ИРИНОТЕКАН-ВИСТА конц. д/инф. 500 мг/25 мл фл. №1

Для медицинского использования лекарственного продукта

Иринотекан-Виста

( Иринотекан )

Хранилище:

Активное вещество: иринотекан;

1 мл концентрата содержит 20 мг иринотекана гидрохлорида тригидрата;

Эксципиенты: сорбит E 420, молочная кислота, гидроксид натрия, разбавленная соляная кислота, вода для инъекции.

Дозировка формы. Сконцентрируйтесь на инфузионном растворе.

Основные физико -химические свойства: прозрачный, бесцветный или слегка желтоватый раствор.

Фармакотерапевтическая группа.

Противоопухолевые агенты. Иринотекан. ATH CODE L01X X19.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Иринотекан является противоопухолевым агентом, полусинтетическим производным камптотетоцина - алкалоид острых камптотека (Camptotheca acuminata ), специфическая топоизомераза I. Ингибитор I.

Иринотекан и его активный метаболит SN-38 связываются с сложной «топоизомеразой I-ДНК» и предотвращают репликацию этих одноцепочечных последовательностей. Согласно результатам недавних исследований, цитотоксичность иринотекана связана с повреждением двухцепочечной ДНК в процессе его синтеза, когда фермент репликации взаимодействует с четвертичным комплексом, образованным топоизомеразой I, ДНК и иринотеканом или SN-38.

Иринотекан является водорастворимым предшественником липофильного метаболита SN-38. SN-38 образуется из иринотекана с помощью карбоксилэстеразы косвенного карбонатного связывания между камптотетецином и дипперидиновой боковой цепью. В качестве ингибитора топоизомеразы и изолированного из опухолей и грызунов человека, SN-38 примерно в 1000 раз мощнее, чем иринотекан. Анализ цитотоксичности in vitro показывает, что мощность SN-38 варьируется от 2 до 2000 по сравнению с иринотеканом. Однако площадь под кривой концентрации/времени (AUC) в плазме для SN-38 составляет 2-8 % от таковых для Иринотекан. И иринотекан и SN-38 существуют в активной лактонической и неактивной гидроксильной анионной форме. Существует pH-зависимое равновесие между этими формами. В этом случае кислый рН ускоряет образование лактона, в то время как щелочный рН ускоряет образование гидроксильной анионной формы.

Фармакокинетика. После внутривенной инфузии у людей концентрация иринотекана в плазме крови снижается в многоэкспонижной, а средний средний показатель половины жизни -6 часов. Средний период полураспада SN-38 составляет 10 часов. Средний период полураспада лактонического и гидроксильного анионного иринотекана и SN-38 схожи для иринотекана и SN-38 в целом, поскольку эти формы находятся в равновесии.

В диапазоне доз 50-350 мг/м ² площадь под кривой времени концентрации (AUC) для иринотекана увеличивается линейная и зависимая от дозы; AUC для SN-38 увеличивается медленнее, чем увеличивается доза. Максимальная концентрация SN-38 достигается через 1 час после окончания 90-минутной инфузии иринотекана.

Иринотекан умеренно связывается с белками плазмы крови (30-68 %). SN-38 интенсивно связывается с белками плазмы крови (приблизительно 95 %). Иринотекан и SN-38 в основном связаны с альбумином.

Метаболическое преобразование иринотекана в активное метаболит SN-38 опосредовано ферментом карбоксилестестерезы и происходит в печени. В будущем SN-38 образует метаболит глюкуронида путем спряжения. SN-38-глюкуронид имеет цитотоксическую активность 1/50-1/100 в анализе на двух клеточных линиях in vitro. Распределение иринотеканов у людей не было полностью изучено. Экскреция иринотекана с мочой составляет 11-20 %, не менее 1 %, SN-38-глюкуронид-3 %. Кумулятивная экскреция иринотекана и его метаболитов (SN-38 и SN-38-глюкуронид) с желтой и мочой в течение 48 часов после введения иринотеканов от 25 % (100 мг/м ² ) до 50 % (300 мг/м ² ). Анкет

Фармакокинетика в отдельных популяциях

Пожилые люди . Исследования не выявили разницы между фармакокинетикой иринотеканом, SN-38 и SN-38-глюкуронидом у пожилых людей и до 65 лет. Полузащитная жизнь иринотекана в возрасте до 65 лет составляла 5,5 часов, а у лиц старше 65 лет - 6 часов. AUC _0-24 для SN-38 у пациентов старше 65 лет было на 11 % выше, чем у молодых пациентов. Эта разница не была статистически надежной.

Пол Фармакокинетика иринотекана не зависит от пола.

Раса Фармакокинетика Иринотекана не была исследована у пациентов с разными рас.

Печеночная недостаточность . Клиренс иринотекана снижается у пациентов с нарушением функции печени, в то время как концентрация SN-38 увеличивается. Тяжесть этого эффекта зависит от степени нарушений функции печени, определенной путем оценки концентраций общего билирубина и трансаминаз в сыворотке.

Почечная недостаточность . Фармакокинетика иринотекана не была исследована.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение пациентов с общим колоректальным раком:

Иринотекан в сочетании с цетуксимабом показан для лечения пациентов с метастатическим колоректальным раком, что сопровождается повышенной экспрессией рецептора эпидермального фактора роста (направление), которые ранее не получали химиотерапию или после неэффективной цитотоксической терапии, которая включала.

Иринотекан в сочетании с 5-флюрурацилом, фолиновой кислотой и бевацизумабом показаны для лечения метастатического рака толстой кишки и прямой кишки в качестве терапии первой линии.

В сочетании с капецитабином (с или без бевацизумаба иринотекан используется в качестве первой линии терапии у пациентов с метастатическим колоректальным раком.

Противопоказание.

- хронические воспалительные заболевания кишечника, кишечная обструкция;

- гиперчувствительность к гидрохлориду иринотекана или другим ингредиентам препарата;

- беременность или грудное вскармливание;

- Гипербилирубинемия (уровень билирубина в крови в 3 раза выше, чем верхний предел нормального);

-Подушевленное ингибирование гематопоэза кости и мозга;

- общее состояние пациента> 2 (классификацией ВОЗ);

- тяжелая нейтропения (менее 1,5 × 10 ⁹ /л);

- Совместимое использование с Святым Иоанном.

В случае комбинированного лечения Цетуксимабом, бевацизумабом или капецитабином, в инструкциях для медицинского использования соответствующих лекарств приведено дополнительные противопоказания.

Специальные меры безопасности.

При приготовлении и внедрении иринотекана будьте осторожны и используют очки, маски и перчатки. Если концентрат или приготовленный инфузионный раствор попали в кожу, его следует полностью промыть мылом водой. Если концентрат или приготовленный инфузионный раствор попадают на слизистые оболочки, их следует немедленно промыть водой.

Разрушение

Все материалы, используемые для разбавления и введения препарата, должны быть разрушены в соответствии со стандартными цитостатическими процедурами.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими видами эмодий.

Взаимодействие между иринотеканом и нервно -мышечной передачей не может быть исключено. Поскольку иринотекан обладает антихолинэстеразной активностью, также возможно увеличение продолжительности нервно-мышечной блокады с суктунией, антагонистическое взаимодействие при нервно-мышечной передаче также возможно при одновременном использовании с неполирующими мышечными релаксантами.

Побочные эффекты иринотекана, такие как миелосупрессия и диарея, могут усугубляться другими противоопухолевыми агентами, которые имеют аналогичный профиль токсичности.

Использование дексаметазона в качестве антиметического агента увеличивает вероятность лимфоцитопении, но значительные оппортунистические инфекции и специфические осложнения, характерные для лимфоцитопении, не возникали.

При использовании иринотекана у пациентов с диабетом или с уменьшением толерантности к глюкозе была определена гипергликемия. Развитие гипергликемии у некоторых пациентов возможно из -за использования дексаметазона в качестве антиметического агента.

Слабительные средства, используемые во время терапии иринотеканами, могут ухудшить переносимость препарата или увеличить тяжесть диареи.

Иринотекан может привести к развитию вторичного обезвоживания из -за рвоты или диареи, что может потребовать необходимости снять диуретику во время лечения иринотеканом или тяжелой рвотой или диареей.

Сопутствующее использование противосудорожных синвульсусантов, которые вызывают Cyr3a (например, карбамазепин, фенобарбитал или фенитоин), вызывает снижение концентрации активного метаболита SN-38. Следует соблюдать осторожность с неиндевизионными ферментами, по крайней мере, за 1 неделю до иринотекана.

Клиренс иринотекана значительно снижается у пациентов, которые используют комбинированную терапию кетоконазола, вызывая увеличение концентрации SN-38. Использование кетоконазола должно быть прекращено за 1 неделю до начала терапии с помощью иринотекана и не назначать его во время терапии с помощью иринотекана.

Концентрация активного метаболита SN-38 снижается у пациентов, которые используют иринотекан одновременно со степенью Святого Иоанна (Hypericum perforatum). Использование этих препаратов должно быть прекращено как минимум за 1 неделю до первого цикла терапии с иринотеканом и не назначать их во время терапии иринотекана.

Сопутствующее использование сульфатного атазанавира, ингибитора CYP3A4 и UGT1A1 может увеличить системную концентрацию SN-38, активного метаболита иринотекана. При использовании лекарств, известных как ингибиторы (кетоконазол) или индукторы (рифампицин, карбамазепин, фенобарбитал или фенитон) или индуцированные препараты, метаболизируемые лекарствами, метаболизируемыми лекарственными средствами, метаболизируемыми лекарственными средствами, метаболизируемыми лекарственными средствами. Сопутствующее использование иринотекана с ингибиторами или индукторами этого метаболического процесса может нарушить метаболизм иринотекана, поэтому следует избегать этой комбинации лекарств.

Взаимодействие характерно для всех цитотоксических препаратов.

Из -за риска тромбоза у пациентов с опухолевыми заболеваниями часто используются антикоагулянты. При наличии показаний для назначения антикоагулянтов -ингонистов витамина К необходимо контролировать MNV (международное нормализованное соотношение) чаще, чем обычно. Это связано с узким терапевтическим диапазоном этих препаратов, высокой индивидуальной изменчивостью тромбогенных показателей крови и возможностью взаимодействия антикоагулянтов для внутреннего употребления и противоопухолевых химиотерапевтических препаратов.

Одновременный рецепт вакцины против желтой лихорадки противопоказана из -за риска генерализованного ответа на смертельную вакцину.

Не рекомендуется назначать одновременно:

Живые аттенуированные вакцины (за исключением вакцин от желтой лихорадки) - из -за риска системных заболеваний с возможной смертью (например, инфекция). Этот риск увеличивается, если у пациентов уже есть подавление иммунной системы, вызванной основным заболеванием. Инактивированные вакцины должны использоваться, если они существуют (полиомиелит).

Фенитоин - из -за риска обострения изъятия из -за уменьшения интенсивности поглощения фенитоина в пищеварительном тракте под влиянием цитотоксического препарата или из -за риска повышения токсичности из -за увеличения интенсивности метаболической трансформации или из -за риска повышения токсично под влиянием фенитоина.

Использование с осторожностью: циклоспорин, Thayrolimus из -за риска чрезмерной депрессии иммунной системы с риском пролиферации пролиферации лимфоцитов.

Нет информации о влиянии цетуксимаба на безопасность иринотекана или аналогичное влияние иринотекана на цетуксимаб.

Для пациентов с тяжелой диареей, лейкопении или нейтропении при использовании бевацизумаба и иринотекана, доза иринотекана должна быть изменена.

Особенности приложения.

Инфузия гидрохлорида иринотекана должна проводиться только в специализированных учреждениях, где цитотоксическая химиотерапия проводится только под наблюдением врача, который имеет опыт использования химиотерапии в онкологии.

Учитывая характер и частоту побочных эффектов, гидрохлорид иринотекана должен назначаться только тогда, когда ожидаемая выгода перевешивает возможный риск:

● Лечение пациентов с фактором риска, в частности с общим статусом 2 (по шкале ВОЗ);

● В некоторых случаях, когда пациенты не следуют рекомендациям по предотвращению побочных эффектов (в частности, при необходимости, немедленной и длительной антидиарейной терапии вместе с увеличением потребления жидкости). Такие пациенты нуждаются в тщательном клиническом контроле.

Поздняя диарея.

Пациенты должны быть проинформированы о риске поздней диареи, что может произойти более чем через 24 часа после введения иринотекана и в любое время до следующего цикла. При лечении монотерапии среднее время развития первого эпизода редкого опорожнения было 5 дней с момента введения препарата. Пациентам следует немедленно сообщить врачу о частоте таких эпизодов и для начала соответствующего лечения.

Группа повышенного риска диареи включает пациентов, которые ранее получали лучевую терапию в области живота и таза; Пациенты, которые ранее отмечали гиперлекоцитоз, а также пациентов с общим серьезным состоянием (общее состояние> 2 по классификации ВОЗ); пациенты женщины. Если диарея не лечится должным образом, она может быть опасной для жизни, особенно когда диарея сопровождается нейтропении.

При первом эпизоде ​​опустошения жидкости пациенту следует назначать частые употребления электролитной жидкости и немедленно провести соответствующую антидиаррелискую терапию.

Рекомендуемая анти -диаргея терапия включает в себя высокие дозы лаперида (4 мг в первом введении, затем 2 мг каждые 2 часа). Эта терапия должна продолжаться в течение 12 часов после последнего эпизода опустошения жидкости, но не более 48 часов из -за риска паралитической кишечной обструкции.

При диареи, сопровождаемой нейтропениями (количество нейтрофилов менее 0,5 г/л), в дополнение к антидикационным лекарственным средствам, для профилактических целей назначают антибиотики широкого спектра.

В дополнение к случаям антибиотикотерапии, для лечения диареи необходима госпитализация: диарея, сопровождаемая лихорадкой; тяжелая диарея (которая требует внутривенной гидратации); Диарея, которая длится более 48 часов, несмотря на высокую дозу терапии лоперидом.

Лоперамид не следует назначать для профилактических целей даже у пациентов, у которых уже была диарея в предыдущих циклах лечения. Пациентам, которые были отмечены тяжелыми

Диарея, в следующих циклах лечения, рекомендуется снизить дозу иринотекана. Рекомендуемая доза препарата составляет 125 мг/м ² , которая вводится внутривенной инфузией в течение 90 минут один раз в неделю в течение 4 недель, после чего следует делать перерыв в течение 2 недель.

Пациенты с тяжелой диареей имеют повышенный риск инфекционных заболеваний и токсического воздействия на систему крови. Таким пациентам рекомендуется регулярно проходить полный анализ крови.

Кровавые нарушения.

Во время лечения иринотеканом рекомендуется провести полный анализ крови еженедельно. Нейтропения, сопровождаемая лихорадкой (температура> 38 ° C и количество нейтрофилов 1 г/л), должна срочно лечить в медицинском учреждении с помощью внутривенного введения антибиотиков широкого спектра.

Пациентам, у которых есть серьезные побочные реакции от системы крови, рекомендуется снизить свои дозы с помощью последующего введения иринотекана.

Печеночная недостаточность.

Изучение функции печени должно проводиться до лечения и до каждого последующего цикла. Пациенты с концентрацией общего билирубина в сыворотке, что в 1,5-3 раза выше, чем верхний предел нормы, должны проходить полный анализ крови каждую неделю из-за уменьшения клиренса иринотеканов и, следовательно, увеличения риска Гематотоксичность в этой группе пациентов. Препарат не следует назначать для пациентов с уровнем билирубина, превышающего верхний предел нормы более 3 раза.

Тошнота и рвота.

Профилактическое лечение антибранными агентами рекомендуется перед введением иринотекана. Пациенты с рвотой в сочетании с поздним диареей должны быть срочно госпитализированы.

Острый холинергический сидром.

Когда происходит острый холинергический синдром, следует вводить сульфат атропина (0,25 мг), за исключением случаев противопоказаний к такому лечению.

Следует заботиться о пациентах с бронхиальной астмой. Пациентам, которые страдали острым и тяжелым холинергическим синдромом, рекомендуется использовать атропинсульфат с последующим введением иринотекана.

Расстройства дыхательной системы.

Факторы риска развития легочных инфильтратов включают использование пневмотоксических агентов, радиационную терапию и колонимуляторный фактор. При наличии этих факторов риска необходимо обеспечить постоянный мониторинг симптомов респираторной системы до и во время терапии иринотеканами.

Пожилые люди.

Через зниження біологічних функцій, зокрема функції печінки, в осіб літнього віку слід бути обережними при виборі дози іринотекану для цієї групи пацієнтів.

Кишкова непрохідність.

Не слід призначати іринотекан пацієнтам, у яких наявна кишкова непрохідность.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Дослідження у цій групі пацієнтів не проводилися.

Розлади у роботі серця.

Після лікування іринотеканом спостерігався розвиток ішемії міокарда, переважно у пацієнтів з наявними захворюваннями серця, іншими відомими факторами ризику виникнення захворювань серця та у пацієнтів, які раніше отримували цитотоксичну хіміотерапію (див. розділ «Побічні реакції»).

Отже, пацієнти з відомими факторами ризику потребують ретельного нагляду. Слід вжити заходів для зведення до мінімуму всіх факторів ризику, що піддаються регулюванню (наприклад паління, гіпертонія та гіперліпідемія).

Вплив імунодепресантів підвищена схильність до інфекцій.

Введення пацієнтам з ослабленим внаслідок впливу препаратів хіміотерапії (у тому числі іринотекану), імунітетом живих або живих атенуйованих вакцин може призвести до серйозних інфекцій та навіть до інфекцій з летальним наслідком. Слід уникати проведення вакцинації живими вакцинами пацієнтів, які приймають іринотекан. Дозволяється використання убитих або інактивованих вакцин, проте відповідь на такі вакцини може бути послабленою.

Інші.

Оскільки препарат містить сорбітол, його не слід застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози.

Спостерігались окремі випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або судинної недостатності у пацієнтів, які перенесли діарею, блювання або сепсис, що призвело до зневоднення організму.

Слід уникати застосування іринотекану у комбінації з потужним інгібітором (наприклад кетоконазол) або індуктором (наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, звіробій) CYP3A4, оскільки таке поєднання може змінити метаболізм іринотекану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю через високу токсичність.

Жінкам репродуктивного віку слід вживати ефективні заходи для запобігання вагітності протягом лікування та 1 місяця після лікування, а чоловікам – протягом лікування та 3-х місяців після закінчення курсу лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтів слід попереджати про можливість появи під час лікування іринотеканом запаморочення і зорових розладів, що розвиваються протягом 24 годин, і рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та роботи з потенційно небезпечними механізмами, якщо є необхідність у застосуванні препарату.

Спосіб застосування та дози.

Призначений для лікування дорослих пацієнтів.

Розчин іринотекану для інфузій вводити у периферичну або центральну вену.

Приготування до внутрішньовенного введення розчину.

Подібно до інших препаратів для введення шляхом ін'єкції, розчин препарату Іринотекан-Віста слід готувати з дотриманням вимог асептики. Якщо у флаконі до або після розчинення є помітний преципітат, препарат не можна застосовувати, його слід утилізувати з дотриманням стандартних процедур утилізації цитотоксичних препаратів.

Дотримуючись норм асептики, набрати каліброваним шприцом необхідну кількість концентрованого розчину препарату Іринотекан-Віста з флакона та ввести дозу в пакет або пляшку об'ємом 250 мл, що містить або 0,9 % розчин натрію хлориду, або 5 % розчин глюкози. Обертаючи контейнер вручну, ретельно перемішати розчин.

Рекомендовані дози

Монотерапія (для пацієнтів, які попередньо лікувалися): рекомендована доза препарату становить 350 мг/м ² поверхні тіла, яку слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин. При застосуванні іринотекану гідрохлориду як монотерапії схема дозування – 1 раз на 3 тижні. Однак можна застосовувати схему дозування – 1 раз на тиждень – пацієнтам, які мають ризик виникнення тяжкої нейтропенії та потребують подальшого ретельного нагляду.

Комбінована терапія (для пацієнтів, які попередньо не лікувалися).

Іринотекану гідрохлорид + 5-ФУ/ФК через кожні 2 тижні: рекомендована доза іринотекану становить 180 мг/м ² , введених шляхом внутрішньовенної інфузії за період тривалістю 30-90 хвилин 1 раз на 2 тижні з подальшим введенням шляхом інфузії фолієвої кислоти або 5-фторурацилу.

Дози і спосіб застосування цетуксимабу при його одночасному застосуванні з іринотеканом слід визначати за затвердженими схемами лікування.

Зазвичай іринотекан застосовують у таких самих дозах, що і в останніх циклах попередньої схеми з його застосуванням. Іринотекан не слід вводити раніше ніж через 1 годину після завершення інфузії цетуксимабу.

Дози і спосіб застосування бевацизумабу, капецитабіну при його одночасному застосуванні з іринотеканом слід визначати за затвердженими схемами лікування.

Корекція дози:

Іринотекан слід вводити після зникнення всіх побічних ефектів до рівня токсичності 0 або 1 відповідно до загальних критеріїв токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC) і лише після того, як діарея, зумовлена лікуванням, буде повністю усунена. На початку наступної інфузії дози іринотекану гідрохлориду і 5-ФУ необхідно зменшити залежно від найвищого рівня токсичності, який спостерігався під час попередньої інфузії. У разі необхідності лікування слід відкласти на 1-2 тижні до повного зникнення побічних ефектів, що виникли під час лікування.

Дозу іринотекану гідрохлориду і 5-ФУ необхідно зменшити на 15-20 % при появі таких побічних ефектів:

Тривалість лікування: лікування Іринотеканом необхідно продовжувати до об'єктивного прогресування захворювання або до розвитку ознак неприпустимої токсичності.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Як монотерапія: при рівні загального білірубіну в сироватці крові в 3 рази вище верхньої межі норми (ВМН) у пацієнтів із загальним станом ≤ 2 (за класифікацією ВООЗ) необхідно визначити початкову дозу іринотекану гідрохлориду. У таких пацієнтів з гіпербілірубінемією і протромбіновим часом більше 50 % кліренс іринотекану зменшується, і тому ризик гематотоксичності збільшується. Тому у цій популяції необхідно щотижнево контролювати гематологічні показники крові.

- Пацієнтам при концентрації загального білірубіну в сироватці крові в 1,5 разу вище верхньої межі норми рекомендована доза іринотекану становить 350 мг/м ² .

- Пацієнтам при концентрації загального білірубіну в сироватці крові в 1,5-3 рази вище верхньої межі норми рекомендована доза іринотекану становить 200 мг/м ² .

- Пацієнтам при концентрації загального білірубіну в сироватці крові в 3 рази вище верхньої межі норми іринотекан не застосовують.

Дані про пацієнтів з порушенням функції печінки, які лікувалися іринотеканом у складі комбінованої терапії, відсутні.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Іринотекан не рекомендується для застосування пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки дослідження у цій популяції не проводилися.

Пацієнти літнього віку.

Спеціальні дослідження фармакокінетики у пацієнтів літнього віку не проводилися. Однак слід з обережністю підбирати дозу у кожному конкретному випадку через зниження біологічних функцій. Ця група пацієнтів потребує пильного нагляду.

При застосуванні іринотекану гідрохлориду як засобу монотерапії схема дозування його становить 1 раз на 3 тижні. Однак схему дозування – 1 раз на тиждень – можна застосовувати пацієнтам, які потребують подальшого ретельного спостереження або які мають ризик виникнення тяжкої нейтропенії.

Діти.

Іринотекан не застосовувати для лікування дітей.

Передозування.

При передозуванні відзначалося посилення побічних ефектів. Передозування, що вдвічі перевищує рекомендовану терапевтичну дозу, може мати летальний наслідок. Найбільш значущими побічними ефектами при передозуванні були тяжкі нейтропенія і діарея. Специфічного антидота до іринотекану немає. Слід негайно застосувати інтенсивну підтримувальну терапію для того, щоб попередити дегідратацію внаслідок діареї, а також провести лікування інфекційних ускладнень. Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

Небажані ефекти, викладені у цьому розділі, стосуються іринотекану. Не існує доказів впливу цетуксимабу на профіль безпеки іринотекану і навпаки. При застосуванні у комбінації з цетуксимабом були отримані повідомлення про додаткові небажані ефекти, які зазвичай асоціюються з цетуксимабом (такі як вугреподібні висипання).

Артеріальна гіпертензія 3 ступеня була основним суттєвим фактором ризику, що супроводжував додавання бевацизумабу до схеми лікування болюсним іринотеканом/5-ФУ/ФА. Також при застосуванні цієї схеми дещо збільшувалась частота діареї та лейкопенії ¾-го ступенів тяжкості порівняно з пацієнтами, які отримували лише болюсний іринотекан/5-ФУ/ФА без додавання бевацизумабу.

Небажані реакції на лікарський засіб у пацієнтів, які отримували капецитабін у комбінації з іринотеканом, на додаток до тих реакцій, які спостерігалися у разі застосування монотерапії капецитабіном або спостерігалися з підвищеною частотою порівняно з такою при монотерапії капецитабіном, включають тромбоз/емболію, реакції гіперчутливості, ішемію/інфаркт міокарда, фебрильну нейтропенію.

Повну інформацію щодо побічних реакцій на капецитабін див. в інструкції для медичного застосування капецитабіну.

Небажані реакції на лікарський засіб ступенів 3 та 4 у пацієнтів, які отримували капецитабін у комбінації з іринотеканом та бевацизумабом , на додаток до тих реакцій, які спостерігалися у разі застосування монотерапії капецитабіном або спостерігалися з підвищеною частотою порівняно з такою при монотерапії капецитабіном, включають нейтропенію, тромбоз/емболію, артеріальну гіпертензію, ішемію/інфаркт міокарда.

Інфекції та інвазії: інфекції; ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія або серцево-судинна недостатність у пацієнтів з сепсисом.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія (дозолімітувальний токсичний ефект іринотекану), анемія, тромбоцитопенія. Повідомлялося про периферичну тромбоцитопенію з антитромбоцитарними антитілами.

З боку нервової системи: тимчасове порушення мовлення, порушення ходи, сплутаність свідомості, головний біль, непритомність, запаморочення.

З боку шлунково-кишкового тракту: пізня діарея (з'являється через 24 години або більше після прийому і є дозолімітувальним токсичним ефектом іринотекану), нудота, блювання, у пацієнтів зі зневодненням внаслідок діареї та/або блювання, а також у пацієнтів із сепсисом спостерігалися випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу, запор, обструкція кишкового тракту, кишкова непрохідність, розширення товстої кишки, непрохідність без попереднього коліту, заворот кишок, шлунково-кишкова кровотеча, коліт (у тому числі тифліт), ішемічний та виразковий коліт, перфорація кишечнику, анорексія, спазми/біль у животі, мукозит, порушення з боку прямої кишки, стоматит, посилення слиновиділення, кандидоз травного тракту, рання діарея, безсимптомний панкреатит або безсимптомне підвищення рівня ферментів підшлункової залози. Повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, один з яких був задокументований бактеріологічно ( Clostridium difficile ). Повідомлялося також про випадки порушення функцій нирок та гострої ниркової недостатності, зазвичай у пацієнтів з інфекційними захворюваннями та/або зниженням об'єму циркулюючої крові, спричиненого шлунково-кишковою токсичністю тяжкого ступеня.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, брадикардія, непритомність, недостатність кровообігу, ішемія міокарда, тромбоемболічні захворювання*.

З боку дихальної системи: риніт, інтерстиціальні захворювання легень (у вигляді легеневих інфільтратів), диспное, гикавка.

З боку шкіри та підшкірних тканин: оборотна алопеція, реакції з боку шкіри, висипання, підвищена пітливість, почервоніння обличчя.

З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, інфекційні захворювання сечовивідних шляхів.

З боку органів зору: міоз, сльозотеча.

З боку метаболізму: зниження маси тіла, гіповолемія, гіпомагніємія, гіпо каліємія та гіпонатріємія (зазвичай пов'язані з діареєю та блюванням).

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : спазми м'язів, судоми, парестезія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз : біль у молочних залозах.

Загальні порушення та реакції у місці введення: гострий холінергічний синдром (основні симптоми цього синдрому: рання діарея та різні інші симптоми, такі як біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, артеріальна гіпотензія, розширення судин, підвищена пітливість, озноб, нездужання, запаморочення, порушення зору, міоз, посилене сльозо- та слиновиділення, що виникали під час інфузії чи протягом 24 годин після інфузії препарату та зникали після введення атропіну), астенія, гарячка, біль, реакції у місці інфузії, синдром розпаду пухлини та утворення виразок товстої кишки, озноб, нездужання.

Лабораторні дослідження: підвищення рівнів трансміназ, лужної фосфатази, білірубіну, креатиніну сироватки крові, підвищення рівня амілази та/або ліпази, підвищення рівня гамма-глутамілтранспептидази.

* Включаючи стенокардію, тромбоз артерій, інфаркт мозку, порушення мозкового кровообігу, тромбофлебіт глибоких вен, емболію судин нижніх кінцівок, зупинку серця, інфаркт міокарда, ішемію міокарда, порушення периферичного кровообігу, емболію легеневої артерії, раптовий летальний наслідок, тромбофлебіт, тромбоз, порушення з боку судин.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 5 мл , 15 мл або 25 мл у флаконі з бурштинового скла. Флакони закриті гумовими пробками та обжаті алюмінієвими ковпачками з поліпропіленовими дисками. По 1 флакону у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Актавіс Італія С.П.А. (Actavis Italy SPA).

Місцезнаходження. Віа Пастеур, 10, 20014 Нервіано, Мілан, Італія.

Via Pasteur, 10, 20014 Nerviano Milan, Italy.