ЛАНТУС р-р д/ин. 100 МЕ/мл фл. 10 мл №1

Для медицинского использования препарата

Lantus ^{T ®}

( Lantus ^{T ®} )

Хранилище:

Активное вещество: гларгин инсулин;

1 мл инъекционного раствора содержит 3,6378 мг инсулина Gargin, что эквивалентно 100 единицам. Инсулиновый гларгин;

1 картридж содержит 3 мл раствора для инъекции, соответствующего 300 единицам. Инсулиновый гларгин;

1 бутылка содержит 10 мл раствора для впрыска, соответствующего 1000 единиц. Инсулин Гларгин

Эксципиенты:

Для раствора для инъекции в картриджах 3 мл : хлорид цинка, мкзол, глицерин (85 %), концентрация соляной кислоты, гидроксид натрия, вода для инъекции.

Для раствора для инъекции в флаконе 10 мл:

Хлорид цинка, мкзол, полисорбат 20, глицерин (85 %), концентрация соляной кислоты, гидроксид натрия, вода для инъекции.

Дозировка формы. Решение для инъекции.

Фармакотерапевтическая группа. Длинные инсулины и аналоги для инъекции.

ATS A10A E04 Код.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение диабета у взрослых, подростков и детей в возрасте 2 лет.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному веществу или к любому вспомогательному веществу, которая является частью препарата.

Метод администрирования и доз.

Дозировка

Lantus ^® содержит инсулиновый гларгин, длинный аналог инсулина. Препарат вводится один раз в день в любое время дня, но каждый раз в одно и то же время.

Дозировка Lantus ^® (доза и введение) следует выбрать индивидуально. Пациенты с ^{диабетом} II типа II также могут использоваться одновременно с пероральными антидиабетическими препаратами. Сила этого лекарственного продукта экспрессируется в единицах. Эти единицы используются исключительно для Lantus ^® и отличаются от MO или единиц, что выражает силу действия других инсулина -аналогов (см. Раздел «Фармакологические свойства»).

Дети и подростки

Безопасность и эффективность инсулина Lantus ^® были доказаны при использовании у подростков и детей в возрасте 2 лет (см. Раздел «Фармакологические свойства»). Lantus ^® не изучался у детей в возрасте до 2 лет.

Пожилые пациенты (более 65 лет)

У пожилых людей ухудшение функции почек, связанное с возрастом, может привести к постоянному снижению потребности в инсулине.

Почечная недостаточность

У пациентов с почечной недостаточностью необходимость инсулина может быть уменьшена из -за ослабления метаболизма инсулина.

Отказ печени

У пациентов с печеночной недостаточностью необходимость в инсулине может быть уменьшена из -за снижения способности глюконеогенеза и медленного метаболизма инсулина.

Переход от других инсулинов к Lantus ^®

При переходе от схем обработки инсулина среднего инсулина или длительного действия на лечение лечения Lantus ^® может возникнуть необходимость в изменении дозы базального инсулина, а также при коррекции сопутствующей антидибетической терапии (дозы и времени введения дополнительных (регулярных) инсулина или аналогов действий или доз пероральных антидиабетических препаратов).

Чтобы снизить риск гипогликемии в ночные или ранние утренние часы, пациенты, которые изменяют использование базального инсулина из двойного введения инсулина путем отдельного введения Lantus ^® , должны снизить дозу базального инсулина на 20-30 % в течение первых недель лечения Анкет

В течение этого периода снижение дозы должно быть, по крайней мере, частично компенсировано увеличением дозы инсулина, введение которой связано с едой. После этого периода режим дозировки должен регулироваться индивидуально.

Как и в случае с другими аналогами инсулина, пациенты, получающие высокие дозы инсулина из -за наличия антител к человеческому инсулину, при переходе на Lantous ^® может улучшить реакцию организма на введение инсулина.

Рекомендуется тщательно контролировать метаболические параметры во время перехода к другому препарату и в течение первых недель.

Улучшение метаболического контроля и связанное с этим повышение чувствительности к инсулину может потребовать дополнительной коррекции дозировки. Коррекция дозы также может потребоваться, например, при изменении массы тела или изменении его образа жизни, изменяя время суток при введении инсулина, или в случае других факторов, которые способствуют повышению тенденции к развитию гипо- или гипергликемии (см. Раздел «Особенности приложения»).

Метод администрирования

Lantus ^® следует вводить подкожно.

Lantus ^® не может быть введен внутривенно. Длительное действие Lantus ^® вызвано его введением в подкожный жир. Внутривенное введение нормальной подкожной дозы может привести к тяжелой гипогликемии.

Не существует клинически значимой разницы в уровнях инсулина или глюкозы в сыворотке после введения Lantus ^® в область брюшной полости, площадь дельтовидной мышцы или бедра. При каждой последующей инъекции место впрыска следует изменять каждый раз в рамках тела, рекомендованной для введения инсулина.

Lantus ^® не может быть смешан с каким -либо другим инсулином или разбавлена. При смешанном или разбавленном профиль препарата может измениться со временем. Кроме того, смешивание с другими инсулинами может привести к осадкам.

Шприц для инсулина

Картриджи Lantus ^® предназначены только для использования только в Optipen, ClickStar, AutoPane 24, Tactype или AllStar ^TM .

Шприцы должны использоваться в соответствии с рекомендациями, предоставленными производителем устройства впрыска.

Инструкции производителя следует строго следовать, чтобы использовать шприц во время заправки картриджа, прикрепления иглы и впрыска инсулина.

Если шприц инсулина поврежден или не работает должным образом (из -за механических дефектов), он должен быть уничтожен и вместо этого новая ручка шприца.

В случае неисправности шприца (см. Инструкции по шприце), решение для картриджа может быть напечатано в шприце (что подходит

100 единиц/мл) и сделайте инъекцию.

Картридж

Перед тем, как вставить картридж в шприц, он должен поддерживать 1-2 часа при комнатной температуре. Проверьте картридж перед его использованием. Он может использоваться только тогда, когда раствор в нем прозрачен, бесцветный, без видимых твердых частиц и имеет такую ​​же консистенцию, что и вода. Поскольку LANTUS ^® является решением, он не требует ресурса перед использованием.

Все пузырьки воздуха должны быть удалены из картриджа перед инъекцией (см. Инструкции по шприце). Не разрешено снова заполнять пустые картриджи.

Перед каждой инъекцией инсулиновая метка должна быть проверена, чтобы избежать ложного введения другого инсулина инсулина инсулина (см. Специальные меры безопасности).

Бутылка

Проверьте бутылку перед использованием. Он может использоваться только тогда, когда раствор в нем прозрачен, бесцветный, без видимых твердых частиц и имеет такую ​​же консистенцию, что и вода.

Поскольку LANTUS ^® является решением, он не требует ресурса перед использованием.

Перед каждой инъекцией инсулиновая метка должна быть проверена, чтобы избежать ложного введения другого инсулина инсулина инсулина (см. Специальные меры безопасности).

Неблагоприятные реакции.

Гипогликемия обычно является наиболее распространенной побочной реакцией, наблюдаемой во время терапии инсулином. Это происходит, когда введенная доза инсулина превышает необходимость в нем.

Табличный список побочных реакций

Нежелательные реакции, связанные с использованием препарата, наблюдаемого во время клинических испытаний, приводятся ниже органами и системами, чтобы уменьшить частоту (очень часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - <1/10); нечасто ( ≥ 1/1 000 - <1/100); редко (≥ 1/10 000 - <1/1 000); очень редко (<1/10 000).

В каждой из этих групп даются побочные реакции, чтобы снизить их серьезность.

Описание отдельных побочных реакций

Метаболические и пищевые расстройства

Тяжелые эпизоды гипогликемии, особенно если они возникают неоднократно, могут вызвать повреждение нервной системы. Длительная или тяжелая гипогликемия может быть угрозой для жизни пациента.

У многих пациентов появление симптомов, которые указывают на недостаточное количество глюкозы в ткани мозга (нейрогликопения), предшествует признакам адренергической контррегуляции. Как правило, чем более и быстрее уровень сахара в крови уменьшается, тем более выражено явление адренергической контррегуляции и его симптомов.

Расстройства иммунной системы

Аллергические реакции непосредственного типа на инсулин редко встречаются. Проявления таких реакций на инсулин (включая гларгин инсулина) или на вспомогательных веществах могут быть, например, генерализованные кожные реакции, ангиоротический отеки, бронхопазм, гипотония и шок, которые могут быть угрозой для жизни пациента.

Введение инсулиновых препаратов может вызвать антитела к нему. Во время клинических испытаний у пациентов, которые получали лечение NPX с помощью инсулина и инсулинового гларгина, образование антител, которые реагируют с человеческим инсулином и инсулином гларгином на той же частоте. В редких случаях наличие антител к инсулину может потребоваться коррекция дозы для предотвращения гипо- или гипергликемии.

Расстройства по органам зрения

Значительное изменение глюкозы в крови может вызвать временные нарушения зрения из -за временных изменений в индексе преломления Turgor и Lins.

Риск прогрессирования диабетической ретинопатии уменьшается при длительной нормализации глюкозы в крови. Однако интенсификация инсулиновой терапии с резким улучшением гликемического контроля может сопровождаться временным ухудшением диабетической ретинопатии. Пациенты с пролиферативной ретинопатией, особенно у пациентов, которые не выполняли фотокоагуляцию, эпизоды тяжелой гипогликемии может привести к временной потере зрения.

Расстройства кожи и подкожные ткани

Как и в случае использования любых других препаратов инсулина, в месте инъекции может возникнуть липодистрофия, что приводит к скорости поглощения инсулина в месте инъекции. Постоянное изменение в месте инъекции в отдельной инъекции может помочь уменьшить эти явления или предотвратить их внешний вид.

Нарушение общего состояния и реакции в месте инъекции

Реакции, которые возникают в месте инъекции, включают покраснение кожи, боль, зуд, крапивница, отек или воспаление. Большая часть легкой инсулиновой реакции, возникающей при введении препарата, обычно проходит от нескольких дней до нескольких недель.

Иногда инсулин может привести к задержке натрия и набуханию, особенно в тех случаях, когда из -за повышенной интенсивности инсулиновой терапии улучшается гликемический контроль, что раньше не было достаточным.

Дети

В целом, профиль безопасности детей и подростков (до 18 лет) ничем не отличается от его профиля безопасности у взрослых пациентов.

Отчеты о побочных реакциях, полученных во время наблюдения после маркетинга, относительно чаще сообщают о возникновении реакций в месте введения препарата (боль в месте введения препарата, реакции в месте введения препарата), а также кожные реакции (сыпь, крапивница) у детей и подростков (≤18 лет) по сравнению со взрослыми.

Клинические исследования по безопасности использования препарата у детей в возрасте до 2 лет отсутствуют.

Подозреваемые подозреваемые реакции

Отчет о подозрении на побочные реакции после одобрения лекарственного продукта является важной процедурой. Это позволяет постоянно мониторинг соотношения «выгоды/риска» этого лекарственного продукта. Медицинские работники просят сообщить обо всех подозреваемых побочных реакциях через национальные сообщения.

Передозировка.

Симптомы

Передозировка инсулина может привести к тяжелой, а иногда и длительной гипогликемии, которая может быть опасной для жизни пациента.

Уход

Тяжелые случаи гипогликемии обычно могут быть скорректированы путем устного использования углеводов. Вам также может понадобиться коррекция дозы и изменения в питании или физической активности.

Более тяжелые эпизоды гипогликемии, которые сопровождаются комой, судорогами или неврологическими расстройствами, требуют внутримышечного/подкожного введения глюкагона или внутривенного введения концентрированного раствора глюкозы. Поскольку гипогликемия может повторяться даже после явного улучшения в клиническом состоянии пациента, необходимыми измерениями являются длительные приеме углеводов и мониторинг пациента.

Используйте во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность. В ходе контролируемых клинических испытаний для использования Glargin Inulin во время беременности нет клинических данных, полученных во время контролируемых клинических испытаний для использования Glargin Inulin. Несколько данных об использовании этого препарата беременным женщинам (есть данные о 300-1000 случаях беременности), полученные во время после маркировки, показывают, что инсулиновая гларгин не оказывает неблагоприятного воздействия на беременность и не вызывает развития развития плода. Новорожденный и не токсичный эффект на это. Исследования лабораторных животных не обнаружили признаков репродуктивной токсичности. Lantus ^® может быть назначен во время беременности, если это необходимо.

Пациенты с диабетом, которые произошли до беременности или с гестационным диабетом в течение периода беременности, очень важно поддерживать надлежащий метаболический мониторинг. Необходимость инсулина может быть уменьшена в течение первого триместра беременности и, как правило, растут во время триместра II и III. Сразу после родов, необходимость в инсулине быстро уменьшается (увеличивает риск гипогликемии). Следовательно, тщательный контроль уровня глюкозы в крови очень важен.

Грудное вскармливание. До сих пор неизвестно, проникает ли инсулин Гаргином в грудное молоко у людей. Появление каких -либо метаболических эффектов, вызванных проникновением гларгина инсулина в организм новорожденного/младенца с грудным молоком, не ожидается, поскольку инсулиновый гларгин является пептидом, который разделен на аминокислоты в желудочно -кишечном тракте. Тем не менее, женщинам может потребоваться коррекция дозы и диета во время грудного вскармливания.

Репродуктивная функция. Исследования лабораторных животных не обнаружили прямого вредного воздействия на репродуктивную функцию.

Дети.

Безопасность и эффективность Lantus ^® созданы у детей в возрасте 2 лет и старше.

Особенности приложения.

Lantus ^® не является препаратом для лечения диабетического кетоацидоза. Вместо этого в таких случаях рекомендуется внутривенное введение обычного (регулярного) инсулина.

Если лечение не достигает достаточного контроля уровня глюкозы или существует тенденция к увеличению эпизодов гипо- или гипергликемии, перед изменением дозировки лекарственного средства, необходимо проверить, назначается ли пациенту назначенную режим лечения, инъекция участки, надлежащая техника впрыска, а также оценивают другие важные факторы, которые влияют на эффективность лечения.

Перевод пациента в другой тип или марку инсулина должна происходить под тщательным медицинским наблюдением. Изменения в силе действий, бренд (производитель), типа (обычный, NPH, Lente, длительное действие и т. Д.), Происхождение (животное, человеческое, человеческое аналог инсулина) и/или метод производства могут привести к необходимости изменения доза инсулина.

Введение инсулиновых препаратов может привести к образованию антител к нему. В редких случаях наличие антител к инсулину может потребоваться коррекция дозы для профилактики гипо- или гипергликемии (см. Раздел «Побочные реакции»).

Гипогликемия

Время, в которое развивается гипогликемия, зависит от профиля действия используемого инсулина и, следовательно, может измениться при изменении лечения. Из -за более стабильного потребления базального инсулинового тела использование Lantus ^® следует ожидать, что будет иметь более низкую вероятность гипогликемии ночью, в то время как в ранние утренние часы гипогликемия более вероятна.

Дотримуватися особливої обережності і посилено контролювати рівень глюкози у крові необхідно тим пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними з клінічної точки зору, як, наприклад, пацієнтам з вираженим стенозом коронарних артерій та кровоносних судин, що постачають кров`ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень гіпоглікемії), а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, особливо тим з них, яким не проводилася фотокоагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти).

Пацієнтам необхідно знати про те, що за певних обставин перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть бути менш помітними. Симптоми, що вказують на розвиток гіпоглікемії, можуть змінюватися, ставати менш вираженими або бути взагалі відсутніми у пацієнтів, які належать до певних груп ризику. Серед них хворі:

У таких ситуаціях може виникати тяжка гіпоглікемія (можливо, із втратою свідомості) ще до того, як пацієнт зрозуміє, що у нього знизився рівень глюкози у крові.

Оскільки інсулін гларгін при підшкірному введенні діє впродовж тривалого періоду часу, це може призвести до того, що для нормалізації глікемічного стану вимагатиметься більше часу.

Якщо у хворого спостерігається нормальний чи знижений рівень глікозильованого гемоглобіну, це може вказувати на виникнення у нього періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії.

Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії дуже важливими є дотримання пацієнтом режиму дозування препарату і харчування, правильне введення інсуліну, а також поінформованість хворого стосовно симптомів гіпоглікемії. Існує ряд факторів, які підвищують схильність до виникнення гіпоглікемії та вимагають ретельного спостереження за станом хворого, а іноді і корекції дози препарату. До них належать:

Супутні захворювання

Наявність супутнього захворювання вимагає посилення контролю за метаболічними показниками. У багатьох випадках показане проведення аналізу сечі на присутність кетонових тіл та часто виникає необхідність у корекції дози інсуліну. Потреба в інсуліні нерідко може зростати. Пацієнти, хворі на діабет 1 типу, повинні продовжувати регулярно споживати хоча б невелику кількість вуглеводів, навіть якщо вони здатні приймати лише незначну кількість їжі або зовсім не можуть приймати їжу, або у них виникає блювання. Їм ніколи не слід припиняти застосування інсуліну повністю.

Шприц-ручки, придатні для картриджів Лантус ^®

Картриджі інсуліну Лантус ^® слід використовувати лише у наступних шприц-ручках: OптіПен, КлікСтар, Аутопен 24, Тактіпен або AllStar ^TM . Їх не можна застосовувати у інших шприц-ручках багаторазового використання, оскільки точність дозування була визначена тільки для вказаних шприц-ручок. Не усі з цих шприц-ручок можуть продаватися у вашій країні.

Помилкове введення іншого препарату

Надходили повідомлення про помилкове введення препаратів, коли замість інсуліну гларгіну випадково вводили інші інсуліни, зокрема інсуліни короткої дії. Перед кожною ін'єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні, щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну гларгіну інших інсулінів.

Комбінація препарату Лантус ^® з піоглітазоном

Про випадки серцевої недостатності повідомлялося при застосуванні піоглітазону у поєднанні з інсуліном, особливо у пацієнтів, які мали фактори ризику розвитку серцевої недостатності. Це слід враховувати при розгляді можливості проведення лікування комбінацією піоглітазону та препарату Лантус ^® . При застосуванні цієї комбінації пацієнти мають бути під наглядом через можливість виникнення ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла і набряку. При будь-якому погіршенні кардіологічних симптомів застосування піоглітазону необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції можуть порушуватися внаслідок виникнення гіпоглікемії чи гіперглікемії або, наприклад, унаслідок зорових розладів. Це може бути небезпечним у тих ситуаціях, коли ці якості є особливо важливими (наприклад, під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами).

Пацієнтам необхідно порадити вживати необхідних запобіжних заходів з метою уникнення гіпоглікемії під час керування транспортним засобом. Це є особливо важливим для тих пацієнтів, у яких перші ознаки розвитку гіпоглікемії є слабко вираженими або взагалі відсутні, а також для хворих, у яких гіпоглікемія виникає досить часто. Слід ретельно зважити, чи варто сідати за кермо або працювати з механізмами у такому стані.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Існує ряд речовин, які впливають на метаболізм глюкози, а отже, їх застосування може вимагати корекції дози інсуліну гларгіну.

До речовин, які можуть посилювати цукрознижуючий ефект інсуліну та збільшувати схильність до виникнення гіпоглікемії, належать пероральні протидіабетичні лікарські засоби, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні протимікробні засоби.

До речовин, які можуть послаблювати цукрознижуючий ефект інсуліну, належать кортикостероїди, даназол, діазоксид, сечогінні засоби, глюкагон, ізоніазид, естрогени та прогестогени, похідні фенотіазину, соматропін, препарати-симпатоміметики (наприклад, епінефрин (адреналін), сальбутамол, тербуталін), гормони щитоподібної залози, атипові антипсихотичні лікарські засоби (наприклад, клозапін та оланзапін) та інгібітори протеаз.

Бета-блокатори, клонідин, солі літію або алкоголь можуть як посилювати, так і послаблювати цукрознижуючий ефект інсуліну. Пентамідин може викликати гіпоглікемію, після якої іноді настає гіперглікемія.

Крім того, під дією симпатолітичних засобів, таких як бета-блокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, ознаки адренергічної контррегуляції можуть слабшати або зовсім зникати.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка .

Інсулін гларгін розроблений як аналог інсуліну людини, який має низьку розчинність у нейтральному середовищі. У препараті Лантус ^® він є повністю розчинним завдяки кислому середовищу розчину для ін'єкцій (рН 4). Після введення у підшкірні тканини кислий розчин нейтралізується, що призводить до виникнення мікропреципітатів, з яких постійно вивільняється невелика кількість інсуліну гларгіну, що забезпечує плавний (без піків) та передбачуваний профіль кривої залежності «концентрації-час», а також більш тривалу дію препарату.

Інсулін гларгін метаболізується до 2 активних метаболітів – M1 та M2 (див. розділ «Фармакокінетика»).

Зв'язування з інсуліновим рецептором: Результати досліджень in vitro свідчать про те, що афінність інсуліну гларгіну та його метаболітів M1 і M2 до інсулінового рецептору людини подібна до афінності людського інсуліну.

Зв'язування з рецептором ІФР-1 (інсуліноподібного фактору росту 1): афінність інсуліну гларгіну до рецептору ІФР-1 приблизно у 5-8 разів вища за афінність людського інсуліну (але приблизно у 70-80 разів нижча, ніж афінність ІФР-1 до цього рецептору), у той час як метаболіти M1 і M2 зв'язуються з рецептором ІФР-1 з афінністю, дещо нижчою за афінність людського інсуліну.

Загальна терапевтична концентрація інсуліну (інсуліну гларгіну та його метаболітів), що визначалася у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, була значно нижчою за ту, яка була б необхідною для напівмаксимального зв'язування з рецептором ІФР-1 та для наступної активації мітогенно-проліферативного механізму, який запускається рецептором ІФР-1. Ендогенний ІФР-1 у фізіологічних концентраціях може активувати мітогенно-проліферативний механізм; проте терапевтичні концентрації інсуліну, які використовуються при інсулінотерапії, в тому числі при терапії інсуліном Лантус ^® , значно нижчі за фармакологічні концентрації, необхідні для активації ІФР-1-опосередкованого механізму.

Найважливішою дією інсуліну, у тому числі інсуліну гларгіну, є регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують рівень глюкози в крові за рахунок стимуляції його споживання периферичними тканинами, зокрема скелетними м'язами та жировою тканиною, а також пригнічення утворення глюкози у печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах та протеоліз, одночасно посилюючи синтез білка.

Клініко-фармакологічні дослідження довели еквівалентність однакових доз інсуліну гларгіну та інсуліну людини після внутрішньовенного введення цих препаратів. Як і при застосуванні будь-яких інсулінів, на характер дії інсуліну гларгіну у часі можуть впливати фізична активність та інші чинники.

Дослідження із застосуванням методу фіксації еуглікемічного стану, які проводилися на здорових особах і хворих на цукровий діабет І типу, продемонстрували, що, на відміну від НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна) інсуліну людини, початок дії інсуліну гларгіну після підшкірного введення настає пізніше, препарат діє плавно, не викликаючи появи піків концентрації глюкози у крові, а тривалість його дії пролонгована.

Результати одного з досліджень серед пацієнтів наведені на графіку нижче.

Профіль активності у хворих на цукровий діабет І типу

Час (години), який пройшов після підшкірної ін'єкції

Кінець періоду спостереження

*- визначена як кількість глюкози, введеної інфузійно для підтримки постійного рівня глюкози у плазмі крові (щогодинні середні показники).

Більша тривалість дії підшкірно введеного інсуліну гларгіну безпосередньо пов'язана із повільнішою абсорбцією, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу. Характер дії у часі інсуліну та його аналогів, таких як інсулін гларгін, може мати значну міжіндивідуальну та інтеріндивідуальну варіабельність.

У одному клінічному випробуванні після внутрішньовенного введення інсуліну гларгіну та інсуліну людини симптоми гіпоглікемії або контррегуляції гормональної відповіді були аналогічними у здорових добровольців та хворих на цукровий діабет 1 типу.

Вплив інсуліну гларгіну (який вводили 1 раз на добу) на перебіг діабетичної ретинопатії оцінювався під час відкритого п'ятирічного випробування, препаратом порівняння у якому слугував НПХ інсулін (вводився два рази на добу), що проводилося серед 1024 пацієнтів, хворих на цукровий діабет ІІ типу, у яких спостерігалося прогресування ретинопатії на 3 та більше пункти за шкалою, що застосовувалася у дослідженні «Раннє лікування діабетичної ретинопатії» (Early Treatment Diabetic Retinopathy Study (ETDRS)). Прогресування оцінювалося за допомогою фотографування очного дна. Статистично значущої різниці між прогресуванням діабетичної ретинопатії при введенні інсуліну Лантус ^® та НПХ інсуліну не було виявлено.

Дослідження ORIGIN (Outcome Reduction with Initial Glargine INtervention, «Зниження ризику несприятливих клінічних наслідків при первинному призначенні гларгіну») було багатоцентровим, рандомізованим дослідженням з факторіальним дизайном 2x2, що проводилося за участю 12 537 пацієнтів з високим серцево-судинним (СС) ризиком, у яких спостерігалася порушена глікемія натще (ПГН) або порушена толерантність до глюкози (ПТГ) (12% учасників) чи цукровий діабет 2 типу, з приводу якого вони отримували ≤1 пероральний протидіабетичний препарат (88% учасників). Учасники дослідження були рандомізовані (1:1) для отримання або інсуліну гларгіну (n=6264), доза якого титрувалася до досягнення рівня глюкози в плазмі крові натще ≤95 мг/дл (5,3 ммоль/л) або стандартної терапії (n=6273).

Першим показником у складі комбінованої первинної кінцевої точки був час до першого настання смерті з СС причин, нефатального інфаркту міокарда (ІМ) або нефатального інсульту, а другим показником у складі комбінованої первинної кінцевої точки був час до першого настання будь-якої з цих подій комбінованої первинної кінцевої точки або проведення процедури реваскуляризації (коронарних, сонних або периферичних судин) або госпіталізації з приводу серцевої недостатності.

До вторинних кінцевих точок належали смертність з усіх причин і комбінована кінцева точка мікроваскулярних подій.

Інсулін гларгін не змінював відносний ризик СС захворювань і смерті з СС причин у порівнянні зі стандартною терапією. Не було відмічено різниці між інсуліном гларгіном і стандартною терапією за обома показниками у складі комбінованої первинної кінцевої точки; за жодною складовою кінцевої точки, що включає ці несприятливі клінічні наслідки; за смертністю з усіх причин; або за комбінованою кінцевою точкою мікроваскулярних подій.

Середня доза інсуліну гларгіну у кінці дослідження становила 0,42 Од/кг. На початку дослідження середній показник HbA1c в учасників становив 6,4%, а на фоні досліджуваного лікування показники HbA1c варіювали від 5,9 до 6,4% в групі застосування інсуліну гларгіну і від 6,2% до 6,6% в групі застосування стандартної терапії протягом усього періоду спостереження.

Частота виникнення тяжкої гіпоглікемії (представлена у вигляді кількості учасників дослідження, у яких спостерігалися такі епізоди, на 100 пацієнто-років лікування) становила

1,05 в групі застосування інсуліну гларгіну і 0,30 в групі застосування стандартної терапії, а частота підтверджених епізодів нетяжкої гіпоглікемії становила 7,71 в групі застосування інсуліну гларгіну і 2,44 в групі застосування стандартної терапії. Протягом цього 6-річного дослідження у 42% пацієнтів в групі застосування інсуліну гларгіну взагалі не спостерігалося епізодів гіпоглікемії.

На останньому візиті, виконаному на фоні досліджуваного лікування, спостерігалося підвищення маси тіла від вихідного рівня в групі застосування інсуліну гларгіну в середньому на 1,4 кг і її зниження в середньому на 0,8 кг в групі застосування стандартної терапії.

Діти та підлітки

Під час рандомізованого контрольованого клінічного дослідження діти (віком від 6 до 15 років), хворі на цукровий діабет 1 типу (n = 349), упродовж 28 тижнів отримували інсулінотерапію у базально-болюсному режимі, при якому перед кожним прийманням їжі вводився звичайний людський інсулін. Інсулін гларгін вводили 1 раз на ніч, а НПХ інсулін вводили 1 або 2 рази на день. У обох групах вплив на рівень глікозильованого гемоглобіну та частоту виникнення гіпоглікемії, що супроводжувалася клінічними проявами, був аналогічним, проте зниження рівня глюкози у плазмі крові натщесерце, порівняно з початковим показником, було більшим у групі, яка отримувала інсулін гларгін, порівняно із групою, що отримувала НПХ. Також у групі, що отримувала інсулін гларгін, тяжкість гіпоглікемії була меншою. 143 пацієнти із тих, що отримували інсулін гларгін під час цього дослідження, продовжили лікування інсуліном гларгіном у межах неконтрольованого продовження цього дослідження, середня тривалість подальшого спостереження у якому становила 2 роки. При продовженні лікування інсуліном гларгіном жодних нових сигналів, які б свідчили про небезпеку, не було отримано.

Також було проведено перехресне порівняльне дослідження інсуліну гларгіну плюс інсулін лізпро та НПХ інсуліну плюс звичайний людський інсулін (кожен вид лікування застосовувався впродовж 16 тижнів випадковим чином) у 26 підлітків, хворих на діабет 1 типу, віком від 12 до 18 років. Як і у описаному вище дослідженні серед дітей, зниження рівня глюкози у крові натщесерце, порівняно з початковим рівнем, було вище у групі, що отримувала інсулін гларгін, порівняно із групою, у якій вводився НПХ інсулін. Зміни рівня HbA1c порівняно з початковим рівнем були аналогічними в обох групах, проте нічні глікемічні показники були статистично значущо вищими у групі, що отримувала інсулін гларгін/інсулін лізпро, ніж у групі НПХ інсулін/звичайний інсулін, при цьому середні найнижчі показники становили 5,4 мМ та 4,1 мМ. Відповідно і частота виникнення нічної гіпоглікемії становила 32% у групі, що отримувала інсулін гларгін/інсулін лізпро, та 52% у групі НПХ інсулін/звичайний інсулін.

Було проведено 24-тижневе дослідження у паралельних групах, в якому взяли участь 125 дітей з цукровим діабетом 1 типу віком від 2 до 6 років, де інсулін гларгін, що призначався один раз на добу вранці, порівнювався із НПХ-інсуліном, що призначався один або два рази на добу у якості базального інсуліну. Учасники обох груп дослідження отримували болюсні ін'єкції інсуліну перед прийомом їжі.

Головна мета дослідження – продемонструвати, що НПХ інсулін принаймні не має переваг перед інсуліном гларгіном стосовно сукупного ризику гіпоглікемій, – досягнута не була, і на фоні застосування інсуліну гларгіну спостерігалася тенденція до збільшення частоти гіпоглікемічних подій [співвідношення частоти в групах застосування інсуліну гларгіну: НПХ (95% ДІ) =

1,18 (0,97-1,44)].

Зміна показників рівнів глікозильованого гемоглобіну та глюкози в крові в обох досліджуваних групах була подібною. Жодних нових даних щодо безпечності досліджуваних препаратів у цьому дослідженні не спостерігалося.

Фармакокінетика.

Порівняння концентрації інсуліну в сироватці крові у здорових осіб та у хворих на цукровий діабет вказувало на більш повільну та тривалішу абсорбцію, а також продемонструвало відсутність піку концентрації після підшкірної ін'єкції інсуліну гларгіну порівняно з НПХ інсуліном людини. Таким чином, отримані концентрації інсуліну гларгіну повністю відповідали профілю фармакодинамічної активності препарату у часі. На графіку, наведеному вище, продемонстрований профіль активності інсуліну гларгіну та НПХ інсуліну у часі.

При введенні інсуліну гларгіну 1 раз на добу рівноважна концентрація досягається вже через

2-4 дні після першої ін'єкції.

При внутрішньовенному введенні періоди напіввиведення інсуліну гларгіну та інсуліну людини були порівнюваними.

Після підшкірної ін'єкції інсуліну Лантус ^® у пацієнтів з цукровим діабетом інсулін гларгін швидко метаболізується на карбоксильному кінці бета-ланцюга з утворенням двох активних метаболітів – M1 (21A-гліцин-інсулін) і M2 (21A-гліцин-дез-30B-треонін-інсулін). У плазмі крові головною циркулюючою сполукою є метаболіт М1. Експозиція М1 зростає пропорційно введеній дозі інсуліну Лантус. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дані свідчать про те, що ефект підшкірної ін'єкції інсуліну Лантус ^® пов'язаний переважно із експозицією М1. Інсулін гларгін та метаболіт М2 у більшості учасників досліджень не виявлялися, а коли їхній вміст можна було визначити, їхні концентрації не залежали від введеної дози інсуліну Лантус ^® .

У клінічних дослідженнях при аналізі підгруп, сформованих за віком і статтю, не було виявлено різниці у показниках безпечності та ефективності між пацієнтами, які отримували інсулін гларгін, та досліджуваною популяцією у цілому.

Діти та підлітки

Фармакокінетика препарату у дітей з цукровим діабетом 1 типу віком від 2 до менш ніж 6 років оцінювалася у одному клінічному дослідженні (див. розділ «Фармакодинаміка»). У дітей, які отримували інсулін гларгін, виконувалося визначення мінімальних рівнів інсуліну гларгіну та його головних метаболітів (М1 і М2) в плазмі крові, за результатами якого було встановлено, що закономірності змін концентрацій в плазмі крові подібні до таких у дорослих, і не було виявлено жодних доказів на користь кумуляції інсуліну гларгіну або його метаболітів при тривалому застосуванні препарату.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дані, отримані у рамках стандартних досліджень з вивчення фармакологічної безпеки, токсичності при багатократному застосуванні препарату, генотоксичності, канцерогенного потенціалу і токсичності для репродуктивної функції, не виявили особливої небезпеки для людини.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або майже безбарвний прозорий розчин.

Несумісність.

Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами. Дуже важливо пересвідчитися в тому, що шприци не містять залишків будь-якого іншого матеріалу.

Термін придатності.

Картриджі – 3 роки.

Флакони – 3 роки.

Термін придатності після першого використання картриджа

Цей лікарський засіб слід зберігати протягом максимум 4 тижнів при температурі не вище +30 °C у захищеному від джерел прямого тепла та прямого світла місці. Ручка з картриджем не повинна зберігатися у холодильнику.

Після кожної ін'єкції шприц-ручку слід знову закривати ковпачком з метою захисту від світла.

Термін придатності після відкриття флакону

Зберігати протягом максимум 4 тижнів при температурі не вище +30 °C в оригінальній упаковці у захищеному від джерел прямого тепла та прямого світла місці. Зберігати флакон у зовнішній картонній упаковці з метою захисту від світла.

Рекомендується зазначати на етикетці дату першого відкриття флакона.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступних для дітей місцях!

Невідкриті картриджі

Зберігати при температурі +2 °C - +8 °C. Не заморожувати!

Не допускати контакту з морозильним відділенням або накопичувачами холоду.

Зберігати картридж у зовнішній картонній упаковці з метою захисту від світла.

Картриджі після першого використання

Умови зберігання дивіться у розділі «Термін придатності».

Невідкриті флакони

Зберігати при температурі +2 °C - +8 °C. Не заморожувати!

Не допускати контакту з морозильним відділенням або накопичувачами холоду.

Зберігати флакон у зовнішній картонній упаковці з метою захисту від дії світла.

Флакони після відкриття

Умови зберігання дивіться у розділі «Термін придатності».

Упаковка.

№ 5: по 3 мл у картриджі; по 5 картриджів у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці;

№1: по 10 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

«Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ», Німеччина/

Sanofi-Aventis Deutschland GmbH, Germany.

Місцезнаходження.

Брюнінгштрассе 50 Н600, H500, H590 65926 Франкфурт-на-Майні, Німеччина/

Bruningstrasse 50 Н600, H500, H590 65926 Frankfurt am Main, Germany.

Власник торгової ліцензії.

ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна.