ИНСПРА табл. п/о 25 мг блистер №30

Для медицинского использования лекарственного средства

Inspra ^® .

(Inspra )

Состав :

Активное вещество : эплеренон;

1 таблетка содержит 25 мг или 50 мг эплеренона;

Вспомогательные вещества : лактоза, моногидрат; микрокристаллическая целлюлоза; натрийный кроскаррелоз; гипромелоза; лаурилсульфат натрия; тальк; стеарат магния; Opadry Yellow YS-1-12524-A.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Базовые физические и химические свойства: таблетки, покрытые оболочкой пленки, желтый цвет, формы алмаза, со стилизованным гравировкой Pfizer на одной стороне таблетки и «NSR» более «25» или «50» - на других таблетках для таблеток 25 мг и 50 мг соответственно.

Фармакотерапевтическая группа. Диуретики сбережения калий. Антагонисты альдостерона. Эплеренон. ATH CODE C03D A04.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия. Epleerenon имеет относительную селективность в связи с рекомбинантными человеческими рецепторами человека к минералокортикоидам по сравнению с его взаимодействием с рекомбинантными человеческими рецепторами к глюкокортикоидам, прогестерону и андрогенам. Epleerenon предотвращает связывание рецепторов с альдостероном - важным гормоном системы ренин-ангиотензин-альдостерона, участвующей в регулировании артериального давления и участвующих в патофизиологических механизмах развития сердечно-сосудистых заболеваний.

Фармакодинамические эффекты. Было продемонстрировано, что эплерен приводит к устойчивому увеличению уровней Renin в плазме крови и уровнем альдостерона в сыворотке, который совпадает с ингибированием пути к отрицательному обратному эффекту альдостерона для секреции ренин. В этом случае увеличение активности в плазме Ринна и уровни альдостерона в крови не приводит к подавлению действия эплеренона.

Во время обучения на определении диапазона дозы в хронической сердечной недостаточности (классы II-IV на классификацию ассоциации в Нью-Йорке кардиологии (NYHA)), добавление эплерена до стандартной схемы лечения привели к ожидаемому дозовому повышению уровня в уровнях. альдостерона. Аналогичным образом, в ходе кардиологически нефрологического обследования эфеса (изучение эффективности и летальности в применении эплеренона пациентами с острым инфарктом миокарда, осложнены дисфункцией левого желудочка и сердечной недостаточности). Лечение эплереном привело к значительному увеличению уровней альдостерона. Полученные результаты подтверждают блокировку рецепторов к минералокортикоидам в этой популяции.

Epleerenon учился во время изучения Эфеса. Это было двойное слепое плацебо-контролируемое исследование 3 года, в которых 6632 субъекты с острым инфарктом миокарда, дисфункция левой желудочке (оценивали в зависимости от фракции левой желудочковой жидкости ≤ 40%) и клиническими признаками сердечной недостаточности. 3-14 дней после острой инфаркта миокарда (медиана было 7 дней) субъектам в дополнение к стандартной обработке полученного Epipleton или плацебо в исходной дозе 25 мг 1 раз в день. Впоследствии доза постепенно (в течение 4 недель) увеличивается для достижения целевой дозы 50 мг 1 раз в день, при условии, что уровень калия в сыворотке ниже 5 ммоль / л. В ходе исследования субъекты получили стандартное лечение, которое включало ацетилсалициловую кислоту (92%), ингибиторы ACE (90%), β-блокаторы (83%), нитраты (72%), диуретики петли (66%) или ингибиторы GMG -Коиааакдуктаза (60%).

Основные конечные точки в исследовании Эфеса были полная смертность и комбинированная конечная точка (фатальное следствие или госпитализация в результате нарушений от сердечно-сосудистой системы). 14,4% субъектов из группы эплеренов и 16,7% групп плацебо умерли (по любой причине), а 26,7% субъектов из группы эплеренов и 30% сайтов из группы плацебо сделали соответствие критериям Комбинированная конечная точка (фатальное следствие или госпитализация в результате нарушений сердечно-сосудистой системы). Таким образом, во время исследования Эфез Эплерен снизил риск смертельного следствия по любым причинам на 15% (Bp 0,85; 95% Di 0,75-0,96; p = 0,008) по сравнению с плацебо, предпочтительно из-за уменьшения летальности из-за нарушений из сердечно-сосудистой системы. Риск смертельного следствия или госпитализации в результате нарушений сердечно-сосудистой системы в использовании эплеренона сократился на 13% (BP 0,87; 95% ди 0,79-0,95, р = 0,002). Снижение абсолютного риска составляло 2,3% для такой конечной точки в качестве полной волатильности, а 3,3% - для такой конечной точки в качестве смертельного следствия или госпитализации из-за нарушений сердечно-сосудистой системы. Клиническая эффективность эплеренона, прежде всего, была продемонстрирована в назначении лечения пациентами в возрасте до 75 лет. Преимущество лечения субъектов 75 лет недостаточно изучено. Улучшение или стабилизация функциональных классификационных показателей для NYHA наблюдалась в статистически значимой доле субъектов, используемых эплереном, по сравнению с пациентами из группы плацебо. Частота развития гиперкалии составляла 3,4% в группе эпенона и 2% в группе плацебо (P <0,001). Частота развития гипокалемии составляла 0,5% в группе эплеронов и 1,5% в группе плацебо (P <0,001).

Во время обследования 147 здоровых добровольцев в целях выявления изменений в ЭКГ во время фармакокинетических исследований не было устойчивого эффекта эплерена при частоте сердечных сокращений, продолжительность интервалов QRS или интервалов PR и QT.

Во время изучения акцента-HF (изучение частоты госпитализации и летальности при применении пациентов с эплереном с сердечной недостаточностью и симптомами степени света) изучала эффективность эффекта эплерена, добавленного к стандартной обработке, к клиническим результатам субъектов с Систолическая сердечная недостаточность и симптомы легкой степени (функциональный класс II в соответствии с классификацией NYHA).

Исследование приняло участие в возрасте 55 лет, в которых фракция выбросов левой желудочке составляла ≤ 30% или ≤ 35%, обеспечивало QRS более чем на 130 секунд, и через 6 месяцев предшествовало исследование, было госпитализировано в результате сердечно-сосудистых расстройств. Или, в котором уровень натриевого пептида типа B (NPB) в плазме крови был не менее 250 пг / мл или уровень N-концевой Pro-NPB в плазме крови был не менее 500 пг / мл у мужчин (750 стр. / ML у женщин). Начальная доза эплеренона составила 25 мг 1 раз в день. Через 4 недели доза была повышена до 50 мг 1 раз в день, при условии, что уровень калия в сыворотке не достиг 5 ммоль / л. Или, если предполагаемая скорость гломерелярной фильтрации составляла 30-49 мл / мин / 1,73 м ² , начальная доза эплеренона составляла 25 мг раз в 2 дня и дальнейшее увеличение до 25 мг 1 раз в день.

В целом, рандомизация (в режиме двойного слепая) 37,77 субъектов была назначена на эплеренон или плацебо на фоне основных лечений с мочегонными средствами (85%), ингибиторами ACE (78%), блокаторами ангиотензина типа II (19 %) Ангиотензинские рецепторы (19%).
β-блокаторы (87%), антитромботические агенты (88%), средства для уменьшения липидов (63%) и гликозидов гликозида (27%). Средний уровень фракции выделения левого желудочка составлял ~ 26%, а средняя продолжительность комплекса QRS составляла ~ 122 мс. Большинство предметов (83,4%) за предыдущие 6 месяцев до рандомизации были госпитализированы в результате нарушений сердечно-сосудистой системы, а около половины этих субъектов - в результате сердечной недостаточности. Приблизительно 20% субъектов имплантировали дефибрилляторы или были на сердечной ресинхронизации терапии.

Основная конечная точка (фатальное следствие сердечно-сосудистых расстройств или госпитализация в связи с сердечной недостаточностью) наблюдалось у 249 субъектов (18,3%) в группе Epleerenon и 356 субъектов (25,9%) в групповом плацебо (BP 0,63; 95% DI 0 , 54-0,74, р <0,001). Эффект эплерена по результатам первичной конечной точки наблюдался стабильно во всех заранее определенных подгрупп.

Вторичная конечная точка (общая смертность) наблюдалась у 171 пациентов (12,5%) в группе эплерен и в 213 году подсказки (15,5%) в группе плацебо (BP 0,76; 95% di 0,62-0,93, p = 0,008 ). Летальное следствие в результате нарушений сердечно-сосудистой системы было зафиксировано в 147 субъектах (10,8%) в Группе Epleerenon и в 185 субъектах (13,5%) в группе плацебо (BP 0,76; 95% DI 0,61-0,93 , p = 0,01).

В ходе изучения гиперкалемии (уровни калия в сыворотке> 5,5 ммоль / л) произошли в 158 субъектах (11,8%) в группе Epleerenon и 96 субъектов (7,2%) в группе плацебо (P <0,001). Гипокалиемия (уровень калия в сыворотке <4 ммоль / л) в группе Eplerenone возникла с статистически значимой более низкой частотой, чем в группе плацебо (38,9% в группе эплеренона и 48,4% в группе плацебо, р <0,0001).

Дети. Использование детей эплеренона с сердечной недостаточностью не исследовано.

В 10-недельном исследовании с участием детей с гипертонией (в возрасте 4-17 лет, N = 304), использование эплеренона в дозах, что привело к воздействию, подобно тому, что у взрослых (25-100 мг в день) не приводит к эффективному снижению артериального давления. В этом исследовании и в исследовании по безопасности 1 год с участием 149 детей, профиль безопасности был похож на то, что наблюдалось у взрослых. Использование эплерена для детей в возрасте до 4 лет с гипертонией не было исследовано, поскольку исследование с участием детей старшего возраста не продемонстрировало эффективность (см. «Способ применения и дозы»).

Исследования любого (долгосрочного) влияния на гормональное состояние детей не проводились.

Фармакокинетика.

Поглощение. Абсолютная биодоступность эплеренона после дозы 100 мг перорально составляет 69%. Максимальная концентрация препарата в плазме крови достигается примерно через 2 часа. Максимальная концентрация плазмы крови (C _max ) и площадь под фармакокинетической кривой (AUC) варьируется в зависимости от дозы в диапазоне 10-100 мг и меньше доза пропорционально при использовании доз более 100 мг. Состояние равновесия происходит в течение 2 дней с начала лечения. Еда не влияет на поглощение препарата.

Распределение. Эплеренон связывается с белками плазмы примерно на 50% и в основном связывается с гликопротеинами α-1-кислорода. Воображаемый объем распределения эплерена в равновесии рассматривается как 50 ± 7 литр. Epleerenon не склонен связываться с эритроцитами.

Биотрансформация. Метаболизм эплеренона предпочтительно проводится за счет фермента CYP3A4. В плазме крови человека не обнаружены активные метаболиты эплеренона.

Разведение. Менее 5% от дозы эплеренона выводится с мочой и фекалиями в виде неизменного препарата. После устного введения одной дозы радиоактивного маркированного препарата приблизительно 32% дозы была получена из организма с фекалиями, а около 67% было выделено с мочой. Срок годности эплеренона составляет около 3-5 часов. Воображаемая плазменная зазор составляет приблизительно 10 л / ч.

Применение в определенных популяциях.

Возраст, пол и гонка. Исследование фармакокинетики эплеренона с дозой 100 мг 1 раз в день проводили с участием таких категорий субъектов в качестве пожилых пациентов (65 лет и старше), пациентов со стороны мужчин, пациенты для женщин, афроамериканцев. Значительные различия в фармакокинетике эплеренона у пациентов, в зависимости от секса не было. У субъектов пожилых людей в равновесии повышенные уровни C _Max (22%) и AUC (45%) по сравнению с младшими пациентами (18-45 лет). В субъектах афроамериканской гонки в состоянии равновесия C _Max был ниже на 19%, а AUC - на 26% ниже (см. Раздел «Способ применения и доза»).

Дети. С помощью фармакокинетической модели популяции для концентраций эквипенона в соответствии с 2 исследованиями, связанными с 51 пациентами в возрасте 4-16 лет, было обнаружено, что вес тела пациента имеет статистически значимое влияние на объем распределения эплеренона, но не на его выход. Предполагается, что объем распределения эплинерена и воздействия пика у пациентов с большим весом тела будет похоже на наблюдаемые у взрослых, с аналогичным весом тела. У пациентов с массы тела 45 кг объем распределения составляет около 40% ниже; Предполагается, что пиковое воздействие будет выше, чем у взрослых обычно наблюдается у взрослых. Дети использовали начальную дозу эплеренона 25 мг 1 раз в день; Через 2 недели доза была увеличена до 25 мг 2 раза в день и в случае клинической необходимости - до 50 мг 2 раза в день. При применении таких доз самые высокие концентрации эплеренона у детей не были значительно выше, чем у взрослых, наблюдаемых у взрослых при нанесении начальной дозы 50 мг 1 раз в день.

Почечная недостаточность. Фармакокинетика Epleerenon оценивалась у пациентов с различными степенями почечной функции и пациентами, которые были в гемодиализ. У пациентов с тяжелой формой почечной недостаточности AUC и C _Max в равновесии увеличивали на 38% и 24% соответственно по сравнению с контрольной группой. У пациентов, которые были в гемодиализе, эти показатели сократились на 26% и 3% соответственно по сравнению с контрольной группой пациентов. Корреляция между оформлением эплеренона с плазмой крови и оформлением креатинина не было обнаружено. Epleerenon не удаляется гемодиализным (см. Раздел «Особенности приложения»).

Отказ печени. Фармакокинетика эплеренона в дозе 400 мг исследована у пациентов с умеренными поражениями печени (класс B. C _Max и Auc Epleerenon в равновесии были повышены на 3,6% и 42% соответственно (см. «Способ применения и доза»). Поскольку исследования использования эплеренона для лечения пациентов с тяжелыми расстройствами функций печени не проводились, назначение эплеренона для таких пациентов противопоказано (см. Раздел «Противопоказания»).

Сердечная недостаточность. У пациентов с сердечной недостаточностью (классы II-IV согласно классификации NYHA, исследования проводились в фармакокинетике эплеренона, которая использовалась в дозе 50 мг. Значение C _Max и AUC в равновесии у пациентов с сердечной недостаточностью составила 38% и 30% соответственно выше, чем у здоровых пациентов соответствующего возраста, массы тела и пола. Согласно этим результатам, анализ популяции фармакокинетики эплеренона, проведенный в подгруппе больных в исследовании эфеса, указывает на то, что оформление эплерена у пациентов с сердечной недостаточностью не отличается от оформления этого препарата у здоровых пожилых людей. добровольцы.

Клинические характеристики.

Индикация.

- Дополнение к стандартной обработке с использованием β-блокаторов с целью снижения риска заболеваемости и летальности, связанных с сердечно-сосудистыми заболеваниями, устойчивыми пациентами с дисфункцией левой желудочкой (фракция левой желудочке ≤ 40%) и клинические признаки сердечной недостаточности. Портировал инфаркт миокарда.

- Дополнение к стандартной оптимальной терапии с целью снижения риска заболеваемости и летальности, связанных с сердечно-сосудистыми заболеваниями, у взрослых пациентов с сердечной недостаточностью II (хронически) в соответствии с классификацией NYHA и дисфункции левой желудочке (фракция выброса левой жеребуи ≤ 30%) (см. Секция фармакодинамики).

Противопоказание.

- повышенная чувствительность к эплеренону или к любому из вспомогательных веществ.

- Уровень калия в сыворотке> 5 ммоль / л во время лечения.

- Почечная недостаточность тяжелой степени (расчетная скорость гломеренной фильтрации <30 мл / мин / 1,73 м ² ).

- недостаточность печени сложной степени (класс C в соответствии с классификацией Childa-Pew).

- Лечение по калийным мочегонным средствам, содержащим калиевые добавки или мощными ингибиторами CYP3A4 (например, Itraconazole, кетоконазол, ритонавир, непольфинавир, кларитромицин, талитромицин и непазодон) (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами. взаимодействия и других типов взаимодействий.

- одновременное использование эплеренона в тройной комбинации вместе с ингибитором ACE и блоком рецептора ангиотензина.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Фармакодинамические взаимодействия.

Калийсервисные диуретические препараты и калиевые добавки. Epleerenon не следует назначать пациентам, которые получают другие диуоретические препараты для калия и калия, а также калийсодержащие добавки благодаря повышенному риску гиперкалемии (см. Раздел «Противопоказания»). Под воздействием калийных диуретических препаратов влияние гипотензивных препаратов и других мочегонсочных агентов также может увеличиваться.

Ингибиторы ACE, блокаторы рецептора ангиотензина. При нанесении эплеренона в сочетании с ингибитором ACE и / или блокатором рецептора ангиотензина риск гиперкалия может увеличить. Рекомендуется проводить тщательный контроль над индикаторами калия и почек и почек, особенно у пациентов с риском почечных функций, например, у пациентов с пожилыми людьми. Epleerenon не следует использовать одновременно в тройной комбинации с ингибитором ACE и блоком рецептора ангиотензина (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).

Литий. Исследования взаимодействия эплерена с литием не проводились. Разом із тим, у пацієнтів, які отримували літій одночасно з інгібіторами АПФ та сечогінними препаратами, були описані випадки токсичної дії літію (див. розділ «Особливості застосування»). Слід уникати одночасного застосування еплеренону та препаратів літію. Якщо немає можливості уникнути застосування цієї комбінації, необхідно контролювати рівень літію в плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин та такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. У разі необхідності призначення циклоспорину та такролімусу в ході лікування еплереноном рекомендовано ретельно контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). За рахунок безпосереднього впливу на клубочкову фільтрацію лікування НПЗП може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів, які входять у групу високого ризику (літній вік та/або зневоднення). Пацієнтам, які отримують еплеренон та НПЗП, до початку лікування слід забезпечити адекватний водний режим та контролювати їх функцію нирок.

Триметоприм. Одночасне призначення триметоприму та еплеренону підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію в сироватці крові та показники функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку та пацієнтів із порушенням функцій нирок.

α-1-блокатори (наприклад, празозин, альфузозин). При комбінуванні α-1-блокаторів та еплеренону існує можливість підсилення гіпотензивної дії та/або розвитку ортостатичної гіпотензії. У ході одночасного застосування α-1-блокаторів слід контролювати клінічний стан пацієнтів щодо ортостатичної гіпотензії.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. Одночасне застосування цих лікарських засобів та еплеренону потенційно може підсилювати гіпотензивну дію та підвищувати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Глюкокортикоїди, тетракозактид. При одночасному призначенні цих лікарських засобів та еплеренону існує можливість послаблення гіпотензивної дії внаслідок затримки рідини та натрію.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження in vitro свідчать, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором
Р-глікопротеїну.

Дигоксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину при одночасному застосуванні з еплереноном зростає на 16 % (90 % ДІ 4-30 %). Слід з обережністю призначати дигоксин в дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Варфарин. Клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій з варфарином описано не було. Слід з обережністю призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Субстрати CYP3A4. Результати фармакокінетичних досліджень зі зразками-субстратами CYP3A4 (тобто мідазоламом та цизапридом) не виявили ознак виражених фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні цих засобів та еплеренону.

Інгібітори CYP3A4.

- Потужні інгібітори CYP3A4: при одночасному застосуванні еплеренону та засобів, що пригнічують активність ферменту CYP3A4, можливий розвиток виражених фармакокінетичних взаємодій. Під впливом потужного інгібітору CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшувалася на 441 % (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування еплеренону та потужних інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину та нефазадону) протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

- Слабкі та помірні інгібітори CYP3A4: застосування одночасно з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом або флуконазолом призводило до виражених фармакокінетичних взаємодій із підвищенням рівнів AUC на 98-187 %. Відповідно, при одночасному призначенні еплеренону та слабких або помірних інгібіторів CYP3A4 доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Індуктори CYP3A4. Одночасне застосування еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP3A4) призводило до зниження AUC еплеренону на 30 %. Застосування потужніших індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин) може призводити до більш вираженого зниження AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективності еплеренону не рекомендовано застосовувати одночасно з цим препаратом потужні індуктори CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій) (див. розділ «Особливості застосування»).

Антациди. Виходячи з результатів клінічного фармакокінетичного дослідження, при одночасному застосуванні еплеренону та антацидних препаратів не очікується виражених взаємодій.

Особливості застосування.

Гіперкаліємія. У ході лікування еплереноном, відповідно до його механізму дії, можливий розвиток гіперкаліємії. У всіх пацієнтів на початку лікування та у ході зміни дози препарату слід контролювати рівні калію в сироватці крові. У подальшому рекомендовано проводити періодичний контроль, особливо у пацієнтів, які входять до групи ризику виникнення гіперкаліємії (таких як пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та діабетом). Після початку лікування еплереноном не рекомендовано використовувати калієвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Було продемонстровано, що зниження дози еплеренону призводить до зниження концентрації калію в сироватці крові. У ході одного дослідження було продемонстровано, що додаткове призначення гідрохлоротіазиду в ході лікування еплереноном компенсувало підвищення концентрації калію в сироватці крові.

При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може збільшуватися. Еплеренон не слід застосовувати одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції нирок (у тому числі з діабетичною мікроальбумінурією) слід регулярно контролювати рівень калію. Зниження функції нирок супроводжується підвищенням ризику гіперкаліємії. Хоча результати дослідження EPHESUS, проведеного з участю пацієнтів з діабетом 2 типу та мікроальбумінурією, обмежені, у цій малій групі пацієнтів спостерігали підвищену частоту виникнення гіперкаліємії. Відповідно лікування таких пацієнтів слід проводити з обережністю. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу.

Порушення функції печінки. У пацієнтів із легкими та помірними порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлда-П'ю) підвищення рівня калію сироватки крові понад 5,5 ммоль/л не відбувалося. Такі пацієнти потребують контролю рівнів електролітів. Застосування еплеренону для лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функцій нирок не вивчали, тому еплеренон протипоказаний до застосування таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Індуктори CYP3A4: одночасне застосування еплеренону та потужних індукторів CYP3A4 не рекомендовано (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування літію, циклоспорину, такролімусу слід уникати під час лікування еплереноном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фертильність. Інформації щодо впливу на фертильність людини немає.

До складу препарату входить лактоза, моногідрат, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими розладами (непереносимістю галактози, вродженою недостатністю лактази Лаппа або синдромом порушення всмоктування глюкози та галактози).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Адекватних даних стосовно застосування еплеренону вагітним жінкам немає. Відомості, отримані у ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосередній або опосередкований несприятливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона та плода, пологи та післяродовий розвиток. Призначати еплеренон вагітним жінкам слід з обережністю.

Годування груддю. Невідомо, чи еплеренон проникає у грудне молоко людини після перорального застосування. Водночас дані доклінічних досліджень свідчать про наявність еплеренону та/або його метаболітів у молоці щурів та про нормальний розвиток потомства, що зазнало впливу еплеренону у такий спосіб. Оскільки потенціал виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні не досліджений, слід вирішити, припиняти годування груддю чи припиняти застосування препарату залежно від важливості препарату для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу еплеренону на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Еплеренон не спричиняє сонливості або порушення когнітивних функцій, але у ході керування автотранспортом або іншими механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення у ході лікування препаратом.

Спосіб застосування та дози .

Дорослі.

Для індивідуального підбору дозування препарат існує у дозах 25 мг та 50 мг. Максимальна добова доза препарату становить 50 мг на добу.

Еплеренон можна застосовувати як з їжею, так і незалежно від прийому їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда. Рекомендована підтримуюча доза еплеренону становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію в сироватці крові (див. таблицю, що наведена нижче).

Лікування еплереноном зазвичай розпочинають через 3-14 днів після гострого інфаркту міокарда.

Пацієнти з серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA. Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю II класу за класифікацією NYHA слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію в сироватці крові (див. таблицю нижче та розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам, у яких рівень калію в сироватці крові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинати лікування еплереноном (див. розділ «Протипоказання»).

Рівень калію в сироватці крові слід визначати до початку лікування еплереноном, у ході першого тижня лікування та через місяць після початку лікування або корекції дози. У разі необхідності слід періодично визначати рівень калію в сироватці крові пізніше впродовж лікування.

Після початку лікування дозу препарату слід коригувати з урахуванням концентрації калію в сироватці крові, як вказано у таблиці нижче.

Корекція дози після початку лікування.

Після тимчасової відміни еплеренону через підвищення рівня калію до ³ 6 ммоль/л відновлення лікування можливе у дозі 25 мг 1 раз на 2 дні після зниження концентрації калію нижче рівня 5 ммоль/л.

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку немає потреби у корекції початкової дози препарату. У зв'язку з віковим зниженням інтенсивності функції нирок ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів літнього віку підвищується. Ризик може додатково збільшуватись у випадку наявності супутнього захворювання, що супроводжується підвищенням системної експозиції препарату, зокрема порушення функцій печінки легкого та помірного ступеня тяжкості. Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції нирок. Пацієнти з легким порушенням функції нирок не потребують корекції початкової дози. Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові та коригувати дозу препарату відповідно до таблиці вище.

Пацієнтам із порушеннями функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) слід починати лікування з дози 25 мг 1 раз на 2 дні та коригувати дозу препарату залежно від концентрації калію (див. таблицю вище). Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Досвід застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв та серцевою недостатністю після інфаркту міокарда відсутній. Для лікування таких пацієнтів еплеренон слід застосовувати з обережністю. Застосування доз, що перевищують 25 мг на добу, пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв не досліджували.

Еплеренон протипоказаний пацієнтам із тяжкими ураженнями нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Еплеренон не видаляється з організму за допомогою діалізу.

Порушення функцій печінки. Пацієнти з легким або помірним порушенням функції печінки не потребують корекції початкової дози. Внаслідок підвищення рівня системної експозиції еплеренону цій категорії пацієнтів та особливо пацієнтам літнього віку рекомендовано проводити частий та регулярний контроль концентрації калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Комбіноване застосування. У разі одночасного застосування зі слабкими або помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, аміодароном, дилтіаземом та верапамілом) можна починати лікування еплереноном з початкової дози 25 мг 1 раз на добу. Доза препарату не повинна перевищувати 25 мг 1 раз на добу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти. Безпека та ефективність застосування еплеренону дітям не встановлена. Наявна на даний час інформація наведена у розділі «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика».

Передозування.

Повідомлень про побічні реакції, пов'язані з передозуванням еплеренону у людей, отримано не було. Очікується, що найімовірнішими проявами передозування препарату у людини будуть артеріальна гіпотензія або гіперкаліємія. Еплеренон неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу. Було продемонстровано, що еплеренон ефективно зв'язується з активованим вугіллям. У випадках розвитку артеріальної гіпотензії слід розпочинати підтримуюче лікування. При розвитку гіперкаліємії слід починати лікування згідно зі стандартами.

Побічні реакції.

У ході двох досліджень (EPHESUS і EMPHASIS-HF) було продемонстровано, що загальна частота розвитку побічних реакцій при застосуванні еплеренону та плацебо була однаковою.

Нижче наведені побічні реакції, які, можливо, пов'язані із застосуванням еплеренону та які виникали у ході лікування частіше, ніж у ході застосування плацебо, або серйозні побічні реакції, що виникали у ході лікування частіше, ніж у ході застосування плацебо, або ті, що були описані у ході постмаркетингового спостереження.

Побічні реакції класифіковано за системами органів та за абсолютною частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100), рідко (≥ 1/10000 - < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (неможливо встановити, базуючись на наявній інформації).

Інфекції та інвазії.

Нечасто: пієлонефрит, інфекції, фарингіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Нечасто: еозинофілія.

З боку ендокринної системи.

Нечасто: гіпотиреоз.

З боку метаболізму та травлення.

Часто: гіперкаліємія (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), гіперхолестеринемія.

Нечасто: гіпонатріємія, зневоднення, гіпертригліцеридемія.

З боку психіки.

Часто: безсоння.

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення, синкопе, головний біль.

Нечасто: гіпестезія.

З боку серця.

Часто: інфаркт міокарда, лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь.

Нечасто: тахікардія.

З боку судин.

Часто: гіпотензія.

Нечасто: тромбоз артерій кінцівок, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: діарея, нудота, запор, блювання.

Нечасто: здуття живота.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Часто: висипання, свербіж.

Нечасто: гіпергідроз, ангіоневротичний набряк

З боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин.

Часто: м'язові спазми, біль у спині .

Нечасто: біль у кістково-м'язовій системі.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Часто: порушення функції нирок (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Нечасто: холецистит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: гінекомастія.

Загальні розлади та розлади у місці введення препарату.

Часто: астенія.

Нечасто: нездужання.

Лабораторні дослідження.

Часто: підвищення сечовини крові, підвищення рівня креатиніну.

Нечасто: зниження кількості рецепторів епідермального фактора росту, підвищення рівня глюкози крові.

У ході дослідження EPHESUS у групі пацієнтів віком ≥ 75 років було зареєстровано чисельно більшу кількість випадків інсульту. Водночас, статистично достовірної різниці у частоті інсультів між групами еплеренону (30) та плацебо (22) виявлено не було. У дослідженні EMPHASIS-HF кількість інсультів у пацієнтів віком ≥ 75 років становила 9 у групі лікування еплереноном та 8 у групі плацебо.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення між користю та ризиками застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до місцевих вимог.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістерах, по 3 блістери у картонних коробках.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Фарева Амбуаз / Fareva Amboise.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Зоне Індастріале, 29 роут дес Індастріс, 37530 Посе-сюр-Сіс, Франція /

Zone Industrielle, 29 route des Industries, 37530 Poce-sur-Cisse, France.