КЛАРИТРОМИЦИН-ЗДОРОВЬЕ табл. п/плен. оболочкой 250 мг блистер №10

Для медицинского использования лекарственного средства

Кларитромицин-здоровье

Место хранения:

Активный ингредиент: кларитромицин; 1 таблетка содержит кларитромицин 250 мг или 500 мг;

Вспомогательные вещества: крахмал-желатинизированный, крахмал кукуруз, стеарат магния, коллоидный диоксид кремния, коллоидный безводный, тальк, целлюлоза микрокристаллический, натрийный кроскармелоз, лаурилсульфат натрия, гипромелоза, диоксид титана (E 171); Краситель: желтый FCF (E 110) (дозирование 250 мг) или тартразин (E 102) (дозирование 500 мг) .

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства: таблетки, покрытые пленкой оболочкой: 250 мг - круглая форма, от легкого оранжевого до оранжевого, с двумя слойкой; 500 мг - продолговатая форма, желтая, с двумя точкой поверхность, с фигурой. Мрамор разрешен на поверхности таблетки. Два слоя видны на поперечной секции.

Фармакотерапевтическая группа. Антимикробные для системного применения. Макролиды.

ATH код J01F A09.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Кларитромицин - полусинтетический антибиотик группы макролидов. Антибактериальное действие кларитромицина определяется связыванием с 50S-рибосомным субъединицей чувствительных бактерий и ингибирование белкового биосинтеза. Препарат проявляет высокую эффективность in vitro против широкого спектра аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, включая штаммы больницы. Минимальные подавляющие концентрации (MPC) кларитромицина обычно в 2 раза ниже эритромицина MPC. Кларитромицин in vitro очень эффективен против Pneumophila Legionella и микоплазмы пневмонии . Это бактериально относительно Helicobacter Pylori , активность кларитромицина выше с нейтральным рН, чем с pH кислоты. In vitro и in vivo данные указывают на высокую эффективность кларитромицина относительно клинически значимых штаммов микобактерий. Исследования in vitro показали, что штаммы Enterobacteriaceae и псевдомонас , а также грамотрицательные бактерии, которые не производят лактозу, нечувствительны к кларитромицину. Кларитромицин активно in vitro и в клинической практике по отношению к большинству штаммов таких микроорганизмов:

Аэробные грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus aureus , стрептококк пневмония , стрептококки pyogenes , моноцитогены Listeria ;

Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Haemophilus Phangeenzae , Haemophilus Parainfluenzae , Moraxella Catarrhalis , Neisseria Gonorrhoeae , Pneumophila Legionella ;

Другие микроорганизмы: микоплазма пневмония, хламидиозные пневмония (Twar), Helicobacter Pylori ;

MyCobacterium Leprae , Mycobacterium Kansasii , Mycobacterium Chelonae, Mycobacterium Fortuitum, Mycobacterium Avium Complex ( Mac ), который включает в себя MyCobacterium Avium, Mycobacterium Intracellare.

Бета-лактамазы микроорганизмы не влияют на эффективность кларитромицина.

Большинство метициллин-и окасецилиновых стафилококских штаммов стафилококки нечувствительны к кларитромицину.

Кларитромицин активен in vitro относительно большинства штаммов таких микроорганизмов, но клиническая эффективность и безопасность его применения не установлены.

Аэробные грамположительные микроорганизмы: streptococcus agalactiae , streptocoCC США SPP . (группы C, F, G, вириданс);

Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella Coftussis, Pasteurella Multocida;

Анаэробные грамположительные микроорганизмы: Closetridium Perfingens, Peptococcus Niger, Propionibacterium Acnes;

Анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: бактерии меланиноген;

Другие микроорганизмы: хламидиозные траскоматы;

Спирочеты: Боррелия Бургдорофери, Трепонема Паллидум;

Кампилобактерии : Campylobacter Jejuni .

Кларитромицин обладает бактерицидным действием против нескольких штаммов бактерий: гемофильные гриппы , стрептококки пневмонии , стрептококки Pyogenes , Streptococcus Agalactiae , Moraxella ( Branhamella ) Catarrhalis , Neisseria Gonorrhoeae , Helicobacter Pylori и Campylobacter SPP .

Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активным 14-гидроксилитромицином (14-жмашин-кларитромицин). Для большинства микроорганизмов микробиологическая активность метаболита заключается в следующем или в 1-2 раза слабее, чем родительское вещество, за исключением Haemophilus Thrinezae , против которых эффективность метаболита в 2 раза выше. In vitro и in vivo , родительское вещество и его основные метаболиты проявляют или добавка, или синергетический эффект против гемофильных гриппов , в зависимости от напряжения микроорганизма.

Фармакокинетика. Кларитромицин быстро и хорошо поглощается из пищеварительного тракта после перорального введения препарата в виде таблеток. Микробиологически активное метаболит 14-на-кларитромицин образован метаболизмом первого прохода. Кларитромицин можно использовать независимо от еды, поскольку пища не влияет на биодоступность планшетов кларитромицина. Еда слегка сохраняет начало поглощения кларитромицина и формирования 14-на метаболита. Фармакокинетика кларитромицина нелинейна, но концентрация равновесия достигается в течение 2 дней с момента применения препарата. При нанесении 250 мг 2 раза в день 15-20% неизменного препарата выводятся в моче. При дозе 500 мг 2 раза в день с выходом препарата с мочой более интенсивно (приблизительно 36%). 14-на-кларитромицин является основным метаболитом, полученным из мочи в количестве 10-15% приложенной дозы. Большая часть остатка дозы выводится с фекалиями, предпочтительно желчими. 5-10% исходного соединения находятся в фекалиях.

При нанесении 500 мг кларитромицина 3 раза в день концентрации кларитромицина в плазме крови повышается по сравнению с дозой 500 мг 2 раза в день.

Концентрации кларитромицина в тканях в несколько раз выше, чем концентрация препарата в крови. Увелищенные концентрации были обнаружены как в тонн, так и в легочных тканях. Кларитромицин в терапевтических дозах на 80% связывается с белками плазмы крови. Кларитромицин проникает в слизистую оболочку желудка. Содержание кларитромицина в слизистой оболочке и ткане желудка выше при использовании кларитромицина вместе с омепразолом, чем с монотерапией с кларитромицином.

Клинические характеристики.

Индикация. Лечение инфекций, вызванных восприимчивым к микроорганизмам кларитромицина:

Противопоказание. Повышенная чувствительность к компонентам препарата, к другим макролидным антибиотикам. Одновременное использование с цисапридом, пимозидом, терфенадин, астемизолом (поскольку это может привести к расширению интервала QT и развитие сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочковую и пирутичную желудочковую тахикардию (Torsades de points)), прыщи рогов Например, эрготамин, дигидроэрготамин (например, эрготамин, дигидроэрготамин. Это может привести к эрготоксичности)), ингибиторы GMG-COA редуктазы (статины), которые в значительной степени метаболизируются CYP3A4 (LOVASTATATIN или SIMVASTASASTATIN) (из-за повышенного риска миопатии, в том числе Рабдоциолиз), оральный майдазолам. Пациенты, которые имеют анамнез интервала Qt или аритмии сердца желудочков, включая пирутичную желудочковую тахикардию. Гипокалиемия (расширение риска интервала QT). Сильная недостаточность печени и сопутствующая почечная недостаточность. Одновременное использование кларитромицина (и других сильных ингибиторов CYP3A4) с больным колхицином с почечной или печеночной недостаточностью.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия. Кларитромицин не взаимодействует с оральными контрацептами.

Применение следующих лекарств строго противопоказано из-за возможного развития тяжелых последствий взаимодействия.

Цизапид, пимозид, астемизол, терфенадин. Увеличение уровней цисаприида, пимозида и терфенадина в сыворотке наблюдалось с их сопутствующим использованием с кларитромицином, что может вызвать расширение интервала QT и появления аритмий, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочкового и пирунца. Аналогичные эффекты также наблюдались в совместимом применении астемизола и других макролидов.

Алкалоиды рогов. Одновременное использование кларитромицина и эрготамина или дигидроэрготамина было связано с появлением признаков острого эрготизма, характеризующегося вазоспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему.

Влияние других лекарств на фармакокинетику кларитромицина.

Лекарства, которые являются индукторами CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, препараты в Санкт-Иоанне), могут вызывать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субарапевтическим уровням кларитромицина и снизить его эффективность. Кроме того, может потребоваться мониторинг уровней плазмы CYP3A, которые могут быть повышены из-за ингибирования Cyp3a ClariThrOmycin. Одновременное использование рифабутина и кларитромицина привело к увеличению уровней рифабутина и уменьшает уровень кларитромицина в сыворотке с одновременным увеличением риска уверений.

Влияние следующих лекарственных средств на концентрацию кларитромицина в крови известно или предполагается, поэтому может потребоваться изменение дозы или использования альтернативной терапии.

Эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапин. Мощные индукторы ферментов цитохрома P450, такие как эфавиренц, неверапин, рифампицин, рифабутин и рифапинин, могут ускорить метаболизм кларитромицина, снижая его концентрацию в плазме крови, но увеличивая концентрацию 14-на кларитромицина - микробиологически активного метаболита. Поскольку микробиологическая активность кларитомицина и 14-кларитромицина отличается по отношению к различным бактериям, ожидаемый терапевтический эффект не может быть достигнут из-за совместимого использования кларитромицина и индукторов ферментов цитохрома P450.

Etravirin. Однако влияние кларитромицина, ослабленного эфиром, однако, концентрация активного метаболита 14-на-кларитромицина была поднята. Поскольку 14-на-кларитромицин обладает сниженной активностью против мА С , общая активность против этого патогена может быть изменена. Поэтому для лечения MA C необходимо учитывать использование альтернативного кларитромицина лекарственных средств.

Флуконазол. Концентрации равновесия активного метаболита 14-на-кларитромицина значительно не изменились при совместимом приложении с флуконазолом. Изменение дозы кларитромицина не требуется.

Ритонавир. Использование ритонавира и кларитромицина привело к значительному подавлению метаболизма кларитромицина. C _{Max ClariThromycin} увеличился на 31%, с мин - на 182% и AUC - на 77%. Было полное ингибирование формирования 14-на кларитромицина. Через большое терапевтическое окно доза CLALITHROMYCIN для пациентов с нормальной функцией почек не требуется. Однако для пациентов с почечной недостаточностью требуется регулировка дозы: для пациентов с CL _CR 30-60 мл / мин дозы кларитромицина следует уменьшить на 50%. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (Cl _Cr <30 мл / мин) доза кларитромицина должна быть уменьшена на 75%. Дозы кларитромицина, превышающего 1 г / день, не должны использоваться с ритонавиром.

Те же корректировки дозы должны быть выполнены для пациентов с ухудшенным функцией почек при использовании ритонавира в качестве фармакокинетического усилителя вместе с другими ингибиторами HIV протеазы, включая атазанавир и саквинавир.

Влияние кларитромицина на фармакокинетику других лекарств.

Антиаритмические средства. Есть постмаркетинговые сообщения о развитии пирунской желудочковой тахикардии, что возникло при использовании кларитромицина с хинидин или дисопирамидом. Рекомендуется провести мониторинг ЭКГ для своевременного обнаружения пролонгации интервала QT. Во время терапии кларитромицин следует следить за концентрациями этих препаратов в сыворотке.

Syr3a. Совместимое использование кларитромицина, известного ингибитора фермента Syr3a и препарата, который в основном метаболизируется Syr3a, может увеличить концентрацию последних в плазме крови, которая, в свою очередь, может укрепить или расширить свой терапевтический эффект и риск побочных реакций.

Следует быть осторожным при нанесении кларитромицина пациентам, получавшей терапию препаратами - Syr3a субстраты, особенно если Syr3A-субстрат имеет узкий терапевтический диапазон (например, карбазепин) и / или широко метаболизируется этим ферментом.

Может потребоваться изменить дозу, и, если это возможно, тщательный мониторинг ввоза в сыворотке концентрации метаболизированного препарата Syr3a, для пациентов, которые одновременно используют кларитромицин.

Известно (или предполагается), что такие препараты или группы препаратов метаболизируются одним и теми же сам3а-изоэнцимами: альпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цисаприд, циклоспорин, дисопирамид, алкалоиды рогов, левастатин, метилпреденезолон, майдазолам, омепразол, Оральные антикоагулянты (например, варфарин), пимозид, хинидин, рифабутин, силденафил, симвастатин, такролим, термонадин, триазолам и винбластин, но этот список не завершен. Аналогичный механизм взаимодействия отмечается при использовании фенитоина, теофиллина и вальпроата, метаболизированного другим изонзимом системы цитохрома P450.

Омпразол. Использование кларитромицина в сочетании с омепразолом привело к увеличению равновесных концентраций омепразола. При применении только омепразола средний рН желудочного сока в измерении в течение 24 часов составлял 5,2, с совместимым использованием омепразола с кларитромицином - 5,7.

Силденафил, Тадалафил и Варденафил. Существует вероятность увеличения концентрации плазмы ингибиторов фосфодиэстеразы (Sildenafil, Tadalafil и варденафил) со своим совместимым использованием с кларитромицином, что может потребовать снижения дозы ингибиторов фосфодиэстеразы.

Теофиллин, карбамазепин. Существует незначительное, но статистически значимое увеличение концентрации теофиллина или карбамазепина в плазме крови, когда они одновременно используются с кларитромицином.

Толтеродин. Толтеродин в основном метаболизируется CYP2D6. Однако у пациентов населения без CYP2D6 метаболизм возникает через CYP3A4. В этой популяции ингибирование CYP3A4 приводит к значительному увеличению концентрации плазмы Толподина. У таких пациентов доза толкина может быть необходима в его применении с кларитромицином.

Триазольбензодиазепины (например, Альпразолам, Майдазолам, Триазолы). Следует избегать совмещенного использования орального майдазолама и кларитромицина. При внутривенном использовании Майдазолама с кларитромицином является тщательный мониторинг состояния пациента для своевременной дозы регулировки.

Такие же меры предосторожности следует наблюдать в применении других бензодиазепинов, которые метаболизируются Syr3a, включая триазолы и алпразолы. Для бензодиазепинов, чья ликвидация не зависит от поиска (Темазепам, нитразепам, лоразепам), развитие клинически значимого взаимодействия с кларитромицином вряд ли.

Существуют данные о медицинском взаимодействии и развитии побочных эффектов от центральной нервной системы (такие как сонливость и путаница сознания) в совместимом использовании кларитромицина и триазолеума. Следует соблюдать пациента с учетом возможности увеличения фармакологического воздействия на часть центральной нервной системы.

Другие виды взаимодействия.

Колхицин. Colchicine - это подложка CYP3A и P-GLYCORTEIN (P-GP). Известно, что кларитромицин и другие макролиды способны подавлять CYP3A и P-GP. При одновременном использовании кларитромицина и торцевого ингибирования колхицина P-GP и Cyp3a ClariTroomycin могут привести к увеличению воздействия колхицина. Необходимо наблюдать состояние пациентов при обнаружении клинических симптомов токсичности колхицина. Доза колхицина должна быть уменьшена путем одновременного использования с кларитромицином для пациентов с нормальной почечной и печеночной функцией. Совместимое использование кларитромицина с пациентами в колхицина с почечной или печеночной отличием противопоказано.

Дигоксин. Дигоксин считается субстратом P-GP. Известно, что кларитромицин способен подавлять P-GP. Когда одновременное использование ингибирования P-GP может привести к увеличению воздействия дигоксина. Сообщалось, что он увеличивает концентрацию дикоксина в сыворотке пациентов, которые использовали кларитромицин вместе с дигоксином. У некоторых пациентов признаки цифровой токсичности развивались, в том числе потенциально смертельные аритмии. Необходимо тщательно контролировать концентрацию дипоксинов у сывороточных пациентов с его использованием с кларитромицином.

Зидовудин. Одновременное использование Кларитромицина и зимовидиновых ВИЧ-инфицированных пациентов может вызвать снижение концентрации равновесия цидовидина в сыворотке. Поскольку кларитромицин способен предотвратить поглощение перорального цидовидина при введении 4-часовые интервалы следует наблюдать между методами кларитромицина и зидовудина. Об этом взаимодействии с использованием суспензии кларитромицина и зидовидина или дидиоксиназина у детей не сообщалось.

Фейтоин и Валипс. Були повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн і вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії.

Атазанавір. Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) з атазанавіром (400 мг 1 раз на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази і зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності у зниженні дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з CL _CR 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з CL _CR <30 мл/хв. Дози кларитроміцину понад 1000 мг на день не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів. Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад верапамілом, амлодипіном, дилтіаземом). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. Спостерігались артеріальна гіпотензія, брадиаритмія і лактоацидоз при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/Інсулін. Комбіноване застосування кларитроміцину і пероральних гіпоглікемічних засобів та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. При сумісному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід, піоглітазон, репаглінід і розіглітазон кларитроміцин, може інгібувати ензим CYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Ітраконазол. Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв'язку з чим кларитроміцин може підвищувати плазмові рівні ітраконазолу і навпаки. При застосуванні ітраконазолу разом з кларитроміцином пацієнти мають перебувати під пильним наглядом для виявлення проявів або симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір . Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) із саквінавіром (м'які желатинові капсули, 1200 мг тричі на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення AUC рівноважного стану на 177 % і C _max на 187 % порівняно із застосуванням тільки саквінавіру. При цьому AUC і C _max кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності у коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовуються одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах і лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м'яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром і ритонавіром. Коли саквінавір застосовується разом з ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Пероральні антикоагулянти. При сумісному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) і протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин і пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час.

І нгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане. Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Потрібний нагляд за пацієнтами щодо ознак і симптомів міопатії.

Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину з аторвастатином. У випадку одночасного застосування дозу аторвастатину необхідно максимально зменшити. Слід прийняти відповідне рішення щодо корегування дози статину або застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3А (наприклад флувастатин або правастатин).

Особливості застосування. Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.

Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки, із середнім або тяжким ступенем порушення функції нирок. З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю. Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня і є зазвичай оборотним. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами і/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів і симптомів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.

Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним наслідком, спричиненого Clostridium difficile , повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у т. ч. кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої C . difficile , у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої C . difficile , повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів. Повідомлялося про посилення симптомів міастенії гравіс у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у т. ч. з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо пацієнтам літнього віку, у т. ч. на тлі ниркової недостатності. Якщо одночасне застосування колхіцину і кларитроміцину є необхідним, потрібно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення можливих клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно зменшити для всіх пацієнтів, які отримують одночасно колхіцин і кларитроміцин. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане.

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин і триазолбензодіазепіни, наприклад триазолам, внутрішньовенний мідазолам.

Через ризик подовження інтервалу QT слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (<50 уд/хв) або при сумісному застосуванні з іншими препаратами, що асоціюються з подовженням інтервалу QT. Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з вродженим або наявним в анамнезі подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою серцевою аритмією в анамнезі.

Пневмонія. Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У випадку госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри і м ' яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості. Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus і Streptococcus pyogenes , які можуть бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У випадках, коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад алергія), у якості препаратів першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. У даний час макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри і м'яких тканин (наприклад інфекції, спричинені Corynebacterium minutissimum (еритразма), acne vulgaris, бешихове запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.

У випадку розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, медикаментозний висип, що супроводжується еозинофілією і виникненням системних симптомів (DRESS), хвороба Шенлейна-Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити і одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту CYP3A4.

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Застосування будь-якої антимікробної терапії, у т. ч. кларитроміцину, для лікування інфекції Н. pylori може призвести до виникнення мікробної резистентності. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів Н. pylori до кларитроміцину.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності або годування груддю не встановлена. Кларитроміцин не слід застосовувати у період вагітності без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у I триместрі вагітності. Кларитроміцин проникає у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дані про вплив відсутні, однак слід зважати на можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Спосіб застосування і дози. Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих і дітей віком від 12 років становить 250 мг кожні 12 годин, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості інфікування і становить від 6 до 14 днів.

Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.

Лікування одонтогенних інфекцій. Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12 годин протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекцією. Початкова доза для дорослих становить 500 мг 2 рази на день. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників, доза кларитроміцину може бути підвищена до 1000 мг 2 рази на день.

Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МА C , у хворих на СНІД продовжується поки триває клінічна і мікробіологічна ефективність препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Ерадикація Н. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).

Потрійна терапія ( 7- 10 днів). Кларитроміцину 500 мг 2 рази на день, амоксициліну 1000 мг 2 рази на день і омепразолу 20 мг на день упродовж 7-10 днів.

Потрійна терапія ( 10 днів). Кларитроміцину 500 мг 2 рази на день, ланзопразолу 30 мг 2 рази на день і амоксициліну 1000 мг 2 рази на день упродовж 10 днів.

Подвійна терапія ( 14 днів). Кларитроміцину 500 мг 3 рази на день і омепразолу 40 мг на день упродовж 14 днів, далі – омепразолу 20 мг або 40 мг на день упродовж наступних 14 днів.

Подвійна терапія (14 днів). Кларитроміцину 500 мг 3 рази на день і ланзопразолу 60 мг на день упродовж 14 днів. Може потребуватися подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.

Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах: кларитроміцин + тинідазол і омепразол/ланзопразол; кларитроміцин + метронідазол і омепразол/ланзопразол; кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту субсаліцилат і ранітидин; кларитроміцин + амоксицилін і ланзопразол; кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.

Застосування пацієнтам літнього віку: як для дорослих.

Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (CL _CR < 30 мл/хв) дозу слід зменшити на половину, наприклад 250 мг на день або 250 мг 2 рази на день при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не має перевищувати 14 днів.

Діти. Дітям віком до 12 років слід застосовувати кларитроміцин в іншій лікарській формі, оскільки застосування таблеток кларитроміцину дітям цього віку не вивчалося.

Передозування. Існують дані, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку травної системи. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 г кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.

Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину у сироватці крові.

Побічні реакції. Найчастішими та загальними побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих і дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків.

Інфекції та інвазії: кандидоз ротової порожнини, гастроентерит, інфекція, вагінальна інфекція, псевдомембранозний коліт, бешихове запалення, еритразма.

З боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитемія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, гіперчутливість, анафілактичні реакції.

З боку метаболізму і харчування: анорексія, зниження апетиту, гіпоглікемія.

З боку нервової системи: дизгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, запаморочення, спотворення смаку, втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія, безсоння, тривожність, нервозність, скрикування, психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.

З боку органів слуху: погіршення слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT, екстасистоли, відчуття серцебиття, піруетна шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія, вазодилатація, крововилив.

З боку дихальної системи: астма, носова кровотеча, емболія судин легенів.

З боку травної системи: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі, езофагіт, гастроезофагеальне рефлюксне захворювання, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

З боку гепатобіліарної системи: відхилення від норми функціональних тестів печінки, холестаз, гепатит, підвищення рівня АЛТ, ACT, ГГТ, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, гіпергідроз, бульозний дерматит, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип, целюліт, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, DRESS, акне, хвороба Шенлейна-Геноха, ангіоневротичний набряк.

З боку кістково-м ' я зової системи: м'язові спазми, скелетно-м'язова ригідність, міалгія, рабдоміоліз (у деяких повідомленнях щодо виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували сумісно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються із рабдоміолізом (статинами, фібратами, колхіцином або алопуринолом)), міопатія, артралгія.

З боку нирок і сечовидільної системи: підвищення креатиніну крові, підвищення сечовини крові, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення: нездужання, лихоманка, астенія, біль у грудях, озноб, стомленість.

Лабораторні дослідження: зміна співвідношення альбумін-глобулін, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові, підвищення МНС, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.

Були дуже рідкісні повідомлення про увеїт переважно у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин. Більшість випадків були оборотними.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у т. ч. з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у т. ч. на тлі ниркової недостатності.

Очікується, що частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти з порушенням імунної системи. У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, і симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ і ACT. Нечасто виникали диспное, безсоння і сухість у роті. У деяких пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівнів АЛТ і ACT та значне зниження кількості лейкоцитів і тромбоцитів у крові. Спостерігалося підвищення вмісту сечовини крові.

Термін придатності . 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг № 7х2, № 10 у блістері у коробці або по 500 мг № 7, № 7х2, № 10 у блістері у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

(всі стадії виробництва, контроль якості, випуск серії)

ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП».

(всі стадії виробництва, контроль якості)

Заявник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

Місцезнаходження виробника/заявника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

( ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров ' я» )

Україна, 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100.

( ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП» )