Личный кабинет
ЛИЗИНОПРИЛ ТЕВА табл. 10 мг блистер №50
rx
Код товара: 314721
Производитель: Merckle (Германия)
2 500,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Лисиноприл-Тева.
( Лисиноприл-Тева )
Состав :
Активное вещество: лизиноприл:
1 таблетка содержит лизиноприл 2,5 мг или 5 мг, или 10 мг или 20 мг в виде дигидрата лизиноприла;
Вспомогательные вещества: барлатинированный крахмал, мозоль крахмал, гидрофосфат кальция, стеарат магния, маннит (E 421).
Лекарственная форма. Таблетки
Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензина трансформируют фермент (туз).
Код УАТС C09A A03.
Клинические характеристики.
Индикация.
- Артериальная гипертония;
- хроническая сердечная недостаточность;
- Острый инфаркт миокарда у пациентов со стабильной гемодинамикой (систолическое артериальное давление> 100 мм. Rt);
- Диабетическая нефропатия с диабетом типа II.
Противопоказание.
- При гиперчувствительности к лизиноприлму или другим ингибиторам ACE или одно из компонентов приготовления.
- Ангионеротические отеки в анамнезе (в том числе после применения ингибиторов ACE, идиопатического и наследственного отека Quincke).
- Аортальный или митральный стеноз или гипертрофическая кардиомиопатия с выраженными гемодинамическими расстройствами.
- Двусторонний стеноз почечной артерии или стеноза унифицированной почки артерии.
- Острый инфаркт миокарда с нестабильной гемодинамикой.
- Кардиогенный шок.
- Пациенты с уровнями креатинина в сыворотке ≥ 220 мкмоль / л.
- Одновременное использование препарата и высокочастотных мембран из полиакрилитриленитрила-2-метилосульфоната (например, 69) с неотложным диализом.
- Одновременное использование алискиренсодержащих препаратов с пациентами с диабетом или заболеванием почек (GSK <60 мл / мин / 1,73 м 2 ).
- Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
Способ применения и доза. Лисиноприл рекомендуется использовать перорально 1 раз в день, примерно одновременно. Еда не влияет на поглощение таблеток лизиноприла. Доза должна определяться индивидуально в соответствии с реакцией пациента и артериального давления.
Артериальная гипертония
Лизиноприл можно использовать в качестве монотерапии и в сочетании с другими антигипертензивными препаратами.
Начальная доза
Для пациентов с артериальной гипертензией рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг. Пациенты с очень активным ренин-ангиотензинско-альдостероном (, в частности, с реноплавильной гипертензией, повышенные соли из организма и / или уменьшенного объема межклеточной жидкости, сердечной недостаточности или тяжелой формы артериальной гипертензии) могут испытывать чрезмерное снижение артериального давления после получения начальная доза. Для таких пациентов рекомендуемая начальная доза составляет 2,5-5 мг, начало лечения должно быть под прямым наблюдением врача. Уменьшение начальной дозы также рекомендуется в присутствии почечной недостаточности (см. Таблицу 1).
Поддержка дозы.
Обычная рекомендуемая поддержка дозы составляет 20 мг одноразовой в день. Если цель этой дозы не обеспечивает достаточного терапевтического эффекта в течение 2-4 недель - его можно увеличить. Максимальная суточная доза составляет 80 мг в день.
Пациенты принимают мочегонные средства.
Симптоматическая артериальная гипотензия может происходить после начала лечения лизиноприлом. Это более вероятно для пациентов, принимающих диретики во время лечения лизиноприла. Следовательно, такие пациенты рекомендуются принимать препарат с осторожностью из-за вероятности увеличения добычи соли из организма и / или снижения объема межклеточной жидкости. Если есть такая возможность, необходимо остановить лечение диуретиками за 2-3 дня до лечения лизиноприла. Для пациентов с артериальной гипертензией, которые не могут прекратить лечение диуретиками, терапия лизиноприльной терапии должна быть запущена в дозе 5 мг. Необходимо проверить функцию почек и уровней калия в сыворотке. Следующие дозы лизиноприла должны быть выбраны в соответствии с реакцией артериального давления. При необходимости мочегонной терапией можно возобновить.
Выбор дозировки для пациентов с почечной недостаточностью.
Дозировка для пациентов с почечной недостаточностью должна основываться на заливении креатинина, как показано ниже в таблице 1.
Таблица 1. Выбор дозирования для пациентов с почечной недостаточностью.
Заливание креатинина (мл / мин) | Основная доза (мг / день) |
<10 мл / мин (включая пациентов с диализом) | 2,5 мг * |
10-30 мл / мин | 2,5-5 мг |
31-80 мл / мин | 5-10 мг |
* - Дозировка и / или частота приема следует рассчитывать на основе показателей реакции артериального давления.
Доза может быть постепенно увеличена до тех пор, пока артериальное давление не будет нормализуемому, или достичь максимальной дозы 40 мг в день.
Хроническая сердечная недостаточность.
Пациенты с симптоматической сердечной недостаточностью должны принимать лизиноприл в качестве вспомогательной терапии к диретикам, препаратам микробов или β-блокаторов. Лечение лизиноприла может быть запущено с дозирования 2,5 мг 1 раз в день, принимая препарат, проводимый под наблюдением врача, чтобы определить первоначальный эффект препарата на артериальное давление.
Дозировка препарата Лисиноприл должна быть повышена:
- увеличение дозы не более 10 мг;
- Интервалы между увеличением доз должны быть не менее 2 недель;
- К самой высокой дозе, которая осуществляется пациентом, максимум 35 мг 1 раз в день.
Выбор дозировки должен основываться на клинической реакции каждого отдельного пациента. Пациенты с высоким риском симптоматической гипотензии, например, пациенты с повышенным уровнем вывода соли от организма с гипонатремией соль, пациенты с гиповолемией или пациентами, подвергающиеся интенсивной терапии с диуретиками, должны улучшать свое состояние, если это возможно, до основания терапии лизиноприл. Необходимо проверить функцию почек и уровней калия в сыворотке.
Острый инфаркт миокарда.
В зависимости от обстоятельств пациент должен пройти стандартную рекомендуемую терапию, такую как лечение тромболитикой, аспирином и β-блокаторами. В то же время нитроглицерин может быть использован внутривенно или трансдермально.
Начальная доза (первые 3 дня после портированного инфаркт в ).
Лечение лизиноприл может быть запущено в первые 24 часа после появления первых симптомов. Лечение не должно начинаться, если систолическое артериальное давление составляет менее 100 мм рт. Искусство. Начальная доза лизиноприла составляет 5 мг перорально, затем сними 5 мг через 24 часа, 10 мг в течение 48 часов и 10 мг в день. Пациенты с систолическим давлением не превышают 120 мм рт. Искусство., Перед началом или во время терапии в первые 3 дня после инфаркта лечения начинаются при более низкой дозе - 2,5 мг.
В случае почечной недостаточности (клиренс креатинина <80 мл / мин) начальная доза лизиноприла должна быть выбрана в соответствии с показателями зазора креатинина пациента (см. Вкладка 1).
Поддержка дозы CH .
Рекомендуемая поддержка дозы составляет 10 мг 1 раз в день. В случае артериальной гипотензии (систолическое давление менее 100 мм рт.) Ежедневная доза обслуживания не должна превышать 5 мг в день, если необходимо, указанная доза может быть уменьшена до 2,5 мг. Если после приема лизиноприла есть длительная артериальная гипотензия (систолическое давление остается меньше 90 мм рт. Искусство. Для более чем 1 часа) необходимо отменить терапию. Терапия рекомендуется в течение 6 недель, то необходимо переоценить состояние пациента. Пациенты с симптомами сердечной недостаточности должны продолжать продолжать лечение лизиноприлом.
Диабетическая нефропатия.
Для пациентов с диабетом типа II с артериальной гипертензией и начальной стадией нефропатической дозы лизиноприла составляет 10 мг 1 раз в день, что, если необходимо, можно увеличить до 20 мг 1 раз в день для достижения стабильного кровяного давления ниже 90 мм рт. Искусство.
В случае почечной недостаточности (клиренс креатинина <80 мл / мин) начальная доза лизиноприла должна быть выбрана в соответствии с показателями зазора креатинина пациента (см. Вкладка 1).
Пациенты пожилых людей.
В клинических испытаниях не было никаких изменений в эффективности или безопасности пожилого препарата. Однако при достижении возраста, который связан с уменьшением функции почек, начальная доза лизиноприла должна быть выбрана в соответствии с инструкциями, приведенными в таблице 1. После этой дозы необходимо выбрать в соответствии с реакцией и кровяным давлением.
Неблагоприятные реакции.
Частота побочных эффектов определяется следующим образом:
Очень часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100 до <1/10); нечасто (≥1 / 1000 до <1/100); редко (≥1 / 10 000 до <1/1000); очень редко (≥1 / 10000); Неизвестно (не может быть оценено в результате отсутствующих данных).
При применении препарата возможна следующие побочные эффекты.
Нарушение из лимфатической системы и системы крови
Редко: снижение гемоглобина и гематокрита.
Очень редко: ингибирование гематологии костного мозга, анемии, тромбоцитопении, лейкопении, нейтропении, агранулоцитоза, гемолитическая анемия, лимфаденопатия, аутоиммунные заболевания.
Нарушение метаболизма
Очень редко: гипогликемия.
Нарушение нервной системы
Часто: головная боль, головокружение.
Узкие: изменения в настроении, парестезии, нарушении вкусовых ощущений, расстройств сна, равновесия равновесия, дезориентация.
Редко: путаница сознания, нарушение запаха.
Неизвестно: депрессия, обморок.
Нарушение сердечно-сосудистой системы
Часто: ортостатические нарушения (включая артериальную гипотензию).
Процитируем: инфаркт миокарда или инсульт (как следствие значительного снижения артериального давления у пациентов с высоким риском), ощущение улучшенного сердцебиения, тахикардия, феномен rineT.
Нарушения из костной и мышечной системы
Неизвестно: мышечные спазмы.
Нарушение от дыхательной системы
Часто: кашель, бронхит.
Нечасто: ринит, одышка.
Редко: недопустим, ангионевротический отек.
Очень редко: бронхоспазм, синусит, глоссит, аллергический альвеолит / эозинофильная пневмония.
Неизвестно: инфекции верхних дыхательных путей.
Нарушения пищеварительного тракта и печени
Часто: диарея, рвота.
Неисправно: тошнота, боли в животе, диспепсия.
Редко: сухость во рту, потеря аппетита, изменения вкуса.
Очень редко: панкреатит, кишечный ангионевротический отек, запоры, гепатит холестатический или гепатоцеллюляр, желтуха, печеночная недостаточность.
Нарушение из кожи и подкожного волокна
Процитируют: сыпь, зуд, реакции гиперчувствительности / ангионевротические отеки лица, губы, языки, конечности, вокальные трещины и / или глотки, чувство жары, гиперемии кожи.
Редко: Urticaria Alopecia, псориаз.
Очень редко: амплификация потоотделения, пузырьки, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лэйллы), синдром Стивенс-Джонсона, экссудативная мультиформная эритема, кожная лимфоцитома.
Неизвестно: кожные реакции сопровождались самодовольными, миалгией, артралгией, васкулит, эозинофилией, лейкоцитозом и / или положительным антителом антител (а-титрование), повышение эсинов, сыпь, фоточувствительности.
Нарушение из системы почки
Часто: дисфункция почек.
Редко: уремия, острая почечная недостаточность.
Очень редко: Oliguria / Anuria.
Нарушения из репродуктивной системы
Нечасто: импотенция.
Редко: гинекомастия.
Нарушение эндокринной системой
Неизвестно: неадекватная секреция антидиуретического гормона.
Общие нарушения
Узкая: повышенная усталость, астения.
Результаты биохимических лабораторных параметров
Узкий: увеличение концентрации мочевины, креатинина, ферментов печени и калия в сыворотке.
Редко: увеличение билирубина в сыворотке, гипонатриемия, протеинурия.
Передозировка.
Количество передозировки данных у людей ограничено. Симптомы , связанные с передозировкой ингибиторов ACE, могут включать артериальную гипотензию, сосудистую недостаточность, баланс электролита, почечную недостаточность, гипервентиляцию, тахикардию, повышенное сердцебиение, брадикардию, головокружение, беспокойство и кашель.
Лечение: внутривенное введение солевых растворов. В случаях артериальной гипотензии пациент должен быть помещен в горизонтальное положение. Если есть возможность, вы можете применить введение ангиотензина II и / или внутривенного введения катехоламинов. Если бы препарат был использован в последнее время, принять степень от лизиноприла из организма (например, вызвать рвоту, мытье желудка, использование абсорбентов и сульфата натрия). Использование кардиостимулятора показано с BradyCardia стабильной для терапии. Необходимо часто проверять показатели жизненно важных органов, концентрацию электролитов и креатинина в сыворотке.
Лизиноприл можно удалить из организма с гемодиализным, с использованием высокобадритных мембран из полиакрилинитриненитрила-2-метилосульфоната (например, 69) следует избегать.
В случае ангионевротического отека предписаны антигистамины. Если клиническая ситуация сопровождается отеком языка, вокальный разрыв, гортанкс, необходимо начать лечение трансдермальным введением 0,3-0,5 мл адреналина раствора (1: 1000) в неотложной лечении (1: 1000), к Обеспечить прохождение дыхательных путей. Интубация или беседка.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность . Препарат не следует применять к беременным или женщинам, которые планируют забеременеть. Если беременность подтверждается при лечении этого лекарственного средства, его следует немедленно остановить и, при необходимости, заменить другое лекарственное средство, разрешенное для использования у беременных женщин.
Если в процессе лечения ингибиторов ACE у женщины подтвердили беременность, использование препарата следует немедленно прекращено. Женщины детородного возраста, которые назначали лечение ингибиторами ACE, должны быть проинформированы о негативном воздействии этих препаратов на фрукты и необходимость срочной консультации врача сразу после подтверждения беременности.
Период грудного вскармливания. Поскольку информация о возможности использования лизиноприла во время грудного вскармливания отсутствует, приема лизиноприла не рекомендуется. В течение этого периода желательно использовать альтернативное лечение, профиль безопасности которого лучше изучен, особенно если новорожденный или преждевременный ребенок.
Дети. Таким образом, безопасность и эффективность препарата для детей не устанавливаются, поэтому LisinoPril-Teo из этой возрастной категории не следует назначать.
Особенности приложения.
Симптоматическая артериальная гипотензия редко наблюдается у пациентов с неосложненной артериальной гипертонией. Вероятность артериальной гипотензии увеличивается в обезвоженных пациентах (например, в результате лечения диуретиками, ограничивая потребление соли с пищевыми продуктами, диализами, в диарее или взрывах), а также в тяжелых формах ренин-зависимой артериальной гипертонии.
Симптоматическая артериальная гипотензия наблюдалась у пациентов с сердечной недостаточностью независимо от того, сочетается ли она с почечной недостаточностью. Это чаще всего наблюдается у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, которые получают высокие дозы петлевых диуретиков, с гипонатрией или расстройствами функций почек. У пациентов с повышенным риском симптоматической гипотензии тщательно контронируют начало терапии и регулирования дозы. Аналогичные меры предосторожности относятся к пациентам с коронарными сердечными заболеваниями или в нарушение церебрального циркуляции, в котором чрезмерное снижение артериального давления может привести к инфаркту миокарда или инсульта.
Часто артериальная гипотензия, особенно после первой дозы, может развиваться у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, которую следует учитывать, предписать лизиноприл. Когда артериальная гипотензия пациента должна быть размещена на спине; При необходимости для проведения внутривенного инфузии 0,9% раствора хлорида натрия. Краткосрочная гипотензивная реакция не является противопоказателем для дальнейших доз, которые обычно могут вводиться после восстановления эффективного объема крови и исчезновения крепежной антигипертензивной реакции.
У некоторых пациентов с сердечной недостаточностью, которые имеют нормальное или низкое кровяное давление, может произойти дополнительное снижение системного кровяного давления на фоне лечения лизиноприла. Этот эффект предсказуемо и, как правило, не требует прекращения терапии лизиноприла. Если гипотензия приобретает симптоматический характер, может потребоваться уменьшить дозу или прекращение введения лизиноприла.
Артериальная гипотензия с острым инфарктом миокарда. При остром инфаркте миокарда невозможно начать лечение с лизиноприлом, если из-за предварительного применения вазодилаторов существует риск дальнейших серьезных гемодинамических расстройств. Это относится к пациентам с систолическим артериальным давлением 100 мМ HG. Искусство. или меньше или с кардиогенным шоком. В течение первых 3 дней после инфаркта миокарда доза препарата должна быть уменьшена, если систолическое давление не превышает 120 мм рт. Искусство. Если индекс систолического артериального давления равен или составляет менее 100 мм рт. Искусство., Соответствующие дозы должны быть уменьшены до 5 мг или временно до 2,5 мг. Если после приема лизиноприла есть длительная артериальная гипотензия (систолическое давление остается меньше 90 мм рт. Искусство. Для более чем 1 часа) необходимо отменить лечение лизиноприла.
Стеноз аортального та мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при прийомі інших інгібіторів АПФ, лізиноприл потрібно приймати обережно пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або утрудненням викиду з лівого шлуночка, такими як аортальний стеноз чи гіпертрофічна кардіоміопатія.
Порушення функції нирок
У випадку ниркової недостатності (кліренс креатиніну <80 мл/хв), початкову дозу лізиноприлу потрібно скоригувати відповідно до показника кліренсу креатиніну пацієнта (див. таблицю 1), а потім - залежно від реакції хворого на лікування. У цих пацієнтів потрібно щоденно контролювати рівень калію у сироватці крові та кліренс креатиніну.
У пацієнтів із серцевою недостатністю гіпотензія після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. У таких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної.
У деяких хворих із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки , які приймали інгібітори АПФ, підвищувалися рівні сечовини крові та креатиніну сироватки, що зазвичай поверталися до норми після припинення терапії. Найчастіше рівні зростали у пацієнтів із нирковою недостатністю. У випадку наявності реноваскулярної гіпертензії збільшується ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування подібних хворих слід розпочинати під наглядом лікаря, низькими дозами та їх ретельним підбором. Оскільки терапія діуретиками може сприяти всьому вищезазначеному, їх прийом слід припинити та контролювати функцію нирок протягом перших тижнів лікування лізиноприлом.
У деяких хворих з артеріальною гіпертензією без явних захворювань судин нирок прийом лізиноприлу, особливо на фоні діуретиків, зумовлює підвищення рівня сечовини у крові і креатиніну в сироватці крові; ці зміни, як правило, бувають незначними і скороминущими. Найчастіше вони виникали у пацієнтів із нирковою недостатністю в анамнезі. У такому випадку, можливо, буде потрібне зменшення дози препарату та/чи припинення прийому діуретика та/чи лізиноприлу.
Лікування гострого інфаркту міокарда лізиноприлом не показане пацієнтам з ознаками дисфункції нирок, при якій відзначається підвищений рівень креатиніну в сироватці крові > 177 мкмоль/л та/чи протеїнурія > 500 мг/добу. Якщо ниркова недостатність розвивається під час лікування лізиноприлом (концентрація креатиніну в сироватці крові > 265 мкмоль/л чи збільшення у 2 рази показника до лікування), тоді лікар може розглядати можливість припинення прийому лізиноприлу.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. У надзвичайно рідких випадках повідомлялося про ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які проходили лікування інгібіторами АПФ, в тому числі лізиноприлом. У період лікування ангіоневротичний набряк може виникнути у будь-який час. У таких випадках прийом препарату необхідно терміново припинити, розпочати відповідну терапію і встановити спостереження для забезпечення повного зникнення симптомів. У випадках, коли набряк локалізовано у ділянці язика, що не призводить до порушення дихання, пацієнт може потребувати тривалого спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може виявитися недостатньою.
Зареєстровані поодинокі летальні випадки внаслідок ангіоневротичного набряку гортані або язика. Якщо набряк поширюється на язик, голосову щілину або гортань, може розвинутись порушення дихання, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли хірургічне втручання на дихальних шляхах. У таких випадках слід негайно вжити заходи невідкладної терапії, що, зокрема, можуть включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт має перебувати під ретельним медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів.
У пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із застосуванням інгібітору АПФ, може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку у відповідь на застосування препаратів даної групи.
Анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які проходять гемодіаліз. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які проходили гемодіаліз з використанням високопроточних мембран (наприклад, АN 69) та одночасно лікувались інгібітором АПФ. Цим пацієнтам необхідно запропонувати змінити діалізні мембрани на мембрани іншого типу або застосовувати антигіпертензивний препарат іншого класу.
Десенсибілізація. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, до отрути перетинчастокрилих), розвиваються стійкі анафілактоїдні реакції. Цих реакцій вдалося уникнути у таких пацієнтів шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ, але після необережного повторного застосування медичного препарату реакції відновлювалися.
Печінкова недостатність. Дуже рідко інгібітори АПФ асоціювалися з синдромом, який розпочинається з холестатичної жовтяниці і швидко прогресує до некрозу та (іноді) до летального наслідку. Механізм цього синдрому не виявлений. Пацієнтам, у яких під час прийому лізиноприлу розвинулась жовтяниця або спостерігалися значні підвищення печінкових ферментів, слід припинити прийом препарату та надати відповідну медичну допомогу.
Нейтропенія/агранулоцитоз. Повідомлялося про випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії і анемії у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і при відсутності інших ускладнюючих факторів нейтропенія спостерігається рідко. Після припинення прийому інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз мають оборотний характер. Необхідно з надзвичайною обережністю призначати лізиноприл пацієнтам з колагенозом судин, а також при отриманні пацієнтами імунодепресивної терапії, при лікуванні алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих ускладнюючих факторів, особливо на фоні порушення функції нирок. При застосуванні препарату таким пацієнтам рекомендується проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів у крові і попередити пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції.
Кашель. Після застосування інгібіторів АПФ можлива поява кашлю. Зазвичай кашель носить непродуктивний характер і припиняється після відміни терапії. Кашель, викликаний інгібіторами АПФ, слід розглядати при диференціальній діагностиці кашлю як один із можливих варіантів.
Хірургічні втручання/анестезія. У пацієнтів, які перенесли загальне хірургічне втручання або анестезію засобами, що спричиняють артеріальну гіпотензію, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II після компенсаторної секреції реніну. Якщо спостерігається артеріальна гіпотензія, що виникла завдяки цьому механізму, необхідно відкоригувати рівень ОЦК.
Гіперкаліємія. Повідомлялося про кілька випадків підвищення рівня калію у сироватці крові пацієнтів, які проходили терапію інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Серед пацієнтів, які мають високий ризик розвитку гіперкаліємії, знаходяться пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом або, які одночасно застосовують калійні добавки, калійзберігаючі діуретики або замінники солі з вмістом калію, або пацієнти, які приймають інші препарати, що підвищують рівень калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Якщо одночасне застосування вищезгаданих препаратів вважається за доцільне, рекомендується регулярний контроль рівня калію у сироватці крові.
Пацієнти, хворі на цукровий діабет. У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які приймали перорально антидіабетичні препарати або інсулін, необхідно здійснювати ретельний глікемічний контроль під час першого місяця терапії інгібіторами АПФ.
Анафілактоїдні реакції, що виникають під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ). Оскільки при аферезі ЛПНЩ з сульфатом декстрану застосування інгібіторів АПФ може призвести до анафілактоїдних реакцій, які можуть загрожувати життю, слід тимчасово відмінити інгібітори АПФ перед кожним застосуванням.
Расова приналежність. Інгібітори АПФ можуть спричинити більш виражений ангіоневротичний набряк у пацієнтів з темним кольором шкіри, ніж у хворих європеоїдної раси. Також у даної групи хворих гіпотензивний ефект лізиноприлу є менш вираженим унаслідок переважання низьких фракцій реніну.
Літій. З агалом комбінація літію та лізиноприлу не рекомендується.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Повідомлялося, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ чи аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперглікемії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Таким чином подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом супутнього застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ чи аліскірену не рекомендована.
У разі нагальної потреби у застосуванні терапії подвійної блокади, її слід здійснювати під наглядом спеціаліста та регулярно перевіряти функцію нирок, рівні електролітів та артеріального тиску. Пацієнтам з діабетичною нефропатією не рекомендується одночасно застосовувати інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід брати до уваги, що під час прийому лізиноприлу здатність керувати автотранспортом чи іншими потенційно небезпечними механізмами може бути порушена внаслідок можливого запаморочення та підвищеної втомлюваності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Діуретики. При супутньому застосуванні діуретика пацієнтам, які вже застосовують лізіноприл - антигіпертензивний ефект зазвичай подвоюється. На початку застосування комбінації лізиноприлу з діуретиками пацієнти можуть періодично відчувати надмірне зниження артеріального тиску при прийомі лізиноприлу. Можливість розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії при застосуванні лізиноприлу може бути зменшена у разі припинення лікування діуретиками перед початком терапії лізиноприлом.
Калійвмісні харчові добавки, калійзберігаючі діуретики або замінники солі з вмістом калію. У деяких пацієнтів спостерігалась гіперкаліємія. Фактори, що підвищують ризик розвитку гіперкаліємії, включають ниркову недостатність, цукровий діабет, супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, триамтерен, амілорид), калійвмісних харчових добавок, замінників солі з вмістом калію. Застосування калійвмісних харчових добавок, калійзберігаючих діуретиків або калійвмісних солезамінників може призводити до значного підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Під час прийому лізиноприлу на фоні калійвивідних діуретиків гіпокаліємія, спричинена їх прийомом, може бути послаблена.
Літій. Повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та токсичні реакції при супутньому застосуванні літію та інгібіторів АПФ. Супутнє застосування тіазидних діуретиків може підвищувати ризик інтоксикації літієм та посилювати вже існуючу інтоксикацію. Застосування лізиноприлу разом з літієм не рекомендується, але якщо така комбінація дійсно необхідна, слід ретельно перевіряти рівні літію у сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) з вмістом ацетилсаліцилової кислоти
≥ 3 г/добу. Постійне застосування НПЗЗ може зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ викликають сукупний ефект на підвищення рівня калію у сироватці крові і можуть призвести до погіршення функції нирок. Ці ефекти зазвичай оборотні. Зрідка може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з групи ризику, таких як особи літнього віку та пацієнти зі зневодненням організму.
≥ 3 г/добу. Постійне застосування НПЗЗ може зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ викликають сукупний ефект на підвищення рівня калію у сироватці крові і можуть призвести до погіршення функції нирок. Ці ефекти зазвичай оборотні. Зрідка може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з групи ризику, таких як особи літнього віку та пацієнти зі зневодненням організму.
Інші антигіпертензивні препарати. Одночасне застосування цих препаратів може підвищити гіпотензивний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими вазодилятаторами може у подальшому знизити артеріальний тиск.
Трициклічні антидепресанти/Антипсихотики/Анестетики. Одночасне застосування деяких анестезуючих медичних засобів, трициклічних антидепресантів та нейролептичних препаратів з інгібіторами АПФ може у подальшому призвести до зниження артеріального тиску.
Симпатоміметичні препарати. Симпатоміметичні препарати можуть знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Антидіабетичні препарати. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних препаратів (інсулін, гіпоглікемічні препарати) можуть посилити ефект зниження глюкози крові з ризиком гіпоглікемії. Виявилось, що це явище з більшою ймовірністю має місце протягом перших тижнів комбінованої терапії та серед пацієнтів з нирковою недостатністю.
Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні препарати, ß-блокатори, нітрати. Лізиноприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітичними препаратами, ß-блокаторами та/або нітратами.
Золото. Нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи припливи, нудоту, запаморочення, артеріальну гіпотензію, що може бути дуже тяжкою) після ін'єкції золота (наприклад, натрію ауротиомалату) відзначалися частіше у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Продемонстровано, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену характеризується більшою частотою розвитку таких побічних реакцій як артеріальна гіпотензія, гіперглікемія, порушення функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно зі застосуванням монотерапії.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Лізиноприл – інгібітор АПФ. АПФ є пептидилдипептидазою, що каталізує конверсію ангіотензину І у судинозвужувальний пептид, ангіотензин ІІ. Останній також стимулює секрецію альдостерону корою наднирникових залоз. Результатом пригнічення АПФ є зменшення концентрації ангіотензину ІІ, що, у свою чергу, призводить до ослаблення судинозвужувальної активності та зниження виділення альдостерону. Останнє зниження може підвищити концентрацію калію у сироватці крові.
Фармакокінетика. Лізиноприл - це інгібітор АПФ для перорального прийому, що не містить сульфгідрилу.
Всмоктування . Після перорального прийому лізиноприл повільно і не повністю всмоктується у травному тракті. Абсорбція препарату після перорального прийму становить приблизно 25 % з міжіндивідуальною варіабельністю (6-60 %). Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 6-8 годин.
Розподіл . Лізиноприл не зв'язується з білками плазми крові, окрім АПФ. Дослідження на тваринах показали, що лізиноприл погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Виведення . Лізиноприл не біотрансформується та екскретується у незміненому вигляді з сечею. При багаторазовому прийомі період напіввиведення лізиноприлу становить 12,6 години. Кліренс у здорових учасників дослідження становить близько 50 мл/хв. Зменшення концентрацій препарату в сироватці крові проявляється у подовженні термінального періоду напіврозпаду, що не впливає на накопичення препарату. Цей термінальний період представляє собою насичуване зв'язування з АПФ та не є пропорційним дозуванню препарату.
Печінкова недостатність. Порушення функції печінки у пацієнтів з цирозом призводить до зменшення всмоктування лізиноприлу (близько 30 % по показнику виведення з сечею), та збільшення виведення (майже на 50 %) порівняно зі здоровими учасниками дослідження у зв'язку зі зменшенням кліренсу.
Ниркова недостатність. При порушенні функції нирок знижується виведення лізиноприлу, що відбувається переважно через нирки, але воно стає клінічно важливим лише у випадку зменшення швидкості клубочкової фільтрації < 30 мл/хв. При середньому та легкому ступені ниркової недостатності (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) середня AUC збільшилася лише на 13 %, тоді як при серйозній нирковій недостатності спостерігалося 4,5-кратне збільшення (кліренс креатиніну 5-30 мл/хв). Лізиноприл видаляється при гемодіалізі. Протягом 4 годин гемодіалізу, концентрації лізиноприлу у плазмі крові зменшилися у середньому на 60 %, а кліренс коливався у межах 40-55 мл/хв.
Серцева недостатність . У пацієнтів із серцевою недостатністю збільшувалося виведення лізиноприлу порівняно зі здоровими учасниками дослідження (середнє збільшення AUC становить 125 %), але по показниках виведення з сечею спостерігалося зменшення абсорбції майже на 16 %.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку вищі рівні в крові та показники площі під кривою залежності концентрація-час (збільшення майже на 60 %) порівняно з пацієнтами молодшого віку.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 2,5 мг: білі, овальної форми, злегка випуклі таблетки, з гравіюванням “LSN 2.5” на одній стороні та рівні на іншій.
таблетки по 5 мг або по 10 мг, або по 20 мг: білі, овальної форми, злегка випуклі таблетки, з гравіюванням “LSN 5” або “LSN 10”, або “LSN 20” на одній стороні та лінією поділу на іншій.
Терм ін придатнос ті. Таблетки 2,5 мг: 18 місяців. Таблетки 5 мг, 10 мг та 20 мг: 24 місяці.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 о С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 5 блістерів у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. АТ Фармацевтичний завод ТЕВА.
Місцезнаходження. H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.
ЛИЗИНОПРИЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа