Личный кабинет
ИРИНОТЕКАН АМАКСА конц. д/инф. 20 мг/мл фл. 2 мл №1
rx
Код товара: 317425
Производитель: Amaxa
7 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Иринотекан Амакса
Иринотекан Амакса .
Место хранения:
Активный ингредиент: Иринотекан;
1 мл концентрата содержит 20 мг тригидрата гидрохлоридаринотекана, который соответствует 17,33 мг иринотекана;
Вспомогательные вещества: D-сорбит, молочная кислота, гидроксид натрия, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Концентрат для решения для инфузии.
Основные физико-химические свойства: четкое решение желтого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Другие противоопущенные средства. ATH L01X X19 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Irinotecan Amacex - это полусинтетическое вещество, производное камптотецина. Эта противоопуховая препарата действует как специфический ингибитор ДНК-топоизомеразы I. Под действием карбоксилестереэстеразы в большинстве тканей препарат метаболизируется до соединения SN-38, что сравнивается с irinoteCane, более активна в очищенном топоизомеразе и более цитотоксичном относительно ряда. опухолевые клетки человека и мыши., Ингибирование топоизомеразы ДНК и под действием Irinotecan или Sn-38 приводит к повреждению однородной ДНК, которая блокирует репликативную пробку ДНК и приводит к цитотоксическому действию. Было обнаружено, что такой цитотоксический эффект зависит от времени и специфично для S-фазы клеточного цикла.
Пациенты с уменьшенным активностью UGT1A1.
Уридидифосфатная глюкуронилтрансфераза 1А1 (Ugt1a1) участвует в метаболической инактивации SN-38, активным Irinotecan метаболитом с образованием неактивного SN-38-глюкуронида (Sn-38G). Ген UGT1A1 характеризуется высоким полиморфизмом, что обеспечивает различные метаболические интенсивности в группе. 1 Специальная версия гена UGT1A1 содержит полиморфный участок в области промотора; Эта опция называется UGT1A1 * 28. Этот вариант, а также другие наследственные расстройства выражения UGT1A1 (например, синдром Гюзтера-Наргер) связаны с уменьшенной активностью этого фермента. Результаты метааганализа показывают, что пациенты с синдромом нефти-магазина (тип 1 и 2) или гомозиготы для аллеля UGT1A1 * 28 (синдром) включены в повышенный риск гематологической токсичности (III и IV градусов) после введения средних или высоких доз. изиринотекана (> 150 мг / м 2 ). Взаимосвязь между генотипом UGT1A1 и возникновением диареи из-за действия Irinotecan не установлена.
Пациенты, которые являются известными гомозарядами для аллеля UGT1A1 * 28, следует использовать обычную начальную дозуринотекан. В то же время, по мнению таких пациентов, необходимо соблюдать проявления гематологической токсичности. Для пациентов, в которых во время предыдущих курсов лечения уже возникли проявления гематологической токсичности, необходимо рассмотреть вопрос о снижении исходной дозыринотекан. Точное значение снижения начальной дозы для этой группы пациентов не было установлено. Любые дальнейшие изменения в дозировке должны быть выполнены, основанные на том, как пациент несет лечение (см. Разделы «Способ применения и доза» и «Особенности применения»). Сегодня не хватает клинических данных для заключения о целесообразности генотипирования пациентов с аллелями UGT1A1.
Фармакокинетика.
После введения Irinotecan в дозе 100-750 мг / м 2 , в двухминутном внутривенном вливании каждые 3 недели существует двух- или трехфазная ликвидация плазмы Irinotecan. Средняя плазменная зазор составляет 15 л / ч / м 2 , объем распределения в состоянии равновесия (VDSS) составляет 157 л / м 2 поверхности тела. Средний период полураспада плазмы на первом этапе трехфазной модели составлял 12 минут, во время второй фазы - 2,5 часа, на третьем этапе - 14,2 часа. Ликвидация плазмы SN-38 была двухфазной со средним периодом полураспада в 13,8 часа.
Привязка к плазменным белкам составляет приблизительно 30-68% для irinotecan и 95% для метаболита Sn-38.
Более 50% дозы дозыринотекана, вводили внутривенно, выпущенные в неизмененной форме, 33% выделяются с фекалиями, в основном из-за желчи и 22% - с мочой.
Иринотеканский зазор уменьшается почти на 40% у пациентов с билирубинемией (концентрация общего билирубина в сыворотке крови в 1,5-3 раза выше верхнего предела нормы). У этих пациентов доза Irinotecan 200 мг / м 2 приводит к воздействию препарата в плазме крови, что сопоставимо с дозой 350 мг / м 2 у пациентов с раком с нормальными показателями функций печени.
Интенсивность наиболее выраженного токсического воздействия иринотекана (например, лейконита и диарея) связана с влиянием (площадью под кривой «концентрация - время») неизменных иринотекана и ее метаболита SN-38. Значительная взаимосвязь наблюдалась между гематологической токсичностью (снижение количества лейкоцитов и нейтрофилов до минимума) или интенсивность диареи и величины площади под кривой «концентрация-время» Иринотекана и ее метаболитой SN-38 в монотерапии.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение пациентов с широко распространенным колоректальным раком:
- В сочетании с 5-фторурацилом и фолиевой кислотой, если пациенты не получали предварительную химиотерапию для лечения общего заболевания;
- Как монотерапия, если установленный режим обработки с использованием 5-фторурацила был неэффективным.
Irinotecan Amaxa в сочетании с CetuxiMab приведен для лечения пациентов с метастатическим колоректальным раком, сопровождаемым усиленным выражением рецептора фактора роста (CENC), который ранее не получил химиотерапию, или после неэффективной цитотоксической терапии, которая включала в себя Irinotecan.
В сочетании с 5-фторурацилом, фолиновой кислотой и бетацизуром, иринотанской Amax используется в качестве первой линии терапии пациентами с метастатическими карциномами толстой или прямой кишки.
В сочетании с CapeCitabine (с добавлением Bevatzumab или без него) IRyinotan Amox используется в качестве первой линии терапии пациентам с метастатическим колоректальным раком.
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из вспомогательных компонентов.
- Хронические воспалительные заболевания кишечника и / или кишечная непроходимость (см. Раздел «Особенности применения»).
- Период грудного вскармливания (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
- Уровень билирубина выше верхнего предела нормы более чем в 3 раза (см. Разделы «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).
- Тяжелая недостаточность костного мозга.
- Условие здоровья для индекса переменного тока> 2.
- Сопутствующее обращение с Зорбоем (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Невозможно исключить взаимодействие между иринотечанными и блокаторами нервно-мышечного взаимодействия. Поскольку Irinotecan Amaxa обладает антихолинестеровыми эффектами, препараты, которые также обладают антихолинестеровыми эффектами, могут увеличить продолжительность нервно-мышечной блокировки сексиметониума и противодействуя нейромескулярной блокированию не-деоблизующихся препаратов.
Результаты нескольких исследований были продемонстрированы, что одновременное использование противосудорожных препаратов CYP3A (таких как карбамазепин, фенобарбитал или фенитоин) приводит к снижению эффективности иринотекана, Sn-38 и Sn-38-глюкуронида, что, в свою очередь, приводит к Снижение фармакодинамического эффекта. Эффект таких противосудорожных препаратов должен был уменьшить AUC для SN-38 и SN-38-глюкуронида на 50% или даже больше. В дополнение к индукции цитохрома P450 3A4, уменьшение уровня воздействия иринотекана и его метаболитов также может быть связано с повышенной глюкуронизацией и более интенсивной желчью.
В результате исследования было обнаружено, что одновременное использование кетоконазола привело к снижению AUC метаболита APC на 87%, а метаболит AUC SN-38 снизился на 109% по сравнению с использованием иринотекана в качестве монотерапии.
Осторожно следует наблюдать при лечении пациентов, которые одновременно принимают ингибиторы (например, кетоконазол) или индукторов (например, рифампицин, карбамазепин, фенобарбитал или фенитоин) метаболизм лекарственных средств через цитохрому P450 3A4. Следует избегать одновременного использования иринотекана и индукторов / ингибиторов этой метаболической дорожки, потому что оно может привести к изменениям в метаболизме иринотекана.
В небольшом исследовании фармакокинетики, где irinotecan в дозе 350 мг / м 2 поверхности тела вводили в сочетании с питомником (Peryericum Perforatum) в дозе 900 мг, было снижение концентрации SN- 38, Активный Irinotecan Metabolite, в плазме крови на 42%. Поэтому не следует использовать для использования одновременно с irinotecan (см. Раздел «Противопоказания»).
Одновременное использование иринотекана с 5-фторурацил и фолиновой кислотой (5-FL / FC) в комбинированной терапии не меняет свою фармакокинетику.
Атацанавира сульфат. Одновременная цель Иринотекана с атазанавиром сульфатом (мощный ингибитор CYP3A4 и UGT1A1) может увеличить экспозицию системы Irinotecan SN-38 Active Metabolite. Врачи должны учитывать эту возможность с одновременным введением этих двух лекарств.
Взаимодействия, характерные для всех цитотоксических препаратов.
Из-за увеличения риска тромбоза пациенты с заболеваниями опухоли часто используют антикоагулянты. При наличии показаний к назначению антикоагулянтов в витамина К его необходимо чаще, чем обычно контролировать MNV (международное нормализованное соотношение). Это связано с узким терапевтическим диапазоном этих препаратов, высокой индивидуальной изменчивостью индексов тромбогенности крови и возможность взаимодействия антикоагулянтов для внутреннего применения и противоопухолевых химиотерапевтических препаратов.
Лекарства, одновременные цели с препаратом Irinotecan Amacex противопоказаны.
Вакцина против желтой лихорадки - благодаря риску развития обобщенной реакции на вакцину с летальным следствием.
Лекарства, одновременное назначение которого с препаратом Iryinotan Amaka не рекомендуется.
Живые аттенуированные вакцины (за исключением вакцины желтой лихорадки) - благодаря риску системных заболеваний с возможным летальным следствием (например, инфекцией). Этот риск увеличивается, если пациенты имеют подавленную иммунную систему из-за основного заболевания. Инактивированные вакцины должны быть использованы, если они существуют (полиомиелит).
Фенитоин - благодаря риску обострения судом благодаря снижению интенсивности поглощения фенитоина в пищеварительном тракте под воздействием цитотоксического препарата или из-за риска повышения токсичности из-за роста интенсивности Метаболическая трансформация под воздействием фенитоина.
Лекарства, которые вместе с препаратом Irinotecan Amaxes должны использоваться с осторожностью.
Циклоспорин, такролимус - благодаря риску чрезмерного ингибирования иммунной системы с риском развития пролиферации лимфоцитов.
Информация о влиянии Cetuximab в профиль безопасности Иринотекана или аналогичный эффект Иринотекана на CetuxiMab.
В случае диареи, лейкопении или нейтропении тяжелой степени в комбинированной терапии с бевацизумабом и иринотеканом пациенты должны изменить дозуринотекан, как указано в «методе применения и дозы».
Особенности приложения.
Применение препарата Irinotecan Amaxes должно быть исключительно в отделении, специализирующейся на проведении цитотоксической химиотерапии. Препарат следует использовать исключительно под контролем квалифицированного врача, специализирующегося на контролирующем противоположном химиотерапевтическом лечении.
Учитывая характер и частоту развития побочных реакций, в следующих случаях Irinotecan Amax может быть использован только после оценки соотношения ожидаемых преимуществ и возможных рисков от лечения:
- для лечения пациентов с факторами риска, в частности пациентов с общем государственным индексом, показатель которого равен 2;
Отложенная диарея.
Пациентам следует сообщать о риске отсроченной диареи, которая происходит более 24 часов после использования препарата Irinotecan Amaxa и в любое время до следующего курса лечения. В монотерапии средняя разработка первого эпизода жидких неисправностей составляла 5 дней от введения Irinotecan Amax. Пациенты не должны откладывать доктора о развитии диареи и немедленно начать соответствующую терапию.
Группа повышенного риска диареи, пациентов, которые ранее получали радиационную терапию живота или таза, больных, в которых гипеленокцитоз, пациенты с индексом состояния здоровья на шкале ВОЗ и 2 и женщин. При отсутствии надлежащего лечения диарея может иметь угрозу для жизни, особенно если она сопровождается нейтропенией.
После первого эпизода жидких увольнений пациент должен немедленно начать получать большое количество жидкости, содержащих электролиты и проводят соответствующие антидиатрическую обработку. Проведение антидиозного лечения необходимо в отделении, где пациент был введен в инъекцию Иринотеканской Амакса. После выписки из больницы пациент должен получить обозначенные препараты, чтобы иметь возможность начать лечение диареи сразу после его возникновения. Кроме того, пациенты должны сообщать о появлении диареи или доктора отдела, в котором пациент был введен в Irinotecan Amax.
Поддержка сегодняшнего антиадредиационного лечения является использование больших доз лопремамида (4 мг для первого применения, затем 2 мг каждые 2 часа). Лечение должно проводиться в течение 12 часов после последнего эпизода жидкого опорожнения. Схема лечения не подлежит модификации. Лоперамид в таких дозах ни в коем случае не следует использовать дольше 48 часов из-за риска развития паралитической кишечной непроходимости; В то же время лечение не должно длиться не более 12 часов.
В случае, когда диарея сопровождается тяжелой нейтропенией (количество нейтрофилов ниже 500 клеток / мм 3 ), в дополнение к антидиатрической обработке профилактической целью применения антибиотиков широкого спектра действия.
В дополнение к использованию антибиотиков для лечения диареи рекомендуется госпитализировать пациентов в следующих случаях:
- диарея сопровождается лихорадкой;
- Диарея тяжелой степени (требуется регидратация в внутривенном пути);
- Диарея хранится в течение 48 часов после начала лечения с высокими дозами лоперамида.
Пациенты с сильной диареей рекомендуются для уменьшения дозы в последующих циклах лечения (см. Раздел «Способ применения и доза»).
Влияние на систему крови.
Во время лечения препарат и Rinoteach Amaka рекомендуется еженедельно контролировать клинический анализ крови. Пациенты должны быть предупреждены о риске развития нейтропении и значимости лихорадки. Необходимо немедленно начать лечение лихорадочной нейтропении (температура> 38 ° C и количество нейтрофилов ≤1000 клеток / мм 3 ) в больнице с внутривенным введение антибиотиков широкого спектра действий. Пациенты с осложнениями тяжелой степени из системы крови рекомендуются для уменьшения дозы последующих циклов лечения (см. Раздел «Способ применения и доза»). У пациентов с тяжелой степенью риск развития инфекций и проявлений гематологической токсичности увеличивается. Такие пациенты должны быть клиническими анализом крови.
Нарушения печени.
Пациенты с уровнями билирубина над верхним пределом нормы в 1,5-3 раза в недельном управлении клиническим анализом крови благодаря снижению иринотеканскому оформлению (см. Раздел «Фармакокинетика») и повышенный риск гематотоксичности. Не слід вводити Іринотекан Амакса пацієнтам з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми більш ніж у 3 рази (див. розділ «Протипоказання»).
Нудота та блювання.
Гострий холінергічний синдром.
Розлади з боку дихальної системи.
Пацієнти літнього віку.
Пацієнти з обструкцією кишечнику.
Пацієнти з порушеннями функцій нирок.
Оскільки препарат містить D-сорбіт, його не можна застосовувати для лікування пацієнтів зі спадковою непереносимістю фруктози.
У пацієнтів зі зневодненням внаслідок діареї та/або блювання, а також у пацієнтів з сепсисом відзначалися нечасті випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу.
Протягом лікування та щонайменше протягом 3-х місяців після завершення лікування пацієнтам слід застосовувати засоби контрацепції.
Слід уникати застосування іринотекану в комбінації з потужними інгібіторами (наприклад, кетоконазол) або індукторами (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, звіробій) CYP3A4, оскільки таке поєднання може змінити метаболізм іринотекану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Період вагітності.
Даних щодо застосування іринотекану вагітним жінкам немає. У дослідженнях на тваринах було продемонстровано, що іринотекан чинить ембріотоксичну та тератогенну дію. Таким чином, беручи до уваги результати досліджень на тваринах та механізм дії іринотекану, не слід застосовувати даний препарат під час вагітності, особливо у першому триместрі, за винятком нагальної потреби. Користь від лікування слід порівнювати з можливим ризиком для плода в кожному окремому випадку.
Жінки, які можуть завагітніти.
Жінкам, які можуть завагітніти, і чоловікам репродуктивного віку слід вживати ефективних контрацептивних заходів протягом лікування та 3 місяці після лікування.
Вплив на репродуктивну функцію.
Інформація стосовно впливу іринотекану на репродуктивну функцію людини відсутня. У дослідженнях на тваринах були документально зареєстровані побічні реакції іринотекану на репродуктивну функцію потомства.
Період годування груддю.
Невідомо, чи виділяється іринотекан у грудне молоко людини. Мічений 14 С іринотекан був виявлений у молоці самок щурів. Відповідно, через можливість виникнення побічних реакцій у дітей, яких годують груддю, на час лікування іринотеканом годування груддю слід призупинити (див. розділ «Протипоказання»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або порушень зору протягом 24 годин після застосування лікарського засобу Іринотекан Амакса та рекомендувати їм при виникненні зазначених вище симптомів не керувати автотранспортом та не працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат призначений виключно для дорослих. Розчин для інфузій необхідно розбавити і вводити у периферичну або центральну вену.
Приготування до внутрішньовенного введення розчину.
Подібно до інших препаратів, що вводять шляхом ін'єкції, розчин препарату Іринотекан Амакса слід готувати з дотриманням вимог асептики. Якщо у флаконі або після розчинення є помітний преципітат, препарат слід утилізувати з дотриманням стандартних процедур утилізації цитотоксичних препаратів.
Дотримуючись норм асептики, відбирають каліброваним шприцом необхідну кількість розчину препарату Іринотекан Амакса з флакона та вводять дозу в пакет або пляшку об'ємом 250 мл, що містить 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози. Ретельно перемішують розчин, вручну обертаючи ємкість.
Рекомендовані дози.
Монотерапія (для пацієнтів, які раніше отримували лікування).
Рекомендована доза препарату Іринотекан Амакса становить 350 мг/м 2 поверхні тіла, введених шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 30–90 хв через кожні 3 тижні (див. розділ «Особливості застосування»).
Комбінована терапія (для пацієнтів, які раніше не отримували лікування).
Ефективність та безпеку застосування іринотекану у комбінації з 5-фторурацилом (5-ФУ) та фолінієвою кислотою (ФК) оцінювали за нижчезазначеною схемою дозування (див. розділ «Фармакодинаміка»). Рекомендована доза іринотекану становить 180 мг/м 2 1 раз на 2 тижні у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30–90 хвилин, після чого вводять фолінієву кислоту і 5-фторурацил. Інформацію про дози і способи супутнього введення цетуксимабу можна знайти в короткій характеристиці даного лікарського засобу. Зазвичай застосовують таку ж дозу іринотекану, як і в попередніх курсах лікування із застосуванням схем, що включають іринотекан. Іринотекан слід вводити не раніше ніж через 1 годину після закінчення інфузії цетуксимабу.
Корекція дози.
Іринотекан Амакса слід вводити після адекватного зникнення усіх побічних реакцій до ступеня 0 або 1 за шкалою NCI-CTC (загальні критерії оцінки токсичності Національного інституту раку) та після повного припинення пов'язаної з лікуванням діареї.
На початку наступного курсу введення шляхом інфузії дозу препарату Іринотекан Амакса та 5-ФУ, якщо застосовується, слід знижувати залежно від проявів побічних реакцій найтяжчого ступеня, що спостерігалися під час попередньої інфузії. Слід відкласти початок лікування на 1-2 тижні для зникнення пов'язаних з лікуванням побічних реакцій.
При розвитку нижчезазначених побічних реакцій дозу препарату Іринотекан Амакса та/або 5-ФУ, якщо застосовується, слід знизити на 15–20 %:
- гематотоксичність (нейтропенія IV ступеня, фебрильна нейтропенія (нейтропенія III–IV ступеня, що супроводжується гарячкою II–IV ступеня), тромбоцитопенія та лейкопенія (IV ступеня));
- негематологічна токсичність (III–IV ступеня).
Слід дотримуватися рекомендацій з модифікації дози цетуксимабу при його застосуванні в комбінації з іринотеканом згідно з інформацією, наведеною в короткій характеристиці цетуксимабу.
Інформацію про модифікацію дози бевацизумабу при комбінованому лікуванні бевацизумабом з іринотеканом/5-ФУ/ФК можна знайти в короткій характеристиці бевацизумабу.
Тривалість лікування.
Лікування препаратом І ринотекан Амакса слід продовжувати до об'єктивного прогресування захворювання або до розвитку ознак неприпустимої токсичності.
Пацієнти з порушеннями функцій печінки.
Монотерапія.
Пацієнтам з індексом загального стану ≤ 2 за шкалою ВООЗ початкову дозу лікарського засобу Іринотекан Амакса необхідно визначати за рівнем білірубіну в крові. У таких пацієнтів з гіпербілірубінемією та протромбіновим часом, більшим на 50 %, кліренс іринотекану знижується (див. розділ «Фармакокінетика»), внаслідок чого зростає ризик розвитку гематотоксичності. Тому такій категорії пацієнтів слід щотижня контролювати показники клінічного аналізу крові.
- Пацієнтам з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми не більш ніж у 1,5 рази рекомендована доза препарату становить 350 мг/м 2 поверхні тіла.
- Пацієнтам з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми у 1,5‑3 рази рекомендована доза становить 200 мг/м 2 поверхні тіла.
- Пацієнтам з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми більш ніж у 3 рази не слід застосовувати іринотекан (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Інформація щодо застосування іринотекану у комбінації з іншими препаратами пацієнтам з ураженнями печінки відсутня.
Пацієнти з порушенням функцій нирок.
Застосовувати Іринотекан Амакса пацієнтам з порушенням функцій нирок не рекомендується, оскільки дослідження щодо застосування препарату такій категорії пацієнтів не проводилося (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Пацієнти літнього віку.
Спеціальних фармакокінетичних досліджень за участю пацієнтів літнього віку не проводили. Водночас пацієнтам цієї групи слід ретельно підбирати дозу, оскільки у них набагато частіше виявляється зниження біологічних функцій. Пацієнти цієї групи потребують більш інтенсивного спостереження (див. розділ «Особливості застосування»).
Подібно до інших протипухлинних препаратів, Іринотекан Амакса слід готувати до застосування та вводити з обережністю. Використання захисних окулярів, маски та рукавичок є обов'язковим.
У разі потрапляння концентрату або розчину для інфузії на шкіру слід негайно змити розчин та ретельно вимити місце контакту водою з милом, а у разі потрапляння на слизові оболонки - слід негайно змити водою.
Утилізація.
Всі матеріали, що застосовуються для розчинення та введення препарату, підлягають утилізації відповідно до стандартних процедур медичного закладу, що застосовуються до цитотоксичних препаратів.
Діти.
Препарат призначений для застосування тільки дорослими.
Передозування.
Були отримані повідомлення про передозування, що може мати летальний наслідок, при застосуванні доз препарату, що приблизно вдвічі перевищували рекомендовану терапевтичну дозу. Найбільш значущими побічними реакціями були нейтропенія тяжкого ступеня та діарея тяжкого ступеня. Відомого антидоту до іринотекану не існує. Слід проводити максимально інтенсивне підтримуюче лікування, щоб запобігти зневодненню внаслідок діареї та вилікувати можливі інфекційні ускладнення.
Побічні реакції.
Описані у цьому розділі побічні реакції стосуються іринотекану.
Найчастіші побічні реакції: рання і відстрочена діарея, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, алопеція і гарячка за відсутності інфекційного захворювання. Прояви токсичності, що потребують обмеження дози і серйозні побічні ефекти, які вимагають негайної медичної допомоги: рання та відстрочена діарея, що можуть бути тяжкого ступеня та стійкими, нейтропенія, нудота та/або блювання і ускладнене дихання.
Частота побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 до <1/10; нечасто ≥1/1000 до <1/100; рідко ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома – не можуть бути оцінені з наявних даних. Про перелічені нижче побічні реакції, розцінені як можливо або імовірно пов'язані із застосуванням препарату Іринотекан Амакса, повідомлялося для 765 пацієнтів, які отримували препарат як монотерапію в рекомендованій дозі 350 мг/м 2 поверхні тіла, та для 145 пацієнтів, які отримували Іринотекан Амакса у комбінації з 5-ФУ або ФК кожні 2 тижні у рекомендованій дозі 180 мг/м 2 поверхні тіла.
Розлади шлунково-кишкового тракту.
Відстрочена діарея.
Діарея, що виникає більш ніж через 24 години після застосування препарату, є проявом токсичності, що лімітує дозу препарату Іринотекан Амакса.
- Монотерапія: діарея тяжкого ступеня спостерігалася у 20 % пацієнтів, які дотримувались рекомендацій щодо лікування діареї. Протягом циклів лікування, що піддавались оцінці, діарея тяжкого ступеня спостерігалася у 14 % пацієнтів. Медіана розвитку першого епізоду рідких випорожнень становила 5 днів з моменту введення препарату Іринотекан Амакса.
- Комбінована терапія: діарея тяжкого ступеня спостерігалася у 13,1 % пацієнтів, які дотримувались рекомендацій щодо лікування діареї. Протягом циклів лікування, що піддавались оцінці, діарея тяжкого ступеня спостерігалася у 3,9 % пацієнтів.
Були описані нечасті випадки розвитку псевдомембранозного коліту, один з них отримав бактеріологічне підтвердження ( Clostridium difficile ).
Нудота та блювання.
- Монотерапія: нудота та блювання тяжкого ступеня спостерігалися приблизно у 10 % пацієнтів, які отримували протиблювотні засоби.
- Комбінована терапія: спостерігалася нижча частота розвитку нудоти та блювання тяжкого ступеня (2,1 % та 2,8 % пацієнтів відповідно).
Зневоднення.
Були описані часті випадки зневоднення, що зазвичай було пов'язане з діареєю та/або блюванням. У пацієнтів зі зневодненням, що асоціювалося з діареєю та/або блюванням, відзначалися нечасті випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу та серцевої діяльності. Повідомлялося про рідкісні випадки гіпокаліємії та гіпонатріємії, що переважно були пов'язані з діареєю та блюванням.
Інші розлади з боку шлунково-кишкового тракту.
Випадки розвитку запорів, пов'язаних із застосуванням препарату Іринотекан Амакса та/або лопераміду, спостерігалися з такою частотою:
- монотерапія: менш ніж у 10 % пацієнтів;
- комбінована терапія: 3,4 % пацієнтів.
Повідомлялося про нечасті випадки обструкції кишкового тракту, кишкової непрохідності або шлунково-кишкової кровотечі, а також про рідкісні випадки коліту (у тому числі тифліту), ішемічного та виразкового коліту. Повідомлялося про рідкісні випадки перфорації кишечнику. Інші реакції легкого ступеня включали анорексію, біль у животі та мукозит. Із терапією іринотеканом асоціювалися рідкісні випадки симптоматичного та безсимптомного панкреатиту. Рідкісні випадки симптоматичного та безсимптомного панкреатиту асоціювалися з терапією іринотеканом.
Розлади з боку системи крові.
Нейтропенія є проявом токсичності, що лімітує дозу. Нейтропенія мала оборотний та некумулятивний характер. Медіана досягнення мінімального рівня нейтрофілів становила 8 днів як при монотерапії, так і при комбінованій терапії.
- Монотерапія: нейтропенія спостерігалася у 78,7 % пацієнтів; при цьому у 22,6 % від зазначеної кількості пацієнтів нейтропенія була тяжкого ступеня (рівень нейтрофілів <500 клітин/мм 3 ). Протягом циклів лікування, що піддавались оцінці, у 18 % пацієнтів число нейтрофілів знижувалось до рівня менше 1000 клітин/мм 3 , а у 7,6 % – до рівня менше 500 клітин/мм 3 . Зазвичай повне одужання наступало до 22-го дня. Про розвиток гарячки з тяжкою нейтропенією повідомлялося у 6,2 % пацієнтів в 1,7 % циклів лікування. Інфекційні захворювання розвивались приблизно у 10,3 % пацієнтів (2,5 % циклів лікування). Приблизно у 5,3 % пацієнтів (1,1 % циклів лікування) інфекційні захворювання були пов'язані з тяжкою нейтропенією та у 2 випадках призвели до летального наслідку. Приблизно для 58,7 % пацієнтів повідомлялося про анемію (у 8 % рівень гемоглобіну був менше ніж 8 г/дл, а у 0,9 % – менше ніж 6,5 г/дл). У 7,4 % пацієнтів (1,8 % циклів) спостерігалася тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів <100000/мм 3 ); у 0,9 % пацієнтів (0,2 % циклів) кількість тромбоцитів знижувалась до ≤50000/мм 3 . Майже у всіх пацієнтів одужання наставало до 22 дня.
- Комбінована терапія: нейтропенія спостерігалася у 82,5 % пацієнтів, при цьому у 9,8 % із зазначеної кількості пацієнтів нейтропенія була тяжкого ступеня (рівень нейтрофілів <500 клітин/мм 3 ). Протягом циклів лікування, що піддавались оцінці, у 67,3 % пацієнтів число нейтрофілів знижувалось до рівня менше 1000 клітин/мм 3 , а у 2,7 % – до рівня менше 500 клітин/мм 3 . Зазвичай повне одужання наступало до 7‑8 дня. У 3,4 % пацієнтів та у 0,9 % циклів лікування виникала гарячка з тяжкою нейтропенією. Інфекційні захворювання розвивалися приблизно у 2 % пацієнтів (0,5 % циклів лікування); приблизно у 2,1 % пацієнтів (0,5 % циклів лікування) інфекційні захворювання були пов'язані з тяжкою нейтропенією та у одному випадку призвели до летального наслідку. У 97,2 % пацієнтів повідомлялося про анемію (у 2,1 % рівень гемоглобіну був меншим за 8 г/дл). Тромбоцитопенія (<100000 тромбоцитів/мм 3 ) спостерігалася у 32,6 % пацієнтів та у 21,8 % циклах лікування. Випадків тяжкої тромбоцитопенії (рівень тромбоцитів <50000/мм 3 ) не спостерігалося.
У постмаркетинговому періоді застосування було отримано повідомлення про 1 випадок розвитку периферичної тромбоцитопенії з утворенням антитіл до тромбоцитів.
Інфекції та інвазії.
Системні розлади та реакції у місці проведення інфузії.
Гострий холінергічний синдром.
Тимчасовий гострий холінергічний синдром тяжкого ступеня спостерігався у 9 % пацієнтів при монотерапії та у 1,4 % пацієнтів при комбінованій терапії. Основними симптомами цього синдрому були рання діарея та різноманітні інші симптоми, такі як біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, артеріальна гіпотензія, розширення судин, підвищена пітливість, озноб, нездужання, запаморочення, порушення зору, міоз, посилене сльозо- та слиновиділення, що виникали під час інфузії чи протягом 24 годин після інфузії препарату Іринотекан Амакса. Ці симптоми зникали після введення атропіну (див. розділ «Особливості застосування»).
Розлади з боку серця.
Розлади з боку дихальної системи.
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин.
Розлади з боку імунної системи.
Повідомлялося нечасто про розвиток алергічних реакцій легкого ступеня та про рідкі випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій.
Розлади з боку кістково-м'язової системи.
Повідомлялося рідко про такі ранні ефекти, як м'язові скорочення або судоми та парестезія.
Лабораторні дослідження .
При монотерапії іринотеканом спостерігається транзиторне і від слабкого до помірного ступеня підвищення рівнів трансаміназ, лужної фосфатази або білірубіну в сироватці крові при відсутності прогресуючих метастазів печінки; підвищення рівнів гамма-глутамілтранспептидази, транзиторне і від слабкого до помірного ступеня підвищення рівнів креатиніну у сироватці крові; при терапії іринотеканом у складі комбінованої терапії спостерігаються транзиторні рівні (I та II ступеня) аланінамінотрансферази, глутамат-оксалотрансамінази, лужної фосфатази або білірубіну в сироватці крові відповідно при відсутності прогресуючих метастазів печінки.
Транзиторний III ступінь спостерігається у пацієнтів, IV ступінь не спостерігається.
Зустрічаються підвищення рівня амілази і/або ліпази; випадки гіпокаліємії та гіпонатріємії, які, головним чином, зумовлені діареєю та блюванням. Гіпомагнезіємія.
Розлади нервової системи.
У постмаркетинговому періоді дуже рідко повідомлялося про тимчасові розлади мовлення, пов'язані з застосуванням препарату Іринотекан Амакса.
Розлади репродуктивної системи : біль у молочних залозах.
У клінічних дослідженнях повідомлялося про додаткові реакції, пов'язані із застосуванням препарату, але такі реакції не задовольняють зазначені вище критерії (реакції I–IV ступенів за NCI, що зустрічаються у більш ніж 10 % учасників, або явища III–IV ступенів за NCI, пов'язані із застосуванням препарату). Такими реакціями є риніт, посилене слиновиділення, міоз, сльозотеча, підвищена пітливість, почервоніння обличчя, брадикардія, запаморочення, синдром розпаду пухлини та утворення виразок товстої кишки.
Післяреєстраційне спостереження.
- Розлади з боку серцево-судинної системи.
Після застосування іринотекану спостерігалися випадки розвитку ішемії міокарда, переважно у пацієнтів з наявними захворюваннями серця, іншими відомими факторами ризику розвитку захворювань серця та у пацієнтів, які раніше отримували цитотоксичну хіміотерапію.
- Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.
Були описані нечасті випадки обструкції травного тракту, кишкової непрохідності, розширення товстої кишки або шлунково-кишкової кровотечі, а також рідкісні випадки коліту (у тому числі тифліту), ішемічного та виразкового коліту. У деяких випадках коліт був ускладнений утворенням виразок, кровотечею, кишковою непрохідністю або розвитком інфекційного захворювання. Також повідомлялося про випадки непрохідності без попереднього коліту. Повідомлялося про рідкісні випадки перфорації кишкового тракту.
Рідко спостерігалися випадки розвитку безсимптомного панкреатиту або безсимптомного підвищення рівня ферментів підшлункової залози.
- Гіповолемія.
Повідомлялося про випадки порушення функцій нирок та гострої ниркової недостатності, зазвичай у пацієнтів з інфекційними захворюваннями та/або зниженням об'єму циркулюючої крові, спричиненими шлунково-кишковою токсичністю тяжкого ступеня. У пацієнтів зі зневодненням внаслідок діареї та/або блювання, а також у пацієнтів із сепсисом спостерігалися випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу.
- Розлади з боку імунної системи.
Повідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості, у тому числі тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій.
- Розлади з боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин.
Повідомлялося про такі ранні ефекти, як м'язові скорочення або судоми, а також парестезія.
- Розлади з боку нервової системи.
У пацієнтів, які застосовували іринотекан, повідомлялося про порушення мовлення, як правило, транзиторне. У окремих випадках порушення мовлення пов'язували з холінергічним синдромом, що розвивався під час інфузії іринотекану або протягом короткого часу після інфузії.
- Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Під час лікування іринотеканом можливі випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів, що проявляється у вигляді утворення інфільтратів у легенях. Повідомлялося про розвиток такої ранньої реакції, як задишка. Також повідомлялося про розвиток гикавки.
- Дослідження.
Повідомлялося про випадки розвитку гіпонатріємії, що переважно були пов'язані з діареєю та блюванням. Повідомлялося про підвищення рівнів трансаміназ (тобто АЛТ та АСТ) у сироватці крові при відсутності прогресуючих метастазів у печінку.
Термін придатності.
Запечатаний флакон: 3 роки.
Після розбавлення: хімічна і фізична стабільність при застосуванні була продемонстрована у розчинах для інфузій (0,9 % розчин (маса/об'єм) натрію хлориду та 5 % розчин (маса/об'єм) глюкози) при температурі 15–25 °C протягом 12 годин або при температурі 2–8 °C протягом 48 годин, за наявності захисту від світла.
З мікробіологічної точки зору розчин препарату підлягає негайному використанню. Якщо розчин не введено одразу після приготування, то відповідальність за умови та термін зберігання розчину до моменту його введення несе користувач. Якщо розчин готували не в контрольованих та валідованих асептичних умовах, то його слід зберігати при 2–8 °C протягом не довше ніж 24 години.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.
Несумісність.
Даний лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, окрім вказаних у розділі «Особливі заходи безпеки».
Упаковка.
По 2 мл, 5 мл або 15 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник .
АкВіда ГмбХ / AqVida GmbH.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Кайзер-Вільгельм-Штр. 89, 20355 Гамбург, Німеччина / Kaiser-Wilhelm-Str. 89, 20355 Hamburg, Germany.
Заявник.
Амакса Фарма ЛТД / Amaxa Pharma LTD.
Місцезнаходження заявника.
72 Хаммерсміт Роад, Лондон, W14 8TH, Велика Британія / 72 Hammersmith Road, London, W14 8TH, United Kingdom.
ИРИНОТЕКАН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа