Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

КЕТОЛИЗИН гранулы для орального раствора 80мг саше №30

Код товара: 861829

Производитель: Италия

4 100,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

ИНСТРУКЦИЯ

для медицинского применения лекарственного препарата

Кетолизин

КЕТОЛИЗИН

Состав:

действующее вещество : лизиновая соль кетопрофена;

1 пакетик содержит лизиновой соли кетопрофена 80 мг, что соответствует 50 мг кетопрофена;

вспомогательные вещества: сорбит, натрия хлорид, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия сахарин, ароматизатор мятный.

Лекарственная форма. Гранулы для приготовления раствора для приема внутрь.

Основные физико-химические свойства: гранулированный порошок белого или желтоватого цвета с запахом мяты и аниса.

Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические препараты. Производные пропионовой кислоты.

Код АТХ M01A E03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Лизиновая соль кетопрофена – лизиновая соль 2-(3-бензоилфенил)пропионовой кислоты, обладающая обезболивающим, противовоспалительным и жаропонижающим действием, относится к классу нестероидных противовоспалительных средств (НПВП). Лизиновая соль кетопрофена более растворима, чем кетопрофеновая кислота.

Лизиновая соль кетопрофена обладает выраженным анальгетическим действием, которое коррелирует как с противовоспалительным, так и с центральным действием. Лизиновая соль кетопрофена оказывает жаропонижающее действие, не влияя на нормальный процесс терморегуляции. Устраняются или облегчаются болезненные воспалительные проявления, что способствует подвижности суставов.

Механизм действия НПВП связан со снижением синтеза простагландинов за счет ингибирования активности циклооксигеназы.

В частности, НПВП ингибируют превращение арахидоновой кислоты в циклические эндопероксиды PGG ₂ и PGH ₂ , которые образуют простагландины PGE _b PGE ₂ , PGF ₂ и PGD ₂ , а также простациклин PGI ₂ и тромбоксаны (TxA ₂ и TxB ₂ ). Кроме того, ингибирование синтеза простагландинов может влиять на другие медиаторы воспаления, например кинины, оказывая не только прямое, но и косвенное воздействие.

Фармакокинетика.

Лизиновая соль кетопрофена имеет более высокую растворимость по сравнению с кетопрофеновой кислотой.

Поглощение

Фармацевтическая форма гранул для приготовления раствора для приема внутрь позволяет принимать действующее вещество уже в водном растворе. Это способствует быстрому повышению концентрации в плазме крови и быстрому достижению пиковой концентрации в плазме. Клинически это выражается в более быстром наступлении и повышении интенсивности анальгетического и противовоспалительного действия.

Распределение

Многократный прием не изменяет кинетику действия препарата и не приводит к кумуляции.

Кетопрофен связывается с белками плазмы крови на 95–99%.

После системного применения значительные уровни кетопрофена были обнаружены в тканях миндалин и синовиальной жидкости.

Метаболизм

Кетопрофен подвергается интенсивному метаболизму: 60–80% действующего вещества, применяемого системно, выводится из организма в виде метаболитов с мочой.

Разведение

Выведение быстрое и осуществляется преимущественно почками: 50% действующего вещества, введенного системно, выводится из организма с мочой в течение 6 часов.

Дети

Кинетический профиль у детей не отличается от такового у взрослых.

Клинические характеристики.

Индикация.

Для симптоматического лечения воспалений, связанных с болью, включая: ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, боль при остеоартрите, внесуставной ревматизм, посттравматическое воспаление, воспалительную боль в стоматологии, отоларингологии, урологии и пульмонологии.

Противопоказание.

Кетолизин не следует назначать в следующих случаях:

Повышенная чувствительность к действующему веществу, другим нестероидным противовоспалительным препаратам (НПВП) или любому из вспомогательных веществ.
- Наличие в анамнезе пациента реакций гиперчувствительности, таких как бронхоспазм, приступы удушья, острый ринит, крапивница, полипы носа, ангионевротический отек или другие реакции аллергического типа на кетопрофен или вещества со сходным механизмом действия (например, ацетилсалициловую кислоту или другие НПВП).
Бронхиальная астма.
Тяжелая сердечная недостаточность.
Активная пептическая язва в анамнезе/кровотечение или кровотечение/рецидивирующая пептическая язва (два или более отдельных эпизода, признаки кровотечения или изъязвления).
Желудочно-кишечное кровотечение в анамнезе, язва или перфорация, хроническая диспепсия.
Желудочно-кишечное кровотечение или перфорация в анамнезе из-за предшествующей терапии НПВП.
Лейкопения и тромбоцитопения.
Нарушение гемостаза.
Болезнь Крона или язвенный колит.
Гастрит.
Тяжелая печеночная недостаточность (цирроз печени, тяжелый гепатит).
Тяжелый геморрагический диатез, почечная недостаточность и другие нарушения свертывания крови на фоне интенсивного лечения диуретиками.
Третий триместр беременности.
Возраст пациента до 18 лет.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Комбинации препаратов, которые не рекомендуются

Другие НПВП (включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2) и салицилаты в высоких дозах (> 3 г/день)

Повышен риск желудочно-кишечных язв и кровотечений.

Антикоагулянты (гепарин и варфарин) и ингибиторы агрегации тромбоцитов (а именно тиклопидин, клопидогрель)

НПВП могут усиливать действие антикоагулянтов, таких как варфарин (см. раздел «Особенности применения»). Повышен риск желудочно-кишечных кровотечений вследствие угнетения функции тромбоцитов и повреждения слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта (см. раздел «Особенности применения»). Если невозможно избежать одновременного применения препаратов, необходим регулярный контроль состояния пациента.

Литиевые препараты

Риск повышения концентрации лития в плазме крови, иногда до токсического уровня, что происходит вследствие снижения почечной экскреции лития. При необходимости комбинированной терапии следует тщательно контролировать содержание лития в плазме крови во время и после терапии НПВП, а также при подборе дозы лития.

Комбинация с метотрексатом в дозе 15 мг/неделю и более.

Повышен риск гематологической токсичности метотрексата, особенно при приеме высоких доз (>15 мг/нед), что может быть связано с вытеснением метотрексата из связи с белками плазмы крови и снижением почечного клиренса. Между применением кетопрофена и метотрексата необходим 12-часовой интервал.

Гидантоины (например, фенитоин) и сульфаниламиды

Токсическое действие этих веществ может усиливаться.

Комбинации лекарственных средств, требующие осторожности

Лекарственные средства, которые могут вызвать гиперкалиемию

Некоторые лекарства могут вызывать гиперкалиемию, например: соли калия, калийсберегающие диуретики, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), ингибиторы рецепторов ангиотензина II, НПВП, гепарины (низкомолекулярные или нефракционированные), циклоспорин, такролимус и триметоприм. Появление гиперкалиемии может зависеть от дополнительных факторов. Риск увеличивается при одновременном применении вышеуказанных лекарств.

Тенофовир

Одновременное применение тенофовира дизопроксила фумарата и НПВП повышает риск развития почечной недостаточности.

Ингибиторы АПФ и антагонисты рецепторов ангиотензина II

У пациентов с нарушением функции почек (например, у пациентов с обезвоживанием или у пациентов пожилого возраста) одновременное применение ингибитора АПФ или антагониста рецепторов ангиотензина II и препаратов, ингибирующих циклооксигеназу, может привести к дополнительному ухудшению функции почек, включая острую почечную недостаточность. Такие пациенты должны получать адекватное количество жидкости до начала сопутствующей терапии, а после начала терапии следует контролировать функцию почек.

Кортикостероиды

Повышен риск желудочно-кишечных кровотечений или язв (см. раздел «Особенности применения»).

Диуретики

Пациенты, принимающие диуретики, и особенно пациенты с обезвоживанием, относятся к группе повышенного риска развития почечной недостаточности на фоне снижения почечного кровотока вследствие угнетения синтеза простагландинов. Таким пациентам необходимо получать адекватное количество жидкости до начала сопутствующей терапии, а после начала терапии следует контролировать функцию почек (см. раздел «Особенности применения»). НПВП могут снижать эффект диуретиков.

Комбинация с метотрексатом в дозе ниже 15 мг/нед.

Повышенная гематологическая токсичность метотрексата вследствие снижения его почечного клиренса, вызванного действием противовоспалительных средств в целом. Анализы крови следует проводить еженедельно в течение первых недель комбинированной терапии. Контроль следует проводить чаще у пациентов с изменениями функции почек и у пациентов пожилого возраста.

Пентоксифиллин

Существует повышенный риск кровотечения. Необходим интенсивный клинический мониторинг и частая проверка времени кровотечения.

Зидовудин

Риск усиления токсического действия на эритроциты за счет воздействия на ретикулоциты вплоть до развития тяжелой анемии через неделю после применения НПВП. В первые 1–2 недели после начала терапии кетопрофеном солью лизина необходимо контролировать показатели крови с подсчетом количества ретикулоцитов.

Препараты сульфонилмочевины

НПВП могут усиливать гипогликемический эффект препаратов сульфонилмочевины, вытесняя их из связывания с белками крови.

Сердечные гликозиды

НПВП могут усугублять сердечную недостаточность, снижать скорость клубочковой фильтрации и повышать уровень сердечных гликозидов, однако фармакокинетическое взаимодействие между кетопрофеном и активными гликозидами не было продемонстрировано.

Комбинации препаратов, в отношении которых имеются предупреждения

Антигипертензивные препараты (бета-блокаторы, ингибиторы АПФ, диуретики)

Риск снижения гипотензивной активности (подавление синтеза сосудорасширяющих простагландинов за счет НПВП).

Мифепристон

Эффективность метода контрацепции теоретически может снизиться из-за антипростагландиновых свойств НПВП, в том числе аспирина (ацетилсалициловой кислоты). Имеются факты, свидетельствующие о том, что применение НПВП в день приема дозы простагландинов не оказывает негативного влияния на влияние мифепристона или простагландина на созревание шейки матки или сократимость матки и не снижает клиническую эффективность медикаментозного прерывания беременности.

Внутриматочные контрацептивы

Эффективность продукта может снизиться, поэтому существует риск беременности.

Циклоспорин, такролимус

Риск аддитивного нефротоксического действия, особенно у пациентов пожилого возраста.

Пробенецид

Одновременное применение пробенецида может значительно снизить плазменный клиренс кетопрофена, в связи с чем концентрации кетопрофена в плазме могут повышаться; такое взаимодействие может быть следствием действия тормозного механизма на участок почечной канальцевой секреции и глюкуроноконъюгации и требует адаптации дозы кетопрофена.

Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС) и ингибиторы агрегации тромбоцитов (а именно тиклопидин, клопидогрель)

Повышен риск желудочно-кишечных кровотечений (см. раздел «Особенности применения»).

Тромболитические препараты

Повышенный риск кровотечения.

Хинолоновые антибиотики

Исследования на животных показывают, что НПВП повышают риск судорог, связанных с приемом хинолоновых антибиотиков. Пациенты, принимающие НПВП и хинолоны, имеют повышенный риск развития судорог.

Дифенилгидантоин и сульфамиды

Поскольку связывание кетопрофена с белками является значительным, может возникнуть необходимость снижения дозы дифенилгидантоина или сульфаниламидов в случае их одновременного применения.

Гемепрост

Снижение эффективности гемепроста.

Следует избегать употребления алкоголя.

Особенности применения.

Нежелательные эффекты можно свести к минимуму, применяя наименьшую эффективную дозу в течение кратчайшего времени, необходимого для облегчения симптомов (см. «Способ применения и дозы»; информацию о рисках со стороны желудочно-кишечного тракта и сердечно-сосудистой системы см. ниже).

Кетопрофен не следует применять одновременно с НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.

Маскировка симптомов основных инфекций. Препарат способен маскировать симптомы инфекционного заболевания, что может привести к задержке начала соответствующего лечения и тем самым осложнить течение заболевания. Такая маскировка симптомов наблюдалась при бактериальной внебольничной пневмонии и бактериальных осложнениях ветряной оспы. В случае применения данного лекарственного средства при повышенной температуре тела или для облегчения боли при инфекции рекомендуется контролировать течение инфекционного заболевания. В условиях лечения вне медицинского учреждения пациенту следует обратиться к врачу при сохранении или ухудшении симптомов.

Случаи желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления и перфорации, включая летальные исходы, были зарегистрированы на любом этапе лечения НПВП, независимо от наличия настораживающих симптомов или тяжелых желудочно-кишечных расстройств в анамнезе.

Результаты отдельных эпидемиологических исследований свидетельствуют о том, что одновременное применение кетопрофена с некоторыми другими НПВП, особенно в высоких дозах, сопровождается определенным увеличением риска развития серьезной желудочно-кишечной токсичности (см. также раздел «Противопоказания»).

Препарат следует с осторожностью назначать пациентам, которые одновременно получают препараты, повышающие риск образования язв или перфораций, в частности пероральные кортикостероиды или антикоагулянты, такие как варфарин, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС) или антиагреганты, такие как аспирин (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Риск желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления или перфорации увеличивается с увеличением дозы НПВП у пациентов с язвами в анамнезе, особенно если они осложнены кровотечением или перфорацией, а также у пациентов пожилого возраста. Этим пациентам следует начинать лечение с минимальных доз. Таким пациентам, а также пациентам, которым требуется одновременный прием низких доз ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, повышающих риск развития нарушений со стороны желудочно-кишечного тракта, врачом может потребоваться назначение комбинированной терапии с гастропротекторами (например, мизопростолом или ингибиторами протонной помпы) (см. ниже, а также раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Пациенты с желудочно-кишечными расстройствами в анамнезе, особенно пожилые пациенты, должны сообщать о любых необычных желудочно-кишечных симптомах (особенно желудочно-кишечных кровотечениях) в начале лечения.

У пожилых пациентов во время лечения НПВП отмечается повышенная частота побочных реакций, особенно желудочно-кишечных кровотечений и перфораций, которые могут привести к летальному исходу.

Пациенты с заболеваниями желудочно-кишечного тракта, в том числе с анамнезом, нуждаются в тщательном наблюдении на предмет нарушений пищеварения, особенно желудочно-кишечных кровотечений.

Если у пациентов, принимающих кетопрофен, развиваются желудочно-кишечные кровотечения или язвы, лечение следует прекратить.

НПВП следует применять с осторожностью у пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку это состояние может обостриться (см. раздел «Побочные реакции»).

Очень редко НПВП могут вызывать тяжелые кожные реакции, иногда даже фатальные, включая эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (см. раздел «Побочные реакции»). Наибольший риск возникновения таких реакций наблюдается на ранних этапах терапии, преимущественно в течение первого месяца лечения. Применение кетопрофена следует прекратить при первых признаках кожной сыпи, патологических изменениях слизистых оболочек или при любых других признаках гиперчувствительности.

Данные клинико-эпидемиологических исследований свидетельствуют о том, что применение некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и в течение длительного времени) связано с повышенным риском развития артериальных тромботических осложнений (например, инфаркта миокарда или инсульта). Данных недостаточно, чтобы исключить такой риск при применении кетопрофена.

Сообщалось о повышенном риске фибрилляции предсердий, связанном с применением НПВП.

Гиперкалиемия может возникнуть, прежде всего, на фоне сахарного диабета, почечной недостаточности и/или одновременного лечения препаратами, вызывающими гиперкалиемию (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). При этом следует контролировать уровень калия.

Дети. У некоторых детей, принимавших лизиновую соль кетопрофена, были зарегистрированы желудочно-кишечные кровотечения, иногда тяжелые, и язвы (см. «Побочные реакции»). Применение у детей запрещено (см. раздел «Дети»).

Препарат не требует изменения низкокалорийной или контролируемой диеты, его можно принимать даже диабетикам. Он не содержит глютена, поэтому не противопоказан больным целиакией. Не содержит аспартама, поэтому его можно принимать больным фенилкетонурией.

Меры предосторожности

Кетопрофен следует применять с осторожностью у пациентов с нарушением функции почек, поскольку препарат выводится преимущественно почками.

В начале лечения следует контролировать функцию почек у пациентов с сердечной недостаточностью, циррозом и нефрозом печени, пациентов, применяющих диуретики, пациентов с хронической почечной недостаточностью, особенно если пациент пожилого возраста. У этих пациентов применение кетопрофена может вызвать снижение почечного кровотока вследствие угнетения биосинтеза простагландинов и привести к почечной недостаточности.

За пацієнтами з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі потрібно ретельно спостерігати, оскільки при терапії НПЗЗ відзначалися затримка рідини та набряк.

При наявності інфекційних захворювань слід мати на увазі, що протизапальна, аналгезивна та жарознижувальна дія кетопрофену може маскувати такі звичайні симптоми прогресування інфекції, як підвищена температура тіла.

Необхідна також обережність при застосуванні пацієнтам, які проходять лікування діуретиками або гіповолемічними засобами, оскільки підвищується ризик нефротоксичності.

Як і інші НПЗЗ, цей лікарський засіб може піднімати рівень азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові.

Як і інші інгібітори синтезу простагландину, кетопрофен може негативно впливати на ниркову систему, що може призвести до гломерулонефриту, некротичного папіліту, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності.

У пацієнтів з погіршенням функціональних проб печінки або із захворюваннями печінки в анамнезі слід періодично контролювати рівні трансаміназ, особливо під час тривалої терапії.

Як і інші НПЗЗ, препарат може спричиняти незначне минуще збільшення деяких печінкових показників, а також значне збільшення рівня глутамат-оксалоацетат-трансамінази та глутамат-піруват-трансамінази. При значному збільшенні цих параметрів лікування слід припинити.

Відомо про рідкісні випадки жовтяниці та гепатиту після прийому кетопрофену.

Під час тривалого лікування потрібно робити аналізи функції печінки та нирок і клінічний аналіз крові.

Літні пацієнти більш схильні до зниження ниркової, серцево-судинної та печінкової функцій.

Прийом НПЗЗ може порушувати жіночу фертильність (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

У пацієнтів із астмою у поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпозом носа ризик виникнення алергії на аспірин та/або НПЗЗ підвищений. Застосування цього лікарського засобу може спричинити напади астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів, що мають алергію на аспірин або НПЗЗ (див. розділ «Протипоказання»). Внаслідок спричиненого лікарським засобом порушення метаболізму арахідонової кислоти у астматиків і схильних осіб можуть виникати бронхоспазм, шок та інші алергічні реакції.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферійних артеріальних судин та/або цереброваскулярним захворюванням терапію кетопрофеном слід проводити лише після ретельного аналізу. Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

При порушеннях зору, а саме при розмитості зору, лікування слід припинити.

Цей лікарський засіб потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з алергічними реакціями або алергією в анамнезі, а також пацієнтам з порушенням гемопоезу (кровотворення), із системним червоним вовчаком або змішаним ураженням сполучної тканини.

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на саше, тобто вважається таким, що не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Беременность

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на перебіг вагітності та/або розвиток плода/ембріона. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів, розвитку вад серця та гастрошизису при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшується від 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ зростає зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. У тварин введення інгібіторів синтезу простагландинів підвищувало рівень пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріо-фетальної летальності. Крім того, у тварин, яким інгібітори синтезу простагландинів призначали протягом періоду органогенезу, збільшувалася частота випадків різних вад розвитку, у тому числі серцево-судинної системи. Протягом першого та другого триместрів вагітності кетопрофен не слід застосовувати, якщо для цього не має чітких показань. У разі застосування кетопрофену жінкам, які планують завагітніти, або протягом першого та другого триместрів вагітності доза повинна бути якомога меншою, а тривалість лікування якомога коротшою.

Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

- серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

- порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

Наприкінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на жінку і на дитину таким чином:

- подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;

- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Застосування препарату у період наближення родів може призвести до відхилень у гемодинаміці малого кола кровообігу у новонародженого з тяжкими наслідками для дихання.

Отже, кетопрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.

Грудне годування

Дані про екскрецію кетопрофену у грудне молоко відсутні. Жінкам, які годують грудьми, не слід приймати кетопрофен.

Репродуктивная функция

Прийом НПЗЗ може порушити жіночу фертильність, а тому не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Якщо жінка має труднощі із зачаттям дитини або проходить дослідження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про припинення лікування НПЗЗ.

Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами.

Лікарський засіб чинить незначний вплив або не чинить жодного впливу на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами.

Однак пацієнтів слід попередити про можливість розвитку таких побічних реакцій, як сонливість, запаморочення, судоми або нечіткість зору. У разі розвитку таких симптомів слід утриматися від керування автомобілем і від роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дози

Найменша ефективна доза повинна застосовуватися протягом найменшого часу, необхідного для полегшення симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Взрослые

50 мг кетопрофену (що відповідає 80 мг кетопрофену лізинової солі) тричі на добу.

Максимальна добова доза — 200 мг кетопрофену, що відповідає 320 мг кетопрофену лізинової солі. Потрібно добре зважити ризик і користь перед початком лікування добовою дозою кетопрофену 200 мг. Вищі дози не рекомендуються (див. також розділ «Особливості застосування»).

Якщо у пацієнта стан не покращується, незважаючи на прийом лікарського засобу протягом більше 3 днів у разі лихоманки чи більше 5 днів без лихоманки або якщо симптоми погіршуються, слід звернутися до лікаря.

Пожилые пациенты

Дозування препарату повинен призначати лікар, який, якщо потрібно, може знизити рекомендовану вище дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Пацієнтам зі слабким або помірним порушенням функції печінки потрібно розпочинати лікування з найменшої добової дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарський засіб не слід застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Пацієнтам зі слабким або помірним порушенням функції нирок рекомендується зменшити початкову дозу та продовжувати лікування мінімальною ефективною дозою. Після встановлення у пацієнта доброї толерантності до лікарського засобу можливе індивідуальне коригування дози.

Необхідний моніторинг об'єму діурезу та функціонування нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарський засіб не слід застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (див. розділ «Протипоказання»).

Способ применения

Для перорального застосування.

Процес приготування орального розчину

Перед застосуванням розчинити вміст 1 саше у склянці води (200 мл) та добре перемішати протягом близько 30 секунд до повного розчинення всіх гранул.

Розчин слід прийняти під час їди.

Дети.

Лікарський засіб КЕТОЛІЗИН протипоказано (див. розділ «Протипоказання») застосовувати дітям віком до 18 років.

Передозування.

Симптомы

Повідомлялося про випадки передозування при прийомі дози до 2,5 г кетопрофену. У більшості випадків симптоми були легкими й обмежувалися летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням, епігастральним болем, головним болем, запамороченням голови та діареєю.

У разі тяжкого передозування спостерігалися артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність і шлунково-кишкова кровотеча.

Уход

Специфічного антидоту при передозуванні кетопрофену немає.

У разі тяжкого передозування пацієнта слід одразу доставити до лікарні. Необхідно швидко провести промивання шлунка.

Слід розпочати симптоматичну та підтримувальну терапію з метою компенсації зневоднення, контролю діурезу і корекції ацидозу, якщо він наявний.

Потрібно ретельно контролювати функцію нирок та печінки. При виникненні ниркової недостатності слід провести гемодіаліз для видалення циркулюючої діючої речовини.

Побічні реакції.

Найчастіше спостерігались реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). На тлі застосування лікарського засобу може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона (див. розділ «Особливості застосування»). Рідше спостерігався гастрит.

Під час проведення клінічних досліджень відмічались блювання, діарея та реакції підвищеної чутливості у немовлят і дітей.

Нижче наведені побічні реакції, які спостерігались на тлі застосування кетопрофену у дорослих пацієнтів.

Класифікація частоти: дуже часті (1/10); часті (від 1/100 до ≤1/10); нечасті (від 1/1000 до ≤1/100); поодинокі (від 1/10000 до ≤1/1000); рідкісні (≤1/10000), частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Частота невідома: асептичний менінгіт, лімфангіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Поодинокі: геморагічна анемія.

Частота невідома: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, пригнічення функції кісткового мозку, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, апластична анемія, лейкоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи

Частота невідома: анафілактичні реакції (включаючи шок), набряк слизової оболонки ротової порожнини, гіперчутливість.

Розлади метаболізму та харчування

Частота невідома: гіперкаліємія, гіпонатріємія.

Психічні розлади

Частота невідома: мінливість настрою, збудливість, безсоння, депресія, галюцинації, збентеження. У одного педіатричного пацієнта, який прийняв подвійну дозу у порівнянні з рекомендованою, з'явилися тривога, порушення поведінки.

З боку нервової системи

Нечасті: головний біль, запаморочення, вертиго, сонливість.

Поодинокі: парестезія.

Рідкісні: дискінезія, синкопе.

Частота невідома: судоми, дисгевзія, тремтіння, гіперкінезія.

З боку органів зору

Поодинокі: нечіткість зору (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: періорбітальний набряк.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Поодинокі: дзвін у вухах.

З боку серцевої системи

Частота невідома: cерцева недостатність, прискорене серцебиття, фібриляція передсердь, калатання серця.

З боку судинної системи

Рідкісні: артеріальна гіпотензія.

Частота невідома: артеріальна гіпертензія, вазодилатація, васкуліт (в т. ч. лейкоцитокластний васкуліт).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Поодинокі: астма.

Рідкісні: набряк гортані.

Частота невідома: бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до аспірину та інших НПЗЗ), риніт, задишка, ларингоспазм, гостра дихальна недостатність (зафіксовано один летальний випадок у пацієнта з астмою та чутливістю до аспірину).

З боку шлунково-кишкового тракту

Часті: диспепсія, нудота, біль у животі, блювання.

Нечасті: дискомфорт у шлунку, запор, діарея, метеоризм, гастрит.

Поодинокі: стоматит, коліт, виразкова хвороба.

Частота невідома: гастралгія, загострення коліту та хвороби Крона, шлунково-кишкові кровотечі та перфорації (інколи летальні, особливо у літніх осіб — див. розділ «Особливості застосування»), лихоманка, шлункова виразка, виразка дванадцятипалої кишки, шлунковий піроз, набряк ротової порожнини, панкреатит, мелена, гематемезис, гіперхлоргідрія, біль у шлунку, ерозійний гастрит, набряк язика.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Поодинокі: гепатит, підвищений рівень трансаміназ, підвищений рівень білірубіну в сироватці крові за рахунок погіршення перебігу гепатиту, жовтуха.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Нечасті: висипання, свербіж.

Частота невідома: реакції фоточутливості, алопеція, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бульозний висип, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, еритема, екзантема, макулопапульозні висипи, пурпура, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, дерматит.

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Рідкісні: гематурія.

Частота невідома: гостра ниркова недостатність, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефрит або нефритичний синдром, нефрозний синдром, погіршення функціональних проб нирок, затримка рідини/натрію з можливими набряками, гострий тубулярний синдром, папілярний нирковий синдром, олігурія.

Порушення загального стану та реакції у місці введення

Нечасті: набряк, утома.

Лабораторные исследования

Поодинокі: збільшення маси тіла.

Дані клінічних та епідеміологічних досліджень свідчать про те, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та протягом тривалого часу) підвищує ризик артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Сообщение о подаче побочной реакции после прекращения ликбеза имеет важное значение. Это дает возможность контролировать соотношение польза/риск при применении данного лекарственного средства. Медицинским и фармацевтическим специалистам, а также пациентам и их законным представителям рассказали о наших способах лечения обычных реакций и действительности эффективности лекарственного препарата через Автоматизированную информационную систему по фармаконаблюдению. посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/ .

Дата окончания срока. 3 года.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 30 штук в картонных пачках.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник .

ЛА.ФА.РЕ. С.Р.Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Віа Сачердоте Бенедето Кацоліно, 77, 80056 Ерколано (НА), Італія

Представник заявника.

ТОВ «ЗДРАВО».

Місцезнаходження представника заявника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, Літ. А, офіс

КЕТОПРОФЕН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа