ГЕМЗАР лиофил. для приготовления р-ра д/инф. 200 мг фл. №1

Хранилище:

Активное вещество : 1 флакон содержит гидрохлорид гемцитабина, эквивалентный 200 мг или

1000 мг гемцитабина;

Эксципиенты: маннитол (E421), тригидрат ацетата натрия.

Дозировка формы. Liophilisate для инфузионного раствора.

Основные физико -химические свойства: белый или почти белый порошок.

Фармакотерапевтическая группа.

Противоопухолевые препараты. Структурные аналоги пиримидина. ATH CODE L01B C05.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Цитотоксическая активность в клеточных культурах.

Гемцитабин оказывает значительное цитотоксическое влияние на различные типы раковых клеток человека и культивируют раковые клетки мыши. Гемцитабин имеет специфичность клеточной фазы, в основном разрушая клетки, проходящие фазу синтеза ДНК (S-фаза), и при определенных условиях он блокирует прохождение клеток через границу фазы G1/S. Цитотоксический эффект гемцитабина in vitro зависит от концентрации и времени.

Противоопухолевое действие на модели предложения.

На животных моделях опухолей противоопухолевое действие гемцитабина зависит от графика введения. С ежедневным введением гемцитабина, наблюдалось высокая смертность среди животных и минимальное противоопухолевое действие. Однако с внедрением гемцитабина каждый 3-й или 4-й день в нелетальных дозах он оказывает значительный противоопухолевый эффект от широкого диапазона опухолей у мышей.

Механизм действия.

Внутриклеточный метаболизм и механизм действия.

Гемцитабин (DFDC) представляет собой пиримидиновый антиметаболит, который метаболизируется внутриклеточно под влиянием нуклеозидинаазы на активные дифосфат (DFDCDP) и трифосфат (DFDCTP) нуклеозиды. Оказывается, что цитотоксический эффект гемцитабина вызван ингибированием синтеза ДНК с двумя активными метаболитами - дифхосфатом и трефосфатом нуклеозидов. Во -первых, дифхосфатный нуклеозид ингибирует рибонуклеотиддуктазу, которая катализирует реакции, которые приводят к дезоксинуклеозидрифатам (DCTP) для синтеза ДНК. Ингибирование этого фермента вызывает снижение концентрации дезоксинуклеозидов в целом и, в частности, концентрации дезоксинуклеозидфосфатов. Во -вторых, DFDCTP конкурирует с DCTP при построении ДНК.

Кроме того, небольшое количество гемцитабина может присоединиться к РНК. Таким образом, снижение внутриклеточной концентрации DCTP увеличивает прикрепление трех -миклеозидов к цепи ДНК. ДНК -полимеразы ипсилон не способны устранить гемцитабин и восстановление синтезированных цепей ДНК. После вступления внутриклеточных метаболитов гемцитабина в цепей ДНК, которые синтезируются, соединяется один дополнительный нуклеотид, что приводит к полному ингибированию дальнейшего синтеза ДНК (скрытое окончание цепи) и повторную гибель клеток, известную как апоптоз.

Фармакокинетика.

Фармакокинетика гемцитабина была исследована в течение 7 исследований с участием 353 пациентов. В исследованиях приняли участие 121 женщина и 232 мужчины в возрасте от 29 до 79 лет. Среди этих пациентов приблизительно 45 % были диагностированы незабоченным клеточным раком легких, а у 35 % пациентов был рак поджелудочной железы. Следующие фармакокинетические параметры были получены с дозами в диапазоне от 500 до 2592 мг/м ² , которые вводили путем инфузии в течение от 0,4 до 1,2 часа.

Пиковые концентрации в плазме (данные, полученные за 5 минут до конца инфузии) варьировались от 3,2 до 45,5 мкг/мл. Концентрации в плазме крови основного компонента после введения дозы с концентрацией 1000 мг/м ² в течение 30 минут превысили 5 мгк/мл примерно через 30 минут после завершения инфузии и превышали 0,4 мкг/мл через 1 час.

Распределение.

Объем распределения в центральной камере составляет 12,4 л/м ² у женщин и 17,5 л/м ² у мужчин (межиндивидуальная изменчивость составляет 91,9 %). Объем распределения в периферической камере составлял 47,4 л/м ² и не зависел от пола. Разветвление белками плазмы крови незначительно и может быть пренебрежение.

Период полураспада.

От возраста и пола половина жизни составляет от 42 до 94 минут. При использовании препарата в рекомендуемых дозах процесс удаления гемцитабина почти полностью завершен через 5-11 часов с начала инфузии. При использовании гемцитабина раз в неделю препарат не накапливается.

Метаболизм.

Хемцитабин быстро метаболизируется бассейном циталидидина в печени, почках, крови и других тканях. Из-за внутриклеточного метаболизма гемцитабин образуется моно-, ди- и трифосфатами гемцитабина (DFDCMP, DFDCDP и DFDCTP, соответственно), с активными метаболитами считаются DFDCDP и DFDCTP. Эти внутриклеточные метаболиты не обнаруживаются в плазме крови или мочи. Основной метаболит 2'-дезокси-2 ', 2'-диптирин (DFDU) неактивен и обнаруживается в плазме крови и мочи.

Размножение.

Заем в системе варьируется в диапазоне от 29,2 л/ч ² до 92,2 л/ч/м ² , в зависимости от возраста и пола (межиндивидуальная изменчивость составляет 52,2 %). Клиренс у женщин примерно на 25 % ниже, чем у мужчин. Несмотря на скорость клиренса, он уменьшается с возрастом у мужчин и женщин. При использовании гемцитабина при рекомендованной дозе 1000 мг/м ² в виде инфузии в течение 30 минут. Более низкий клиренс у женщин и мужчин не является причиной для снижения дозы гемцитабина.

Выводя мочи. Менее 10 % препарата секретируется без изменений.

Почечный клиренс был 2-7 л/ч/м ² .

В течение недели после введения препарата выводятся от 92 % до 98 % введенной дозы, 99 % выделяется в моче, главным образом в форме DFDU ​​и 1 % дозы, вводимой в Feces.

Комбинированная терапия гемцитабином с паклитакселом.

Комбинированная терапия гемцитабином паклитакселом не влияет на фармакокинетику ни одного из этих препаратов.

Комбинированная терапия гемцитабином карбоплатином.

Комбинированная терапия гемцитабином карбоплатином не влияет на фармакокинетику гемцитабина.

Нарушенная почечная функция.

Умеренная или умеренная почечная недостаточность (скорость клубочковой фильтрации от 30 мл/мин до 80 мл/мин) не оказывает существенного влияния на фармакокинетику гемцитабина.

Клинические характеристики.

Индикация.

Рак мочевого пузыря. Хемзар в сочетании с цисплатином показан для лечения пациентов с местным рецидивирующим или метастатическим раком мочевого пузыря.

Рак поджелудочной железы. Хемзар показан для лечения пациентов с локально прогрессирующей или метастатической аденокарциномой поджелудочной железы.

Рак лимонов не является пленкой. Хемзар в сочетании с цисплатином показан в качестве первого препарата для лечения пациентов с локально прогрессирующим или метастатическим непластическим раком легких. Хемзар как монотерапия показана для лечения пожилых пациентов и пациентов со вторым функциональным статусом.

Рак яичников. Милость Hemsar в сочетании с карбоплатином показана для лечения пациентов с локально прогрессирующей или метастатической эпителиальной карциномой яичников. Хемзар показан для лечения пациентов с рецидивом эпителиальной карциномы яичников после периода ремиссии, который составлял не менее 6 месяцев после предварительной терапии в первой линии препаратов платины.

Рак молочной железы . HEMSAR MER, который в сочетании с паклитакселом показан для лечения пациентов с неоперабельным, местно -рецидивирующим или метастатическим раком молочной железы после предыдущей адъювантной/неоадъювантной химиотерапии. Предварительная химиотерапия должна включать антрациклин, если нет противопоказаний.

Рак желчного протока. Хемцитабин показан для лечения пациентов с раком желчных протоков.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из экспиентов препарата.

Грудное вскармливание.

Специальные меры безопасности.

Особенности инфузионного решения.

Как и в случае с другими цитостатиками, следует уделять большое внимание подготовку и использованию инфузионного решения. Подготовка инфузионного раствора должна проводиться в защитных коробках и с использованием перчаток и защитных плащ. Если работа в защитной коробке невозможна, вы должны использовать маску и защитные очки.

Попадение в глаза может вызвать сильное раздражение. В этом случае немедленно вымойте глаза водой. Если раздражение не исчезает, вам следует проконсультироваться с врачом. В случае раствора на коже сразу же промойте кожу водой.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Не было никаких специфических исследований взаимодействия.

Лучевая терапия.

Сопутствующие радиотераны (вместе или ≤ 7 дней после). Токсичность, вызванная терапией различными методами, зависит от многих факторов, включая дозу гемцитабина, частоты инфузии, дозы радиации, прикладного оборудования, зоны и облучения.

Доклинические и клинические исследования показали, что гемцитабин обладает радиосенсибилизирующей активностью. В ходе одного теста, где гемцитабин в дозе 1000 мг/м ² проводился в течение периода до 6 недель, а также терапевтическое облучение и пневмонит, особенно у пациентов, которые использовались для лечения в больших дозах (медианное лечение 4,795 см ³ ). В ходе последующих исследований было предложено, что целесообразно ввести гемцитабин в более низких дозах с сопутствующей лучевой терапией с ожидаемой токсичностью, как это было сделано в ходе исследования M ² , четыре раза) и цисплатин (80 мг/м ² , дважды)) в течение 6 недель. Оптимальный способ безопасного использования гемцитабина с терапевтическими дозами облучения еще не был определен для всех типов опухолей.

Не -duplicate лучевая терапия (> 7 дней). Анализ данных не показал увеличения токсичности с использованием гемцитабина в течение более 7 дней до или после облучения, за исключением случаев «радиационной памяти». Данные показывают, что использование гемцитабина может быть запущено после острых эффектов прохода облучения или, по крайней мере, через неделю после лучевой терапии.

Повторяется повреждение тканей облученных областей после лучевой терапии (таких как эзофагит, колит и пневмонит), при использовании как с сопутствующими, так и с не -данными.

Другие

Комбинированное использование живых ослабленных вакцин, включая вакцины против желтой лихорадки, не рекомендуется из -за риска системного, возможно, смертельного заболевания, в частности у пациентов с иммуносупрессией.

Особенности приложения.

Увеличение продолжительности инфузии и частота введения доз увеличивает токсичность.

Гематологическая токсичность.

Хемцитабин может ослабить функцию костного мозга, проявляемой лейкоцитопении, тромбоцитопении и анемией.

Пациенты, получающие гемцитабин, должны проверить количество тромбоцитов, лейкоцитов и гпанулоцитов перед каждой дозой. Доза Хемзара может быть уменьшена или может быть отложена в случае подавления костного мозга (миелосупрессия). В то же время миелосупрессия является краткой и часто не уменьшает дозу или остановку.

Количество периферических клеток крови может быть уменьшено даже после лечения терапии гемцитабином. Пациенты с нарушением функции костного мозга должны использоваться с осторожностью. Как и в случае с другими цитотоксическими агентами, необходимо учитывать риск кумулятивного подавления костного мозга в случае гемцитабина с другими лекарствами для химиотерапии.

Отказ печени. Препарат с осторожностью должен быть назначен для пациентов с печеночной и почечной недостаточностью, поскольку в клинических испытаниях было недостаточно данных, чтобы рекомендовать точные дозы для таких пациентов. Введение гемцитабина для метастазов в печени, гепатита и анамнезе алкоголизма, а также при циррозе печени может привести к увеличению печеночной недостаточности. Лабораторная оценка почечных и печеночных параметров (включая вирусологические исследования) должна проводиться периодически.

Сопутствующая лучевая терапия.

В ходе сопутствующей лучевой терапии (вместе или ≤ 7 дней после) о токсичности сообщалось.

Живые вакцины.

Использование вакцины против желтой лихорадки и других живых вакцин не рекомендуется у пациентов, получающих лечение гемцитабина.

Синдром обратной задней энцефалопатии.

Сообщалось о случаях синдрома обратной апалопатии (PES) с потенциально тяжелыми последствиями у пациентов, которые получали лечение гемцитабином в качестве монотерапии или в сочетании с другими химиотерапевтическими препаратами. У большинства пациентов, получавших гемцитабин и зарегистрированные случаи синдрома обратной полоса (PES), наблюдалась острая гипертония и эпилептические припадки, а у пациентов также могут быть другие симптомы, такие как головная боль, летаргия, путаница и потеря зрения.

Приведенное выше условия (синдром) диагностируется магнитно -резонансная терапия (МРТ). Синдром обратной задней энцефалопатии является обратным состоянием, при условии, что принимаются надлежащие вспомогательные меры терапии. Если синдром обратной задней энцефалопатии (PES) развивается во время лечения гемцитабина, терапия должна быть прекращена и поддерживает меры, включая контроль артериального давления, противосудорожную терапию.

Сердечно-сосудистая система.

Из -за риска развития сердечных или сосудистых расстройств, связанных с использованием гемцитабина, особое внимание следует уделять рецепту пациентов Hemzar® с историей сердечно -сосудистых заболеваний.

Капиллярная пропитка.

Синдром капиллярной пропитки сообщалось у пациентов, получающих гемцитабин в монотерапии или в сочетании с другими химиотерапевтическими препаратами. При условии, что раннее обнаружение и использование соответствующей терапии синдрома капиллярной пропитки обычно лечится, но также сообщается, что это фатальные последствия. Это состояние возникает из -за повышенной системной сосудистой проницаемости, в которой жидкость и белки из внутрисосудистого пространства просачиваются в интертирии. Сообщалось о следующих клинических признаках: генерализованная отек, увеличение веса, гипоалбуминемия, тяжелая гипотензия, острая почечная недостаточность, отек легких. Введение препарата должно быть прекращено, когда первые признаки синдрома капиллярной пропитки и соответствующей терапии. Синдром капиллярной пропитки может происходить в поздних циклах, он обычно ассоциируется с синдромом дистресса у взрослых.

P аспираторные системы A. _ _

Сообщалось о воздействии на легкие, иногда очень сильные (такие как отек легких, интерстициальный пневмонит или респираторное расстройство взрослых (RDSD)). Если такие явления развиваются, вы должны подумать о прекращении Gemsar. Вы можете улучшить состояние, принимая симптоматическую терапию заранее.

В случае и урогенитальных системах а . _

Гемолитический синдром (Гас.)

Клинические данные, связанные с гемолитическим урем-синдромом (GUS), редко отмечались в данных пост-маркетинга у пациентов, получающих Хемзар. Гемолитический урем-синдром (GUS) потенциально опасен для жизни. Введение препарата должно быть прекращено, когда первые признаки каких -либо доказательств микроангиопатической гемолитической анемии, например, с быстрым снижением содержания гемоглобина с сопровождающим тромбоцитопении, увеличенным билирубином в сыворотке, сыворотке, крови или лактидрогенном билирубине. Почечная недостаточность может быть не обратимой, даже если терапия прекращается и может потребоваться диализ.

Плодородие.

В ходе исследований фертильности гемцитабин вызывал гипосперматогенез у мышей. Таким образом, мужчинам, получающим лечение гемцитабином, не рекомендуется планировать детей в течение и 6 месяцев после терапии. Учитывая возможность потери фертильности из -за лечения гемцитабином, мужчин рекомендуется принимать меры хранения спермы перед началом лечения.

Натрия.

1 флакон хемару, дозировка 200 мг, содержит 3,5 мг (<1 ммоль) натрия, то есть натрий почти отсутствует.

1 флакон Хемзара, дозировка 1000 мг, содержит 17,5 мг (<1 ммоль) натрия, то есть натрий почти отсутствует.

Используйте во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность.

Нет достаточных данных об использовании беременных хемцитабин. Исследования на животных показали репродуктивную токсичность. Учитывая результаты исследований на животных и механизм действия, гемцитабин не должен использоваться во время беременности, за исключением случаев очевидной потребности. Необходимо рекомендовать женщин не быть беременными во время лечения гемцитабином и сообщить врачу, что они забеременеют хемцитабином.

Грудное вскармливание.

Неизвестно, попадает ли гемцитабин грудное молоко, и появление побочных реакций у детей, находящихся на грудном вскармливании, не исключено. Следовательно, грудное вскармливание должно быть прекращено во время лечения гемцитабином.

Плодородие.

У ході досліджень фертильності гемцитабін спричиняв у мишей-самців гіпосперматогенез. Таким чином, чоловікам, які отримують лікування гемцитабіном, не рекомендується планувати народження дітей в ході та впродовж 6 місяців після терапії. Зважаючи на можливість втрати фертильності внаслідок терапії гемцитабіном, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми перед початком лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Жодних досліджень щодо вивчення здатності впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботи з іншими механізмами не проводилось. Оскільки Гемзарâ може спричиняти сонливість, від легкої до помірної, особливо у комбінації з алкоголем, пацієнтам необхідно уникати експлуатації технічних засобів, керування автомобілем, поки вищезазначене явище не зникне.

Спосіб застосування та дози.

Гемцитабін застосовує лише лікар, який має досвід протиракової хіміотерапії.

Рекомендовані дози.

Рак сечового міхура.

Комбіноване застосування. Дорослі. Рекомендована доза Гемзаруâ – 1000 мг/м ² , що вводиться шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії. Цю дозу слід давати у 1-й, 8-й і 15-й дні кожного 28-денного циклу у комбінації з цисплатином. Цисплатин дається рекомендованою дозою 70 мг/м ² у 1-й день після Гемзаруâ або в 2-й день кожного 28-денногo циклу. Потім цей 4-тижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або впродовж якогось 1 циклу можна застосовувати залежно від ступеня тoксичності, якої зазнає пацієнт.

Рак підшлункової залози.

Дорослі. Рекомендована доза Гемзаруâ становить 1000 мг/м ² , що вводиться шляхом внyтpішньовенногo вливання впродовж 30 хв. 1 раз на тиждень впродовж 7 тижнів, після чого робиться тижнева перерва. Наступні цикли складаються зі щотижневиx інфузій впродовж 3 тижнів поспіль з перервою кожного 4-го тижня. 3меншення дози з кожним циклом або впродовж якогось 1 циклу може відбуватися залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Рак легенів недрібноклітинний.

Монотерапія. Дорослі. Рекомендована доза становить 1000 мг/м ² і вводиться шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії 1 раз на тиждень впродовж 3 тижнів, після чого робиться однотижнева перерва. Чотиритижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або впродовж якогoсь 1 циклу можна проводити залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Комбіноване застосування. Дорослі. Рекомендована доза становить 1250 мг/м ² поверхні тіла та вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії впродовж 30 хв. у 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу. Доза препарату може зменшуватися з кожним циклом або впродовж якогось 1 циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий. Цисплатин вводити рекомендованою дозою 75-100 мг/ м ² 1 раз на 3 тижні циклу.

Рак молочної залози.

Комбіноване застосування. Дорослі. ГемзарÒ у комбінації з паклітакселом рекомендовано вводити у такому режимі: паклітаксел (175 мг/м ) вводити у 1-й день впродовж 3-годинної внутрішньовенної інфузії, після нього вводити гемцитабін (1250 мг/м ) впродовж 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії у 1-й і 8-й дні кожного 21-денного циклу. Доза препарату може зменшуватися з кожним циклом або впродовж якогось 1 циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий. Перед першим введенням комбінації гемцитабіну та паклітакселу у пацієнтів має бути абсолютна кількість гранулоцитів щонайменше 1,500 (х10 /л).

Рак яєчників.

Комбіноване застосування . Дорослі. ГемзарÒ у комбінації з карбоплатином рекомендовано вводити у дозах: гемцитабін 1000 мг/м шляхом 30-хвилинного внутрішньовенного вливання у 1-й та 8-й дні 21-денного циклу. У 1-й день циклу після ГемзаруÒ вводити карбоплатин у дозі, що забезпечує AUC 4 мг/мл*хв. Дозу препарату можна зменшувати з кожним циклом або впродовж якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий.

Рак жовчних протоків .

Монотерапія. Дорослі. Рекомендована доза Гемзаруâ – 1000 мг/м ² , що слід вводити внутрішньовенно впродовж 30 хв. Інфузію проводити 1 раз на тиждень 3 тижні поспіль, потім 1 тиждень перерва. Цей чотиритижневий цикл повторювати. Зменшення дози з кожним циклом або впродовж якогось 1 циклу може відбуватися залежно від величини токсичності, якої зазнає пацієнт.

Комбіноване застосування. Дорослі. Гемзарâ у комбінації з цисплатином: рекомендується застосовувати цисплатин 70 мг/м ² у 1-й день циклу шляхом внутрішньовенної інфузії, далі вводити Гемзарâ у дозі 1250 мг/м ² . Гемзарâ вводити в 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Цей 3-тижневий цикл повторювати. Зменшення дози з кожним циклом або впродовж якогось 1 циклу можна застосовувати залежно від ступеня тoксичності, якої зазнає пацієнт. Контроль токсичності та модифікація дози, пов'язана з токсичністю.

Модифікація дози, пов'язана з негематологічною токсичністю.

Для виявлення негематологічної токсичності необхідно здійснювати періодичне об'єктивне обстеження та перевірку функцій нирок і печінки. Зменшення дози з кожним циклом або впродовж якогось 1 циклy можна проводити залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Загалом, при виявленні негематологічної токсичності значного ступеня (Ступінь ІІІ або IV), крім нудоти або блювання, дозу Гемзаруâ можна зменшувати або можна відкласти введення дози при наявності гематологічної токсичності на розсуд лікаря. Поки, на думку лікаря, токсичність не буде скоригована, від лікування слід утриматися.

Модифікація дози, пов'язана із гематологічною токсичністю.

На початку циклу лікування .

У пацієнтів, які застосовують Гемзарâ, перед кожною дозою слід перевіряти кількість тромбоцитів і гранулоцитів. Абсолютна кількість гранулоцитів перед початком циклу повинна становити не менше 1500 (х10 ⁶ /л), а тромбоцитів – 100000 (х10 ⁶ /л).

Впродовж циклу лікування.

У разі необхідності дозу Гемзаруâ можна зменшувати або можна відкласти введення дози при наявності гематологічної токсичності відповідно до такої градації:

*Від введення дози впродовж циклу слід утриматися, поки абсолютна кількість гранулоцитів не досягне значення не менше 500(х10 ⁶ /л), а тромбоцитів – 50000 (х10 ⁶ /л).

*Введення дози не буде відновлено впродовж циклу. Лікування буде розпочато з першого дня наступного циклу, як тільки абсолютна кількість гранулоцитів досягне значення не менше 1500 (х10 ⁶ /л), а тромбоцитів – 100000 (х10 ⁶ /л).

*Введення дози не буде відновлено протягом циклу. Лікування буде розпочато з першого дня наступного циклу, як тільки абсолютна кількість гранулоцитів досягне значення не менше 1500 (х10 ⁶ /л), а тромбоцитів – 100000 (х10 ⁶ /л).

Модифікація дози, пов'язана з гематологічною токсичністю впродовж наступних циклів, для усіх показань.

Дозу Гемзару® необхідно знизити до 75 % від первісної дози, що вводилась на початку лікування, у випадку наступних проявів гематологічної токсичності:

Метод застосування.

Гемзар® добре переноситься впродовж проведення інфузії і його можна вводити при амбулаторному лікуванні. У випадку виникнення гематоми необхідно негайно зупинити введення інфузії та продовжити введення в іншу судину. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнта після проведення інфузії.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти з печінковою і нирковою недостатністю. Препарат з обережністю призначаюти пацієнтам із печінковою і нирковою недостатністю, оскільки в ході клінічних досліджень одержано недостатньо даних, щоб рекомендувати точні дози для таких пацієнтів.

Пацієнти літнього віку (˃65 років). Препарат добре переноситься пацієнтами віком від 65 років. Немає підстав вважати, що необхідні коригування дози пацієнтам літнього віку, крім тих, які вже рекомендовані для всіх пацієнтів.

Діти). Гемцитабін не рекомендовано застосовувати дітям у зв'язку з тим, що недостатньо даних з ефективності та безпеки у цій групі пацієнтів.

Інструкції з приготування розчину (та подальшого розведення, якщо це необхідно). Єдиним випробуваним розчинником для розчинення стерильного порошку Гемзарâ є 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій без консервантів.

Відповідно до значень розчинності максимальна концентрація для Гемзаруâ після приготування розчину становить 40 мг/мл. Відновлення у концентраціях, що перевищують 40 мг/мл, може призвести до неповного розчинення препарату, і цього слід уникати.

1. Приготування розчину та подальше його розведення потрібно здійснювати в асептичних умовах.

2. Для приготування розчину додати не менше 5 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій у флакон, що містить 200 мг порошку гемцитабіну, або не мeнше 25 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій у флакон, що містить 1000 мг порошку гемцитабіну. Загальний об'єм після розчинення становить 5,26 мл (флакони, що містять 200 мг гемцитабіну) та 26,3 мл (флакони, що містять 1000 мг гемцитабіну). Це забезпечує концентрацію гемцитабіну 38 мг/мл, що також враховує об'єм заміщення ліофілізату. Збовтати, щоб розчинити. Можливе подальше розведення приготованого розчину 0,9 % розчином натрію хлориду для ін'єкцій без консервантів. Відповідну кількість лікарського препарату можна вводити одразу після пригoтyвання або ще розвести 0,9 % розчином натрію хлориду для ін'єкцій. Отриманий розчин може бути прозорим або злегка жовтуватим.

3. Засоби для парентерального введення необхідно оглядати перед введенням візуально на наявність сторонніх часток і зміну забарвлення. У разі наявності сторонніх часток розчин не можна застосовувати. Будь-які невикористані частини лікарського засобу або відходи слід знищити відповідно до чинного законодавства.

Передозування.

Відомого антидоту на випадок передозування гемцитабіну немає.

Клінічно допустима токсичність спостерігалася при призначенні дози до 5700 мг/м ² шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії кожні 2 тижні.

У випадку підозри на передозування необхідно здійснювати контроль стану пацієнта, проводити відповідні аналізи крові, у разі необхідності призначати симптоматичну терапію.

Побічні реакції.

Побічні реакції, пов'язані з лікуванням Гемзаром®, про які найчастіше повідомлялося: нудота, як з блюванням так і без, підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАт та АсАт), а також лужної фосфатази спостерігалися у приблизно 60 % пацієнтів; про протеїнурію та гематурію повідомлялося приблизно у 50 % пацієнтів; задишка спостерігалася у 10-40 % пацієнтів (найбільша частота спостерігалась у хворих на рак легень); алергічні висипання на шкірі спостерігалися у 25 % пацієнтів, а у 10 % вони супроводжувалися свербежем.

Частота появи та сила побічних реакцій залежать від дози, швидкості введення, інтервалів між дозами. Дозозалежні побічні реакції включають зниження рівня тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів.

Дані, отримані в ході клінічних досліджень.

Наступна таблиця з побічними реакціями та частотою появи отримана в ході клінічних досліджень. В кожній групі побічні реакції надані в порядку зменшення серйозності, з частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Комбіноване застосування при раку молочної залози.

Частота випадків явищ гематологічної токсичності ступеня ІІІ та IV, зокрема нейтропенії, підвищується при комбінованому застосуванні гемцитабіну з паклітакселем, хоча підвищення частоти виникнення даних побічних реакцій не асоційоване з підвищеною частотою виникнення інфекцій або геморагічних явищ. Слабкість та фебрильна нейтропенія спостерігаються частіше при комбінованому застосуванні гемцитабіну з паклітакселем. Слабкість, яка не асоційована з анемією, зазвичай проходить після першого циклу терапії.

* Нейтропенія IV ступеня, яка тривала понад 7 днів, спостерігалась у 12,6 % пацієнтів при комбінованому застосуванні та у 5 % пацієнтів при застосуванні тільки паклітакселу.

Комбіноване застосування при раку сечового міхура.

Комбіноване застосування при раку яєчників.

Явище сенсорної нейропатії також спостерігалося частіше при комбінованому застосуванні порівняно із застосуванням одного карбоплатину.

Фармацевтичні характеристики.

Несумісність.

Єдиним випробуваним розчинником для розчинення стерильного порошку Гемзарâ є 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій без консервантів.

Термін придатності .

3 роки.

Умови зберігання .

Флакони з ліофілізатом та відтворені розчини зберігають при температурі 15 - 30 °С у недоступному для дітей місці. Відтворений розчин повинен бути використаний протягом 24 годин. Не охолоджувати.

Упаковка.

Скляний флакон з ліофілізатом по 200 мг, 1 г № 1 у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Елі Ліллі енд Компані, США/

Eli Lilly and Company, USA

Ліллі Франс С.А.С, Франція/

Lilly France SAS, France

Місцезнаходження.

Ліллі Корпорейт Сентер (Текнолоджі Сентер) Індіанаполіс, 46285, США/

Lilly Corporate Center (Technology Center) Indianapolis, 46285, USA

Промислова Зона 2, вул. Полковника Ліллі, 67640 Фегершайм, Франція/

Zone Industrielle, 2 Rue du Colonel Lilly, 67640 Fegersheim, France