ФЛЮКОРИК капс. 150 мг №1

Для медицинского использования препарата

Флукорик

( Flucoric )

Состав лекарственного средства:

Активный ингредиент: флуконазол;

1 капсула содержит 150 мг флуконазола;

Вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; кукурузный крахмал; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния; лаурилсульфат натрия.

Синий / синий цвет с твердым желатином двусветные капсулы размера 1 с надписью «Ranbaxy» с черными чернилами еды на крышке и капсуле корпуса, капсулы содержат белый порошок или почти белый.

Название и месторасположение производителя.

RARBAX LALLATOR LIMITED, Индия /

Ranbaxy Laboratories Limited, Индия.

Промышленная зона - 3, Davas - 455001, Индия /

Промышленная зона - 3, DEWAS - 455001, Индия.

Фармакотерапевтическая группа. Противогрибковое средство для системного применения. Производные триазола. Код УАТС J02A C01.

Флуконазол, противогрибковое средство класса триазола - мощный и селективный ингибитор грибковых ферментов, необходимых для синтеза эргостерола. Основной механизм его действия состоит в том, чтобы ингибировать грибковую 14 альфа-ланостерол-деметилирование, опосредованное цитохромным P450, который является неотъемлемой стадией в биосинтезе грибкового эргостерола. Накопление 14 альфа-метил стеролов коррелирует с последующей потерей эргостерола грибковой мембраны и может быть ответственным за противогрибковую активность флуконазола. Флуконазол более избирательна к грибковым ферментам цитохрома P450, чем различные системы ферментов цитохрома P450 млекопитающих.

Использование флуконазола в дозе 50 мг в сутки в течение 28 дней не влияет на уровень тестостерона в плазме крови у мужчин или на уровне эндогенных стероидов у женщин репродуктивного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг в день не обнаруживает клинически значимое влияние на уровень эндогенных стероидов или реагировать на стимуляцию акта у здоровых мужских волонтеров.

Исследование взаимодействия с антипирином продемонстрировало, что 50 мг флуконазола немного остановились или неоднократно влияют на метаболизм антипирина.

Чувствительность in vitro .

Fluconazole in vitro демонстрирует противогрибную активность в отношении видов Candida , встречающихся чаще всего (включая C.Albicans, C.ParaSsilosis, C.tropicalis ). Cglabrata показывает широкий спектр чувствительности к флуконазолу, тогда как C.krusei устойчив к.

Кроме того, Fluconazole in vitro демонстрирует активность как против криптококковых неофманов, так и криптококков , так и против эндемичных плесени грибы, димита , димита , гистоплазмы капсулатума и паракоклиды Brasiliensis.

Механизм сопротивления.

Микроорганизмы рода Candida демонстрируют многочисленные механизмы устойчивости к противогрибковым агентам азола. Fluconazole демонстрирует высокую минимальную ингибирующую концентрацию против штаммов грибных, которые имеют одну или несколько механизмов сопротивления, которые оказывают негативное влияние на эффективность in vivo и в клинической практике. Сообщаемые случаи Candida SPP Superinfection. , кроме видов C. albicans , которые часто нечувствительны к флуконазолу (например, Candida Krusei ). Для лечения таких случаев следует использовать альтернативные противогрибковые средства.

Фармакокинетика.

Фармакокинетические свойства флуконазола похожи в внутривенное и пероральное введение.

Поглощение.

Флуконазол хорошо поглощен пероральным введением, а уровень препарата в плазме крови и биодоступность системы превышает 90% флуоназола в плазме крови, что достигается с помощью внутривенного введения препарата. Одновременное использование пищи не влияет на поглощение препарата его оральным введением. Пиковая концентрация в плазме крови достигается за 0,5-1,5 часа после получения препарата. Концентрация препарата в плазме пропорциональна дозы. Концентрация равновесия на 90% достигается во второй день лечения при нанесении в первый день нагрузочной дозы, которая вдвое больше обычной суточной дозы.

Распределение.

Объем распределения примерно равен общему содержанию жидкости в организме. Привязка к белкам в плазме крови (11-12%).

Флуконазол хорошо проникает во всех исследованных жидкостях организма. Уровень флуконазола в слюне и мокротелю аналогичен концентрации препарата в плазме крови. Уровень флуконазола в слюне и мокротелю аналогичен концентрации препарата в плазме крови. У пациентов с грибковым менингитом уровни флуоназола в спинальной жидкости достигают 80% концентрации плазмы крови.

Высокие концентрации флуконазола в коже, превышающей сыворотку, достигаются в розовом слое, эпидермисе, дермы и поту. Флуконазол накапливается в гоночном слое. При использовании дозы 50 мг 1 раз в день концентрация флуконазола после 12 дней лечения составила 73 мкг / г и 7 дней после завершения лечения, концентрация была еще 5,8 мкг / г. При использовании дозы 150 мг 1 раз в неделю концентрация флуконазола

7 день лечения составил 23,4 мкг / г; Через 7 дней после использования следующей дозы концентрация была еще 7,1 мкг / г.

Концентрация флуконазола в ногтях через 4 месяца применения 150 мг раз в неделю составляла 4,05 мкг / г у здоровых добровольцев и 1,8 мкг / г в заболеваниях для ногтей; Флуконазол определяли в образцах ногтей через 6 месяцев после завершения терапии.

Биотрансформация.

Флуконазол метаболизируется до небольшой степени. Когда введена доза, помеченная радиоактивными изотопами, только 11% флуконазола выводится с мочой в модифицированной форме. Fluconazole является селективным ингибитором Isoenzymes Cyp2C9 и Cyp3a4, а также ингибитор изонзима CYP2C19.

Экскреция.

Период полувыведения флуконазола из плазмы крови близок к
30 часов. Большая часть препарата получена почками, с 80% вводимой дозы, проявляющейся в моче в неизменном состоянии. Оформление флуконазола пропорциональна разрешению креатинина. Циркулирующие метаболиты не обнаружены.

Длительный период полувыведения плазменной подготовки позволяет простоту препарата с вагинальным кандидозом, а также использование препарата 1 раз в неделю в других показаниях.

Почечная недостаточность.

У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (скорость гломерелярной фильтрации <20 мл / мин), период полураспада увеличивается с 30 часов до 98 часов. Следовательно, эти категории пациентов должны уменьшить дозу флуконазола. Флуконазол удаляется гемодиализным, а в меньшей степени - путем внутрибрюшинного диализа. Длительность сеанса гемодиализиса 3 часа снижает флуоназол в плазме крови примерно на 50%.

Пациенты пожилых людей .

Изменения в фармакокинетике у пожилых пациентов зависят от параметров функций почек.

Показания к применению.

Острый вагинальный кандидоз, когда местная терапия не актуальна.

Кандидоз Баланит, когда местная терапия не актуальна.

Противопоказание.

- Гипочувствительность к флуконазолу, другие азольные соединения или к любому из вспомогательных веществ препарата.

- одновременное использование флуконазола и терфенадина к пациентам, используемым флуконазолом, множественным в дозах 400 мг / день и выше (согласно результатам изучения многократного взаимодействия применения).

- одновременное использование флуконазола и других препаратов, которые продлевают интервал QT и метаболизируются с ферментом CYP2A4 (например, зисаприда, астемизол, пимозид, хинидин и эритромицин).

Надлежащие меры безопасности при применении.

Дерматофит. Согласно результатам изучения флуконазола для лечения дерматофитов у детей, флуконазол не превышает Гизуубоульвина по эффективности, а общий показатель эффективности составляет менее 20%. Следовательно, флуконазол не следует использовать для лечения дерматофитов.

Криптококкоз. Свидетельство о эффективности флуконазола для лечения криптококкоза других локализаций (например, легочный криптоккоз и криптококкоз кожи) недостаточно, поэтому рекомендации по лечению таких заболеваний.

Глубокие эндемичные микозы. Свидетельство о эффективности флуконазола для лечения других форм эндемичных микозов, таких как паракокоцидные заболевания, гистоплазмозма и кожи-лимфсоротриоз, поэтому не хватает, поэтому рекомендации для режима дозы для лечения таких заболеваний.

Почечная система. Пациенты в нарушение функций почек препарат следует использовать с осторожностью (см. Раздел « Способ применения и доза »).

Гепатобилиарная система. Пациенты с нарушением функций печени. Препарат следует использовать с осторожностью. Использование флуконазола было связано с возникновением редких случаев тяжелой гепатотоксичности, в том числе летальных последствий, в основном у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями. В тех случаях, когда развитие гепатотоксичности было связано с использованием флуконазола, не было явной зависимости от общей суточной дозы препарата, продолжительности терапии, пола или возраста пациента. Обычно гепатотоксичность, вызванная флуконазолом, обратимыми, и его проявлениями исчезают после прекращения терапии.

По мнению пациентов, в которых при использовании флуконазола необходимо установить отклонение результатов функциональных испытаний печени, тщательного надзора за развитием тяжелых повреждений печени.

Пациенты должны быть проинформированы о симптомах, которые могут указывать на серьезное влияние на печень (выраженная астения, анорексия, постоянная тошнота, рвота и желтуха). В этом случае использование флуконазола должно быть немедленно остановлено и обратиться к врачу.

Сердечно-сосудистая система. Некоторые азолы, в том числе флуконазол, связаны с удлинением интервала QT на электрокардиограмме. Сообщили о очень редких случаях расширения интервала QT и пароксизмальной желудочковой тахикардии, таких как «Пируе» при нанесении препарата. Такие сообщения соответствуют пациентам с тяжелыми заболеваниями при сочетании многих факторов риска, такие как структурные заболевания сердца, болезнь электролита и одновременное использование других препаратов, которые влияют на интервал QT.

Флуконазол должен быть осторожен для пациентов с риском развития аритмии. Одновременное использование наряду с лекарственными средствами, которые продлевают интервал QTS и метаболизируют CYP3A4 ферментным цитохром P450, противопоказаны.

Галофантрины. Halophantrin представляет собой субстрат фермента CYP3A4 и продлевает интервал QTS при применении в рекомендуемых терапевтических дозах. Одновременное использование гарено-эфира и флуконазола не рекомендуется.

Дерматологические реакции. Во время использования флуконазола редко сообщалось, что разрабатывают такие отвлеченные кожные реакции как синдром Стивенс-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Пациенты в СПИДе более склонны к развитию тяжелых кожных реакций при нанесении многих лекарств. Если пациент с поверхностной грибной инфекцией появляется высыпаниями, которые могут быть связаны с использованием флуконазола, дополнительное применение препарата следует прекратить. Если пациент с инвазивной / системной грибковой инфекцией появляется высыпания на коже, необходимо тщательно наблюдать, и в случае развития баффов или многоформных эритемы, использование флуконазола должно быть прекращено.

Гиперчувствительность. В редких случаях было сообщено развитие анафилактических реакций.

Цитохромный P450. Fluconazole - это мощный ингибитор фермента CYP2C9 и умеренный ингибитор фермента CYP3A4. Кроме того, флуконазол представляет собой ингибитор фермента CYP2C19. Следует соблюдать состояние пациентов, которые одновременно используют флуконазол и узкое терапевтическое окно, метаболизируемое CYP2C9, CYP2C19 и CYP3A4.

Terfenadine. Необходимо внимательно соблюдать состояние пациента при одновременном применении терфенадина и флуконазола в дозе менее 400 мг в сутки.

Вспомогательные вещества. Препарат содержит лактозу. Пациенты с редкими наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы, лактазы лактазы и глюкоза-галактозы, не должны использоваться этой подготовкой.

Специальные оговорки.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Данные, полученные в одно время или повторное применение флуконазола в обычных дозах
(<200 мг / день) Несколько сотен беременных женщин во время I триместра беременности, не продемонстрировали нежелательные последствия на фрукты. Сообщили многочисленные врожденные патологии в новорожденных (включая брадифрения, дисплазию ушной оболочки, чрезмерное увеличение переднего тентамаста, искажения бедра, силостоз на плече), чьи матери приняли высокие дозы флуконазола (400-800 мг / день) для минимум три или более месяца для лечения кокцидиоидоза. Связь между использованием флуконазола и этих случаев не определена.

Исследования животных продемонстрировали репродуктивную токсичность.

Использование препарата во время беременности возможно только в том случае, если преимущество использования превышает возможный риск.

Высокие дозы флуконазола и / или пролонгированных курсов лечения флуоназола не должны использоваться во время беременности, за исключением лечения инфекций, которые потенциально угрожают жизни.

Флуконазол проникает в грудное молоко и достигает более низкой концентрации, чем в плазме крови. Грудное вскармливание должно быть прекращено в течение периода лечения.

Не рекомендуется кормить грудь с несколькими применением флуконазола или с использованием высоких доз флуконазола.

Возможность влиять на скорость реакции при движении автомобильным транспортом или работать с другими механизмами.

Исследование влияния препарата на способность управлять автотранспортом или работой с другими механизмами.

Пациенты должны быть проинформированы о возможности развития головокружения или суда при применении препарата. В разработке таких симптомов не рекомендуется контролировать автотранспорт или работать с другими механизмами.

Дети.

Эффективность и безопасность препарата для лечения генитального кандидоза у детей не установлены, несмотря на всесторонние данные об использовании препарата для детей. Если существует неотложная потребность в употреблении препарата к подросткам (12-17 лет), должны использоваться обычные дозы для взрослых.

Способ применения и доза.

Капсулы должны проглатывать целые числа. Принятие препарата не зависит от еды.

Взрослые.

Препарат используется устно в дозе 150 мг одноразовой.

Пациенты пожилых людей .

При отсутствии признаков нарушения функций почек для лечения этой категории пациентов используются обычная доза для взрослых.

Нарушение функций почек.

Нарушение функций печени.

Fluconazole следует использовать с осторожностью пациентам с расстройствами функций печени, поскольку информация об использовании флуконазола этой категории пациентов недостаточно.

Передозировка.

Сообщили о случаях передозировки флуконазола; В то же время были зарегистрированы галлюцинации и параноидное поведение.

При передозировке необходимо провести симптоматическую техническую терапию и, при необходимости, промыть желудок.

Флуконазол в значительной степени выводится с мочой; Принудительный диурес может ускорить удаление препарата. Длительность сеанса гемодиализиса 3 часа снижает флуоназол в плазме крови примерно на 50%.

Побочные эффекты.

Чаще всего боковые реакции (> 1/10) являются головной болью, болью в брюшной полости, диарее, тошноте, рвоту, сыпь, увеличение аланинаминотрансферазы (ALT), аспартатной аминотрасферазы (AST) и щелочной фосфатазы крови.

Для оценки частоты возникновения побочных реакций используется следующая классификация: очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 и <1/10), нечасто (≥ 1/1000 и <1/100) , редко (≥ 1/10000 и <1/1000), очень редко (<1/10000) и неизвестность частоты (не могут быть оценены на основе доступных данных).

Діти. Частота та характер побічних реакцій і відхилень від норми результатів лабораторних аналізів у ході клінічних досліджень за участю дітей співставні з такими у дорослих.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказано сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів.

Цизаприд: повідомлялося про розвиток побічних реакцій з боку серця, у тому числі про пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» у пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол та цизаприд. Одночасне застосування 200 мг флуконазолу 1 раз на добу та 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значного підвищення рівня цизаприду у плазмі крові та до подовження інтервалу QT. Одночасне застосування флуконазолу та цизаприду протипоказане (див. розділ « Протипоказання» ).

Терфенадин: через випадки розвитку тяжких серцевих аритмій, спричинених подовженням інтервалу QTc, пацієнтам, які застосовують азольні протигрибкові лікарські засоби одночасно з терфенадином. При застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу не було виявлено подовження інтервалу QTc. При застосуванні флуконазолу у дозах 400 мг та 800 мг на добу продемонструвало, що застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу або вище значно підвищує рівень терфенадину у плазмі крові при одночасному застосуванні цих препаратів. Сумісне застосування флуконазолу у дозах 400 мг або вище з терфенадином протипоказане (див. розділ « Протипоказання» ). При застосуванні флуконазолу у дозах нижче 400 мг на добу одночасно з терфенадином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

Астемізол: сумісне застосування флуконазолу та астемізолу може зменшити кліренс астемізолу. Спричинене цим підвищення концентрації астемізолу у плазмі крові може призвести до подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках – до пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та астемізолу протипоказане.

Пімозид та хінідин: сумісне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду або хінідину. Підвищення концентрації пімозиду або хінідину у плазмі крові може спричиняти подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках призводити до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину протипоказане.

Еритроміцин: одночасне застосування еритроміцину та флуконазолу потенційно може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» ) та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Застосування комбінації даних лікарських засобів протипоказане.

Не рекомендується одночасне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів.

Галофантрин : флуконазол може спричинити підвищення концентрації галофантрину у плазмі крові за рахунок пригнічення CYP3A4. Одночасне застосування цих лікарських засобів потенційно може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует») та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Слід уникати застосування комбінації даних лікарських засобів.

Сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів вимагає обережності та коригування дози.

Вплив інших лікарських засобів на флуконазол.

Одночасне вживання їжі, циметидин, антациди або подальше опромінення усього тіла для пересадки кісткового мозку не має клінічно значущого впливу на абсорбцію флуконазолу при його пероральному застосуванні.

Рифампіцин: одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводило до зниження AUC на 25 % та скорочувало період напіввиведення флуконазолу на 20 %. Тому для пацієнтів, які застосовують рифампіцин, слід розглянути доцільність підвищення дози флуконазолу.

Вплив флуконазолу на інші лікарські засоби.

Флуконазол є потужним інгібітором ізоферменту 2C9 цитохрому P450 (CYP) та помірним інгібітором CYP3A4. Також флуконазол є інгібітором CYP2С19. Окрім спостережуваних/ документально підтверджених взаємодій, що описані нижче, при одночасному застосуванні з флуконазолом існує ризик підвищення у плазмі крові концентрацій інших сполук, що метаболізуються CYP2C9 та CYP3A4. Тому застосовувати такі комбінації препаратів слід з обережністю; при цьому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Пригнічувальна дія флуконазолу на ферменти зберігається протягом 4-5 діб після його застосування у зв'язку з його тривалим періодом напіввиведення.

Альфентаніл: під час одночасного застосування альфентанілу у дозі 20 мкг/кг та флуконазолу у дозі 400 мг спостерігалося двократне збільшення AUC ₁₀ , можливо, через інгібування CYP3A4. Може бути необхідним коригування дози альфентанілу.

Амітриптилін , нортриптилін: флуконазол посилює дію амітриптиліну та нортриптиліну. Рекомендується вимірювати концентрації 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну на початку комбінованої терапії та через 1 тиждень. У разі необхідності слід відкоригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну.

Амфотерицин В : одночасне застосування флуконазолу та амфотерицину В інфікованим мишам із нормальним імунітетом та інфікованим мишам зі зниженим імунітетом призвело до таких результатів: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції C. albicans , відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції Cryptococcus neoformans та антагонізм двох препаратів при системній інфекції A. fumigatus . Клінічне значення результатів, отриманих у ході цих досліджень, невідоме.

Антикоагулянти: як і при застосуванні інших азольних протигрибкових засобів, при одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину повідомлялося про випадки розвитку кровотеч (гематом, носової кровотечі, шлунково-кишкових кровотеч, гематурії та мелени) у поєднанні з подовженням протромбінового часу. При одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину спостерігалося двократне підвищення протромбінового часу, імовірно, внаслідок пригнічення метаболізму варфарину через CYP2С9. Слід ретельно контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які одночасно застосовують кумаринові антикоагулянти. Може бути необхідною корекція дози варфарину.

Бензодіазепіни короткої дії, наприклад мідазолам, триазолам: призначення флуконазолу після перорального застосування мідазоламу призводило до значного підвищення концентрації мідазоламу та до посилення психомоторних ефектів. Одночасне застосування флуконазолу у дозі 200 мг та мідазоламу у дозі 7,5 мг перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 3,7 та 2,2 раза відповідно. Застосування флуконазолу у дозі 200 мг/добу та 0,25 мг триазоламу перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 4,4 та 2,3 раза відповідно. При одночасному застосуванні флуконазолу та триазоламу спостерігалося потенціювання та пролонгація ефектів триалозаму.

Якщо пацієнту, який проходить курс лікування флуконазолом, слід одночасно призначити терапію бензодіазепінами, дозу останніх слід зменшити та встановити належний нагляд за станом пацієнта.

Карбамазепін: флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну та спричиняє підвищення рівня карбамазепіну в сироватці крові на 30 %. Існує ризик розвитку проявів токсичності з боку карбамазепіну. Може бути необхідним коригування дози карбамазепіну залежно від рівня його концентрації та дії препарату.

Блокатори кальцієвих каналів: деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін , амлодипін та фелодипін) метаболізуються ферментом CYP3A4. Флуконазол потенційно може підвищувати системну експозицію блокаторів кальцієвих каналів. Рекомендований ретельний моніторинг щодо розвитку побічних реакцій.

Целекоксиб: при одночасному застосуванні флуконазолу (200 мг на добу) та целекоксибу (200 мг) C _max та AUC целекоксибу підвищувалися на 68 % та 134 % відповідно. При одночасному застосуванні целекоксибу та флуконазолу може бути необхідним зменшення дози целекоксибу вдвічі.

Циклофосфамід: одночасне застосування циклофосфаміду та флуконазолу призводить до підвищення рівня білірубіну та креатиніну в сироватці крові. Ці препарати можна застосовувати одночасно, зважаючи на ризик підвищення концентрації білірубіну та креатиніну в сироватці крові.

Фентаніл: повідомлялося про один летальний випадок інтоксикації фентанілом унаслідок можливої взаємодії фентанілу та флуконазолу. До того ж, було продемонстровано, що флуконазол значно уповільнював елімінацію фентанілу. Підвищення концентрації фентанілу може призвести до пригнічення дихання, тому слід ретельно контролювати стан пацієнта. Може бути необхідною корекція дози фентанілу.

Інгібітори ГМГ-КоА- редуктази : сумісне застосування флуконазолу та інгібіторів
ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP3A4 (аторвастатин та симвастатин), або інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP2C9 (флувастатин), підвищує ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів слід ретельно спостерігати за пацієнтом щодо виникнення симптомів міопатії та рабдоміолізу і проводити моніторинг рівня креатинкінази. У випадку значного підвищення рівня креатинкіази, а також при діагностуванні або підозрі на міопатію/рабдоміоліз застосування інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази слід припинити.

Імуносупресори (наприклад циклоспорин, еверолімус, сиролімус і такролімус).

Циклоспорин: флуконазол значно підвищує концентрацію та AUC циклоспорину. При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг/добу та циклоспорину у дозі 2,7 мг/кг/добу спостерігалося збільшення AUC циклоспорину у 1,8 раза. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови зменшення дози циклоспорину залежно від його концентрації.

Еверолімус флуконазол може підвищувати концентрацію еверолімусу в сироватці крові через пригнічення CYP3А4.

Сиролімус : флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу у плазмі крові, імовірно, шляхом пригнічення метаболізму сиролімусу ферментом CYP3A4 та P-глікопротеїном. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови коригування дози сиролімусу залежно від рівня концентрації та ефектів препарату.

Такролімус: флуконазол може підвищувати концентрації такролімусу в сироватці крові до

5 разів при його пероральному застосуванні через пригнічення метаболізму такролімусу ферментом CYP3A4 у кишечнику. При внутрішньовенному застосуванні такролімусу не спостерігалося значних змін фармакокінетики. Підвищені рівні такролімусу асоціюються з нефротоксичністю. Дозу такролімусу для перорального застосування слід знижувати залежно від концентрації такролімусу.

Лозартан: флуконазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту
(E-31 74), що обумовлює більшу частину антагонізму до рецепторів ангіотензину II під час застосування лозартану. Рекомендується здійснювати постійний моніторинг артеріального тиску у пацієнтів.

Метадон: флуконазол може підвищувати концентрацію метадону у сироватці крові. При одночасному застосуванні метадону та флуконазолу може бути необхідним коригування дози метадону.

Нестероїдні протизапальні препарати: при одночасному застосуванні з флуконазолом C _max та AUC флурбіпрофену підвищувалися на 23 % та 81 % відповідно порівняно з відповідними показниками при застосуванні тільки флурбіпрофену. Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг) C _max та AUC фармакологічно активного ізомеру S-(+)-ібупрофену підвищувалися на 15 % та 82 % відповідно порівняно з відповідними показниками при застосуванні тільки рацемічного ібупрофену.

Флуконазол потенційно здатний підвищувати системну експозицію інших НПЗП, що метаболізуються CYP2C9 (наприклад напроксену, лорноксикаму, мелоксикаму, диклофенаку). Рекомендовано періодично здійснювати моніторинг побічних реакцій та токсичних проявів, пов'язаних із НПЗП. Може знадобитися коригування дози НПЗП.

Фенітоїн: флуконазол пригнічує метаболізм фенітоїну в печінці. Одночасне багаторазове застосування 200 мг флуконазолу та 250 мг фенітоїну внутрішньовенно призводить до підвищення AUC ₂₄ фенітоїну на 75 % та С _min на 128 %. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід проводити моніторинг концентрації фенітоїну у сироватці крові для уникнення розвитку токсичної дії фенітоїну.

Преднізон: повідомлялося про випадок, коли у пацієнта після трансплантації печінки на тлі застосування преднізону розвинулася гостра недостатність кори надниркових залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом. Припинення застосування флуконазолу, ймовірно, спричинило посилення активності CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. Слід ретельно стежити за пацієнтами, які протягом тривалого часу одночасно застосовують флуконазол та преднізон з метою попередження розвитку недостатності кори надниркових залоз після закінчення застосування флуконазолу.

Рифабутин: флуконазол підвищує концентрацію рифабутину в сироватці крові, що призводить до збільшення AUС рифабутину до 80 %. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину повідомлялося про випадки розвиток увеїту. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід брати до уваги симптоми токсичної дії рифабутину.

Саквінавір: флуконазол підвищує AUC та C _max саквінавіру приблизно на 50 % та 55 % відповідно через пригнічення метаболізму саквінавіру у печінці ферментом CYP3A4 та через інгібування P-глікопротеїну. Взаємодії між флуконазолом та саквінавіром/ ритонавіром не досліджувалися, тому вони можуть бути більш вираженими. Може бути необхідним коригування дози саквінавіру.

Похідні сульфонілсечовини: при одночасному застосуванні флуконазол пролонгує період напіввиведення пероральних похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). Рекомендується проводити частий контроль цукру в крові та відповідним чином знижувати дозу похідних сульфонілсечовини при одночасному застосуванні з флуконазолом.

Теофілін: застосування флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвело до зниження середнього кліренсу теофіліну у плазмі крові на 18 %. За пацієнтами, які застосовують теофілін у високих дозах або які мають підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід встановити нагляд щодо виявлення ознак розвитку токсичної дії теофіліну. Терапію слід змінити при появі ознак токсичності.

Алкалоїди барвінку: флуконазол, імовірно, через інгібування CYP3A4, може спричиняти підвищення концентрації алкалоїдів барвінку у плазмі крові (наприклад вінкристину та вінбластину), що призводить до розвитку нейротоксичних ефектів.

Вітамін А: повідомлялося, що у пацієнта, який одночасно застосовував трансретиноєву кислоту (кислотна форма вітаміну А) та флуконазол, спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС у формі псевдотумору головного мозку, що зник після відміни флуконазолу. Ці лікарські засоби можна застосовувати одночасно, але слід пам'ятати про ризик виникнення побічних реакцій з боку ЦНС.

Вориконазол (інгібітор CYP2С9 та CYP3А4): одночасне застосування вориконазолу перорально (по 400 мг кожні 12 годин протягом 1 дня, потім по 200 мг кожні 12 годин протягом 2,5 дня) та флуконазолу перорально (400 мг у перший день, потім по 200 мг кожні 24 години протягом 4 днів) добровольцям чоловічої статі призвело до підвищення С _max та AUC _τ вориконазолу в середньому до 57 % (90 % ДІ: 20 %, 107 %) та 79 % (90 % ДІ: 40 %,

128 %) відповідно. Невідомо, чи призводить зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу або флуконазолу до усунення такого ефекту. При застосуванні вориконазолу після флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних ефектів, асоційованих із вориконазолом.

Зидовудин: флуконазол підвищує С _max та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, що зумовлено зниженням кліренсу зидовудину приблизно на 45 % при його пероральному застосуванні. Період напіввиведення зидовудину був також подовжений приблизно на 128 % після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. За пацієнтами, які застосовують таку комбінацію лікарських засобів, слід спостерігати за станом пацієнта щодо розвитку побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням зидовудину. Можна розглянути доцільність зниження дози зидовудину.

Азитроміцин: жодних значущих фармакокінетичних взаємодій між азитроміцином та флуконазолом виявлено не було.

Пероральні контрацептиви: при застосуванні флуконазолу у дозі 50 мг впливу на рівень гормонів не було, тоді як при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу спостерігалося збільшення АUС етинілестрадіолу на 40 % та левоноргестрелу – на 24 %. Це свідчить про те, що багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може впливати на ефективність комбінованого перорального контрацептива.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 1 капсулі у блістері; по 1 блістеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску. Без рецепта.