Личный кабинет
ЭНДОКСАН 200 мг порошок для приготовления ин. р-ра фл. №1
rx
Код товара: 20766
Производитель: Baxter Oncology (Германия)
4 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 25.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
ENDOKSAN 200 мг
Эндоксана 200 мг
Место хранения:
Активное вещество: циклофосфамид;
1 флакон содержит:
название действующего вещества | 200 мг | 500 мг | 1 г |
циклофосфамид моногидрат, что соответствует безводной циклофосфамид | 213,8 мг 200 мг | 534,5 мг 500 мг | 1069 мг 1000 мг |
Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.
Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые средства. Алкилирование соединений. Циклофосфамид. Код АТС L01A A01.
Клинические характеристики.
Индикация.
ENDOKSAN ® предназначен для использования в следующей химиотерапии опухолей в сочетании с другими противоопухолевыми агентами:
и консолидация индукции ремиссии терапии острого лимфолейкоза;
индукции ремиссии при болезни Ходжкина;
Неходжкинская Ходжкина ( в зависимости от гистологического типа и стадии заболевания в качестве монотерапии);
хронический лимфоцитарный лейкоз после недостаточной эффективности стандартной терапии (хлорамбуцил / преднизон);
индукции ремиссии в плазмоцитоме (также в комбинации с преднизолоном);
адъювантная терапия рака молочной железы после резекции опухоли или мастэктомии;
паллиативное лечение распространенного рака молочной железы;
общий рак яичников;
мелкоклеточный рак легкого;
Саркома Юинга;
нейробластома;
рабдомиосаркома у детей;
остеосаркома.
Подготовка перед аллогенной трансплантацией костного мозга с:
тяжелая апластическая анемия в виде монотерапии или в комбинации с антитромбоцитарной глобулин;
острый миелобластный и острый лимфолейкоз в комбинации с облучением или бусульфана всего тела;
хронический миелоидный лейкоз , в сочетании с облучением или бусульфана всего тела.
Прогрессирование заболевания: тяжелая и прогрессивная форма.
Противопоказание.
ENDOKSAN ® противопоказан:
Известная гиперчувствительность к циклофосфамиду или другим компонентам препарата;
тяжелые нарушения функции костного мозга (особенно у пациентов , которых лечили до того цитотоксических агентов и / или лучевой терапии);
Инфекции мочевыводящих путей;
задержка мочи;
активные инфекции;
urotelialniy острой токсичности после лечения с цитотоксическими агентами и / или лучевой терапии;
беременность или кормление грудью.
Способ применения и доза.
Внутривенное вливание.
ENDOKSAN ® может назначать только опытный онколог.
Дозировка должна быть выбрана для каждого пациента индивидуально.
Следующие рекомендации по дозировке можно использовать для детей и взрослых.
Индукции ремиссии и терапии при острой лейкемии
Циклофосфан может быть использован в педиатрических и взрослых возрастных группах в зависимости от различных групп риски при различных наборах химиотерапии. Типичная доза для целей индукции ремиссии и консолидации терапии у взрослых составляет 650 мг / м 2 площади поверхности тела (BSA) , циклофосфамид / об, например, в сочетании с Cytarabinum и меркаптопурином.
Хронический лейкоз
600 мг / м 2 БСА циклофосфамида в / 6 -й день в сочетании с винкристин и преднизон или 400 мг / м 2 BSA циклофосфамида в / на дни 1 и 5 , а также в сочетании с винкристин и преднизон, повторяется каждые 3 недели.
Болезнь
650 мг / м 2 циклофосфамида БСА / об в дни 1 и 8, в сочетании с винкристин, прокарбазин и преднизон ( «КРПЦ-протокол").
лимфома
Циклофосфамид может быть использован для неходжкинской лимфомы (НХЛ) в зависимости от гистологического типа и стадии заболевания в виде монотерапии или в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами. Вот стандартная терапия для неходжкинской лимфомы низкой и средней / высокой степени злокачественности:
НХЛ с низкой степенью злокачественности: 600-900 мг / м 2 циклофосфамида БСА / в 1 -й день , и в виде монотерапии или в комбинации с кортикостероидами; повторять каждые 3-4 недели;
НХЛ среднего или высокая злокачественность: 750 мг / м 2 циклофосфамида БС в / день-1 в сочетании с доксорубицином, винкристином и преднизоном ( «ЧОП-протокол"); повторяется каждые 3-4 недели.
1000 мг / м 2 циклофосфамид БС в / день-1 в комбинации с преднизолоном; повторяется каждые 3 недели.
Примеры химиотерапии, которые доказали эффективность плазмоцитоме лечения называется «VBMCP-протокол» , который приведен ниже:
400 мг / м 2 циклофосфамида БСА в / день-1 в сочетании с мелфалан, кармустин, винкристин и преднизон; повторяется каждые 5 недель.
Рак молочной железы
Циклофосфамид следует использовать для адъювантного и паллиативного лечения рака молочной железы в сочетании с другими цитостатиками. Далее приведены два примера для протоколов, эффективность которых доказана:
«СМФ-протокол": 600 мг / м 2 циклофосфамида БСА / об в дни 1 и 8, в комбинации с метотрексатом и 5-фторурацилом; повторяется каждые 3-4 недели.
«АКР-протокол": 500 мг / м 2 циклофосфамида БС в / день-1 в сочетании с доксорубицином и 5-фторурацилом; повторяется каждые 3-4 недели.
Общий рак яичников
750 мг / м 2 циклофосфамид БС в / день-1 в комбинации с цисплатином; повторяется каждые 3 недели.
500-600 мг / м 2 циклофосфамид БС в / день-1 в сочетании с карбоплатином; повторяется каждые 4 недели.
Мелкоклеточный рак легких
Циклофосфамид следует использовать в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами. В качестве примера эффективной химиотерапии следующего является так называемым «CAV-протокол":
1000 мг / м 2 циклофосфамида БС в / день-1 в сочетании с доксорубицином и винкристинами; повторяется каждые 3 недели.
саркома
Примеры химиотерапии, эффективность которых с саркомой Юинга продемонстрировал ниже «Вак-протокол":
500 мг / м 2 циклофосфамида в BSA / 1 раз в неделю в сочетании с винкристин, доксорубицин и актиномицин D.
остеосаркома
Циклофосфамид следует использовать в рамках комплексной химиотерапии неоадъювантной (предоперационной) и адъювантной (послеоперационной) терапии. Следующий протокол исследования Multyinstytutsionalnoho остеосаркомы (МИОС) в качестве примера адъювантной терапии: 600 мг / м 2 циклофосфамида в BSA / сутки в день 2 и 2 - й, 13 - й, 26 - й, 39 - й и 42 недель лечения в комбинации с блеомицин, актиномицин D, доксорубицин, цисплатин и метотрексат.
В зависимости от стадии заболевания и возраста пациента должны быть использованы в различных химиотерапевтических протоколов. Примером комбинированной терапии нейробластомы распространены следующие «OPEC-протокол":
600 мг / м 2 в БСА / день-1 в сочетании с, и; повторяется каждые 3 недели.
дети
Циклофосфамид следует использовать в зависимости от стадии заболевания и гистологического типа в различных сложных протоколах химиотерапии. Типичная доза для пациентов в стадии III (после операции доступных макроскопических оставшейся части опухоли) и IV (отдаленные метастазы) составляет 10 мг / кг циклофосфамида / об в течение 3 последовательных дней с многократным повторением в сочетании с винкристинами и актиномицин D ( «VAC- протокол «).
Подготовка перед трансплантацией костного мозга для острой миелоидной лейкемии и острой
60 мг / кг циклофосфамида в / день 2 дней подряд в сочетании с облучением или бусульфана всего тела.
Примечание: Соответствующий выбор компонентов для комбинированной терапии с циклофосфамидом требует специальных знаний , потому что результаты могут отличаться для различных комбинаций в зависимости от основного заболевания и его стадии.
Подготовка перед трансплантацией костного мозга для хронического миелолейкоза
60 мг / кг циклофосфамида в / день 2 дней подряд в сочетании с облучением или бусульфана всего тела.
Примечание: при хронической миелоидной лейкемии две возможные комбинации компонентов циклофосфамида приводит к аналогичным результатам терапии.
Подготовка перед трансплантацией костного мозга при тяжелой анемии
Следующие дозировании рекомендация относится к подготовке без облучения всего тела, которые обычно отказываются с тяжелой апластической анемией:
50 мг / кг циклофосфамида в / день в течение 4 дней подряд в виде монотерапии или в комбинации с antytymotsytarnym глобулина.
При наличии анемии Фанкони суточная доза должна быть уменьшена с 50 до 35 мг / кг циклофосфамида в / день в течение 4 дней подряд.
Тяжелая прогрессирующая форма
Дозирование в / в введении.
Начальная доза 500-1000 мг / м2 BSA / мас.
Во время лечения ENDOKSAN ® необходимо постоянно контролировать белые клетки крови и тромбоциты. Далее дозировка - повышение или понижение начальной дозы - сделать результаты лабораторных испытаний.
За счет снижения функции печени или почек доза должна быть уменьшена ENDOKSAN ®. Исследования опыт по использованию циклофосфамида в высоких дозах с пониженной функцией почек или печени отсутствуют. Со стандартными дозами циклофосфамида являются следующими рекомендациями для дозирования.
Нарушение функции почек
Обычная рекомендация состоит в том, чтобы уменьшить дозу примерно на 50% при скорости клубочковой фильтрации ниже 10 мл / мин.
Нарушение функции печени
Обычная рекомендация состоит в том, чтобы уменьшить дозу примерно на 25% , если билирубина в сыворотке крови от 3,1 до 5 мг / 100 мл.
Рекомендации по снижению дозы у пациентов с подавлением костного мозга
Количество лейкоцитов (мл) | Количество тромбоцитов (мл) | Дозировка |
> 4000 | > 100000 | 100% запланированной дозы |
4000-2500 | 100000-50000 | 50% запланированной дозы |
<2500 | <50000 | Матч доза нормализации индивидуальных решений или принятия |
Во время лечения следует регулярно контролировать количество белых кровяных клеток в крови, в начале лечения - с интервалом в 5-7 дней , если подсчет лейкоцитов снижается до <3000 / мм 3 - каждые 2 дня, а в некоторых случаях - ежедневно , Длительное лечение как правило , достаточно крови 1 раз в 2 недели. В случае появления признаков костного мозга рекомендуется контролировать количество эритроцитов и тромбоцитов. Вы должны регулярно исследовать мочу содержание осадка эритроцитов.
Подготовка решения
Для приготовления раствора для инъекций добавляют к солевым ампулу сухого вещества в следующих количествах:
ENDOKSAN ® | 200 мг | 500 мг | 1 г |
Сухое вещество ответственный безводный циклофосфамид | 213,8 мг | 534,5 мг | 1069 мг |
200 мг | 500 мг | 1000 мг | |
солончак | 10 мл. | 25 мл | 50 мл |
Вещество легко растворяется при энергичном встряхивании после добавления растворителя. Если вещество не растворяется сразу и полностью, рекомендуется дать бутылку , чтобы стоять в течение нескольких минут.
Решение подходит для внутривенного введения, и лучше вводить лекарственное средство , как это внутривенная инфузия. Входные данные могут быть сделаны в форме болюсной инъекции или инфузии короткой. До, во время и после лечения следует обратить внимание на использование больших количеств жидкости и регулярного опорожнения мочевого пузыря. Продолжительность лечения определяется врачом.
В коротком растворе внутривенного ENDOKSAN препарат ® добавляют к раствор Рингера, физиологический раствор или раствор глюкозы до общего объема приблизительно 500 мл. Длительность инфузии - от 30 минут до 2 часов, в зависимости от объема.
Продолжительность терапии и интервалы между курсами зависят от показаний применяемых комбинаций химиотерапевтических препаратов, общего состояния здоровья пациента, лабораторных параметров и восстановление количества клеток крови.
Неблагоприятные реакции.
Следующие побочные реакции сообщались в ходе постмаркетинговых наблюдения. Реакции представлены классом систем в соответствии с MedDRA, льготными условиями использования и с учетом степени тяжести, если это возможно.
Инфекции и инвазии: повышенный риск и тяжесть пневмонии ( в том числе со смертельным исходом), а также другие бактериальные, грибковые, вирусные, протозойные, паразитарные инфекции, реактивация латентных инфекций, включая вирусный гепатит, туберкулез, герпес Джон Kaninhema прогрессивный bahatovohnyschevoyu leykoentsefalopatiyeyu ( в том числе со смертельным исходом) пневмоцистный, опоясывающий лишай, Strongyloides, сепсис, септический шок ( в том числе со смертельным исходом).
Опухоли, доброкачественный, злокачественный и неопределенный характер ( в том числе кисты и полипов): Острый лейкоз (острый миелоидный лейкоз, острый лейкоз promiyelotsytarnyy); миелодиспластический синдром; лимфома (неходжкинская лимфома); саркомы; почечно - клеточный рак; рак почечной лоханки; рак мочевого пузыря; рак мочевого тракта; рак щитовидной железы; Вторичные злокачественные опухоли , связанные с лечением; канцерогенные эффекты в потомстве; Синдром лизис опухолей; развитие основных злокачественных новообразований, в том числе смерти.
Из крови и лимфатической системы, миелосупрессии, проявленного отсутствие костного мозга, панцитопения, нейтропения, агранулоцитоз, гранулоцитопения, тромбоцитопения (осложненной кровотечением), лейкопения, анемия, neytropenichna лихорадка, лимфопении, гемолитико - уремический синдром (с тромботической микроангиопатии) синдрома, диссеминированного внутрисосудистое свертывание, снижение уровня гемоглобина.
Иммунная система: иммуносупрессия, анафилактический шок, анафилактические / анафилактоидные реакции ( в том числе со смертельным исходом) реакций гиперчувствительности.
Эндокринная система: синдром интоксикации воды неадекватной секреции антидиуретического гормона.
Со стороны обмена веществ и питания: гипонатриемия, задержка воды, потеря аппетита, повышение уровня глюкозы в крови, снижение уровня глюкозы в крови.
От души: путаница.
Нервной системы: энцефалопатия, судороги, головокружение, нейротоксичность в виде синдрома обратного leykoentsefalopatiyi спины, миелопатии, периферической невропатии, невропатии, невралгии, дизестезией, гипестезия, парестезии, тремор, нарушение вкуса, hipohevziya, паросмия.
Со стороны органа зрения: нарушение зрения, нечеткость зрения, конъюнктивит, увеличение слезотечения.
Из слуха и лабиринта, глухота, потеря слуха, шум в ушах.
Из сердца, остановка сердца, фибрилляций желудочков, желудочковая тахикардия, кардиогенный шок, экссудативный перикардит (прогрессирующий к блокаде сердца), инфаркт кровоизлияния, инфаркт миокарда, застойная сердечная недостаточность, сердечная недостаточность ( в том числе со смертельным исходом), левым желудочек неудачи, левой желудочковая дисфункция, кардиомиопатия, миокардит, перикардит, кардит, фибрилляция предсердий, наджелудочковая аритмия, фибрилляция желудочков, брадикардия, тахикардия, сердцебиение, интервал QT пролонгация интервала на ЭКГ, снижение фракции выброса.
Из кровеносных сосудов, эмболии легочной артерии, венозный тромбоз, васкулит, периферические ишемии, гипертонии, промывка, Горячие приливы, снижение areterialnoho давления.
Респираторные, грудной и средостения расстройства: пневмонит, интерстициальная пневмония, синдром заболевания легких venoooklyuziyna, острую дыхательную недостаточность, интерстициальный легочный заболевание , как фиброз легких, дыхательной недостаточности ( в том числе со смертельным исходом), облитерирующего бронхиолита, организующей пневмонии, аллергический альвеолит, респираторного дистресс - синдрома, легочной гипертензии , отек легких, плеврит, бронхоспазм, одышка, гипоксия, кашель, заложенность носа, дискомфорт в носу, rotohlotkovyy боль, ринорея, чихание.
Желудочно-кишечного тракта, геморрагический энтероколит, желудочно - кишечные кровотечения, острый панкреатит, колит, энтерит, тифлит, изъязвления на слизистой оболочке, стоматит, диарея, тошнота, рвота, запор, боли в животе, дискомфорт в животе.
Гепатобилиарной система: venooklyuziyna заболевания печени, холестатический гепатит, цитолитической гепатит, гепатит, холестаз, гепатотоксичность с печеночной недостаточностью, печеночной энцефалопатии, асцит, гепатомегалия, желтуха, повышение уровня билирубина в крови, заболевания печени, повышение уровня печеночных ферментов (аспартатаминотрансферазы , аланинаминотрансферазы, щелочная фосфатаза гамма - глутамилтрансфераза в крови).
Кожа и подкожной ткани: токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, эритема, ладонно-подошвенной erytrodyzesteziya дерматит облученный сайт, эритема в месте воздействия, токсический кожная сыпь, крапивница, дерматит, сыпь, волдыри, зуд, эритема, кожный обесцвечивание и ногти, инфекции ногтей, алопеция, отек лица, гипергидроз.
Из - мышечной системы: острый некроз скелетных мышц, склеродермии, мышечные судороги, миалгия, артралгия.
Из почек и мочевых путей, почечная недостаточность, некроз почечных канальцев расстройств почечных канальцев, дисфункции почек, токсическая нефропатия, геморрагический цистит, геморрагический уретрит, некроз мочевого пузыря, язвенный цистит, suburetralna кровотечение, отек стенки мочевого пузыря, интерстициальный воспаление мочевого пузыря, фиброз и контрактуры мочевого пузыря, гематурии, нефрогенной несахарный диабет, цистит, атипичные эпителиальные клетки мочевого пузыря, повышение креатинина в крови, повышение BUN, увеличение мочевой кислоты, особенно у больных с неходжкинской лимфомы.
Беременность, послеродовой период и перинатальный состояние: преждевременные роды.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: безпліддя, недостатність функції яєчників, розлади функції яєчників, розлади овуляції, аменорея, олігоменорея, атрофія яєчків, азооспермія, олігоспермія, зниження рівня естрогену у крові, підвищення рівня гонадотропіну у крові.
Вроджені, сімейні та генетичні розлади: внутрішньоутробна загибель плода, вади розвитку плода, затримка розвитку плода, ембріональна токсичність (включаючи мієлосупресію, гастроентерит).
Загальні розлади: поліорганна недостатність, погіршення загального фізичного стану, грипоподібне захворювання, гарячка, набряк, біль у грудях, мукозит, астенічні стани, озноб, втома, слабкість, головний біль, реакції у місці ін'єкції/інфузії, інший біль, запалення привушної залози.
Лабораторні показники: зростання рівня лактатдегідрогенази, зростання рівня C-реактивного білка.
Передозування.
Специфічний антидот циклофосфаміду невідомий. Лікування передозування включає в себе негайне припинення прийому препарату ЕНДОКСАН ® , а також загальні підтримуючі заходи для зниження та уникнення можливого розвитку токсичної фази. При передозуванні, поміж інших реакцій, слід припускати пригнічення функції кісткового мозку, найчастіше лейкоцитопенію. Тяжкість і тривалість пригнічення функції кісткового мозку залежить від ступеня передозування. Необхідний постійний контроль показників крові і контроль стану пацієнта. При розвитку нейтропенії слід вжити заходів щодо профілактики інфекцій; інфекції слід лікувати за допомогою відповідних антибіотиків (антибіотик широкого спектра дії, при необхідності ̶ з гранулоцитарним колонієстимулювальним фактором або гранулоцитарно-макрофагальним колонієстимулювальним фактором). При розвитку тромбоцитопенії необхідно забезпечити, залежно від потреби, поповнення тромбоцитів.
Циклофосфамід можна виводити з організму за допомогою гемодіалізу, оскільки він має низький рівень зв'язування з білками плазми крові. Кліренс діалізу 78 мл/хв був обчислений з концентрації циклофосфаміду, що не метаболізувався, у діалізатах (нормальний нирковий кліренс становить приблизно 5-11 мл/хв). Інша робоча група повідомляла про величину 194 мл/хв. Після 6 годин діалізу 72 % введеної дози циклофосфаміду було знайдено у діалізаті. Для попередження геморагічного циститу можна застосовувати препарат УРОМІТЕКСАН (Месна) внутрішньовенно протягом 24-48 годин, а також проводити гідратацію та алкілізацію сечі. Месну (20 % застосованої дози препарату ЕНДОКСАН ® ) слід вводити внутрішньовенно безпосередньо після введення надмірної дози препарату ЕНДОКСАН ® і через 4 та 8 годин після застосування препарату ЕНДОКСАН ® .
Це особливо стосується високодозової підготовки циклофосфамідом і комбінаціями з циклофосфамідом перед алогенною трансплантацією кісткового мозку, коли очікується підвищений рівень тяжкості дозозалежних побічних реакцій.
При дуже високих дозах загальну дозу месни можна збільшити до 120-160 % відповідної дози препарату ЕНДОКСАН ® .
Примітка: при ненавмисному паравенозному введенні належним чином розведеного циклофосфаміду загрози цитотоксичного ушкодження тканин зазвичай не існує, тому що цитотоксична активність головним чином має місце після біоактивації, що відбувається переважно у печінці.
Однак, якщо екстравазація відбулася, слід негайно зупинити інфузію, аспірувати введений препарат за допомогою голки, промити ділянку фізіологічним розчином та іммобілізувати кінцівку.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
ЕНДОКСАН ® протипоказаний при вагітності або годуванні груддю.
Циклофосфамід проникає через плацентарний бар'єр. Лікування циклофосфамідом може спричинити мутагенну дію у чоловіків і жінок та ушкодження плода при застосуванні вагітним жінкам.
Повідомлялося про виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених від матерів, які отримували циклофосфамід протягом I триместру вагітності. Однак наявні також повідомлення про дітей, які народилися без вад розвитку від жінок, які зазнали впливу препарату у I триместрі.
Експозиція циклофосфаміду in utero може спричинити викидень, затримку розвитку плода та ембріотоксичну дію, яка проявляється у новонароджених, у тому числі лейкопенію, анемію, панцитопенію, тяжку гіпоплазію кісткового мозку та гастроентерит.
Дані, одержані на тваринах, вказують на підвищений ризик невдалої вагітності та вад розвитку, який може зберігатися після припинення лікування циклофосфамідом, оскільки існують ооцити/фолікули, які зазнали впливу циклофосфаміду під час фази дозрівання.
Після I триместру вагітності, якщо лікування не можна відкласти і пацієнтка бажає продовжувати виношування плода, хіміотерапію можна проводити тільки після повідомлення хворій про незначний, але можливий ризик тератогенних ефектів. Жінкам не можна вагітніти під час лікування препаратом ЕНДОКСАН ® і 6 місяців після його закінчення. Якщо протягом лікування пацієнтка завагітніє, то слід отримати консультацію у генетика.
Оскільки циклофосфамід проникає у грудне молоко, жінкам під час лікування слід припинити годування груддю. У дітей, яких годували матері, які лікувалися циклофосфамідом, відзначали нейтропенію, тромбоцитопенію, низький гемоглобін та діарею.
Діти. Рекомендації щодо підбирання дози та застосування препарату для лікування дітей та підлітків такі, як і для дорослих пацієнтів.
Особливі заходи безпеки.
При застосуванні препарату ЕНДОКСАН ® та приготуванні розчину необхідно дотримуватися правил техніки безпеки для роботи з цитотоксичними речовинами.
Особливості застосування.
Застереження
Анафілактичні реакції, перехресна чутливість з іншими алкілуючими засобами
При застосуванні циклофосфаміду відзначалися випадки анафілактичних реакцій, у тому числі з летальними наслідками.
Повідомлялося про можливість перехресної чутливості з іншими алкілуючими засобами.
Мієлосупресія , імуносупресія, інфекції
Застосування циклофосфаміду може спричинити мієлосупресію та значно пригнічувати імунну відповідь.
Мієлосупресія, зумовлена застосуванням циклофосфаміду, може призводити до лейкопенії, нейтропенії, тромбоцитопенії (що супроводжується підвищеним ризиком кровотечі) та анемії.
Тяжка імуносупресія призводила до серйозних, інколи летальних інфекцій. Також відзначені випадки сепсису та септичного шоку. До інфекцій, відзначених на тлі застосування циклофосфаміду, належать пневмонія, а також інші бактеріальні, грибкові, вірусні, протозойні та паразитарні інфекції.
Можлива реактивація латентних інфекцій. Повідомлялося про реактивацію різноманітних бактеріальних, грибкових, вірусних, протозойних та паразитарних інфекцій.
Інфекції слід лікувати належним чином.
У певних випадках нейтропенії, на розсуд лікаря, може бути призначена антимікробна профілактика.
У випадку нейтропенічної лихоманки слід застосовувати антибіотики та/або антимікотичні засоби.
Циклофосфамід слід з обережністю застосовувати або взагалі уникати його застосування пацієнтам із тяжкими порушеннями функції кісткового мозку та пацієнтам із тяжкою імуносупресією.
Крім випадків, коли це абсолютно необхідно, циклофосфамід не слід застосовувати пацієнтам із кількістю лейкоцитів менше 2500 клітин/мікролітр (клітин/мм 3 ) та/або кількістю тромбоцитів менше 50000 клітин/мікролітр (клітин/мм 3 ).
У випадку наявності або виникнення у пацієнта серйозної інфекції не слід розпочинати терапію циклофосфамідом, або терапію слід перервати чи зменшити дозу препарату.
Загалом зниження кількості клітин периферичної крові та кількості тромбоцитів, а також час, необхідний для відновлення їх кількості, можуть збільшуватися при підвищенні доз циклофосфаміду.
Найменша кількість лейкоцитів та тромбоцитів зазвичай відзначається на 1-2 тижні лікування. Кістковий мозок відновлюється відносно швидко і рівні клітин периферичної крові нормалізуються зазвичай приблизно через 20 днів.
Тяжкої мієлосупресії варто очікувати; особливо у пацієнтів, які раніше та/або супутньо проходять хіміотерапію та/або радіотерапію.
Гематологічні параметри всіх пацієнтів протягом періоду лікування слід ретельно контролювати.
Токсичний вплив на нирки та сечовивідну систему
На тлі застосування циклофосфаміду відзначалися випадки геморагічного циститу, пієліту та уретриту, а також гематурії. Можливий розвиток виразок/некрозу, а також фіброзу/контрактур та вторинного раку сечового міхура.
У випадку уротоксичності може знадобитися перервати терапію.
Потреба у цистектомії може виникнути у випадку фіброзу, кровотечі або появи вторинних злоякісних новоутворень.
Повідомлялося про випадки уротоксичності із летальними наслідками.
Уротоксичний вплив можливий як при коротко-, так і довгостроковому застосуванні циклофосфаміду. Повідомлялося про геморагічний цистит після разових доз циклофосфаміду.
Попередня або супутня радіотерапія чи терапія бусульфаном можуть підвищувати ризик індукованого циклофосфамідом геморагічного циститу.
У цілому цистит спочатку абактеріальний. Можлива вторинна бактеріальна колонізація.
Перед початком терапії слід виключити або вилікувати будь-яку непрохідність сечовидільних шляхів. Див. розділ «Протипоказання».
Необхідно регулярно перевіряти сечовий осад на наявність еритроцитів та інших ознак уро/нефротоксичності.
Циклофосфамід слід з обережністю застосовувати або взагалі уникати його застосування пацієнтам із активними інфекціями сечовивідних шляхів.
Належне застосування Месни та/або споживання значної кількості рідини для посилення діурезу можуть значним чином зменшити частоту та тяжкість токсичного впливу на сечовий міхур. Важливо, щоб пацієнт регулярно випорожняв міхур.
Гематурія зазвичай минає через кілька днів після припинення застосування циклофосфаміду, але може тривати і довше.
У випадку тяжкого геморагічного циститу застосування циклофосфаміду зазвичай слід припинити.
На тлі застосування циклофосфаміду відзначалися також випадки нефротоксичності, у тому числі некроз ниркових канальців.
При застосуванні циклофосфаміду відзначалася гіпонатріємія, що супроводжувалася збільшенням кількості загальної води в організмі, гострою водною інтоксикацією та синдромом, подібним до синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про випадки із летальними наслідками.
Кардіотоксичність , застосування пацієнтам з хворобами серця
На тлі терапії циклофосфамідом відзначалися випадки міокардиту та міоперикардиту, які можуть супроводжуватися значним перикардіальним випотом та тампонадою серця, та призводити до тяжкої, інколи летальної застійної серцевої недостатності.
Результати гістопатологічних обстежень свідчили, у першу чергу, про геморагічний міокардит. Гемоперикард виникав на тлі геморагічного міокардиту та некрозу міокарду.
Гостра кардіотоксичність відзначалася після разової дози циклофосфаміду менш ніж 2 мг/кг.
Після проходження схем лікування, що включали застосування циклофосфаміду, у пацієнтів з іншими ознаками кардіотоксичності та без них відзначалися надшлуночкові аритмії (у тому числі фібриляція та тріпотіння передсердь), а також шлуночкові аритмії (у тому числі виражене подовження інтервалу QT, що супроводжувалося шлуночковою тахіаритмією).
Ризик токсичного впливу циклофосфаміду на серце може зростати, наприклад, при застосуванні високих доз препарату, у пацієнтів старшого віку та осіб, які раніше одержували радіотерапію на ділянку серця та/або попереднє чи супутнє лікування іншими кардіотоксичними засобами. Див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Особливої обережності слід дотримуватися пацієнтам із факторами ризику кардіотоксичності та пацієнтам з уже наявними хворобами серця.
Легенева токсичність
Під час та після терапії циклофосфамідом відзначалися випадки пневмонії та легеневого фіброзу. Також відзначені випадки венооклюзійної хвороби легень та інші форми легеневої токсичності.
Повідомлялося про випадки легеневої токсичності, що призводила до дихальної недостатності.
Хоча частота легеневої токсичності, спричиненої циклофосфамідом, низька, прогноз для уражених пацієнтів несприятливий.
Пізній початок пневмоніту (більш ніж через 6 місяців після початку терапії циклофосфамідом) супроводжується дуже високою летальністю. Пневмоніт може розвинутися навіть через кілька років після лікування циклофосфамідом.
Гостра легенева токсичність відзначалася після разових доз циклофосфаміду.
Вторинні злоякісні новоутворення
Як і у випадку будь-якої цитотоксичної терапії, застосування циклофосфаміду пов'язане із ризиком таких віддалених ускладнень, як утворення вторинних пухлин та їх попередників.
Підвищується ризик раку сечових шляхів, а також ризик мієлодиспластичних змін, частина яких прогресує до гострого лейкозу. До інших злоякісних новоутворень, що відзначаються після застосування циклофосфаміду або схем лікування, що передбачають його застосування, належать лімфома, рак щитовидної залози та саркоми.
У деяких випадках вторинні злоякісні новоутворення виникають через кілька років після припинення терапії циклофосфамідом. Злоякісні новоутворення також відзначені після експозиції in utero .
Венооклюзійна хвороба печінки
Випадки венооклюзійної хвороби печінки (ВОХП) відзначені у пацієнтів, які приймали циклофосфамід.
Встановлено, що циторедуктивна терапія при підготовці пацієнта до трансплантації кісткового мозку, яка передбачає застосування циклофосфаміду у поєднанні з опроміненням усього тіла, бусульфаном або іншими препаратами, є значним фактором ризику розвитку ВОХП (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Після циторедуктивної терапії клінічний синдром зазвичай розвивається через 1-2 тижні після трансплантації та характеризується раптовим збільшенням маси тіла, болісною гепатомегалією, асцитом та гіпербілірубінемією/жовтяницею.
Однак також повідомлялося про випадки поступового розвитку ВОХП на тлі довготривалого застосування низьких імуносупресивних доз циклофосфаміду.
У якості ускладнення ВОХП можуть розвинутися гепаторенальний синдром та функціональна недостатність багатьох органів. Повідомлялося про летальний наслідок ВОХП, зумовленої застосуванням циклофосфаміду.
До факторів ризику, що роблять пацієнта схильним до розвитку ВОХП на тлі високодозової циторедуктивної терапії, належать:
наявні порушення печінкових функцій;
попередня променева терапія ділянки живота та
низький бал загального стану.
Генотоксичність
Циклофосфамід чинить генотоксичну та мутагенну дію на соматичні клітини та чоловічі і жіночі гамети. З цієї причини жінкам слід уникати вагітності, а чоловікам – зачаття дітей протягом терапії циклофосфамідом.
І жінкам, і чоловікам слід зачекати щонайменше 6-12 місяців після припинення терапії циклофосфамідом, перш ніж розпочинати спроби зачати дитину.
Дані досліджень на тваринах свідчать, що дія препарату на ооцити під час розвитку фолікулів може призвести до зниженої частоти імплантацій та життєздатних вагітностей і підвищеного ризику вад розвитку. Це слід враховувати при плануванні зачаття або вагітності після припинення терапії циклофосфамідом. Точна тривалість розвитку фолікулів у людини невідома, але може становити більше 12 місяців.
Статево активним жінкам та чоловікам протягом цього періоду слід користуватися ефективними засобами контрацепції.
Порушення загоювання ран
Циклофосфамід може порушувати нормальне загоювання ран.
Заходи безпеки
Алопеція
Відзначені випадки алопеції; її частота може зростати при збільшенні дози.
Алопеція може прогресувати до облисіння.
Волосся може відрости знову після завершення терапії або навіть протягом періоду лікування, однак його текстура або колір можуть змінитися.
Нудота та блювання
Циклофосфамід може спричинити нудоту та блювання.
Слід взяти до уваги сучасні інструкції щодо застосування протиблювальних препаратів для запобігання та полегшення нудоти та блювання.
Вживання алкоголю може посилювати блювання та нудоту, спричинені застосуванням циклофосфаміду.
Стоматит
Циклофосфамід може спричинити стоматит (запалення слизової оболонки ротової порожнини).
Слід взяти до уваги сучасні інструкції щодо запобігання та полегшення стоматиту.
Паравенозне введення
Цитостатичний ефект циклофосфаміду спостерігається після його активації, яка відбувається переважно у печінці. Тому ризик ураження тканин від випадкового паравенозного введення низький.
У випадку ненавмисного паравенозного введення циклофосфаміду інфузію слід негайно припинити, аспірувати екстраваскулярний розчин циклофосфаміду через введену канюлю та вжити інших необхідних заходів.
Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок
У пацієнтів із порушеннями функції нирок, зокрема в осіб із тяжким порушенням ниркових функцій знижена ниркова екскреція може призвести до підвищених рівнів циклофосфаміду та його метаболітів у плазмі крові. Це може посилити токсичність препарату і цей ефект слід враховувати при визначенні дози для таких пацієнтів. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки
При тяжких порушеннях функції печінки активація циклофосфаміду може знижуватися. Це може змінювати ефективність терапії циклофосфамідом, і цей ефект потрібно враховувати при підборі дози та інтерпретації відповіді пацієнта на призначену дозу.
Застосування пацієнтам після адреналектомії
Пацієнтам із недостатністю кори надниркових залоз може знадобитися більша доза кортикоїдних замінників при стресі від токсичності, зумовленій застосуванням цитостатиків, у тому числі циклофосфаміду.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Пацієнти, які одержують лікування циклофосфамідом, можуть зазнавати побічних реакцій (включаючи, наприклад, запаморочення, затуманення зору, порушення зору), що можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або роботу з механізмами. Рішення про можливість керувати автотранспортом або роботу з механізмами слід приймати індивідуально.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При запланованому супутньому або послідовному застосуванні інших речовин або видів терапії, що можуть збільшувати вірогідність або тяжкість токсичного впливу (унаслідок фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії) необхідно ретельно оцінити очікувану користь та ризики у кожному окремому випадку.
За пацієнтами, які проходять комбіноване лікування, необхідно пильно спостерігати на випадок виникнення ознак токсичності, щоб своєчасно вжити заходів. За пацієнтами, які отримують циклофосфамід та препарати, що послаблюють його активацію, слід ретельно спостерігати на випадок можливого зменшення терапевтичної ефективності та необхідності корекції дози.
Взаємодії, що впливають на фармакокінетику циклофосфаміду та його метаболітів
Зменшена активація циклофосфаміду може змінювати ефективність терапії циклофосфамідом. До речовин, що уповільнюють активацію циклофосфаміду, належать:
Апрепітант;
Бупропіон;
Бусульфан: відзначалося, що кліренс циклофосфаміду знижувався, і період напіввиведення подовжувався у пацієнтів, які приймали високі дози циклофосфаміду менше ніж через 24 години після прийому високої дози бусульфану;
Ципрофлоксацин: повідомлялося, що при застосуванні перед терапією циклофосфамідом (що використовується для підготовки до трансплантації кісткового мозку), ципрофлоксацин призводив до рецидиву основного захворювання;
Хлорамфенікол;
Флуконазол;
Ітраконазол;
Прасугрел;
Сульфонаміди;
Тіотепа: відзначалося значне пригнічення біоактивації препаратом тіотепа при високодозовій хіміотерапії, якщо тіотепу застосовували за 1 годину до введення циклофосфаміду.
Збільшення концентрації цитотоксичних метаболітів можливе при застосуванні препаратів:
Алопуринол;
Хлоралгідрат;
Циметидин;
Дисульфірам;
Гліцеральдегід;
Індуктори печінкових та позапечінкових мікросомальних ферментів людини (наприклад, ферментів цитохрому Р450): слід враховувати можливість стимуляції печінкових та позапечінкових мікросомальних ферментів у випадку попереднього або супутнього застосування речовин, здатних призводити до підвищення активності цих ферментів, таких як рифампін, фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, звіробій та кортикостероїди (дексаметазон);
Інгібітори протеази: супутнє застосування інгібіторів протеази може підвищувати концентрацію цитотоксичних метаболітів. Застосування схем, в основі яких лежить застосуваня інгібіторів протеази, як встановлено, супроводжується більшою частотою інфекцій та нейтропенії у пацієнтів, які приймають циклофосфамід, доксорубіцин та етопозид («CDЕ-схема»), порівняно з тими, хто застосовує схеми на основі ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ННІЗТ).
Ондансетрон
Повідомлялося про фармакокіетичну взаємодію між ондансетроном та високими дозами циклофосфаміду, що призводило до зменшення AUC циклофосфаміду.
Грейпфрутовий сік містить сполуки, що можуть погіршувати активацію циклофосфаміду і його ефективність, тому пацієнтам не можна їсти грейпфрути або пити грейпфрутовий сік.
Фармакодинамічні взаємодії та взаємодії невідомого механізму, що впливають на застосування циклофосфаміду
Комбіноване або послідовне застосування циклофосфаміду та інших препаратів із подібними токсичними ефектами може призвести до комбінації (посилення) токсичних ефектів.
Підвищена гемотоксичність та/або імуносупресія можуть виникати у випадку комбінованої дії циклофосфаміду та, наприклад, таких препаратів як:
Інгібітори АПФ: інгибітори АПФ можуть спричинити лейкопенію;
Наталізумаб;
Паклітаксел: посилення гемотоксичності відзначалося при застосуванні циклофосфаміду після інфузії паклітакселу;
Тіазидні діуретики;
Зидовудин;
Клозапін.
Підвищена кардіотоксичність може виникати внаслідок комбінованої дії циклофосфаміду та, наприклад, таких препаратів:
Антрацикліни;
Цитарабін;
Пентостатин;
Променева терапія зони серця;
Трастузумаб.
Підвищена легенева токсичність може виникати при комбінованому ефекті циклофосфаміду та, наприклад, таких препаратів:
Аміодарон;
ГКСФ, ГМКСФ (гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулювальний фактор): повідомлялося про підвищений ризик легеневої токсичності у пацієнтів, які отримували цитотоксичну хіміотерапію, що включала циклофосфамід та ГКСФ або ГМКСФ.
Підвищена нефротоксичність може виникати у результаті комбінованого ефекту циклофосфаміду та, наприклад, таких препаратів:
Амфотерицин В;
Індометацин: гостра водна інтоксикація відзначалася при супутньому застосуванні індометацину.
Посилення інших токсичних впливів:
Азатіоприн: підвищений ризик гепатотоксичності (некроз печінки)
Бусульфан: повідомлялося про підвищення частоти венооклюзійної хвороби печінки та мукозиту;
Інгібітори протеази: підвищення частоти мукозиту.
Інші взаємодії
• Алкоголь (етанол)
Знижена протипухлинна активність спостерігалася у тварин із пухлинами при споживанні етанолу (алкоголю) та супутньому пероральному введенні малих доз препаратів циклофосфаміду.
У деяких пацієнтів алкоголь може посилювати зумовлені циклофосфамідом блювання та нудоту.
• Етанерцепт
У пацієнтів із гранулематозом Вегенера додавання етанерцепту до стандартної терапії, у тому числі циклофосфамідом, супроводжувалося більшою частотою нешкірних солідних злоякісних новоутворень.
• Метронідазол
Гостра енцефалопатія відзначалася у пацієнтів, які отримували циклофосфамід та метронідазол. Причинно-наслідковий зв'язок нез'ясований.
У дослідженні на тваринах застосування комбінації циклофосфаміду із метронідазолом супроводжувалося підвищенням токсичності циклофосфаміду.
• Тамоксифен
Супутнє застосування тамоксифену та хіміотерапії може посилювати ризик тромбоемболічних ускладнень.
Взаємодії, що впливають на фармакокінетику та/або дію інших препаратів
•Бупропіон
Метаболізм циклофосфаміду з участю CYP2B6 може пригнічувати метаболізм бупропіону.
• Кумаринові препарати
Посилення та послаблення дії варфарину спостерігалося у пацієнтів при застосуванні варфарину із циклофосфамідом.
• Циклоспорин
Зниження сироваткових концентрацій циклоспорину відзначалося у пацієнтів, які застосовували комбінацію циклофосфаміду із циклоспорином, порівняно з пацієнтами, які отримували лише циклоспорин. Така взаємодія може призвести до збільшення частоти реакцїі «трансплантат проти хазяїна».
• Деполяризуючі міорелаксанти
Лікування циклофосфамідом призводить до вираженого та стійкого інгібування активності холінестерази. При супутньому застосуванні деполяризуючих міорелаксантів (наприклад, сукцинілхоліну) може виникати тривале апное. Якщо пацієнт отримував циклофосфамід протягом 10 днів, перед загальною анестезією слід попередити анестезіолога.
• Дигоксин, β-ацетилдигоксин
Повідомлялося, що цитотоксична терапія порушувала кишкове всмоктування дигоксину та β-ацетилдигоксину у формі таблеток.
• Вакцини
Імуносупресивна дія циклофосфаміду може послабити відповідь організму на вакцинацію. Застосування живих вакцин може призводити до інфекцій, індукованих вакцинами.
• Верапаміл
Повідомлялося, що застосування цитотоксичних препаратів порушувало кишкове всмоктування верапамілу для перорального застосування.
•Гідрохлоротіазид
При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом може посилюватися глюкозознижувальний ефект сульфонілсечовини.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка .
Циклофосфамід – це цитостатик групи оксазафосфоринів. Він споріднений до азотистого іприту.
Циклофосфамід in vitro є неактивним. Його активація відбувається in vivo за допомогою мікросомальних ензимів у печінці, де він перетворюється на 4-гідрокси-циклофосфамід, який знаходиться у рівновазі з його таутомером – альдофосфамідом. Ці таутомери піддаються частково спонтанній, частково ферментній конверсії в неактивні та активні метаболіти (особливо фосфораміду іприт і акролеїн).
Цитотоксична дія циклофосфаміду базується на взаємодії між його алкілуючими метаболітами і ДНК. Це алкілування призводить до розриву та перехресного з'днання поперечних зв'язків ниток ДНК та ДНК-білків. У клітинному циклі сповільнюється перебіг фази G2. Цитотоксична дія неспецифічна для фази клітинного циклу, але специфічна для всього клітинного циклу. Акролеїн не має антинеопластичної активності, однак він відповідає за уротоксичну побічну дію. Крім того, обговорюється імуносупресивна дія циклофосфаміду.
Не можна виключати перехресну резистентність, особливо із цитостатиками подібної структури, такими як, наприклад, іфосфамід, а також з іншими алкілуючими речовинами.
Фармакокінетика.
Рівні у крові після внутрішньовенного і перорального дозування є біоеквівалентними.
Циклофосфамід майже повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Після разової внутрішньовенної ін'єкції радіоактивно міченого циклофосфаміду протягом 24 годин відбувається значне зниження концентрації циклофосфаміду і його метаболітів у плазмі, але рівні, які можна визначити у плазмі крові, зберігаються аж до 72 годин.
Час напіввиведення циклофосфаміду із сироватки крові становить у середньому 7 годин для дорослих і 4 години – для дітей.
Циклофосфамід самостійно майже не зв'язується з білками, хоча його метаболіти зв'язані з білками плазми крові приблизно на 50 %.
Виведення циклофосфаміду та його метаболітів відбувається переважно нирками. При недостатності нирок необхідно регулювати дозу. Загальною рекомендацією є зменшення дози на 50 % при рівні гломерулярної фільтрації нижче 10 мл/хв.
У пацієнтів зі зниженою функцією печінки визначається сповільнена біотрансформація циклофосфаміду. При патологічно зміненій активності холінестерази це призводить до збільшення часу напіввиведення з сироватки крові. Рекомендується зменшити дозу на 25 % при рівні білірубіну в сироватці крові 3,1-5 мг/100 мл. Циклофосфамід можна визначити у спинномозковій рідині і грудному молоці. Циклофосфамід і його метаболіти проникають через фетоплацентарний бар'єр.
Після внутрішньовенного введення у високих дозах у рамках алогенної трансплантації кісткового мозку концентрація у плазмі крові нативного циклофосфаміду демонструє лінійну кінетику I порядку. Збільшення дози в одного пацієнта у 8 разів не змінює фармакокінетичні параметри для нативного циклофосфаміду. Менш 15 % введеної дози виділяється з сечею у незміненому вигляді. Однак порівняно з традиційною терапією циклофосфамідом це призводить до збільшення неактивних метаболітів, що вказує на насичення активуючих ферментних систем, а не ланок метаболізму, які ведуть до їх інактивації. Протягом багатоденної терапії у високих дозах зменшується площа під кривою час-концентрація у плазмі крові початкової сполуки, швидше за все, внаслідок аутоіндукції метаболічної активності мікросомальних ферментів.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору кристалічна речовина.
Несумісність.
Розчини, що містять бензиловий спирт, можуть зменшувати стабільність циклофосфаміду.
Термін придатності.
У закритих флаконах – 3 роки.
Приготований розчин слід використати протягом 24 годин (при цьому зберігати при температурі не вище 8 °С).
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
У процесі транспортування або зберігання препарату ЕНДОКСАН ® у вигляді сухої речовини коливання температури можуть призвести до розплавлення циклофосфаміду. Флакони, які містять розплавлену речовину, можна легко візуально відрізнити від тих, які містять неушкоджену активну речовину: розплавлений циклофосфамід являє собою прозору або жовтуватого кольору в'язку рідину (яка зазвичай проявляється у зв'язаній фазі або у вигляді крапельок на стінках флаконів). Використовувати флакони для приготування ін'єкцій з розплавленим вмістом забороняється!
Упаковка.
По 200 мг або 500 мг, або 1 г порошку у флаконі з прозорого безбарвного скла.
По 1 флакону з порошком у картонній коробці.
Для препарату ЕНДОКСАН ® 200 мг додатково: по 10 картонних коробок у бандеролі з плівки.
Категорія відпуску.
за рецептом.
Виробник.
Бакстер Онколоджі ГмбХ/
Baxter Oncology GmbH.
Місцезнаходження.
Кантштрассе 2, 33790 Галле/Вестфален, Німеччина/
Kantstrasse 2, 33790 Halle/Westfalen, Germany.
ЦИКЛОФОСФАМИД
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа