Личный кабинет
ЭКСФОРЖ Н табл. п/о 5мг+160мг+12,5мг №14
rx
Код товара: 196573
Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)
3 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
ЭКСФОРЖ Н
EXFORGE H
Состав :
1 таблетка 5 мг/160 мг/12,5 мг содержит:
действующие вещества: амлодипина бесилата 6,94 мг, что эквивалентно амлодипину основания 5 мг, валсартану 160 мг и гидрохлоротиазиду 12,5 мг;
1 таблетка 10 мг/160 мг/12,5 мг содержит:
действующие вещества: амлодипина бесилата 13,87 мг, что эквивалентно амлодипину основания 10 мг, валсартану 160 мг и гидрохлоротиазиду 12,5 мг;
1 таблетка 5 мг/160 мг/25 мг содержит:
действующие вещества: амлодипина бесилата 6,94 мг, что эквивалентно амлодипину основания 5 мг, валсартану 160 мг и гидрохлоротиазиду 25 мг;
1 таблетка 10 мг/160 мг/25 мг содержит:
действующие вещества: амлодипина бесилата 13,87 мг, что эквивалентно амлодипину основания 10 мг, валсартану 160 мг и гидрохлоротиазиду 25 мг;
другие составляющие: целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, гипромелоза, титана диоксид (Е 171), макрогол 4 000, тальк, железа оксид желтый (Е 172) – только для таблеток по 5 мг/0 мг/12,5 мг, 10 мг/160 мг/25 мг; железа оксид красный (Е 172) – только для таблеток по 10 мг/160 мг/12,5 мг.
Лекарственная форма. Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства :
таблетки 5 мг/160 мг/12,5 мг – овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, со скошенными краями, с отпечатком «NVR» с одной стороны и «VCL» – с другой;
таблетки 10 мг/160 мг/12,5 мг – овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой бледно-желтого цвета, со скошенными краями, с отпечатком «NVR» с одной стороны и «VDL» – с другой;
таблетки 5 мг/160 мг/25 мг – овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, со скошенными краями, с отпечатком «NVR» с одной стороны и «VEL» – с другой;
таблетки 10 мг/160 мг/25 мг – овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой коричнево-желтого цвета, со скошенными краями, с отпечатком «NVR» с одной стороны и «VНL» – с другой.
Фармакотерапевтическая группа.
Антагонисты ангиотензина II, другие комбинации. Код ATX C09D X01.
Фармакологические свойства .
Фармакодинамика.
В состав Эксфоржа Н входят три антигипертензивных средства с дополняющими друг друга механизмами для контроля АД у пациентов с эссенциальной гипертензией: амлодипин принадлежит к классу антагонистов кальция, валсартан – к классу антагонистов ангиотензина II, а гидрохлоротиазид – к классу. Комбинация этих трех компонентов характеризуется взаимодополняющим антигипертензивным действием.
Амлодипин
Амлодипин, входящий в состав Эксфоржа Н, ингибирует трансмембранный вход ионов кальция в мышцы сердца и гладкие мышцы сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина происходит путем прямого релаксирующего действия на гладкие мышцы сосудов, что приводит к снижению резистентности периферических сосудов и артериального давления.
Амлодипин в терапевтических дозах у пациентов с артериальной гипертензией вызывает вазодилатацию, что приводит к снижению АД в положении лежа и стоя. Такое снижение АД не сопровождается выраженными изменениями частоты сердечных сокращений или уровня катехоламинов в плазме крови при длительном применении.
Концентрации в плазме крови соотносятся с эффектом как у молодых пациентов, так и у пациентов пожилого возраста.
У пациентов с артериальной гипертензией и нормальной функцией почек амлодипин в терапевтических дозах приводит к снижению резистентности почечных сосудов и повышению скорости клубочковой фильтрации и эффективного почечного плазмотока без изменения фильтрационной фракции или протеинурии.
Валсартон
Валсартан активен при пероральном применении, мощным и специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II. Валсартан действует селективно на подтип АД 1 рецепторов, отвечающих за известные эффекты ангиотензина II.
Прием валсартана пациентами с артериальной гипертензией способствует снижению АД без влияния на скорость пульса.
У большинства пациентов после перорального применения однократной дозы начало гипотензивного эффекта наступает в течение 2 часов, а максимальное снижение АД достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект длится в течение 24 ч после применения препарата. При повторном применении максимальное снижение АД (при всех режимах дозирования) достигается, как правило, в течение 2-4 недель.
Гидрохлоротиазид
Местом действия тиазидных диуретиков преимущественно дистальные извилистые канальцы почек. Подтверждено, что в корковом почечном слое существуют высокородственные рецепторы, которые являются основным центром связывания для тиазидных диуретиков и ингибиции транспортировки NaCl в дистальные извилистые канальцы. Механизм действия тиазидов заключается в ингибиции переносчиков Na + Cl – , возможно, путем конкуренции за центры Cl – , что, в свою очередь, действует на механизмы реабсорбции электролитов: непосредственно усиливает экскрецию натрия и хлора до приблизительно эквивалентной степени и опосредованно, благодаря мочегонному эффекту; плазме крови, секреции альдостерона и выведением калия с мочой, а также снижением калия в сыворотке крови.
Другое: двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС)
Было проведено два больших рандомизированных контролируемых исследования ONTARGET (исследование, продолжающееся до достижения конечного результата, по изучению действия телмисартана отдельно и в комбинации с рамиприлом) и VA NEPHRON-D (исследование диабетической нефропатии, проводимое Министерством по делам ингибируемого ингибирования). рецепторов ангиотензина II.
Исследование ONTARGET проводилось с участием пациентов, имевших в анамнезе сердечно-сосудистые или цереброваскулярные заболевания или сахарный диабет 2 типа с признаками повреждения органов-мишеней. Исследование VA NEPHRON-D проводилось с участием пациентов с сахарным диабетом 2 типа и диабетической нефропатией.
Эти исследования не оказали существенного благоприятного воздействия на функции почек и/или сердечно-сосудистой системы и уровень смертности; в то же время был отмечен повышенный риск гиперкалиемии, острого повреждения почек и гипотензии по сравнению с монотерапией. Учитывая аналогичные фармакодинамические свойства, эти результаты также актуальны для других ингибиторов АПФ и антагонистов рецепторов ангиотензина II.
В этой связи не рекомендуется сопутствующее применение ингибиторов АПФ и антагонистов рецепторов ангиотензина II пациентам с диабетической нефропатией (см. раздел «Особенности применения»).
Кроме того, было проведено исследование ALTITUDE (изучение действия алискирена у пациентов с сахарным диабетом 2 типа, где в качестве конечных точек принимались изменения функции сердечно-сосудистой системы и почек), в котором проверялись преимущества добавления алискирена к стандартной терапии (ингибитору АПФ или антагониста рецепторам ангиотензина). заболеваниями почек, сердечно-сосудистыми заболеваниями или заболеваниями обоих видов. Исследование было преждевременно завершено в результате повышенного риска неблагоприятных результатов. Летальное последствие вследствие сердечно-сосудистых заболеваний и инсульт гораздо чаще отмечались в группе терапии с добавлением алискирена, чем в группе плацебо; кроме того, нежелательные явления и серьезные нежелательные явления (гиперкалиемия, гипотензия и нарушение функции почек) чаще отмечались в алистиренной группе, чем в группе плацебо.
Фармакокинетика.
Линейность
Амлодипин, валсартан и гидрохлоротиазид демонстрируют линейную фармакокинетику.
Амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид
После перорального применения Эксфоржа Н здоровыми взрослыми добровольцами максимальные концентрации амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида в плазме крови достигались в течение 6-8 часов, 3 часов и 2 часов соответственно. Скорость и объем абсорбции амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида при применении Эксфоржа Н аналогичны показателям, которые наблюдались при его компонентах в качестве отдельных препаратов.
Амлодипин
Абсорбция . После перорального применения в терапевтических дозах отдельно амлодипина максимальная концентрация в плазме крови достигалась через 6-12 часов. Абсолютная биодоступность составляла от 64 до 80%. Прием пищи не влияет на биодоступность амлодипина.
Распределение . Объем распределения составляет примерно 21 л/кг. Исследования in vitro амлодипина показали, что около 97,5% препарата, находящегося в циркулирующей крови, связывается с белками плазмы крови.
Биотрансформация . Амлодипин активно (приблизительно 90%) метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.
Вывод . Амлодипин выводится из плазмы крови на двух этапах, конечный период полувыведения составляет примерно 30-50 часов. Уровни равновесного состояния в плазме крови достигаются после постоянного применения в течение 7-8 дней. 10% исходного амлодипина и 60% метаболитов амлодипина выводятся с мочой.
Валсартон
Абсорбция . После перорального применения отдельно валсартана его максимальные концентрации достигаются через 2-4 часа. Средняя абсолютная биодоступность составляет
23%. Прием пищи снижает экспозицию (как определено AUC) валсартана примерно на 40%, а максимальную концентрацию в плазме крови ( Сmax ) – примерно на 50%, хотя примерно через
8 часов после применения концентрация валсартана сходна в группах приема препарата натощак и после еды. Однако такое уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому валсартан можно применять независимо от приема пищи.
Распределение . Объем распределения валсартана в равновесном состоянии после введения составляет примерно 17 литров, указывая на то, что валсартан не распределяется экстенсивно в тканях. Валсартан активно связывается с белками сыворотки крови (94–97%), главным образом с альбуминами сыворотки крови.
Биотрансформация . Валсартан не трансформируется в значительной степени, поскольку только примерно
20% выводится в виде метаболитов. Гидроксиметаболит был идентифицирован в плазме крови в низких концентрациях (менее 10% от AUC валсартана). Этот метаболит фармакологически неактивен.
Вывод . Валсартан выводится преимущественно с калом (около 83% дозы) и мочой (около 13% дозы), главным образом в виде неизмененного препарата. После введения плазменный клиренс валсартана составляет около 2 л/час, а почечный клиренс – 0,62 л/час (приблизительно 30% от общего клиренса). Период полувыведения валсартана – 6 часов.
Гидрохлоротиазид
Абсорбция . Абсорбция гидрохлоротиазида после перорального применения происходит быстро ( Тmax – примерно 2 часа). Повышение среднего AUC является линейным и пропорциональным дозе в терапевтическом диапазоне доз. Не наблюдаются изменения кинетики гидрохлоротиазида при повторном применении, а кумуляция была минимальной при приеме 1 раз в сутки. При одновременном приеме с пищей отмечалось как повышение, так и снижение системной доступности гидрохлоротиазида по сравнению с приемом натощак. Выраженность этих эффектов незначительна и имеет небольшую клиническую значимость. Абсолютная биодоступность гидрохлоротиазида составляет 60-80% после перорального применения.
Распределение . Видимый объем распределения составляет 4-8 л/кг. Гидрохлоротиазид в циркулирующей крови связывается с белками плазмы крови (40-70%), главным образом с альбуминами сыворотки крови. Гидрохлоротиазид также накапливается в эритроцитах на уровнях, в 1,8 раза превышающих уровни в плазме крови.
Биотрансформация . Гидрохлоротиазид выводится в неизмененном виде.
Вывод . Более 95% абсорбированной дозы выводится в неизмененном виде с мочой. Почечный клиренс состоит из пассивной фильтрации и активной секреции в почечных канальцах. Период полувыведения – 6-15 часов.
Отдельные группы пациентов
Дети (до 18 лет)
Нет данных о фармакокинетике у детей.
Пациенты пожилого возраста (65 лет и старше)
Время до достижения С max амлодипина у молодых и пожилых пациентов. У пациентов пожилого возраста клиренс амлодипина имеет тенденцию к снижению, что приводит к повышению показателя площади под кривой (AUC) и периода полувыведения. Средний системный показатель AUC валсартана выше на 70% у пожилых пациентов, чем у младших пациентов, поэтому с осторожностью повышают дозу таким пациентам.
Системная экспозиция валсартана несколько выше у пациентов пожилого возраста по сравнению с младшими пациентами, но это не имеет клинической значимости.
Ограниченные данные указывают на то, что системный клиренс гидрохлоротиазида снижен как у здоровых добровольцев пожилого возраста, так и у пожилых пациентов с артериальной гипертензией по сравнению с младшими здоровыми добровольцами.
Поскольку три компонента препарата хорошо переносятся молодыми пациентами и пациентами пожилого возраста, рекомендуется обычный режим дозирования.
Нарушение функции почек
Нарушение функции почек не влияет на фармакокинетику амлодипина. Как и ожидалось, для препарата, почечный клиренс которого составляет лишь 30% от общего плазменного клиренса, не наблюдалось взаимосвязи между функцией почек и системной экспозицией валсартана.
Поэтому пациенты с нарушениями функции почек от легкой до умеренной тяжести могут применять препарат в обычной начальной дозе.
Нарушение функции печени
У пациентов с нарушением функции печени клиренс амлодипина снижен, что приводит к увеличению показателя AUC примерно на 40-60%. В среднем у пациентов с хроническими заболеваниями легкой и умеренной степени тяжести экспозиция (определено по показателю AUC) валсартана в 2 раза выше, чем у взрослых добровольцев (сгруппировано по возрасту, полу и массе тела). С осторожностью следует назначать пациентам с заболеваниями печени.
Комбинация амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид не тестировалась на генотоксичность и канцерогенность, поскольку не наблюдалось признаков взаимодействия между этими препаратами, представленными на рынке в течение длительного времени. Однако амлодипин, валсартан и гидрохлоротиазид протестированы индивидуально по отношению к генотоксичности и канцерогенности; были получены отрицательные результаты.
Клинические свойства.
Показания .
Лечение эссенциальной гипертензии у взрослых пациентов с АД, адекватно контролируемым комбинацией амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида, которые применяют как три отдельных препарата или как два препарата, один из которых является комбинированным.
Противопоказания .
Гиперчувствительность к действующим веществам, другим сульфонамидам, производным дигидропиридина или любому вспомогательному веществу.
Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. Применение в период беременности или кормления грудью)
Нарушение функции печени, билиарный цирроз или холестаз.
Тяжелые нарушения функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) <30 мл/мин/1,73 м 2 ), анурия, а также пребывание на диализе.
Сопутствующее применение препарата Эксфорж Н со средствами, содержащими алискирен, пациентам.
с сахарным диабетом или с нарушениями функции почек (СКФ < 60 мл/мин/1,73 м 2 ).Рефрактерная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, симптоматическая гиперурикемия.
Тяжелая гипотензия.
Шок (включая кардиогенный шок).
Обструкция выводного тракта левого желудочка (например, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия и стеноз аорты тяжелой степени).
Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Исследования взаимодействия Эксфоржа Н с другими лекарственными препаратами не проводились. В таблице 1 представлена только информация о взаимодействии с другими лекарственными препаратами, известными для каждого отдельного действующего вещества.
Однако важно учитывать, что Эксфорж Н может усиливать гипотензивный эффект других антигипертензивных препаратов.
Таблица 1
Одновременное применение не рекомендовано | ||
Отдельные компоненты Эксфоржа Н | Известны взаимодействия с такими средствами | Эффект при взаимодействии с другими лекарственными препаратами |
Валсартан и гидрохлоротиазид | Литий | Об обратном повышении концентрации лития в сыворотке крови и токсичности сообщалось в течение одновременного применения лития с ингибиторами АПФ, антагонистами рецепторов ангиотензина II, в том числе валсартана или тиазидов, таких как гидрохлоротиазид. Поскольку почечный клиренс лития снижается тиазидами, риск токсичности лития, вероятно, может увеличиваться с применением Эксфоржа Н. В этой связи рекомендуется проводить тщательный мониторинг уровня лития в сыворотке крови при совместном применении препаратов. |
Валсартон | Калийсберегающие диуретики, добавки калия, содержащие калий заместители соли и другие средства, которые могут повышать уровни калия. | Если необходимо применение лекарственного препарата, влияющего на уровень калия, в комбинации с валсартаном, рекомендуется часто проверять уровень калия в плазме крови. |
Амлодипин | Грейпфрут или грейпфрутовый сок | Применение амлодипина с грейпфрутом или грейпфрутовым соком не рекомендовано, поскольку биоэквивалентность может увеличиваться у некоторых пациентов, что приводит к увеличению эффекта снижения АД. |
Одновременное применение требует осторожности | ||
Отдельные компоненты Эксфоржа Н | Известны взаимодействия с такими средствами | Эффект при взаимодействии с другими лекарственными препаратами |
Амлодипин | Ингибиторы CYP3A4 (такие как кетоконазол, итраконазол, ритонавир) | Исследования с участием пациентов пожилого возраста продемонстрировали, что дилтиазем ингибирует метаболизм амлодипина, возможно при участии CYP3A4 (концентрация в плазме крови возрастает примерно на 50% и эффект амлодипина усиливается). Нельзя исключить вероятность того, что более мощные ингибиторы CYP3A4 (такие как кетоконазол, итраконазол, ритонавир) могут повышать концентрацию амлодипина в плазме более выраженно, чем дилтиазем. |
Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати [такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон], рифампіцин, звіробій) | Одночасне застосування може призводити до зниження концентрацій амлодипіну у плазмі крові. Показано проводити клінічний моніторинг із можливим коригуванням дози амлодипіну протягом лікування індуктором і після його відміни. | |
Симвастатин | Застосування багаторазових доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно з застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг пацієнтам, які застосовують амлодипін. | |
Дантролен (інфузії) | У тварин спостерігалися летальні випадки вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв'язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій. | |
Валсартан і гідрохлоротіазид | Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (>3 г/добу) і неселективні НПЗП | НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування препарату Ексфорж Н і НПЗП може призводити до погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому рекомендовано проводити моніторинг ниркової функції на початку лікування, а також відповідну гідратацію пацієнта. |
Валсартон | Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) | Результати досліджень in vitro з тканиною печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану. |
Гидрохлоротиазид | Алкоголь, анестетики і седативні препарати | Може спостерігатися потенціювання ортостатичної гіпотензії. |
Амантадин | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином. | |
Антихолінергічні препарати (такі як атропін, біпериден) | Біодоступність діуретиків тіазидного типу можуть підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден), очевидно внаслідок зниження шлунково-кишкової рухливості та швидкості випорожнення шлунка. | |
Антидіабетичні препарати (наприклад інсулін і пероральні антидіабетичні засоби) Метформин | Може виникнути необхідність повторно скоригувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, що пов'язана із застосуванням гідрохлоротіазиду. | |
Бета-блокатори і діазоксид | Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з бета-блокаторами може посилювати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду. | |
Карбамазепин | У пацієнтів, які отримують гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому таких пацієнтів слід попередити про можливість гіпонатріємічних реакцій, а також відповідно спостерігати за їх станом. | |
Холестирамін і смоли холестиполу | Абсорбцію тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижує холестирамін та інші аніонообмінні смоли. | |
Циклоспорин | Одночасне лікування з циклоспорином може посилювати ризик гіперурикемії та ускладнення подагричного типу. | |
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат) | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їх мієлосупресивний ефект. | |
Глікозиди наперстянки | Тіазидіндукована гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, що сприяють розвитку дигіталісіндукованої серцевої аритмії. | |
Йодовмісні контрастні засоби | У випадку діуретикіндукованої дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію. | |
Лікарські препарати, що впливають на рівні калію (калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти) | Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду можуть посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G та похідні саліцилової кислоти. Якщо такі препарати призначають з комбінацією амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові. | |
Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол) | Може виникнути необхідність у коригуванні дози урикозуричних лікарських препаратів, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу. | |
Метилдопа | Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і метилдопи. | |
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин) | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, потенціюють дію похідних кураре. | |
Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін) | Ефект пресорних амінів може бути послаблений. | |
Вітамін D і солі кальцію | Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може потенціювати підвищення рівня кальцію у сироватці крові. | |
Подвійна блокада РААС з антагоністами рецепторів ангіотензину II, інгібіторами АПФ або аліскіреном
Клінічні дані продемонстрували, що подвійна блокада РААС за допомогою супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана із підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із монотерапією речовиною, що впливає на РААС.
Особливості застосування .
Безпека та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджувались.
Пацієнти з дефіцитом натрію та дегідратацією
У пацієнтів з дефіцитом солей та/або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах, може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія після початку застосування Ексфорж Н. Рекомендовано коригувати такий стан перед застосуванням препарату Ексфорж Н або уважно спостерігати за пацієнтом на початку лікування.
Якщо при застосуванні препарату Ексфорж Н виникає виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтального положення та припідняти йому ноги і, якщо необхідно, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.
Зміни рівнів електролітів сироватки крові
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Необхідно періодично, з відповідними інтервалами перевіряти рівні електролітів сироватки крові, щоб визначити можливий електролітний дисбаланс.
Періодичне визначення рівнів електролітів і калію у сироватці крові слід проводити через відповідні проміжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику, як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.
Валсартон
Одночасне застосування з калієвмісними добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, що можуть підвищувати рівні калію (наприклад гепарином), не рекомендоване. При необхідності слід контролювати рівні калію.
Гидрохлоротиазид
Повідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлоротіазидом.
Лікування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, пов'язане з розвитком гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. При застосуванні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призводити до гіперкальціємії.
Всім пацієнтам, які отримують тіазидні діуретики, необхідно проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію та магнію.
Нарушение функции почек
Тіазидні діуретики можуть прискорити азотемію у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок.
При застосуванні препарату Ексфорж Н рекомендовано періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів з порушенням функції нирок.
Ексфорж Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, анурією або пацієнтам, що знаходяться на діалізі.
Ексфорж Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, анурією або пацієнтам, що знаходяться на діалізі.
Немає необхідності у коригуванні дози препарату Ексфорж Н пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥30 мл/хв/1,73м 2 ).
Стеноз ниркової артерії
Ексфорж H потрібно застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом окремої нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватись.
Трансплантация почки
На сьогодні немає досвіду щодо безпеки застосування препарату Ексфорж Н пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Нарушение функции печени
Валсартан головним чином виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та показник AUC (концентрація в плазмі - час) вищий у пацієнтів з порушеннями функції печінки; рекомендації щодо дозувань не встановлені. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкої та помірної тяжкості, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. З цієї причини препарат Ексфорж Н не показаний для такої групи пацієнтів.
Ангіоневротичний набряк.
Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Застосування Ексфоржу H слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/стан після перенесеного інфаркту міокарда
Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів із підвищеною чутливістю можуть очікуватися зміни функції нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і антагоністами ангіотензинових рецепторів призводить до олігурії та/або прогресуючої азотемії (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Про подібні результати повідомлялося щодо валсартану.
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо у максимальній дозі Ексфоржу Н – 10 мг/320 мг/
25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.
Стеноз аортального і мітрального клапанів
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів невисокого ступеня.
Первичный гиперальдостеронизм
Пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ валсартаном, оскільки у них не активована система ренін-ангіотензин. Тому препарат Ексфорж Н не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Системний червоний вовчак
Повідомлялось, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, загострюють або активують перебіг системного червоного вовчака.
Інші порушення метаболізму
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у коригуванні дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів пацієнтам із цукровим діабетом.
Оскільки Ексфорж Н містить гідрохлоротіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлоротіазид може підвищувати рівні сечової кислоти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричиняти загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих пацієнтів.
Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію з сечею і спричиняти періодичне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо функції паращитовидної залози.
Фоточутливість
Про випадки реакцій фоточутливості повідомлялось при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийому препарату Ексфорж Н, рекомендовано припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика вважається необхідним, рекомендовано захищати відкриті ділянки тіла від сонячних променів або штучного УФО.
Закритокутова глаукома
Гідрохлоротіазид, сульфонамід були асоційовані з алергійною реакцією, що призвела до гострої транзиторної міопії та закритокутової глаукоми. Симптоми включали гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах та зазвичай з'являлися в перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору.
В першу чергу необхідно якомога швидше припинити застосування гідрохлоротіазиду. У випадку коли внутрішньоочний тиск залишається не контрольованим слід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку закритокутової глаукоми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Общие
З обережністю призначають препарат пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлоротіазиду більш ймовірне у пацієнтів з алергією та астмою.
Пацієнти літнього віку (65 років і старші)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози Ексфоржу Н 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи обмежені.
Двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС)
Існують докази того, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, може призводити до підвищення випадків гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).
У зв'язку з цим подвійна блокада РААС за допомогою супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується
Якщо подвійна блокада потрібна, то її слід проводити під ретельним наглядом фахівця і при постійному контролі функції нирок, вмісту електролітів і артеріального тиску. Супутнє застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II не рекомендується пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность
Амлодипін
Дослідження щодо безпеки амлодипіну під час вагітності не проводились. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалася при застосуванні високих дозувань. Застосування під час вагітності рекомендовано тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо само захворювання несе більший ризик для матері та ембріона.
Валсартон
Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, – замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Гидрохлоротиазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду в період вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду дає можливість стверджувати, що застосування цього препарату в період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Немає досвіду застосування препарату Ексфорж Н вагітним жінкам. Наявні дані стосовно компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування Ексфоржу Н протипоказано.
Период кормления грудью
Немає інформації про застосування валсартану та/або амлодипіну в період годування груддю. Гідрохлоротіазид екскретується в грудне молоко, тому застосування Ексфоржу Н протипоказано протягом періоду годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .
У пацієнтів, що застосовують Ексфорж Н, може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.
Спосіб застосування та дози .
Способ применения
Ексфорж Н можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.
Дозировка
Рекомендована доза препарату Ексфорж Н – 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосування препарату Ексфорж Н стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза Ексфоржу Н повинна залежати від доз окремих компонентів комбінації, що застосовуються на момент зміни препарату.
Максимальна рекомендована доза препарату Ексфорж Н – 10 мг/320 мг/25 мг.
Окремі групи пацієнтів
Нарушение функции почек
Оскільки до складу препарату входить гідрохлоротіазид, препарат Ексфорж Н протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <30 мл/хв/1,73 м 2 ).
Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості.
Нарушение функции печени
Оскільки до складу препарату входить валсартан, препарат Ексфорж Н протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, і тому Ексфорж Н не показаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені. При переведенні пацієнтів з гіпертонічною хворобою з порушенням функції печінки на Ексфорж Н потрібно використовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій
Досвід застосування препарату Ексфорж Н, особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу Ексфоржу Н 10 мг/320 мг/25 мг.
Пацієнти літнього віку (65 років і старші)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози Ексфоржу Н 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені. При переведенні пацієнтів літнього віку на Ексфорж Н потрібно використовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Педіатричні популяції
Немає відповідних даних про застосування Ексфоржу Н в педіатричних популяціях (пацієнтів віком до 18 років) за показанням артеріальна гіпертензія.
Дети.
Безпека та ефективність застосування дітям не встановлена, тому препарат не застосовують пацієнтам цієї вікової групи.
Передозировка.
Симптомы
Немає даних про передозування препарату Ексфорж Н. Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену і потенційну пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок з летальним наслідком.
Лечение
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату Ексфорж Н потребує активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у припіднятому положенні, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску при умові, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.
Амлодипін
Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід розглянути питання про індукцію блювання або промивання шлунка. При призначенні активованого вугілля здоровим добровольцям відразу або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну виражено знижувалась.
Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.
Валсартон
Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.
Гидрохлоротиазид
Передозування гідрохлоротіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) і гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м'язів та/або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських препаратів.
Рівень, до якого гідрохлоротіазид виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлений.
Побочные реакции.
Побічні реакції, подані у таблиці 2 за класами систем органів (MedDRA) та частотою, представлені стосовно Ексфоржу Н (амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид) і окремо стосовно амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду.
Дуже часто: ≥1/10; часто: від ≥1/100 до <1/10; нечасто: від ≥1/1 000 до <1/100; рідко: від ≥1/10 000 до <1/1 000; дуже рідко: <1/10 000; невідомо (неможливо визначити за наявними даними).
Таблица 2
Класи систем органів (MedDRA) | Побочные реакции | Частота | |||
Ексфорж Н | Амлодипін | Валсартон | Гідрохлоро- тіазид | ||
Со стороны крови и лимфатической системы | Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку | -- | -- | -- | Дуже рідко |
Зниження рівнів гемоглобіну і гематокриту | -- | -- | Неизвестно | -- | |
Гемолитическая анемия | -- | -- | -- | Дуже рідко | |
Лейкопенія | -- | Дуже рідко | -- | Дуже рідко | |
Нейтропенія | -- | -- | Неизвестно | -- | |
Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою | -- | Дуже рідко | Неизвестно | Рідко | |
З боку імунної системи | Гиперчувствительность | -- | Дуже рідко | Неизвестно | Дуже рідко |
З боку метаболізму та живлення | Анорексия | Нечасто | -- | -- | -- |
Гиперкальциемия | Нечасто | -- | -- | Рідко | |
Гипергликемия | -- | Дуже рідко | -- | Рідко | |
Гиперлипидемия | Нечасто | -- | -- | -- | |
Гіперурикемія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Гіперхлоремічний алкалоз | -- | -- | -- | Дуже рідко | |
Гипокалиемия | Часто | -- | -- | Очень часто | |
Гипомагниемия | -- | -- | -- | Часто | |
Гіпонатріємія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Погіршення метаболічних ознак діабету | -- | -- | -- | Рідко | |
Со стороны психики | Депрессия | -- | Нечасто | -- | Рідко |
Безсоння / порушення сну | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Изменения настроения | -- | Нечасто | -- | ||
Зніяковілість | -- | Рідко | -- | -- | |
Со стороны нервной системы | Порушення координації | Нечасто | -- | -- | -- |
Головокружение | Часто | Часто | -- | Рідко | |
Запаморочення постуральне, запаморочення при напруженні | Нечасто | -- | -- | -- | |
Дисгевзія | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Екстрапірамідний синдром | -- | Неизвестно | -- | -- | |
Головний біль | Часто | Часто | -- | Рідко | |
Гипертония | -- | Дуже рідко | -- | -- | |
Летаргія | Нечасто | -- | -- | -- | |
Парестезия | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Периферична нейропатія, нейропатія | Нечасто | Дуже рідко | -- | -- | |
Сонливость | Нечасто | Часто | -- | -- | |
Синкопе | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Тремор | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гіпоестезія | -- | Нечасто | -- | -- | |
З боку органів зору | Нарушение зрения | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко |
Розлади зору | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гостра закрито- кутова глаукома | -- | -- | -- | Неизвестно | |
З боку органів слуху | Дзвін у вухах | -- | Нечасто | -- | -- |
Вертиго | Нечасто | -- | Нечасто | -- | |
Со стороны сердца | Пальпитация | -- | Часто | -- | -- |
Тахикардия | Нечасто | -- | -- | -- | |
Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь) | -- | Дуже рідко | -- | Рідко | |
Інфаркт міокарда | -- | Дуже рідко | -- | -- | |
Со стороны сосудистой системы | Припливи крові | -- | Часто | -- | -- |
Артеріальна гіпотензія | Часто | Нечасто | -- | -- | |
Ортостатична гіпотензія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Флебіт, тромбофлебіт | Нечасто | -- | -- | -- | |
Васкулит | -- | Дуже рідко | Неизвестно | -- | |
З боку респіратор- ного тракту, органів середостіння та грудної клітки | Кашель | Нечасто | Дуже рідко | Нечасто | |
Диспное | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Респіраторний дистрес, набряк легень, пневмоніт | -- | -- | -- | Дуже рідко | |
Ринит | -- | Нечасто | -- | -- | |
Подразнення горла | Нечасто | -- | -- | -- | |
Со стороны пищеварительного тракта | Абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота | Нечасто | Часто | Нечасто | Рідко |
Неприємний запах при диханні | Нечасто | -- | -- | -- | |
Зміна частоти дефекації | -- | Нечасто | -- | -- | |
Запор | -- | -- | -- | Рідко | |
Зниження апетиту | -- | -- | -- | Часто | |
Диарея | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Сухість у роті | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Диспепсия | Часто | Нечасто | -- | -- | |
Гастрит | -- | Дуже рідко | -- | -- | |
Гіперплазія ясен | -- | Дуже рідко | -- | -- | |
Нудота | Нечасто | Часто | -- | Часто | |
Панкреатит | -- | Дуже рідко | -- | Дуже рідко | |
Рвота | Нечасто | Нечасто | -- | Часто | |
З боку печінки та жовчовивід- них шляхів | Підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові | -- | Дуже рідко* | Неизвестно | -- |
Гепатит | -- | Дуже рідко | -- | -- | |
Внутрішньопечін- ковий холестаз, жовтяниця | -- | Дуже рідко | -- | Рідко | |
Алопеція | -- | Нечасто | -- | -- | |
Ангіоневротичний набряк | -- | Дуже рідко | Неизвестно | -- | |
Буллезный дерматит | -- | -- | Неизвестно | -- | |
Шкірні реакції, подібні червоному вовчаку, реактивація шкірної форми червоного вовчака | -- | -- | -- | Дуже рідко | |
Мультиформна еритема | -- | Дуже рідко | -- | Неизвестно | |
Екзантема | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гіпергідроз | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Реакції фоточутливості | -- | Дуже рідко | -- | Рідко | |
Свербіж | Нечасто | Нечасто | Неизвестно | -- | |
Пурпура | -- | Нечасто | -- | Рідко | |
Висипання | -- | Нечасто | Неизвестно | Часто | |
Зміна кольору шкіри | -- | Нечасто | -- | -- | |
Крапивница | -- | Дуже рідко | -- | Часто | |
Некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз | -- | -- | -- | Дуже рідко | |
Ексфоліативний дерматит | -- | Дуже рідко | -- | -- | |
Синдром Стивенса-Джонсона | -- | Дуже рідко | -- | -- | |
Отек Квинке | -- | Дуже рідко | -- | -- | |
З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини | Артралгія | -- | Нечасто | -- | -- |
Боль в спине | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Опухання суглобів | Нечасто | -- | -- | -- | |
Спазми м'язів | Нечасто | Нечасто | -- | Неизвестно | |
Мышечная слабость | Нечасто | -- | -- | -- | |
Миалгия | Нечасто | Нечасто | Неизвестно | -- | |
Біль у кінцівках | Нечасто | -- | -- | -- | |
Набряк щиколотки | -- | Часто | -- | -- | |
З боку нирок і сечовиділь- ної системи | Підвищення рівня креатиніну у сироватці крові | Нечасто | -- | Неизвестно | -- |
Нарушение мочеиспускания | -- | Нечасто | -- | -- | |
Никтурия | -- | Нечасто | -- | -- | |
Полакіурія | Часто | Нечасто | -- | -- | |
Ниркова дисфункція | -- | -- | -- | Неизвестно | |
Гостра ниркова недостатність | Нечасто | -- | -- | Неизвестно | |
Ниркова недостатність і порушення функції нирок | -- | -- | Неизвестно | Рідко | |
З боку репро-дуктивної системи і молочних залоз | Імпотенція | Нечасто | Нечасто | -- | Часто |
Гинекомастия | -- | Нечасто | -- | -- | |
Загальні порушення та реакції в місці застосування | Абазія, порушення ходи | Нечасто | -- | -- | -- |
Астения | Нечасто | Нечасто | -- | Неизвестно | |
Дискомфорт, нездужання | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Слабкість | Часто | Часто | Нечасто | -- | |
Некардіальний біль у грудній клітці | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Отеки | Часто | Часто | -- | -- | |
Лихорадка | -- | -- | -- | Неизвестно | |
боль | -- | Нечасто | -- | -- | |
Обследование | Підвищення рівня ліпідів | -- | -- | -- | Очень часто |
Підвищення рівня азоту сечовини | Нечасто | -- | -- | -- | |
Підвищення рівня сечової кислоти у крові | Нечасто | -- | -- | -- | |
Глюкозурия | -- | -- | -- | Рідко | |
Зниження рівня калію у крові | Нечасто | -- | -- | -- | |
Підвищення рівня калію у крові | -- | -- | Неизвестно | -- | |
Збільшення маси тіла | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Зменшення маси тіла | -- | Нечасто | -- | -- | |
*більш пов'язано з холестазом
Термін придатності .
2 года.
Условия хранения.
Зберігати при температурі не вище 30 о С в захищеному від вологи місці.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка.
По 14 таблеток в блистере; По 1 или 2 блистера в картонной пачке.
Категория отпуска.
По рецепту.
Производитель.
Новартіс Фарма Штейн АГ/Novartis Pharma Stein AG.
Новартіс Фармасьютика С. А., Іспанія/Novartis Farmaceutica SA, Spain.
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.
Шаффхауcерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія/
Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland
Ронда де Санта Марія 158, 08210 Барбера дель Валлес, Барселона, Іспанія/
Ronda de Santa Maria 158, 08210 Barbera del Valles, Barcelona, Spain.
ВАЛСАРТАН+АМЛОДИПИН+ГИДРОХЛОРОТИАЗИД
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
