КОНВУЛЕКС раствор для инъекций 100 мг/мл амп. 5 мл №5

Созывать

( Конкулькс )

Место хранения:

Активное вещество: 1 ампула (5 мл) содержит натрий вальпроат 500 мг (эквивалентный доценной кислоте 433,9 мг); 1 мл раствора содержит натрий вальпроат 100 мг;

Вспомогательные вещества: гидрофосфат натрия DodeChydrate; гидроксид натрия; вода для инъекций.

Лекарственная форма . Инъекционный раствор.

Основные фиксивные свойства : прозрачный, бесцветный раствор.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипилептические агенты. Кислота Вальпроева. ATX код N03A G01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика .

Фармакологические последствия вальпроата направлены в основном в центральную нервную систему. Препарат обладают противосудорожными эффектами в различных типах эпилепсии у людей.

Данные экспериментальных и клинических исследований вальпроата указывают на существование двух антиконвультовых механизмов действий.

Первый механизм является прямым фармакологическим эффектом, связанным с концентрацией вальпроата в плазме крови и мозга.

Второй механизм, очевидно, косвенный. Скорее всего, это связано с метаболитами вальпроата, которые остаются в мозге или с модификациями нейротрансмиттеров или прямых действий на мембране. Наиболее вероятная гипотеза, которая после введения вальпроата уровень гамма-аминомазной кислоты (GABA) увеличивается.

ValProate уменьшает продолжительность промежуточной фазы сна и одновременно увеличивает фазу медленного сна.

Фармакокинетика .

Биодоступность вальпроата в крови с пероральным или внутривенным применением аппроксимируется на 100%.

При различных фармакокинетических исследованиях вальпроата было доказано, что вальпроата в основном распределен в крови и внеклеточной жидкости, которая быстро обновляется. Оценка проникает в спинномозговой жидкость и мозг. Концентрация вальпроата в спинномозговой жидкости близка к концентрации его свободной фракции в плазме крови.

Период полураспада составляет от 15 до 17 часов.

Минимальная концентрация препарата в плазме крови, необходимой для достижения терапевтического эффекта, составляет 40-50 мг / л. Эта концентрация может варьироваться от 40 до 100 мг / л. Если необходимо добиться более высоких концентраций плазмы крови, то необходимо взвесить ожидаемые выгоды и риск нежелательных явлений, в частности дозу. Однако, если концентрации плазмы остаются выше 150 мг / л, необходимо уменьшить дозу.

Концентрация равновесия в плазме достигается за несколько минут.

Связывание вальпроата с белками плазмы крови довольно значительна, зависимая доза и насыщенная.

Препарат производит преимущественно от мочи после его метаболизма путем связывания к глюкуроновой кислоте и бета-окислению.

Однако молекула вальпроата может быть посвящена, однако, во время гемодиализа отображается только свободная часть вальпроата (приблизительно 10%).

VALPOOAT не индуцирует ферменты, которые являются частью метаболической системы цитохрома P 450. В отличие от других противопилепных препаратов, вальпроата не ускоряет либо собственную бионтрансию, ни бионтранформацию других веществ, таких как эстрогестагенс и оральные антикоагулянты.

Если вальпроинская кислота сочетает в себе с другими препаратами (примидень, фенитоин, фенобарбитал, карбамазепин), период полураспада уменьшается до 4-9 часов, в зависимости от степени индукции ферментов. Период полураспада новорожденных и младенцев в возрасте

18 месяцев от 10 до 67 часов. Самый длинный период полураспада наблюдался в двухмесячном новорожденном ребенке, примерно как у взрослых.

Период полураспада увеличивается у пациентов с болезнями печени. В случае передозировки период полураспада было 30 часов.

Во время III триместра беременности время распределения увеличивается, печеночная и почечная очистка также увеличивается. Концентрация в плазме крови может уменьшиться, даже если доза оставалась без изменений.

Клинические характеристики.

Показания .

Для временного лечения эпилепсии у взрослых и детей в качестве замены устной формы в случае временной невозможности взять лекарственный продукт перорально.

Противопоказания .

Повышенная чувствительность к вальпроатам, дивальпроатам, валипромисту или к любому из компонентов лекарственного средства в анамнезе.

Острый гепатит.

Хронический гепатит.

Случаи тяжелого гепатита у индивидуальной или семейной истории пациента, особенно вызванные лекарственными средствами.

Порфирия.

Сочетание с Meflogin и экстракт сочетания Святого Иоанна (см. «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Противопоказанные комбинации (см. Раздел противопоказания).

С Meflohhin : риск эпилептических атак у пациентов с эпилепсией из-за усиления метаболизма вальпроевой кислоты и эффекта ремесла Мефлохина.

С подготовкой супругов Святого Иоанна : риск снижения концентрации противосудорожной препараты в плазме крови и снижение его эффективности.

Не рекомендуются комбинациям.

С ламотригином : повышенный риск повышения токсичности ламотригина, особенно появления серьезных реакций из кожи (синдром токсического эпидермального некролиза). Кроме того, можно увеличить концентрацию ламотригина в плазме (его метаболизм в печени замедляется под действием натрия вальпроата).

Если такая комбинация требуется, вам нужно тщательно соблюдать состояние пациента.

С препаратами группы карбапените: сообщили, что уменьшают уровень долипроинской кислоты в крови при одновременном использовании с препаратами карбапенема (Putipemen / Merope / Imipemen и т. Д.), Что приводит к снижению уровня 60-100% в уровнях Valproic Кислота в течение двух дней, иногда в номинале с судорогами. Благодаря быстрому снижению уровня вальпроевой кислоты одновременное использование препаратов группы карбапенема, которые используют вальпроевую кислоту (см. «Боковые реакции»). Если лечение этих антибиотиков нельзя избежать, следует проводить тщательный мониторинг вальпроевой кислоты в крови.

Комбинации, которые требуют предосторожности, когда применимо.

С Aztreonam: риск рака из-за уменьшения концентрации вальпроевой кислоты в плазме крови. Необходимое клиническое наблюдение состояния пациента, определение концентрации препаратов в плазме крови и, возможно, коррекция дозы противосудорожной подготовки при лечении антибактериальным препаратом и после его отмены.

С карбамазепином: увеличение концентрации активного карбамазепина метаболита в плазме, появление признаков его передозировки. Кроме того, уменьшение концентрации вальпроевой кислоты в плазме из-за увеличения метаболизма в печени под действием карбамазепина. При применении как антиконвульсий рекомендуется клиническое наблюдение состояния пациента, определение концентраций вальпроевой кислоты и карбамазепина в плазме крови и корректировке их дозировки.

С Felbamat: увеличение концентрации вальпроевой кислоты в плазме в результате уменьшения 22-50% от оформления вальпроевой кислоты и риска передозировки.

Рекомендуется к клиническому контролю и контролю результатов лабораторных анализов и, возможно, корректирующей дозы вальпроата во время лечения фельбаматом и после его отмены. Кроме того, вальпронная кислота может уменьшить среднее оформление фейламата до 16%.

С фенобарбиталом и в качестве экстраполяции - с примодией: увеличение фенобарбитальной концентрации или плазмы, главное с признаками передозировки из-за ингибирования метаболизма печени, что чаще всего происходит у детей. Кроме того, уменьшение концентрации вальпроевой кислоты в плазме из-за увеличения его метаболизма в печени под действием фенобарбитала.

Рекомендуется, чтобы клиническое наблюдение состояния пациента в течение первых 15 дней комбинированного лечения и немедленное снижение дозы фенобарбитала во время появления любых признаков седативного эффекта. Особенно тщательно контролировать концентрации обоих противосудорожных средств в плазме крови.

С фенитоином и в качестве экстраполяции - с фопентеном: изменение фенитоина концентрации в плазме крови. Кроме того, существует риск снижения концентрации вальпроинской кислоты в плазме крови из-за увеличения метаболизма в печени под действием фенитоина.

Рекомендуется к клиническому мониторингу состояния пациента, определение концентраций обоих противопилепных препаратов в плазме крови и, возможно, корректируйте их дозировку.

С холестырамином: может уменьшить поглощение препарата, позволяющего.

С Rifampicin: риск суда в результате увеличения метаболизма печени вальпроата под действием рифампицина.

Рекомендуется клиническое наблюдение за состоянием пациента, проводящих лабораторные исследования и, возможно, коррекцию дозы противосудорожного во время лечения рифампицином и после его отмены.

С топораматом: риск гиперамонемии или энцефалопатии, которые обычно объясняются действием вальпроевой кислоты, при одновременном использовании с топираматом.

Рекомендуемое усиленное клиническое и лабораторное управление в начале лечения и в случае любых симптомов, которые могут указывать на возникновение этих явлений.

С Zidodinus: риск усиления неблагоприятных реакций реакций, особенно из крови, в результате снижения его метаболизма под действием вальпроевой кислоты.

Рекомендуется регулярное клиническое наблюдение и контроль результатов лабораторных анализов. В течение первых двух месяцев одновременного использования анализы крови должны быть выполнены для обнаружения анемии.

Комбинации, чтобы принять во внимание.

С нимодипином (устно и в качестве экстраполяции - парентерально): риск усиления гипотензивного эффекта нимодипина из-за увеличения его концентрации в плазме крови (снижение его метаболизма под действием вальпроевой кислоты).

Другие виды взаимодействия.

Оральные контрацептивы. Valproate не вызывает индукции ферментов, поэтому он не снижает эффективность эстроген-прогестогенов у женщин, которые используют гормональные контрацептивы.

Нейролептики, ингибиторы моноамин-оксидаз (IMAO), антидепрессанты и бензодиазепины. Конкулькс может потенцировать воздействие других нейропсихотропных агентов, таких как нейролептики, имао, антидепрессанты и бензодиазепины. В связи с этим необходимое клиническое наблюдение и, возможно, корректировка терапии.

Литий. Вальпроат не влияет на уровень лития в сыворотке.

Данные клинического исследования показали, что добавление бутанзапина к терапии с вальпроатом или литиевым может значительно увеличить риск побочных реакций, связанных с оланзапином, а именно нейтропенией, тремор, сухость во рту, увеличение аппетита, увеличение массы тела, расстройства речевых расстройств и сонливость.

Одновременное использование с циметидином или эритромицином с высокой вероятностью приведет к увеличению концентрации сыворотки вальпроевой кислоты (из-за уменьшения метаболизма печени вальпроевой кислоты).

Применение среды для препарата одновременно с лекарственными средствами, обладающими высокой степенью связывания с белками плазмы крови (таких как ацетилсалициловая кислота ), может привести к увеличению концентрации свободной доли вальпроевой кислоты в плазме крови.

Конкулькс может увеличить концентрацию свободной фракции варфарина через место связывания с альбумином. Следовательно, пациенты, получающие антагонисты витамина К, следует более тщательно контролировать время протромбин.

Темозоломид. Одновременное использование тихозомида и вальпроата может привести к небольшому снижению темезоломида, но нет данных о клинической цене этого взаимодействия.

Кветиапин. Одновременное использование вальпроата и Quetiapine может увеличить риск развития нейтропении / лейкопении.

Особенности приложения.

Начало использования антипелептического препарата иногда может сопровождаться возобновлением эпилептических атак или возникновение тяжелых атак или развития новых типов атак, независимо от самопроизвольных колебаний, наблюдаемых в некоторых эпилептических состояниях. В случае валюпраата, это, прежде всего, касается поправок к комбинированной терапии антипилептическими препаратами или фармакокинетическим взаимодействием (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»), Токсичность (печень или энцефалопатические заболевания - см. Раздел » Побочные реакции ».) Или передозировка.

В организме человека активный ингредиент препарата преобразуется в вальпроевую кислоту, поэтому не следует использовать одновременно другие препараты, которые подвержены тому же преобразованию (например, DivalProat, Valpromide), чтобы избежать передозировки вальпроевой кислоты.

Препарат следует вводить исключительно внутривенно. Внутримышечные инъекции этого лекарственного средства не могут быть выполнены, так как существует риск развития некроза локальной ткани.

Нарушение функции печени. Существуют отдельные сообщения о тяжелых, а иногда и смертельных случаях повреждения печени.

Группа повышенного риска - это младенцы и дети в возрасте до 3 лет с тяжелой эпилепсией, особенно эпилепсией, связанной с повреждением мозга, задержки психического развития и / или врожденные метаболические или дегенеративные заболевания нервной системы. У детей в возрасте 3 лет частота таких осложнений значительно уменьшается и постепенно уменьшается с возрастом.

В подавляющем большинстве случаев такое повреждение печени наблюдалось в течение первых 6 месяцев лечения, обычно в течение 2-12 недель, и чаще всего - со сложной противоэпилептической терапией.

Ранняя диагностика основана в основном на клинические симптомы. Прежде всего, следует учитывать два типа симптомов, которые могут предшествовать желтуху, особенно в группах риска.

Рекомендуется информировать пациента (и если это ребенок, то ее родители), что когда такие клинические симптомы должны немедленно обратиться к врачу. В дополнение к клинической экспертизе, необходимо немедленно выполнять функциональные образцы печени.

В течение первых 6 месяцев лечение необходимо периодически проверять функцию печени. Среди традиционных анализов являются наиболее важными тестами, которые отражают функцию синтетической печени белка, особенно протромбиновое время. При идентификации слишком низкого значения протромбинового времени, особенно если он сопровождается изменениями в других лабораторных параметрах (значительное снижение уровня фибриногенов и факторов обтравочного в крови, повышенные уровни уровней билирубина и трансаминазы - см. Раздел «Особенности применения» ), лечение вальпроата должно быть прекращено. Необходимо остановить использование салицилатных производных, если эти препараты предназначены одновременно, поскольку они используют одни и те же способы обмена веществ.

Панкреатит. Чрезвычайно редко наблюдаются случаи панкреатита, которые иногда заканчивали смертельными. Эти случаи не зависели от возраста пациента и продолжительности лечения. Группа особого риска - молодые дети. Панкреатит, который сопровождается негативными последствиями, чаще всего наблюдается у маленьких детей или пациентов с тяжелой эпилепсией, повреждением мозга или пациентами, принимающими сложную антипелептическую терапию.

Если панкреатит сопровождается печеночной недостаточностью, риск смертельного следствия значительно возрастает. В случае острой боли в животе или симптомах из желудочно-кишечного тракта, таких как тошнота, рвота и / или отсутствие аппетита, следует учитывать диагноз панкреатита (включая измерения амилазы крови). Пациенты с повышенным уровнем ферментов поджелудочной железы должны прекратить терапию и принимать необходимые альтернативные терапевтические меры.

Женщины репродуктивного возраста. Этот лекарственный продукт не следует использовать, за исключением случаев, когда он абсолютно необходимо, например, в случае неэффективности или непереносимости других лекарств. Это должно быть выявлено до начала назначения препарата Convulex впервые или в случае репродуктивного возраста, который получает терапию препаратом, предусматривающейся препаратом, планирует беременность. Во время лечения этот репродуктивный возраст препарата должен применять эффективные методы контрацепции.

Риск самоубийства. Отчеты о суицидальных мыслях и поведении у пациентов, получающих антипилептические агенты для некоторых показаний. Метаанализ данных, полученных во время рандомизированных плацебо-контролируемых исследований по изучению антипелептических агентов, также показал небольшое увеличение риска мыслей самоубийств и поведения. Причины этого увеличения риска не уточняются, а имеющиеся данные не позволяют повысить этот риск и в лечении Вальпсоата. В связи с этим необходимо тщательно контролировать условие пациента, чтобы определить любые признаки суицидальных мыслей и поведения, а также назначать соответствующее лечение. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) слід попереджати, що при появі суїцидальних думок або поведінки слід звернутися по медичну допомогу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами . Не рекомендується одночасне застосування цього лікарського засобу з ламотриджином та пенемами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Не слід застосовувати препарат разом з саліцилатами у дітей до 16 років (див. довідкову інформацію аспірину/саліцилатів щодо синдрому Рея).

Запобіжні заходи при застосуванні. Лабораторне дослідження функції печінки слід проводити перед початком лікування (див. розділ «Протипоказання») та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

При лікуванні цим препаратом, особливо на початку, як і при лікуванні іншими протиепілептичними засобами, може спостерігатися ізольоване та тимчасове помірне підвищення рівнів трансаміназ без будь-яких клінічних проявів. У такому разі рекомендується провести повне лабораторне обстеження (зокрема визначити протромбіновий час) і, можливо, переглянути дозування препарату та провести повторні аналізи залежно від змін показників.

Перед початком терапії, перед проведенням будь-якого хірургічного втручання, а також у разі появи гематом чи спонтанних кровотеч рекомендується виконати аналізи крові (загальний аналіз крові, в тому числі з визначенням вмісту тромбоцитів, оцінка часу кровотечі та показників зсідання крові) (див. розділ «Побічні реакції»).

Для пацієнтів з нирковою недостатністю слід враховувати можливість підвищення концентрації вільної форми вальпроєвої кислоти у плазмі крові та, відповідно, зменшити дозу препарату.

Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати пацієнтам із недостатністю ферментів циклу сечовини. У таких хворих були описані випадки гіперамоніємії, які супроводжувалися ступором чи комою.

Хоча при лікуванні вальпроатом порушення функції імунної системи спостерігалося вкрай рідко, слід ретельно зважити потенційну користь від застосування вальпроату та потенційний ризик при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак.

Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ризик збільшення маси тіла, а також вжити відповідних заходів, переважно дієтичного характеру, щоб звести це явище до мінімуму.

Пацієнтів із супутнім дефіцитом карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) ІІ типу слід попередити про підвищений ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроату.

Вплив на лабораторні та діагностичні тести. Оскільки вальпроат виводиться в основному нирками, частково у формі кетонових тіл, аналіз сечі на кетонові тіла може дати хибно- позитивний результат у пацієнтів з цукровим діабетом.

В період терапії препаратом Конвулекс рекомендується уникати вживання алкоголю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фертильність . Було зроблено припущення, що вальпроєва кислота може негативно впливати на сперматогенез (зокрема знижувати рухомість сперматозоїдів). Значущість цього спостереження невідома.

Вагітність. Ризик виникнення вроджених вад розвитку плода, спричинених вальпроатом натрію, у вагітних жінок, які приймають цей препарат, у 3-4 рази вищий, ніж серед загальної групи, в якій він становить 3 %.

Дані метааналізу (в тому числі дані реєстрів і когортних досліджень) показали, що частота вроджених вад розвитку у дітей, матері яких під час вагітності отримували монотерапію вальпроатом у зв'язку з епілепсією, становить 10,73 % (95 % ДІ: 8,16 - 13,29). Наявні дані свідчать про залежність цього ефекту від дози.

Найчастіше спостерігаються вади, пов'язані з порушенням закриття ембріональної нервової трубки (приблизно 2-3 %), лицьова дисморфія, щілини губи та піднебіння, краніостеноз, вади розвитку серця, нирок та органів сечостатевої системи, гіпоспадія, а також деформації кінцівок.

Найважливішими факторами ризику виникнення подібних вроджених вад розвитку є приймання препарату у дозах, що перевищують 1000 мг/на добу, та комбіноване застосування з іншими протисудомними засобами. Застосування нижчих доз не виключає такого ризику. Наявні на даний час епідеміологічні дані вказують на зниження загального коефіцієнту розумового розвитку (IQ) у дітей, які зазнали впливу вальпроату натрію під час внутрішньоутробного розвитку. Повідомлялося, що у цих дітей спостерігається уповільнення мовленнєвого розвитку та/або збільшення частоти звернень до логопеда чи проведення коригувальних заходів.

Також у дітей, які зазнали впливу вальпроату натрію під час внутрішньоутробного розвитку, підвищується частота виникнення первазивних проблем розвитку (розладів аутичного спектра).

Застосування вальпроату як монотерапії або у складі політерапії асоціюється з несприятливими наслідками вагітності.

Беручи до уваги цю інформацію, не слід застосовувати препарат Конвулекс жінкам репродуктивного віку, за винятком випадків, коли це є абсолютно необхідним, наприклад у разі неефективності або непереносимості інших лікарських засобів. Це слід з'ясувати перед призначенням препарату Конвулекс вперше або якщо жінка репродуктивного віку, яка отримує терапію препаратом Конвулекс, планує вагітність.

Під час лікування цим препаратом жінки репродуктивного віку повинні застосовувати ефективні методи контрацепції.

Якщо жінка планує вагітність . Жінкам, які планують вагітність, перед зачаттям рекомендується проконсультуватися з лікарем. Якщо жінка планує вагітність, необхідно розглянути можливість застосування інших методів лікування.

Якщо не можна уникнути застосування вальпроату натрію (або немає альтернативи), рекомендується приймати препарат у мінімальній ефективній добовій дозі. Дотепер не отримано доказів, що підтверджують ефективність додаткового застосування фолієвої кислоти для жінок, які під час вагітності приймали вальпроат натрію. Однак, враховуючи позитивний вплив фолієвої кислоти в інших клінічних ситуаціях, її можна призначати у дозі 5 мг/на добу за місяць до та протягом перших двох місяців після зачаття. Застосування пацієнтці фолієвої кислоти не впливає на частоту виявлених при спеціальних обстеженнях вад розвитку плода.

В період вагітності . Якщо немає іншої можливості, крім продовження лікування вальпроатом натрію (або не існує альтернативи), рекомендується приймати препарат у мінімальній ефективній добовій дозі та, по можливості, уникати доз, що перевищують 1000 мг/на добу. Застосування пацієнтці фолієвої кислоти не впливає на частоту виявлених при спеціальних обстеженнях вад розвитку плода.

Під час вагітності тоніко-клонічні судоми й епілептичний стан з гіпоксією становлять особливий ризик смерті для матері та плода.

Під час вагітності терапію вальпроатом не слід відміняти без повторної оцінки співвідношення користь/ризик.

Перед пологами. У жінок перед пологами слід провести коагуляційні тести, зокрема визначити кількість тромбоцитів, рівень фібриногену в плазмі та час зсідання крові (активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ)).

У новонароджених. У новонароджених, матері яких приймали цей лікарський засіб під час вагітності, може виникати геморагічний синдром обумовлений тромбоцитопенією, не пов'язаний із дефіцитом вітаміну К. Нормальні показники гемостазу у матері не виключають можливості порушення гемостазу у новонародженого. Тому у новонародженого обов'язково визначають кількість тромбоцитів, рівень фібриногену у плазмі та аЧТЧ. Крім цього, повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених протягом першого тижня життя.

Випадки гіпотиреозу були зареєстровані у новонароджених, матері яких приймали вальпроат під час вагітності.

Абстинентний синдром відміни (зокрема збудження, дратівливість, підвищена збудливість, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, гіперкінезія, порушення тонусу, тремор, судоми та порушення харчової поведінки) можуть виникнути у новонароджених, матері яких приймали вальпроат протягом останнього триместру вагітності.

Період годування груддю. Екскреція вальпроату натрію в грудне молоко становить близько 1-10 % його концентрації в сироватці крові. Цей лікарський засіб може виявляти фармакологічні ефекти у новонароджених. Жінкам слід відмовитися від грудного вигодовування дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .

Пацієнтів, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід попередити про небезпеку виникнення сонливості, особливо у разі комплексної протисудомної терапії або одночасного застосування інших медичних препаратів, які можуть посилювати сонливість.

Несумісність .

Конвулекс не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному інфузійному флаконі або в одному шприці.

Для приготування та розведення інфузійного розчину Конвулексу слід використовувати такі розчини: ізотонічний розчин натрію хлориду; розчин глюкози 5 %; розчин Рінгера лактатний.

Спосіб застосування та дози .

У разі неможливості прийому препарату перорально через 4-6 годин після останнього прийому таблетованої форми препарату рекомендоване внутрішньовенне введення натрію вальпроату, розведеного 0,9 % розчином натрію хлориду для ін'єкцій:

При необхідності швидкого досягнення і підтримання ефективної концентрації у плазмі:

внутрішньовенна ін'єкція протягом 5 хв у дозі 15 мг/кг болюсно; потім – постійна інфузія зі швидкістю 1 мг/кг/год з поступовим коригуванням швидкості введення для забезпечення рівня вальпроату в крові приблизно 75 мг/л. Після чого швидкість введення змінюють залежно від клінічного перебігу.

Після закінчення інфузії відновлення лікування пероральною формою компенсує кількість виведеного засобу. При цьому або використовується призначене раніше дозування, або спочатку вводиться відкоригована доза.

Ввести препарат необхідно протягом 24 години після приготування розчину.

Слід використовувати такі розчини для приготування інфузійного розчину Конвулексу: ізотонічний розчин натрію хлориду; розчин глюкози 5 %; розчин Рінгера лактатний.

Діти.

Дітям віком до 3 років рекомендується застосовувати вальпроат виключно у вигляді монотерапії, попередньо ретельно зваживши терапевтичну користь від лікування та ризик ушкодження печінки і виникнення панкреатиту у пацієнтів, які належать до цієї вікової групи.

Перед початком терапії або хірургічного втручання, а також у разі появи спонтанних гематом чи кровотеч рекомендується провести аналіз крові (визначити формулу крові, включаючи кількість тромбоцитів, час кровотечі та коагуляційні тести) (див. розділ «Побічні реакції»).

Слід уникати одночасного призначення похідних саліцилатів дітям віком до 16 років, оскільки при цьому зростає ризик виникнення гепатотоксичних явищ та кровотечі.

У дітей з нез'ясованими симптомами з боку печінки та шлунково-кишкового тракту (відсутність апетиту, блювання, випадки цитолізу), епізодами летаргії або коми в анамнезі, із затримкою розумового розвитку, у разі смерті немовляти або дитини в сімейному анамнезі до початку лікування вальпроатом необхідно провести дослідження метаболізму, особливо тест на амоніємію натще та після прийому їжі.

Передозування.

Клінічним проявом гострого масивного передозування є кома, більш або менш глибока, яка супроводжується гіпотонією м'язів, зниженням рефлексів, міозом, пригніченням активності дихальних центрів та явищами метаболічного ацидозу, артеріальної гіпотензії та судинного колапсу/шоку.

Описані також декілька випадків підвищення внутрішньочерепного тиску, пов'язані з набряком головного мозку.

Невідкладна допомога в умовах стаціонару повинна включати підтримання ефективного діурезу, ретельне спостереження за станом серцево-судинної та дихальної системи. У дуже серйозних випадках проводять діаліз.

Прогноз при передозуванні зазвичай сприятливий. Однак описано декілька випадків передозування, які закінчилися смертю хворого.

Наявність вмісту натрію у складі вальпроату може призвести до гіпернатрієміі при передозуванні.

Стаціонарні медичні заходи мають бути наступними: промивання шлунка може бути корисним протягом періоду до 10-12 годин після прийому препарату; необхідний контроль серцевої діяльності та дихальної функції.

В декількох окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У разі масивного передозування успішно застосовувалися гемодіаліз та гемоперфузія.

Побічні реакції.

Вроджені, родинні та генетичні розлади.

Тератогенний ризик (див. розділ «Особливості застосування).

Розлади з боку крові та лімфатичної системи.

Повідомлялося про випадки дозозалежної тромбоцитопенії, які, як правило, виявлялися систематично, але не мали жодних клінічних наслідків.

Пацієнтам з безсимптомною тромбоцитопенією, якщо це можливо, враховуючи дані про рівень тромбоцитів у крові та контроль захворювання, зменшують дозу цього лікарського засобу, після чого тромбоцитопенія зазвичай зникає.

Повідомлялося про окремі випадки зниження рівня фібриногену або збільшення часу зсідання крові, особливо при застосуванні високих доз, але, як правило, без клінічних наслідків. Вальпроат пригнічує другу фазу агрегації тромбоцитів. Рідше спостерігалися випадки анемії, макроцитозу, макроцитарної анемії, лейкопенії та у виняткових випадках – панцитопенії.

Аплазія кісткового мозку або істинна еритроцитарна аплазія.

Агранулоцитоз.

Зниження рівня факторів коагуляції (щонайменше одного), патологічні результати тестів на коагуляцію (наприклад подовження протромбінового часу, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, подовження тромбінового часу, підвищення показника міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС)) (див. розділ «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»), дефіцит біотину/дефіцит біотинідази.

Розлади з боку нервової системи.

Повідомлялося про транзиторні та/або дозозалежні небажані ефекти: дрібноамплітудний постуральний тремор та сонливість.

Нечасто виникають випадки атаксії та парестезії.

Іноді виникали необоротні екстрапірамідні розлади, серед яких, однак, можливі випадки оборотного синдрому Паркінсона.

Дуже рідко спостерігалася поява когнітивних розладів із поступовим початком та прогресуючим перебігом (які могли прогресувати до повної деменції), які зникали через декілька тижнів чи місяців після відміни препарату.

Сплутаність свідомості або судоми: при лікуванні вальпроатом було декілька випадків виникнення ступору або летаргії, які іноді призводили до транзиторної коми (енцефалопатії). Ці випадки були ізольованими або супроводжувалися парадоксальним збільшенням частоти епілептичних нападів; їхня частота зменшувалася при призупиненні лікування або зменшенні дози препарату. Такі випадки найчастіше спостерігалися при політерапії (особливо в комбінації з фенобарбіталом або топіраматом) чи після різкого збільшення доз вальпроату.

Також повідомлялося про виникнення головного болю, погіршення пам'яті, ністагму, запаморочення, що може спостерігатися через кілька хвилин після внутрішньовенної ін'єкції; спонтанно зникає протягом декількох хвилин.

Може виникати підвищення настороженості; взагалі це є корисним ефектом, але повідомлялося про випадки раптової агресії, гіперактивності та погіршення поведінки.

Розлади з боку психіки.

Стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресія*, збудження*, порушення уваги*, анормальна поведінка*, психомоторна гіперактивність*, труднощі з навчанням*.

* Ці побічні реакції, головним чином, спостерігаються у дітей.

Розлади з боку органів слуху та рівноваги.

У виняткових випадках спостерігалася втрата слуху, як оборотна, так і необоротна.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

У деяких пацієнтів на початку лікування можуть виникати шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, захворювання ясен (в основному гіперплазія ясен), стоматит, біль у шлунку, діарея), які звичайно минають через декілька днів без відміни терапії препаратом.

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки панкреатиту, які вимагали відміни препарату на ранніх етапах лікування і іноді закінчувалися летально (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів.

Повідомлялося про виняткові випадки порушення функції нирок.

Описані дуже рідкісні випадки енурезу та нетримання сечі.

Оборотний синдром Фанконі, але механізм дії неясний.

Тубулоінтерстиціальний нефрит.

Повідомлялося про випадки ниркової недостатності.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Гіперчутливість, висип, ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про транзиторне та/або дозозалежне випадіння волосся.

Спостерігалися шкірні реакції, такі як екзантематозні висипання. У виняткових випадках також відмічався токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та поліморфна еритема.

Синдром медикаментозного висипання з еозинофілією та системними проявами (Drug Rash with Eosinophilia and Systemic Symptoms, DRESS) або синдром гіперчутливості до препарату.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Дуже рідкісні випадки гіпонатріємії.

Часто спостерігається ізольована та помірна гіперамоніємія без змін з боку показників функції печінки, особливо при політерапії. Відміняти препарат у цьому випадку не потрібно.

Однак описані також випадки гіперамоніємії з неврологічними симптомами (навіть із можливим прогресуванням до коми). В такому разі необхідно провести додаткові обстеження (див. розділ «Особливості застосування»).

Загальні розлади та реакції в місці введення.

Спостерігалися випадки збільшення маси тіла. Оскільки збільшення маси тіла є фактором ризику розвитку полікістозного синдрому яєчників, слід ретельно контролювати масу тіла пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки виникнення нетяжких периферичних набряків.

Через декілька хвилин після ін'єкції може виникати відчуття нудоти або запаморочення, яке минає самостійно через декілька хвилин.

Ризик місцевого некрозу тканин у разі багатократних ін'єкцій.

Повідомлялося про випадки гіпотермії.

Судинні порушення.

Кровотеча (див. розділ «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Васкуліт.

Гепатобіліарні розлади.

Ураження печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлялося про випадки тяжкого ураження печінки, включаючи печінкову недостатність, іноді летальну.

Часто спостерігається підвищення рівня печінкових ферментів, особливо на початкових термінах лікування, які звичайно минають.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Аменорея та порушення менструального циклу.

Можливий негативний вплив на сперматогенез (зокрема зниження рухомості сперматозоїдів) (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників.

Дуже рідко повідомлялося про виникнення гінекомастії.

Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Повідомлялося, що у пацієнтів, які отримували тривалу терапію препаратом Конвулекс, спостерігалося зменшення мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенія, остеопороз та переломи. Механізм впливу препарату Конвулекс на обмін речовин у кістковій тканині невідомий.

Системний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»).

Рабдоміоліз (див. розділ «Особливості застосування»)

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Плевральний випіт.

Ендокринні порушення.

Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Гіпотиреоз (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізм, акне, облисіння у чоловіків та/або збільшення андрогену).

Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення (в тому числі кісти та поліпи).

Мієлодисплатичний синдром.

Термін придатності . 5 років.

Умови зберігання . Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка . По 5 мл в ампулі, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці.

Категорія відпуску . За рецептом.

Виробник.

Г.Л. Фарма ГмбХ/GL Pharma GmbH.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Арнетгассе 3, А-1160 Відень, Австрія/Arnethgasse 3, A-1160 Vienna, Austria.

Шлоссплац 1, 8502 Ланах, Австрія/Schlossplatz 1, 8502 Lannach, Austria.