Личный кабинет
ЛИВОСТОР табл. п/о 20 мг №70
rx
Код товара: 448345
Производитель: Киевский витаминный завод (Украина, Киев)
4 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Ливоочистка
Ливоочистка
Место хранения:
Активное вещество: аторвастатин;
1 таблетка содержит тригидрат аторвастатина кальция, эквивалентный аторвастатину 10 мг или 20 мг, или 40 мг;
Дополнительные ингредиенты: гидроксипропилцеллюлоза, полисорбат 80, лаурилсульфат натрия, моногидрат лактозы, карбонат кальция, микрокристаллическая целлюлоза, кроскармеллоз натрий, стеарат магния;
Оболочка: пленочная смесь смеси Opadry II белый (гипромеллоза, моногидрат лактозы, полиэтиленгликоль, диоксид титана (E 171), триацетин).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства: таблетки круглой формы с двухточечной поверхностью покрыты пленкой оболочкой белого или почти белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Препараты, которые более низкий уровень холестерина и триглицеридов в сыворотке крови. Ингибиторы GMG-COA редуктазы. ATC код C10A A05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ливосток - это синтетический гиполипидемический препарат. Аторвастатин является ингибитором 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзима A-Reductase (HMG-COA). Этот фермент катализирует преобразование HMG-COA в Mevalonat - ранней стадии биосинтеза холестерина, который ограничивает скорость образования.
Ливизор является селективным конкурентным ингибитором HMG-COA Reductase - ферментом, который влияет на скорость преобразования, представляет собой 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзим A до мевалонат-вещества предшественника стеролов, включая холестерин. Холестерин и триглицериды циркулируют в крови в комплексе с липопротеинами. Эти комплексы разделены через ультрацентрифугирование в доли HDL (липопротеин высокой плотности), LPPSCH (промежуточная плотность липопротеина), LDL (липопротеин низкой плотности) и VLDL (очень низкие липопротеины). Триглицериды (TG) и холестерин в печени включали VLDL и выпущены в плазму для транспортировки в периферические ткани. LDL формируется из VLDL и катаболизуются путем реакции с рецепторами LDL высокоофиксировать. Установлено, что повышенные уровни общего холестерина (W), холестерина LDL (LDL-C) и аполипопротеина B (APO B) плазмы способствуют развитию атеросклероза у людей и являются факторами риска развития сердечно-сосудистых заболеваний, а повышенные уровни холестерина HDL с уменьшенным риском сердечно-сосудистых заболеваний.
Ливодство снижает холестерин и липопротеины в плазме крови путем ингибирования синтеза HEPICT HMG-COA и холестерина и увеличением количества печеночных рецепторов LDL на поверхности клетки для повышения поглощения и катаболизма LDL; Препарат также снижает производство LDL и количество частиц. Ливодство уменьшает холестерин ЛПНП у некоторых пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией является группой людей, которые редко реагируют на обращение с другими липидными препаратами.
Известно, что повышенные уровни общего холестерина, холестерина LDL и APO B (мембранный комплекс для LDL-C) провоцируют развитие атеросклероза. Точно так же снижение уровня холестерина ЛПВП (и его транспортный комплекс - APO A), связанных с развитием атеросклероза. Эпидемиологические исследования установили, что сердечно-сосудистая заболеваемость и смертность варьируются непосредственно пропорционально уровню общего холестерина и LDL-C и обратно пропорционально уровню холестерина ЛПВП.
Ливостокс уменьшает общий холестерин, холестерин ЛПНП и APO B у пациентов с гомозиготной и гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, несемейными формами гиперхолестеринемии и смешанной дислипидемии. Ливостар также снижает уровень холестерина и VLDL TG и вызывает нестабильный повышение холестерина ЛПВП и аполипопротеина A-1. Ливодство снижает общий холестерин, холестерин ЛПНП, холестерина VLDL, APO B, триглицерид и HDL-HDL (холестерин, который не является частью холестерина ЛПВП) и увеличивает холестерин ЛПВП у пациентов с изолированной гипертриглицеридемией. Ливостокс уменьшает LDL-LPPSCH у пациентов с дисметалипопротеиными.
Как и липопротеины ЛПНП, богатые холестерином и триглицеридами, включая VLDL, LPPSCH и др., Могут также продвигать атеросклероз. Повышенные уровни триглицеридов в плазме часто встречаются в триаде с низкими уровнями HDL-C и небольшими частицами LDL, а также в сочетании с нелипидами факторами риска метаболического риска для ишемической болезни сердца. Было последовательно показано, что полные триглицериды плазмы, такие как независимый фактор риска для ишемической болезни сердца. Кроме того, было установлено самостоятельное влияние повышения HDL-C или снижения триглицеридов на риск заболеваемости коронарной и сердечно-сосудистой.
Ливосток как некоторые из его метаболитов является фармакологически активным у людей. Основным местом действия аторвастатина является печень, которая играет центральную роль в синтезе холестерина и оформлением LDL. Доза препарата, в отличие от его системной концентрации, лучше коррелирует с уменьшением холестерина ЛПНП. Индивидуальный выбор доз лекарств должен проводиться в зависимости от терапевтического ответа (см. Раздел «Дозировка и администрирование»).
Фармакокинетика.
Поглощение. Ливизор быстро усваивается после перорального введения, и его максимальные концентрации плазмы достигаются в течение 1-2 часов. Степень поглощения увеличивается пропорциональна дозы препарата Ливостора. Абсолютная биодоступность аторвастатина (оригинального препарата) составляет приблизительно 14%, а системная биодоступность ингибирующей активности для HMG-COA Reductase составляет приблизительно 30%. Низкая системная доступность препарата, связанного с передейстемным оформлением в слизистой оболочке желудочно-кишечного тракта и / или передейственную бионтрасформацию в печени. Хотя еда уменьшается скорость и степень поглощения лекарственного средства примерно на 25% и 9% соответственно, основанные на параметрах C Max и AUC, уменьшение LDL-C, аналогично ли принимать пищи или ливоочистку отдельно. Ночью аторвастатин концентрации плазмы ниже (приблизительно 30% для C Max и AUC), чем в утреннем использовании. Тем не менее, понижение холестерина LDL является той же независимо от употребления наркотиков (см. Раздел «Дозировка и администрирование»).
Распределение. Средний объем распределения лекарственного ливростата составляет приблизительно 381 литра. Более 98% препарата связывается с белками плазмы. Коэффициент концентрации кровь / плазма, составляющая приблизительно 0,25, указывает на плохое проникновение препарата в эритроциты. Ливизор, способный проникать в грудное молоко (см. Разделы «Противопоказания», «Беременность и лактация» и «Особенности применения»).
Метаболизм. Ливостор широко метаболизируется на орто- и парахидроксиловых производных и различных продуктов бета-окисления. В исследованиях in vitro ингибирование HMG-COA Reductase Ortho и парахидроксилованных метаболитов были эквивалентными ингибированием препарата Ливиостора. Приблизительно 70% циркулирующей ингибирующей активности для редуктазы HMG-COA обусловлено активным метаболитом. Исследования in vitro свидетельствуют о важности метаболизма препарата Ливостор цитохрома P450 3A4, в соответствии с повышенными концентрациями Ливостору в плазме крови после одновременного использования эритромицина, известного ингибитора этого изонциима (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия ").
Экскреция. Ливизор и его метаболиты выделяются в основном в желчеище, после того, как в печеночной и / или внепеченочном метаболизме, но этот препарат, очевидно, не испытывает желудочно-печеночной рециркуляции. Средний период полураспада препарата человеческой плазмы ливоочистка составляет приблизительно 14 часов, но во время последовательности полуприемности активность ингибирования HMG-COA снижается на 20-30 часов из-за вклада активных метаболитов. После орального препарата менее 2% дозы выводится в моче.
Отдельные группы пациентов.
Пациенты лета века. Концентрации препарата в плазме Ливостор более высоки (приблизительно 40% для C Max и 30% для AUC) у здоровых пожилых пациентов (в возрасте 65 лет), чем у молодых людей. Клинические данные предполагают большую степень снижения нанесения на применение любой дозы препарата у пожилых пациентов по сравнению с младшими пациентами (см. Раздел «Особенности применения»).
Дети. Фармакокинетические данные для группы педиатрических пациентов не доступны.
Секс. Концентрации препарата в плазменных женщинах ливоочистки отличаются от концентрации плазмы у мужчин (примерно на 20% выше для C Max и 10% ниже для AUC). Однако никаких клинически значимых различий в сокращении холестерина ЛПНП в применении препарата ливоочистки мужчин и женщин.
И дисфункция почек. Заболевание почек не влияет на концентрацию лекарственной ливоочистной плазмы или снижения LDL-C, и, следовательно, лекарство регулировки дозы для пациентов с дисфункцией почек не нужно (см. Раздел «Дозировка и администрирование», «Особенности применения»).
Гемодиализ. Несмотря на то, что пациенты с конечными исследованиями почечных заболеваний не проводились, считается, что гемодиализ не увеличивает оформление Ливостору в основном потому, что препарат быстро связывается с белками плазмы.
Отказ печени. Концентрации препарата в плазме Ливостор значительно возвышены у пациентов с хроническим алкогольным заболеванием печени. Стоимость индексов C MAX и AUC 4 раза выше у пациентов с заболеванием печени класса A в масштабе Child-Pugh. У пациентов с классом заболеваний печени на масштабе значений Child-Pugh of C Max и AUC увеличились примерно в 16 раз и 11 раз, соответственно (см. Раздел «Противопоказания»).
Клинические характеристики.
Индикация.
Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний.
Взрослые пациенты без клинически значимых заболеваний коронарной артерии, но с множественными факторами риска для заболеваний сердца коронарных сердечных заболеваний, таких как возраст, курение, гипертония, низкие уровни HDL или наличие ранних иминообразных сердечных заболеваний в семейной истории, Ливосток, указанный на:
- снизить риск инфаркта миокарда;
- снижение риска инсульта;
- уменьшение риска процедур стенокардии и реваскуляризации.
Пациенты с диабетом типа II и никаких клинически значимых заболеваний коронарной артерии, но с множественными факторами риска для ишемической болезни сердца, таких как ретинопатия, альбуминурия, курение или гипертония, препарат указывается для Линостара:
- снизить риск инфаркта миокарда;
- уменьшение риска инсульта.
Пациенты с клинически значимой ишемической болезнью коронарной артерии указаны для:
- уменьшение риска не летального инфаркта миокарда;
- уменьшение риска смертельного и не летального инсульта;
- снижение риска процедур реваскуляризации;
- снижение риска госпитализации из-за застойной сердечной недостаточности;
- уменьшение риска ударов.
Гиперлипидемия.
- в качестве дополнения к диеты для уменьшения повышенных уровней общего холестерина, холестерина ЛПНП, аполипопротеина B и триглицеридов, а также для повышения холестерина ЛПВП у пациентов с первичной гиперхолестериной (гетерозиготной семейной и несемейной) и смешанной дислипидемией (типы IIA и классификации IIB Фредриксон).
- в качестве дополнения к диете для лечения пациентов с повышенными уровнями триглицеридов в сыворотке крови (классификация типа IV Fredrickson).
- для лечения пациентов с первичными дисплеями дисбеталипопротеииииииюююю (тип III Fredrickson классификация), когда диета не эффективна.
- Чтобы уменьшить общий уровень холестерина и холестерина ЛПНП у пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией в качестве дополнения к другим липидным понижающим к лечению (например, аперезу LDL) или если такие процедуры недоступны.
- в качестве дополнения к диеты для снижения уровнях общего холестерина, холестерина ЛПНП и аполипопротеина B у мальчиков и девочек после начала менструации в возрасте от 10 до 17 лет с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, если после правильной диеты результаты теста:
а) ³ LDL холестерин составляет 190 мг / дл или
б) холестерин LDL ³ 160 мг / дл и:
- семейная история ранних существующих сердечно-сосудистых заболеваний или
- В педиатрических пациентах есть два или более других факторов риска для сердечно-сосудистых заболеваний.
Противопоказание.
Активное заболевание печени, которое может включать постоянное увеличение ферментов печени неизвестной этиологии. Гиперчувствительность к любому компоненту препарата.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Риск миопатии во время лечения статинами увеличивается в случае одновременного использования производных фиброи кислотных липидомодификацийных доз ниацина, циклоспорина или сильных ингибиторов CYP 3A4 (например, кларитромицин, ингибиторы протеазы для ВИЧ и итраконазола) (см. Раздел «Особенности» Применение "и" фармакологические свойства ").
Сильные ингибиторы CYP 3A4. Ливосток метаболизируется цитохромом P450 3A4. Сопутствующее использование лекарственных средств Ливосторных силовых ингибиторов CYP 3A4 может привести к более высоким концентрациям аторвастатина в плазме. Степень взаимодействия и активации действий зависят от изменчивости эффекта на CYP 3A4. Следует избежать одновременного использования мощных ингибиторов CYP3A4 (например, циклоспорина, телеритромицино, кларитромицина, дельтаворазола, стирипентолома, кетоконазола, вориконазола, итраконазола, посаконазолома и ингибитора протеазы ВИЧ, включая ритонавир, лопинавир, атазанавир, индинавир, дарунавир ). Если вы не сможете избежать одновременного использования этих лекарств с аторвастатином, следует учитывать более низкие исходные и максимальные дозы аторвастатина. Также рекомендовал соответствующий клинический мониторинг пациента.
Умеренные ингибиторы CYP3A4 (например, эритромицин, дилтиазем, верапамил и флуконазол) могут увеличить концентрацию аторвастатина в плазме. Сопущенное использование эритромицина и статинов сопровождается повышенным риском миопатии. Было проведено взаимодействие препаратов для оценки воздействия амиодарона или верапамила на аторвастатин. Известно, что верапамил и амиодарон ингибируют активность CYP3A4, и, следовательно, совместное введение этих лекарств с аторвастатином может привести к увеличению воздействия аторвастатина. Таким образом, в то время как аторвастатин и эти умеренные ингибиторы CYP3A4 должны учитывать назначение более низкими максимальными дозами аторвастатина. Также рекомендуется проводить клинический мониторинг пациента. После обработки ингибитора или после регулировки дозы рекомендуется контролировать клиническое состояние пациента.
Грейпфрутовый сок. Содержит один или несколько компонентов, которые ингибируют CYP 3A4 и могут увеличить концентрацию аторвастатина в плазме, особенно с чрезмерным расходом сока сока грейпфрута (1,2 литра в день).
Кларитромицин. Аторвастатин ценности AUC значительно пидвышчувалося при нанесении лекарственного ливростата 80 мг и кларитромицина (500 мг 2 раза в день), чем с использованием только препарата Линостар (см. Раздел «Фармакологические свойства»). Следовательно, пациенты, которые используют кларитромицин, должны использоваться с осторожностью в дозах Линостара выше 20 мг (см. Раздел «Особенности применения» и «Дозировка и администрирование»).
Сочетание ингибиторов протеазы. Значения AUC AUC значительно возросли, в то время как применение препарата ливоочистка с несколькими комбинациями ингибиторов протеаз HIV и ингибитора протеазы HCV TelaPreviRom по сравнению с использованием только препарата Линостар (см. Раздел «Фармакологические свойства»). Следовательно, пациенты, которые использовали ингибитор ингибитора HIV протеазы HIV Ritonavir + Typranavir или ингибитор протеазы вируса телеапровира гепатита C, следует избегать одновременного использования препарата ливоокулятора. Препарат следует использовать с осторожностью у пациентов, которые используют ингибитор HIV протеаза Lopinavir + ритонавир и используются при самой низкой эффективной дозе. Для пацієнтів, які застосовують інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза лікарського засобу Лівостор не повинна перевищувати 20 мг; слід дотримуватися обережності при їх сумісному застосуванні (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). При застосуванні пацієнтам, які застосовують інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, доза лікарського засобу Лівостор не повинна перевищувати 40 мг; також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів.
Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищується при одночасному застосуванні лікарського засобу Лівостор у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, пацієнтам, які застосовують ітраконазол, слід дотримуватися обережності, якщо доза лікарського засобу Лівостор перевищує 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).
Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищується при одночасному застосуванні лікарського засобу Лівостор у дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки лікарського засобу Лівостор (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу Лівостор та циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»).
Медичні рекомендації щодо застосування лікарських засобів, що взаємодіють, підсумовано у таблиці (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).
Взаємодії лікарських засобів, пов'язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу.
Лікарські засоби, що взаємодіють | Медичні рекомендації щодо застосування |
Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір). | Уникати застосування аторвастатину. |
Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір). | Застосовувати з обережністю та у найменшій ефективній дозі. |
Кларитроміцин, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонавір). | Не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину на добу. |
Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір) Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір). | Не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину на добу. |
*Застосовувати з обережністю та у найменшій ефективній дозі.
Гемфіброзил. У зв'язку з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування лікарського засобу Лівостор із гемфіброзилом (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії в ході лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні інших фібратів, Лівостор слід застосовувати з обережністю при сумісному використанні з іншими фібратами (див. розділ «Особливості застосування»).
Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватися при застосуванні лікарського засобу в комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози лікарського засобу Лівостор (див. розділ «Особливості застосування»).
Рифампін або інші індуктори цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування лікарського засобу з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад, ефавіренз, рифампін) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування лікарського засобу Лівостор з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування лікарського засобу після введення рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину в плазмі крові.
Дилтіазему гідрохлорид . Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.
Циметидин . Ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.
Антациди . Одночасне пероральне застосування аторвастатину та суспензії антацидного лікарського засобу, що містить магнію та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінюється.
Колестипол . Концентрація аторвастатину в плазмі крові є нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному застосуванні аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищує ефект, який можна отримати від застосування кожного з цих лікарських засобів окремо.
Азитроміцин . Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжується змінами концентрації аторвастатину в плазмі крові.
Інгібітори транспортних білків . Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину. Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих лікарських засобів неможливо, рекомендовано зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину.
Езетиміб . Застосування езетимібу як монотерапії пов'язують із розвитком явищ з боку м'язової системи, у тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.
Фузидова кислота . Дослідження взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилися. Як і у випадку з іншими статинами, при одночасному застосуванні аторвастатину та фузидової кислоти спостерігаються явища з боку м'язової системи (у тому числі рабдоміоліз). Механізм цієї взаємодії залишається невідомим. Пацієнти потребують пильного нагляду, може потребуватися тимчасове призупинення лікування аторвастатином.
Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз лікарського засобу Лівостор та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові підвищуються приблизно на 20 %. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які застосовують дигоксин.
Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування лікарського засобу Лівостор з пероральними контрацептивами підвищує значення AUC для норетистерону та етинілестрадіолу (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Дану інформацію слід брати до уваги при виборі перорального контрацептива для жінки, яка застосовує Лівостор.
Варфарин. Лівостор не чинить клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні у пацієнтів, які проходять довготривале лікування варфарином.
Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином.
Інші лікарські засоби . Одночасне застосування аторвастатину і гіпотензивних лікарських засобів та його застосування в ході естрогензамісної терапії не супроводжувалося клінічно значущими побічними ефектами. Дослідження взаємодії аторвастатину з іншими лікарськими засобами не проводилися.
Особливості застосування.
Скелетні м'язи.
Наявні окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні лікарського засобу Лівостор та інших лікарських засобів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функцій нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів.
Аторвастатин, як і інші лікарські засоби групи статинів, іноді спричиняє міопатію, що визначається як біль у м'язах або слабкість м'язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (КФК) більше ніж у 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування вищих доз аторвастатину з певними лікарськими засобами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ), підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.
Наявні окремі повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) – аутоімунної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без значного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка.
Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. Пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю у м'язах, болісності або слабкості м'язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури тіла або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після припинення застосування лікарського засобу Лівостор. Лікування лікарським засобом слід припинити у випадку значного підвищення рівня КФК, діагностування міопатії або підозри на неї.
Ризик міопатії в ході лікування лікарськими засобами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту С телапревіру, комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ, у тому числі саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, типранавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір та фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антимікотиків групи азолів. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії лікарського засобу Лівостор та похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антимікотиків групи азолів або ліпідомодифікуючих доз ніацину, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів щодо будь-яких ознак або симптомів болю, болісності або слабкості у м'язах, особливо впродовж перших місяців терапії та впродовж будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з лікарських засобів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному застосуванні з вищезгаданими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях можна розглядати можливість періодичного визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії.
Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Терапію лікарським засобом Лівостор слід тимчасово або повністю припинити будь-якому пацієнту з гострим, серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактору ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми).
Порушення функці й печінки .
Відомо, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов'язані з відхиленням від норми біохімічних показників функцій печінки. Перед тим як розпочинати терапію лікарським засобом Лівостор, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно в разі клінічної потреби. Є окремі повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які застосовували лікарські засоби групи статинів, у тому числі аторвастатин. У випадку серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування лікарського засобу Лівостор слід негайно припинити лікування. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно розпочинати лікування лікарським засобом.
Лівостор слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Лівостор протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділ «Протипоказання»).
Ендокринна функція .
Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози у сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів ГМГ‑КоА-редуктази, у тому числі й лікарського засобу Лівостор.
Статини перешкоджають синтезу холестерину та теоретично можуть ослабляти секрецію наднирникових та/або гонадних стероїдів. Аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми крові та не пошкоджує резерв надниркових залоз. Вплив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався у достатньої кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином лікарський засіб впливає (та чи впливає взагалі) на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальному періоді. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні лікарського засобу групи статинів з лікарськими засобами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин.
Застосування пацієнтам літнь ого віку .
Оскільки старший вік (понад 65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати Лівостор пацієнтам літнього віку.
Печінкова недостатність .
Лівостор протипоказаний пацієнтам із активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).
До початку лікування .
Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень креатинкінази (КК) при:
– порушенні функцій нирок;
– гіпофункції щитовидної залози;
– спадкових розладах м'язової системи у родинному або особистому анамнезі;
– перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м'язи;
– перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкоголю.
Для пацієнтів літнього віку (понад 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.
Підвищення рівня лікарського засобу в плазмі крові можливе, зокрема, у разі взаємодії та застосування особливим групам пацієнтів, у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.
У таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує верхню межу норми (ВМН) більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не слід.
Вимірювання рівня креатинкінази .
Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.
Під час лікування .
Пацієнтам слід знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м'язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.
У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.
Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п'ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м'язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.
Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози лікарського засобу та ретельного нагляду за станом пацієнта.
Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу).
Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами .
Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими засобами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові. Прикладами таких лікарських засобів можуть бути потужні інгібітори CYP3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фіброєвої кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом також зростає ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські засоби (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих.
Якщо необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином та вказаними лікарськими засобами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські засоби, що підвищують концентрацію аторвастатину у плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у випадку застосування потужних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.
Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин та фузидову кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину на період лікування фузидовою кислотою.
Інтерстиціальна хвороба легенів .
Під час лікування деякими статинами (особливо в ході тривалого лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами.
Обмеження застосування .
Лікарський засіб не досліджували за умов, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів було підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона).
До складу лікарського засобу входить лактоза. Лівостор не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози. Терапія ліпідомодифікаційними лікарськими засобами повинна бути одним із складових компонентів комплексної терапії для пацієнтів із значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемію. Медикаментозна терапія рекомендується як доповнення до дієти, коли результату від дотримання дієти, що обмежує споживання насичених жирів та холестерину, а також від застосування інших немедикаментозних заходів, було недостатньо. Пацієнтам із ішемічною хворобою серця або декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця застосування лікарського засобу Лівостор можна розпочати одночасно з дотриманням дієти.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Лівостор протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть завдати шкоди плоду при їх застосуванні вагітними жінками. Лівостор можна застосовувати жінкам репродуктивного віку лише за умови, що імовірність вагітності таких пацієнток незначна, та вони були проінформовані про потенційні фактори ризику. Якщо жінка завагітніла у період лікування лікарським засобом Лівостор, слід негайно припинити застосування лікарського засобу та повторно проконсультувати пацієнтку стосовно потенційних факторів ризику для плода та відсутності відомої клінічної користі від продовження застосування лікарського засобу у період вагітності.
При нормальному протіканні вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. Застосування гіполіпідемічних лікарських засобів у період вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз – це хронічний процес, а отже, перерва у застосуванні гіполіпідемічних лікарських засобів у період вагітності не повинна чинити значного впливу на результати довгострокового лікування первинної гіперхолестеринемії.
Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування аторвастатину у період вагітності не проводилися. Наявні окремі повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції статинів.
Період годування груддю .
Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, однак відомо, що невелика кількість іншого лікарського засобу цього класу проникає у грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні спричинити серйозні небажані реакції у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, жінкам, які потребують лікування лікарським засобом Лівостор, слід припинити годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Лікарський засіб здійснює дуже незначний вплив на швидкість реакції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Гіперліпідемія ( гетерозиготна сімейна та несімейна ) і змішана дисліпідемія ( тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона) .
Рекомендована початкова доза лікарського засобу Лівостор становить 10 або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, які потребують значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більш ніж на 45 %), терапія може бути розпочата із дозування 40 мг 1 раз на добу. Дозовий діапазон лікарського засобу Лівостор знаходиться у межах від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Лікарський засіб можна застосовувати разовою дозою у будь-які години та незалежно від прийому їжі. Початкову та підтримуючу дози лікарського засобу Лівостор слід підбирати індивідуально, залежно від мети лікування та відповіді на нього. Після початку лікування та/або після титрування дози лікарського засобу Лівостор слід проаналізувати рівні ліпідів впродовж періоду від 2 до 4 тижнів та відповідним чином відкоригувати дозу.
Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія у пацієнтів дитячого віку (віком 10-17 років) .
Рекомендована початкова доза лікарського засобу Лівостор становить 10 мг/добу; максимальна рекомендована доза – 20 мг/добу (дози лікарського засобу, що перевищують 20 мг, у цій групі пацієнтів не досліджувалися). Дози лікарського засобу слід підбирати індивідуально відповідно до мети лікування. Коригування дози слід проводити з інтервалом 4 тижні або більше.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія .
Доза лікарського засобу Лівостор для пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу. Лівостор слід використовувати в якості доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ), або якщо гіполіпідемічні методи лікування недоступні.
Одночасна гіполіпідемічна терапія .
Лівостор можна використовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібратів слід використовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Дозування для пацієнтів і з порушенням функці й нирок .
Захворювання нирок не впливає ні на концентрації у плазмі крові, ні на зниження рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні лікарського засобу Лівостор; отже, коригування дози лікарського засобу для пацієнтів із порушенням функцій нирок не потрібне (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).
Дозування для пацієнтів, які застосовують циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз.
Слід уникати лікування лікарським засобом Лівостор пацієнтів, які застосовують циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір) або інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір). Лівостор слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, які застосовують лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій ефективній дозі. У пацієнтів, які застосовують кларитроміцин, ітраконазол, або у пацієнтів з ВІЛ, які застосовують комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу лікарського засобу Лівостор слід обмежити дозою 20 мг, а також рекомендується проводити належні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої ефективної дози лікарського засобу. У пацієнтів, які застосовують інгібітор протеази ВІЛ – нелфінавір, або інгібітор протеази вірусу гепатиту С – боцепревір, лікування лікарським засобом Лівостор слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої ефективної дози лікарського засобу (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти.
Не було виявлено значущого впливу лікарського засобу на ріст або статеве дозрівання хлопців або на тривалість менструального циклу у дівчат (див. розділи «Побічні реакції», «Спосіб застосування та дози»). Дівчат-підлітків слід проконсультувати щодо прийнятних методів контрацепції впродовж періоду лікування лікарським засобом Лівостор (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю» та підрозділ «Застосування в окремих групах пацієнтів»).
Дослідження застосування лікарського засобу у пацієнтів препубертатного віку або пацієнтів віком до 10 років не проводилися.
Передозування.
Специфічного лікування передозування лікарським засобом Лівостор немає. У випадку передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та у разі необхідності проводити підтримуючі заходи. Через високий ступінь зв'язування лікарського засобу з білками плазми крові не слід очікувати значного підсилення кліренсу лікарського засобу Лівостор за допомогою гемодіалізу.
Побічні реакції.
З боку нервової системи: головний біль; запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; периферичні нейропатії; кошмарні сновидіння; депресія.
З боку шлунково-кишкового тракту: запор; панкреатит, блювання; шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм; біль у животі.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: біль у суглобах, біль у спині; міопатія, міозит, рабдоміоліз; м'язово-скелетний біль, підвищена втомлюваність м'язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); артралгія.
З боку метаболізму та харчування: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія; гіперглікемія.
З боку печінки та жовчного міхура: печінкова недостатність; гепатит, холестаз.
З боку шкіри та сполучної тканини: шкірні висипання, свербіж, алопеція; ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: біль у горлі та гортані; носова кровотеча; виняткові випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо в ході довгострокового лікування).
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: алергічні реакції; анафілаксія.
З боку органів зору: затуманення зору; порушення зору.
З боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах.
З боку сечостатевої системи: лейкоцитурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.
Загальні порушення: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, нездужання, стомлюваність; пірексія.
Зміни результатів лабораторних аналізів: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові; підвищення рівня трансаміназ у крові, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі; підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові.
Є окремі повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»).
Наявні окремі повідомлення про когнітивні розлади (наприклад, втрата пам'яті, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Таблетки по 10 мг: 10 таблеток у блістері; по 3 або 7 блістерів у пачці.
Таблетки по 20 мг: 10 таблеток у блістері; по 3 або 7 блістерів у пачці.
Таблетки по 40 мг: 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Київський вітамінний завод».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38.
АТОРВАСТАТИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа