Личный кабинет
ЭНВАРСУС табл. пролонг. 0,75 мг №30
rx
Код товара: 438616
Производитель: Chiesi Farmaceuticals (Австрия)
15 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Inerversus
Место хранения:
Активный ингредиент: Tacrolymus (в виде моногидрата);
1 таблетка содержит 0,75 мг, 1 мг или 4 мг тракторума (в виде моногидрата);
Вспомогательные вещества: гипромелоза; лактоза, моногидрат; Macroool 6000; Полоксамер 188; стеарат магния ; Кислота виновата (е 334); бутилхорокси синий (е 321); Диметикон 350.
Лекарственная форма. Таблетки длительное действие.
Основные физико-химические свойства:
0,75 мг:
Овальный, от белого до почти белых таблеток без оболочки, с гравировкой «0,75» на одной стороне и «TCS» на другой стороне.
1 мг:
Овальный, от белого до почти белых таблеток без оболочки, с гравировкой «1» на одной стороне и «TCS» на другой стороне.
4 мг;
Овал, от белого до почти белых цветных таблеток без оболочки, с гравировкой «4» на одной стороне и «TCS» на другой стороне.
Фармакотерапевтическая группа. Иммунодепрессанты, ингибиторы кальцинерина.
Код ATX: L04A D02.
Фармакологические свойства.
Механизм действия
На молекулярном уровне воздействие тракторума вызвано связыванием с цитозолическим белком (FKBP12), который отвечает за внутриклеточное накопление соединения. Комплекс LCVR12-TACRO-TRACER, специально и конкурентоспособны для кальцинерина и подавляет его, что приводит к ингибиции кальциевого ингибирования сигнала трансдукции сигнала T-клеток. Тем самым предотвращая транскрипцию дискретной набор генов цитокинов.
Фармакодинамический эффект
Tacrolymus является высокоактивным иммуносупрессимом агентом, активность которого оказалась во время in vitro и в экспериментах in vivo.
В частности, такролимус ингибирует образование цитотоксических лимфоцитов, которые в основном соответствуют отторжению трансплантации. Tacrolimus подавляет активность Т-клеток и зависит от пролиферации T-хелперных клеток B, а также образование лимфокинов (таких как интерлейкинс-2, -3 и в-интерферон) и экспрессии рецептора интерферана-2.
Результаты клинических испытаний Tacrolymus (Органы), чтобы пройти место один раз в день
Трансплантация почек
Эффективность и безопасность оборусов и программ, которые использовались в сочетании с микофенолатом мофотил (MMF) по сравнению сравнения. Антагонисты кортикостероидов и рецепторов IL-2 в качестве стандартной терапии в рамках рандомизированного двойного слепого исследования с двойной маскировкой, проводимой с участием 543 пациентов, которые недавно претерпели трансплантацию почек.
Процент пациентов с одним или несколькими эпизодами клинически подозреваемого отклонения или лечения, в 360-х днях исследования составил 13,8% в препарате GIA GIA (N = 268) и 15,6% в группе программы препарата (N = 275). Частота развития, подтвержденная биопсией острого отторжения (BPAR) на основе централизованной оценки в течение 360 дней исследования, составила 13,1% в группе обоганов (N = 268) и 13,5% в группе программы наркотиков (n = 275 ). Частота отсутствия эффективности, измеренной всеобъемлющей точкой контроля, которая включала фатальное следствие, полное отклонение трансплантата, BPAN на основе централизованной оценки и отсутствие дальнейшего наблюдения составило 18,3% в группе оборудований и 19,6% в Группа программы наркотиков. Разница между терапиями (Envavsus - Programf) составила -1,35% (доверительный интервал 95% [-7,94%, 5,27%]). Исправленная терапия с неблагоприятными реакциями со смертельными последствиями зарегистрирована у 1,8% пациентов в группе ведущих и 2,5% пациентов в группе программы наркотиков.
По сравнению с эффективностью и безопасностью препаратов и программ по содержанию ведущих ведущих, используемых в сочетании с мофотилминоплатом (MMF) или микофенолатом натрия (MPS) в кортикостероидах 324 устойчивых пациентов после трансплантации почек. Частота развития подтвержденной биопсии интерпретации (BPAR) на основе централизованной оценки в 360-х днях исследования составила 1,2% в группе EverSUS (n = 162) после перехода от программы препарата в соотношении доз 1: 0,7 (мг: мг) и 1,2% в способе подачи программы препарата (N = 162). Частота отсутствия эффективности, измеренной всеобъемлющей контрольной точкой, которая включала летальное следствие, полное отклонение трансплантата. BPAR на основе централизованной оценки и отсутствия дальнейшего наблюдения, которое составило 2,5% в группах обоганов и программ. Разница между терапиями (Envavsus - Programff) составила 0% (доверительный интервал 95% [-4,21%, 4,21%]). Показатели отсутствия эффективности оцениваются той же интегрированной контрольной точкой BPAN, основанной на централизованной оценке, составило 1,9% в группе Еванз, и 3,7% в группе программы (95%) (доверительный интервал 95% -6,51%, 2,31%])). Лечение терапией с побочными реакциями с летальными последствиями регистрируется у 1,2% пациентов в группе подготовки Егерсерса и 0,6% пациентов в группе наркотиков).
Трансплантация печени
По сравнению с фармакокинетикой, эффективностью и безопасностью препарата обоганов и такролимов, капсулы немедленного высвобождения, которые использовались в сочетании с кортикостероидами 117 пациентов после трансплантации печени, 88 из которых взяли препарат-препарат. Во время изучения де Ново, с пациентами после недавнего трансплантации печени, 29 участников приняли подготовку inerversus. Показатели развития, подтвержденные биопсией острого отторжения в 360 дней исследований, существенно не отличаются между группами Envasssus и Tacrolymus, немедленными капсулами высвобождения. Частота развития неблагоприятных последствий неблагоприятных реакций со смертельными последствиями у пациентов недавно передавала трансплантацию, HA у стабильных пациентов после трансплантации, существенно не отличалась между группами Envasssus и Tacrolymus, в капсулах немедленного высвобождения.
Фармакокинетика.
Поглощение
Биодоступность препарата Envusssus была снижена пероральным введение лекарственного средства после еды; Степень поглощения снизилась на 55%, а максимальная концентрация плазмы снижалась на 22% в случае препарата сразу после еды с высоким содержанием жира. Следовательно, Evarsus следует принимать на пустой желудок для достижения максимального поглощения.
Доказано, что в организме человека такролимус может поглощать желудочно-кишечный тракт. Существующие такролимусы обычно быстро поглощаются. Inerversus - это лекарственная форма длительного трассировки. Это обеспечивает более широкий профиль поглощения вечника в среднем времени для достижения максимальной концентрации крови (вкусы) около 6 часов (сакселей) в равновесии.
Поглощение представляет собой переменное значение, а средняя биодоступность трассера при пероральном введении составляет 20-25% (индивидуальный диапазон у взрослых пациентов на 6-43%). Биодоступность с пероральным введением составляет приблизительно на 40% выше при препарате, по сравнению с одной и той же дозой лекарственной формы с непосредственным выбросом гаполимуса (гирограммы) у пациентов после трансплантации почек.
Более высокое значение Sersd (-50%), уменьшенные колебания между пиком и остаточной концентрацией (CM ACC / сортом) и более длинным TMA COP, установлены для приготовления Envasuus по сравнению с лекарственной формой немедленного выпуска Tacrolymus ( Гирофография) и дозированная форма такролимуса для приема препарата один раз в день (соавтобус). Средние значения для Smax, процентных колебаний и процента смещения были значительно ниже после приема таблеток inerversus.
Существует сильная корреляция между AUCS и минимальными уровнями inerversus в неразбавленной крови при достижении равновесного состояния. Мониторинг минимальных уровней в неразбавленной крови позволяет надежно оценить системный эффект препарата.
Результаты анализа in vitro не выявили риск ослабления дозы in vivo в связи с техникой спирта.
Распределение
В организме человека распределение трассера после внутривенного инфузии можно описать как двухфазную.
В системном потоке кровотока Tacrolimus в значительной степени связывается с эритроцитами, в результате чего соотношение концентраций в неразрешенной крови / плазме составляет 20: 1. В плазме такролимуса в значительной степени связывают (> 98,8%) с плазменными белками, главным образом с сывороточным альбумином и гликопротеином A-1-1.
Tacrolimus широко распространен в организме. Объем распределения равновесия на основе концентраций плазмы составляет около 1300 литров (здоровых добровольцев). Соответствующий индикатор на основе неразбавленной крови в среднем составляет 47,6 литра.
Биотрансформация
С УЧАСТИЕМ
Tacrolymus широко метаболизируется в печени, в основном цитохроме P450-FOR4. Tacrolymus также метаболизируется в значительной степени в кишечнике. Несколько метаболитов устанавливаются. Только один из них показал иммуносупрессивную активность in vitro, подобно такролимусу. Другие метаболиты обладают только слабой или нулевой иммуносупрессивной активностью. В системном циркуляции доступно только один неактивный метаболит в низких концентрациях. Следовательно, метаболиты не влияют на фармакологическую активность трагема.
Разведение
Tacrolymus - это низкое прозрачное вещество. У здоровых добровольцев средняя общая зазор, определенный на основе концентраций в неразбавленной крови, составил 2,25 л / ч. У взрослого пациентов после трансплантации печени, почек и сердца, значения были получены значения 4,1 л / ч, 6,7 л / ч и 3,9 л / ч соответственно. Такие факторы как низкие уровни гематокрита и белка, которые приводят к увеличению несвязанной доли трагема или повышенного кортикостероида, индуцированного метаболизмом, считаются ответственными за более высокий клиренс после трансплантации.
Tacrolimus характеризуется длительным и переменным периодом полураспада. У здоровых добровольцев средний период полураспада в неразбавленной крови составляет около часов. После внутривенного введения и перорального введения традорума, помеченного I4 с изотопом, большинство из радиоактивных меченых препарата выделяется фекалиями. Приблизительно 2% выходов с мочой. Меньше и% неизменного такролимуса были обнаружены в моче и фекалиях, указывающие на то, что такролим практически полностью метаболизируется к выводу; Более того, главный способ - желчь.
Доклинические данные безопасности
Почки и поджелудочная железа были первичными органами, изученными в исследованиях токсичности, проведенные у крыс и бабушек. У крыс, такролимус вызвал токсическое воздействие на нервную систему и глаза. Реверсивные кардиотоксические эффекты наблюдались у кроликов после внутривенного коммерсализма. Эмбриотальная токсичность наблюдалась у крыс и кроликов и была ограничена дозами, которые вызвали значительное токсичное влияние на материнское животное. У крыс, женская репродуктивная функция, в том числе роды, была нарушена токсичными дозами и в потомстве сниженного массы тела, жизнеспособность и рост рождения. У крыс было негативное влияние трассировки к мужской фертильности, уменьшая количество спермы и их подвижности.
Клинические характеристики.
Показания .
Предотвращение отторжения почек или печени алтранрансплантата у получателей взрослых. Лечение отторжения аллотрансплантата, устойчивое к лечению другими иммуносуспреспрессивными лекарственными средствами, у больных взрослых.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активному ингредиенту или к любому из вспомогательных веществ.
Гиперчувствительность к другим макролидам.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Системный тасмирус метаболизируется печенью CYP3A4. Есть также доказательства желудочно-кишечного метаболизма CYP3A4 в кишечной стенке. Одновременное приема лекарств ■ с ингибирующим или индуцирующим влиянием на Cyp3a4 может повлиять на метаболизм отслеживания и, соответственно, увеличения или уменьшения концентрации тракторума в крови.
При одновременном использовании веществ, которые могут потенциально изменить метаболизм CYP3A4 или иным образом влиять на траверую в крови в крови, рекомендуется внимательно следить за уровнем налогов в крови, а также контролировать функцию почек и других Побочные эффекты, и, соответственно, при необходимости прекратите прием или изменено. Tacrolimus дозу, чтобы поддерживать эквивалентное воздействие традорума (см. Разделы «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).
Ингибиторы CYP3A4, которые потенциально приводят к увеличению уровня трассировки в крови для следующих веществ, клинически указываются возможностью увеличения трассера в крови. Сильные взаимодействия наблюдались с антифунгическими лекарственными средствами, такими как кетоконазол. Флуконазол. Итраконазол и кариконазол, макролидный антибиотический эритромицин, ингибиторы протеазы (например, ритонавир, Islfinavir Одновременное использование этих веществ может потребовать снижения дозы тракторума почти у всех пациентов. Фармакокинетические исследования показали, что увеличение уровня отслеживания в крови, в основном, обусловлено увеличением биодиосфармации из-за ингибирования желудочно-кишечного метаболизма. Влияние на рассмотрение печени менее выражено.
Утечка взаимодействий наблюдалось с помощью клотримазола, кларитромицина, жосамития. Нифедипин, Никардипин, Дилтиацем, Верапамил, Амиодароид, Даназоло.м. Эфинилэстрадиол, омепразол и нефазодон.
Исследования in vitro, следующие вещества были изолированы как потенциальные ингибиторы метаболизма Tacrollemus: бромориптин, кортизон, дапсона, эрготамин, гестодден, лидотья. Мефенитоин, мезоназол, мимазолам, нилевадипин, норэтстерон, хинидин, тамоксифен и (триатсистил) оленомицин.
Сок грейпфрута, как сообщается, может увеличивать такроллемию в крови, поэтому следует избегать.
Lipspazole и Cyclosporp могут потенциально ингибировать процесс метаболизма 4-опосредованного SURZ и. Таким образом, увеличить концентрацию тракторума в неразбавленной крови.
Другие взаимодействия, которые потенциально приводят к увеличению такроллема в Gacolimus в крови, в значительной степени связываются с белками в плазме крови. Возможные взаимодействия с другими активными веществами, для которых они имеют высокую аффинность для белков плазмы (например, нестероидных противовоспалительных препаратов, оральных антикоагулянтов или оральных антидиабетических агентов).
Другие потенциальные взаимодействия, которые могут увеличить системные эффекты трагема, включают взаимодействия с прокинетическими препаратами (такими как монтикопрамид и зисаприд), химинин и гидроксид алюминия магния.
CYP3A4 индукторы. Что потенциально приведет к снижению уровня трассировки в крови на основе клинического опыта, было обнаружено, что концентрация траверума в крови может уменьшить следующие вещества:
Взаимодействия, в которых может быть увеличение дозы тракролимуса практически для всех пациентов, они наблюдались с рифампицином, фенитоидами и препаратами, содержащими питомник (Peryericum Perforatum). Клинически значимые взаимодействия также наблюдались с фенобарбитальным. Доказано, что поддерживающие дозы кортикостероидов снижают концентрацию трассировки в крови.
Высокие дозы преднизолона или метилпреднизолона, используемого для лечения острого отторжения, могут увеличить или уменьшить такроллемию в крови.
Карбамазепин, метамизол и изониазид могут уменьшить концентрацию тракторума в крови.
Влияние Tacrollemus на метаболизм других лекарств
Tacrolymus является известным ингибитором CYP3A4, поэтому одновременное использование традорума с препаратами, которые метаболизируются с участием CYP3A4, могут повлиять на метаболизм таких лекарств.
Срок полува жизни циклоспорина продолжается, когда такролимус используется одновременно. Кроме того, может наблюдаться синергетический / дополнительный нефротоксический эффект. «По этим причинам комбинированное введение циклоспорина и Tracrolimus не рекомендуется, и врач должен быть осторожен при назначении налогов пациентам, ранее полученным циклоспорином (см. Разделы« Способ применения и доза »и« Особенности применения »).
Было показано, что такролимус приводит к увеличению фенитоина в крови.
Поскольку такролимус может уменьшить терапевтический ассортимент гормональных контрацептивов, что обычно приводит к увеличению гормональной экспозиции, следует выразить особое осторожность при принятии решения о методах контрацепции.
Данные о взаимодействиях между Tacrolimus и Statins ограничены. Клинические данные подтверждают, что фармакокинетика статинов в значительной степени меняется при использовании тракторума. Исследования животных показали, что такролимус может потенциально снизить оформление и увеличить период полураспада на пентобарбитал и антипирин.
Другие взаимодействия, ведущие к клинически вредным последствиям
Одновременное использование отслеживания с лекарственными средствами, для которых нефротоксическое или нейротоксическое действие может увеличивать эти эффекты (например, аминогликозиды, ингибиторы гиразы, ванкомицин, квотворитель, мемкзац. Ганцикловир или ацикловир).
Следует повышенную нефротоксичность после использования амфотерицина B и IBuprofen в сочетании с траорумом.
Оскільки лікування такролімусом може бути пов'язано з гіперкаліємією або може збільшити прояви вже існуючої гіперкаліємії, слід уникати підвищеного споживання калію або застосування кал і йзбері гаючих діуретиків (наприклад амілорид, гриамтерен або спіронолактоп) (див. розділ «Особливості застосування»).
Імуносупресанти можуть вплинути на відповідь на вакцинацію, тому проведення вакцинації при лікуванні такролімусом може бути менш ефективним. Слід уникати застосування ослаблених живих вакцин (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти
Дослідження щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами проводились лише на дорослих. Особливості застосування.
Відзначались помилки при застосуванні лікарського засобу, у тому числі при випадковій, ненавмисній або иеконтрольованій заміні лікарських форм такролімусу негайного або пролонгованого вивільнення. Це може призвести до виникнення серйозних побічних реакцій, у тому числі відторгнення трансплантата, або інших побічних реакцій, які можуть бути наслідком недостатньої або надмірної дії такролімусу. Пацієнтам слід призначати одну лікарську форму такролімусу з відповідним щоденним режимом дозування; зміни у лікарських формах або режимах повинні відбуватися тільки під ретельним наглядом фахівця з трансплатації (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).
Клінічні дослідження щодо терапії відторгнення алотрансплантату, стійкого до лікування іншими препаратами імуносупресивної дії, у дорослих пацієнтів для лікарської форми пролонгованої дії препарату Енварсус не проводилися.
Немає клінічних даних щодо профілактики відторгнення трансплантата у дорослих реципієнтів алотрансплантату серця, легенів, підшлункової залози або кишечнику для препарату Енварсус.
У початковому посттрансплатаційному періоді слід проводити регулярний моніторинг наступних параметрів: артеріальний тиск, ЕКГ, неврологічний статус та стан зору, рівень глюкози в крові натще, концентрація електролітів (особливо калію), показники печінкової і ниркової функції, гематологічні показники, коагуляційна здатність га рівень білка в плазмі. І Іри наявності клінічно значущих змін, слід розглянути можливість корекції імуносупресивної терапії.
При комбінованому застосуванні речовин з потенційними взаємодіями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), зокрема, сильних інгібіторів CYP3A4 (наприклад телапревір, боцепревір, ритоиавір, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, телітроміцин або кларитроміцин) або індукторів CYP3A4 (наприклад рифампіцин або рифабутин). необхідно контролювати рівень такролімусу в крові, щоб підтримувати необхідні показники експозиції такролімусу.
При застосуванні препарату Енварсус слід уникати прийому препаратів рослинного походження, що містять звіробій (Hypericum perforatum), через ризик виникнення взаємодій, що призводять до зниження концентрацій обох речовин в крові і зниження терапевтичного ефекту такролімусу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід уникати одночасного застосування циклоспорину і такролімусу та з обережністю застосовувати такролімус пацієнтам, які раніше отримували циклоспорин (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід уникати прийому високої кількості калію або калійзберігаючих діуретиків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При одночасному застосуванні такролімусу з лікарськими засобами з відомою нефротоксичною або нейротоксичною дією може підвищуватися ризик виникнення нефротоксичних і нейротоксичних реакцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Імуносупресанти можуть вплинути на відповідь на вакцинацію і вакцинація може бути менш ефективною при лікуванні такролімусом. Слід уникати застосування живих ослаблених вакцин. Шлунково-кишкові розлади
У пацієнтів, які отримували такролімус, повідомлялось про шлунково-кишкові перфорації. Перфорація шлунково-кишкового тракту є медично важливим ускладненням, що може призвести до стану, який загрожує життю, або серйозного захворювання, тому відповідне лікування слід призначити негайно після появи підозрюваних симптомів або ознак.
Оскільки при діареї рівні такролімусу в крові можуть значно змінюватися, рекомендується проводити додатковий моніторинг концентрацій такролімусу в крові при розвитку діареї.
Серцеві захворювання
Випадки гіпертрофії шлуночків або гіпертрофії перегородок серця, про які повідомлялося як про кардіоміопатії, відзначалися рідко у пацієнтів, які приймали такролімус. Більшість випадків мали зворотний характер і розвившійся тоді, коли залишкові концентрації такролімусу в крові значно перевищували максимальні рекомендовані рівні. До інших факторів, що підвищують ризик розвитку даних клінічних проявів, відносяться: попереднє захворювання серця, застосування кортикостероїдів, артеріальна гіпертензія, ниркова або печінкова дисфункція.
інфекції, гіперволемія або набряки. Відповідно, пацієнтам, які мають високий ризик і отримують інтенсивну імуносупресивну терапію, до і після трансплантації (наприклад спочатку через 3 місяці і потім через 9-12 місяців), необхідно проводити такі процедури, як ехокардіографічний або ЕКГ-контроль. Якщо виявляються аномалії, слід розглянути питання про зниження дози лікарського засобу Енварсус або заміни препарату на інший
імуносупресант. Такролімус може подовжувати інтервал QT, проте, на даний час немає достатніх доказів того, що препарат спричиняє Torsades de Pointes. Слід дотримуватися обережності для пацієнтів з діагностованим або підозрюваним синдромом подовження інтервалу QT.
Лімфопро.чіферативні захворювання та злоякісні новоутворення
Встановлено, що у пацієнтів, які лікувалися такролімусом, можливий розвиток лімфопроліферативних захворювань, асоційованих з вірусом Епштейна-Барра (EBV) (див. розділ «Побічні реакції»). Комбінація імуносупресорів. таких як антилімфоцитарні антитіла (наприклад базиліксимаб, даклізумаб), підвищує ризик виникнення лімфопроліферативних захворювань, асоційованих із вірусом Епштейна-Барра (EBV). Також є відомості про підвищення ризику виникнення лімфопроліферативних розладів у пацієнтів з негативним EBV- VCA (капсидний антиген вірусу Епштейна-Барра). Таким чином, у пацієнтів цієї групи, перед початком лікування лікарським засобом Енварсус необхідно проводити серологічне дослідження визначення EBV-VCA. Протягом лікування рекомендується проводити ретельний моніторинг EBV за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Позитивна EBV-ПЛР може персистувати місяцями і не є показником лімфопроліферативних захворювань чи лімфоми.
Як і для інших сильних імуносупресивних препаратів, ризик виникнення вторинного раку невідомий (див. розділ «Побічні реакції»).
Як і для інших імуносупресивних препаратів, у зв'язку з потенційним ризиком виникнення злоякісних новоутворень шкіри необхідно обмежувати вплив сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання, слід носити захисний одяг та використовувати сонцезахисний крем з високим фактором захисту.
У пацієнтів, які отримували імунодепресанти, у тому числі Енварсус, існує підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних та протозойних). Можливий розвиток нефропатії, зумовленої ВК-вірусами, і мультифокальної
лейкоенцефалопатії (ПМЛ), зумовленої JC-вірусами. Ці інфекції часто пов'язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призводити до серйозних або летальних наслідків, що слід брати до уваги лікарям при проведенні диференціальної діагностики у пацієнтів з ослабленим імунітетом при погіршенні функції нирок або появі неврологічних симптомів.
Як повідомлялося, у пацієнтів, які отримували такролімус. розвивається синдром оборотної постеріорної енцефалопатії (PRES). Якщо у пацієнтів, які приймають такролімус, відзначаються симптоми PRES, такі як головний біль, зміни психічного стану, судоми та порушення зору, слід проводити відповідні діагностичні процедури (наприклад МРТ). При діагностуванні синдрому PRES необхідно негайно припинити системне застосування такролімусу, провести адекватний контроль рівня артеріального тиску і появи судом. Більшість пацієнтів повністю одужували після проведення відповідного лікування.
Випадки істинної еритроиитарноі аплазії
У пацієнтів, які отримували такролімус, повідомлялися випадки істинної еритроцитарної аплазії (ІЕА). У всіх пацієнтів повідомлялися фактори ризику 1ЕА. такі як інфекція парвовірусу В19, наявність основного захворювання або одночасний прийом лікарських засобів, пов'язаних з ІЕА.
Особливі групи пацієнтів
Клінічний досвід застосування препарату пацієнтам не європеоїдної раси і пацієнтам з підвищеним ризиком імунологічних порушень (наприклад при ретрансплантації, наявності панелі реактивних антитіл. PRA) обмежений.
Пацієнтам із тяжким ураженням печінки може бути необхідне зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Допоміжні речовини
Енварсус містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа (Lapp) або мальабсорбції глюкозо- галактози не слід застосовувати даний препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Дані при застосуванні людям показують, що такролімус проникає через плаценту. Обмежені дані реципієнтів після трансплантації органів показують відсутність доказів існування підвищеного ризику виникнення побічних реакцій на перебіг і наслідок вагітності при застосуванні такролімусу у порівнянні з іншими імуносупресивними лікарськими засобами. Однак, були зареєстровані випадки спонтанного аборту. На даний час відсутні інші відповідні епідеміологічні дані. Лікування такролімусом вагітних жінок можна допускати лише у випадках, коли відсутня безпечніша альтернатива і коли можлива користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. У разі внутрішньоутробного впливу рекомендується забезпечити контроль розвитку потенційних небажаних явищ у новонародженого (зокрема дію на нирки). Існує ризик виникнення передчасних пологів (< 37 тижнів) (частота виникнення у 66 з 123 пологів, тобто 53,7 %; проте, дані показали, що більшість новонароджених мали нормальну вагу для їх гестаційного віку), а також появи гіперкаліємії у новонародженого (частота появи у 8 з 111 новонароджених, тобто 7,2 %), яка, однак, самостійно нормалізується.
Годування груддю
Дані на людях показують, що такролімус проникає у грудне молоко. Через те, що виключити несприятливий вплив на новонародженого неможливо, жінкам, які приймають препарат Енварсус, слід припинити годування груддю.
Фертильність
У щурів відзначався негативний вплив такролімусу на фертильність самців у вигляді зниження кількості сперматозоїдів та їх рухливості.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Енварсус має мінімальний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Такролімус може спричинити зорові та неврологічні розлади. Ці реакції можуть посилюватися, якщо застосовувати препарат Енварсус одночасно з алкоголем. Досліджень з оцінки впливу такролімусу (препарату Енварсус) на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилось.
Спосіб застосування та дози.
Енварсус - лікарська форма такролімусу, яка застосовується перорально один раз добу. Терапія лікарським засобом Енварсус вимагає ретельного контролю персоналом, що володіє відповідною кваліфікацією і має у розпорядженні відповідне обладнання. Тільки лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії та лікування пацієнтів після трансплантації, можуть призначати і вносити зміни у курс імуносупресивної терапії.
Випадкова, ненавмисна або неконтрольована заміна лікарської форми такролімусу з негайним або пролонгованим вивільненням є небезпечною. Це може привести до відторгнення трансплантата або збільшення випадків побічних реакцій, у тому числі недостатньої або надмірної імуносупресії, у зв'язку з клінічно значущими відмінностями у системному впливі такролімусу. Пацієнти повинні дотримуватися режиму застосування однієї лікарської форми такролімусу з відповідним щоденним графіком дозування; зміни у лікарській формі або режимі застосування повинні відбуватися тільки під ретельним наглядом фахівця з трансплантації (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Після переведення на будь-яку альтернативну лікарську форму необхідно проводити терапевтичний моніторинг лікарського засобу і корекцію дози препарату для підтримки системної експозиції такролімусу на адекватному рівні.
Дозування
Наведені нижче рекомендовані початкові дози представлені виключно для довідки. У початковому післяопераційному періоді лікарський засіб Енварсус зазвичай слід застосовувати одночасно з іншими імуносупресивними препаратами. Дозу можна змінювати залежно від обраної імуносупресивної терапії.
Дозування слід встановлювати у першу чергу на основі клінічної оцінки ризику відторгнення та переносимості препарату Енварсус у кожного пацієнта індивідуально за допомогою моніторингу рівня лікарського засобу у крові (див. нижче «Терапевтичний моніторинг лікарського засобу»). При появі клінічних ознак відторгнення слід розглянути можливість корекції режиму імуносупресивної терапії.
Оскільки такролімус є речовиною з низьким кліренсом, коригування режиму дозування препарату Енварсус може зайняти кілька днів до досягнення рівноважної концентрації.
Для профілактики відторгнення трансплантата слід постійно підтримувати імуносупресію; отже, неможливо встановити обмеження щодо тривалості пероральної терапії.
У післяопераційний період дози препарату Енварсус, як правило, знижують. Післяопераційні зміни стану пацієнта можуть змінити фармакокінетику такролімусу і зумовити необхідність подальших коригувань дози.
Пропущену дозу необхідно прийняти якомога швидше у той самий день. Не слід приймати подвійну дозу наступного дня.
Профілактика відторгнення трансплантата нирки
Терапію препаратом Енварсус слід розпочинати з дози 0,17 мг/кг/добу один раз на добу вранці. Прийом препарату слід розпочинати через 24 години після оперативного втручання. Профілактика відторгнення трансплантата печінки
Терапію препаратом Енварсус слід розпочинати з дози 0.11-0.13 мг/кг/добу один раз на добу вранці. Прийом препарату слід розпочинати через 24 години після оперативного втручання. Конверсія паиіснтів. що приймали ІІрограф або Адваграф на Енварсус - пацієнти після трансплантації алотрансплантата
Переведення пацієнтів після трансплантації алотрансплантата, з препарату Програф (негайного вивільнення) два рази на добу або Адваграф (один раз на добу) на Енварсус один раз на добу, вимагає змін у співвідношенні загальної добової дози 1:0,7 (мг:мг), а отже підтримуюча доза препарату Енварсус повинна бути на ЗО % меншою доз препаратів Програф або Адваграф. Енварсус слід застосовувати вранці.
У стабільних пацієнтів конвертованих з препаратів, що містять такролімус негайного вивільнення (два рази на добу) на Енварсус (один раз на добу) у співвідношенні 1:0,7 (мг:мг) загальної добової дози, середня системна експозиція такролімусу (АЕІСо-з-*) була схожа з лікарською формою такролімусу негайного вивільнення. Співвідношення між мінімальними рівнями такролімусу (С24) і системною експозицією (АЕІСо-24) при прийомі препарату Енварсус були схожі з такролімусом негайного вивільнення. Досліджень на пацієнтах, переведених з препарату Адваграф на Енварсус не проводилось; проте, дані, отримані для здорових добровольців, показали однакову швидкість конверсії, що і при конверсії з препарату Програф на Енварсус.
При переході з препаратів, що містять такролімус негайного вивільнення (наприклад Програф, капсули) або з препарату Адваграф. капсули пролонгованої дії, на Енварсус, мінімальні рівні слід вимірювати до конверсії та протягом 2 тижнів після конверсії. Дозу слід коригувати для підтримки однакової системної експозиції після переходу. Слід зазначити, що чорношкірим пацієнтам може знадобитися більш висока доза для досягнення цільових мінімальних рівнів. Перехід з циклоспорину на такро.іімус
Слід дотримуватися обережності при переведенні пацієнтів з базової терапії циклоспорином на лікарські засоби з базовою терапією такролімусом (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Призначення комбінованої терапії, що включає циклоспорин та такролімус, не рекомендується. Терапію Енварсусом необхідно розпочинати після визначення концентрації циклоспорину в крові та аналізу клінічного стану пацієнта. Перехід слід відкласти при наявності підвищеного рівня циклоспорину в крові. На практиці терапія такролімусом починається через 12-24 години після припинення застосування циклоспорину. Після переходу рекомендується контролювати рівень циклоспорину в крові, оскільки можливий вплив на кліренс циклоспорину.
Лікування відторгнення алотрансплантати
Для лікування випадків відторгнення необхідне застосування більш високих доз такролімусу разом із додатковою кортикостероїдною терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних антитіл. При виникненні ознак токсичності, наприклад тяжких побічних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»), може знадобитися зменшення дози препарату Енварсус. Лікування відторгнення а.іотрансп.іаншата після трансп.іантації нирки або печінки Для переходу від інших імуносупресивних засобів на Енварсус один раз на добу, лікування слід починати з початкових пероральних доз, що рекомендуються при трансплантації нирки або печінки відповідно, для профілактики відторгнення трансплантата.
Терапевтичний моніторинг лікарського засобу
Вибір дози має базуватися на результатах клінічної оцінки ризику відторгнення та переносимості препарату кожним індивідуальним пацієнтом за допомогою моніторингу рівнів такролімусу в нерозведеній крові.
З метою оптимізації дозування використовуються декілька імунних методів для визначення концентрацій такролімусу в нерозведеній крові. Порівняння даних щодо концентрацій, які опубліковані в літературі, з індивідуальними клінічними показниками необхідно проводити з обережністю і на підставі знань методів кількісного визначення, що застосовувалися. У сучасній клінічній практиці концентрацію в нерозведеній крові контролюють за допомогою методів імуноаналізу. Співвідношення між мінімальним рівнем такролімусу і системною експозицією (АІІСо-24) зв'язані між собою і не відрізняються між лікарськими формами з негайним вивільненням і препаратом Енварсус.
Протягом посттрансплантаційного періоду слід контролювати мінімальні рівні такролімусу в крові. Мінімальні рівні такролімусу в крові слід визначати приблизно через 24 години після прийому дози препарату Енварсус, безпосередньо перед прийомом наступної дози. Також необхідно контролювати мінімальні рівні такролімусу в крові після зміни препаратів такролімусу, зміни дози, зміни імуносупресивного режиму або після сумісного застосування з речовинами, що можуть вилинути на концентрації такролімусу в нерозведеній крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Періодичність контролю рівнів в крові обумовлена клінічною необхідністю. Оскільки такролімус є речовиною з низьким кліренсом після коригування режиму дозування препарату Енварсус може знадобитися кілька днів для досягнення цільової рівноважної концентрації.
Згідно даних клінічних досліджень у більшості випадків лікування пацієнтів є успішним при мінімальних рівнях такролімусу в крові нижче 20 нг/мл. При інтерпретації даних щодо концентрації препарату у нерозведеній крові необхідно враховувати клінічний стан пацієнта. У клінічній практиці протягом раннього періоду після трансплантації мінімальні рівні препарату в нерозведеній крові зазвичай коливалися у межах 5-20 нг/мл у пацієнтів після трансплантації нирки та 5-15 нг/мл під час подальшої підтримуючої терапії.
Особлива групи пацієнтів Печінкова недостатність
У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним зниження дози для підтримки мінімального рівня такролімусу в крові у межах рекомендованого терапевтичного діапазону.
Ниркова недостатність
Оскільки функція нирок не впливає на фармакокінетику такролімусу (див. розділ «Фармакокінетика»), необхідність у корекції дози відсутня. Проте, у зв'язку з нефротоксичпим потенціалом такролімусу, рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг функції нирок (включаючи концентрації креатиніну в сироватці крові, розрахунок кліренсу креатиніну та моніторинг діурезу).
Раси
У порівнянні з представниками європеоїдної раси, чорношкірим пацієнтам може знадобитися більш висока доза такролімусу для досягнення аналогічних рівнів препарату в крові. У рамках клінічних досліджень пацієнтів переводили з прийому препарату Програф, два рази на добу, на Енварсус, у співвідношенні 1:0,85 (мг:мг).
Стать
Відсутні докази, що пацієнтам чоловічої та жіночої статі необхідні різні дози для досягнення однакових рівнів препарату в крові.
Пацієнти літнього віку (> 65 років)
Наданий момент немає доказів того, що пацієнтам літнього віку потрібне коригування дози. Метод застосування
Енварсус є лікарською формою такролімусу для перорального застосування один раз на добу. Добову дозу препарату Енварсус для перорального застосування слід приймати один раз на добу.
Пацієнтів необхідно попередити про наявність в упаковці вологопоглинача, що не призначений для застосування. Таблетки слід приймати цілими, запиваючи рідиною (бажано водою), відразу після вилучення із блістера. Енварсус слід приймати натще для досягнення максимальної абсорбції (див. розділ «Фармакокінетика»).
Енварсус не є взаємозамінним іншими наявними препаратами, що містять такролімус (негайного вивільнення або пролонгованої дії), в однакових дозах.
Діти.
Безпека і ефективність препарату Енварсус для дітей віком до 18 років не встановлена.
Відомості відсутні.
Передозування.
Відомості про передозування обмежені. Повідомлялось про декілька випадків випадкових передозувань у пацієнтів, які приймали такролімус. Симптоми включали тремор, головний біль, нудоту та блювання, інфекції, кропив'янку, летаргічний стан, підвищений вміст азоту сечовини в крові, сироваткового креатиніну та аланінамінотрансферази.
На даний час не існує специфічних антидотів до терапії такролімусом. У разі передозування необхідно вжити стандартні підтримуючі заходи і проводити симптоматичне лікування.
З огляду на високу молекулярну масу такролімусу, погану розчинність у воді і виражене зв'язування з еритроцитами і білками плазми діаліз неефективний. У окремих пацієнтів із дуже високими концентраціями препарату в плазмі крові були ефективні гемофільтрація або діафільтрація для зменшення токсичних концентрацій. У разі перорального передозування можуть бути ефективні промивання шлунка і/або застосування адсорбентів (наприклад активованого вугілля), якщо ці заходи розпочати одразу після прийому препарату.
Проте, слід зазначити, що безпосередній досвід лікування передозування препаратом Енварсус відсутній.
Побічні реакції.
Короткий огляд профілю безпеки
Профіль небажаних реакцій, пов'язаний із застосуванням імуносупресантів, часто важко встановити через основне захворювання і одночасне використання декількох лікарських засобів. Найчастішими побічними реакціями на такролімус (відзначалися у > 10 % пацієнтів) є тремор, ниркова недостатність, гіперглікемічні стани, цукровий діабет, гіперкаліємія, інфекції, гіпертензія та безсоння.
Перелік побічних реакцій
Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (> 1/10); часто (> 1 100 до < 1/10); нечасто (> 1/1000 до < 1/100); рідко (> 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних). У рамках кожної частотної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення серйозності.
Інфекції та інвазії
Згідно наявних даних для інших потенційно імуносупресивних агентів пацієнти, які приймають такролімус, часто схильні до підвищеного ризику інфекцій (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних). Перебіг уже існуючих інфекцій може погіршитися. Можуть виникати прояви як місцевих, так і генералізованих інфекцій.
У пацієнтів, які отримують імуносупресанти, у тому числі такролімус, повідомлялося про нефропатію, асоційовану з ВК-вірусом, а також випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), асоційованої з .ІС-вірусом.
Новоутворення доброякісні, злоякісні та пеуточнені (вк.іюч сіючи кісти ти по.іііиі)
У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, існує підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень. При застосуванні такролімусу повідомлялося як про доброякісні, так і про злоякісні новоутворення, включаючи лімфопроліферативні захворювання, асоційовані з вірусом Епштейна-Барра, та злоякісні новоутворення шкіри.
З боку імунної системи
У пацієнтів, які приймали такролімус, відзначалися алергічні і анафілактоїдні реакції (див. розділ «Особливості застосування»),
З боку крові та лімфатичної системи
Часто: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, відхилення у показниках аналізу еритроцитів, лейкоцитоз.
Нечасто: коагулопатії, панцитопенія, нейтропенія. зміни показників коагуляції та кровотечі. Рідко: тромбоцитарна тромбоцитопенічна пурпура, гіпопротромбінемія.
Частота невідома: істинна еритроцитарна аплазія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку ендокринної системи Рідко: гірсутизм.
З боку метаболізму та харчування
Дуже часто: цукровий діабет, гіперглікемічні стани, гіперкаліємія.
Часто: анорексія. метаболічний ацидоз, інші порушення електролітного балансу, гіпонатріємія. затримка рідини, гіперурикемія. гіпомагніємія. гіпокаліємія. гіпокальціємія, зниження апетиту, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія. гіпертригліцеридемія, гіпофосфатемія.
Нечасто: зневоднення, гіпоглікемія, гіпоиротеїнемія. гіперфосфатемія.
З боку психіки Дуже часто: безсоння.
Часто: сплутаність свідомості та дезорієнтація, депресія, симптоми тривожності, галюцинації, психічні розлади, пригнічений настрій, розлади та порушення настрою, нічні кошмари.
Нечасто: психотичний розлад.
З боку нервової системи
Дуже часто: головний біль, тремор.
Часто: розлади нервової системи, судоми, порушення свідомості, периферичні нейропатії, запаморочення, парестезії та дизсстсзії, порушення почерку.
Нечасто: енцефалонатія, крововиливи у центральній нервовій системі та порушення мозкового кровообігу, кома, порушення мовлення та артикуляції, паралічі і парези, амнезія.
Рідко: гіпертонія.
Дуже рідко: міастенія.
З боку органів зору
Часто: розлади з боку очей, зату манення зору, світлобоязнь.
Нечасто: катаракта.
Рідко: сліпота.
З боку органів слуху і рівноваги Часто: шум у вухах.
Нечасто: зниження слуху.
Рідко: нейросенсорна глухота.
Дуже рідко: порушення слуху.
З боку серцевої системи
Часто: ішемічні порушення коронарної артерії, тахікардія.
Нечасто: серцева недостатність, шлуночкові аритмії та зупинка серця, суправентрикулярні аритмії, кардіоміопагії, патологічні показники на ЕКГ, гіпертрофія шлуночків, прискорене серцебиття, порушення серцевого ритму та пульсу.
Рідко: иерикардіальний екссудаг.
Дуже рідко: патологічні показники на ехо кардіограм і.
З боку судинної системи Дуже часто: гіпертензія.
Часто: тромбоемболічні та ішемічні ускладнення, судинні гіпотензивні розлади, кровотечі, периферичні судинні розлади.
Нечасто: венозний тромбоз глибоких вен кінцівок, шок, інфаркт.
З боку системи дихання, пюракаїьні порушення та порушення середостіння
Часто: легеневі паренхіматозні розлади, задишка, плевральний випіт, кашель, фарингіт,
закладеність носа та запальні процеси.
Нечасто: дихальна недостатність, розлади з боку дихальних шляхів, бронхіальна астма.
Рідко: гострий респіраторний дистрес-синдром.
З боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: діарея, нудота.
Часто: шлунково-кишкові прояви і симптоми, блювання, шлунково-кишковий та абдомінальний біль, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, шлунково-кишкові виразки та перфорації, асцит, стоматит і виразки, запор, диспептичиі прояви і симптоми, метеоризм, відчуття здуття і розтягнення у животі, рідкі випорожнення.
Нечасто: гострий та хронічний панкреатит, перитоніт, підвищений рівень амілази в крові, паралітична кишкова непрохідність, гастроезофагальна рефлюксна хвороба, порушення евакуа горної функції шлунка.
Рідко: псевдокісти підшлункової залози, часткова непрохідність кишечнику (субілеус).
З боку гепсипобі.їіариої системи Дуже часто: порушення функції печінки.
Часто: порушення з боку жовчних протоків, гепатоцелюлярні ураження та гепатит, холестаз та жовтяниця.
Рідко: венооклюзивні захворювання печінки, тромбоз печінкової артерії.
Дуже рідко: печінкова недостатність.
З Сюку шкіри та підшкірної тканини
Часто: висипання, свербіж, алоиеція, акне, гіпергідроз.
Нечасто: дерматит, світлочутливість.
Рідко: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Часто: біль у суглобах, біль у спині, судоми м'язів, біль у кінцівках.
Нечасто: розлади суглобів.
З боку нирок та сечових органів Дуже часто: ниркова недостатність.
Часто: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, токсична нефропатія, тубулярпий некроз, порушення показників сечі, олігурія, розлади з боку сечового міхура і уретри.
Нечасто: гемолітичний уремічний синдром, анурія.
Дуже рідко: нефропатія, геморагічний цистит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто: дисменорея та маткова кровотеча.
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату
Часто: гарячкові стани, біль та дискомфорт, астенічні стани, набряки, порушення терморегуляції, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, збільшення маси тіла.
Нечасто: зниження маси тіла, грипоподібний синдром, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, стан збудження, поява незвичайних відчуттів, функціональна недостатність багатьох органів, відчуття тиску у грудях, порушення сприйняття температури навколишнього середовища.
Рідко: падіння, виразки, стискаючий біль у грудній клітині, зниження рухливості, спрага.
Дуже рідко: збільшення маси жирової тканини.
Травми, отруєння та процедурні ускладнення Часто: первинна дисфункція трансплантата.
Повідомлялося про помилки у лікуванні, у тому числі випадкова, ненавмисна або неконтрольована заміна препаратів такролімусу негайного або пролонгованого вивільнення. Повідомлялося про декілька супутніх випадків відторгнення трансплантата.
Клінічні дослідження пацієнтів після трансплантації нирки, які приймали препарат Енварсус. показали, що найбільш частими побічними реакціями (щонайменше у 2 % пацієнтів) були тремор, цукровий діабет, підвищений рівень креатиніну в крові, інфекція сечовивідних шляхів, гіпертензія, інфекція ВК-вірусу, ниркова недостатність, діарея, реакції токсичності по відношенню до інших речовин та токсична нефропатія, які є відомими явищами у відповідних популяціях пацієнтів, що проходять імуносупресивне лікування. В цілому, не встановлено суттєвих відмінностей між небажаними побічними реакціями пов'язаними з прийомом препарату Енварсус, один раз на добу, і такролімус, капсули негайного вивільнення (Програф). Серед найбільш частих побічних реакцій (щонайменше у 2 % пацієнтів) у рамках клінічних досліджень у пацієнтів після трансплантації печінки, які застосовували препарат Енварсус, були тремор, головний біль, втома, гіиеркаліємія, гіпертензія, ниркова недостатність, підвищений рівень креатиніну в крові, запаморочення, гепатит С. судоми м'язів, дерматомікоз, лейкопенія, синусити та інфекції верхніх дихальних шляхів, які є відомими явищами і трапляються у відповідній популяції пацієнтів, що проходять імуносупресивне лікування. Як і у випадку з пацієнтами після трансплантації нирки, не встановлено суттєвих відмінностей між небажаними побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату Енварсус, один раз на добу, і такролімус. капсули негайного вивільнення (ГІрограф).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Просимо медичних працівників повідомляти про будь-які можливі побічні реакції через національну систему звітності.
Термін придатності.
30 місяців.
Після відкриття пакету з алюмінієвої фольги зберігати 45 днів.
Зберігати в оригінальному пакеті з алюмінієвої фольги для захисту від світла при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Не застосовується.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери разом із вологопоглиначем у пакеті з алюмінієвої фольги; по 1, 2 або 3 пакети у картонній коробці разом з інструкцією для медичного застосування.
Категорія відпуску. За рецептом.
Роттендорф Фарма ГмбХ / КоПепсІогГ Рііаппа ОіпЬН.
К'сзі Фармацеутиці С.п.А. / СИіезі Рагтасеиіісі З.р.А..
К'єзі Фармас'ютікелз ГмбХ / СЬіезі РЬагтасеиІісаЬ СтЬН.
Остенфельдер Штрассе 51-61, 59320 Еннігерло, Німеччина / Озіепіеісіег Зігаззе 51-61. 59320 Еппі§ег1о1і, Оеітпапу.
Віа Сан Леонардо 96, 43122, Парма, Італія / Уіа 5ап Ьеопагсіо 96 - 43122, Раппа, Наїу. вул. Гонзагагассе 16/16. 1010 Відень, Австрія / Сопгацацаззе 16/16, 1010 Уіеп. Аизігіа.
ТАКРОЛИМУС
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа