследовании Edge II участвовали 4086 пациентов с ревматоидным артритом, которые получали лечение с помощью меморизации с помощью дозы 90 мг или диклофенака в дозе 150 мг в день в среднем 19,2 месяца (максимум - 33,1 месяца, в среднем - 24 месяца).
34701 пациентов с остеоартритом и ревматоидным артритом, которые получали лечение в течение периода в среднем 17,9 месяца (максимум - 42,3 месяца, в среднем - 16,3 месяцах) участвовали в программе медалей. Приблизительно 12 800 пациентов получали лечение более 24 месяцев. Пациенты, зарегистрированные в этой программе, имели различные начальные факторы риска для сердечно -сосудистой системы и желудочно -кишечного тракта (желудочно -кишечный тракт). Пациенты с недавно передаваемым инфарктом миокарда, шунтированием аортокоронарной артерии или чрескожной коронарной ангиопластикой были исключены из исследования за 6 месяцев до регистрации. Исследование было разрешено использовать гастротеротривные препараты и ацетилсалициловую кислоту в низких дозах.
Общая безопасность
Не было никаких существенных различий в частоте тромботических сердечно -сосудистых осложнений при использовании eToricoxib и диклофенака. Кардиоренаальные побочные реакции чаще наблюдались с использованием eToricoxib, чем диклофенак; Этот эффект зависел от дозы (см. Результаты ниже). Сидовая от желудочно -кишечного тракта и печени встречалась гораздо чаще с диклофенаком, чем etoricoxib. Частота побочных реакций в исследованиях Edge и Edge II, а также неблагоприятные реакции, которые считались серьезными или приводят к препарату в исследовании медали, была выше при использовании eToricoxib, чем диклофенак.
Безопасность для сердечно -сосудистой системы
Частота подтвержденных тромботических сердечно -сосудистых серьезных побочных реакций (включая реакции сердца, цереброваскулярные реакции и реакции из периферических сосудов) была сопоставима с этироксибом и диклофенаком (данные, обобщенные в таблице 1). Не было никаких существенных различий в частоте тромботических осложнений при использовании мёркоксиба и диклофенака во всех подгруппах, включая пациентов с сердечно -сосудистым риском. В отдельном рассмотрении относительный риск подтверждения серьезных тромботических побочных реакций от сердечно -сосудистой системы при использовании eToricoxib в дозе 60 мг или 90 мг, а диклофенак в дозе 150 мг был таким же.
Таблица 1
Индикаторы подтвержденных тромботических осложнений с помощью сердечно -сосудистой системы (комбинированная программа медаль)
Осложнение | Etoricoxib (N = 16819) 25836 пациентов | Диклофенак (N = 16483) 24766 пациентов | Сравнение между группами лечения | |||
Индикатор † (95 % DI) | Индикатор † (95 % DI) | Относительный риск (95 % DI) | ||||
Подтвержденные серьезные негативные реакции тромботического | ||||||
По протоколу | 1,24 (11,11; 1,38) | 1.30 (1,17; 1,45) | 0,95 (0,81; 1,11) | |||
Намерением лечить | 1,25 (1,14; 1,36) | 119 (1,08; 1,30) | 1,05 (0,93; 1,19) | |||
Подтвержденные осложнения от сердца | ||||||
По протоколу | 0,71 (0,61; 0,82) | 0,78 (0,68; 0,90) | 0,90 (0,74; 1,10) | |||
Намерением лечить | 0,69 (0,61; 0,78) | 0,70 (0,62; 0,79) | 0,99 (0,84; 1,17) | |||
Цереброваскулярные осложнения подтверждены | ||||||
По протоколу | 0,34 (0,28; 0,42) | 0,32 (0,25; 0,40) | 1,08 (0,80; 1,46) | |||
Намерением лечить | 0,33 (0,28; 0,39) | 0,29 (0,24; 0,35) | 1,12 (0,87; 1,44) | |||
Подтвержденные осложнения периферическими сосудами | ||||||
По протоколу | 0,20 (0,15; 0,27) | 0,22 (0,17; 0,29) | 0,92 (0,63; 1,35) | |||
Намерением лечить | 0,24 (0,20; 0,30) | 0,23 (0,18; 0,28) | 1,08 (0,81; 1,44) | |||
† осложнения на 100 пациентов; DI является доверительным интервалом. N - это общее количество пациентов в популяции по протоколу. Согласно протоколу: все осложнения во время исследуемой терапии или в течение 14 дней после его увольнения (за исключением пациентов, которые приняли <75 % испытательного препарата или приняли неожиданные негероидальные анти -инфляционные препараты (НПВП)> 10 % от общий период). Согласно намерению лечения: все подтвержденные осложнения до окончания исследования (включая пациентов, которые могли бы перенести вмешательство, не связанное с исследованием, с последующим прекращением введения препарата). Общее количество рандомизированных пациентов в группе Etoricoxib составляет 17412, в группе Diclofenac - 17289. | ||||||
Индикатор сердечно -сосудистой смертности, а также общей смертности был сходным в группах лечения иорикоксиба и диклофенака.
Кардиоренальные осложнения
Приблизительно 50 % пациентов, поступивших в исследованиях медалей, имели историю гипертонии на начальной стадии. В этом исследовании частота лечения лечением из -за побочных реакций, связанных с гипертонией, была статистически значительно выше в группе использования eToricoxib, чем в группе диклофенака. Частота такой побочной реакции, как застойная сердечная недостаточность (прекращение препарата и серьезные реакции) была аналогична приему eToricoxib 60 мг, и при получении диклофенака 150 мг, но частота этих реакций была выше при получении evitycoxib 90 мг. 150 мг (статистически значимая разница в 90 мг eToricoxib по сравнению с 150 мг диклофенака в группе Медаль ОА). Частота подтвержденных побочных реакций, связанных с застойной сердечной недостаточностью (явления, которые были серьезными и требовали госпитализации или неотложной помощи), была немного выше при принятии eToricoxib по сравнению с диклофенаком 150 мг, и этот эффект зависел от дозы. Частота лечения из -за побочных реакций, связанных с отеком, была намного выше при принятии eToricoxib по сравнению с диклофенаком 150 мг, и этот эффект зависел от дозы (статистически значимое различие в 90 мг etoricoxibib, но не с otoricoxib).
Результаты кардиоренала, полученные в исследованиях Edge и Edge II, соответствовали данным, представленным в исследовании медали.
В некоторых исследованиях медалей абсолютная частота лечения в любой группе лечения Etoricoxibus (60 мг или 90 мг) составляла до 2,6 % с гипертонией, до 1,9 % с отеком и до 1,1 % с застойной сердечной недостаточностью, с более высокой Частота отмены лекарственного средства наблюдалась в случае 90 мг etoricoxib, чем 60 мг.
Желудочно -кишечный трансляция приводит к программе медалей
Гораздо меньшее разнообразие отмены лекарств из -за какого -либо клинического осложнения от желудочно -кишечного тракта (например, диспепсия, боль в животе, язвы) наблюдалось с использованием eToricoxib, чем диклофенак, в каждом из трех исследований медали. Из -за клинических реакций от желудочно -кишечного тракта на 100 пациентов в течение всего периода исследования реакции лекарственного средства были следующими: 3,23 для etoricoxib и 4,96 для диклофенака в исследовании медали; 9.12 для etoricoxib и 12,28 для диклофенака на краю; 3.71 для etoricoxib и 4,81 для диклофенака в исследовании Edge II.
Медаль о программе безопасности желудочно -кишечного тракта
Общие реакции из верхнего желудочно -кишечного тракта определяли как перфорации, язвы и кровотечение. Подгруппа общих реакций из верхнего желудочно -кишечного тракта, которые считались сложными, включали перфорации, обструкцию и сложное кровотечение; Подгруппа общих реакций из верхнего желудочно -кишечного тракта, которые считались несложными, включали несложное кровотечение и несложные язвы. Гораздо меньшая частота общих реакций от верхнего желудочно -кишечного тракта наблюдалась с otoricoxib, чем у диклофенака. Не было существенного различия между эветорикоксибом и диклофенаком в отношении частоты сложных реакций. Для подгруппы реакций, таких как кровотечение в верхнем желудочно -кишечном тракте (объединенные и несложные), не было значительного различия между эвторикоксибом и диклофенаком. Преимущество этиорикоксиба в отношении воздействия на верхний желудочно -кишечный тракт по сравнению с диклофенаком не был статистически значимым у пациентов, которые одновременно использовали ацетилсалициловую кислоту в низких дозах (приблизительно 33 % пациентов).
Частота на 100 пациентов подтвердила сложные и неосложненные клинические реакции из верхнего желудочно -кишечного тракта (перфорация, язвы и кровотечение) составили 0,67 (95 % ДИ 0,57; 0,77) при получении эвитрикоксиба и 0,97 (95 % ДИ 0,85; 1,10), когда экипиткоксиб и 0,97 (95 % ДИ 0,85; Принимая диклофенак, с относительным риском (95 % ДИ 0,57; 0,83).
Были определены частота подтвержденных реакций от верхнего желудочно -кишечного тракта у пожилых пациентов; Наибольшее снижение наблюдалось у пациентов в возрасте ≥75 лет (1,35 [95 % ДИ 0,94; 1,87] реакции на 100 -летних пациентов при получении этирикоксиба по сравнению с 2,78 [95 % ДИ 2,14; 3,56] при получении диклофенака).
Частота подтвержденных клинических реакций от нижнего желудочно -кишечного тракта (перфорация мелкой или большой кишки, обструкция или кровотечение) не отличалась статистически в связи с использованием eToricoxib и диклофенака.
Результаты программы безопасности медаль для печени
Эвторикоксиб был связан со статистически менее частотой отмены лекарственного средства из -за возникновения побочных реакций печени, чем диклофенак. В комбинированной программе медалей 0,3 % пациентов, которые использовали Evtoricoxib, и 2,7 % пациентов, которые использовали диклофенак, прекратили использование препарата из -за побочных реакций из печени. Рисунок на 100 пациентов составлял 0,22 с использованием eToricoxib и 1,84 с диклофенаком (p-значение было <0,001 для etoricoxib по сравнению с диклофенаком). Тем не менее, в медали большинство побочных реакций печени были легкомысленными.
Дополнительные данные безопасности для сердечно -сосудистой системы относительно тромботических осложнений
В ходе клинических испытаний, за исключением исследований медалей, приблизительно 3100 пациентов получали этирикоксиб в дозах ≥ 60 мг в день в течение 12 недель или дольше. Не было значительного различия в показателях подтвержденных серьезных тромботических сердечно -сосудистых осложнений у пациентов, получавших этирикоксиб в дозе ≥ 60 мг, плацебо или других НПВП (за исключением проксида). Проте частота таких реакцій була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб, порівняно з тими, хто отримував напроксен у дозі 500 мг 2 рази на добу. Відмінність антитромботичної активності між деякими НПЗП, що інгібують ЦОГ-1, і селективними інгібіторами ЦОГ-2 може бути клінічно значущою у пацієнтів групи ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень. Селективні інгібітори ЦОГ-2 знижують утворення системного (і тому, можливо, ендотеліального) простацикліну без впливу на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічне значення цих даних невідоме.
Додаткові дані щодо безпеки для ШКТ
Під час двох 12-тижневих подвійно сліпих ендоскопічних досліджень кумулятивна частота виникнення гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозі 120 мг 1 раз на добу, ніж у пацієнтів, які отримували лікування напроксеном у дозі 500 мг 2 рази на добу або ібупрофеном у дозі 800 мг 3 рази на добу. Частота виникнення виразок була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж плацебо.
Дослідження функції нирок у пацієнтів літнього віку
У процесі рандомізованого, подвійно сліпого, плацебо-контрольованого дослідження з паралельними групами оцінювався вплив 15-денного лікування еторикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг 2 рази на добу), напроксеном (500 мг 2 рази на добу) і плацебо на виведення натрію зі сечею, артеріальний тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, що дотримуються дієти із вмістом солі 200 мЕкв/добу. Еторикоксиб, целекоксиб і напроксен мали подібний вплив на виведення натрію зі сечею при 2-тижневому лікуванні. Усі активні препарати порівняння показали підвищення щодо плацебо систолічного артеріального тиску, проте еторикоксиб асоціювався зі статистично значущим підвищенням на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна систолічного тиску порівняно з початковим рівнем: еторикоксиб 7,7 мм рт. ст., целекоксиб 2,4 мм рт. ст., напроксен 3,6 мм рт. ст.).
Фармакокінетика.
Абсорбція
Еторикоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %. Після прийому 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація у плазмі крові (середнє геометричне значення C max =3,6 мкг/мл) спостерігається приблизно через 1 годину (T max ) після прийому дорослими натще. Середнє геометричне значення AUC 0‑24hr становить 37,8 мкг×год/мл. У межах клінічного дозування фармакокінетика еторикоксибу є лінійною.
При прийомі препарату у дозі 120 мг під час їди (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалось впливу на ступінь абсорбції еторикоксибу. Швидкість абсорбції змінювалась, що характеризувалось зниженням С max на 36 % та збільшенням Т max на 2 години. Такі дані не розглядаються як клінічно значущі. Під час клінічних досліджень еторикоксиб застосовували незалежно від вживання їжі.
Розподіл
Еторикоксиб приблизно на 92 % зв'язується з білками плазми крові людини з концентрацією від 0,05 до 5 мкг/мл. Об'єм розподілу при рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 120 л у людини.
Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр у щурів та кролів, а також через гематоенцефалічний бар'єр у щурів.
Метаболізм
Еторикоксиб активно метаболізується, менше 1 % дози виділяється зі сечею у вигляді незміненого препарату. Основний шлях метаболізму ‒ це формування похідної 6'-гідроксиметилу шляхом каталізації ферментами цитохрому. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo . Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики не вивчалися in vivo .
У людини ідентифіковано 5 метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксилової кислоти дериват еторикоксибу, що утворюється при подальшій оксидації похідної 6'-гідроксиметилу. Ці основні метаболіти або не виявляють активності, або є слабоактивними інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.
Виведення
Після разового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям 25 мг еторикоксибу, міченого радіоізотопом, 70 % радіоактивного препарату виводиться із сечею і 20 % ‒ з калом, головним чином у вигляді метаболітів. Менше 2 % виводиться у вигляді незміненого препарату.
Виведення еторикоксибу відбувається майже повністю шляхом метаболізму з подальшим виведенням нирками. Рівноважні концентрації еторикоксибу досягаються через 7 днів при застосуванні у дозі 120 мг 1 раз на добу з показником кумуляції приблизно 2, що відповідає періоду напіввиведення приблизно 22 години. Кліренс плазми крові після внутрішньовенного введення 25 мг препарату становить приблизно 50 мл/хв.
Окремі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку . Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) є подібною до фармакокінетики у молодших пацієнтів.
Стать . Фармакокінетика еторикоксибу є подібною у чоловіків та жінок.
Порушення функції печінки . У пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки (5‒6 балів за шкалою Чайлда ‒ П'ю) при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу середній показник AUC приблизно на 16 % більший, ніж у здорових добровольців при такому ж дозуванні препарату. У пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки (7‒9 балів за шкалою Чайлда ‒ П'ю) при застосуванні еторикоксибу у дозі 60 мг через добу середній показник AUC був подібний до показника у здорових добровольців, які приймали препарат у дозі 60 мг 1 раз на добу щоденно; застосування еторикоксибу в дозі 30 мг 1 раз на добу не вивчалось у цій групі пацієнтів. Немає клінічних або фармакокінетичних даних щодо пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлда ‒ П'ю).
Порушення функції нирок. Фармакокінетика разової дози еторикоксибу 120 мг у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, яким проводять гемодіаліз, не відрізняється значним чином від фармакокінетики у здорових добровольців. При гемодіалізі препарат майже не виводиться (кліренс діалізу ‒ приблизно 50 мл/хв).
Діти. Фармакокінетика еторикоксибу в дітей (віком до 12 років) не вивчалась.
У процесі досліджень фармакокінетики (n=16), що проводилися за участю підлітків (віком від 12 до 17 років), фармакокінетика у пацієнтів з масою тіла 40‒60 кг, яким призначали еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу, та у пацієнтів з масою тіла більше 60 кг, яким призначали препарат у дозі 90 мг 1 раз на добу, була подібною до фармакокінетики у дорослих, які застосовували еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність застосування еторикоксибу дітям не встановлені.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматична терапія при остеоартриті, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, а також при болю і ознаках запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом.
Нетривале лікування помірного післяопераційного болю, пов'язаного зі стоматологічними операціями.
Рішення про призначення селективного інгібітора ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта.
Протипоказання.
Лікарський засіб Етора протипоказаний:
· при гіперчутливості до діючої або будь-якої допоміжної речовини препарату;
· при активній пептичній виразці або активній шлунково-кишковій кровотечі;
· у період вагітності та годування груддю;
· при тяжких порушеннях функції печінки (альбумін сироватки крові < 25 г/л або ≥10 балів за шкалою Чайлда ‒ П'ю);
· якщо розрахований нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв;
· дітям віком до 16 років;
· при запальних захворюваннях кишечнику;
· при застійній серцевій недостатності (NYHA ІІ‒ІV);
· пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у яких показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт. ст. та недостатньо контролюються;
· при діагностованій ішемічній хворобі серця, захворюваннях периферичних артерій та/або цереброваскулярних захворюваннях.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії
Пероральні антикоагулянти. У пацієнтів, стан яких стабілізований постійним застосуванням варфарину, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13 % протромбінового часу міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому в пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти показники протромбінового часу МНВ, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування.
Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. НПЗП можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітора АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Необхідно провести належну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю і надалі.
Ацетилсаліцилова кислота. У процесі дослідження за участю здорових добровольців в умовах рівноважного стану застосування еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагрегантну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для профілактики серцево-судинних захворювань (застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах). Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може збільшувати частоту виникнення виразки ШКТ та інших ускладнень порівняно з монотерапією еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосування еторикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою, дози якої вищі за профілактичні, а також з іншими НПЗП.
Циклоспорин та такролімус. Хоча взаємодія еторикоксибу з цими препаратами не вивчалась, одночасне застосування будь-якого НПЗП із циклоспорином або такролімусом може посилювати нефротоксичний вплив останніх. Слід контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів.
Фармакокінетичні взаємодії
Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших препаратів
Літій. НПЗП послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівень літію в плазмі крові. Якщо необхідно, проводять ретельний контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію протягом одночасного застосування цих препаратів, а також при припиненні застосування НПЗП.
Метотрексат. У процесі двох досліджень вивчалися ефекти еторикоксибу при застосуванні у дозах 60 мг, 90 мг або 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів пацієнтами, які одержували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Еторикоксиб у дозі 60 мг і 90 мг не впливав на концентрацію в плазмі крові або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг не спостерігалось впливу на концентрацію в плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату, тоді як в іншому дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13 %. При одночасному призначенні еторикоксибу та метотрексату слід проводити відповідний моніторинг щодо появи токсичного впливу метотрексату.
Пероральні контрацептиви. Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу та 0,5–1 мг норетиндрону, протягом 21 дня призводив до підвищення показника AUC 0-24hr у рівноважному стані для етинілестрадіолу на 37 %. Еторикоксиб у дозі 120 мг при застосуванні з вищевказаними пероральними контрацептивами одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC 0-24hr етинілестрадіолу на 50–60 %. Про таке підвищення концентрації етинілестрадіолу слід пам'ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілестрадіолу, який застосовуватиметься одночасно з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілестрадіолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, тромбоемболії вен у жінок групи ризику).
Гормонозамісна терапія (ГЗТ). Прийом 120 мг еторикоксибу з гормонозамісними препаратами, що включають кон'юговані естрогени (0,625 мг «Премарину™»), протягом 28 днів збільшує середній показник AUC 0-24hr у рівноважному стані некон'югованого естрону (на 41 %), еквіліну (на 76 %) і 17-β-естрадіолу (на 22 %). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30 мг, 60 мг і 90 мг), не вивчався. Порівняно зі збільшенням дозування з 0,625 до 1,25 мг при монотерапії препаратом «Премарин™», вплив еторикоксибу в дозах 120 мг на експозицію (AUC 0-24hr ) естрогенних компонентів препарату «Премарин™» був меншим, ніж на половину. Клінічне значення такого підвищення невідоме, а прийом високих доз препарату «Премарин™» одночасно з еторикоксибом не вивчався. Слід брати до уваги таке збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального препарату для застосування у період постменопаузи при одночасному застосуванні з еторикоксибом, оскільки зростання експозиції естрогену підвищує ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії.
Преднізон/преднізолон. У дослідженнях взаємодії еторикоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону.
Дигоксин. При застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів здоровим добровольцям не спостерігався вплив на показник AUC 0-24hr у рівноважному стані та на виведення дигоксину нирками. Спостерігалося збільшення показника С max дигоксину (приблизно на 33 %). Таке підвищення зазвичай не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком токсичної дії дигоксину при одночасному призначенні еторикоксибу та дигоксину.
Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами
Еторикоксиб є інгібітором активності людської сульфотрансферази, зокрема SULT1E1, а також може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу в сироватці крові. Оскільки дотепер даних про вплив численних сульфотрансфераз недостатньо, а клінічні ефекти багатьох препаратів досі вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються головним чином людськими сульфотрансферазами (наприклад, пероральний сальбутамол та міноксидил).
Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP
За даними досліджень in vitro , не очікується пригнічення цитохромів Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3А4. У процесі досліджень за участю здорових добровольців щоденне застосування еторикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за еритроміциновим дихальним тестом.
Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу
Основний шлях обміну еторикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo . Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях обміну еторикоксибу, але їх кількісні характеристики не вивчались in vivo .
Кетоконазол. Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4. При застосуванні здоровими добровольцями у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів кетоконазол не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу в разовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43 %).
Вориконазол і міконазол. Одночасне застосування перорального вориконазолу або міконазолу у вигляді орального гелю для місцевого застосування (потужні інгібітори CYP3A4) з еторикоксибом викликало невелике підвищення експозиції еторикоксибу, що, однак, не вважалося клінічно значущим згідно з опублікованими даними.
Рифампіцин. Одночасне застосування еторикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора ферментів CYP) призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65 %. Це може супроводжуватися повторним проявом симптомів при одночасному застосуванні з еторикоксибом. Тоді як такі дані можуть вказувати на необхідність збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки не вивчалось комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах.
Антациди. Антацидні препарати не чинять клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.
Особливості застосування.
Вплив на ШКТ
Повідомлялося про ускладнення з боку верхніх відділів ШКТ (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб.
З обережністю слід призначати НПЗП пацієнтам із підвищеним ризиком ускладнень з боку ШКТ; пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які застосовують будь-який інший НПЗП або ацетилсаліцилову кислоту одночасно, або пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, а саме виразками та шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі.
Існує додатковий ризик розвитку побічних ефектів з боку ШКТ (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку ШКТ) при одночасному застосуванні еторикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У процесі тривалих клінічних досліджень не спостерігалося вираженої відмінності у безпеці щодо ШКТ при застосуванні селективного інгібітора ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота та НПЗП + ацетилсаліцилова кислота.
Вплив на серцево-судинну систему
Клінічні дослідження вказують на те, що застосування лікарських засобів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язано з ризиком виникнення тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) порівняно з плацебо та деякими НПЗП. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень зростає при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, препарат слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу пацієнтів у симптоматичному полегшенні болю та реакцію на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Пацієнтам із вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати еторикоксиб потрібно лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення.
Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Тому не слід відміняти антиагрегантні препарати.
Вплив на нирки
Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються порушенням ниркової перфузії, застосування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, – до ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції існує у пацієнтів з уже наявними вираженими порушеннями функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок.
Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія
Як і при застосуванні інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, яким застосовували еторикоксиб. Всі НПЗП, включаючи еторикоксиб, можуть призводити до розвитку або рецидиву застійної серцевої недостатності. Інформацію про реакцію залежно від дози див. в розділі «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка». З обережністю препарат призначають пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам із набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів слід вжити відповідних заходів, включаючи відміну еторикоксибу.
Еторикоксиб, особливо у високих дозах, може призводити до частішої та тяжчої артеріальної гіпертензії порівняно з деякими іншими НПЗП та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом, та особливу увагу слід приділити контролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом. Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім – періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Вплив на печінку
Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно у 3 або більше разів порівняно з верхньою межею норми (ВМН)) спостерігалося приблизно в 1 % пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях та застосовували еторикоксиб у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу протягом періоду до 1 року.
Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів зі симптомами порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (у 3 рази вище за ВМН) еторикоксиб слід відмінити.
Загальні вказівки
Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається порушення функції будь-якої зі систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Необхідно забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пацієнтам літнього віку та пацієнтам із порушеннями функції нирок, печінки або серця.
З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів із дегідратацією. Рекомендовано провести регідратацію до початку застосування еторикоксибу.
Про розвиток серйозних шкірних реакцій, у деяких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса ‒ Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялося при застосуванні НПЗП і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час постмаркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів ‒ на початку терапії, а початок їх проявів у більшості випадків ‒ протягом першого місяця лікування. Серйозні реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія й ангіоневротичний набряк) спостерігалися у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 підвищують ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого препарату в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипань на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознаках гіперчутливості.
При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватися прояви гарячки та інші ознаки запального процесу.
З обережністю призначають одночасно еторикоксиб та варфарин або інші пероральні антикоагулянти.
Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують циклооксигеназу/синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для вагітних невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.
Період годування груддю
Невідомо, чи проникає еторикоксиб у грудне молоко. У щурів еторикоксиб виводиться у грудне молоко. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.
Фертильність
Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Лікарський засіб Етора застосовують перорально. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Початок ефекту препарату настає швидше при прийомі перед їдою. Це потрібно враховувати при необхідності швидкого послаблення симптомів.
Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу зростає при підвищенні дози і тривалості експозиції, необхідно проводити найкоротші курси лікування при застосуванні найменших ефективних добових доз. Слід періодично переоцінювати потребу у полегшенні симптомів і відповідь на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Остеоартрит
Рекомендована доза становить 30 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 60 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Ревматоїдний артрит
Рекомендована доза становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може покращувати терапевтичний ефект. При досягненні клінічної стабілізації пацієнта доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу. За відсутності поліпшення ефекту розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Анкілозуючий спондиліт
Рекомендована доза становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може покращувати терапевтичний ефект. При досягненні клінічної стабілізації пацієнта доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Гострий біль
У разі появи гострого болю еторикоксиб застосовують лише у гострий симптоматичний період.
Гострий подагричний артрит
Рекомендована доза становить 120 мг 1 раз на добу. Під час клінічних досліджень гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовували впродовж 8 днів.
Післяопераційний біль, пов'язаний зі стоматологічним оперативним втручанням Рекомендована доза – 90 мг на 1 раз на добу протягом максимум 3 днів. Для деяких пацієнтів може бути необхідним додаткове післяопераційне знеболювання.
Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, не мають додаткової ефективності або не вивчалися. Тому:
· доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг на добу;
· доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг на добу;
· доза при гострій подагрі не повинна перевищувати 120 мг на добу впродовж максимального періоду лікування 8 днів;
· доза при гострому болю після стоматологічного оперативного втручання не повинна перевищувати 90 мг на добу впродовж максимального 3-денного періоду.
Пацієнти літнього віку
Немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів літнього віку. Як і у разі застосування інших препаратів, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам літнього віку.
Порушення функції печінки
Незалежно від показання пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого ступеня (5‒6 балів за шкалою Чайлда ‒ П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на добу. Пацієнтам із порушеннями функції печінки помірного ступеня тяжкості (7‒9 балів за шкалою Чайлда – П'ю) незалежно від показання не слід перевищувати дозу 30 мг 1 раз на добу.
Клінічний досвід застосування обмежений, особливо щодо пацієнтів із порушеннями функції печінки помірного ступеня, тому препарат слід призначати з обережністю. Відсутній клінічний досвід застосування препарату пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлда ‒ П'ю), тому препарат протипоказаний таким пацієнтам.
Порушення функції нирок
Коригування дози не потрібне пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам із кліренсом креатиніну <30 мл/хв протипоказано.
Діти.
Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.
Передозування.
У процесі клінічних досліджень застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не спричиняло істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибом, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (такі як реакції з боку ШКТ, з боку серця та нирок).
У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримувальних заходів, наприклад видалення неабсорбованого препарату зі ШКТ, ведення клінічного спостереження, у разі необхідності ‒ проведення підтримувального лікування.
Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи виводиться препарат при проведенні перитонеального діалізу.
Побічні реакції.
Безпека застосування еторикоксибу оцінювалась у процесі клінічних досліджень за участю 9295 пацієнтів, включаючи 6757 пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом одержували лікування протягом 1 року або довше).
Під час клінічних досліджень профіль небажаних явищ був однаковим у пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом, які застосовували еторикоксиб протягом 1 року або довше.
У процесі клінічного дослідження за участю пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб призначали в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був у цілому таким самим, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.
У програмі оцінки безпеки для серцево-судинної системи за даними трьох контрольованих досліджень з активним препаратом порівняння 17412 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом отримували еторикоксиб (у дозах 60 мг або 90 мг) в середньому впродовж приблизно 18 місяців. Дані про безпеку та більш детальна інформація про цю програму представлені в розділі «Фармакологічні властивості».
У процесі клінічних досліджень за участю пацієнтів із гострим післяопераційним болем після стоматологічних, абдомінально-гінекологічних хірургічних втручань, включаючи 1222 пацієнти, які застосовували еторикоксиб (у дозах 90 мг або 120 мг), профіль небажаних явищ був у цілому таким же, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.
Про нижчезазначені побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж плацебо, у процесі клінічних досліджень за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом, які застосовували еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг протягом 12 тижнів (дослідження за програмою MEDAL, короткострокові дослідження щодо гострого болю та постмаркетинговий досвід).
