Личный кабинет
ЛЕВОФТОР раствор для инъекций 5мг/мл 100мл
rx
Код товара: 711005
Производитель: Vem Ilac Sanayi (Турция)
3 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
LEVOFTOR
LEVOFTOR
Место хранения:
Активное вещество: левофлоксацин;
1 мл содержит левофлоксацина полугидрата, что эквивалентно 5 мг левофлоксацина; Вспомогательные вещества: хлорид натрия, соляная кислота, гидроксид натрия, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инфузионный раствор.
Основные физико-химические свойства: прозрачный раствор, зеленовато-желтого цвета, практически без частиц.
Фармакотерапевтическая группа.
Антибактериальные агенты группы хинолонов. Фторхинолоны. ATH ATH J01M A12.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Левофлоксацин - синтетический антибактериальный агент группы фторхинолонов, S-энантиомер рацемического лекарственного средства офлоксацин смеси. В качестве антибактериального препарата из группы фторхинолонов, левофлоксацин действует на ДНК комплекса с ДНК - гиразы и топоизомеразы-IV. Основной механизм резистентности является результатом мутаций в генах Gyr-A. В пробирке существует перекрестной устойчивости между левофлоксацином и другими фторхинолонами.
Краевая. Рекомендуемый Европейский комитет по антимикробной чувствительности (EUCAST) граничные значения MIC для левофлоксацин, отделяющих чувствительные организмы от промежуточно чувствительных микроорганизмов (умеренно резистентных) и промежуточно восприимчивыхов от резистентных микроорганизмов представлены в таблице 1 MIC тестирования (мг / л). Клиническое Краевая EUCAST MIC для левофлоксацина:
Таблица 1
патогены | Чувствительный | резистентный |
энтеробактерии | ≤ 1 мг / л | > 2 мг / л |
Pseudomonas SPP. | ≤ 1 мг / л | > 2 мг / л |
Acinetobacter SPP. | ≤ 1 мг / л | > 2 мг / л |
Staphylococcus SPP. | ≤ 1 мг / л | > 2 мг / л |
S.pneumoniae , 1 | ≤ 2 мг / л | > 2 мг / л |
Стрептококк А, В, С, G | ≤ 1 мг / л | > 2 мг / л |
H. гриппа 2, 3 | ≤ 1 мг / л | > 1 мг / л |
3 М. catarrhalis | > 1 мг / л | > 1 мг / л |
Краевая не связаны с типами 4 | ≤ 1 мг / л | > 2 мг / л |
1 Краевая левофлоксацина связаны с высокими дозами терапии.
2 Возможно , низкий уровень устойчивости к фторхинолонам (ципрофлоксацин МИК 0,12-0,5 мг / л), но не существует доказательств того, что такое сопротивление клинический важное значение в респираторных инфекциях , вызванных H.influenzae , .
3 Штаммов со значениями MIC, выше , чем граничное значение между чувствительным и промежуточно чувствительными (умеренно резистентными штаммами) очень редки или до сих пор не сообщались. Тесты для идентификации и антимикробной чувствительности в отношении любого такого изолята должны быть повторены , а если результат будет подтвержден изолят отправлен в лабораторию уполномоченной. Хотя есть данные клинического ответа на подтвержденных изолятов с МИК выше текущих устойчивых граничных значений на них должны быть представлены как устойчивые.
Краевая 4 пероральных доз 500 мг разовой дозы 500 мг х 2 раза в день и внутривенных дозы 500 мг разовой дозы 500 мг х 2 раза в день.
Антибактериальный спектр.
Распространенность сопротивления для отдельных видов может варьировать географически и с течением времени. Желательно , чтобы получить информацию о местных сопротивлениях, особенно при лечении тяжелых инфекций.
Обычно чувствительные виды:
Аэробные грамположительные бактерии:
Bacillus сибирской язвы, золотистый стафилококк * metytsylinchutlyvyy, стафилококк сапрофитный, Стрептококки - группа C и G, стрептококки группы в, пневмококк *, Streptococcus Пирролидонилпептидаза *.
Аэробные грамотрицательные бактерии:
Burkholderia cepacia **, Eikenella corrodens, гемофильной *, Haemophilus пара-гриппа *, клебсиелла окситока, моракселла катаралис *, Pasteurella multocida, Proteus обыкновенная, Providencia rettgeri.
Анаэробные бактерии:
Peptostreptococcus.
Другие:
Chlamydophila пневмония *, Chlamydophila psittaci, Chlamidia трахоматис, легионеллы *, микоплазма пневмония *, микоплазма хоминисы, Ureaplasma urealyticum. Навыки , приобретенные (вторичные) сопротивление , которое может быть проблемой: Аэробные грамположительные бактерии:
Enterococcus фекальный *, золотистый стафилококк метициллин-резистентный, Staphylococcus коагулазную SPP.
Аэробные грамотрицательные бактерии:
Acinetobacter baumannii *, Citrobacter freundii *, энтеробактер аэрогенес, Enterobacter agglomerans, Enterobacter клоаки *, кишечной палочки *, Klebsiella пневмонии, * Моргана бактерия, Proteus Mirabilis *, Providencia stuartii, синегнойной *, Serratia marcescens *.
Анаэробные бактерии:
Bacteroides ломкая, Bacteroides ovatus **, Bacteroides thetaiotamicron **, Bacteroides vulgatus **, Clostridium несговорчивый **.
Естественно , устойчивые штаммы:
Аэробные грамположительные бактерии: Enterococcus faecium.
* Клиническая эффективность была продемонстрирована для чувствительных изолятов в утвержденных клинических показаний. ** Естественная умеренная чувствительность.
Другие данные:
Больничные инфекции , вызванные синегнойной палочки, могут потребовать комбинированной терапии.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Нет существенных различий в фармакокинетике левофлоксацина после внутривенного и перорального введения. После внутривенного накапливает наркотиков в слизистой оболочке бронхов и бронхиальном секрете ткани легких (концентрации легких выше , чем в плазме) в моче. В спинномозговой жидкости левофлоксацин становится плохо.
Распределение.
Приблизительно 30-40% левофлоксацина связан с белком сыворотки. Kumulyatsiynyy эффекты повторного использования левофлоксацина 500 мг 1 раз в день практически отсутствует. Существует небольшой , но предсказуемо kumulyatsiynyy эффект после дозы 500 мг 2 раза в день. Стабильное состояние достигается в течение 3 -х дней.
Проникновение в ткани и жидкости организма.
Проникновение в слизистой оболочке бронхов, бронхиальной ткани секреция легких. Максимальные концентрации левофлоксацина в слизистой оболочке бронхов и бронхиальном секрете легких после применения 500 мг перорально составляла 8,3 и 10,8 мг / мл, соответственно. Эти цифры были достигнуты в течение 1 часа после приема препарата.
Проникновение в ткани легкого.
Максимальные концентрации левофлоксацина в ткани легких после применения 500 мг перорально составляла приблизительно 11,3 мг / г и достигается через 4-6 часов после применения препарата. Концентрация в легких больше, чем в плазме. Проникновение блистеров контента (кожа).
Максимальная левофлоксацин концентраций (4,0-6,7 мг / мл) содержание Пузыри достигается через 2-4 часа после применения препарата в течение 3 дней в дозах 500 мг 1 или 2 раза в день, соответственно.
Проникновение в цереброспинальной (спинальной) жидкости.
Левофлоксацин плохо проникает в спинномозговую жидкость.
Проникновение в ткани простаты.
После применения левофлоксацина 500 мг 1 раз в сутки в течение 3 дней средние концентрации в ткани простаты достигла 8,7 мг / г, 8,2 мг / г и 2 мг / г соответственно через 2 часа, 6 часов и 24 часов; Средний коэффициент концентрации простата / плазма 1,84.
Концентрация в моче.
Средняя концентрация в моче через 8-12 ч после однократной дозы пероральной дозе 150 мг, 300 мг и 500 мг левофлоксацина составляла 44 мг / л 91 мг / л и 200 мг / л, соответственно.
Биотрансформация.
Левофлоксацин метаболизируется в незначительной степени, метаболиты являются dysmetyl-левофлоксацин и левофлоксацин N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5% от количества лекарственного вещества , освобожденного в моче. Левофлоксацин стереохимический стабильный и не-инверсия Хоровая структура.
Разведение.
После перорального и внутривенного введения левофлоксацина плазмы , полученный относительно медленно (период полураспада 6-8 часов). Выводится в основном почками (более 85% от введенной дозы).
Нет существенных различий в фармакокинетике левофлоксацина после внутривенного и перорального введения, предполагая , что эти пути введения являются взаимозаменяемыми. Линейность.
Левофлоксацин имеет линейную фармакокинетику в диапазоне 50-600 мг.
Пациенты с почечной недостаточностью.
На фармакокинетику левофлоксацина влияет почечная недостаточность. При снижении функции почек и снижение почечной экскреции клиренс и период полураспада увеличивается, как показано в таблице 2.
Таблица 2
Клиренс креатинина (мл / мин) | <20 | 20-49 | 50-80 |
Почечный клиренс (мл / мин) | 13. | 26 | 57. |
Полураспада (часы) | 35 | 27 | 9. |
Пациенты пожилых людей.
Никаких существенных различий в фармакокинетике левофлоксацина у молодых пациентов и пациентов пожилого возраста, за исключением разниц , связанных с клиренсом креатинина КРОМЕ. Гендерные различия.
Отдельный анализ групп пациентов мужского и женского пола показали незначительные различия в фармакокинетике левофлоксацина в зависимости от пола. Там нет никаких доказательств того, что эти гендерные различия в фармакокинетике клинически значимым.
Клинические характеристики.
Индикация.
Levoftor, раствор для инфузии, предназначенный для лечения следующих инфекций у взрослых:
- внебольничная пневмония *;
- осложненные инфекции кожи и мягких тканей *;
- острый пиелонефрит и осложненные инфекции мочевых путей;
- хронический бактериальный простатит;
- легочная сибирская язва, постконтактная профилактика и радикальное лечение.
* Что касается вышеупомянутых инфекций, левофлоксацин следует использовать только в случаях недостаточной эффективности других антибактериальных препаратов, в основном используется для первоначального лечения этих инфекций.
Примечание официальных рекомендаций по надлежащему использованию антибактериальных агентов.
Противопоказание.
- повышенная чувствительность к левофлоксацину, другим фторхинолонам или к любому компоненту препарата.
- Побочные эффекты от сухожилия после предыдущего использования фторхинолонов.
- эпилепсия.
- детский возраст (18).
- период беременности или грудного вскармливания.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Теофилин, фенбуфны или подобные нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП). Возможно значительное снижение судорожного порога при одновременном приеме хинолонов с теофиллином, НПВП и другими веществами , которые снижают порог судорожной. Левофлоксацин концентрации в присутствии fenbufenu примерно на 13% выше , чем при введении в одиночку левофлоксацина.
Пробенецид и циметидин.
Пробенецид и циметидин существенно повлиять на выходной левофлоксацин. Почечный клиренс левофлоксацина снижается в присутствии пробенецида на 34%, а циметидина - на 24%. Таким образом, оба препарата могут блокировать трубчатую экскрецию левофлоксацина. Их следует использовать с осторожностью у больных с почечной недостаточностью.
Циклоспорин.
Полужизни циклоспорина увеличивается на 33% при введении его одновременно с левофлоксацином.
Витамин К. Антагонисты
Одновременное введение антагонистов витамина К (например, варфарин) значение увеличено коагуляции тесты (/ международное нормализованное отношение РТ). Возможно сильное кровотечение. Таким образом, у пациентов , получающих антагонисты витамина К параллельно, необходимо контролировать параметры коагуляции.
Лекарства, которые продлевают интервал QT.
Левофлоксацин, как и другие фторхинолоны, следует использовать с осторожностью у пациентов , получающих препараты , которые продлевают интервала QT ( в том числе антиаритмиков классов IA и III, трициклические антидепрессанты, макролиды, антипсихотические препараты). Теофиллин.
Левофлоксацин не влияет на фармакокинетику теофиллина, который преимущественно метаболизируется с помощью CYP1A2, поэтому мы можем предположить , что левофлоксацин не является ингибитором CYP1A2.
Глюкокортикоиды.
Одновременное введение глюкокортикоидов повышает риск разрыва сухожилий.
Другой.
Не наблюдалось никаких клинически значимого эффекта на фармакокинетику левофлоксацина при использовании вместе с препаратами: карбонат кальция, дигоксин, глибенкламид, ранитидин. Левофлоксацин не рекомендуется с алкоголем.
Особенности приложения.
Избегайте использования препарата для пациентов, у которых были серьезные побочные реакции в прошлом при использовании хинолонов или фторхинолонов. Лечение таких больных левофлоксацином следует начинать только при отсутствии альтернативных вариантов лечения и после тщательной оценки пользы / риска.
Долгосрочные необратимые потери трудоспособности и потенциально серьезные побочные реакции. В очень редких случаях у пациентов , получающие фторхинолоны, независимо от возраста и существующие факторы риски сообщили долго ( в течение нескольких месяцев или лет) инвалидности, и потенциально необратимые серьезные побочные реакции затрагивая другие, иногда несколько сразу, системы организма (опорно - двигательный аппарат -ruhovu, нервные , психика и чувство). Использование препаратов следует прекратить сразу же после появления первых признаков или симптомов каких - либо серьезных побочных реакций и следует обратиться к врачу.
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью и тяжелым атеросклерозом сосудов головного мозга, инсульт следует соблюдать осторожность при применении препарата. На протяжении всего курса лечения необходимо контролировать функцию почек и печени. При применении препарата следует воздерживаться от употребления алкоголя. В очень тяжелой пневмонии , вызванной пневмококками, левофлоксацин не может определить оптимальный терапевтический эффект. Больничные инфекции , вызванные синегнойной палочки, могут потребовать комбинированной терапии.
Продолжительность введения. Рекомендуемая продолжительность приема препарата составляет по меньшей мере 60 минут для 500 мг раствора для инфузии. Относительно офлоксацина известно , что во время инфузии тахикардии и может испытывать временное повышение кровяного давления. В редких случаях, может быть внезапное снижение артериального давления, циркуляторный коллапс. Если администрация левофлоксацина наблюдается выраженное снижение артериального давления, введение препарата следует немедленно прекратить. Аневризма и рассечение и аортального / недостаточность клапанов сердца Эпидемиологические исследования указывают на повышенный риск развития аневризмы и рассечение (разделения) аорты, особенно у пожилых пациентов, а также регургитации аортального и митрального клапана после использования фторхинолонов. Случаи аневризмы аорты и рассечения, иногда осложняется разрывом ( в том числе со смертельным исходом), и регургитации / недостаточности любого из клапанов сердца у пациентов , получающих фторхинолонов (см. Раздел «Побочные реакции»). Таким образом, фторхинолоны следует использовать только после тщательной оценки пользы / риски и после рассмотрения других терапевтических возможностей для пациентов с положительной историей семьи аневризмы или врожденным дефектом клапанов сердца, или у пациентов с существующей диагностикой аневризмы и / или рассечение аорты, или заболевания клапанов сердца, или при наличии других факторов риска или благоприятных условий:
как и для аневризм и диссекции аорты, а также в регургитация / недостаточности клапана сердца (например, нарушение соединительной ткани, такие как синдром Марфана или сосудистого синдрома, синдрома Элерса-Данло, синдром Тернера, артериит Такаясу, гигантских клеток артериит, болезнь Бехчета , гипертония, ревматоидный артрит известный атеросклероз) или по выбору:
с аневризмой аорты и диссекциями (например, сосудистые расстройства , такими как Такаясет артериит или артериит гигантских клеток, или известный атеросклероз, или синдром Шегрена) или по выбору:
§ с регургитация / недостаточности клапанов сердца (например , инфекционный эндокардит). Риск аневризмы аорты и расслоения и разрыва они могут быть повышены у пациентов , получающих одновременно системных кортикостероидов.
Если вы испытываете внезапное боль в животе, боль в груди или спине пациента следует рекомендовать немедленно обратиться к врачу в отделение неотложной помощи. Пациентам следует немедленно рекомендовать обратиться за медицинской помощью в случае острой одышки, сердцебиения другого приступа или набухание живота или нижних конечностей.
Metytsylinrezystentnyy золотистый стафилококк (MRSA). Вполне вероятно , что metytsylinrezystentnyy золотистый стафилококк имеет перекрестную резистентность к фторхинолонам, включая левофлоксацин к. Поэтому левофлоксацин не рекомендуется для лечения известных или предполагаемых инфекций , вызванных MRSA, за исключением случаев, когда результаты лабораторных испытаний подтвердили чувствительность возбудителя к левофлоксацину.
Сопротивление E. Coli. Сопротивление кишечной палочки, наиболее распространенный возбудитель инфекций мочевых путей фторхинолонов различно в разных странах ЕС. Во время назначения левофлоксацина врачи должны учитывать местную распространенность E. Coli резистентности к фторхинолонам.
Легочная форма сибирской язвы. Клиническая практика , основанная на исследовании чувствительности Bacillus сибирской язвы в пробирке, а также экспериментальных данных в исследованиях на животных с ограничены исследований с участием людей. Врачи должны использовать согласованные национальные и / или международные документы о лечении сибирской язвы.
Тендинит и разрыв сухожилий. Тендинишь и разрыв сухожилий (без ограничения ahilovym сухожилия), иногда двусторонний, могут произойти в течение более 48 часов после начала лечения хинолонов и фторхинолонов , и даже в течение нескольких месяцев после прекращения лечения у пациентов , получавших суточные доз 1000 мг левофлоксацин. Риск тендинита и разрыва сухожилия повышается у пациентов пожилого возраста, пациентов с нарушениями функции почек, больных с трансплантацией целых органов и пациентов , получавших кортикостероиды в то же время. Поэтому следует избегать одновременного применения препарата с кортикостероидами. При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування необхідно припинити, а також розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену(і) кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, забезпечивши іммобілізацію). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile. Діарея, особливо тяжка, стійка або з домішками крові упродовж або після лікування левофлоксацином, може бути симптомом хвороби, викликаної Clostridium difficile , найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. При підозрі на псевдомембранозний коліт левофлоксацин слід негайно відмінити та одразу розпочати відповідне лікування (наприклад, ванкоміцином). Лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації. Пацієнти зі схильністю до судом. Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, лікарський засіб слід з надзвичайною обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до судом, наприклад пацієнтам з ураженням центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього лікарськими засобами або лікарськими засобами, які підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.
Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази мають схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибактеріальними лікарськими засобами, тому таким пацієнтам слід з обережністю застосовувати левофлоксацин через можливість виникнення гемолізу.
Ниркова недостатність. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Реакції підвищеної чутливості. Левофлоксацин може час від часу викликати серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після першого застосування. При виникненні реакцій підвищеної чутливості необхідно припинити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.
Тяжкі бульозні реакції. Повідомляли про розвиток виражених шкірних побічних реакцій (SCAR), включаючи токсичний епідермальний некроліз (TEN), також відомий як синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона (SJS), та реакцій на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть бути небезпечними для життя або мати летальний наслідок. Пацієнтів слід попередити про ознаки й симптоми виражених шкірних реакцій та здійснювати ретельний нагляд. Якщо такі ознаки та симптоми з'являються, необхідно негайно припинити застосування левофлоксацину та розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта розвинулася така серйозна реакція, як SJS, TEN або DRESS при застосуванні левофлоксацину, лікування левофлоксацином у цього пацієнта ні в якому разі не можна розпочинати повторно. Пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря перед продовженням лікування у разі появи реакцій на шкірі та/або слизових оболонках.
Зміна рівня глюкози у крові. При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам із цукровим діабетом, які одночасно приймали пероральні гіпоглікемічні засоби (зокрема глібенкламід) або інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози у крові (гіперглікемія і гіпоглікемія). Спостерігалися випадки гіпоглікемічної коми. Пацієнтам із цукровим діабетом необхідно проводити контроль рівня цукру в крові.
Профілактика реакцій фоточутливості. Повідомлялося про реакції фоточутливості під час лікування левофлоксацином. З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та УФ-променів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) під час прийому левофлоксацину та протягом 48 годин після припинення застосування левофлоксацину.
У пацієнтів, які застосовують антагоністи вітаміну K , потрібно контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі левофлоксацину та антагоністів вітаміну K (варфарин) через потенційний ризик збільшення показників згортання крові (протромбіновий час/МНВ) та/або кровотечі.
Психотичні реакції. Зафіксовано виникнення психотичних реакцій у пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину. У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, застосування левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами і пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT. При прийомі фторхінолонів повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT:
− синдром вродженого або набутого подовженого інтервалу QT;
− одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (у тому числі антиаритмічних засобів класів ІА і ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотичних лікарських засобів);
− порушення балансу електролітів (зокрема гіпокаліємія, гіпомагніємія);
− захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія). Пацієнти літнього віку більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. Тому застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, у цій групі пацієнтів слід з обережністю.
Периферична нейропатія. У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводили до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно поінформувати свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану.
Гепатобіліарні розлади. При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про випадки некрозу печінки, аж до печінкової недостатності, що загрожувала життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.
Загострення міастенії гравіс. Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м'язову передачу і можуть провокувати м'язову слабкість у пацієнтів із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомляли про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність підтримки дихання, у пацієнтів із міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам із міастенією гравіс в анамнезі.
Порушення зору. Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога.
Суперінфекція. Застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до надмірного зростання нечутливих до дії лікарського засобу мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.
Вплив на лабораторні дослідження. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів. Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis , тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.
Важлива інформація про допоміжні речовини.
Цей лікарський засіб містить 860 мг/дозу натрію. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, лікарський засіб протипоказаний у період вагітності та годування груддю. Якщо під час застосування лікарського засобу настала вагітність, про це потрібно повідомити лікарю.
Левофлоксацин не зумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у тварин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні автотранспортом або іншими механізмами).
Спосіб застосування та дози.
Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також чутливості до лікарського засобу можливого збудника.
Лікарський засіб слід вводити повільно внутрішньовенно 1−2 рази на добу шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення 1 флакона левофлоксацину (100 мл розчину для внутрішньовенного введення із 500 мг левофлоксацину) повинна становити не менше 60 хвилин.
Змішування з розчинами для інфузій.
Лікарський засіб сумісний з такими розчинами для інфузій:
0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % моногідрат глюкози, 2,5 % декстроза у розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Розчин слід використати протягом 3 годин після перфорації флакона. Лікування левофлоксацином після початкового застосування його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта.
Враховуючи біоеквівалентність парентеральних і пероральних лікарських форм, можна застосовувати однакову їх дозу. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати прийом лікарського засобу принаймні протягом 48−72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників. Дозування для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок , у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, наведено у таблиці 3.
Таблиця 3
Показання | Добова доза (мг) | Кількість введень на добу | Загальна тривалість лікування 1 |
Негоспітальна пневмонія | 500 | 1−2 рази | 7–14 днів |
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 500 | 1 раз | 7–14 днів |
Гострий пієлонефрит | 500 | 1 раз | 7–10 днів |
Хронічний бактеріальний простатит | 500 | 1 раз | 28 днів |
Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин | 500 | 1−2 рази | 7–14 днів |
Легенева форма сибірської виразки | 500 | 1 раз | 8 тижнів |
1 Тривалість лікування включає внутрішньовенний та пероральний прийом. Час переходу від внутрішньовенного застосування до перорального прийому залежить від клінічної картини, але зазвичай триває від 2 до 4 днів.
Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих із послабленою функцією нирок дозу слід зменшити.
Дозування для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв, наведено у таблиці 4.
Таблиця 4
Кліренс креатиніну (мл/хв) | Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) | ||
250 мг/24 години | 500 мг/24 години | 500 мг/12 годин | |
перша доза: 250 мг | перша доза: 500 мг | перша доза: 500 мг | |
50−20 | наступні: 125 мг/24 години | наступні: 250 мг/24 години | наступні: 250 мг/12 годин |
19−10 | наступні: 125 мг/48 годин | наступні: 125 мг/24 години | наступні: 125 мг/12 годин |
<10 (а також при гемодіалізі та НАПД 1 ) | наступні: 125 мг/48 годин | наступні: 125 мг/24 години | наступні: 125 мг/24 години |
1 Після гемодіалізу або неперервного амбулаторного перитонеального діалізу (НАПД) додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно нирками.
Дозування для пацієнтів літнього віку.
Якщо функції нирок не порушені, немає потреби у корекції дози.
Діти .
Лікарський засіб протипоказаний для застосування дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.
Передозування.
Симптоми: запаморочення, порушення/сплутаність свідомості, судомні напади, тремор, подовження інтервалу QT.
Лікування. У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та НАПД, не є ефективним для видалення левофлоксацину з організму. Специфічних антидотів не існує.
Побічні реакції.
Побічні реакції вказані за системами органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних). У кожній групі побічні реакції подано у порядку зменшення їхньої тяжкості.
З боку органів зору*: рідко – порушення зору, таке як затуманений зір; частота невідома – тимчасова втрата зору, увеїт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату*: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах; частота невідома – порушення слуху, втрата слуху.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка; частота невідома – бронхоспазм, алергічний пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання, нудота; нечасто – біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; частота невідома – діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; панкреатит. З боку печінки і жовчовивідних шляхів: часто – підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто – підвищення білірубіну в крові; частота невідома – жовтяниця та тяжкі ураження печінки, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, гепатит.
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – підвищені показники креатиніну в сироватці крові; частота невідома – гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту).
З боку обміну речовин, метаболізму: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет; частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервовість, підвищене потовиділення, тремтіння кінцівок.
З боку ендокринної системи: рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ).
З боку нервової системи*: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія; рідко – судоми, парестезії; частота невідома – периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія, порушення тактильних відчуттів, паросмія, включаючи аносмію, дискінезія, екстрапірамідні розлади, інші порушення координації рухів, у тому числі при ходьбі, заклякання, агевзія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.
З боку психіки*: часто – безсоння; нечасто – тривожність, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій; рідко – психотичні розлади (зокрема галюцинації, параноя), депресія, ажитація, патологічні сновидіння, нічні жахи, стан страху; частота невідома – психотичні розлади зі самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій.
З боку серцево-судинної системи**: рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома – шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуночкова аритмія та аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ, артеріальна гіпотензія, колапс, васкуліт, флебіт. Аневризма, дисекція аорти, регургітація/недостатність будь-якого з клапанів серця.
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія, яка спричиняє підвищену схильність до крововиливів або кровотеч; частота невідома – панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичний шок, анафілактоїдний шок (анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можуть виникати навіть після застосування першої дози).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка, почервоніння шкіри, гіпергідроз; рідко – реакція на лікарський засіб, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), стійка медикаментозна еритема; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фоточутливості, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожиль, у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis ; частота невідома – рабдоміоліз, розрив сухожилля, зв'язок, м'язів, артрит.
Інфекції та інвазії: нечасто – грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida , резистентність патогенних мікроорганізмів.
Загальні розлади та реакції у місці введення*: часто – реакція у місці введення, включаючи почервоніння та біль; нечасто – астенія; рідко – підвищення температури тіла; частота невідома – загальна слабкість, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках); як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади порфірії у пацієнтів із порфірією.
* Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних реакцій на лікарські засоби, що зачіпають кілька, іноді множинні, класи систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, у деяких випадках повідомлялося про невропатію, пов'язану з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам'яті, порушеннями сну та порушеннями слуху, зору, смаку та запаху), що пов'язані із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності. 3 роки.
Після розкриття флакона зберігати при кімнатній температурі 3 дні. Після перфорації гумової пробки: використовувати негайного (не пізніше 3 годин).
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Розчин не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад, із гідрокарбонатом натрію). Розчин можна змішувати лише з лікарськими засобами, переліченими в розділі «Спосіб застосування та дози».
Упаковка.
По 100 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ВЕМ Ілач Сан. ве Тік. А.С.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Черкезкой Органайз Санай Бьолгезі, Караагач Махалесі, Фатіх Бульварі № 38 Капаклі / Текірдак / Туреччина.
ЛЕВОФЛОКСАЦИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа