Для медицинского использования препарата

Lorista® H 100

(Lorista® Н 100)

Место хранения:

Активные ингредиенты: 1 таблетка, пленки , покрытой оболочкой , содержащей 100 мг лозартана калия и 12,5 мг гидрохлортиазида;

вспомогательные вещества: прежелатинизированный крахмал, микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, стеарат магния, гипромеллоза, макрогол 4000, диоксид титана (Е 171), тальк.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторы ангиотензина II. Лозартан и диуретики. Код АТС C09D A01.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение гипертензии у пациентов, у которых артериальное давление не регулируется в соответствии с лозартана или гидрохлортиазид в одиночку.

Снижение риска сердечно-сосудистых заболеваний и смертности у пациентов с артериальной гипертензией с гипертрофией левого желудочка.

Противопоказание.

Препарат Lorista ^® H 100 может быть использован с другими антигипертензивными препаратами.

Таблетки следует проглатывать со стаканом воды.

Препарат Lorista ^® H 100 может быть использован независимо от приема пищи.

артериальная гипертензия

Лозартан и Гидрохлоротиазид не используется в качестве начальной терапии, но используется у пациентов, у которых артериальное давление не контролируется в соответствии с лозартана или гидрохлортиазид в одиночку.

Рекомендуемая доза титрования с использованием отдельных компонентов (лозартана и Гидрохлоротиазид).

Для пациентов, у которых артериальное давление не контролируется адекватно монотерапия, может принять решение перейти к комбинированной терапии.

Обычная поддерживающая доза - 1 таблетка препарата Lorista ^® Н 50 мг / 12,5 мг 1 раз в сутки. Для пациентов без адекватного терапевтического эффекта от препарата Lorista ^® H

50 мг / 12,5 мг доза может быть увеличена до 1 таблетки препарата Lorista HD ^® 100 мг / 25 мг 1 раз в сутки.

Максимальная доза - 1 таблетка препарата Lorista HD ^® 100 мг / 25 мг 1 раз в сутки. В целом, антигипертензивный эффект достигается в течение 3 - 4 недели после начала терапии.

Препарат Lorista ^® H 100 для тех пациентов , получающих доказано путем титрования дозы лозартана 100 мг и которые требуют дополнительного контроля артериального давления.

Снижение риска сердечно - сосудистых заболеваний и смертности у пациентов с артериальной гипертензией с гипертрофией левого желудочка

Обычная начальная доза составляет 50 мг лозартана 1 раз в день. Пациенты, которые не в состоянии достичь целевых значений артериального давления при приеме лозартана 50 мг в день, лечение должно быть выбрано с использованием комбинации лозартана с низкой дозой гидрохлортиазида (12,5 мг) и, в случае необходимости, а затем дозу увеличивают до 100 мг лозартан /

12,5 мг гидрохлортиазида 1 раз в день. При необходимости, доза должна быть увеличена до 100 мг лозартана и Гидрохлоротиазид 25 мг 1 раз в сутки.

Lorista ^® Н, Н Lorista ^® 100 и Lorista ^® HD представляет соответствующие альтернативные препараты для пациентов , которые в противном случае имели бы принимать лозартан и гидрохлоротиазид suputno.

Применение у пациентов с нарушением функции почек и пациентов , подвергающихся гемодиализу сессий

Нет необходимости в начальной коррекции дозы для пациентов с легкой степенью почечной недостаточности клиренс креатинина 30 - 50 мл / мин). Таблетки с комбинацией лозартана / гидрохлоротиазид не рекомендуется для пациентов, проходящих гемодиализа сессий. Препарат не следует применять у больных с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл / мин).

Применение у пациентов с уменьшением внутрисосудистого объема

Перед применением препарата следует уменьшить, чтобы регулировать громкость и / или соли.

Применение у пациентов с нарушением функции печени

Препарат противопоказан пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью.

Применение пациентам летнего возраста

Обычно нет необходимости корректировать дозу для пожилых людей.

Неблагоприятные реакции.

Приведенные ниже побочные эффекты, классифицированные по системам органов и частоте проявления:

- очень часто (³ 1/10);

- часто (³ 1/100, <1/10);

- редкие (³ 1/1000, <1/100);

- редкие (³ 1/10000, <1/1000);

- очень редко (<1/10000);

- Неизвестно (не может быть рассчитано в соответствии с доступными данными).

Каждая группа по частоте побочных реакций представлены в порядке убывания серьезности.

В клинических исследованиях лозартана калия и Гидрохлоротиазид не наблюдалось каких-либо побочных реакций на необычные комбинации материалов. Побочные эффекты были ограничены тем, которые ранее наблюдали для лозартана калия и / или гидрохлортиазида.

Во время контролируемых клинических испытаний гипертензии головокружение было единственным побочным эффектом, в котором сообщалось, что он имеет связь с приема препарата, частоту встречаемости ≥ 1% пациентов, получавших лозартан и гидрохлоротиазид, чем с плацебо.

Помимо этих реакций являются следующие побочные реакции:

печени и желчных путей: редко - гепатит.

Лабораторные показатели: редко - гиперкалиемия, повышение аланинаминотрансферазы.

Дополнительные побочные реакции наблюдались при приеме одного препарата и может быть потенциальные побочные реакции при приеме лозартана калия / гидрохлортиазид, являются следующие:

Лозартан:

Кровь и лимфатическая система: редко - анемия, пурпура Генох, экхимозы, гемолиз;

Иммунная система: редко - анафилактические реакции, ангионевротический отек, крапивница;

Метаболический: редко - подагра;

от психики: часто - бессонница; часто - страх, тревожное расстройство, паническое расстройство, спутанность сознания, депрессия, необычные сновидения, нарушение сна, сонливость, ухудшение памяти;

Центральная нервная система: часто - головная боль, головокружение; редко - нервозность, парестезии, периферическая невропатия, тремор, мигрень, потеря сознания;

со стороны зрения: редко - нечеткость зрения, жжение / жгучая в глазах, конъюнктивит, снижение остроты зрения;

от слуха: редко - головокружение, звон в ушах;

сердечно - сосудистой системы: редко - гипотензия, ортостатическая гипотензия, sternalhiya, стенокардия, АВ-блокада второй степени, инсульт, инфаркт миокарда, частые сердцебиения, аритмии (фибрилляции предсердий, синусовая брадикардия, тахикардия, желудочковая тахикардия, фибрилляция желудочков) васкулит;

Дыхательная система: часто - кашель, инфекции верхних дыхательных путей, заложенность носа, синусит, синусовая расстройства пазух; редко - глоточной дискомфорт, фарингит, ларингит, одышка, бронхит, носовое, ринит, носовые дыхательные пути;

из желудочно - кишечного тракта: часто - боль в животе, тошнота, диарея, диспепсия; редко - запор, зубная боль, сухость во рту, метеоризм, гастрит, рвота, анорексия;

гепатобилиарной системы: неизвестность - изменить параметры функции печени;

Кожа и подкожные ткани расстройства: редко - алопеция, дерматит, сухость кожи, эритема, промывка, светочувствительность, зуд, сыпь, крапивница, повышенная потливость;

костно - мышечной системы и соединительной ткани, часто - мышечные спазмы, боли в спине, боль в ногах, миалгия; редко - боль в руках, припухлость суставов, боли в колене, боли в опорно-двигательного аппарата, боли в плечах, tuhoruhlyvist, артралгия, артрит, koksalhiya, фибромиалгия, мышечная слабость;

мочевыделительной системы: редко - никтурия, частое мочеиспускание, инфекции мочевыводящих путей;

репродуктивной системы и молочной железы Нечасто: - снижение либидо, импотенция;

Общие нарушения и администрация нарушения: часто - утомляемость, усталость, боль в груди; редко - отек лица, лихорадка;

лабораторные показатели: часто - гиперкалиемия, незначительное снижение гематокрита и гемоглобина; редко - незначительное снижение уровня мочевины и креатинина в сыворотке; редко - повышение активности печеночных ферментов и билирубина.

Гидрохлоротиазид:

Кровь и лимфатическая система: редко - агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, лейкопения, пурпура, тромбоцитопения;

Иммунная система: редко - анафилактические реакции;

метаболические нарушения: Нечасто: гипергликемия, гиперурикемия, гипокалиемия, гипонатриемия;

от психики: редко - бессонница;

Центральная нервная система: часто - tsefalalhiya;

власти: редко - транзиторная нечеткость зрения, ксантопсия;

сердечно - сосудистой системы: редко - некротический anhiyit (васкулит, васкулит подкожный);

Дыхательная система: редко - дыхательная недостаточность, в том числе пневмонит и отек легких;

из желудочно - кишечного тракта: редко - sialoadenit, судороги, раздражение желудка, тошнота, рвота, диарея, запор, анорексия;

гепатобилиарной системы: редко - желтуха (vnutrishnohepatychnyy холестаз), панкреатит;

Кожи и подкожной ткани: Необычное: фотосенсибилизация, крапивница, токсический эпидермальный некролиз;

костно - мышечной системы и соединительной ткани: Нечасто: мышечные судороги;

мочевыделительной системы: редко - hlikozuriya, интерстициальный нефрит, почечная недостаточность, почечная недостаточность;

Общие нарушения и администрация нарушения: редко - лихорадка, головокружение.

Передозировка.

Там нет никакой конкретной информации о лечении передозировки наркотиков. Лечение симптоматическое и поддерживающее. Прием лозартана / гидрохлоротиазид следует прекратить и установить тщательное наблюдение за пациентом. Предлагаемые меры включают стимулирующие рвоту, если прием был проведен в последнее время, и лечение обезвоживания, электролитный дисбаланс, печеночной комы и гипотензии с помощью стандартных процедур.

Лозартан

Данные о передозировке у человека ограничен. Наиболее вероятным следствием передозировки может быть гипотензия и тахикардия; брадикардия также может происходить из-за парасимпатической (вагусной) стимуляции. При возникновении симптоматической гипотонии, поддерживающее лечение должно быть начато.

Ни лозартан, ни его активный метаболит не могут быть удалены с помощью гемодиализа.

Гидрохлоротиазид

Основные признаки и симптомы, вызванные уменьшением электролитов (гипокалиемия, hypochloridemia, гипонатриемии) и дегидратации, что приводит в результате чрезмерного диуреза. Если suputno также вводят сердечные гликозиды, гипокалиемия может усилить аритмию.

Не установлена ​​концентрация, в которой Гидрохлоротиазид выводится из организма с помощью гемодиализа.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Лозартан

Лечебный продукт противопоказан для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если во время лечения препарат подтверждается беременностью, его использование должно быть немедленно прекращено и заменено другим лекарственным средством, позволяющим использовать у беременных женщин.

Эпидемиологические данные о риске тератогенности после воздействия ингибиторов АПФ в первом триместре беременности не является простым делом, но мы не можем исключить небольшое увеличение риска. не До сих пор не контролируются эпидемиологические данные о риске получения ангиотензина II, такой потенциал риски для этого класса препаратов. Если продолжение лечения ангиотензина II не считается необходимым, пациенты, планирующие беременность, должны быть переведены на альтернативную антигипертензивную терапию, утвердившего использование профиля безопасности во время беременности. Если беременность обнаружена, лечение ангиотензина II следует немедленно прекратить, и, если это возможно, чтобы начать альтернативную терапию.

Известно , что применение ангиотензина II во время второго и третьего триместра беременности может вызвать fetotoksychnist (снижение функции почек, olihohidramnion , черепа оссификации отсталость) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, гипотензия, гиперкалиемия).

Если использование ангиотензина II произошло во втором триместре беременности УЗИ рекомендуется, чтобы функции почек и черепа.

Младенцы, матери которых принимали ингибиторы ангиотензина II следует тщательно контролировать для соблюдения гипотензии.

Гидрохлоротиазид

Существует ограниченный опыт с Гидрохлоротиазидом во время беременности, особенно в первом триместре.

Гидрохлоротиазид проникает через плаценту. На основе фармакологического механизма действия гидрохлортиазида, его использование во время второго и третьего триместра беременности может привести к повреждению кровоснабжение между плаценты и плода и вызвать плода и новорожденного желтухи, расстройство электролитного баланса и тромбоцитопении.

Гидрохлоротиазид не следует использовать при отсутствии положительного воздействия на болезнь у беременных отеков, гипертензии или преэклампсии беременности из-за риска уменьшение объема плазмы и плацентарной гипоперфузии.

Гидрохлоротиазид не должны использоваться при артериальной гипертензии у беременных женщин, за исключением редких случаев, когда могут быть использованы любые другие препараты.

Период кормления груди

Не известно ли выводится лозартан в грудное молоко. Thiazides попасть в грудное молоко и может подавлять лактацию. Из-за возможности побочных эффектов на ребенка, которого грудное вскармливание, лозартан / гидрохлоротиазид противопоказан в период лактации.

Дети.

Опыт использования препарата для детей отсутствует. Таким образом, комбинация лозартана / гидрохлоротиазида не следует применять в педиатрической практике.

Особенности приложения.

У пациентов с гипертонией, гипертрофия левого желудочка с уменьшенным риском инсульта была продемонстрирована при приеме лозартана, используемый обычно в сочетании с гидрохлортиазидом. Там нет никаких доказательств того, данных об использовании лозартанно с пациентами, осмотренных в саже.

Лозартан калия

ангионевротический отек

Необходимо установить строгий контроль за пациентами, которые имели в анамнезе ангионевротического отека (отек лица, губ, горла и / или языка).

Гипотензии и уменьшения внутрисосудистого объема

Если пациентам применять препарат интенсивно лечить диуретиками, ограничить потребление соли с пищей, либо они имели понос или рвота после первой дозы препарата может развиться симптоматическая гипотензия. Такие условия должны быть отрегулированы перед использованием препарата.

электролитный дисбаланс

Электролитный дисбаланс является обычным явлением, к которому внимание следует уделять пациентам с нарушенной функцией почек, у пациентов с диабетом или нет. Поэтому необходимо контролировать уровень калия в плазме и клиренсом креатинина; Особенно следует установить наблюдение пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30-50 мл / мин.

Одновременное применение калийсберегающих диуретиков, добавок калия и заменители соли, содержащие калий, с комбинацией лозартан / гидрохлоротиазид не рекомендуется.

Нарушение функции печени

На основании фармакокинетических данных, которые демонстрируют значительно увеличилась плазменной концентрации лозартана у пациентов с циррозом, эта комбинация должна использоваться с осторожностью в пациентах с историей легкой до умеренной дисфункции печени. Там нет терапевтического опыта работы с лозартанно у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, так как комбинация лозартанна / гидрохлортиазида противопоказана у таких больных.

Нарушение функции почек

В результате ингибирования системы ренин-ангиотензин-альдостерон изменяет сообщили функции почек, в том числе почечной недостаточности (у пациентов, у которых функция почек зависит от системы ренин-ангиотензин-альдостерон, такие, как у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или ранее существовавших почечная недостаточность).

Как и с другими лекарственными средствами, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерон, также сообщили об увеличении мочевины крови и креатинина в сыворотке у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки; Эти изменения в почечной функции могут быть обратимыми после прекращения терапии. Лозартан следует использовать с осторожностью у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки.

пересадка почки

Там нет опыта использования у пациентов с недавней трансплантацией почки.

Первичный гиперльдостеронизм

У пациентов с первичным альдостеронизмом обычно не реагируют на терапевтический получающих антигипертензивные лекарственные средства, действующих через ингибирование ренина-ангиотензиновую системы. Поэтому не рекомендуется применять препарат.

Ишемическая болезнь сердца и инсульт

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною серцево-судинною та цереброваскулярною хворобою може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Серцева недостатність

У пацієнтів із серцевою недостатністю, з порушеннями функції нирок або без цих захворювань, існує (як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему) ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок (часто гостре).

Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші судинорозширювальні препарати, слід обережно призначати препарат пацієнтам, які страждають від стенозу аорти або мітрального клапана або від гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії.

Етнічні особливості

Як і інші інгібітори АПФ, лозартан та інші антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ можуть бути менш ефективним у зниженні артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, можливо, через більш високу поширеність станів з низьким рівнем реніну в осіб негроїдної раси.

Вагітність

Прийом препарату не слід розпочинати під час вагітності. Якщо продовження терапії комбінацією лозартан/гідрохлортіазид не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо вагітність уже виявлена, лікування препаратом слід негайно припинити та, якщо це можливо, розпочати альтернативну терапію.

Гідрохлортіазид

Артеріальна гіпотензія та електролітний/рідинний дисбаланс

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, у деяких пацієнтів при прийомі препарату може виникнути симптоматична гіпотензія. За пацієнтами слід спостерігати на предмет клінічних проявів рідинного або електролітного дисбалансу (наприклад, зменшення об'єму рідини, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алколозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії), які можуть виникнути внаслідок супутньої діареї чи блювання. У таких пацієнтів через певні інтервали часу слід проводити періодичне визначення електролітів у сироватці. При спекотній погоді у пацієнтів, схильних до набряків, може виникнути гіпонатріємія розчинення.

Метаболічні та ендокринні ефекти

Тіазидна терапія може ускладнити переносимість глюкози. Може знадобитися коригування дози антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін. Латентний цукровий діабет може проявитися під час терапії тіазидами.

Тіазиди можуть знизити виділення кальцію із сечею та можуть спричинити супутнє та незначне підвищення рівнів кальцію в сироватці. Помітна гіперкальціємія може бути проявом прихованого гіперальдостеронізму.

Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням аналізу функції паращитовидних залоз.

Підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів може асоціюватися з терапією тіазидними діуретиками.

У деяких пацієнтів внаслідок впливу тіазидної терапії може виникнути гіперурикемія та/або загострення подагри. Оскільки лозартан знижує рівень сечової кислоти, то лозартан у комбінації з гідрохлортіазидом посилює спричинену діуретиками гіперурикемію.

Порушення функції печінки

Тіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки чи прогресуючою хворобою печінки, оскільки це може викликати внутрішньопечінковий холестаз, пізніше мінімальні зміни рідинного та електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми.

Комбінація лозартан/гідрохлортіазид протипоказана пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Інші

У пацієнтів з наявностю в анамнезі алергії чи бронхіальної астми або без неї, які приймають тіазиди, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. При застосуванні тіазидів було зафіксовано погіршення та активацію червоного вовчака.

Особлива інформація про деякі інгредієнти

Лоріста ^® H 100 містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не проводилося ніяких досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механічними засобами.

Однак під час керування автотраспортом або роботи зі складними механізмами при застосуванні антигіпертензивних препаратів (особливо на початку лікування) можливе запаморочення або втома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лозартан калію

Були повідомлення про те, що рифампіцин та флуконазол знижують рівень активного метаболіту. Клінічні наслідки цих взаємодій не оцінювалися.

Як і інші препарати, що блокують рецептори ангіотензину II або їх ефекти, супутній прийом калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амілориду), калієвих добавок або сольових замінників, що містять калій, може призвести до збільшення рівня калію в сироватці. Супутнє застосування не рекомендується.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, які впливають на виведення натрію, може бути зменшене виведення літію. Тому слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці, якщо солі літію застосовують разом з антагоністами рецепторів ангіотензину II.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (ацетилсаліцилова кислота в режимі протизапального дозування, селективні інгібітори ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть зменшити антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II. Супутній прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II або діуретиків та нестероїдних протизапальних лікарських засобів може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, та збільшення рівня калію в сироватці, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід приймати з обережністю, особливо особам літнього віку. Пацієнти потребують забезпечення адекватної гідратації і проведення ретельного контролю функції нирок на початку супутньої терапії та періодично після неї.

У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок супутній прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II та препаратів, які пригнічують циклооксигеназу 2, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці ефекти, як правило, є оборотними.

Інші препарати, які можуть спричинити артеріальну гіпотензію як основне захворювання або побічний ефект, – це трициклічні антидепресанти, нейролептики, баклофен, аміфостин. Супутнє застосування цих препаратів може підвищити ризик артеріальної гіпотензії.

Гідрохлортіазид

При паралельному прийомі з тіазидними діуретиками наступні препарати можуть взаємодіяти:

алкоголь, барбітурати, наркотики або антидепресанти: може виникати посилення ортостатичної гіпотензії;

антидіабетичні препарати (пероральні препарати та інсулін): лікування тіазидами може впливати на переносимість глюкози. Може знадобитися коригування дози антидіабетичного препарату. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактоцидозу, спричиненого можливою функціональною нирковою недостатністю, що пов'язана з гідрохлортіазидом;

інші антигіпертензивні засоби: додатковий ефект.

смоли холестираміну та колестиполу: абсорбція гідрохлортіазиду порушується при наявності смол аніонного обміну. Одноразові дози холестираміну або колестиполу зв'язують гідрохлортіазид і знижують його абсорбцію з травного тракту відповідно до 85 % та 43 %;

кортикостероїди, адренокортикотропний гормон: посилює зниження електролітів, особливо гіпокаліємію;

пресорні аміни (наприклад, адреналін): можливе виникнення зниженої реакції у відповідь на пресорні аміни, але цього недостатньо для припинення їх прийому;

скелетно-м 'язові релаксанти, недеполяризовані (наприклад, тубокурарин): можливе виникнення підвищеної реакції у відповідь на застосування м'язового релаксанту.

літій: діуретичні препарати зменшують кліренс літію через нирки та збільшують ризик токсичності літію; супутній прийом не рекомендується.

лікарські засоби, що застосовуються в лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол): може знадобитися коригування дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці. Може знадобитися підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Супутній прийом тіазиду може підвищити частоту появи реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу;

антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден): збільшення біодоступності тіазидних діуретиків через зниження рухливості шлунково-кишкового тракту та швидкості випорожнення шлунка;

цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат): тіазиди можуть знизити виведення цитотоксичних лікарських засобів нирками та посилити їхні мієлосупресивні ефекти;

саліцилати: у випадку прийому високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилити токсичний ефект саліцилатів на центральну нервову систему;

метилдопа: були окремі повідомлення про гемолітичну анемію, що виникала під час супутнього прийому гідрохлортіазиду та метилдопи;

циклоспорин: супутнє лікування циклоспорином може підвищити ризик гіперурикемії та ускладнень типу подагри;

серцеві глікозиди: гіпокаліємія чи гіпомагніємія, спричинена тіазидами, може спонукати до початку серцевих аритмій, викликаних прийомом серцевих тіазидів;

лікарські засоби, на які впливає порушення рівня калію в сироватці: періодичний моніторинг калію в сироватці та ЕКГ рекомендуються при застосуванні препарату Лоріста ^® Н 100 з лікарськими засобами, на які впливає порушення рівня калію в сироватці (наприклад, серцевими глікозидами та антиаритмічними засобами), та з такими лікарськими засобами, що спричиняють шлуночкову тахікардію типу «пірует» (включаючи деякі антиаритмічні засоби); гіпокаліємія виступає фактором, що провокує шлуночкову тахікардію типу «пірует»:

– антиаритмічні препарати класу Ia (наприклад, квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);

– антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

– деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол).

– інші (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин IV, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін IV).

Солі кальцію. Тіазидні діуретики можуть збільшувати рівні кальцію в сироватці через зниження виведення. Якщо необхідне призначення добавок кальцію, то слід перевіряти рівень кальцію в сироватці та відповідно коригувати дози кальцію.

Взаємодії під час лабораторних аналізів

Завдяки впливу на метаболізм кальцію тіазиди можуть взаємодіяти при проведенні тесту на функцію паращитоповидної залози.

Карбамазепін. Ризик симптоматичної гіпонатріємії. Необхідний клінічний та біологічний моніторинг.

Контрастне середовище з йодом. У випадку спричиненого діуретиками зневоднення існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах йодного препарату.

Перед введенням у пацієнтів слід відновити рідинний баланс.

Амфотерицин B (парентеральний), кортикостероїди, адренокортикотропний гормон або стимулювальні проносні засоби. Гідрохлортіазид може посилити електролітний дисбаланс, особливо гіпокаліємію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лозартан/гідрохлортіазид

Було показано, що компоненти комбінації лозартан/гідрохлортіазид додатково впливають на зниження артеріального тиску, знижуючи його більше, ніж кожний компонент окремо. Вважається, що ефект є результатом супутньої дії обох компонентів. Крім того, в результаті діуретичного ефекту гідрохлортіазид збільшує активність реніну в плазмі, збільшує секрецію альдостерону, знижує калій у сироватці та підвищує рівні ангіотензину II. Введення лозартану блокує всі фізіологічно відповідні дії ангіотензину II та шляхом пригнічення альдостерону може мати тенденцію до посилення втрати калію, яка асоціюється з дією діуретика.

Лозартан чинить слабкий та тимчасовий ефект на виведення сечової кислоти. Гідрохлортіазид спричиняє помірне збільшення сечової кислоти; комбінація лозартану та гідрохлортіазиду спричиняє тенденцію до посилення викликаної дією діуретика гіперурикемії.

Антигіпертензивний ефект комбінації лозартан/гідрохлортіазид триває протягом 24 годин. У ході клінічних досліджень, що проводилися щонайменше протягом 1 року, антигіпертензивний ефект підтримувався при тривалій терапії. Незважаючи на значне зниження артеріального тиску, введення препарату не чинило жодної клінічно значущої дії на частоту серцевих скорочень. У ході клінічних досліджень через 12 тижнів терапії лозартаном 50 мг/гідрохлортіазидом 12,5 мг мінімальний діастолічний тиск, що вимірювався у пацієнтів, які знаходилися у положенні сидячи, знизився в середньому на 13,2 мм рт. ст.

Комбінація лозартан/гідрохлортіазид є ефективною для зниження артеріального тиску у чоловіків та жінок (у тому числі у пацієнтів негроїдної раси), у молодих пацієнтів (< 65 років) та в пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) і є ефективною при всіх ступенях артеріальної гіпертензії.

Лозартан

Лозартан є синтетичним пероральним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (тип AT ₁ ). Ангіотензин II, потужний вазоконстриктор, є основним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи та важливим детермінантом патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин зв'язується з рецепторами типу AT ₁ , які знаходяться у різних тканинах, включаючи гладкі м'язи судин, кору надниркових залоз, нирки та серце, чинить декілька важливих біологічних дій, у тому числі звуження судин та виділення альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію клітин гладких м'язів.

Лозартан селективно блокує рецептори ангіотензину ІІ (тип AT ₁ ). In vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбонової кислоти Е-3174 блокують всі фізіологічно відповідні дії ангіотензину ІІ, незважаючи на джерело та шлях його синтезу.

Лозартан не виявляє агоністичного ефекту, не блокує жодних інших рецепторів гормонів або іонних каналів, важливі для серцево-судинної регуляції. Більш того, лозартан не пригнічує АПФ (кініназу II) фермент, що деградує брадикінін. Таким чином, не відбувається ніякого збільшення побічних ефектів, посередником яких виступає брадикінін.

Під час введення лозартану усунення негативного впливу ангіотензину II на виділення реніну призводить до збільшення активності реніну в плазмі. Збільшення активності реніну в плазмі призводить до збільшення ангіотензину II в плазмі. Незважаючи на таке збільшення, підтримується антигіпертензивна активність та пригнічення концентрації альдостерону в плазмі, вказуючи на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Після припинення прийому лозартану значення активності реніну в плазмі та ангіотензину II повертаються протягом 3 днів до початкових значень.

Як лозартан, так і його основний активний метаболіт мають набагато більшу спорідненість з рецепторами AT ₁ , ніж з рецепторами AT ₂ . Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан, на основі вагового співвідношення.

У ході дослідження для оцінки частоти появи кашлю у пацієнтів, які приймали лозартан, порівняно з пацієнтами, які приймали інгібітори АПФ, частота появи кашлю, про який повідомляли пацієнти, які приймали лозартан або гідрохлортіазид, була подібною та значно меншою, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією без цукрового діабету з протеїнурією застосування лозартану калію значно зменшило протеїнурію, фракційне виведення альбуміну та імуноглобуліну G. Лозартан підтримує швидкість клубочкової фільтрації та зменшує фракцію фільтрації. Як правило, лозартан викликає зменшення сечової кислоти в сироватці (зазвичай < 0,4 мг/дцл), що є стійким при хронічній терапії.

Лозартан не виявляє жодного впливу на автономні рефлекси та жодного тривалого ефекту на рівень норепінефрину в плазмі.

У пацієнтів з недостатністю лівого шлуночка дози 25 мг та 50 мг лозартану викликають позитивні гемодинамічні та нейрогормональні ефекти, що характеризуються збільшенням серцевого індексу, та знижують тиск у кінцевих легеневих капілярах, системну судинну резистентність, середній системний артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, що призводить до зниження відповідно рівнів альдостерону та норепінефрину. У таких пацієнтів із серцевою недостатністю поява артеріальної гіпотензії залежала від дози.

Дослідження артеріальної гіпертензії

Введення лозартану 1 раз на добу пацієнтам з легкою та помірною артеріальною гіпертензією спричинило статистично значуще зниження систолічного та діастолічного тиску крові. Вимірювання артеріального тиску через 24 години після дозування відносно 5-6 годин після дозування продемонструвало зниження артеріального тиску за 24 години; був зафіксований звичайний денний ритм. Зниження артеріального тиску наприкінці інтервалу дозування становило 70-80 % ефекту, що спостерігався через 5-6 годин після прийому.

Припинення прийому лозартану у пацієнтів, хворих на артеріальну гіпертензію, не призвело до різкого підвищення артеріального тиску (синдрому відміни). Незважаючи на помітне зниження артеріального тиску, лозартан не чинив жодної клінічно значущої дії на частоту серцевих скорочень.

Лозартан однаково ефективний як для чоловіків, так і для жінок, для молодих пацієнтів (віком до 65 років) та пацієнтів літнього віку, хворих на артеріальну гіпертензію.

Гідрохлортіазид

Гідрохлортіазид – це тіазидний діуретик. Механізм антигіпертензивного ефекту тіазидних діуретиків до кінця не відомий. Тіазиди впливають на механізми реабсорбції електролітів канальцями нирок, безпосередньо збільшуючи виведення натрію та хлориду в приблизно рівних кількостях. Діуретична дія гідрохлортіазиду зменшує об'єм плазми, підвищує активність реніну в плазмі та збільшує секрецію альдостерону з наступним збільшенням втрати із сечею калію та бікарбонату та зниженням калію в сироватці. Зв'язок ренін-альдостерон опосередковується ангіотензином II, тому супутній прийом антагоніста рецепторів ангіотензину II направлений на відновлення втрати калію, що асоціюється із застосуванням тіазидних діуретиків.

Після перорального застосування діурез починається протягом 2 годин, пік досягається приблизно через 4 години, та триває приблизно 6-12 годин, антигіпертензивний ефект триває до 24 годин.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Лозартан

Після перорального прийому лозартан добре всмоктується та проходить значний первинний метаболізм з утворенням активних метаболітів карбонової кислоти та інших неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33 %. Середня максимальна концентрація лозартану у сироватці крові досягається протягом 1 години, а його активного метаболіту – протягом 3-4 годин після застосування. Немає жодного клінічно значущого ефекту на рівень концентрації лозартану в плазмі, коли препарат застосовується під час стандартного прийому їжі.

Розподіл

Лозартан калію

З білками плазми, в основному з альбуміном, зв'язується ≥ 99 % лозартану та активного метаболіту. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л.

Гідрохлортіазид

Гідрохлортіазид перетинає плацентарний бар'єр, але не перетинає гематоенцефалічного бар'єру, та проникає у грудне молоко.

Біотрансформація

Лозартан калію

Приблизно 14 % дози лозартану після внутрішньовенного або перорального застосування конвертується в активний метаболіт. Після перорального та внутрішньовенного введення 14C-міченого лозартану калію циркулююча в плазмі радіоактивність головним чином притаманна лозартану та його активному метаболіту. Мінімальне перетворення лозартану в його активний метаболіт спостерігалося приблизно в 1 % добровольців, що брали участь у дослідженнях. Крім активного метаболіту, формуються неактивні метаболіти, включаючи два кріпні метаболіти, що утворилися завдяки гідроксилюванню бокового ланцюга бутилу, та мізерний метаболіт – N-2 тетразол глюкуронід.

Виведення

Лозартан калію

Кліренс лозартану та його активного метаболіту із плазми відповідно становить приблизно 600 мл/хв та 50 мл/хв. Кліренс лозартану та його активного метаболіту з нирок становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. При пероральному застосуванні лозартану із сечею виводиться приблизно 4 % прийнятої дози лазартану у незміненому вигляді та 6 % – у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетика лозартану та його активного метаболіту лінійно відповідає пероральним дозам лозартану калію до 200 мг.

Після перорального застосування концентрація лозартану та його активного метаболіту в плазмі зменшується поліекспоненційно, період напіввиведення становить 2 години та

6-9 годин відповідно. Протягом прийому 1 раз на добу щоденно дози 100 мг ні лозартан, ні його активний метаболіт не накопичуються в плазмі значним чином.

Як жовч, так і сеча є шляхами виведення лозартану та його метаболітів. Після перорального застосування 14C-міченого лозартану людині приблизно 35 % радіоактивності відновлюється в сечі та 58 % – у фекаліях.

Гідрохлортіазид

Гідрохлортіазид не метаболізується і швидко виводиться нирками. При спостереженні рівнів у плазмі (щонайменше протягом 24 годин) період напіввиведення з плазми має діапазон

5,6-14,8 години. Щонайменше 61 % пероральної дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин.

Характеристики у пацієнтів

Лозартан/гідрохлортіазид

Концентрація лозартану в плазмі та його активного метаболіту та абсорбція гідрохлортіазиду у пацієнтів літнього віку, хворих на артеріальну гіпертензію, значно не відрізняється від показників у пацієнтів молодшого віку, хворих на артеріальну гіпертензію.

Лозартан калію

Після перорального застосування пацієнтам з легким та помірним алкогольним цирозом печінки, концентрація лозартану та його активного метаболіту в плазмі була відповідно в 5 та 1,7 раза вище, ніж концентрація, що спостерігалася у молодих чоловіків-добровольців.

Ні лозартан, ні його активний метаболіт не можуть бути виведені за допомогою гемодіалізу.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості : овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів у картонній коробці;

По 14 таблеток у блістері, по 2 або 4 блістери у картонній коробці;

По 15 таблеток у блістері; по 2 або по 4, або по 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место.

Місцезнаходження .

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.