Таблиця 2
Клас системи органів | Побічні реакції | Категорія частоти* |
Інфекції та інвазії | альвеолярний остит | часто |
гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту | нечасто | |
З боку крові і лімфатичної системи | анемія (переважно в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія | нечасто |
З боку імунної системи | гіперчутливість ‡ ß | нечасто |
ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок ‡ | рідко | |
Розлади метаболізму і харчування | набряки/затримка рідини | часто |
зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла | нечасто | |
Психічні порушення | тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності, галюцинації ‡ | нечасто |
сплутаність свідомості ‡ , неспокійний стан ‡ | рідко | |
З боку нервової системи | запаморочення, головний біль | часто |
дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість | нечасто | |
З боку органів зору | нечіткість зору, кон'юнктивіт | нечасто |
З боку органів слуху і вестибулярного апарату | шум у вухах, запаморочення | нечасто |
З боку серця | відчуття серцебиття, аритмія ‡ | часто |
фібриляція передсердь, тахікардія ‡ , застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія ‡ , інфаркт міокарда § | нечасто | |
З боку судинної системи | гіпертензія | часто |
припливи крові, порушення мозкового кровообігу § , транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз ‡ , васкуліт ‡ | нечасто | |
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння | бронхоспазм ‡ | часто |
кашель, диспное, носова кровотеча | нечасто | |
З боку ШКТ | біль у животі | дуже часто |
запор, метеоризм, гастрит, печія/кислотний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт у ділянці епігастрія, нудота, блювання, езофагіт, виразки в ротовій порожнині | часто | |
здуття живота, зміна характеру перистальтики кишечнику, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, пептичні виразки, у тому числі перфорація і кровотеча ШКТ, синдром подразненого кишечнику, панкреатит ‡ | нечасто | |
З боку гепатобіліарної системи | підвищення АЛТ, підвищення АСТ | часто |
гепатит ‡ | рідко | |
печінкова недостатність ‡ , жовтяниця ‡ | рідко † | |
З боку шкіри і підшкірної клітковини | екхімоз | часто |
набряк обличчя, свербіж, висипання, еритема ‡ , кропив'янка ‡ | нечасто | |
синдром Стівенса ‒ Джонсона ‡ , токсичний епідермальний некроліз ‡ , стійка медикаментозна еритема ‡ | рідко † | |
З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини | спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість | нечасто |
З боку нирок і сечовидільної системи | протеїнурія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність/дисфункція ‡ (див. розділ «Особливості застосування») | нечасто |
Порушення загального стану та порушення, пов'язані зі способом застосування | астенія/втома, грипоподібні симптоми | часто |
біль у грудній клітці | нечасто | |
Лабораторні дослідження | підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти | нечасто |
зниження рівня натрію в крові | рідко |
* Категорія частоти визначається для кожного терміну побічного явища за частотою в базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).
‡ Побічна реакція ідентифікована у процесі постмаркетингового спостереження. Частота визначалася за максимальною частотою у клінічних дослідженнях (дані зібрані за затвердженими показаннями та дозами).
† Категорія частоти «рідко» визначалася відповідно до Guideline on summary of product characteristics (SmPC) (2-й перегляд, вересень 2009) на підставі розрахованої верхньої межі 95 % ДІ для 0 явищ з урахуванням кількості учасників, які приймали лікарський засіб Етора, в аналізі даних III фази, об'єднаних за дозою і показанням (n=15470).
ß Гіперчутливість включає поняття: алергія, медикаментозна алергія, медикаментозна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості і неуточнена алергія.
§ За результатами аналізу тривалих, контрольованих за допомогою плацебо та активного препарату порівняння клінічних досліджень, селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов'язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних тромботичних подій, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. Базуючись на наявних даних, малоймовірно, що збільшення абсолютного ризику виникнення таких явищ перевищить 1 % на рік (нечасто).
При застосуванні НПЗП повідомлялося про такі серйозні побічні реакції: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит і нефротичний синдром, тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу.
Звітування про підозрювані побічні реакції
Важливо звітувати про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу й надалі контролювати співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у галузі охорони здоров'я просять повідомляти про всі підозрювані побічні реакції.
Термін придатності.
4 роки.
Умови зберігання .
Не потребує спеціальних температурних умов. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 таблеток у блістері. По 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
РОНТІС ХЕЛЛАС МЕДІКАЛ ЕНД ФАРМАСЬЮТІКАЛС ПРОДАКТС С.А.
RONTIS HELLAS MEDICAL AND PHARMACEUTICAL PRODUCTS SA
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
41004, Лариса, Лариса Промислова Зона, Поштова скринька 3012, Греція.
PO BOX 3012 Larisa Industrial Area, Larisa, 41004 Greece
ЭТОРИКОКСИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа