ФАРМОРУБИЦИН быстрораств. порошок лиофил. для приготовления р-ра д/инф. 50 мг фл. №1

Для медицинского использования лекарственного средства

мгновенно фермерубицын

(Farmorubicin ^® быстрое растворение )

Состав :

Активный ингредиент: эпирубицин;

1 бутылка замешают эпирубицин гидрохлорид 10 мг или 50 мг;

Вспомогательные вещества: метилпарагидроксыбензоат (E 218), безводная лактоза;

Растворитель: вода для инъекций (для 10 мг).

Лекарственная форма. Лиофилизация для инфузионного раствора.

Основные физические и химические свойства: лиофилизационный торт в виде пористой или пористой массы красных, содержащихся в бутылках из бесцветного стекла;

Растворитель: прозрачное бесцветное решение.

Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые и иммуномодулирующие агенты. Цитотоксические антибиотики и родственные соединения. ATH L01D код B03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Farmorubitsyn активен против широкого спектра экспериментальных опухолей, в том числе лейкоз (LK 1210, P 388), саркома (SA 180, твердые и асцитные формы), меланома (B 16), рак молочной железы, рак легких Льюис, рак толстой кишки (38) и уважение человеческих опухолей, безтымасним трансплантированных мышей (меланома, рак молочной железы, легкая, простата и яичника).

Фармакокинетика.

У пациентов с нормальной печеночной и почечной функцией FAMORUBITSYNU Мгновенные уровни в плазме крови после внутривенной инъекции 60-150 мг / м² показывают уменьшение тряппоненциального характера с очень быстрой первой фазой и медленной клеммойной фазой со средним поломном сроком.

Эти дозы находятся в пределах фармакокинетической линейности как с точки зрения плазменного зазора, так и на метаболическом профиле. Уровни плазмы основного метаболита (производной 13 и ОН) всегда были ниже, а параллельные уровни практически не изменяют препарат. Препарат устраняется в основном через печень; Высокий плазменный зазор (0,9 л / мин.) показывает, что медленный вывод вызвал обширное распределение ткани. Фарморубицын не пересекает барьер мозга крови.

Клинические характеристики.

Индикация.

Farmorubitsyn мгновенно эффективно лечить широкий ассортимент опухолей, включая рак молочной железы, злокачественной лимфомы, саркома мягкой ткани, рак желудка, рак печени, рак поджелудочной железы, рак толстой кишки, шейки матки.

ВнутришНОМИХУРОВСКИЕ ВХОДЫ ФАРМОРУБИЦЫЙМА Мгновенно указано в лечении поверхностного рака мочевого пузыря (перегидноктивный рак, карцинома in situ) и для предотвращения рецидива после трансретральной резекции.

Противопоказания .

Гиперчувствительность к активному веществу или любым наполнению других антрациклинов и антрацедионионов.

Период грудного вскармливания.

Активная депрессия функции костного мозга в результате ранее проведенных курсов с использованием других противоопухолевых агентов или лучевой терапии.

Внутривенная инъекция противопоказана у пациентов с:

Внутришномихуровому введение противопоказано у пациентов с инфекциями мочевыводящих путей, инвазивной опухолью, которая проникает в мочевой пузырь, воспаление мочевого пузыря у пациентов с гематурией. Особое внимание необходимо в случае трудностей при проведении катетеризации (включая уретральную обструкцию, вызвало значительную опухоль внутишномихуровым).

Специальные меры безопасности.

Меры предосторожности, перечисленные ниже, следует соблюдать при применении противоопухолевых препаратов.

Персонал должен быть надлежащим образом обучен по методам разведения и введения.

Беременные не должны иметь возможность работать с препаратом.

Персонал, работающий с продуктом, должен использовать защитную одежду, защитные очки, защитные пальто, одноразовые перчатки и маски.

Рабочая зона должна быть способна растворять препарат (предпочтительно системы с вертикальным ламинарным потоком воздуха); Рабочая поверхность должна быть защищена в абсорбирующей бумаге в пластиковую основу.

Все средства, используемые при введении препарата или очистки, включая перчатки, следует собирать в одноразовые пакеты для токсичных отходов для дальнейшего использования при высоких температурах.

В случае случайного препарата к коже или глазам немедленно промойте пораженную кожу большим количеством воды и мыла и промыть глазами бикарбоната натрия. Пораженные районы должны тщательно изучить эксперт.

В случае случайного загрязнения объектов с раствором препарата им следует промывать 1% раствором гипохлорита натрия, а затем с большим количеством воды.

Все материалы, используемые для очистки, убивают, как указано выше.

Лечение должно проводить домохозяйственные мгновенные только квалифицированные врачи, которые имеют опыт противогазных препаратов.

Подготовка решения.

Фарморубицын мгновенно разбавляют в 0,9% хлорида натрия или стерильной воды для инъекций. Содержание бутылки находится под отрицательным давлением. Чтобы избежать образования аэрозоля во время растворения должно быть осторожным при наведении иглы в флакон. Необходимо предотвратить вдыхание аэрозольного лекарственного раствора во время приготовления.

Из микробиологической точки зрения восстановленное решение следует использовать немедленно. Если невозможно для немедленного использования, решение следует использовать в течение 24 часов, если он хранится при 2-8 ° С.

Решение для хранения для инфузии в холодильнике препарата может целатинизуваться. Восстановление консистенции проходят через 2-4 часа при комнатной температуре (ниже 25 ° C) и встряхивая флакон раствора.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Фарморубицын Мгновенное действие также может быть использовано в сочетании с другими противотудающими препаратами в химиотерапии. Может развивать аддитивную токсичность, особенно отрицательно влияет на костный мозг, кровь и органы пищеварительного тракта (см. Раздел «Особенности применения»). Использование эпирубицина в комбинированной химиотерапии наряду с другими потенциально кардиотоксическими препаратами, а также совместным использованием других препаратов кардиоакттывных (например, блокаторы кальциевых каналов) требует тщательного мониторинга функции сердца на протяжении всего лечения.

FAMORUBITSYN Мгновенно значительно метаболизируется печенью. Изменения функции печени, вызванные сопутствующей терапией, могут повлиять на метаболизм, фармакокинетику, терапевтическую эффективность и / или токсичность эпирубицина (см. Раздел «Особенности применения»).

Не используйте антрациклины, включая эпирубицин в сочетании с другими кардиотоксическими препаратами, если не проводится тщательный мониторинг сердечной функции пациента (см. Раздел «Особенности применения»). Пациенты, получающие антрациклины после остановки обращения с другими кардиотоксическими агентами, особенно с длительным периодом полураспада, такие как Trastuzumab, могут также находиться в области повышенного риска кардиотоксичности. Утвержденный период полураспадата трастузумаба составляет приблизительно 28-38 дней, а препарат может быть в обращении до 27 недель. Таким образом, врачи могут избежать проведения терапии антрациклинов в течение 27 недель после прекращения лечения трастузумабом. Если антрациклины, используемые для этого, рекомендуется проводить тщательный мониторинг функции сердца.

Избегайте введения живых вакцин для пациентов, получающих эпирубицину. Можно вводиться убитые или инактивированные вакцины, но такие вакцины могут быть менее эффективными.

Сопутствующее введение Cimetidine приводит к увеличению площади под кривой (AUC) FAMORUBITSYNU 50%, поэтому вы должны прекратить принимать циметидин во время лечения эпирубицина.

Введение в использование паклитаксел FAMORUBITSYNU Мгновенное мгновение может привести к увеличению концентрации плазмы неизменного эпирубицина и ее метаболитов, но последние не являются ни токсичными, ни активными. Сопущенное использование паклитаксела или доцетаксела после введения Famcorubitsynu не влияет на фармакокинетику FAMORUBITSYNU. Эта комбинация может использоваться с многоступенчатым введением двух лекарств. Инфузионный эпирубицин и паклитаксел должны выполняться с интервалами не менее 24 часов между использованием этих двух лекарств.

Декрапамил может модифицировать фармакокинетику FAMORUBITSYNU и, возможно, усиливает его ингибирующий эффект на костный мозг.

В одном исследовании обнаружили, что доцетаксел может увеличить концентрации метаболитов эпирубицина в плазме при использовании сразу после входа в FAMBOUBITSYNU.

Квинс может ускорить начальную распределительную ферморубицусину из крови в ткани и может повлиять на распределение FAMORUBITSYNU в эритроцитах.

Совместное назначение α2b-интерферон может привести к снижению периода периода периода жизни терминала и снижение общего оформления эпирубицина.

Следует учитывать возможность выраженного нарушения кровопользования с (предварительно) лечением лекарствами, которые влияют на костный мозг (то есть цитостатические агенты, сульфонамиды, хлорамфеникол, дифенилгидантин, производные амидопирина, антиретровирусные агенты).

Усовершенствование миелосупрепрессов возможно у пациентов, которые были объединены с антрациклином и дезерваканом.

Особенности приложения .

Главная Информация

Эпирубицин следует использовать только под наблюдением квалифицированных врачей, у которых есть опыт использования цитотоксической терапии.

Перед лечением пациентов с эпирубицином следует оправиться от острой токсичности (например, после стоматита, нейтропении, тромбоцитопении и обобщенных инфекций), появившись в результате предварительных цитотоксических достопримечательностей.

Лечение высокими дозами эпирубицина (например,> 90 мг / м ² каждые 3-4 недели) обычно вызывает те же побочные эффекты, наблюдаемые со стандартными дозами (<90 мг / м ² каждые 3-4 недели); может увеличить тяжесть нейтропении и стоматита / слизистой оболочки. Лечение с высокими дозами эпирубицина требует особого внимания к возможным клиническим осложнениям, связанным с глубоким миелосупрессионным.

Функция сердца. Лечение антрациклина приводит к риску кардиотоксичности, которая может происходить как ранние (то есть острые) или поздние (то есть задержки) расстройства.

Раннее (то есть острое) нарушение. Ранние проявления кардиотоксичности эпирубицина в основном в развитии синусовой тахикардии и / или изменений в кривой электрокардиограммы (ЭКГ), таких как неспецифические изменения сегмента T-Wave. Также записанные отчеты тахиряритмии, в том числе преждевременное сокращение желудочковых, желудочковую тахикардию и брадикардию и атриовентрикулярную и вмешательную блокаду. Такие эффекты обычно не являются обязательным условием для дальнейшего развития отсроченной кардиотоксичности, они редко редко клинически значимы, и обычно их не следует рассматривать как показания для прекращения лечения эпирубицином.

Поздно (т.е. задержанные) расстройства. Медленная кардиотоксичность обычно развивается на заключительной стадии лечения эпирубицином или через 2-3 месяца после завершения терапии, но и зарегистрированных сообщений о его более поздних проявлениях (через несколько месяцев или лет после окончания лечения). Медленная кардиоопатия проявляется путем снижения левой желудочковой фракции (LVEF) и / или симптомов застойной сердечной недостаточности (PSN), таких как одышка, отек легочной местности, ортостатическое отек, кардиомегалия и гепатомегалия, олигурия, асцит, плевральная выпечка и ритм галопа.

Застойная сердечная недостаточность (CHF) с угрозой жизни является наиболее тяжелой формой кардиомиопатии, вызванной антрациклинами, и отражает токсичность продукта, ограничивая кумулятивную дозу.

Риск развития CHF быстро увеличивается с увеличением общих совокупных доз эпирубицина свыше 900 мг / м ^2; Превышать такую ​​кумулятивную дозу следует только с осторожностью (см. Раздел «Фармакодинамика»).

Необходимо оценить сердечную функцию пациентов перед лечением эпирубицина и осторожно контролировать его в процессе терапии, чтобы минимизировать риск серьезной сердечной недостаточности.

Риск может быть уменьшен путем регулярного мониторинга фракции выброса левого желудочка (LVEF) в ходе лечения с быстрым прекращением эпирубицина при первом признаке дисфункции. Соответствующий количественный метод повторной оценки сердечной функции (оценка LVEF) представляет собой многоступенчатую ангиографию радиоизотопы (Muga) или эхокардиографии (эхокардиография). Рекомендуемая базовая оценка сердечной функции с использованием сканирования ECG и Muga или эхокардиографии, особенно для пациентов с факторами риска, которые повышают вероятность кардиотоксичности. Необходимо проводить переопределение LVEF с использованием эхокардиографии или Muga, особенно при использовании более высоких совокупных доз антрациклинов. Соответствующая техника, используемая для оценки при наблюдении.

Учитывая потенциальный риск кардиомиопатии, превысит совокупную дозу эпирубицина 900 мг / м ² с особой осторожностью.

Факторы риска для сердечной токсичности могут возникать у пациентов с активными или скрытыми сердечно-сосудистыми заболеваниями у пациентов, леченных ранее или одновременно с эпирубицинским радиационным терапией. сократительная способность сердца или кардиотоксических препаратов (например, трастузумаб) (см. Раздел «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»); В зоне повышенной риску есть пожилые пациенты.

Участие в сердечной недостаточности Он может варьироваться от легкой до тяжелой, и он был идентифицирован с появлением фатальных последствий.

Трастузумаб и антрациклины, например, эпирубицин, не должны использоваться в комбинации, если только для тщательного управления сердечной функцией пациента во время хорошо контролируемых клинических испытаний. Пациенты, ранее обработанные антрациклинами, также расположенные в районе повышенного риска кардиотоксичности трастузумаба в применении, хотя риск ниже, чем при одновременном использовании трастузумаба и антрациклина.

Поскольку этот период полураспадата трастузумаба составляет примерно 4-5 недель (28-38 дней), трастузумаб может быть в обращении до 20-27 недель после остановки его использования. Пациенты, получающие антрациклины, такие как эпирубицин после прекращения прекращения трастузумаба, могут подвергаться высоким рискам кардиотоксичности. Таким образом, врачи везде, где это возможно, избегать терапии на основе антрациклина в течение 27 недель после остановки лечения трастузумаба. Если используются антрациклины, такие как эпирубицин рекомендуется тщательный мониторинг сердечной функции пациента.

Если симптомы сердечной недостаточности при применении трастузумаба после лечения эпирубицином вы должны использовать стандартные препараты.

Необходимо проводить особенно тщательное мониторинг сердечной функции пациентов, получающих высокие совокупные дозы и пациентов в группе факторов риска. Однако кардиотоксичность, связанная с эпирубицином, может развиваться при более низких совокупных дозах, будь то присутствующие или отсутствующие факторы риска.

Вполне вероятно, что токсичность эпирубицина и других антрациклинов или антрацендионев являются добавкой.

Гематологическая токсичность. Как и другие цитотоксические агенты, эпирубицин может производить миелосупрессию. Профиль гематологии следует оценивать до и во время каждого цикла лечения эпирубицина, включая дифференциальный подсчет лейкоцитов. Доза-зависимая обратимая лейкопения и / или гранулоцитопения (нейтропения) является преобладающим проявлением гематологической токсичности эпирубицина и наиболее распространенному проявлению острой токсичности препарата, ограничения дозы.

Как правило, лейкопения и нейтропения являются более тяжелыми при использовании в высоких дозах, достигают большую часть нижнего уровня между 10 и 14-го дня после введения препарата; Они обычно временные, а уровень белых кровяных клеток и нейтрофилов в большинстве случаев вернулся к нормальному после 21 дня.

Кроме того, вы можете испытать тромбоцитопению и анемию. Клінічні наслідки тяжкої мієлосупресії включають гарячку, інфекцію, сепсис/септицемію, септичний шок, крововилив, гіпоксію тканин або летальний наслідок.

Вторинний лейкоз. Повідомлялося про випадки виникнення вторинного лейкозу, із передлейкемічною фазою або без неї, у пацієнтів, які одержували антрацикліни, зокрема епірубіцин. Вторинний лейкоз спостерігається частіше, якщо подібні лікарські препарати застосовують у комбінації з антинеопластичними засобами, що руйнують ДНК, у комбінації з променевою терапією, якщо проводилося інтенсивне попереднє лікування пацієнтів цитотоксичними препаратами або при підвищених дозах антрациклінів. Подібним видам лейкозу може передувати латентний період тривалістю від 1 до 3 років (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Епірубіцин є еметогенним. Зазвичай одразу після введення цього лікарського препарату розвивається мукозит/стоматит, у тяжкій формі він може прогресувати протягом кількох днів і призводити до утворення виразок на слизовій оболонці. За 3 тижні лікування у більшості пацієнтів цей побічний ефект зникає.

Функція печінки. Гепатобіліарна система є основним шляхом виведення епірубіцину з організму. До початку терапії епірубіцином і у ході лікування слід оцінювати загальні рівні білірубіну і аспартатамінотрансферази у сироватці крові. У пацієнтів з підвищеним рівнем білірубіну або аспартатамінотрансферази може спостерігатися зменшення кліренсу препарату зі збільшенням загальної токсичності. Для таких пацієнтів рекомендують зменшення дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не слід застосовувати епірубіцин (див. розділ «Протипоказання»).

Функція нирок. Слід регулярно перевіряти рівні креатиніну сироватки крові до початку і під час лікування. Пацієнтам з рівнем креатиніну сироватки крові > 5 мг/дл необхідна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції у місці введення. Флебосклероз може виникнути у результаті ін'єкції у судини невеликого розміру або повторних ін'єкцій у одну і ту ж саму вену. Дотримання рекомендованих методик введення сприяє мінімізації ризику розвитку флебіту/тромбофлебіту у місці ін'єкції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Екстравазація. Екстравазація епірубіцину у процесі внутрішньовенного введення може спричиняти місцеві больові відчуття, тяжкі пошкодження тканин (утворення пухирів, тяжке запалення підшкірно-жирової клітковини) і некроз тканини. При появі ознак екстравазації у ході внутрішньовенного введення епірубіцину слід негайно припинити інфузію цього лікарського засобу. Побічний ефект екстравазації антрациклінами можна попередити або зменшити за допомогою негайного застосування спеціальної терапії, наприклад, дексразоксаном (див. відповідні інструкції до застосування). Біль пацієнта можна полегшити шляхом охолодження місця ін'єкції з підтриманням охолодженого стану із застосуванням гіалуронової кислоти і ДМСО. За станом пацієнта слід вести особливо ретельне спостереження у подальшому, оскільки некроз тканин може розвинутися через кілька тижнів. Якщо відбувається екстравазація, слід проконсультуватися з пластичним хірургом щодо можливої резекції ураженої ділянки.

Інше. Як і у разі застосування інших цитотоксичних препаратів, при застосуванні епірубіцину були зареєстровані окремі випадки розвитку тромбофлебіту і тромбоемболії, включаючи легеневу емболію (у деяких випадках летальну).

Синдром лізису пухлини. Епірубіцин може спричиняти гіперурикемію в результаті екстенсивного катаболізму пуринів, що супроводжує швидкий лізис неопластичних клітин під впливом цього лікарського препарату (синдром лізису пухлини). Отже, у ході лікування слід контролювати рівні сечової кислоти, калію, кальцію фосфату і креатиніну в крові. Гідратація, підлужування сечі та профілактика алопуринолом для попередження гіперурикемії можуть мінімізувати потенційні ускладнення синдрому лізису пухлини.

Пригнічення імунітету/підвищена схильність до інфекцій. Введення живих або атенуйованих живих вакцин пацієнтам, у яких імунна система ослаблена хіміотерапевтичними засобами, включаючи епірубіцин, може призвести до тяжких або летальних інфекцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід уникати введення живих вакцин пацієнтам, які приймають епірубіцин. Вбиті або інактивовані вакцини можуть бути призначені, однак такі вакцини можуть бути менш ефективними.

Вплив на репродуктивну функцію. Епірубіцин може спричиняти генотоксичний вплив. Чоловікам і жінкам, які приймають епірубіцин, слід застосовувати відповідні засоби контрацепції. Пацієнтам, які бажають мати дітей, після завершення лікування цим лікарським засобом слід порекомендувати, за можливості, розглянути питання про отримання генетичної консультації.

Додаткові попередження і запобіжні заходи при інших способах введення

Внутрішньоміхурове введення. Введення епірубіцину може призводити до появи симптомів хімічного циститу (наприклад дизурії, поліурії, ніктурії, странгурії, гематурії, розладу сечовипускання, некрозу стінки сечового міхура) і зморщування сечового міхура. Особливу увагу слід приділяти проблемам, пов'язаним із катетеризацією (таким як непрохідність уретри через внутрішньоміхурові пухлини великого розміру).

Допоміжні речовини

Препарат містить метилпарагідроксибензоат, що може викликати алергічні реакції (можливо, із затримкою), а у виняткових випадках – бронхоспазм.

До складу препарату Фарморубіцин швидкорозчинний входить лактоза. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Під час лікування жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати уникати виникнення вагітності та користуватися ефективними засобами контрацепції.

Експериментальні дані, отримані на тваринах, дають підставу припускати, що при застосуванні вагітним епірубіцин може спричиняти ушкодження плода.

У випадку застосування Фарморубіцину у період вагітності або якщо пацієнтка вагітніє під час застосування цього препарату, її слід проінформувати про потенційну небезпеку для плода.

Немає жодних досліджень за участю вагітних жінок. Фарморубіцин слід застосовувати у період вагітності, тільки якщо потенційна користь для жінки переважає потенційний ризик для плода.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає епірубіцин у грудне молоко. У зв'язку з тим, що багато препаратів, у тому числі й антрацикліни, проникають у грудне молоко, а також у зв'язку з можливістю серйозних побічних проявів, спричинених препаратом Фарморубіцин у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, жінкам слід припинити годування груддю до початку застосування препарату.

Фертильність

Фарморубіцин може викликати пошкодження хромосом сперматозоїдів людини. Чоловіки, які отримують лікування Фарморубіцином, повинні використовувати ефективні засоби контрацепції і, якщо це доречно і можливо, звернутися за порадою щодо збереження сперми у зв'язку з можливістю необоротного безпліддя, викликаного терапією.

Фарморубіцин може викликати аменорею і передчасне настання менопаузи у жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .

Фарморубіцин не впливає на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози .

Внутрішньовенне введення.

Схема застосування при стандартному дозуванні.

При монотерапії Фарморубіцином швидкорозчинним як антибластомним препаратом рекомендована доза для дорослих становить 60-90 мг/м ² площі поверхні тіла, що вводиться шляхом внутрішньовенної ін'єкції протягом 5-10 хвилин з інтервалами у 21 день, відповідно до стану крові/кісткового мозку.

Схема застосування при призначенні високих доз.

Рак легень.

При монотерапії у високих дозах для лікування раку легенів Фарморубіцин швидкорозчинний слід вводити відповідно до нижчезазначених схем:

- дрібноклітинний рак легенів у пацієнтів, які раніше не отримували лікування: 120 мг/м² у 1-й день кожні 3 тижні;

Рак молочної залози.

Дози до 135 мг/м² (при монотерапії Фарморубіцином швидкорозчинним) та до 120 мг/м² (при комбінованій терапії), що вводили кожні 3-4 тижні, були ефективними та добре переносилися пацієнтками з раком молочної залози.

При ад'ювантній терапії раку молочної залози на початкових стадіях рекомендовані дози варіюють від 100 мг/м² до 120 мг/м² кожні 3-4 тижні.

Препарат слід вводити шляхом внутрішньовенної ін'єкції протягом 5-10 хвилин або внутрішньовенної інфузії протягом не більше 30 хвилин.

Рекомендовано застосування нижчих доз (60-75 мг/м² або 105-120 мг/м² у схемах дозування для високих доз) пацієнтам зі зниженим резервом кісткового мозку внаслідок попереднього лікування із застосуванням хіміотерапії та/або променевої терапії, пацієнтам літнього віку або пацієнтам з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку. Загальну дозу на цикл можна розділити для прийому протягом 2-3 послідовних днів.

При застосуванні у комбінованій терапії з іншими протипухлинними препаратами дози Фарморубіцину швидкорозчинного слід відповідним чином зменшувати.

Оскільки основним шляхом елімінації препарату є гепатобіліарна система, пацієнтам з порушеною функцією печінки дозу Фарморубіцину швидкорозчинного слід знижувати, щоб уникнути посилення загальної токсичності.

Загалом, якщо рівень білірубіну перебуває у діапазоні 1,4-3 мг/100 мл, а рівень затримки бромсульфофталеїну (БСФ) становить 9-15 %, рекомендовано призначення половини звичайної дози.

Якщо ж рівні білірубіну та рівень затримки БСФ перевищують вищезгадані, рекомендовано призначення чверті звичайної дози.

Помірне порушення функції нирок не є достатньою причиною для зміни рекомендованих доз через низький рівень екскреції Фарморубіцину швидкорозчинного нирками.

Внутрішньоміхурове введення.

При лікуванні пацієнтів з перехідноклітинною папілярною карциномою рекомендовано проведення щотижневих інстиляцій по 50 мг, які повторюються протягом 8 тижнів. У разі розвитку місцевої токсичності (хімічного циститу) доцільно знизити дозу до 30 мг. При лікуванні карциноми in situ дозу можна підвищити до 80 мг згідно з індивідуальною переносимістю пацієнта.

Для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції поверхневих пухлин рекомендовано проведення щотижневих інстиляцій по 50 мг, які слід повторювати протягом 4 тижнів, після чого інстиляція тієї ж дози 1 раз на місяць триває до повного року.

Спосіб застосування.

Фарморубіцин неефективний при пероральному прийомі і не повинен вводитися внутрішньом'язово або інтратекально .

Внутрішньовенне застосування.

Внутрішньовенне введення повинно тривати протягом 5-10 хвилин через систему для внутрішньовенних інфузій з уже встановленим флаконом із фізіологічним розчином, попередньо переконавшись, що голка правильно введена у вену. Ця техніка знижує ризик екстравазації препарату та забезпечує можливість промивання вени 0,9 % розчином натрію хлориду наприкінці введення препарату. Витікання Фарморубіцину швидкорозчинного з вени протягом введення може призвести до ураження тканин і навіть до некрозу. Венозний склероз може виникати у результаті ін'єкції у тонкі кровоносні судини або при повторних ін'єкціях у одну і ту саму вену.

Внутрішньоміхурове застосування.

Розчин Фарморубіцину швидкорозчинного, що вводиться через катетер, слід лишати у сечовому міхурі протягом 1 години, після чого пацієнт повинен випорожнити сечовий міхур. Під час інстиляції пацієнт повинен повертатися з боку на бік для забезпечення більш рівномірного впливу розчину препарату на стінки сечового міхура.

Для внутрішньовенного застосування

Фарморубіцин повністю розчиняється у воді або 0,9 % розчині натрію хлориду.

Слід віддавати перевагу останньому, оскільки таким чином утворюється ізотонічний розчин, що переноситься краще пацієнтами.

Таблиця 1.

Для внутрішньоміхурового застосування встановлену дозу Фарморубіцину швидкорозчинного слід завжди розчиняти у 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або стерильній дистильованій воді. Після додавання розчинника флакон струшують до повного розчинення препарату.

Діти.

Ефективність і безпеку застосування препарату для лікування дітей не досліджували.

Передозування.

Гостре передозування епірубіцином спричиняє тяжку мієлосупресію (в основному лейкопенію і тромбоцитопенію), токсичну дію на травний тракт (в основному мукозит) і гострі серцеві ускладнення. Повідомлялося про випадки латентної серцевої недостатності, пов'язаної із застосуванням антрациклінів, у період від кількох місяців до кількох років після завершення лікування (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнтів слід ретельно обстежувати. У разі появи симптомів серцевої недостатності, пацієнтів слід лікувати традиційними способами.

Лікування симптоматичне. Епірубіцин не виводиться шляхом діалізу.

Побічні реакції.

У ході лікування Фарморубіцином спостерігалися нижчезазначені побічні реакції з такими значеннями частоти: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до ≤l/100), рідко (від ≥1/10000 до ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), невідомо (неможливо оцінити, виходячи з наявних даних).

У більше ніж 10 % пацієнтів можуть виникати побічні реакції. Найпоширеніші побічні явища включають мієлосупресію, побічну дію на травний тракт, анорексію, алопецію, інфекції.

Таблиця 2.

Внутрішньоміхурове введення

Оскільки після внутрішньоміхурового введення реабсорбується тільки невелика кількість активної речовини, тяжкі системні побічні реакції, а також алергічні реакції на даний лікарський засіб зустрічаються рідко. Зазвичай спостерігаються місцеві реакції, такі як відчуття печіння і прискорене сечовипускання (полакіурія).

Іноді спостерігається бактеріальний або хімічний цистит (див. розділ «Особливості застосування»). Дані побічні реакції є в основному оборотними.

Термін придатності . 4 роки.

Умови зберігання. Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Фарморубіцин швидкорозчинний не слід змішувати з гепарином через їх хімічну несумісність, що може призвести до преципітації.

Упаковка. По 1 флакону з ліофілізатом (10 мг) у комплекті з 1 ампулою розчинника по 5 мл (вода для ін'єкцій) у картонній коробці; по 1 флакону з ліофілізатом (50 мг) у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Actavis Italy SpA/Актавіс Італія С.п.А.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Via Pasteur, 10 - 20014 Nerviano (MI), Italy/Віа Пастер, 10 - 20014 Нервіано (Мілан), Італія.