В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
КО-ВАЛОДИП табл. 5/160/12,5 мг №30

КО-ВАЛОДИП табл. 5/160/12,5 мг №30

rx
Код товара: 586215
Производитель: KRKA
3 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 24.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Ko valodip.

CO-Valodip.

Место хранения:
Активное вещество: амлодипин в форме амлодипина - это битация, валсартан, гидрохлоротиазид;
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержащей 5 мг амлодипина в виде амлодипина доложинки, 160 мг валсартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 10 мг амлодипина в виде амлодипина пиревата, 160 мг валсартана и 12,5 мг Гидрохлоротиазид или 10 мг амлодипина в форме амлодипин - это битат, 160 мг валсартана и 25 мг гидрохлоротиазида;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза (тип 200), маннит, стеарат магния, натрийный кроскарменмен, напечатанный до 25, коллоидный диоксид диоксида кремния, лаурилсульфат натрия;
Фильм: поливиниловый спирт, Macroool 3350, диоксид титана (E 171), тальк, оксид железа желтый (E 172) (дозировка всего 10 мг / 160 мг / 25 мг), оксид железа красный (E 172) (дозирование всего 10 мг / 160 мг / 12,5 мг).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства :
KO-Valodip, таблетки, покрытые скорлупой пленки, 5 мг / 160 мг / 12,5 мг : белые или почти белые овальные диоксидные таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с гравировкой K1 с одной стороны;
KO-Valodip, таблетки, покрытые скользкой пленки, 10 мг / 160 мг / 12,5 мг .: Розовые овальные диоксидные таблетки, покрытые раковиной пленки, с гравировкой K2 с одной стороны;
KO-Valodip, таблетки, покрытые скорлупой пленки, 10 мг / 160 мг / 25 мг .: Коричнево-желтые таблетки овальных диоксида, покрытые пленочной оболочкой, с гравировкой к4 с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа .
Антагонисты ангиотензина II, другие комбинации. Вельсартан, амлодипин и гидрохлоротиазид.
ATH C код х01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Композиция соалодипуска включает в себя 3 антигиперспонственными агентами с механизмами управления кровяным давлением у пациентов с существенными гипертонией, которые дополняют друг друга: амлодипин относится к классу антагонистов кальция, валсартана - к классу антагонистов ангиотензина II, а также гидрохлоротиазид - К классу тиазидных диуретиков. Сочетание этих трех компонентов характеризуется дополнительным антигипертензивным эффектом.
Амлодипин
Амлодипин, который является частью CO-Valodip, ингибирует трансмембранный ввод ионов кальция в мышцах сердца и гладкой мышцы сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина происходит путем прямого расслабляющего расслабляющего действия на гладких мышц сосудов, вызывающих снижение сопротивления периферических сосудов и артериального давления.
Экспериментальные данные подтверждают, что амлодипин связывается в дигидропиридинах и немалоидированных местах связи. Уменьшение сердечной мышцы и гладкой мышцы сосудов зависят от прохода внеклеточного кальция в эти клетки через специфические ионные каналы. Амлодипин в терапевтических дозах у пациентов с артериальной гипертензией вызывает вазодилацию, что приводит к снижению артериального давления в лежащем положении и стоя. Такое уменьшение артериального давления не сопровождается ярко выраженным изменением сердечных сокращений или уровнем катехоламинов в плазме крови с длительным использованием.
Концентрации в плазме крови коррелируют с эффектом как молодых пациентов, так и у пожилых пациентов.
У пациентов с артериальной гипертензией и нормальной функцией почек амлодипина в терапевтических дозах приводит к снижению устойчивости к почечным сосудам и увеличить скорость гломерелярной фильтрации и эффективных почечных плазмотерий без изменения фракции фильтрации или протеинурии.
Как и в случае применения других блокаторов кальциевых каналов, измерение гемодинамики сердечной функции в покое и путем погрузки у пациентов с нормальной функцией желудочков, обрабатываемых амлодипином, обычно показали небольшое увеличение индекса сердца без значительного влияния на DP / DT и на левша и диастолическое давление и диастолическое давление., В гемодинамических исследованиях, при использовании терапевтических доз, амлодипин не проявлял негативного неотропного воздействия в интактных животных и людей, даже с совместимым введение людям бета-блокаторам.
Амлодипин не меняет функцию узла синусового предсердия или проводимости желудочковых предсердий у здоровых животных или людей. В клинических испытаниях, в которых амлодипин использовался в сочетании с бета-блокаторами с гипертонии или стенокарцептом, изменения в электрокардиограммах не отмечались.
Было положительное клиническое воздействие амлодипина у пациентов с хронической стабильной стенокардией, вазоспастической стенокардией и ишемической болезнью, которая была подтверждена ангиографическими.
Валсартан
Вальсартан активен в устной администрации, мощном и специфическом антагонисте рецепторов ангиотензина II (АРИ II). Velsartan выступает избирательно на подтипе на 1 рецепторах, ответственных за известные эффекты ангиотензина II.
Прием пациентов Вальсартана с артериальной гипертензией способствует снижению кровяного давления без влияния на частоту пульса.
У большинства пациентов после устного использования одноразовой дозы начало антигипертензивного эффекта происходит в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект длится 24 часа после применения препарата. При повторном применении максимальное снижение артериального давления (со всеми модами дозировки) достигается, как правило, в течение 2-4 недель.
Гидрохлоротиазид
Место действия тиазидной диуретики является в основном дистальные обмотки каналься почек. Подтверждается, что в почечном слое почек возникают рецепторы высокого уровня, которые являются основным связующим центром для тиазидных диретиков и ингибирования транспорта NaCl в дистальных обмотке. Механизм действия тиазидов - ингибирование носителей Na + Cl - , возможно, конкуренцией для центров CL - , которые, в свою очередь, действуют на механизмы реабсорбции электролитов: непосредственно повышают экскрецию натрия и хлора примерно на эквивалент Степень и косвенно из-за диуретического эффекта. Уменьшает объем плазмы с последующим увеличением активности ренинской плазмы, выделения альдостерона и вывода калия с мочой, а также снижение калия в сыворотке.
Фармакокинетика.
Линейность
Амлодипин, Валлесартан и гидрохлоротиазид показывают линейную фармакокинетику.
Амлодипин / Вельсартан / Гидрохлоротиазид
После устного применения комбинации амлодипина / валсартана / гидрохлоротиазида со здоровыми взрослыми волонтерами, максимальная концентрация плазмы крови была достигнута в течение 6-8 часов, 3 часа и 2 часа соответственно. Скорость и объем поглощения амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида при использовании комбинированного препарата аналогичны тем, которые наблюдаются при использовании его компонентов в качестве отдельных средств.
Амлодипин
Поглощение . После орального введения в терапевтических дозах отдельно амлодипин, максимальная концентрация в плазме крови была достигнута через 6-12 часов. Абсолютная биодоступность составила 64% до 80%. Еда не влияет на биодоступность амлодипина.
Распределение . Объем распределения составляет приблизительно 21 л / кг. Исследование Antro Amлодипин показало, что примерно 97,5% препарата, расположенного в циркулирующей крови, связывается с белками плазмы крови.
Биотрансформация . Амлодипин активно (примерно 90%) метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.
Вывод . Амлодипин получен из плазмы в двух этапах, последний период полураспада составляет примерно 30-50 часов. Состояние равновесия в плазме достигается после постоянного применения в течение 7-8 дней. 10% от начального амлодипина и 60% метаболитов амлодипина выводятся в моче.
Валсартан
Поглощение . После орального использования отдельно Valsartan его максимальные концентрации достигаются за 2-4 часа. Средняя абсолютная биодоступность составляет 23%. Еда уменьшает воздействие (как определено AUC) Valsartan примерно на 40%, а максимальная концентрация в плазме крови (S MAX ) - примерно на 50%, хотя примерно через 8 часов после нанесения концентрации валсартана аналогична в группах введения препарата на Эссе и после еды. Однако такое снижение индикатора AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому верельпартан может быть использован независимо от пищи.
Распределение . Объем распределения валсартана в равновесии после внутривенного введения составляет приблизительно 17 литров, что указывает на отсутствие обширного распределения валсартана. Вальсартан активно связывает с белками сыворотки крови (94-97%), в основном с сывороточным альбумом крови.
Биотрансформация . Вальсартан не трансформируется во многом, потому что примерно
20% доза выводится в виде метаболитов. Гидроксиметаболит был идентифицирован в плазме крови при низких концентрациях (менее 10% AUC Valsartan). Этот метаболит является фармакологически неактивным.
Вывод . Вальсартан получает в основном с фекалиями (около 83% дозы) и моче (примерно 13% доза), в основном в виде неизменного препарата. После внутривенного введения плазменный клиренс валсартана составляет около 2 л / ч, а почечный оформление - 0,62 литра / час (примерно 30% от общего разрешения). Период полураспада валсартана -6 часов.
Гидрохлоротиазид
Поглощение . Поглощение гидрохлоротиазида после перорального введения быстро (T max примерно 2 часа). Увеличение среднего AUC является линейным и пропорциональным дозе при применении в диапазоне терапевтической дозы. Влияние еды на поглощение гидрохлоротиазида, в присутствии, незначительно от клинической точки зрения. Абсолютная биодоступность гидрохлоротиазида составляет 70% после перорального введения.
Распределение . Видимый объем распределения составляет 4-8 л / кг. Гидрохлоротиазид в циркулирующей крови связывается с белками плазмы крови (40-70%), в основном с помощью альбомов в сыворотке крови. Гидрохлоротиазид также накапливается в эритроцитах в количестве, которое примерно три раза в уровне плазмы.
Биотрансформация . Гидрохлоротиазид выводится в неизменной форме.
Вывод . Гидрохлоротиазид получен из плазмы крови в период полураспада, что в среднем составляет от 6 до 15 часов на стадии выхода клемм. Никаких изменений в кинетике гидрохлоротиазида в повторной администрации не происходит, а накопление минимальна при получении один раз в день. Более 95% абсорбированной дозы выводится в виде неизменного соединения с мочой. Почечный клиренс состоит из пассивной фильтрации и активного выхода в почечных канальцах.
Отдельные группы пациентов
Дети (до 18 лет)
Нет данных о фармакокинетике у детей.
Летние пациенты (в возрасте 65 лет)
Время достижения максимального амлодипина похоже на молодых пациентов и пожилых пациентов. У пациентов пожилых людей оформление амлодипина имеет тенденцию к снижению, что вызывает увеличение площади кривой (AUC) и период полураспада. Средняя система AUC Valsartan выше на 70% у пожилых пациентов, чем у детей младших пациентов, поэтому необходимо увеличить дозу таких пациентов.
Экспозиция системы Вальсартана немного выше у пожилых пациентов по сравнению с более молодыми пациентами, но не имеет клинической значимости.
Ограниченные данные показывают, что системный клиренс гидрохлоротиазида снижается как у здоровых пожилых людей, так и у пожилых пациентов с артериальной гипертонией по сравнению с молодыми здоровыми добровольцами.
Поскольку три компонента препарата одинаково хорошо передаются молодым пациентам и пожилым пациентам, рекомендуется обычный режим дозировки (см. «Способ применения и доза»).
Нарушение функции почек
Нарушение функции почек не влияет на фармакокинетику амлодипина. Как и ожидалось, для подготовки, почечный клиренс которого составляет всего 30% от общего объема плазменного зазора, отсутствие взаимосвязи между функцией почек и системным воздействием валсартана.
Поэтому пациенты с нарушенными функциями почек от легкой до средней степени тяжести могут использовать препарат в нормальной начальной дозе (см. Разделы «Способ применения и доза» и «Особенности применения»).
При нарушении функции почек средние пиковые уровни в плазме крови и ценностью AUC гидрохлоротиазида увеличиваются, а скорость выпуска с мочой уменьшается. У пациентов с легкими и умеренными расстройствами функции почек увеличение AUC гидрохлоротиазида наблюдается три раза. У пациентов с тяжелой функцией почек увеличение AUC наблюдается 8 раз. Амлодипин / Вальсартан / гидрохлоротиазид противопоказан пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек, аннурии или теми, которые в диализе (см. Раздел «Противопоказания»).
Нарушение функции печени
Существует очень ограниченные клинические данные об использовании амлодипина у пациентов с функцией печени. У пациентов с нарушением функции печени измельчение амлодипина уменьшается, что приводит к увеличению индикатора AUC примерно на 40-60%. В среднем пациенты с хроническими заболеваниями света и умеренной степени тяжести (определены AUC) Valsartan в 2 раза выше, чем у добровольцев для взрослых (сгруппированные по возрасту, сексу и весу тела). Благодаря содержанию Valsartan KO-Valodip противопоказан пациентам с тяжелыми расстройствами функций печени.
Клинические характеристики.
Показания .
Лечение существенной гипертонии у взрослых пациентов, артериальное давление которых должным образом контролируется сочетанием амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида и использовала три отдельные препараты или два препарата, один из которых объединен.
Противопоказание.
  • Гиперчувствительность к активным веществам, другим сульфонамидам, производным дигидропиридина или к любому вспомогательному веществу.
  • Планирование беременности или беременности (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
  • Нарушение функции печени, желчного цирроза или холестаза.
  • Сложные нарушения функции почек (скорость гламерульной фильтрации (GSK) <30 мл / мин / 1,73 м 2 ), анурия, а также резиденция на диализа.
  • Однокомнациональное использование со средствами, содержащими алискирена, пациентами с диабетом или расстройствами функции почек (GSK <60 мл / мин / 1,73 м 2 ).
  • Огнеупорная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, симптоматическая гиперурицемия.
  • Тяжелая гипотония.
  • Шок (включая кардиогенный шокий).
  • Обструкция левого желудочка (например, гипертрофическую обструктивную кардиомиопатию и аортальный стеноз тяжелой степени).
  • Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Исследования взаимодействия комбинированного приготовления амлодипина / валсартана / гидрохлоротиазида с другими препаратами не были проведены. В этом разделе представлена ​​только информация о взаимодействии с другими препаратами, известными для каждого отдельного активного вещества.
Однако важно учитывать, что Ko-Valodip может повысить гипотензивный эффект других антигипертензивных препаратов.
Одновременное приложение не рекомендуется
Компоненты
КО-Валодипу
Известные взаимодействия с такими препаратами
Эффект во взаимодействии с другими лекарственными средствами
Вельстан и Гидрохлоротиазид
Литий
О обратимом увеличении концентрации лития в сыворотке и токсичности было отмечено во время одновременного использования лития с ингибиторами ACE (IAPF), Arf II, включая валсартан или тиазиды, такие как гидрохлоротиазид.
Поскольку почечный зазор лития уменьшается путем тиазидов, риск лития токсичности, вероятно, увеличится при использовании совместной вершины. В связи с этим рекомендуется проводить тщательно контролировать уровни лития в сыворотке с сопутствующим использованием этих препаратов.
Валсартан
Диуретики калиевая, добавки калия, солевые заместители, содержащие калий и другие средства, которые могут увеличить уровни калия
Если использование лекарственного средства, которое влияет на уровень калия, в сочетании с валсартаном, также рекомендуется проверять уровень калия в плазме крови.
Амлодипин
Грейпфрут или грейпфрутовый сок
Использование амлодипина с грейпфрутом или соком грейпфрута не рекомендуется, поскольку биодоступность может увеличиваться у некоторых пациентов, что приводит к увеличению эффекта снижения артериального давления.
Одновременное применение требует осторожности
Компоненты KO-Valodip
Известные взаимодействия с такими препаратами
Эффект во взаимодействии с другими лекарственными средствами
Амлодипин
CYP3A4 ингибиторы (такие как кетоконазол, андтреконазол, ритонавир)
Одновременное использование амлодипина с сильными или умеренными ингибиторами CYP3A4 (ингибиторы протеазы, противогрибковые агенты азола, макролиды, такие как эритромицин или кларитромицин, верапамил или дилтиацем), могут привести к значительному увеличению воздействия амлодипина. Клинические проявления этих фармакокинетических изменений могут быть более выражены у пожилых пациентов. Таким образом, может потребоваться клинический мониторинг и корректировки дозы.
Индукторы CYP3A4 (антиконвульсивные препараты [такие как карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, фосфенитоин, примиденг], рифампицин, питомники)
При супутньому застосуванні відомих індукторів CYP3A4 плазмові концентрації амлодипіну можуть змінюватися. Тому слід контролювати артеріальний тиск із можливим коригуванням дози обох препаратів під час або після їх супутнього застосування, особливо з сильними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробій).
Симвастатин
Застосування багаторазових доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг пацієнтам, які застосовують амлодипін.
Дантролен (інфузії)
У тварин спостерігалися летальні випадки внаслідок вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв'язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій.
Валсартан і гідрохлоротіазид
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (>3 г/добу) і неселективні НПЗП
НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування комбінованого препарату і НПЗП може призводити до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому рекомендовано проводити моніторинг ниркової функції на початку лікування, а також відповідну гідратацію пацієнта.
Валсартан
Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)
Результати досліджень in vitro з тканиною печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану.
Гідрохлоротіазид
Алкоголь, барбітурати, або наркотичні препарати
Одночасне застосування тіазидних діуретиків з речовинами, які також мають ефект зниження артеріального тиску (наприклад з такими, що знижують симпатичну активність центральної нервової системи або пряму вазодилатацію), може посилити ортостатичну гіпотензію.
Амантадин
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином.
Антихолінергічні препарати та інші лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка
Біодоступність діуретиків тіазидного типу можуть підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден), очевидно, внаслідок зниження шлунково-кишкової моторики та швидкості випорожнення шлунка. І навпаки, передбачається, що прокінетичні речовини, такі як цизаприд, можуть зменшити біодоступність тіазидних діуретиків.
Антидіабетичні препарати (наприклад інсулін і пероральні антидіабетичні засоби)
Тіазиди можуть змінювати толерантність до глюкози. Може виникнути необхідність повторно скорегувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів.
Метформін
Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, що пов'язана із застосуванням гідрохлоротіазиду.
Бета-блокатори і діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з бета-блокаторами може посилювати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Карбамазепін
У пацієнтів, які отримують гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому пацієнтів слід попередити про можливість гіпонатріємічних реакцій, а також спостерігати за їх станом.
Циклоспорин
Одночасне лікування з циклоспорином може посилювати ризик гіперурикемії та ускладнення подагричного типу.
Цитотоксичні препарати
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їхній мієлосупресивний ефект.
Глікозиди наперстянки
Індукована тіазидом гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, що сприяють розвитку серцевої аритмії, індукованої дигіталісом.
Йодовмісні контрастні засоби
У випадку індукованої діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію.
Іонообмінні смоли
Поглинання тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижується холестираміном або колестиполом. Це може призвести до субтерапевтичних ефектів тіазидних діуретиків. Проте розділення прийому гідрохлоротіазиду та смоли таким чином, що гідрохлоротіазид застосовується щонайменше за 4 години до або через 4-6 годин після застосування смол, потенційно мінімізує взаємодію.
Лікарські препарати, що впливають на рівні калію
Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду можуть посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблювальні засоби, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти та антиаритмічні засоби. Якщо такі препарати призначати з комбінацією амлодипін/валсартан/ гідрохлоротіазид, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Лікарські препарати, що впливають на рівні натрію
Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними препаратами, антиепілептичними препаратами тощо. Необхідна обережність при тривалому застосуванні цих лікарських засобів.
Лікарські засоби, які можуть викликати «torsades de pointes»
Зважаючи на ризик гіпокаліємії, гідрохлоротіазид слід застосовувати з обережністю з лікарськими засобами, які можуть викликати « torsades de pointes» , зокрема з антиаритмічними препаратами класу Іа та класу III, а також з деякими антипсихотичними препаратами.
Лікарські препарати, що застосовують для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол)
Може виникнути необхідність у коригуванні дози урикозуричних лікарських препаратів, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду або сульфінпіразону.
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Метилдопа
Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і метилдопи.
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин)
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, потенціюють дію похідних кураре.
Інші антигіпертензивні препарати
Тіазиди потенціюють антигіпертензивну дію інших антигіпертензивних препаратів (таких як гуанетидин, метилдопа, бета-блокатори, судинорозширювальні засоби, блокатори кальцієвих каналів, іАПФ, інгібітори блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та прямих інгібіторів реніну).
Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін)
Гідрохлоротіазид може зменшувати реакцію на пресорні аміни, такі як норадреналін. Клінічне значення цього ефекту невизначене та недостатнє для припинення їх застосування.
Вітамін D і солі кальцію
Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може потенціювати підвищення рівня кальцію у сироватці крові. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може призвести до гіперкальціємії, схильних до гіперкальціємії (наприклад, гіперпаратиреоз, злоякісні новоутворення або вітамін-D-опосередковані стани) у схильних до цього пацієнтів за рахунок збільшення канальцевої реабсорбції кальцію.
Подвійна блокада РААС з АРА II, іАПФ або аліскіреном
Клінічні дані продемонстрували, що подвійна блокада РААС за допомогою супутнього застосування іАПФ, АРА II або аліскірену пов'язана з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з монотерапією речовиною, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).
Особливості застосування.
Безпека та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджувались.
Пацієнти з дефіцитом натрію та дегідратацією
Надмірна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, спостерігалася у 1,7 % пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації препаратів амлодипіну, валсартану та гідрохлоротіазиду (10 мг/320 мг/25 мг) порівняно з 1,8 % пацієнтів, які отримували валсартан/гідрохлоротіазид (320 мг/25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували амлодипін/валсартан (10 мг/320 мг), та 0,2 % пацієнтів, які отримували гідрохлоротіазид/амлодипін (25 мг/10 мг), у контрольованому дослідженні з участю пацієнтів з помірною або тяжкою неускладненою гіпертензією.
У пацієнтів з дефіцитом солей та/або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах, може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія після початку застосування Ко-Валодіпу. Ко-Валодіп можна застосовувати лише після корекції дефіциту солей та/або дегідратації.
Якщо при застосуванні препарату виникає виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтального положення, припідняти нижні кінцівки і, якщо необхідно, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.
Зміни рівнів електролітів сироватки крові
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Протидіючий вплив валсартану 320 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг на рівень калію в сироватці крові приблизно врівноважує один одного у багатьох хворих. В інших пацієнтів один або інший ефект може бути домінуючим.
Необхідно періодично перевіряти рівні електролітів сироватки крові, щоб визначити можливий електролітний дисбаланс.
Періодичне визначення рівнів електролітів і калію у сироватці крові слід проводити через відповідні проміжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.
Валсартан
Одночасне застосування з калійвмісними добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, що можуть підвищувати рівні калію (наприклад гепарином), не рекомендоване. При необхідності слід контролювати рівні калію.
Гідрохлоротіазид
Повідомляли про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлоротіазидом.
Лікування препаратом Ко-Валодіп слід починати тільки після корекції гіпокаліємії та будь-якої співіснуючої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть призвести до появи гіпокаліємії або загострювати наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі станами, що включають втрату калію, наприклад, солевтратна нефропатія та преренальне (кардіогенне) порушення функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається під час терапії гідрохлоротіазидом, застосування комбінованого препарату слід припинити до стабільної корекції калієвого балансу.
Тіазидні діуретики можуть спричиняти гіпонатріємію і гіпохлоремічний алкалоз або загострювати існуючу гіпонатріємію. Спостерігалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування гідрохлоротіазидом слід розпочинати лише після корекції існуючої гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидкої гіпонатріємії під час лікування Ко-Валодіпом застосування препарату слід припинити до нормалізації натріємії. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. При застосуванні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призводити до гіперкальціємії.
Усім пацієнтам, які отримують тіазидні діуретики, необхідно проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію та магнію.
Порушення функції нирок
Тіазидні діуретики можуть прискорити азотемію у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок.
При застосуванні препарату Ко-Валодіп рекомендовано періодично контролювати рівень електролітів (включаючи калій), креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів з порушенням функції нирок. Ко-Валодіп протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, анурією або пацієнтам, які знаходяться на діалізі.
Немає необхідності у коригуванні дози комбінованого препарату пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥30 мл/хв/1,73м 2 ).
Стеноз ниркової артерії
Слід застосовувати препарат з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватися.
Трансплантація нирки
На даний час немає інформації щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Порушення функції печінки
Валсартан головним чином виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та показник AUC (концентрація у плазмі – час) вищий у пацієнтів із порушеннями функції печінки; рекомендації щодо дозування відсутні. Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. Тому Ко-Валодіп не показаний даній групі пацієнтів.
Ангіоневротичний набряк
Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі іАПФ. Застосування Ко-Валодіпу слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/ стан після перенесеного інфаркту міокарда
Внаслідок пригнічення РААС у пацієнтів із підвищеною чутливістю можуть очікуватися порушення функції нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності РААС, лікування іАПФ і АРА призводить до олігурії та/або прогресуючої азотемії (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Про подібні результати повідомляли щодо валсартану. Оцінка пацієнтів з серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда повинна завжди включати оцінку функції нирок.
У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну (PRAISE-2) у пацієнтів із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою, незважаючи на незначну різницю у появі чи погіршенні серцевої недостатності порівняно з такою при застосуванні плацебо.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летального наслідку.
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо у максимальній дозі комбінованого препарату – 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.
Стеноз аортального і мітрального клапанів
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів невисокого ступеня.
Вагітність
Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II (AРА ІІ) не слід розпочинати у період вагітності. Якщо продовження терапії АРА ІІ є необхідним, пацієнтам, які планують вагітність, необхідно перейти на лікування альтернативними антигіпертензивними засобами, які мають встановлений профіль безпеки для застосування вагітним. У разі настання вагітності лікування AРА II потрібно негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ валсартаном, оскільки у них не активована система ренін-ангіотензин. Тому препарат Ко-Валодіп не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Системний червоний вовчак
Повідомляли, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, загострюють або активують перебіг системного червоного вовчака.
Інші порушення метаболізму
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у коригуванні дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів пацієнтам із цукровим діабетом.
Оскільки Ко-Валодіп містить гідрохлоротіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлоротіазид може підвищувати рівні сечової кислоти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричиняти загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих пацієнтів.
Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію з сечею і спричиняти періодичне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Застосування Ко-Валодіпу слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Під час лікування тіазидами періодично слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо функції паращитовидної залози.
Фоточутливість
Про випадки реакцій фоточутливості повідомляли при застосуванні тіазидних діуретиків (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийому препарату, рекомендовано припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика вважається необхідним, рекомендовано захищати відкриті ділянки тіла від сонячних променів або штучного УФО.
Закритокутова глаукома
Застосування сульфонаміду гідрохлоротіазиду було пов'язане з алергічною реакцією, що призвела до гострої транзиторної міопії та закритокутової глаукоми. Симптоми включали гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах, що зазвичай з'являлися у перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору.
У першу чергу необхідно якомога швидше припинити застосування гідрохлоротіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається не контрольованим, слід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку закритокутової глаукоми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Загальні
З обережністю призначати препарат пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших АРА ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлоротіазиду більш імовірне у пацієнтів з алергією та астмою.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози препарату 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо його застосування пацієнтам цієї групи обмежені.
Подвійна блокада РААС
Існують докази того, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, АРА ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, може призводити до підвищення випадків гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).
У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом супутнього застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується.
Якщо подвійна блокада потрібна, то її слід проводити під ретельним наглядом фахівця і при постійному контролі функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Супутнє застосування інгібіторів АПФ і АРА II не рекомендується пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Немеланомний рак шкіри
Підвищений ризик немеланомного раку шкіри (НМРШ) [базальноклітинна карцинома (БКК) і плоскоклітинний рак] зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду спостерігався у двох епідеміологічних дослідженнях на базі Данського Національного Реєстру Раку. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може бути можливим механізмом для розвитку НМРШ.
Пацієнти, які приймають гідрохлоротіазид, повинні бути поінформовані про ризик НМРШ та необхідність регулярно перевіряти шкіру на наявність нових уражень і негайно повідомляти про будь-які підозрілі ураження шкіри. Можливі профілактичні заходи, такі як обмеження впливу сонячних променів і ультрафіолетових променів, а також у разі впливу, слід порадити пацієнтам відповідний захист, щоб мінімізувати ризик розвитку раку шкіри. Підозрілі ураження шкіри слід негайно вивчити, потенційно включаючи гістологічні дослідження біопсій. Застосування гідрохлоротіазиду також має бути переглянуте у пацієнтів, які хворіли на НМРШ (див. також розділ «Побічні реакції»).
Натрій
Цей препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 таблетці, вкритій плівковою оболонкою, тобто, по суті, без натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Амлодипін
Безпека застосування амлодипіну у період вагітності не з'ясована. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалася при застосуванні високих доз. Застосування у період вагітності рекомендовано, тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо захворювання несе більший ризик для вагітної та плода.
Валсартан
Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, – замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після застосування іАПФ протягом І триместру вагітності не були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень АРА II відсутні, подібний ризик може виникати при застосуванні препаратів цього класу.
Якщо вагітність встановлена під час терапії, прийом препарату слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Експозиція АРА II в ІІ і ІІІ триместрах, як відомо, чинить токсичну дію на плід людини (зниження ниркової функції, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
У разі якщо АРА II застосовували, починаючи з ІІ триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження ниркової функції та кісток черепа плода.
Немовлята, матері яких приймали АРА II, повинні перебувати під ретельним наглядом на випадок розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду дає можливість стверджувати, що застосування цього препарату у період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Немає досвіду застосування комбінованого препарату вагітним жінкам. Наявні дані стосовно компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування Ко-Валодіпу протипоказано у період вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Період годування груддю
Амлодипін проникає у грудне молоко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінювалася з міжквартильним діапазоном 3–7 %, максимально 15 %. Вплив амлодипіну на немовля невідомий. Інформація щодо застосування валсартану у період годування груддю відсутня. Гідрохлоротіазид виявляється у грудному молоці у невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах, що спричиняють сильний діурез, можуть перешкоджати утворенню грудного молока. Застосування Ко-Валодіпу протипоказано протягом періоду годування груддю. Протягом періоду годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профілями безпеки, особливо у період годування новонародженої або недоношеної дитини.
Фертильність
Клінічних досліджень, пов'язаних із застосуванням комбінованого препарату, щодо фертильності немає.
Валсартан
Валсартан не мав жодного шкідливого впливу на репродуктивну функцію самців або самок щурів при пероральних дозах до 200 мг/кг/добу. Ця доза в 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини, розраховану у мг/м 2 (розрахунки передбачають пероральну дозу 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла 60 кг).
Амлодипін
У деяких пацієнтів, які отримували блокатори кальцієвих каналів, були зареєстровані оборотні біохімічні зміни головок сперматозоїдів. Клінічні дані є недостатніми щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. В одному дослідженні на щурах було виявлено несприятливі впливи на фертильність самців.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У пацієнтів, які застосовують Ко-Валодіп, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко чи помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їхня реакція може порушуватися.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Рекомендована доза препарату Ко-Валодіп – 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед терапією препаратом Ко-Валодіп стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза Ко-Валодіпу повинна залежати від доз окремих компонентів комбінації, що застосовують на момент зміни препарату. Максимальна рекомендована доза препарату амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид становить 10 мг/320 мг/25 мг.
Окремі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Оскільки до складу препарату входить гідрохлоротіазид, препарат протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <30 мл/хв/1,73 м 2 ) (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості.
Порушення функції печінки
Оскільки до складу препарату входить валсартан, препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, і тому Ко-Валодіп не показаний для цієї групи пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені. При переході на Ко-Валодіп пацієнтам з артеріальною гіпертензією з порушенням функції печінки потрібно застосовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій
Досвід застосування препарату, особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано з обережністю застосовувати Ко-Валодіп пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу 10 мг/320 мг/25 мг.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальну дозу 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені. При переході пацієнтів літнього віку на Ко-Валодіп потрібно застосовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Спосіб застосування
Ко-Валодіп можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.
Діти
Немає відповідного застосування Ко-Валодіпу дітям віком до 18 років для показання ессенціальна гіпертензія.
Передозування.
Симптоми
Немає даних про передозування препарату амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид. Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомляли про виражену і потенційну пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок із летальним наслідком при застосуванні амлодипіну.
Лікування
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату потребує активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у припіднятому положенні, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску за умови, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для повернення до норми ефектів блокади кальцієвих каналів.
Амлодипін
Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід розглянути питання про виклик блювання або промивання шлунка. При призначенні активованого вугілля здоровим добровольцям одразу або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну виражено знижувалася.
Малоймовірно, що амлодипін виводиться за допомогою гемодіалізу.
Валсартан
Малоймовірно, що валсартан виводиться гемодіалізом.
Гідрохлоротіазид
Передозування гідрохлоротіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) і гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м'язів та/або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських препаратів.
Рівень, до якого гідрохлоротіазид виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлений.
Побічні реакції.
Дуже часто: ≥1/10; часто: від ≥1/100 до <1/10; нечасто: від ≥1/1000 до <1/100; рідко: від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко: <1/10000; невідомо (неможливо визначити за наявними даними).
Профіль безпеки застосування комбінації амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид, представлений нижче, базується на клінічних дослідженнях препарату та відомому профілю безпеки окремих його компонентів: амлодипіну, валсартану та гідрохлоротіазиду.
Побічні реакції, подані у таблиці нижче за класами систем органів (MedDRA) та частотою, представлені стосовно препарату амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид і окремо стосовно кожного компонента.
Клас системи органів за MedDRA
Побічні реакції
Частота
амлодипін/
валсартан/
гідрохлоро тіазид
амлодипін
валсартан
гідрохлоро
тіазид
Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення (включно з кістами та поліпами)
НМPШ (БКК та плоскоклітинний рак)
–
–
–
Невідомо
З боку системи крові та лімфатичної системи
Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку
–
–
–
Очень редко
Зниження рівнів гемоглобіну і гематокриту
–
–
Невідомо
–
Гемолітична анемія
–
–
–
Очень редко
Лейкопенія
–
Очень редко
–
Очень редко
Нейтропенія
–
–
Невідомо
–
Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою
–
Очень редко
Невідомо
Рідко
Апластична анемія
–
–
–
Невідомо
З боку імунної системи
Гіперчутливість
–
Очень редко
Невідомо
Очень редко
З боку метаболізму та живлення
Анорексія
Нечасто
–
–
–
Гіперкальціємія
Нечасто
–
–
Рідко
Гіперглікемія
–
Очень редко
–
Рідко
Гіперліпідемія
Нечасто
–
–
–
Гіперурикемія
Нечасто
–
–
Часто
Гіперхлоремічний алкалоз
–
–
–
Очень редко
Гіпокаліємія
Часто
–
–
Дуже часто
Гіпомагніємія
–
–
–
Часто
Гіпонатріємія
Нечасто
–
–
Часто
Погіршення метаболічних ознак діабету
–
–
–
Рідко
З боку психіки
Депресія
–
Нечасто
–
Рідко
Безсоння/
порушення сну
Нечасто
Нечасто
–
Рідко
Зміни настрою
–
Нечасто
–
Дезорієнтація
–
Рідко
–
–
З боку нервової системи
Порушення координації
Нечасто
–
–
–
Запаморочення
Часто
Часто
–
Рідко
Запаморочення постуральне, запаморочення при напруженні
Нечасто
–
–
–
Дисгевзія
Нечасто
Нечасто
–
–
Екстрапірамідний синдром
–
Невідомо
–
–
Головная боль
Часто
Часто
–
Рідко
Гіпертонія
–
Очень редко
–
–
Летаргія
Нечасто
–
–
–
Парестезія
Нечасто
Нечасто
–
Рідко
Периферична нейропатія, нейропатія
Нечасто
Очень редко
–
–
Сонливість
Нечасто
Часто
–
–
Синкопе
Нечасто
Нечасто
–
–
Тремор
–
Нечасто
–
–
Гіпестезія
–
Нечасто
–
–
З боку органів зору
Порушення зору
Нечасто
Нечасто
–
Рідко
Розлади зору
–
Нечасто
–
–
Гостра закрито-кутова глаукома
–
–
–
Невідомо
З боку органів слуху та лабіринту
Дзвін у вухах
–
Нечасто
–
–
Вертиго
Нечасто
–
Нечасто
–
З боку серця
Пальпітація
–
Часто
–
–
Тахікардія
Нечасто
–
–
–
Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь)
–
Очень редко
–
Рідко
Інфаркт міокарда
–
Очень редко
–
–
З боку судин
Припливи
–
Часто
–
–
Артеріальна гіпотензія
Часто
Нечасто
–
–
Ортостатична гіпотензія
Нечасто
–
–
Часто
Флебіт, тромбофлебіт
Нечасто
–
–
–
Васкуліт
–
Очень редко
Невідомо
–
З боку респіраторного тракту, органів середостіння та грудної клітки
Кашель
Нечасто
Очень редко
Нечасто
–
Диспное
Нечасто
Нечасто
–
–
Респіраторний дистрес, набряк легень, пневмоніт
–
–
–
Очень редко
Риніт
–
Нечасто
–
–
Подразнення горла
Нечасто
–
–
–
З боку травного тракту
Абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота
Нечасто
Часто
Нечасто
Рідко
Неприємний запах при диханні
Нечасто
–
–
–
Зміна частоти дефекації
–
Нечасто
–
–
Запор
–
–
–
Рідко
Зниження апетиту
–
–
–
Часто
Діарея
Нечасто
Нечасто
–
Рідко
Сухість у роті
Нечасто
Нечасто
–
–
Диспепсія
Часто
Нечасто
–
–
Гастрит
–
Очень редко
–
–
Гіперплазія ясен
–
Очень редко
–
–
Нудота
Нечасто
Часто
–
Часто
Панкреатит
–
Очень редко
–
Очень редко
Блювання
Нечасто
Нечасто
–
Часто
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові
–
Дуже рідко*
Невідомо
–
Гепатит
–
Очень редко
–
–
Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця
–
Очень редко
–
Рідко
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Алопеція
–
Нечасто
–
–
Ангіоневротичний набряк
–
Очень редко
Невідомо
–
Бульозний дерматит
–
–
Невідомо
–
Шкірні реакції, подібні червоному вовчаку, реактивація шкірної форми червоного вовчака
–
–
–
Очень редко
Мультиформна еритема
–
Очень редко
–
Невідомо
Екзантема
–
Нечасто
–
–
Гіпергідроз
Нечасто
Нечасто
–
–
Реакції фоточутливості**
–
Очень редко
–
Рідко
Свербіж
Нечасто
Нечасто
Невідомо
–
Пурпура
–
Нечасто
–
Рідко
Висипання
–
Нечасто
Невідомо
Часто
Зміна кольору шкіри
–
Нечасто
–
–
Кропив'янка
–
Очень редко
–
Часто
Некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз
–
Невідомо
–
Очень редко
Ексфоліативний дерматит
–
Очень редко
–
–
Синдром Стівенса–Джонсона
–
Очень редко
–
–
Набряк Квінке
–
Очень редко
–
–
З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини
Артралгія
–
Нечасто
–
–
Боль в спине
Нечасто
Нечасто
–
–
Опухання суглобів
Нечасто
–
–
–
Спазми м'язів
Нечасто
Нечасто
–
Невідомо
М'язова слабкість
Нечасто
–
–
–
Міалгія
Нечасто
Нечасто
Невідомо
–
Біль у кінцівках
Нечасто
–
--
–
Набряк щиколотки
–
Часто
--
–
З боку нирок і сечовидільної системи
Підвищення рівня креатиніну у сироватці крові
Нечасто
–
Невідомо
–
Порушення сечовипускання
–
Нечасто
–
–
Ніктурія
–
Нечасто
–
–
Полакіурія
Часто
Нечасто
–
–
Ниркова дисфункція
–
–
–
Невідомо
Гостра ниркова недостатність
Нечасто
–
–
Невідомо
Ниркова недостатність і порушення функції нирок
–
–
Невідомо
Рідко
З боку репродуктивної системи і молочних залоз
Імпотенція
Нечасто
Нечасто
–
Часто
Гінекомастія
–
Нечасто
–
–
Загальні порушення та реакції у місці застосування
Абазія, порушення ходи
Нечасто
–
–
–
Астенія
Нечасто
Нечасто
–
Невідомо
Дискомфорт, нездужання
Нечасто
Нечасто
–
–
Слабкість
Часто
Часто
Нечасто
–
Некардіальний біль у грудній клітці
Нечасто
Нечасто
–
–
Набряк
Часто
Часто
–
–
Біль
–
Нечасто
–
–
Пропасниця
–
–
–
Невідомо
Обстеження
Підвищення рівня ліпідів
–
–
–
Дуже часто
Підвищення рівня азоту сечовини
Нечасто
–
–
–
Підвищення рівня сечової кислоти у крові
Нечасто
–
–
–
Глюкозурія
–
–
–
Рідко
Зниження рівня калію у крові
Нечасто
–
–
–
Підвищення рівня калію у крові
–
–
Невідомо
–
Збільшення маси тіла
Нечасто
Нечасто
–
–
Зменшення маси тіла
–
Нечасто
–
–
* В основному пов'язано з холестазом.
** Див. розділ «Особливості застосування». Фоточутливість.
Опис обраних побічних реакцій.
НМРШ: на підставі наявних даних епідеміологічних досліджень спостерігається кумулятивний дозозалежний зв'язок між гідрохлоротіазидом і НМРШ (див. розділ «Особливості застосування»).
Звіт про очікувані побічні реакції
Звітність про передбачувані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Інформацію про будь-які передбачувані побічні реакції слід подавати відповідно до вимог законодавства.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання .
Для лікарського засобу не потрібні особливі умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 або по 9 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/
KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності .
Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/
Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа