Личный кабинет
ЛАМОТРИН 50 табл. 50 мг блистер №60
rx
Код товара: 351869
Производитель: Фарма Старт (Украина, Киев)
3 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Ламотрин 50.
LAMOTRIN E 50.
Активный ингредиент: ламотригин;
1 таблетка содержит Lamotrigin 25 мг или 50 мг, или 100 мг;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, диоксид кремния коллоидный безводный, напечатанный, натрий гликолят натрия, моногидрат лактозы, стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
ОН 2 Физико-химические свойства: таблетки белого или почти белого, круглой формы, с двухточечной поверхностью, с розовым (ламотрин 50 и ламотрин 100), без риска (Lamotrin 25).
Фармакотерапевтическая группа.
Антипилептические агенты. Ламотриджин. ATH код N03A X09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ламотридина - производное фенилтриазина - антипелептический агент, механизм действия которых связан с блокадой потенциальных натриевых каналов пресинаптических мембран нейронов и ингибирования чрезмерного высвобождения возбуждающих нейротрансмиттеров, особенно глутамата (аминокислоты, которые играет значительную роль в развитии эпилептической атаки).
Фармакокинетика.
После принятия внутренне препарат быстро и полностью поглощается в пищеварительном тракте. Максимальная концентрация плазмы крови достигается за 2,5 часа. Еда продлевается на этот раз, но не влияет на степень поглощения. Привязка к плазменным белкам составляет 55%. Ламотриджин подвергается интенсивному метаболизму, основной метаболит - н-глюкуронид. У взрослых период полувыведения 29 часов. У детей период полураспада меньше, чем у взрослых. Метаболиты поддерживаются преимущественно почками (менее 10% - без изменений), почти 2% с фекалиями.
Клинические характеристики.
Индикация.
- эпилепсия.
Взрослые и дети в возрасте 12 лет : монотерапия и дополнительная терапия частичных и обобщенных эпилепсийских атак, включая тонико-клонические атаки, а также атаки, связанные с синдромом Lennox Gasto.
Дети от 2 до 12 лет : дополнительная терапия эпилепсии, в частности частичных и обобщенных атак, включая тонико-клонические атаки, а также атаки, связанные с синдромом Леннокса-Гасто.
Монотерапия типичных небольших эпилептических атак.
- Биполярные расстройства у взрослых.
Для предотвращения фаз эмоциональных расстройств у пациентов с биполярными расстройствами, предпочтительно путем предупреждения депрессивных эпизодов.
Противопоказание. Гиперчувствительность к ламотригину или другим компонентам препарата.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Установлено, что уридидифосфоглукуронилтрансфераза является ферментом, который отвечает за ламотригинский метаболизм. Не существует достоверных доказательств того, что Ламотриджин может вызвать клинически значимую стимуляцию или ингибирование ферментов печени, вовлеченных в метаболизм лекарств, и маловероятно, что взаимодействие между ламотригинами и лекарственными средствами, которые метаболизируются цитохромными ферментами P450. Ламотриджин может вызвать свой собственный метаболизм, но этот эффект умеренный и не имеет значительных клинических последствий.
Взаимодействие с антипилептическими агентами.
Valproate, который значительно подавляет микромальные ферменты печени, замедляет метаболизм ламотригина и увеличивает свой период полураспада примерно в два раза.
Антипилептические препараты (фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и примидеру), индуцирующие микромальные ферменты печени, ускоряют метаболизм ламотригина.
Существуют сообщения о побочных эффектах от центральной нервной системы, включая головокружение, атаксию, диплопию, облаку и тошноту у пациентов, получающих карбамазепин одновременно с ламотригином. Эти явления обычно исчезают при умерении дозы карбамазепина. Аналогичные эффекты проявлялись при изучении ламотригина и оксарбазепина (не подавляющего лекарственного средства и индуцирует ферменты печени). Хотя доступные данные показывают, что окскарбазепин не меняет метаболизм ламотригина, а ламотриджин в свою очередь не меняет метаболизм оксарбазепина.
Антипилептические агенты (Phelbamate, габапентин, леветирацетам, прегабалин, топирамид, Zonizamide), которые не подавляют и индульсируют ферменты печени, не влияют на фармакокинетику ламотригина, а ламотригин, в свою очередь, не влияет на фармакокинетику леветирацетама и преабалина. Использование ламотригина на 15% увеличивает концентрацию топирамата.
Хотя случаи изменений в концентрации других анти эпилептических препаратов в плазме крови описаны, данные исследования показывают, что ламотригин не влияет на концентрацию плазмы крови соотечнообочных антипилептических агентов. Результаты исследований in vitro показали, что ламотриджин не влияет на связывание других антипелептических препаратов с белками сыворотки крови.
Взаимодействие с другими психотропными веществами.
Лекарства, которые не подавляют и не вызывают индуцирующие ферменты печени (литий, бупропион, оланзапин, арипипразол).
При одновременном использовании ламотригина и литиевого глюконата литий-фармакокинетика не изменилась.
Использование нескольких пероральных доз бупропиона не имеет статистически значимого влияния на фармакокинетику ламотригина, наблюдается только слабое увеличение глюкуронида Lamotridge.
Оланспин уменьшает AUS и максимальную концентрацию ламотригина в среднем на 24% и 20% соответственно. Такой выраженный эффект в клинической практике редко. Ламотриджин не влияет на фармакокинетику Оланзапина.
Несколько устных доз ламотригина не имеют клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона. С совместимым применением рисперидона с ламотригином было сообщено, что сонливость.
У пациентов с биполярными расстройствами, получающими ламотрид и арипипразол, приблизительно 10% уменьшается в Max и AUC Lamotrid. Не ожидается, что влияние таких изменений будет иметь клинические последствия.
Результаты экспериментов in vitro показали, что на формирование первичного метаболита ламотриджа, н-глюкуронида, только минимальная мера влияет на амитриптин, бупропион, клоназепам, флуоксетин, галоперидол или лазраз. Согласно изучению билаболизма буйволи в микросах человека печени, можно определить, что Lamotridgine не уменьшает зазор препаратов, которые метаболизируются в основном CYP 2D6. Результаты экспериментов in vitro приводят причины утверждать, что клеатрин, фенолцин, рисперидон, сертралин или тразодон не могут не влиять.
Взаимодействие с гормональными контрацептами.
Есть доказательства того, что сочетание «этинилестрадина 30 мкг / левоноргестрел 150 мкг» (препараты, которые значительно вызывают печеночные ферменты) увеличивают выходной амотридж примерно в два раза, что снижает уровень ламотригина, а постепенное временное увеличение уровня ламотриджа во время Неделя отрыва в приеме может возникнуть контрацептивы.
Ламотриджин не изменяет концентрацию этинилестрадиола, а небольшая степень уменьшает концентрацию левоноргестрел в плазме крови после приема оральных контрацептивов. Влияние этих изменений о яичниках овуляции неизвестно.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами.
Лекарства, которые значительно вызывают ферменты печени (рифампицин, лопинавир / ритонавир, атазанавир / ритонавир).
RIFAMPICIN влияет на уровень выпуска (увеличения) и период полураспада (уменьшает) ламотридж в результате индукции ферментов печени, ответственных за глюкуронизацию. Lopinavir / Ritonavira снижает концентрацию плазмы Lamotridge путем индукции глюкуронизации. Для пациентов, получающих сопутствующую терапию рифампицином, лопинаувиром / ритонавиром, режим лечения, рекомендуется для сопутствующего использования ламотригина с соответствующими индукторами глюкуронизации.
Использование атазанавира / ритонавира (300 мг / 100 мг) уменьшает AUC и S MAX Lamotrigin в плазме крови (в дозе 100 мг) в среднем на 32% и 6% соответственно.
Эти исследования влияния ламотригина in vitro на органические катионные конвейеры 2 (2 октября) продемонстрировали, что ламотригин, но не метаболит N-глюкуронида, является ингибитором 2 октября в потенциально клинически значимых концентрациях. Эти данные демонстрируют, что ламотриджин является более мощным ингибитором 2 октября, чем циамидин с индексами IC 50 от 53,8 мкм и 186 мкм соответственно (см. Раздел «Особенности применения»).
Взаимодействие с участием лабораторных испытаний.
Взаимодействие ламотригина с тестами, используемыми для быстрого определения некоторых лекарств в моче, что приводит к ложным положительным результатам, особенно при определении феноциклина. Для подтверждения положительных результатов необходимо использовать альтернативный, более конкретный химический метод.
Особенности приложения.
Если Lamotrin обеспечивает удовлетворительное управление атаками, другие антипилептические препараты могут быть отменены. При передаче пациента на монотерапию ламотрин или с дополнительной целью других противопилептических препаратов при лечении ламотрина следует учитывать возможность изменения фармакокинетики ламотригина.
Кожная сыпь.
В течение первых 8 недель, с начала лечения ламотригин может возникать побочный эффект кожи в виде сыпи (см. Раздел «Побочные реакции»). В большинстве случаев сыпь умерены и проходят без лечения, но сообщалось, что появляются серьезные кожные реакции, которые требуют госпитализации и отмены. К ним относятся случаи сыпь, которые потенциально угрожают жизни, в частности синдрома Стивенс-Джонсона и токсического эпидермального некролиса. Когда кожная сыпь, кажется, сразу осмотрим пациента (как взрослый, так и ребенок), и отмените прием ламотрина, если нет доказательств того, что кожная сыпь не связана с использованием препарата. Не рекомендуется повторно управлять обработкой ламотригином, если оно было остановлено из-за появления сыпи. При необходимости повторное назначение препарата следует взвесить ожидаемые преимущества лечения и возможного риска.
С осторожностью, Ламотрин должен быть назначен пациентам, у которых аллергия или высыпания в применении других противопилепных препаратов.
Ответ гиперчувствительности.
Сообщалось, что кожная сыпь является частью синдрома гиперчувствительности, которая сопровождается различными системными симптомами (см. Раздел «Побочные реакции»), вкл. в том числе асептический менингит.
В большинстве случаев после отмены препарата асептического менингита имеет обратное развитие, но в некоторых случаях его можно вернуть к повторному введения ламотригина. Повторное назначение LAMOTRIGIN вызывает быстрое возвращение симптомов, которые часто имеют более суровый характер. Пациенты, которые Ламотридриджин были отменены в связи с появлением асептического менингита с его предварительной администрацией, чтобы прописать Ламотридриджина неоднократно.
CL и H и HD ухудшающиеся и SUG CIDS и RIK . _ _ _ _
25-50% пациентов с биполярными расстройствами имеют по меньшей мере одну самоубийственную попытку, и они могут испытывать ухудшение симптомов депрессии и / или появления самоубийственных намерений и поведения (самоубийство), независимо от того, использовали ли они подготовки к лечению Биполярные расстройства, в частности ламотрин. Есть также данные, которые пациенты с эпилепсией имеют повышенный риск самоубийства, поскольку они могут иметь симптомы депрессии и / или биполярного расстройства.
Согласно мета-анализу с использованием антипилептических препаратов, в том числе Ламотриджина, незначительное увеличение риска самоубийств и поведения было продемонстрировано. Механизм этого риска неизвестен, но имеющиеся данные не исключают возможности повышения этого риска посредством использования Lamotrigin. Следовательно, пациенты должны быть тщательно соблюданы признаками самоубийств и поведения. В случае таких признаков пациентов и тех, кто заботится о них, следует подать заявку на медицинскую помощь.
Необходимо осторожно наблюдать за пациентами, принимающими ламотрин над биполярными расстройствами, чтобы не пропустить клиническую ухудшение (который включает в себя появление новых симптомов) или самоубийство, особенно в начале курса лечения или во время изменения дозы. У пациентов, у которых есть история самоубийственного поведения или мысли, а также те, кто проявил большую степень самоубийства перед лечением, может быть больший риск самоубийственных мыслей или суицидальных попыток, которые потребуют тщательного наблюдения во время лечения.
Пациенты и пациенты, которые заботятся о пациентах, должны быть предупреждены о необходимости следить за каким-либо ухудшением их состояния (включая появление новых симптомов) и / или появление самых суицидальных намерений / попыток или предрасположенности к самоповреждению для своевременного обращения медицинская помощь в случае этих симптомов.,
Необходимо оценить ситуацию и принять соответствующие изменения в терапевтический режим с возможным прекращением лечения у пациентов с клиническим ухудшением (включая появление новых симптомов) и / или появление суицидальных намерений / поведения, особенно если эти симптомы Серьез, внезапно возникла, а не часть уже существующих симптомов.
Прекращение принятия препарата.
При лечении эпилепсии внезапное деноминация ламотрина, а также других антипилептических агентов может провоцировать увеличение частоты атак. За исключением случаев, когда состояние пациента требует внезапного отмены препарата (например, при высыпании), доза ламотрина должна быть постепенно снижена в течение не менее 2 недель.
После внезапной отмены препарата у пациентов с биполярными расстройствами не отмечалось увеличение частоты, тяжести или типа побочных реакций. Поэтому таких пациентов могут одновременно остановить использование препарата без постепенного снижения дозы.
Пациенты пожилых людей (от 65 лет).
Изменение дозы нет необходимости. Фармакокинетика ламотригина в этой возрастной группе не отличается от таких у пациентов с средних лет.
Почечная недостаточность.
У пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности концентрация ламотригина в плазме существенно не меняется. Однако возможна кумаляция метаболита глюкуронида. Примените препарат для лечения пациентов с поражениями почек с осторожностью. Для пациентов с клеммной стадией почечной недостаточности начальная доза Lamotridge основана на индивидуальной схеме антипилептического лечения, для пациентов со значительной почечной недостаточностью следует уменьшаться путем поддерживающей дозы ламотригина.
Отказ печени.
Начальная доза, увеличение доз и поддерживающих доз следует уменьшаться на 50% у пациентов с умеренным и на 75% - с тяжелой печеночной недостаточностью. Увеличение дозы и поддерживающих доз регулируется в соответствии с клиническим эффектом.
Женщины принимают гормональные контрацептивы.
Женщины, которые начинают принимать гормональные контрацептивы или завершить ход использования устных контрацептивов, должны находиться под постоянным наблюдением врача для корректировки технической дозы ламотригина (см. Разделы «Способ применения и дозы», «взаимодействие с другими лекарственными средствами и дозами», - другие виды взаимодействия »).
Невозможно игнорировать возможность уменьшения эффективности гормональных контрацептивов в их одновременном использовании с ламотригином. У некоторых пациентов принимает оральные контрацептивы, существуют возможные изменения в менструальном цикле, поскольку они должны своевременно информировать доктора своевременно.
Влияние ламотригина на субстраты органических катионов конвейеров 2 (2 октября).
Ламотриджин является ингибитором почечной трубчатой секреции через белки органических катионов конвейеров. Это может привести к увеличению уровня плазмы некоторых препаратов, которые выделяются в основном вышеупомянутым путем. Следовательно, использование Lamotridge с субстратами 2 октября, имеющего узкий терапевтический индекс, например, с дуплетилидом, не рекомендуется.
Дигидрофолантоваяuctase.
Ламотриджин представляет собой слабый ингибитор дигидрополяционной протоки, поэтому при длительном использовании ламотригина можно повлиять на его метаболизм фолатов. Однако при длительном использовании ламотригина не существует значительных изменений в количестве гемоглобина, среднего объема эритроцитов, концентрации сыворотки крови и эритроцитов в течение 1 года, а также концентрация фолатов в эритроцитах для 5 годы.
Пациенты принимают другие лекарства, содержащие Ламотриджин.
Ламотрин не следует принимать к пациентам, которые уже обрабатывают любым другим лекарством, содержащим ламотригин, не советуя к врачу.
Развитие детей.
Данные о влиянии ламотригина на развитие, сексуальное созревание, формирование когнитивных, эмоциональных и поведенческих функций.
Эпилепсия.
Согласно опубликованным данным, тяжелые эпилептические атаки могут вызвать рабдомиолиз, полиорганическую недостаточность и диземорированный синдром внутрисосудистой коагуляции, иногда с летальным следствием. Подобные случаи возможны на фоне лечения ламотригином.
Основное клиническое ухудшение может наблюдаться в частоте атак вместо улучшения состояния. У пациентов, у которых есть более 1 типа атак, повысить контроль над одним типом атак, следует тщательно взвешивать по сравнению с ухудшением контроля над другим типом атак. Лечение ламотригина может усугубить миоклоновые атаки.
Є дані, що відповідь на лікування комбінацією з індукторами ферментів є слабшою, ніж на лікування комбінацією протиепілептичними засобами, що не індукують ферменти. Причина цього невідома.
При лікуванні дітей з типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнтів.
Фертильність.
Застосування ламотриджину у ході репродуктивних досліджень на тваринах не порушувало фертильності. Даних про вплив ламотриджину на фертильність у людей немає.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Ризик, пов'язаний із застосуванням протиепілептичних препаратів загалом.
Спеціальні поради необхідно надавати жінкам репродуктивного віку. При плануванні вагітності необхідність лікування протиепілептичними засобами слід переглянути. Жінкам, хворим на епілепсію і які вже лікуються, слід уникати раптового переривання протиепілептичної терапії, оскільки це може спричинити загострення нападів та мати тяжкі наслідки як для жінки, так і для дитини.
Ризик виникнення вроджених аномалій у дітей, матері яких лікувалися проти- епілептичними лікарськими засобами, вищий порівняно з таким у загальній популяції приблизно на 3 %. Найпоширенішими дефектами, про які повідомлялося, є розщілина губи (заяча губа), вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Ризик виникнення вроджених вад вищий при комбінованій протиепілептичній терапії порівняно з монотерапією, тому слід, де це можливо, використовувати монотерапію.
Ризик, пов'язаний із застосуванням ламотриджину.
За доступними постмаркетинговими даними з кількох проспективних реєстрів з участю понад 2000 жінок, які отримували монотерапію ламотриджином у І триместрі вагітності, загалом не було свідчень відчутного збільшення ризику виникнення більшості вроджених вад розвитку, однак за даними обмеженої кількості реєстрів повідомлялося про збільшений ризик виникнення такої вродженої вади, як ізольована розщілина ротової порожнини. За доступними даними контрольованих досліджень не було продемонстровано збільшення ризику розвитку ізольованої розщілини ротової порожнини порівняно з іншими вадами після застосування ламотриджину. У разі необхідності терапії ламотриджином у період вагітності слід застосовувати найменші можливі терапевтичні дози.
Даних про застосування ламотриджину при комбінованій терапії недостатньо, щоб зробити висновок, чи має ламотриджин вплив на ризик виникнення вад розвитку, асоційованих з іншими препаратами.
Як і інші препарати, ламотриджин слід призначати у період вагітності тільки у випадку, якщо очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода.
Ламотриджин має слабкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу і тому теоретично може підвищити ризик порушення ембріонального розвитку шляхом зменшення рівня фолієвої кислоти (див. розділ «Особливості застосування»). Тому слід зважити на необхідність прийому фолієвої кислоти при плануванні та у ранні строки вагітності.
Фізіологічні зміни під час вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Були випадки зменшення рівня ламотриджину у період вагітності, що потенційно збільшували ризик втрати контролю за нападами. Після народження дитини рівень ламотриджину може швидко збільшитися з потенційним ризиком виникнення дозозалежних побічних реакцій. Тому рівень ламотриджину у сироватці крові слід перевіряти перед, у період вагітності та після пологів. У разі необхідності дозу ламотриджину слід модифікувати для підтримки концентрації ламотриджину у сироватці крові на тому рівні, що був до вагітності, або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні реакції після народження дитини.
Період годування груддю.
Повідомлялося, що ламотриджин виділяється у грудне молоко у варіабельних концентраціях. При цьому рівень ламотриджину у немовляти може досягати 50 % відповідного рівня у матері. Тому у деяких дітей, які знаходились на грудному годуванні, рівень ламотриджину у сироватці крові може досягати рівнів, при яких можливий фармакологічний ефект. У зв'язку з цим користь від годування груддю повинна бути порівнянна з можливим ризиком виникнення побічних реакцій у дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У період лікування Ламотрином можливі запаморочення та диплопія. Пацієнти повинні оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином та проконсультуватися з лікарем стосовно можливості керування автомобілем і роботи з рухомими механізмами на тлі прийому Ламотрину, оскільки реакція на лікування протисудомними препаратами характеризується індивідуальними відмінностями.
Спосіб застосування та дози.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу і темп подальшого підвищення дози Ламотрину при лікуванні хворих на епілепсію і біполярні розлади не слід перевищувати.
Епілепсія.
Після досягнення контролю нападів прийом допоміжних препаратів можна припинити і продовжити монотерапію Ламотрином.
Дорослі та діти віком від 12 років.
Рекомендована схема лікування епілепсії Ламотрином для дорослих і дітей віком від 12 років наведена у таблиці 1.
Таблиця 1
Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих і дітей віком від 12 років
Режим лікування | І-ІІ тиждень | ІІІ-І V тиждень | Підтримуюча терапія | |
Монотерапія | 25 мг 1 раз/добу | 50 мг 1 раз/добу | 100-200 мг/добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням добової дози на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до отримання терапевтичного ефекту. У деяких випадках для досягнення терапевтичного ефекту необхідна доза – 500 мг/добу | |
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незалежно від інших супутніх препаратів | 25 мг через день (тобто 12,5 мг/добу) | 25 мг 1 раз/добу | 100-200 мг/добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25-50 мг кожні 1-2 тижні | |
Комбінована терапія без вальпроату натрію | Ця схема лікування повинна застосовуватися з: - фенітоїном, - карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 50 мг 1 раз/добу | 100 мг на добу за 2 прийоми | 200-400 мг/добу (за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози максимум на 100 мг кожні 1-2 тижні. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза – 700 мг/добу |
Ця схема лікування повинна застосовуватися разом з іншими препаратами, які істотно не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | 25 мг 1 раз/добу | 50 мг 1 раз/добу | 100-200 мг/добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози максимум на 50-100 мг кожні 1-2 тижні | |
Діти віком від 2 до 12 років.
Рекомендована схема лікування епілепсії Ламотрином для дітей віком від 2 до 12 років наведена у таблиці 2.
Таблиця 2
Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей віком від 2 до 12 років
Режим лікування | І-ІІ тиждень | ІІІ-І V тиждень | Підтримуюча доза | |
Монотерапія типових малих епілептичних нападів | 0,3 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) | 0,6 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) | 1-10 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні. Для деяких пацієнтів може знадобитися вища доза. Максимальна доза – 200 мг/добу | |
Комбінована терапія з вальпроатом натрію незалежно від інших супутніх препаратів | 0,15 мг/кг маси тіла на добу (за 1 прийом) | 0,3 мг/кг маси тіла на добу (за 1 прийом) | 1-5 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні. Максимальна доза – 200 мг/добу | |
Комбінована терапія без вальпроату натрію | Схема лікування при одночасному прийомі з: - фенітоїном, - карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 0,6 мг/кг маси тіла на добу (2 прийоми) | 1,2 мг/кг маси тіла на добу (2 прийоми) | 5-15 мг/кг маси тіла на добу (за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 1,2 мг/кг маси тіла на добу кожні 1-2 тижні. Максимальна доза – 400 мг/добу |
Ця схема лікування повинна застосовуватись щодо інших препаратів, які суттєво не індукують чи пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | 0,3 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) | 0,6 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) | 1-10 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 0,6 мг/кг маси тіла на добу кожні 1-2 тижні. Максимальна доза – 200 мг/добу | |
Для правильного розрахування підтримуючої дози необхідно систематично контролювати масу тіла дитини і коригувати дози відповідно до маси тіла. Для дітей, маса тіла яких не дозволяє призначити таблетки 25 мг, слід рекомендувати застосування іншої лікарської форми.
Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку ж схему лікування, як і для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.
Діти віком до 2 років .
Достатня інформація щодо застосування ламотриджину для лікування дітей віком до 2 років відсутня, тому препарат не рекомендується застосовувати у цій віковій категорії.
Загальні рекомендації для лікування епілепсії.
При припиненні застосування супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів при лікуванні ламотриджином слід зважити на ефект, що може виникнути при цьому на фармакокінетику ламотриджину.
Біполярні розлади.
Дорослі. Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих з біполярними розладами наведена в таблиці 3.
Таблиця 3
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих з біполярними розладами
Режим лікування | І-ІІ тиждень | ІІІ-І V тиждень | V тиждень | Стабілі зуюча доза* ( VI тиждень) |
Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, з вальпроатом | 25 мг через день | 25 мг 1 раз/добу | 50 мг 1 раз/добу або за 2 прийоми | 100 мг/добу за 1 або 2 прийоми (максимальна добова доза – 200 мг) |
Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Ця схема лікування повинна застосовуватися з: - фенітоїном, - карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примідоном або іншими індукторами глюкуронізації амотриджину | 50 мг 1 раз/добу | 100 мг/добу за 2 прийоми | 200 мг/добу за 2 прийоми | 300 мг/добу на VI тиждень, підвищуючи до 400 мг/добу у разі необхідності на VII тиждень за 2 прийоми |
Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують чи пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | 25 мг 1 раз/добу | 50 мг/добу за 1 або 2 прийоми | 100 мг/добу за 1 або 2 прийоми | 200 мг/добу (однак приймали дози від 100 до 400 мг/добу) за 1 або 2 прийоми |
* Стабілізуюча доза може бути змінена залежно від клінічного ефекту.
Слід дотримуватися наведеного у таблиці 3 перехідного режиму дозування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення стабілізуючої дози впродовж 6 тижнів, після чого прийом інших психотропних та/або протиепілептичних препаратів може бути припинений у випадку клінічної доцільності. Схема відміни інших психо-тропних або протиепілептичних засобів при біполярних розладах наведена у таблиці 4.
Таблиця 4
Стабілізуюча доза ламотриджину при біполярних розладах з наступним припиненням прийому супутніх психотропних або протиепілептичних препаратів
Режим лікування | I тиждень | II тиждень | III тиждень |
З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату | Подвоїти стабілізуючу дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень (за 1 тиждень з 100 мг/добу до 200 мг/добу) | Підтримувати цю дозу 200 мг/добу (за 2 прийоми)* | |
З подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози. Ця схема лікування повинна застосовуватися з: - фенітоїном, - карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 400 мг | 300 мг | 200 мг |
300 мг | 225 мг | 150 мг | |
200 мг | 150 мг | 100 мг | |
З подальшим припиненням прийому інших препаратів, які суттєво не пригнічують чи індукують глюкуронізаціюламотриджину | Підтримуюча доза 200 мг/добу за 2 прийоми (від 100 до 400 мг) | ||
* Доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг/добу.
Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, однак на підставі даних щодо взаємодії лікарських засобів може бути рекомендована така схема (таблиця 5).
Таблиця 5
Зміна доз ування л амотри джину для пац іє нт і в з б і полярн и ми р озладами при до датковому призначенні інших препарат і в
Режим лікування | П ідтримуюча доза л амо - три джи н у (мг/ добу ) | І тиждень | ІІ тиждень | З ІІІ тижня |
Додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату, залежно від дозиламотриджину | 200 мг | 100 мг | Підтримувати цю дозу (100 мг/добу) | |
300 мг | 150 мг | Підтримувати цю дозу (150 мг/добу) | ||
400 мг | 200 мг | Підтримувати цю дозу (200 мг/добу) | ||
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину хворим, які не приймають вальпроат, і залежно від дози ламотриджину. | 200 мг | 200 мг | 300 мг | 400 мг |
150 мг | 150 мг | 225 мг | 300 мг | |
Цю схему лікування слід застосовувати з: - фенітоїном, - карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 100 мг | 100 мг | 150 мг | 200 мг |
Додаткове призначення інших препаратів, які суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину | Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу) за 2 прийоми (від 100 до 400 мг) | |||
Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, необхідно застосовувати схему лікування, рекомендовану для супутнього застосування вальпроату.
Припинення прийому ламотриджину пацієнтам з біполярними розладами.
Не відзначалось підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату порівняно з плацебо. Тому припинити прийом препарату можна одразу без поступового зменшення дози.
Жінки, які приймають гормональні контрацептиви.
а) Початок лікування ламотриджином для пацієнтів, які вже приймають гормональні контрацептиви.
Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи до схеми збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшувати за рекомендованою схемою у випадках комбінованої протиепілептичної терапії (див. табл. 1 та табл. 3).
б) Початок курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і які не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде збільшити у два рази. Рекомендується від початку лікування гормональними контрацептивами дозу ламотриджину збільшувати від 50 до 100 мг/добу кожного тижня відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення дози не буде необхідне.
в) Припинення курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде зменшити до 50 %. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до 100 мг кожного тижня (не більше 25 % загальної дози за тиждень) протягом 3 тижнів, якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше.
Повторний початок лікування.
Коли пацієнту, який припинив лікування, призначається повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що існує ризик виникнення висипань через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у п'ять разів час напіввиведення, дозу ламотриджину слід збільшити до підтримуючої дози відповідно до існуючої схеми.
Хворі літнього віку (віком від 65 років).
Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів середнього віку.
Печінкова недостатність.
Початкову дозу, збільшення дози та підтримуючу дозу необхідно зменшити загалом на 50 % у пацієнтів з помірною (шкала Чайлд-П'ю, ступінь В) та на 75 % – з тяжкою (шкала Чайлд-П'ю, ступінь С) печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються згідно з клінічним ефектом.
Ниркова недостатність.
При призначенні хворим із нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. При лікуванні хворих із термінальною стадією ниркової недостатності початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі протиепілептичного лікування, при лікуванні хворих зі значною нирковою недостатністю слід зменшувати підтримуючу дозу ламотриджину.
Діти.
Не застосовувати дітям віком до 2 років.
Ламотрин можна застосовувати для лікування дітей тільки у тому випадку, якщо рекомендовані дози будуть кратні доступним дозам таблеток. При цьому ці дози не повинні перевищувати доз, розрахованих на масу тіла дитини.
Ламотрин непоказаний для застосування дітям з біполярними розладами (див. розділ «Показання»), оскільки ефективність і безпека застосування ламотриджину для лікування пацієнтів з біполярними розладами цієї вікової групи не вивчались та рекомендації щодо режиму дозування надати не можна.
Передозування.
Повідомлялося про випадки гострого передозування при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози, включаючи летальні випадки.
Симптоми: запаморочення, головний біль, сонливість, блювання, атаксія, ністагм, порушення свідомості, великі епілептичні напади, кома, розширення зубця QRS (затримка внутрішньошлуночкової провідності).
Лікування: для зменшення всмоктування препарату рекомендується промивання шлунка і застосування ентеросорбентів. Пацієнта необхідно госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії для проведення відповідної симптоматичної та підтримуючої терапії.
Побічні реакції.
З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірні висипання, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
Імовірність появи висипань, очевидно, тісно пов'язана з високими початковими дозами ламотриджину, надмірно швидкими темпами підвищення доз і з одночасним застосуванням вальпроату.
У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих. У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної дії на препарат у дітей, у яких протягом перших 8 тижнів терапії виникають шкірні висипання та пропасниця.
З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія.
Гематологічні відхилення та лімфаденопатія можуть бути як пов'язані, так і не пов'язані з синдромом гіперчутливості.
З боку імунної системи: синдром гіперчутливості, включаючи гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, порушення з боку печінки та крові, дисеміновану внутрішньосудинну коагуляцію (ДВК) та множинну недостатність органів.
Шкірні висипання можуть бути складовою синдрому гіперчутливості, що виявляється різним ступенем тяжкості, іноді з розвитком ДВК і множинною недостатністю органів.
Важливо пам'ятати, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, гарячка, лімфаденопатія) можуть виникати і при відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів необхідно негайно обстежити хворого і припинити лікування Ламотрином, якщо розвиток симптомів не можна пояснити іншою причиною.
Психічні порушення: дратівливість, агресивність, тик, галюцинації та сплутаність свідомості.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, ністагм, тремор, сонливість, безсоння, атаксія, асептичний менінгіт, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз, збільшення частоти судомних нападів.
З боку органів зору: диплопія, завіса перед очима, кон'юнктивіт.
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, сухість у роті.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.
Порушення функції печінки зазвичай пов'язані з реакціями гіперчутливості, але описані окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: симптоми системного червоного вовчака, артралгія.
Загальні порушення: підвищена стомлюваність, біль, біль у спині.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1, 3 або 6 блістерів у пачці картонній.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Фарма Старт».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.
ЛАМОТРИГИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа