Личный кабинет
ИВАКАРД табл. 7,5 мг №56
rx
Код товара: 553403
Производитель: Grindeks (Латвия)
2 100,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Андвакард
Я va ard _
Место хранения:
Активный ингредиент: Ивабрадин;
1 таблетка содержит 5 мг или 7,5 мг Ивабрадин (в виде гидрохлорида гидрохлорида);
Вспомогательные вещества : кукурузный крахмал; мальтодекстрин; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; лактоза, моногидрат; стеарат магния;
Shell ( чердак II Orange 31F240016) : лактоза, моногидрат; диоксид титана (E 171); гипромелоза; macrol 4000; Железный оксид желтый (E 172); Железный оксид красный (E 172).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
Таблетки 5 мг - таблетки овальных диоксида, покрытые пленочной оболочкой легкого оранжевого розового цвета, с рисом с одной стороны;
Таблетки 7,5 мг - круглые диоксид таблетки покрыты пленкой оболочкой легкого апельсино-розового цвета.
Фармакотерапевтическая группа.
Кардиология. Другая кардиология.
Код ATH C01E B17.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
IVABRADIN - это означает, что замедление частоты сердечных сокращений (частота сердечных сокращений), влияющая на водитель сердечного ритма путем селективного и специфического ингибирования и F -Flow (ионные каналы); Управляет спонтанной диастолической деполяризацией на уровне узла синуса путем регулирования сердечных сокращений. Сердечные эффекты специфичны для узла SISUS, не влияют на время импульсов на внутри человека, целенными желудочковыми и внутривенными ведущими путями, а также на сократительном объеме миокарда и реполяризации желудочков.
Ивавабарин также может взаимодействовать с H -FLOW сетчатки глаза, которые аналогичны структуре с помощью и F -UP узла сердца синуса. Он участвует во временном изменении системы визуального восприятия, изменив реакцию сетчатки на светлые световые стимулы. При провокационном обстоятельствах (например, резкое изменение интенсивности освещения) частичное ингибирование потока и H аввабрадина может привести к неожиданному возникновению у пациентов в визуальных явлениях. Визуальные явления (фосфен) описываются как переходные света вспышки в ограниченной области зрения (см. Раздел «Побочные реакции»).
Фармакодинамическое действие
Основное фармакодинамическое действие Ивабрадина у людей является специфическим снижением сердечных сокращений, в зависимости от дозы. Анализ снижения частоты сердечных сокращений в дозах до 20 мг два раза в день показал тенденцию к достижению эффекта плато, что снижает риск развития выраженной брадикардии менее 40 УД / мин (см. Раздел «Побочные реакции»).
В обычных рекомендуемых дозах степень снижения частоты сердечных сокращений составляет приблизительно 10 UD / мин в состоянии отдыха и с физической активностью. Это приводит к снижению рабочей нагрузки сердца и необходимости миокарда в кислороде. Ивавабрадин не влияет на внутрибардующую проводимость, сокращение миокарда (не вызывает негативного изнатропного эффекта) или реполяризации желудоплела:
В клинических электрофизиологических исследованиях Ивабрадин не повлиял на время импульсов на предреможден-желудочковых или внутрикожных ведущих путей, а также скорректированные интервалы Qt;
У пациентов с дисфункцией левой желудочке (левая желудочковая дробь (FVLH) составляет 30-45%) Андвабрадин не проявлял никакого негативного воздействия на индексы FVLSH.
Клиническая эффективность и безопасность
Антиангинальные и антишемические последствия Ивабрадина изучались в течение 5 двойных слепого рандомизированных исследований (три - по сравнению с плацебо и одному - по сравнению с атенололом и амлодипином). В этих исследованиях 4111 пациентов с хронической стабильной стенокардией, 2617 из которых были получены ивабрадин.
Предоставляется эффективность Ивабрадина в дозе 5 мг 2 раза в день по показателям испытаний физической активности через 3-4 недели лечения. Эффективность была подтверждена и для дозы 7,5 мг два раза в день. Дополнительный эффект дозы более 5 мг два раза в день был установлен в сравнительном исследовании с атенололом: общее время физической активности увеличилось на 1 минуту после 1 месяца применения Ивабрадина в дозе 5 мг два раза в день, а После дополнительного трехмесячного приема курса Ивавабрадин в дозе 7,5 мг два раза в день внутренне отметил последующее увеличение этого показателя в течение 25 секунд. В этом исследовании антианональная и антишемическая деятельность Ивабрадина была подтверждена пациентам в возрасте 65 лет. При перекрестном рассмотрении эффективность Ивабрадина в приведении 5 мг и 7,5 мг два раза в день наблюдалась в отношении всех параметров образцов нагрузки (общая продолжительность физической активности, времени до ограничения стенокардии, время до развития стенокардии Атаки и время к развитию депрессии сегмента ST на 1 мм), а также сопровождаются снижением частоты стенокардии приступов примерно на 70%. Использование Ивабрадна два раза в день обеспечило постоянную терапевтическую эффективность в течение 24 часов.
В рандомизированном исследовании плацебо-контролируемого исследования с участием 889 пациентов принимает ивабрадин, дополнительная эффективность Ивабрадина относительно всех параметров образцов нагрузки при добавлении к максимальной дозе атенолола (50 мг) при терапевтическом разложении активности (через 12 часов после введения).
В рандомизированном исследовании плацебо-контролируемого исследования 725 пациентов не обнаружены для повышения эффективности Ивабрадина при добавлении к максимальной дозе амлодипина 10 мг при разложении терапевтической активности (12 часов после введения), в то время как при максимальной активности амлодипина (после 3-4 часа после проглатывания) Доказана дополнительная эффективность Ивабрадина.
В рандомизированном плацебо-контролируемом исследовании с участием 1277 пациентов, Ивавабарин показал статистически значимую дополнительную эффективность в ответ на лечение (показано как уменьшение не менее 3 атак на стенокардии в неделю и / или продлить время депрессии сегмента ST на 1 мм. По меньшей мере, 60 секунд при нагрузке на беговую дорожку) с максимальной дозой амлодипина 5 мг или нифедипина поглощают 30 мг на декомпозицию терапевтической активности (12 часов после введения Ивабрадина внутри) для 6-недельного периода лечения (отношение шансов [ отношение шансов ] = 1,3; 95% ди (доверительный интервал) [1,0-1,7]; p = 0,012). Ивавабарин не показал дополнительного влияния на вторичные результаты параметров нагрузки на рецессию активности, в то время как дополнительная деятельность присутствовала максимум эффективности (3-4 часа после использования Ивабрадина внутри).
В исследованиях клинической эффективности Андваврадина его терапевтический эффект был полностью сохранен в течение 3-4 месяцев терапии. Во время лечения признаки развития фармакологической толерантности (потери эффективности) отсутствовали, и после прекращения лечения синдром не был отмечен. Антиановая и антишемическая эффективность Ивабрадина появилась в виде дозы-зависимого уменьшения сердечных сокращений и значительное снижение двойного продукта (ПД) сердечного ритма - артериального давления (частота сердечных сокращений x систолическое кровяное давление [SAT]) в состоянии отдыха и физического Мероприятия. ВЛИЯНИЕ ИВАБРАДИНА на артериальное давление (AT) и сопротивление периферических сосудов было минимальным и не имели клинического значения.
Исследование продолжительности 1 года с 713 пациентами подтвердило устойчивое влияние Ивабрадина в сокращение сердечных сокращений и продемонстрировало отсутствие воздействия глюкозы и липидного метаболизма.
У пациентов с диабетом Mellitus (N = 457), антишем и антиагинальная эффективность и безопасность использования Ивабрадина были подтверждены.
В широкомасштабном исследовании красоты для изучения заболеваемости и летальности с участием 10917 пациентов с ишемическими сердечными заболеваниями и дисфункцией левого желудочка (FVLSH <40%) Андвабрадин предписали против оптимальной базовой терапии (86,9% пациентов, полученных блокаторами β-адренорецепта). Основным критерием эффективности (первичная комбинированная терминальная точка) представляла собой сочетание сердечно-сосудистых смертельных последствий, госпитализация на острого инфаркта миокарда (NAM) или госпитализации на возникновение или ухудшение сердечной недостаточности. Результаты исследования не показали различия в скорости первичного композита в группе Ивабрадина по сравнению с группой плацебо (относительный риск [отношение HR- опасности] иvavabrine / Placebo 1.00; p = 0,945), а в анализе Подгруппы данных пациентов с частотой сердечных сокращений ≥70 УД / мин ( HR 0,91; P = 0,17). Однако в группе пациентов с частотой сердечных сокращений ≥70 УД / мин, которые использовали ивабрадин, частота госпитализации в связи с летальным и нелатальным мм снизились на 36% (р = 0,001), а реваскуляризация коронарных сосудов - на 30% (р = 0,016).
В ретроспективной подгруппе пациентов с симптоматической стенокардией в рандомизации (N = 1507) сигнал безопасности для сердечно-сосудистых смертоносных последствий, госпитализация на остром им или сердечной недостаточности (Ivavabardin 12,0% по сравнению с 15,5% плацебо; P = 0,05). Уменьшение частоты госпитализации в связи с летальным и нелатальным именем после ( HR 73%; p = 0,002) в группе пациентов с ограничивающей стенокардией и частотой сердечных сокращений ≥70 ud / min.
В крупномасштабном обозначении изучения заболеваемости и летальности с участием 19102 года пациентов с ишемическим сердечным заболеванием без клинических признаков сердечной недостаточности (FVLSH> 40%) Андвабрадин был предписан против оптимальной базовой терапии. В этом исследовании используется терапевтическая схема с более высокой дозировкой, чем рекомендуется (начальная доза 7,5 мг 2 раза в день (5 мг 2 раза в день для пациентов в возрасте 75 лет))), которая затем была титрована до 10 мг 2 раза День и оно не было значительно повлияло на комбинированный первичный терминал терминала (фатальное следствие посредством сердечно-сосудистых причин или развивает их нелатальные) в группе Ивабрадина по сравнению с группой плацебо (относительный риск IVavabrine / Placebo 1.08; p = 0,197). Частота развития брадикардии в группе пациентов, получающих Ивавабарин, составила 17,9% (2,1% в группе плацебо). Во время исследования 7,1% пациентов получали верапамил, дилтиазем или ингибиторы CYP3A4 тяжелых действий.
У пациентов с стенокардией класс II или выше, чем классификация CCS , небольшое статистически значимое увеличение количества случаев комбинированной конечной точки в использовании Ивабрадин (N = 12049) (N = 12049) (годовой темп на 3,4% по сравнению с 2,9%, HR Ivavabrine / Placebo 1, 18; P = 0,018), который не наблюдался в подгруппе пациентов с классом INNINA I и выше, чем классификация CCS (N = 14286) ( HR Ivavabard / Placebo 1.11; P = 0,110) Отказ
Доза, превышающая рекомендуемую не объяснено на полные результаты.
Shift Исследование было отличным многоцелевым международным рандомизированным двумерным контролируемым исследованием со стабильной хронической сердечной недостаточностью (в течение 4 недель и дольше) II-IV класс NYHA с уменьшенной дробью выбросов левого желудочки (FVLSH ≤ 35%) и частота сердечных сокращений ≥ 70 ударов в минуту в состоянии отдыха. Пациенты получали стандартную терапию, которая включает использование блокаторов β-адренорецепта (89%), ангиотензин преобразование фермента (APF) и / или антагонисты рецепторов ангиотензина II (91%) (91%), диуретики (83%) и антагонисты альдостерона (60%). В группе Ивабрадин 67% пациентов получали дозу 7,5 мг два раза в день. Средняя продолжительность наблюдения составала 22,9 месяца. Лечение Андвабрадин сопровождалось средним снижением частоты сердечных сокращений на 15 ударов в минуту по сравнению с начальным значением 80 ударов в минуту. Разница в сердечных сокращении между Ивабрадин и плацебо составила 10,8 забастовок в минуту в течение 28 дней, 9,1 забастовок в минуту в течение 12 месяцев и 8,3 хода в минуту в течение 24 месяцев.
Исследование показало клинически и статистически значимое сокращение у 18% относительного риска в уровне начала комбинированной первичной конечной точки сердечно-сосудистой зрелости и госпитализации в течение увеличения сердечной недостаточности ( HR 0,82, 95% ди [0,75-0,90]; р <0,0001) в течение 3 месяцев после начала лечения. Сокращение абсолютного риска составило 4,2%. Результаты первичной конечной точки были в основном определены конечными точками сердечной недостаточности (CH), госпитализация по ухудшению сердечной недостаточности (абсолютный риск уменьшен на 4,7%) и смертность от сердечной недостаточности (абсолютный риск снижается на 1,1%)
Влияние лечения ивабрадин на комбинированную первичную конечную точку, его компоненты и вторичные конечные точки
Ивабрадин (N = 3241) n (%) | Плацебо (n = 3264) n (%) | Относительный риск [95% ID] | P-значение | |
Комбинированная основная конечная точка | 793 (24,47) | 973 (28,71) | 0,82 [0,75; 0,90] | <0,0001. |
Компоненты комбинации:
| 449 (13,85) 514 (15,86) | 491 (15,04) 672 (20,59) | 0,91 [0,80; 1,03] 0,74 [0,66; 0,83] | 0,128. <0,0001. |
Другие вторичные конечные точки
| 503 (15,52) 113 (3.49) 1231 (37,98) 977 (30,15) | 552 (16,91) 151 (4.63) 1356 (41,54) 1122 (34,38) | 0,90 [0,80; 1.02] 0,74 [0,58; 0,94] 0,89 [0,82; 0,96] 0,85 [0,78; 0,92] | 0,092. 0,014. 0,003. 0,0002. |
Уменьшение частоты комбинированной первичной конечной точки наблюдалась последовательно независимо, независимо от пола, класса Nyha, ишемической или неидиологической этиологии сердечной недостаточности и наличия сопутствующих заболеваний (диабет или артериальная гипертензия) в анамнезе пациента.
В подгруппе пациентов с частотой сердечных сокращений ≥75 ударов в минуту (n = 4150), было более уменьшение комбинированной первичной конечной точки на 24% (относительный риск 0,76, 95% ди [0,68; 0,85] - p <0,0001 ) и другие вторичные конечные точки, в том числе летальное следствие всех причин (относительный риск 0,83, 95% ди [0,72; 0,96] - р = 0,0109) и сердечно-сосудистые фатальные последствия (относительный риск 0, 83, 95% ди [0, 71; 0,97] - p = 0,0166). В этой подгруппе пациентов профиль безопасности использования ивабрадин соответствует общему населению.
Значительное влияние на комбинированную первичную терминальную точку наблюдалось в общей группе пациентов, получающих бета-блокаторную терапию (относительный риск 0,85; 95% ди [0,76; 0,94]). В подгруппе пациентов с частотой сердечных сокращений ≥75 ударов в минуту и рекомендуемая целевая доза блокаторов β-адренорецепторов не имеет значительного преимущества над комбинированной первичной конечной точкой (относительный риск 0,97; 95% ди [0,74; 1,28]) и другие Вторичные конечные точки, в том числе госпитализация для сердечной недостаточности (относительный риск 0,79; 95% ди [0,56; 1.10]) или со смертельным следствием сердечной недостаточности (относительный риск 0,69; 95% ди [0,31; 1,53]).
В конце наблюдения наблюдалось значительное улучшение в классе Нью-Йорк, в 887 (28%) пациентов, получающих Ивабрадин, было улучшение по сравнению с 776 (24%) пациентами, которые использовали плацебо.
Дети.
Двойное слепое плацебо-контролируемое исследование было проведено с участием 116 детей (17 из них было в возрасте 6-12 месяцев, 36 - возраст 1-3 и 63 года, 3-18 лет) с хронической сердечной недостаточностью и дилатацией кардиомиопатии (DKM) на Максимум оптимальной базовой обработки, 74 из них получали Ивавабрин (соотношение 2: 1).
Начальная доза составляла 0,02 мг / кг дважды в день в возрастной группе 6-12 месяцев, 0,05 мг / кг дважды в день в возрастной группе от 1 до 3 лет и 3-18 лет с массой <40 кг, и 2, 5 мг / кг два раза в день - 3-18 лет ≥ 40 кг. Доза была выбрана в соответствии с терапевтическим откликом на максимальные дозы 0,2 мг / кг два раза в день, 0,3 мг / кг дважды в день и 15 мг два раза в день соответственно. В этом исследовании Ивавабинс использовали в качестве орального раствора или таблеток два раза в день. В открытом рандомизированном двухдневном промежуточной экспертизе 24 здоровых добровольцев для взрослых показали отсутствие фармакокинетической разницы между обеими дозированными формами.
В 69,9% от группы из Ивабрадина было получено 20% сокращение сердечных сокращений без брадикардии по сравнению с группой плацебо на 12,2% в ходе звания от 2 до 8 недель (соотношение шансов E = 17,24; 95% ди [5,91; 50, 30]).
Средние дозы Ивабарина, снижая частоту сердечных сокращений на 20%, составляли 0,13 ± 0,04 мг / кг два раза в день, 0,10 ± 0,04 мг / кг два раза в день и 4,1 ± 2,2 мг / кг два раза в день в возрастных подгруппах 1-3 года, 3-18 лет и <40 кг и 3-18 лет и ≥40 кг соответственно.
Средний FVL вырос с 31,8% до 45,3% в M012 в Группе Ивабрадин по сравнению с 35,4% -42,3% в группе плацебо. В 37,7% пациентов в группе Ивабрадин, совершенствование в классе Нью-Йорка по сравнению с 25,0% пациентов в группе плацебо. Эти улучшения не были статистически значимыми.
Профиль безопасности в течение 1 года был похож на у людей у взрослых пациентов с хронической сердечной недостаточностью.
Исследование долгосрочного воздействия роста, сексуального и общего развития, а также снижение сердечно-сосудистой болезненности и смертности в детстве не проводилось.
Фармакокинетика.
В физиологических условиях Ивавабинс быстро высвобождается из таблеток и хорошо растворяется в воде (> 10 мг / моль). Иванрадин - это S-энантиомер с отсутствием биоконверсии in vivo . Основным активным метаболитом в организме человека является демокрасным производным Ивабрадин.
Поглощение и биодоступность
Ивабрадин быстро и практически полностью усваивается после принятия внутренне с максимальной концентрацией плазмы крови в течение приблизительно 1 часа. Абсолютная биодоступность таблеток, покрытых оболочкой пленки, составляет около 40% из-за эффекта «первого прохода» через кишечник и печень.
Еда задерживает поглощение в течение примерно 1 часа и увеличивает концентрацию в плазме крови на 20-30%. Для зменшення індивідуальної варіабельності концентрації препарат рекомендується приймати одночасно з прийомом їжі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Розподіл
Зв'язування івабрадину з білками плазми крові становить приблизно 70 %, обсяг розподілу у рівноважному стані становить близько 100 л. Максимальна концентрація у плазмі крові після тривалого застосування у рекомендованих дозах по 5 мг 2 рази на добу становить приблизно 22 нг/мл (коефіцієнт варіації = 29 %). Середня рівноважна концентрація у плазмі крові становить 10 нг/мл (коефіцієнт варіації = 38 %).
Біотрансформація
Івабрадин значною мірою метаболізується у печінці та кишечнику шляхом окислення цитохромом Р450 3А4 (CYP3A4). Основним активним метаболітом є N-дезметильоване похідне (S18982), концентрація якого становить 40 % від дози івабрадину. Метаболізм активного метаболіту івабрадину також відбувається із залученням CYP3A4. Івабрадин володіє малою спорідненістю до CYP3A4, що не індукує та не пригнічує його. У зв'язку з цим малоймовірно, що івабрадин впливає на метаболізм або концентрацію субстратів ізоферменту CYP3A4 у плазмі крові. З іншого боку, потужні інгібітори або індуктори можуть значно впливати на концентрацію івабрадину у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Виведення
Середній період напіввиведення івабрадину у плазмі крові становить 2 години (70–75% показника площі під кривою на графіку залежності концентрації препарату в крові від часу спостереження [AUC]), ефективний період напіввиведення становить 11 годин. Загальний кліренс івабрадину – 400 мл/хв, нирковий кліренс івабрадину – 70 мл/хв. Виведення метаболітів відбувається в однакових кількостях з фекаліями і сечею. Близько 4 % від прийнятої дози виводиться сечею у незміненому вигляді.
Лінійність/нелінійність
Кінетика івабрадину є лінійною у діапазоні доз 0,5–24 мг.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку : фармакокінетичні показники (AUC і C max ) істотно не відрізняються у групах пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) або пацієнтів віком від 75 років і пацієнтів загальної популяції.
Порушення функції нирок : вплив ниркової недостатності (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) на фармакокінетику івабрадину невеликий, оскільки лише близько 20 % івабрадину та його основного метаболіту S18982 виводиться нирками (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Порушення функції печінки : у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (до 7 балів за шкалою Чайлда–П'ю) AUC вільного івабрадину та його основного метаболіту на 20 % більший, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Дані про застосування івабрадину у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю обмежені і не дозволяють зробити висновок про особливості фармакокінетики препарату у цій групі пацієнтів. Доступні дані про застосування івабрадину у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Діти : фармакокінетичний профіль івабрадину у пацієнтів у віці від 6 місяців до 18 років з хронічною серцевою недостатністю подібний до фармакокінетики, описаної у дорослих при застосуванні схеми титрації на підставі віку і маси тіла.
Фармакокінетичне/фармакодинамічне (ФК/ФД) відношення
Аналіз відношення ФК/ФД показав, що ЧСС зменшується майже лінійно при збільшенні концентрації івабрадину та його основного метаболіту у плазмі крові при прийомі у дозах до 15–20 мг двічі на добу. У більш високих дозах зменшення ЧСС не має пропорційної залежності від концентрації івабрадину у плазмі крові і характеризується тенденцією до досягнення плато. Високі концентрації івабрадину, яких можна досягти при комбінації з сильними інгібіторами CYP3A4, можуть призводити до надмірного зменшення ЧСС, однак цей ризик нижчий при комбінації з помірними інгібіторами CYP3A4 (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Відношення ФК/ФД івабрадину у пацієнтів у віці від 6 місяців до 18 років з хронічною серцевою недостатністю аналогічне відношенню ФК/ФД у дорослих.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.
Івабрадин рекомендовано застосовувати для симптоматичного лікування хронічної стабільної стенокардії у дорослих пацієнтів з ішемічною хворобою серця, з нормальним синусовим ритмом і частотою серцевих скорочень ≥70 ударів на хвилину. Препарат слід призначати:
при непереносимості або наявності протипоказань до застосування блокаторів β-адренорецепторів у дорослих;
у комбінації з блокаторами β-адренорецепторів у пацієнтів, стан яких є недостатньо контрольованим при застосуванні оптимальної дози блокаторів β-адренорецепторів.
Лікування хронічної серцевої недостатності.
Івабрадин рекомендовано застосовувати при хронічній серцевій недостатності (II–IV функціональний клас за класифікацією NYHA) із систолічною дисфункцією у пацієнтів із синусовим ритмом і частотою серцевих скорочень ≥75 ударів на хвилину в комбінації зі стандартною терапією, яка включає терапію блокаторами β-адренорецепторів, або при протипоказаннях до застосування блокаторів β-адренорецепторів, а також їх непереносимості.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату;
частота серцевих скорочень у стані спокою менше 70 ударів на хвилину до початку лікування;
кардіогенний шок;
гострий інфаркт міокарда;
тяжка артеріальна гіпотензія (АТ <90/50 мм рт.ст.);
тяжка печінкова недостатність;
синдром слабкості синусового вузла;
синоатріальна блокада;
нестабільна або гостра серцева недостатність;
наявність у пацієнта штучного водія ритму (частота серцевих скорочень контролюється винятково за допомогою штучного водія ритму);
нестабільна стенокардія;
AV блокада III ступеня;
одночасне застосування з потужними інгібіторами цитохрому Р450 3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібіторами ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) і нефазодон (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакокінетика»);
одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які є помірними інгібіторами CYР3А4 із властивостями знижувати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
вагітність, період годування груддю і жінки репродуктивного віку, які не користуються належними методами контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічна взаємодія
Одночасне застосування не рекомендується
Ліки, що подовжують інтервал QT
Серцево-судинні ліки, що подовжують інтервал QT (наприклад, хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, ібутилід, аміодарон).
Ліки, які не впливають на серцево-судинну систему, що подовжують інтервал QT (наприклад, пімозид, зипрасидон, сертиндол, мефлохін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, внутрішньовенний еритроміцин).
Одночасне застосування цих ліків з івабрадином не рекомендується, оскільки подовження інтервалу QT може бути посилено зменшенням швидкості серцевих скорочень. При необхідності комбінації потрібно строгий контроль серцевої діяльності (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування з обережністю
Некалійзберегаючі діуретики (тіазиди і петльові діуретики): гіпокаліємія може збільшити ризик аритмії. Оскільки івабрадин може спричиняти брадикардію, гіпокаліємія одночасно з брадикардією є фактором схильності до початку важкої аритмії, особливо у пацієнтів із синдромом подовження інтервалу QT як вродженого походження, так і спричиненого лікарськими засобами.
Фармакокінетична взаємодія
Цитохром Р450 3А4 (CYP3A4)
Івабрадин метаболізується тільки за допомогою CYP3A4, і він є дуже слабким інгібітором цього цитохрому. Було підтверджено, що івабрадин не впливає на метаболізм і концентрацію у плазмі крові інших субстратів CYP3A4 (слабкі, помірні і сильні інгібітори). Інгібітори та індуктори CYP3A4 здатні взаємодіяти з івабрадином і клінічно значуще змінювати його метаболізм і фармакокінетику. Дослідження, в яких вивчали взаємодії препаратів, підтвердили, що інгібітори CYP3A4 збільшують концентрації івабрадину у плазмі крові, у той час як індуктори CYP3A4 знижують їх. Підвищена концентрація івабрадину у плазмі крові може бути пов'язана з підвищеним ризиком брадикардії (див. розділ «Особливості застосування»).
Протипоказане одночасне застосування
Протипоказано одночасне застосування івабрадину та таких сильних інгібіторів CYP3A4 як протигрибкові засоби, які відносяться до групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин перорально, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) і нефазодон ( см. розділ «Протипоказання»). Такі сильні інгібітори CYP3A4 як кетоконазол (200 мг 1 раз на добу) і джозаміцин (1 г двічі на добу) підвищують середню концентрацію івабрадину у плазмі крові у 7–8 разів.
Інгібітори CYP3A4 помірної дії: дослідження специфічної взаємодії на здорових добровольцях і пацієнтах показали, що комбінація івабрадину з дилтіаземом або верапамілом призводить до збільшення концентрації івабрадину (2–3 рази за показником AUC) і додаткового зменшення ЧСС на 5 ударів на хвилину. Одночасне застосування івабрадину з цими ліками протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Одночасне застосування не рекомендується
Грейпфрутовий сік: при одночасному застосуванні з грейпфрутовим соком дія івабрадину збільшується у 2 рази. Тому застосування грейпфрутового соку повинно бути виключено.
Одночасне застосування з обережністю
Інші інгібітори CYP3A4 помірної дії (наприклад, флуконазол). Одночасне застосування з івабрадином можливе з початковою дозою 2,5 мг двічі на добу, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою вище 70 ударів на хвилину і контролі частоти серцевих скорочень.
Індуктори CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, Hypericum perforatum (трава звіробою звичайного)) можуть зменшити дію та активність івабрадину. При одночасному застосуванні індукторів CYP3A4 може виникнути потреба у регулюванні дози івабрадину. Комбіноване застосування івабрадину у дозі 10 мг двічі на добу і трави звіробою звичайного показало зменшення AUC івабрадину наполовину. Тому слід уникати застосування звіробою при лікуванні івабрадином.
Одночасне застосування інших ліків
Дослідження специфічної лікарської взаємодії не виявило клінічно значущого впливу на фармакокінетику і фармакодинаміку івабрадину наступних лікарських препаратів: інгібітори протонного насоса (омепразол, лансопразол), силденафіл, інгібітори ГМГ-КоА редуктази (симвастатин), дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лацидипін), дигоксин і варфарин. Крім того, було відсутній клінічно значущий вплив івабрадину на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, на фармакокінетику і фармакодинаміку дигоксину, варфарину і фармакодинаміку аспірину.
В основній III фазі клінічних досліджень такі лікарські препарати застосовували з івабрадином без впливу на безпеку: інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністи ангіотензину II, блокатори β-адренорецепторів, діуретики, антагоністи альдостерону, нітрати короткої та тривалої дії, інгібітори ГМГ-КоА редуктази, фібрати, інгібітори протонного насоса, пероральні протидіабетичні засоби, аспірин та інші антитромботичні засоби.
Діти.
Дослідження взаємодії було проведено тільки у дорослих.
Особливості застосування.
Особливі застереження
Відсутність позитивного ефекту щодо клінічних результатів у пацієнтів із симптоматичною хронічною стабільною стенокардією
Івабрадин слід застосовувати тільки для симптоматичної терапії хронічної стабільної стенокардії, оскільки лікування івабрадином не продемонструвало сприятливого впливу на зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (таких як інфаркт міокарда або летальній наслідок у результаті серцево-судинних подій) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Вимірювання частоти серцевих скорочень (ЧСС)
З огляду на можливість істотного коливання ЧСС при визначенні ЧСС у стані спокою перед початком терапії або при прийнятті рішення про титрації дози у пацієнтів, які приймають івабрадин, слід проводити серійні вимірювання частоти серцевих скорочень, ЕКГ або цілодобовий амбулаторний моніторинг. Таке визначення має бути також проведено пацієнтам з повільною ЧСС, особливо якщо ЧСС сповільнюється <50 ударів на хвилину або після зменшення дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Серцеві аритмії
Івабрадин не ефективний для лікування або профілактики серцевих аритмій і, можливо, втрачає ефективність при розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової або надшлуночкової тахікардії). Івабрадин не рекомендується пацієнтам з фібриляцією передсердь або з іншими серцевими аритміями, пов'язаними з функцією синусового вузла.
У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищений ризик розвитку фібриляції передсердь (див. розділ «Побічні реакції»). Фібриляція передсердь виникає частіше у пацієнтів, які одночасно приймають аміодарон або сильнодіючі антиаритмічні лікарські засоби I класу. Рекомендується під час терапії івабрадином проводити регулярне клінічне спостереження за пацієнтами на предмет виявлення фібриляції передсердь (постійної або пароксизмальної), яке повинно включати перевірку ЕКГ при клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття сильного серцебиття (тріпотіння), нерегулярність серцевого ритму).
Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми фібриляції передсердь, їм слід звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів.
Якщо під час терапії виникла фібриляція передсердь, співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при подальшому застосуванні івабрадину має бути ретельно розглянуто повторно.
Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю і порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса) і шлуночкової десинхронізацією повинні перебувати під ретельним наглядом.
Застосування пацієнтам з AV блокадою II ступеня
Івабрадин не рекомендується застосовувати пацієнтам з AV блокадою II ступеня.
Застосування пацієнтам з повільною частотою серцевих скорочень
Івабрадин протипоказаний пацієнтам, якщо до початку терапії частота серцевих скорочень у стані спокою менше 70 ударів на хвилину (див. розділ «Протипоказання»).
Якщо на тлі терапії частота серцевих скорочень у спокої постійно <50 ударів на хвилину або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, втома, артеріальна гіпотензія), необхідно зменшити дозу або припинити лікування, якщо частота серцевих скорочень залишається менше 50 ударів на хвилину або зберігаються симптоми брадикардії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Комбінація з блокаторами кальцієвих каналів
Одночасне застосування івабрадину з блокаторами кальцієвих каналів, що зменшують частоту серцевих скорочень, такими як верапаміл або дилтіазем, протипоказано (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При комбінованому застосуванні івабрадину з нітратами і блокаторами кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, такими як амлодипін, зміни профілю безпеки проведеної терапії не було відзначено. Не встановлено, що одночасне застосування з дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів підвищує ефективність івабрадину (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Хронічна серцева недостатність
Івабрадин слід застосовувати тільки пацієнтам зі стабільною серцевою недостатністю. Слід з обережністю застосовувати івабрадин пацієнтам із серцевою недостатністю IV функціонального класу за класифікацією NYHA через обмеження даних щодо застосування у цій групі пацієнтів.
Не рекомендується застосовувати івабрадин безпосередньо після перенесеного інсульту, тому що дослідження з участю такої групи пацієнтів не проводили.
Зорова функція
Івабрадин впливає на функцію сітківки ока (див. розділ «Фармакологічні властивості»). До теперішнього часу не було виявлено токсичної дії івабрадину на сітківку ока, проте його вплив на сітківку ока при тривалому застосуванні (понад 1 року) невідомий. При виникненні порушень зорових функцій, не описаних у цій інструкції, необхідно розглянути питання про припинення застосування івабрадину. Пацієнтам з пігментним ретинітом івабрадин слід застосовувати з обережністю.
Запобіжні заходи при застосуванні
Пацієнти з артеріальною гіпотензією
У зв'язку з недостатньою кількістю даних, івабрадин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з легкою та помірною гіпотензією. Івабрадин протипоказаний при тяжкій гіпотензії (АТ <90/50 мм рт.ст.) (див. розділ «Протипоказання»).
Фібриляція передсердь – серцеві аритмії
Не доведено збільшення ризику розвитку вираженої брадикардії на тлі застосування івабрадину при відновленні синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії. Проте через відсутність достатньої кількості даних при можливості відстрочити планову електричну кардіоверсію застосування івабрадину слід припинити за 24 годин до її проведення.
Застосування пацієнтам із вродженим синдромом подовженого інтервалу QT або тим, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT
Івабрадин не слід застосовувати при вродженому синдромі подовженого інтервалу QT, а також у комбінації з препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При необхідності такої комбінації потрібно проводити строгий контроль серцевої діяльності. Уповільнення частоти серцевих скорочень, спричинене івабрадином, може посилити подовження інтервалу QT, що може призвести до тяжких аритмій, особливо Torsade de pointes (поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует»).
Пацієнти з артеріальною гіпертензією, що вимагають зміни лікування зниження артеріального тиску
У ході дослідження SHIFT при лікуванні івабрадином у багатьох пацієнтів спостерігалося підвищення артеріального тиску (7,1 %) порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо (6,1 %). Ці епізоди спостерігалися найчастіше незабаром після зміни лікування, що знижує артеріальний тиск, були тимчасовими і не впливали на ефект лікування івабрадином. При зміні лікування у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які отримували івабрадин, артеріальний тиск контролювали у відповідні інтервали (див. розділ «Побічні реакції»).
Допоміжні речовини
Оскільки таблетки містять лактозу, пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози їх не слід застосовувати.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінки репродуктивного віку
Жінкам репродуктивного віку під час лікування слід використовувати відповідні засоби контрацепції.
Дані про застосування івабрадину вагітним жінкам обмежені або відсутні, потенційний ризик для людей невідомий. Дослідження на тваринах показали токсичну дію івабрадину на репродуктивність, а також наявність ембріотоксичної і тератогенної дії. Тому застосування івабрадину протипоказане у період вагітності.
Годування груддю
Дослідження на тваринах показали, що івабрадин проникає у грудне молоко. Тому застосування івабрадину у період годування груддю протипоказане. Жінкам, які потребують лікування івабрадином, слід припинити годування груддю і вибрати інший спосіб годування дитини.
У ході досліджень на щурах впливу івабрадину на фертильність самок і самців виявлено не було.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У здорових добровольців було проведено специфічне вивчення можливого впливу івабрадину на здатність керування транспортними засобами, яке не виявило змін цієї здатності. Однак у постреєстраційних спостереженнях були відзначені випадки погіршення здатності керувати транспортними засобами внаслідок зорових симптомів. Івабрадин може спричиняти тимчасове виникнення зорових феноменів, головним чином у вигляді фосфенів, які зазвичай з'являються у результаті раптової зміни інтенсивності світла. Можливість таких зорових феноменів слід брати до уваги при керуванні автотранспортом або механізмами у випадках раптової зміни інтенсивності світла, особливо при їзді вночі.
Спосіб застосування та дози.
Івакард® слід призначати дорослим пацієнтам.
Таблетки слід застосовувати внутрішньо двічі на добу, тобто вранці та ввечері під час їди.
Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії
Рекомендується, щоб рішення про початок або зміну терапії приймали при регулярному контролі частоти серцевих скорочень, ЕКГ або цілодобового амбулаторного моніторингу.
Початкова доза івабрадину не повинна перевищувати 5 мг двічі на добу у пацієнтів у віці до 75 років.
Якщо у пацієнтів, які приймають івабрадин по 2,5 мг або 5 мг двічі на добу, після 3–4 тижнів лікування тривають симптоми стабільної стенокардії, дозу можна підвищити до наступної за умови доброї переносимості початкової дози і якщо ЧСС у стані спокою залишається на рівні> 60 уд/хв Підтримуюча доза не повинна перевищувати 7,5 мг двічі на добу.
Якщо протягом 3 місяців після початку лікування симптоми стенокардії не зменшаться, лікування івабрадином має бути припинено.
Крім того, лікування повинно бути припинено, якщо протягом 3 місяців симптоматичне поліпшення незначне або якщо не спостерігається клінічно значущого зменшення частоти серцевих скорочень у стані спокою.
Якщо при лікуванні частота серцевих скорочень у стані спокою зменшується <50 ударів на хвилину або пацієнт відчуває такі симптоми брадикардії як запаморочення, підвищена стомлюваність або артеріальна гіпотензія, необхідно зменшити дозу івабрадину до 2,5 мг (половина таблетки 5 мг) двічі на добу. Після зниження дози необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Особливості застосування»). Лікування повинно бути припинено, якщо при зниженні дози івабрадину частота серцевих скорочень залишається менше 50 ударів на хвилину або зберігаються симптоми брадикардії.
Лікування хронічної серцевої недостатності
Лікування слід проводити тільки для пацієнтів зі стабільною серцевою недостатністю. Необхідно, щоб лікар мав досвід лікування хронічної серцевої недостатності.
Звичайна рекомендована початкова доза івабрадину – 5 мг двічі на добу. Після двотижневого курсу лікування дозу можна підвищити до 7,5 мг двічі на добу, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою стабільно більше 60 ударів на хвилину або зменшити до 2,5 мг двічі на добу (половина таблетки 5 мг двічі на добу), якщо частота серцевих скорочень у стані спокою стабільно менше 50 ударів на хвилину або у разі збереження симптомів брадикардії, таких як запаморочення, втома або артеріальна гіпотензія. Якщо частота серцевих скорочень становить 50–60 ударів на хвилину, дозу івабрадину 5 мг двічі на добу слід залишити незмінною.
Якщо під час лікування частота серцевих скорочень у стані спокою стабільно менше 50 ударів на хвилину або якщо у пацієнта відзначаються симптоми брадикардії, доза повинна бути знижена до наступної меншої дози у пацієнтів, які отримували 7,5 мг двічі на добу або 5 мг двічі на добу. Якщо у пацієнтів, які отримували 2,5 мг двічі на добу або 5 мг двічі на добу, частота серцевих скорочень у стані спокою стабільно більше 60 ударів на хвилину, доза може бути збільшена до наступної більш високої дози (див. розділ «Особливості застосування») .
Лікування повинно бути припинено, якщо частота серцевих скорочень залишається менше50 ударів на хвилину або у пацієнта зберігаються симптоми брадикардії.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку
У пацієнтів віком від 75 років лікування розпочинати з меншої початкової дози (2,5 мг двічі на добу, тобто половина таблетки препарату Івакард®, таблетки по 5 мг двічі на добу). При необхідності подальшого зменшення ЧСС дозу можна поступово підвищити.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам з нирковою недостатністю і кліренсом креатиніну вище 15 мл/хв корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).
Через відсутність достатньої кількості даних хворим з кліренсом креатиніну <15 мл/хв івабрадин слід призначати з обережністю.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози не потрібна. Слід дотримуватися обережності при застосуванні івабрадину пацієнтам з помірною печінковою недостатністю. Івабрадин протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки його застосування таким пацієнтам не вивчали, а також через можливість значного збільшення концентрації препарату в крові (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).
Безпека та ефективність івабрадину при лікуванні хронічної серцевої недостатності у дітей віком до 18 років не встановлені.
Доступні дані описані у розділах «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика», але неможливо дати рекомендацій щодо дозування.
Передозування може призвести до важкої та тривалої брадикардії (див. розділ «Побічні реакції»).
Тяжку брадикардію слід лікувати симптоматично у спеціалізованих умовах. При брадикардії зі слабкою гемодинамічною толерантністю слід оцінити симптоматичне лікування, включаючи внутрішньовенне введення таких бета-стимулюючих засобів як ізопреналін. У вкрай важких випадках можна розглянути питання про тимчасове використання електрокардіостимулятора.
Побічні реакції.
Івабрадин вивчали у ході клінічних досліджень з участю приблизно 45000 пацієнтів. Найчастіші побічні реакції івабрадину – зорові феномени (фосфени) і брадикардія, мали залежний від дози характер і були пов'язані з фармакологічною дією івабрадину.
Згадані далі побічні реакції наведені відповідно до класифікації систем органів MedDRA і частотою виникнення: дуже часто: (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна визначити за доступними даними).
З боку крові та лімфатичної системи
Нечасто – еозинофілія.
З боку серця
Часто – брадикардія, AV блокада I cтупеня (подовження інтервалу PQ на ЕКГ), шлуночкова екстрасистолія, фібриляція передсердь.
Нечасто – пальпітація, надшлуночкова екстрасистолія.
Дуже рідко – AV блокади II і III cтупеня, синдром слабкості синусового вузла.
З боку судин
Часто – неконтрольований артеріальний тиск.
Нечасто* – артеріальна гіпотензія (можливо, пов'язана з брадикардією).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасто – задишка.
З боку нервової системи
Часто – головний біль (зазвичай під час першого місяця лікування), запаморочення (можливо, пов'язане з брадикардією).
Нечасто* -– непритомність (можливо, пов'язаний з брадикардією).
Порушення з боку метаболізму і харчування
Нечасто – підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові.
З боку органів зору
Дуже часто – зорові феномени (фосфени).
Часто – розмитість зору.
Нечасто* – диплопія, порушення зору.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату
Нечасто – вертиго.
З боку шлунково-кишкового тракту
Нечасто – нудота, запор, діарея, біль у ділянці живота*.
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Нечасто* – ангіоневротичний набряк, висипання.
Рідко* – еритема, свербіж, кропив'янка.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Нечасто – м'язові судоми.
Загальні порушення і реакції у місці введення
Нечасто* – астенія (можливо, пов'язана з брадикардією), втома (можливо, пов'язана з брадикардією).
Рідко* – нездужання (можливо, пов'язане з брадикардією).
Нечасто – підвищений рівень креатину у плазмі крові, подовження інтервалу QT на ЕКГ.
*Частота проявів побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клінічних досліджень.
Опис окремих побічних реакцій
Зорові феномени (фосфени ) спостерігалися у 14,5 % пацієнтів у вигляді тимчасового підвищення яскравості на обмеженій ділянці поля зору. Зазвичай їх виникнення зумовлено раптовою зміною інтенсивності світла. Фосфени також описують як ореол, декомпозицію зображення (стробоскопічний або калейдоскопічний ефекти), кольорові яскраві спалахи або багаторазове зображення (стійкість сітківки ока). Зазвичай фосфени з'являються у перші два місяці лікування, після чого вони можуть з'явитися повторно. Повідомляли в основному про легку або помірну інтенсивність фосфенів. Фосфени зникають під час або після припинення лікування, більшість із них (77,5 %) проходило під час лікування. Менше 1 % пацієнтів змінили свій розпорядок дня або припинили лікування через виникнення фосфенів.
спостерігалася у 3,3 % пацієнтів, особливо у перші 2–3 місяці лікування. Важкою формою брадикардії з ЧСС ≤ 40 уд/хв мали 0,5 % пацієнтів.
У дослідженні SIGNIFY фібриляція передсердь спостерігалася у 5,3 % пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 3,8 % у пацієнтів групи плацебо. Зведений аналіз результатів усіх подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень II і III фаз тривалістю не менше 3 місяців за участю більше 40000 пацієнтів показав, що частота виникнення фібриляції передсердь становила 4,86 % у пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 4,08 % у пацієнтів групи плацебо, що відповідає співвідношенню ризику 1,26, ДІ 95 % [1,15–1,39].
Звіт про підозрювані побічні реакції.
Звіт про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційному період лікарського засобу є важливим. Це дозволяє вести безперервний моніторинг балансу показника «користь/ризик» препарату. Фахівці в галузі охорони здоров'я зобов'язані повідомляти через національну систему звітності про будь-які випадки підозрюваних побічних ефектів.
Термін придатності . 4 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Не потребує спеціальних умов зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
По 14 таблеток у блістері; по 4 блістери у пачці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Х. Уріач і Компанья, С.А.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Авда. Камі Рейал, 51-57, Палау-Соліта і Плегаманс, Барселона, 08184, Іспанія.
Заявник.
АТ «Гриндекс».
Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.
Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.
Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа