В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ЛИПРИЛ табл. 5 мг блистер №30

ЛИПРИЛ табл. 5 мг блистер №30

rx
Код товара: 145727
Производитель: Борщаговский ХФЗ (Украина, Киев)
700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата
Липир
( Липрил )
Место хранения:
Активный ингредиент: лизиноприл;
1 таблетка содержит лизиноприл (в переносе 100% безводного лизиноприла) - 5,0 мг, что соответствует дигидрату лизиноприла - 5,44 мг; 10 мг, соответствующий дигидрату лизиноприла -
10,89 мг; 20 мг, что соответствует дигидрату лизиноприла - 21,78 мг;
Вспомогательные вещества: маннит (E 421), дигидрат гидрофосфата кальция, крахмал мозоль, стеарат магния; Для дозирования 10 мг - оксид железа желтый (E 172);
Для дозирования 20 мг - оксида железа красный (E 172).
Лекарственная форма. Таблетки
Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензина трансформируют фермент (туз). Лисиноприл. Код УАТС C09A A03.
Клинические характеристики.
Индикация.
  • Существенная гипертония;
  • сердечная недостаточность (симптоматическое лечение);
  • Острый инфаркт миокарда (краткосрочная обработка (6 недель) пациентов со стабильными индексами гемодинамики не позднее, чем через 24 часа после острого инфаркта миокарда);
  • Лечение начальной нефропатии у пациентов с диабетом Mellitus Type II типа II с артериальной гипертензией.
Противопоказание.
  • Повышенная чувствительность к лизиноприлу, к другим компонентам препарата или других ингибиторов ACE;
  • Наличие в анамнезе ангионеротического отека после применения ингибиторов ACE;
  • идиопатические или наследственные ангионевротические отеки;
  • двусторонний стеноз почечной артерии или стеноз унифицированной почки артерии;
  • Митральный или аортальный стеноз, гипертрофическая кардиомиопатия с выраженными гемодинамическими расстройствами;
  • состояние после трансплантации почек;
  • Острый инфаркт миокарда с нестабильной гемодинамикой;
  • кардиогенный шок;
  • Использование высокополосных мембран из полиакрилинитрила-2-метилалульфоната (например, 69) с диализом;
  • Применение с лекарственными средствами, содержащими алискирена, пациенты с диабетом или нарушением функции почек (GKF <60 мл / мин / 1,73 м 2 );
  • Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
Способ применения и доза.
Препарат следует принимать один раз в день утром, желательно в одном и то же время, пьющих достаточно воды. Липпер может быть применен независимо от еды.
Доза и курс лечения устанавливают доктор индивидуально в зависимости от степени тяжести заболевания, состояния почечной функции и сопутствующей терапии.
При необходимости доза 2,5 мг должна предписаться лизиноприлом в соответствующей дозированной и дозированной форме.
Основная гипертония.
Лизиноприл можно использовать как монотерапию, так и в сочетании с другими антигипертензивными препаратами.
Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг в день. У пациентов с повышенной активностью системы ренин-ангиотензина-альдостерона (в частности, с реноплавильной гипертензией, чрезмерное удаление электролитов из организма и / или обезвоживания, сердечно-декомпенсация или тяжелая артериальная гипертензия) может наблюдаться чрезмерное снижение артериального давления после получения начальная доза. Поэтому в начале лечения такие пациенты должны находиться под наблюдением врача, начальная рекомендуемая доза составляет 2,5-5 мг.
Поддержка дозы. Обычная эффективная поддержка дозы составляет 20 мг 1 раз в день. Если при нанесении дозы в течение 2-4 недель требуется желаемый терапевтический эффект не достигается, в последующей дозе можно увеличить. Максимальная суточная доза не должна превышать
80 мг.
Пациенты принимают диуретики.
У пациентов, получающих диуретическую терапию, после получения первой дозы препарата возможна симптоматическая артериальная гипотензия. Лечение диуретики должно быть прекращено для
2-3 дня до использования Липрила. Благодаря невозможности отмены диуретики, начальная доза Липрила должна быть не более 5 мг в день. Функция почек и уровень калия в сыворотке следует контролировать. Дальнейший режим дозировки должен быть установлен в соответствии с показателями кровяного давления. При необходимости лечение диуретики можно восстановить.
Пациенты с почечной недостаточностью.
Для пациентов с почечной недостаточностью исходная доза устанавливается в зависимости от значения оформления креатинина (см. Таблицу 1).
Таблица 1
Регулировка дозы с почечной недостаточностью
Заливание креатинина (мл / мин)
Начальная доза (мг / день)
<10 (включая пациентов, которые находятся в гемодиализе)
2.5 *
10-30.
2,5-5.
31-80.
5-10.
* Доза и / или дозировка в зависимости от значений артериального давления.
Доза может быть повышена не более 40 мг в день под контролем кровяного давления.
Сердечная недостаточность.
Пациенты с симптоматической сердечной недостаточностью лизиноприл могут быть использованы в качестве дополнения к диуретическим терапии, предшественникам или β-адреноблокаторам.
Начальная доза, которую следует принимать под контролем врача, чтобы определить начальное влияние на артериальное давление, составляет 2,5 мг в день. Доза препарата должна быть увеличена на не более 10 мг, с интервалом не менее 2 недель и максимальной дозы 35 мг в день.
При регулировке дозы необходимо учитывать клиническую реакцию конкретного пациента.
У пациентов с высоким риском развития симптоматической гипотензии (например, с дефицитом электролитов и гипонатрических заболеваний или без него, с гиповолемией или тех, кто получил интенсивную помощь диуретику), вышеупомянутые государства до того, как следует возместить компенсацию. Лечение лизиноприлом должно проводиться под контролем уровней почек и калия в сыворотке.
Острый инфаркт миокарда.
Пациенты одновременно принимают обычную стандартную терапию с тромболитическими препаратами, ацетилсалициловой кислотой и β-адреноблокаторами. Лисиноприл совместим с нитроглицерином, вводимый внутривенно или трансдермально.
Терапия Лизиноприл должна начинаться в первые 24 часа с момента симптомов инфаркта миокарда по схеме: начальная доза составляет 5 мг, следующая доза (через 24 часа) - 5 мг, затем (48 часов) - 10 мг В будущем доза обслуживания составляет 10 мг в день. Пациенты с низким систолическим артериальным давлением (120 мм рт. СГ или ниже) в начале лечения или в первом
Через 3 дня после инфаркта миокарда прописывается 2,5 мг.
С почечной недостаточностью (оформление креатинина <80 мл / мин), начальная доза липрила должна быть отрегулирована до оформления креатинина пациента (см. Таблицу 1).
Доза обслуживания составляет 10 мг 1 раз в день. В случае артериальной гипотензии (систолическое артериальное давление ниже или равно 100 мМ HG), поддерживающая доза 5 мг временно уменьшается до 2,5 мг. В случае длительной артериальной гипотензии (систолическое кровяное давление ниже 90 мМ HG более 1 часа) лечение следует прекратить.
Продолжительность лечения - 6 недель, затем необходимо переоценить состояние пациента. Появление симптомов сердечной недостаточности не исключает дальнейшего использования препарата.
Нефропатия в диабете Mellitus.
При лечении артериальной гипертонии у пациентов с диабетом типа II и начальной нефропатической дозы препарата составляет 10 мг 1 раз в день. При необходимости доза может быть увеличена до 20 мг в день для достижения диастолических индексов артериального давления ниже 90 мм рт. в сидячем положении.
Для почечной недостаточности (очистка креатинина <80 мл / мин), начальная доза препарата должна быть скорректирована в зависимости от зазора креатинина пациента (см. Таблицу 1).
Пациенты пожилых людей.
Не было никаких различий в эффективности или безопасности препарата в зависимости от возраста пациента. Для назначения первоначальной дозы лизиноприла пациентов пожилых людей с пониженной функцией почек необходимо руководствоваться данными таблицы. 1. После этой дозы необходимо изменять в соответствии с показателями артериального давления.
Неблагоприятные реакции.
Из системы крови и лимфатической системы: снижение гемоглобина и гематокрита, ингибирование костного мозга, анемии, тромбоцитопении, лейкопении, нейтропении, агранулоцитоза, гемолитической анемии, лимфаденопатии, аутоиммунных заболеваний.
На стороне нервной системы: головокружение, головная боль, изменение настроения, парестезия, вертикальные, нарушение вкусовых ощущений, нарушения сна, неисправность, нарушение запаха, нарушение равновесия, дезориентация, шум в ушах, снижение визуальности, симптомы депрессии, синкопе, галлюцинации.
Из сердечно-сосудистой системы: ортостатические эффекты (включая гипотодиодию), инфаркт миокарда или цереброваскулярного инсульта, возможно, вторично из-за чрезмерной артериальной гипотензии у пациентов с высоким риском; Пальпация, тахикардия, явление Рейно.
Из костной и мышечной системы: мышечные спазмы были зарегистрированы.
Из дыхательной системы, грудных органов и средостения: кашель, бронхит, ринит, дисплей, бронхоспазм, глоссит, синусит, аллергический альвеолит / эозинофильная пневмония. Инфекции верхних дыхательных путей были зарегистрированы.
Из пищеварительного тракта: диарея, рвота, тошнота, боли в животе, диспепсия, сухость во рту, уменьшение аппетита, вкуса, панкреатита, кишечного ангионеротического отека, запор, гепатоцеллюлярного или холестастического гепатита, желтухи, печеночная недостаточность.
Из кожи и подкожной клетчатки: гиперчувствительность / ангионеротические отеки: ангионевротический отек лица, конечностей, губы, языка, голосовая связь и / или гортани, сыпь, зуд, уравнение, алопеция, псориаз, гипергидроз, пумфиг, токсичный эпидермальный некролог, Стивенс Синдром Джонсон, полиморфная эритема, псевдолимфы кожи.
Сообщалось, что всеобъемлющая реакция включает в себя один или несколько симптомов: лихорадку, васкулит, миалгию, артралгию / артрит, антиядерное испытание антитела, увеличение скорости осаждения эритроцитов (ESR), эозинофилия и лейкоцитоз, сыпь, фототенчувствительность или другие дерматологические проявления.
Из системы мочи: дисфункция почек, уремия, острая почечная недостаточность , олигурия / анурия.
Из эндокринной системы: неадекватная секреция антидиуретического гормона.
Из репродуктивной системы и молочных желез: импотенция, гинекомастия.
Метаболические нарушения: гипогликемия.
Общие нарушения и нарушения условий управления: усталость, астения.
Результаты лабораторных испытаний: увеличение уровня мочевины в крови, креатине и печеночных ферментах в сыворотке, гиперкалемии, увеличение билирубина в сыворотке, гипонатриема, протеинурия.
Передозировка.
Симптомы: артериальная гипотензия, шок, водно-электролит баланс, почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, пальпация, брадикардия, головокружение, беспокойство и кашель.
Лечение: симптоматическое лечение, рекомендуется внутривенное введение физиологического решения. В артериальной гипотензии пациента следует поставить на кровать (ноги должны быть подняты). Возможна инфузия ангиотензина II и / или внутривенных катехоламинов. Если бы получение препарата было сделано в последнее время, рекомендуется удалить промывку желудка, приема энтерорбентов натрия и сульфата натрия. Лисиноприл может быть получен из организма с гемодиализным. Для лечения стабильной брадикардии проявляется использование кардиостимулятора. Необходимо постоянно контролировать показатели жизненно важных функций, сывороточных электролитов и концентраций креатинина.
В разработке ангионевротического отека требуется адекватная срочная терапия (введение адреналина, глюкокортикостероидов, антигистаминов).
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Препараты ингибиторов ACE противопоказаны использовать беременных или женщин, которые планируют забеременеть. При установлении беременности, во время лечения этого приложения его следует немедленно прекратить и при необходимости, для замены другими лекарственными средствами, позволяющими использовать у беременных женщин. По словам новорожденных, чьи матери использовали ингибиторы ACE, необходимо тщательно наблюдать в связи с возможностью развития артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалиемии.
Поскольку информация о возможности использования лизиноприла в период грудного вскармливания отсутствует, принимая препарат противопоказанным женщинам, которые кормят грудью.
Дети.
Эффективность и безопасность использования лизиноприла детей не устанавливаются, поэтому препарат следует использовать в этой возрастной категории.
Особенности приложения.
Симптоматическая артериальная гипотензия.
Симптоматическая артериальная гипотензия редко. У пациентов с артериальной гипертонией, которые принимают лизиноприл, гипотензия, скорее всего, развивается в результате гиповолемии в диуретике терапии, ограничения потребления соли, диализа, диарея или в тяжелых формах ренин-независимой гипертонии. У пациентов с сердечной недостаточностью и сопутствующей почечной недостаточностью или без него были случаи симптоматической гипотензии. Скорее всего, у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, которые вынуждены принимать высокие дозы диуретики петли, и, в которых наблюдается гипонатриемия или функциональная почечная недостаточность. Пациенты с повышенным риском получения симптоматического лечения гипотензии с препаратом следует начинать под наблюдением врача, при изменении дозы надзора на наркотиках должно быть особенно тщательно. Подобное управление необходимо для пациентов с коронарными сердечными заболеваниями или сосудами мозгов, в которых значительное снижение давления может привести к инфаркту миокарда или инсульта.
В случае разработки артериальной гипотензии пациента необходимо надеть на спину и, при необходимости, сделать внутривенную инфузию раствора хлорида натрия. Переходная артериальная гипотензия при приеме препарата не является противопоказателем для лечения, которые могут быть продолжены после нормализации артериального давления и восстановления объема жидкости.
У некоторых пациентов с сердечной недостаточностью и нормальным или пониженным артериальным давлением препарат может дополнительно уменьшить уровень артериального давления. Этот ожидаемый эффект обычно не является причиной прекращения лечения. В случае симптоматической гипотензии может потребоваться уменьшить дозу или остановить использование лизиноприла.
Артериальная гипотензия с острым инфарктом миокарда.
У пациентов с острым инфарктом миокарда лечение лизиноприл не может быть запущена, если существует риск последующих серьезных гемодинамических расстройств после терапии вазодилататорами. Это относится к пациентам с систолическим давлением 100 мМ HG или ниже, или пациенты, которые находятся в состоянии кардиогенного шока. Если систолическое давление составляет 120 мм рт. Или ниже, затем в течение первых трех дней после инфаркта следует уменьшить дозу препарата. Если систолическое давление составляет 100 мм рт. Или ниже, поддержанная доза препарата уменьшается до 5 мг или временно до 2,5 мг. В случае длительной артериальной гипотензии (систолическое давление менее 90 мм рт.
1 час) использование лизиноприла должно быть прекращено.
Аортарный и / или митральный клапан стеноз / гипертрофическая кардиомиопатия.
Как и другие ингибиторы ACE, лизиноприл следует использовать для использования пациентов с стенозом митрального клапана и с отводом левого желудочка (например, с стенозом аортального или гипертрофической кардиомиопатией).
Нарушение функции почек.
Пациенты с почечной недостаточностью (клиренс креатинина <80 мл / мин) Начальная доза лизиноприла должна быть выбрана в соответствии с уровнем очистки креатинина (см. Таблицу 1), а в будущем - в соответствии с уровнем кровяного давления. Такие пациенты должны периодически контролировать уровни калия и креатинина.
У пациентов с сердечной недостаточностью артериальная гипотензия, благодаря использованию ингибиторов ACE, может привести к снижению функции почек с последующим развитием обратимого (после отмены) острой почечной недостаточности.
Реверсивное увеличение уровней в крови в крови и креатине в сыворотке можно наблюдать у пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом почечной артерии одной почки. Это, скорее всего, произойдет у пациентов с существующим нарушением почечной функции. В присутствии ренососулярной гипертонии наблюдается повышенный риск тяжелой гипотензии и почечной недостаточности. У таких пациентов лечение должно начинаться под тщательным медицинским контролем, низкими дозами и осторожной дозой. Поскольку диуретики могут быть фактором, способствующим вышеупомянутому, их применение должно быть прекращено и контролировать функцию почек в течение первых недель лечения лизиноприлом.
У некоторых пациентов с артериальной гипертонией без явных признаков кровеносных сосудов почек, незначительное временное увеличение уровня мочевины в крови и креатине в сыворотке, особенно когда лизиноприл использовали одновременно с диуретиками. Это, скорее всего, произойдет у пациентов с существующим нарушением почечной функции. Это состояние требует снижения дозы и / или прекращения диуретиков и / или лизиноприла.
Лечение острого инфаркта миокарда не показано пациентам с признаками дисфункции почек (концентрация креатинина (CC) превышает 177 мкмоль / л и / или протеинурию превышает 500 мг / день). Якщо під час терапії лізиноприлом розвивається порушення функції нирок (КК перевищує 265 мкмоль/л або цей показник вдвічі перевищує такий до лікування), препарат слід відмінити.
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк.
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв'язок та/або гортані в окремих випадках спостерігався у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. У період лікування ангіоневротичний набряк може розвинутися у будь-який час. У такому випадку застосування лізиноприлу слід негайно припинити, провести відповідне лікування та спостерігати за пацієнтом до повного зникнення симптомів.
Навіть у випадках, коли набряк обмежується тільки язиком і ознаки порушення дихання відсутні, пацієнти можуть потребувати тривалого нагляду, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатнім.
Дуже рідко були зареєстровані летальні випадки внаслідок ангіоневротичного набряку гортані або язика. Якщо набряк поширюється на язик, голосові зв'язки або гортань, то може виникнути обструкція дихальних шляхів, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли хірургічне втручання на органах дихання. У таких випадках необхідно вжити заходи невідкладної терапії (введення адреналіну (епінефрину) та/або підтримка прохідності дихальних шляхів). Пацієнт має перебувати під ретельним медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів.
У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із терапією інгібіторами АПФ, може підвищуватися ризик його розвитку при застосуванні інгібіторів АПФ.
Анафілактоїдні реакції при гемодіалізі.
У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран із високою проникністю (наприклад AN 69) і супутнім лікуванням інгібіторами АПФ, існує ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Для лікування такої групи пацієнтів рекомендується для діалізу використовувати мембрану іншого типу або інший антигіпертензивний препарат.
Анафілактоїдні реакції при аферезі ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ).
Рідко при аферезі ЛПНЩ з декстрансульфатом у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, можуть виникати небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Таких реакцій можна уникнути за допомогою тимчасової відміни терапії інгібіторами АПФ перед кожним аферезом.
Анафілактоїдні реакції при десенсибілізуючій терапії.
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих (наприклад бджолина отрута), розвивалися анафілактоїдні реакції. Якщо такі пацієнти утримувалися від прийому інгібіторів АПФ на час десенсибілізації, реакцій не спостерігалося, проте випадкове введення інгібіторів АПФ провокувало анафілактоїдну реакцію.
Порушення функції печінки.
Дуже рідко із застосуванням інгібіторів АПФ пов'язують синдром, який розпочинається з холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивається жовтяниця або значно підвищується активність печінкових ферментів, препарат необхідно відмінити та залишити пацієнта під наглядом лікаря до зникнення симптомів.
Нейтропенія/агранулоцитоз.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можуть розвиватися нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія. При нормальній функції нирок і при відсутності ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія і агранулоцитоз зворотні та проходять після припинення прийому інгібіторів АПФ.
Лізиноприл слід застосовувати особливо обережно пацієнтам із захворюванням сполучної тканини з судинними проявами, при проведенні лікування імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, а також при комбінації цих факторів, особливо за наявності вже існуючого порушення функції нирок.
У деяких таких пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, які іноді не реагують на інтенсивну терапію антибіотиками. При застосуванні лізиноприлу цій групі пацієнтів рекомендується проводити періодичний моніторинг лейкоцитів, а також слід попередити пацієнта про необхідність інформування лікаря щодо будь-яких ознак інфекції.
Етнічні особливості.
У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникали ангіоневротичні набряки порівняно з пацієнтами інших рас. Як і в інших інгібіторах АПФ, антигіпертензивна дія лізиноприлу менше виражена у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів іншої раси, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.
Кашель.
При лікуванні інгібіторами АПФ може з'явитися непродуктивний постійний кашель, який зникає після відміни препарату. Кашель, спричинений інгібіторами АПФ, потрібно диференціювати від кашлю при інших захворюваннях.
Хірургічні втручання/анестезія.
Під час значних хірургічних втручань або при анестезії із застосуванням препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію, лізиноприл може повторно блокувати утворення ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яку можливо пояснити цим механізмом, то її слід коригувати шляхом збільшення об'єму рідини.
Гіперкаліємія.
У деяких пацієнтів при прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі лізиноприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або цукровий діабет, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших препаратів, що викликають підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад гепарин). Якщо прийом перелічених вище препаратів на тлі лікування інгібіторами АПФ визначається необхідним, рекомендується регулярний контроль рівня калію в сироватці крові.
Цукровий діабет.
Пацієнтам, які приймають пероральні антидіабетичні препарати або інсулін, необхідний ретельний глікемічний контроль, особливо у перший місяць лікування інгібіторами АПФ.
Пацієнти після трансплантації нирки.
Досвіду застосування препарату для лікування пацієнтів із нещодавно пересадженою ниркою немає, тому препарат не застосовують для цієї групи пацієнтів.
Літій.
Зазвичай не рекомендується одночасне застосування літію та лізиноприлу.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ (в т.ч. лізиноприлу), блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА) або аліскірену збільшує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Тому такі комбінації не рекомендуються.
Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, це має відбуватися тільки під ретельним наглядом фахівців та при частому моніторингу функції нирок, електролітів крові (особливо калію), артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та БРА не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Під час лікування препаратом можуть виникнути побічні реакції з боку нервової системи (запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість), тому при застосуванні препарату слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.
При одночасному застосуванні Ліприлу з:
− діуретиками відзначається сумація антигіпертензивного ефекту. У пацієнтів, які вже приймають діуретики, особливо у тих, кому діуретики були призначені нещодавно, застосування лізиноприлу іноді може спричинити надмірне зниження артеріального тиску. Ризик симптоматичної артеріальної гіпотензії можна зменшити, якщо відмінити діуретик перед початком лікування лізиноприлом;
− калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію або замінниками харчової солі, які містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Ризик гіперкаліємії пов'язують з чинниками, до яких належать ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків та калійвмісних харчових добавок або солезамінників.
Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або калійвмісних солезамінників може призводити до значного підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Під час застосування лізиноприлу на тлі калійвивідних діуретиків, гіпокаліємія, спричинена їх прийомом, може бути послаблена;
− препаратами літію оборотно підвищується рівень літію в сироватці крові та розвиваються токсичні ефекти. Застосування тіазидних діуретиків може підвищувати ризик літієвої інтоксикації та посилювати її, якщо вона вже спричинена одночасним прийомом інгібіторів АПФ. Застосовувати лізиноприл одночасно з літієм не рекомендується, але якщо таке поєднання необхідне, слід проводити ретельний контроль рівня літію у сироватці крові;
− іншими антигіпертензивними препаратами може спостерігатися посилення гіпотензивного ефекту. Одночасне застосування нітрогліцерину та інших органічних нітратів або вазодилататорів може посилити гіпотензивний ефект лізиноприлу.
Поєднання лізиноприлу з аліскірен-вмісними препаратами слід уникати.
Подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ (в т.ч. лізіноприлу) , БРА або аліскірену пов'язана з більш високою частотою побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, зниження ниркової функції (в т.ч. гострої ниркової недостатності) в порівнянні з застосуванням одного РААС-блокуючого препарата (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»);
− нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥ 3 г на добу, знижується гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ. Супутній прийом НПЗП та інгібіторів АПФ спричиняє адитивний ефект на підвищення рівня калію в сироватці крові, що може призвести до порушення функції нирок. Зазвичай ці ефекти оборотні. В окремих випадках може спостерігатися гостра ниркова недостатність, особливо при порушенні функції нирок, наприклад у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів зi зневодненням організму;
− трициклічними антидепресантами, анестетиками та антипсихотичними засобами може посилити артеріальну гіпотензію;
− симпатоміметиками може знижуватися гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ;
− гіпоглікемічними препаратами (інсуліни, пероральні гіпоглікемічні засоби) можливе посилення ефекту зниження глюкози у крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Вірогідність появи таких явищ особливо висока впродовж перших тижнів одночасного лікування, а також при порушенні функції нирок;
− препаратами золота: нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи припливи, нудоту, запаморочення, артеріальну гіпотензію, яка може бути дуже тяжкою) після ін'єкції золота (наприклад натрію ауротіомалату) відзначалися частіше у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ;
− алопуринолом підвищується ризик виникнення лейкопенії та реакцій гіперчутливості, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок;
− антацидними засобами може знижуватися біодоступність лізиноприлу, тому Ліприл потрібно приймати за 1-2 години до або через 1-2 години після прийому антацидного препарату;
− циклоспорином, гепарином, триметопримом підвищується ризик розвитку гіперкаліємії;
− естрогенами, кортикостероїдами можливе зменшення антигіпертензивної дії Ліприлу;
− алдеслейкіном посилення гіпотензивного ефекту Ліприлу;
− цитостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом підвищується ризик розвитку лейкопенії.
Лізиноприл можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у дозах, що застосовуються у кардіології), тромболітиками, β-адреноблокаторами та/або нітратами.
Алкоголь потенціює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лізиноприл є інгібітором пептидилдипептидази. Лізиноприл інгібує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), який є каталізатором перетворення ангіотензину І у вазоконстрикторний пептид, ангіотензин ІІ. Також ангіотензин ІІ стимулює секрецію альдостерону у корі надниркових залоз. Пригнічення АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові, що призводить до зниження активності вазопресорів та секреції альдостерону, а також може призвести до зростання концентрації калію у сироватці крові.
Оскільки механізм дії при гіпертензії здійснюється за допомогою пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лізиноприл чинить гіпотензивну дію навіть у гіпертензивних пацієнтів з низьким рівнем реніну. АПФ ідентичний кіназі ІІ, ензиму, який розщеплює брадикінін. Роль підвищеного рівня брадикініну (що має виражені вазодилатуючі властивості) у ході лікування лізиноприлом повністю не з'ясована і вимагає подальшого вивчення.
Фармакокінетика.
Лізиноприл – це перорально активний інгібітор АПФ, що не містить сульфгідрилу.
Абсорбція
Після перорального прийому лізиноприлу максимальна його концентрація в сироватці крові досягається протягом 7 годин. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда спостерігається тенденція до незначного збільшення часу, необхідного для досягнення максимальної концентрації у сироватці крові. Середнє значення абсорбції лізиноприлу становить приблизно 25 % і варіює у окремих пацієнтів залежно від величини прийнятої дози (5-80 мг) у діапазоні від 6 до 60 %. Ці дані базуються на кількості препарату, визначеного в сечі. У пацієнтів із серцевою недостатністю абсолютна біодоступність знижується приблизно на 16 %. Наявність їжі у шлунково-кишковому тракті не впливає на абсорбцію лізиноприлу.
Розподіл
Лізиноприл не зв'язується з іншими білками сироватки крові, крім AПФ, що циркулює у крові. Дослідження на щурах указують на те, що лізиноприл погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Виведення
Лізиноприл не метаболізується і повністю виводиться із сечею у незміненому вигляді. При багаторазовому прийомі ефективний кумулятивний напівперіод лізиноприлу становить
12,6 години. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Зниження концентрації у сироватці крові має пролонговану термінальну фазу, що не впливає на акумуляцію препарату. Ця заключна фаза, імовірно, свідчить про інтенсивне зв'язування з АПФ та не пропорційна до дози.
Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів.
Порушення функції печінки
Порушення функції печінки у пацієнтів із цирозом призводить до зменшення абсорбції лізиноприлу (приблизно на 30 %), а також до збільшення експозиції (приблизно на 50 %) порівняно зі здоровими добровольцями внаслідок зниження кліренсу.
Порушення функції нирок
Порушення функції нирок знижує елімінацію лізиноприлу, що виводиться нирками, але таке зниження є клінічно важливим лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації нижча 30 мл/хв. При легкому та помірному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) середнє значення AUC збільшилося тільки на 13 %, тоді як при тяжкому порушенні нирок (кліренс креатиніну 5-30 мл/хв) спостерігалося збільшення середнього значення AUC в 4,5 раза.
Лізиноприл може бути виведений за допомогою діалізу. Протягом 4 годин гемодіалізу концентрації лізиноприлу у плазмі знижувалися в середньому на 60 % із діалізним кліренсом
40-55 мл/хв.
Серцева недостатність
Пацієнти з серцевою недостатністю мають більшу експозицію лізиноприлу порівняно зі здоровими добровольцями (збільшення значення AUC в середньому становить 125 %), але, ґрунтуючись на кількості лізиноприлу, визначеному в сечі, наявне зменшення абсорбції становить приблизно 16 % порівняно зі здоровими добровольцями.
Пацієнти літнього віку
У пацієнтів літнього віку концентрації лізиноприлу у плазмі крові та значення площі під кривою «концентрація в плазмі – час» вищі (збільшення становить приблизно 60 %) порівняно з пацієнтами молодшого віку.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
Ліприл у дозуванні 5 мг в 1 таблетці − таблетки білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями і рискою.
Ліприл у дозуванні 10 мг в 1 таблетці − таблетки кремового кольору, плоскоциліндричної форми зі скошеними краями і рискою. На поверхні таблеток допускається мармуровість і вкраплення.
Ліприл у дозуванні 20 мг в 1 таблетці − таблетки рожевого кольору, плоскоциліндричної форми зі скошеними краями і рискою. На поверхні таблеток допускається мармуровість і вкраплення.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці; по 60 таблеток у контейнері, по 1 контейнеру в пачці; по 90 таблеток у контейнері, по 1 контейнеру в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».
Місцезнаходження.
Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.
ЛИЗИНОПРИЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа