Личный кабинет
МАЙЛОТАРГ порошок для конц. для р-ра для инф. 4,5мг фл. №1
rx
Код товара: 670365
Производитель: Pfizer H.C.P. Corporation (США)
2 560 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Мотара
Милотарг.
Место хранения:
Активный ингредиент: Gemtuzumab;
1 флакон содержит 4,5 мг озогамицина гамматузумаба;
Вспомогательные вещества: сахароза, декстран 40, хлорид натрия, моногидрат дигидрона натрия, моногидрат фосфата натрия, гидрофосфат динатрия безводный.
Лекарственная форма. Порошок для концентрата для раствора для инфузии.
Основные физико-химические свойства: лиофилизированный вес или порошок белого или почти белого.
Фармакотерапевтическая группа.
Противоопухолевые средства. Моноклональные антитела.
ATH L01XC05 код.
Фармакологические свойства.
Gemtuzumub Ozogamycin - это конъюгат антитела с лекарственным средством (конъюгат антитело-препаратом, ADC), состоящий из моноклонального антитела к антигену CD33 (HP67,6; рекомбинантный гуманизированный иммуноглобулин [Ig] G4, антитело каппа, полученного культурой клеток млекопитающих. В клетках NS0) ковалентно связан с цитотоксическим агентом N-ацетил-гамма-каличеамицина. Gemtuzumab Ozogamycin состоит из сопряженного и неудобного гамматусабаба. Конъюгированные молекулы различны в количестве активированных фрагментов производной каличехина, прикрепленного к Gemtuzumab. Количество конъюгированных производных CALICHEAMICIN на молекулу гамматууммабля варьируется от предпочтительно от нуля до 6 со средним содержанием от 2 до 3 молей производной каличеамицина на моле гамматузумаба.
Механизм действия
Антитело HP67.6 признает антиген CD33 человека. Маленькая молекула N-ацетил-гамма-каличеамицина представляет собой цитотоксичный агент, который ковалентно связан с антителом с использованием линкера. Результаты доклинических исследований указывают на то, что противоопухолевая активность гамматузумаба озогамицина обусловлена связыванием АЦП с опухолевыми клетками, экспрессирующими антиген CD33, а затем интернализацию антигена ADC-CD33. Активация N-ацетил-гамма-каличеамицина диметилгидразида индуцирует двухцепочечные разрывы ДНК с последующей индукцией стоп-каста клеточного цикла и смертью апоптотической клеток.
Фармакодинамика.
Для максимальной доставки Calichemyin на лейкемию требуется высокий уровень насыщения маркеров антигенного CD33. Во время различных исследований после использования Ozogamycin Gemtuzumab в дозах> 2 мг / м 2 наблюдалось почти максимальное периферическое насыщенность CD33.
В случае дозы 9 мг / м 2 Ozogamycin Gammatuzumab (2 дозы с интервалом 14 дней) риск развития венозных заболеваний печени (ЛОС) увеличивается с увеличением концентрации Cmax первой дозы гамматумабуса. озогамицин. Увеличение количества случаев возникновения было чаще наблюдалось у пациентов с предварительной трансплантацией стволовых клеток. Клинические исследования
Впервые диагностировано CD33-положительные острые миелоиды (GML).
Изучение ALFA-0701
Использование препарата Малатара в сочетании с химиотерапией оценивали в исследовании ALFA-0701 (NCT00927498), многоцентровое рандомизированное открытое исследование фазы 3, включающее 271 пациентов с первым диагнозом DE NOVO GML в возрасте от 50 до 70 лет. Пациенты были рандомизированы (1: 1) для индукционной терапии, которые включали даунорубицин (60 мг / м 2 на дне 1-3) и цитарабин (200 мг / м 2 в нижней части 1-7) (DA) с использованием (n = n = 135) или без использования (n = 136) приготовление милитара в дозе 3 мг / м 2 (не более одной бутылки) в дни 1, 4 и 7. Пациенты, которые не были ответы после первого цикла индукционной терапии смогли пройти второй цикл индукционной терапии с использованием только даунорубицина (35 мг / м 2 / день внизу 1 и 2) и цитарабин (1 г / м 2 каждые 12 часов при Нить 13) без использования лекарственного средства маларага. Пациенты с ответом получали консолидационную терапию, состоящую из 2 курсов и включали даунорубицин (60 мг / м 2 в день 1 1; 60 мг / м 2 в дне 1 и 2 курса 2) и цитарабин (1 г / м 2 каждый 12 часов в нижней части 1 -4) с использованием или без использования лекарственного средства на дозе 3 мг / м 2 (не более одной бутылки) в день 1 по результатам исходной рандомизации. Пациенты, в которых ремиссия также подходила для аллогиновой трансплантации. Было рекомендовано придерживаться интервала не менее 2 месяцев между последней дозой лекарственного средства маларага и трансплантации.
Средний возраст пациентов составил 62 года (диапазон: 50-70 лет), население включало 137 женщин и 134 человека, у 88% пациентов с общем государством по шкале Восточной комбинированной онкологической группы (ECOG) Начальный уровень варьировался от 0 до 1. Начальные характеристики были сбалансированы между группами лечения, за исключением пола - доля мужчин в препарате Malarag (55%) было выше, чем в группе DA (44%). В целом, у 59%, 65% и 70% пациентов были задокументированы благоприятным / промежуточным риском, а 33%, 27% и 21% пациентов были высокими / неблагоприятными рисками в соответствии с критериями национальной общей онкологической сети (NCCN) , европейская сеть для изучения лейкогемии. (ЭЛН) и классификация цитогенетического риска соответственно. Экспрессия антигена CD33 на взрывных клетках GML по результатам цитометрии протока, согласованных на основе результатов местной лаборатории, определяли в целом в 194 году от 271 пациентов (72%). У нескольких пациентов (14%) наблюдалось низкое выражение антигена CD33 (<30% взрывных клеток), но нет пациента при отсутствии экспрессии антигена CD33.
Эффективность оценивалась на основе выживаемости без событий (GBP), рассчитанная с даты рандомизации до даты неудачной индукционной терапии, рецидива или смертельного следствия по любой причине. В соответствии с протоколом, неудачная индукционная терапия определялась как неспособность достичь пациента полной ремиссии (PR) или полной ремиссии с неполными областями тромбоцитов (RTA) при индукционной терапии, а дата неудачной индукционной терапии определялась как Дата анализа костного мозга после последнего курса индукционной терапии. Средний GBP составил 17,3 месяца в милатарской группе по сравнению с 9,5 месяцами в контрольной группе; Соотношение рисков (BP) составляло 0,56 (95% ди: 0,42-0,76); P-значение для 2-треним критерия регистрации журнала составила <0,001.
Согласно результатам поисковой системы VBP (предназначена для унизительного PR во время индукционной терапии, рецидива или смертельного следствия благодаря какой-либо причине с использованием даты рандомизации в качестве оборонительной индукционной терапии), средний GBP составлял 13,6 месяцев в случае малатара Подготовка в сочетании с DA и 8, 8 месяцев в случае только DA, BP составляла 0,68 (95% ди: 0,51-0,91).
Изучение AAML0531
Использование препарата Малатара в сочетании с химиотерапией оценивали во время исследования AAML0531 (NCT00372593), многоцентровое рандомизированное исследование с участием 1063 пациентов с первым диагнозом GML в возрасте от 0 до 29 лет. Пациенты были рандомизированы для получения 5 циклов химиотерапии без добавления или с добавлением одной дозы препарата Malatar (3 мг / м 2 / доза), которая предписана один раз в день 6 индукционного цикла 1 и один раз в день 7 Цикл 2 интенсификационной терапии. Все пациенты пересекли 2 циклов индукционной терапии независимо от состояния ремиссии после индукционного цикла терапии. При отсутствии активного заболевания было рекомендовано добиться количества нейтрофилов (akn)> 1 x 10 9 / л и количество тромбоцитов> 75 x 10 9 / л до следующих циклов терапии. Пациенты, в которых ремиссия не возникла после того, как цикл 2 индукционной терапии полностью перестал лечить протокол. Все остальные пациенты пересекли цикл 1 интенсификационной терапии. Пациенты с высоким и промежуточным риском заболеваний, которые имели 5/6 или 6/6 выбранных семейных доноров (PSD), передали THGSK после цикла 1 интенсификационной терапии. Пациенты с высоким риском заболеваний были переданы в ТГК от альтернативного донора в отсутствие PSD. Все пациенты с низким риском болезни и любые пациенты с высоким и промежуточным риском, у которых не имели подходящих доноров, переданных в цикл 2 интенсификационной терапии с препаратом с препаратом или без него в соответствии с их исходной рандомизацией с последующим переходом к Цикл 3 интенсификационной терапии. Все пациенты в ремиссии должны были пойти в цикл 2 интенсификационной терапии или аллогенной Thgsk. В цикле 2 интенсивности терапии пациенты получали лекарственное средство в соответствии с их первоначальной рандомизацией. Пациенты в ремиссии после цикла 2 интенсивности терапии переходили на цикл 3 интенсификационной терапии.
Он был рандомизирован 532 пациента к группе малараги и химиотерапии и 531 пациента к группе только химиотерапии. В целом, 94% пациентов были в возрасте младше 18 лет, а 6% были взрослыми; Средний возраст составил 9,0 лет (варьируется от 0 до 29 лет). Среди пациентов было 49% мужчин, 51% женщин, 73% представителей европейской гонки, 11% представителей нефрейских гонок, 5% азиатов, 11% других расовых групп или с неопределенной гонки и 18% латинских американцев. Распределение пациентов в каждой группе риска: низкий риск (23% по сравнению с 23%), промежуточный риск (57% по сравнению с 57%) и высокий риск (15% по сравнению с 17%).
Доказательства в поддержку эффективности были представлены в виде выживания без событий (GBP), которая была измерена с даты включения в исследование для неэффективности индукционной терапии, рецидива или смерти по любой причине. Неэффективность индукционной терапии определялась в качестве неспособности достичь полного отклика в конце цикла индукционного терапии, а неэффективность индукционной терапии определялась как день 1 исследования. Соотношение рисков для WBP составляло 0,84 (95% ди: 0,71-0,99). Оцененный процент пациентов, в которых в течение 5 лет не находит неэффективность индукционной терапии, рецидивов или смерти, составила 48% (95% ди: 43-52%) в группе мотара и химиотерапии по сравнению с 40% (95 % ди: 36-45%) в группе только химиотерапии.
Исследование AML-19
Использование милоги в виде монотерапии оценивали в исследовании AML-19 (NCT00091234), многоцентрового рандомизированного открытого исследования фазы 3 для сравнения лекарственного средства с оптимальной технической терапией (оптом) у пациентов с первым диагнозом GML AGE ) более 75 лет или б) от 61 до 75 лет, у которого был показатель общего состояния Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ)> 2 или не хотел получать интенсивную химиотерапию. Пациенты были рандомизированы в соотношении 1: 1 и стратифицированы по возрасту (61-75 лет против 76-80 лет против> 81 года), положительный состав Sbzz-положительный статус домятых клеток костного мозга (<20% против 20-80 % против> 80% по сравнению с неизвестным), начальное количество лейкоцитов (<30 x 10 9 / л против> 30 x 10 9 / л), индекс общего состояния ВОЗ (0-1 против 2 ВС . 3-4) и учреждение.
При индукционной терапии пациенты вводили до дозы 6 мг / м 2 в день 1 и в дозе 3 мг / м 2 в день 8. Пациенты без признаков прогрессирования заболеваний или значительной токсичности после индукционной терапии с использованием Препарат Malatar получил дальнейшую терапию в амбулаторных условиях, которые включали до 8 курсов лечения с использованием препарата маларага в дозе 2 мг / м 2 в день 1 каждые 4 недели. Пациенты продолжают терапию, если они не видели значительную токсичность, рецидив или прогрессирование заболевания. Оптовая торговля включала стандартную техническую терапию и использование гидроксиского сектора или других антиметаболитов в качестве паллиативной терапии.
В целом, 118 пациентов были рандомизированы, чтобы лечиться малярным и 119 пациентами для получения оптом. В целом, средний возраст пациентов составил 77 лет (диапазон: 62-88 лет), у большинства пациентов (65%), общее состояние ВОЗ на начальном уровне составляло от 0 до 1. Начальные характеристики были сбалансированы Между группами лечения, за исключением гендерной и цитогенетики. По сравнению с оптовой группой в Маларадской группе была большая доля женщин (52% по сравнению с 39%) и пациентами с цитогенетическим риском благоприятного / промежуточного прогноза (на 50% по сравнению с 38%). Доля пациентов с неблагоприятным цитогенетическим было похоже в обеих группах (28% по сравнению с 27%). В группе подготовки данные MILARAG из цитогенетики отсутствовали в меньшей частице пациентов (22% по сравнению с 35%). Экспрессия антигена CD33 на взрывных клетках GML по результатам цитометрии протока, проводимых в центральной лаборатории, определялась в 235 237 пациентов (99%); У 10% пациентов уровень экспрессии антигена CD33 был <20%.
Эффективность препарата Малараг оценивалась на основе улучшения общего выживания (ZV). Соотношение рисков (BP) для ZV составило 0,69 (95% ди: 0,53-0,90); P - значение 2-треним критерия регистрации журнала составила 0,005. Медиана ЗВ составляла 4,9 месяца в группе Malatar по сравнению с 3,6 месяцами в контрольной группе.
Рецидивирующие или огнеупорные CD33-позитивные GML
MyLofrance-1 исследования
Эффективность препарата Малотара в качестве монотерапии оценивалась в рамках исследования MyLofrance-1, не открытой открытой фазы 2 исследования 2-х годов с участием взрослых пациентов с CD33-Positive GML при первом рецидиве. Исследование не включало пациентов с вторичной лейкозной или досуистовой или алородвой трансплантацией стволовых клеток. Исследуемое лечение включало один курс применения лекарственного средства маларага при дозе 3 мг / м 2 в день 1, 4 и 7. Консолидационная терапия включала внутривенное введение цитарабина каждые 12 часов в течение 3 дней. Доза цитарабина составляла 3 г / м 2 для пациентов в возрасте до 55 и 1 г / м 2 для пациентов в возрасте 55 лет и / или пациентов с креатининовым зазором <50 мл / мин. После лечения проповедочный препарат допускался трансплантацию гематопоэтических стволовых клеток (THGSK), но рекомендовано задержать CGSK не менее чем на 90 дней после использования препарата Malarag.
Лечение препаратом Малараг получила 57 пациентов. В целом, средний возраст пациентов составлял 64 года (диапазон: 22-80 лет). Средняя продолжительность первого ремиссии составляла 10 месяцев. Для сорока четырех пациентов (78%) был цитогенетический промежуточный риск, а у 12 пациентов (22%) - высокий риск.
Эффективность препарата Malarag оценивалась на основе полной частоты ремиссии (PR) и продолжительности ремиссии. Пятнадцать пациентов (26%; 95% ди: 16-40%) достиг по пр после одного курса использования препарата маларага. Среднее выживание без рецидивов, рассчитанных с даты первого документированного PR до даты рецидива или смертельного следствия составляла 11,6 месяцев.
Фармакокинетика.
Клинические данные из фармакокинетики (ФК) для схемы применения вкусных доз отсутствуют. В случае дозы 9 мг / м 2 Ozogamycin Gemtuzumab (2 доза с интервалом 14 дней), концентрация Cmax после первой дозы у пациентов, вводимых 9 мг / м 2 Гамматусуюмабус Озогамицин, составлял 3,0 мг / л и увеличена до 3,6 мг / л после второй дозы.
Распределение.
N-Acetyl Gamma-Calicheamicin диметилгидразид составляет приблизительно 97%, связывается с белками в плазме человека in vitro. Согласно результатам населения анализы ФК, общий объем распределения антитела HP67.6 (количество томов V1 (6,31 л) и V2 (15,1 л) у пациентов составлял приблизительно 21,4 литра. Разведение.
Оформление (Cl) антитела Hp67.6 с плазмой составляло 0,35 л / ч после первой дозы и 0,15 л / ч после второй дозы; Сокращение составило примерно 60%. Терминальный период полураспада ( 6/2 ) антитела Hp67.6 с плазмой составлял 62 часа после первой дозы и через 90 часов после второй дозы. Метаболизм.
Результаты исследований in vitro показали, что N-ацетил-гамма-каличаамицин диметилгидразид активно метаболизируется, предпочтительно из-за ненмиментального расщепления дисульфидного фрагмента.
Отдельные группы пациентов.
Возраст, гонка, пол, мягкая или умеренная функция почек (клиренс кладки (кладки) по формуле сосницы-гольты 30-89 мл / мин) или легкое расстройство функции печени не имело клинически значимого влияния на фармакокинетику Гамматузумаб озогамицин. Фармакокинетика Ozogamycin Gammatuzumabin у пациентов с тяжелой почечной функцией (кладки 15-29 мл / мин) или умеренной (общий билирубин из> 1,5 х VMN (более высокий предел нормы) до 3,0 x VMN) и тяжелой функции печени (общий билирубин> 3 х VMN) неизвестен.
Пациенты пожилых людей.
Использование материальной подготовки в сочетании с DAUNORUBICIN и CYTARABIN у взрослых пациентов с первым диагнозом Devo GML поддерживает результаты рандомизированного контролируемого исследования с участием 50 пациентов в возрасте 65 лет. Между этими пациентами и более молодыми пациентами не было общих различий в безопасности или эффективности препарата. Использование препарата Малатара в виде монотерапии у взрослых пациентов с первым диагнозным GML поддерживает результаты рандомизированного контролируемого исследования, связанного с 118 пациентами, получающими лечение препаратом маларага. Возраст всех пациентов превысил 60 лет, а возраст 65% пациентов превысил 75 лет. Общие различия в эффективности препарата, в зависимости от возраста пациентов не наблюдались.
Использование лекарства Милотара в форме монотерапии для лечения рецидивирующего или огнеупорного GML поддерживает результаты не сопоставимого исследования с участием 27 пациентов в возрасте 65 лет. Между этими пациентами и более молодыми пациентами не было общих различий в эффективности препарата. У пацієнтів літнього віку спостерігалася вища частота виникнення гарячки, а також інфекцій тяжкого або вищого ступеня тяжкості.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування вперше діагностованого CD33-позитивного гострого мієлоїдного лейкозу в дорослих і дітей віком від 1 місяця.
Лікування рецидивуючого або рефрактерного CD33-позитивного гострого мієлоїдного лейкозу в дорослих і дітей віком від 2 років.
Протипоказання.
Препарат Майлотарг протипоказаний пацієнтам у яких в анамнезі визначалася гіперчутливість до діючої речовини, компонентів або допоміжних речовин препарату. Зареєстровані реакції включали анафілактичні реакції (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Клінічні дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилися.
Дослідження in vitro.
У клінічно значущих концентраціях гемтузумаб озогаміцин мав низький потенціал зазначених нижче взаємодій.
Інгібування ферментів цитохрому CYP450: CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4/5.
У клінічно значущих концентраціях N-ацетил-гамма-каліхеаміцин диметилгідразид мав низький потенціал зазначених нижче взаємодій.
Інгібування ферментів цитохрому CYP450: CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4/5.
Індукція ферментів цитохрому CYP450: CYP1A2, CYP2B6 та CYP3A4.
Інгібування ферментів уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази (УДФ-ГТ): UGT1A1, UGT1A4, UGT1A6, UGT1A9 та UGT2B7.
Інгібування транспортерів лікарських засобів: P-глікопротеїн (P-gp), білок резистентності раку молочної залози (BCRP), транспортери органічних аніонів (OAT)1 та (OAT)3, транспортер органічних катіонів (OCT)2, транспортні поліпептиди органічних аніонів (OATP)1B1 та OATP1B3.
Особливості застосування.
Гепатотоксичність, включно з венооклюзивною хворобою (ВОХ) печінки.
У пацієнтів, яким застосовували препарат Майлотарг як монотерапію або у складі комбінованої схеми з хіміотерапією, були зареєстровані випадки гепатотоксичності, включно з небезпечними для життя та іноді летальними випадками ВОХ (див. розділ «Побічні реакції»). У рамках дослідження ALFA-0701 випадки ВОХ були зареєстровані у 6 з 131 пацієнта (5 %) протягом або після лікування препаратом Майлотарг, або після подальшої трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК). Медіанний час від застосування препарату Майлотарг до виникнення ВОХ становив 9 днів (діапазон: 2-298 днів), 5 випадків виникли протягом 28 днів після будь-якої дози препарату Майлотарг, а 1 випадок виник більш ніж через 28 днів після останньої дози препарату Майлотарг. Три з 6 випадків ВОХ були летальними. Також ВОХ була зареєстрована у 2 пацієнтів контрольної групи дослідження ALFA-0701 після застосування в них препарату Майлотарг для лікування рецидивуючого ГМЛ.
У рамках дослідження MyloFrance-1 (Майлотарг 3 мг/м 2 у дні 1, 4 та 7) випадків ВОХ не було зареєстровано в жодного з 57 пацієнтів протягом чи після лікування або після подальшої ТГСК після завершення лікування препаратом Майлотарг.
У рамках дослідження AAML0531 випадки ВОХ були зареєстровані у 25 з 520 пацієнтів дитячого віку (5 %) у групі лікування препаратом Майлотарг. Випадки ВОХ були летальними у 2 пацієнтів. Серед 187 пацієнтів дитячого віку, які пройшли ТГСК в групі лікування препаратом Майлотарг, ВОХ виникла через 30 днів після проведення ТГСК у 20 пацієнтів (11 %).
За результатами аналізу даних різних досліджень ризик ВОХ був вищим у дорослих пацієнтів, яким застосовували вищі дози препарату Майлотарг як монотерапію, у пацієнтів з наявним помірним або тяжким порушенням функції печінки до отримання препарату Майлотарг, у пацієнтів, які отримували препарат Майлотарг після ТГСК, і в пацієнтів, які пройшли ТГСК після лікування препаратом Майлотарг. У пацієнтів з наявним помірним/тяжким порушенням функції печінки до лікування препаратом Майлотарг імовірність розвитку ВОХ була у 8,7 рази вищою порівняно з пацієнтами без помірного/тяжкого порушення функції печінки на вихідному рівні. У пацієнтів, які проходили лікування препаратом Майлотарг через рецидив захворювання після ТГСК, імовірність розвитку ВОХ була у 2,6 рази вищою порівняно з пацієнтами без попередньої ТГСК. У пацієнтів, які пройшли ТГСК після лікування препаратом Майлотарг, імовірність розвитку ВОХ після ТГСК була у 2,9 рази вищою порівняно з пацієнтами без ТГСК після лікування препаратом Майлотарг. Незважаючи на те, що не було виявлено зв'язку між виникненням ВОХ і часом проведення ТГСК в умовах застосування вищих доз препарату Майлотарг як монотерапії, за результатами дослідження ALFA-0701 рекомендується дотримуватися інтервалу у 2 місяці між останньою дозою препарату Майлотарг і проведенням ТГСК. У рамках дослідження MyloFrance-1 жоден пацієнт не пройшов ТГСК протягом 3,5 місяця після лікування препаратом Майлотарг.
Перед кожним застосуванням препарату Майлотарг потрібне визначення рівнів АЛТ, АСТ, загального білірубіну та лужної фосфатази. Після лікування препаратом Майлотарг потрібен частий моніторинг на наявність ознак і симптомів ВОХ; вони можуть включати підвищення рівнів АЛТ, АСТ і загального білірубіну, гепатомегалію (може бути болісною), швидкий набір маси тіла та асцит. Моніторингу тільки рівня загального білірубіну може бути недостатньо для виявлення всіх пацієнтів з ризиком ВОХ. У разі виникнення відхилень у результатах печінкових проб рекомендується підвищити частоту моніторингу результатів печінкових проб і моніторингу на наявність клінічних ознак і симптомів гепатотоксичності. Пацієнти, які після лікування проходять ТГСК, потребують частого моніторингу результатів печінкових проб протягом періоду після ТГСК за доцільності.
Для усунення ознак або симптомів гепатотоксичності слід тимчасово або повністю припинити застосування препарату Майлотарг (див. розділ «Спосіб застосування та дози» ) У разі виникнення ВОХ необхідно повністю припинити застосування препарату Майлотарг і проводити лікування відповідно до стандартної медичної практики.
Інфузійні реакції (включно з анафілактичними реакціями).
Під час або протягом 24 годин після інфузії препарату Майлотарг можуть виникати небезпечні для життя або летальні інфузійні реакції (див. розділ «Побічні реакції»). Ознаки або симптоми інфузійних реакцій можуть включати гарячку, озноб, гіпотензію, тахікардію, гіпоксію та дихальну недостатність.
Перед інфузією препарату Майлотарг потрібна премедикація (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Під час інфузії потрібен частий моніторинг основних показників стану організму. У разі виникнення ознак інфузійної реакції, особливо задишки, бронхоспазму або гіпотензії, необхідно негайно припинити інфузію. Необхідно проводити моніторинг пацієнтів під час і щонайменше протягом 1 години після завершення інфузії або до повного зникнення ознак і симптомів. У разі виникнення ознак або симптомів анафілактичних реакцій, включно з тяжкими респіраторними симптомами або клінічно значущою гіпотензією, необхідно повністю припинити застосування препарату Майлотарг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Кровотеча.
Майлотарг — мієлосупресивний препарат, який може спричинити летальну або небезпечну для життя кровотечу внаслідок тривалої тромбоцитопенії. У рамках дослідження ALFA-0701 (Майлотарг у комбінації з хіміотерапією) випадки кровотечі всіх ступенів тяжкості та ступеня 3-4 були зареєстровані у 118 із 131 пацієнта (90 %) та 27 з 131 пацієнта (21 %) відповідно. Летальні випадки кровотечі (включно із церебральною, внутрішньочерепною та субдуральною гематомами) були зареєстровані у 4 з 131 пацієнта (3 %). Тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів < 50 х 10 9 /л тривалістю понад 42 дні була зареєстрована у 19 пацієнтів (19 %) протягом фази індукційної терапії (див. розділ «Побічні реакції»). Частка пацієнтів зі стійкою тромбоцитопенією зростала з кількістю фаз лікування й була вищою серед пацієнтів, які отримували лікування препаратом Майлотарг у комбінації з хіміотерапією, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки хіміотерапію (див. розділ «Побічні реакції»).
У рамках дослідження AAML0531 летальна кровотеча виникала в 3 із 520 пацієнтів дитячого віку (< 1 %). Випадки кровотечі ступеня 3 або 4 були зареєстровані в 66 з 520 пацієнтів дитячого віку (13 %) у групі лікування препаратом Майлотарг.
У рамках дослідження AML-19 (Майлотарг у формі монотерапії у дозах 6 мг/м 2 у день 1 та 3 мг/м 2 у день 8) випадки кровотечі всіх ступенів тяжкості та ступеня > 3 були зареєстровані у 28 з 111 пацієнтів (25 %) та 14 з 111 пацієнтів (13 %) відповідно. Летальний випадок кровотечі був зареєстрований в 1 з 111 пацієнтів (1 %). У рамках дослідження MyloFrance-1 (Майлотарг у формі монотерапії в дозі 3 мг/м 2 ) випадки кровотечі ступеня 3 були зареєстровані в 4 з 57 пацієнтів (7 %), але в жодного пацієнта не було зареєстровано випадків кровотечі ступеня 4. Перед кожним застосуванням препарату Майлотарг потрібне визначення показників клінічного аналізу крові, а також потрібен частий моніторинг показників клінічного аналізу крові після лікування препаратом Майлотарг до зникнення цитопенії. Протягом курсу лікування препаратом Майлотарг потрібен моніторинг пацієнтів на наявність ознак і симптомів кровотечі. Для усунення тяжкої кровотечі, крововиливу або стійкої тромбоцитопенії слід відкласти або повністю припинити застосування препарату Майлотарг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а також забезпечити підтримувальну терапію відповідно до стандартної практики.
Подовження інтервалу QT.
У пацієнтів, які отримували лікування іншими препаратами, що містять каліхеаміцин, спостерігалося подовження інтервалу QT. У разі застосування препарату Майлотарг у пацієнтів зі схильністю до подовження інтервалу QTc в анамнезі, які застосовують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, а також у пацієнтів з електролітним дисбалансом необхідно проводити електрокардіографію (ЕКГ) і визначати рівень електролітів перед початком лікування та за необхідності протягом застосування препарату.
Застосування в умовах ГМЛ з цитогенетичним ризиком несприятливого прогнозу.
За результатами аналізів по підгрупах у рамках дослідження ALFA-0701 додавання препарату Майлотарг до стандартної комбінованої хіміотерапії не покращувало показники виживаності без подій у підгрупі пацієнтів із цитогенетичним ризиком несприятливого прогнозу (відношення ризиків (ВР) 1,11; 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,63-1,95). У пацієнтів, які отримують лікування препаратом Майлотарг у комбінації з даунорубіцином і цитарабіном для лікування вперше діагностованого de novo ГМЛ, після отримання результатів цитогенетичного аналізу слід розглянути, чи переважає потенційна користь від продовження лікування препаратом Майлотарг ризики в певного пацієнта.
Ембріофетальна токсичність.
Зважаючи на особливості механізму дії та результати досліджень на тваринах, препарат Майлотарг може спричинити шкідливий вплив на плід у разі застосування вагітним жінкам. У ході досліджень на тваринах гемтузумаб озогаміцин спричинив ембріофетальну токсичність, починаючи з дози, експозиція якої була приблизно 0,4-кратною до експозиції максимальної рекомендованої дози в людей на основі значень площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC).
Слід рекомендувати жінкам з репродуктивним потенціалом застосовувати ефективні методи контрацепції протягом курсу лікування препаратом Майлотарг і щонайменше протягом 6 місяців після останньої дози препарату Майлотарг. Слід рекомендувати чоловікам з партнерками з репродуктивним потенціалом застосовувати ефективні методи контрацепції протягом курсу лікування препаратом Майлотарг і щонайменше протягом 3 місяців після останньої дози препарату Майлотарг. Слід попередити вагітних жінок про потенційний ризик для плода. Слід рекомендувати жінкам звернутися до їхнього лікаря в разі вагітності або підозри на вагітність протягом курсу лікування препаратом Майлотарг (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Зважаючи на особливості механізму дії, препарат Майлотарг може спричинити шкідливий вплив на плід у разі застосування вагітним жінкам. На сьогодні відсутні дані про застосування препарату Майлотарг у вагітних жінок, тому наразі неможливо оцінити пов'язаний з препаратом ризик. У ході досліджень впливу на репродуктивну систему тварин гемтузумаб озогаміцин спричинив ембріофетальну токсичність, у тому числі аномалії будови та порушення розвитку, коли системний вплив на материнський організм був > 0,4-кратним до впливу максимальної рекомендованої дози в людей на основі значень AUC. Необхідно попередити пацієнтку про потенційний ризик для плода.
Очікуваний фоновий ризик розвитку тяжких вроджених дефектів і викидня для зазначеної групи пацієнтів невідомий. Усі вагітності мають фоновий ризик вроджених дефектів, викиднів або інших небажаних наслідків. У загальній групі пацієнтів у США очікуваний фоновий ризик розвитку значних вроджених дефектів і викидня в разі клінічно підтвердженої вагітності становить 2-4 % та 15-20 % відповідно.
Годування груддю.
На сьогоднішній день відсутні дані про присутність гемтузумабу озогаміцину або його метаболітів у грудному молоці жінок, вплив на немовлят, яких годують груддю, або вплив на вироблення молока. Через можливе виникнення серйозних побічних реакцій у немовлят, яких годують груддю, слід рекомендувати жінкам не годувати груддю протягом курсу лікування препаратом Майлотарг і щонайменше протягом 1 місяця після застосування останньої дози.
Жінки та чоловіки з репродуктивним потенціалом.
Препарат Майлотарг може спричинити шкідливий вплив на ембріон або плід у разі застосування вагітній жінці.
Перед початком застосування препарату Майлотарг у жінок з репродуктивним потенціалом необхідно проводити тест на вагітність.
Контрацепція.
Жінки.
Слід рекомендувати жінкам з репродуктивним потенціалом застосовувати ефективні методи контрацепції протягом курсу лікування препаратом Майлотарг і щонайменше протягом 6 місяців після останньої дози.
Чоловіки.
Слід рекомендувати чоловікам з партнерками з репродуктивним потенціалом застосовувати ефективні методи контрацепції протягом курсу лікування препаратом Майлотарг і щонайменше протягом 3 місяців після останньої дози.
Безпліддя.
Жінки.
За результатами досліджень на тваринах препарат Майлотарг може впливати на жіночу фертильність.
Чоловіки.
За результатами досліджень на тваринах препарат Майлотарг може впливати на чоловічу фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Препарат Майлотарг має помірний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнти мають бути проінформовані, що у них може виникнути втомлюваність, запаморочення або головний біль під час лікування препаратом Майлотарг (див. розділ «Побічні реакції»). Тому слід бути обережними при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Премедикація та особливості застосування.
Дорослі пацієнти потребують премедикації ацетамінофеном у дозі 650 мг перорально та дифенгідраміном у дозі 50 мг внутрішньовенно за 1 годину до застосування препарату Майлотарг, а також метилпреднізолоном у дозі 1 мг/кг або аналогічним кортикостероїдам в еквівалентній дозі за 30 хвилин до інфузії препарату Майлотарг.
Педіатричні пацієнти віком від 1 місяця потребують премедикації ацетамінофеном у дозі 15 мг/кг (не більше 650 мг) і дифенгідраміном у дозі 1 мг/кг (не більше 50 мг) за 1 годину до застосування препарату Майлотарг і метилпреднізолоном у дозі 1 мг/кг перорально або внутрішньовенно за 30 хвилин до інфузії препарату Майлотарг; через кожні 4 години після початкової премедикації допускається застосування додаткових доз ацетамінофену та дифенгідраміну. У разі будь-яких ознак інфузійної реакції, таких як гарячка, озноб, гіпотензія або задишка, під час інфузії або протягом 4 годин після її завершення слід повторно застосувати таку саму дозу метилпреднізолону або еквівалентного кортикостероїду (див. розділ «Особливості застосування»).
Слід застосовувати відповідні заходи для запобігання синдрому лізису пухлини.
У разі гіперлейкоцитозу (кількість лейкоцитів > 30 х 10 9 /л) перед застосуванням препарату Майлотарг рекомендується виконати циторедукцію.
Рекомендоване дозування.
Вперше діагностований CD33-позитивний de novo ГМЛ (комбінована терапія).
Дорослі
Рекомендована доза препарату Майлотарг для дорослих становить 3 мг/м 2 . Курс лікування препаратом Майлотарг у складі комбінованої терапії для дорослих з вперше діагностованим СБ33-позитивним de novo ГМЛ включає 1 цикл індукційної терапії та 2 цикли консолідаційної терапії.
У рамках циклу індукційної терапії рекомендована доза препарату Майлотарг становить 3 мг/м 2 (не більш ніж один флакон 4,5 мг) у дні 1, 4 та 7 у комбінації з даунорубіцином і цитарабіном. У разі потреби в другому циклі індукційної терапії ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ застосовувати препарат Майлотарг протягом другого циклу індукційної терапії.
У рамках циклів консолідаційної терапії рекомендована доза препарату Майлотарг становить 3 мг/м 2 (не більш ніж один флакон 4,5 мг) у день 1 у комбінації з даунорубіцином і цитарабіном.
Діти віком від 1 місяця
Рекомендована доза препарату Майлотарг для дітей віком від 1 місяця становить:
3 мг/м 2 для пацієнтів із площею поверхні тіла (ППТ) 0,6 м 2 або більше;
0,1 мг/кг для пацієнтів із ППТ менше 0,6 м 2 .
Для циклу1 індукційної терапії препарат Майлотарг призначають одноразово в комбінації зі стандартною хіміотерапією. У другому циклі індукційної терапії препарат Майлотарг не застосовують (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Препарат Майлотарг не застосовують у першому або третьому циклі інтенсифікації. У циклі 2 інтенсифікації препарат Майлотарг призначають одноразово в комбінації зі стандартною хіміотерапією. Слід оцінити ризики та можливу користь перед застосуванням препарату Майлотарг у циклі 2 інтенсифікації (див. розділ «Побічні реакції»).
Вперше діагностований CD33-позитивний ГМЛ (монотерапія).
Курс лікування препаратом Майлотарг у формі монотерапії для дорослих з вперше діагностованим СБ33-позитивним ГМЛ включає 1 цикл індукційної терапії та до 8 циклів подальшої терапії.
У рамках циклу індукційної терапії рекомендована доза препарату Майлотарг становить 6 мг/м 2 (не обмежуючись одним флаконом 4,5 мг) у формі монотерапії у день 1 та 3 мг/м 2 (не обмежуючись одним флаконом 4,5 мг) у день 8.
У рамках циклів подальшої терапії рекомендована доза препарату Майлотарг становить 2 мг/м 2 (не обмежуючись одним флаконом 4,5 мг) у формі монотерапії у день 1 кожні 4 тижні. Рецидивуючий або рефрактерний CD33-позитивний ГМЛ (монотерапія).
Рекомендована доза препарату Майлотарг у формі монотерапії для лікування рецидивуючого або рефрактерного CD33-позитивного ГМЛ у дорослих і дітей віком від 2 років становить 3 мг/м2 (не більш ніж один флакон 4,5 мг) у дні 1, 4 та 7. Лікування рецидивуючого або рефрактерного захворювання включає один курс терапії препаратом Майлотарг (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Корекція дози в разі токсичності.
Корекція дози в разі токсичності.
До зникнення цитопенії необхідно проводити частий моніторинг показників клінічного аналізу крові. До зникнення токсичності, пов'язаної з лікуванням, необхідно проводити моніторинг показників клінічного та біохімічного аналізів крові принаймні тричі на тиждень. Усунення деяких побічних реакцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції») може потребувати тимчасового або повного припинення застосування препарату Майлотарг. У таблиці 1 наведено вказівки щодо корекції дози в разі гематологічної та негематологічної токсичності.
Таблиця 1. Корекція дози в зазі гематологічної та негематологічної токсичності
Гематологічна та негематологічна токсичність Рекомендовані заходи
Пацієнти, які отримують препарат Майлотарг у складі комбінованої терапії
Стійка тромбоцитопенія Дорослі: якщо кількість тромбоцитів не відновиться до > 100 х 109/л протягом 14 днів після запланованої дати початку циклу консолідаційної терапії (14 днів після нормалізації показників крові після попереднього циклу) потрібно повністю припинити застосування препарату Майлотарг (забороняється застосовувати препарат Майлотарг протягом консолідаційної терапії)
Діти: кількість тромбоцитів у пацієнтів повинна становити 75 х 109/л перед наступним циклом (індукції або інтенсифікації)
Стійка нейтропенія Дорослі: якщо кількість нейтрофілів не відновиться до > 0,5 х 109/л протягом 14 днів після запланованої дати початку циклу консолідаційної терапії (14 днів після нормалізації показників крові після попереднього циклу), потрібно повністю припинити застосування препарату Майлотарг (забороняється застосовувати препарат Майлотарг протягом консолідаційної терапії)
Діти: кількість нейтрофілів у пацієнтів повинна становити 1 х 109/л перед наступним циклом (індукції або інтенсифікації)
Усі пацієнти, які отримують препарат Майлотарг (у формі монотерапії або у складі комбінованої терапії)
ВОХ Повністю припинити застосування препарату Майлотарг (див. розділ «Особливості застосування»)
Загальний білірубін > 2 х ВМН або АСТ та/або АЛТ > 2,5 х ВМН • Відкласти застосування препарату Майлотарг до відновлення рівня загального білірубіну до < 2 х ВМН, а також рівнів АСТ та АЛТ до < 2,5 х ВМН перед кожною дозою.
• Якщо затримка між двома послідовними інфузіями перевищує 2 дні, пропустити заплановану дозу
Інфузійні реакції • Припинити інфузію та забезпечити належне медикаментозне лікування.
Таблиця 1. Корекція дози в зазі гематологічної та негематологічної токсичності
Гематологічна та негематологічна токсичність Рекомендовані заходи
Пацієнти, які отримують препарат Майлотарг у складі комбінованої терапії
Стійка тромбоцитопенія Дорослі: якщо кількість тромбоцитів не відновиться до > 100 х 109/л протягом 14 днів після запланованої дати початку циклу консолідаційної терапії (14 днів після нормалізації показників крові після попереднього циклу) потрібно повністю припинити застосування препарату Майлотарг (забороняється застосовувати препарат Майлотарг протягом консолідаційної терапії)
Діти: кількість тромбоцитів у пацієнтів повинна становити 75 х 109/л перед наступним циклом (індукції або інтенсифікації)
Стійка нейтропенія Дорослі: якщо кількість нейтрофілів не відновиться до > 0,5 х 109/л протягом 14 днів після запланованої дати початку циклу консолідаційної терапії (14 днів після нормалізації показників крові після попереднього циклу), потрібно повністю припинити застосування препарату Майлотарг (забороняється застосовувати препарат Майлотарг протягом консолідаційної терапії)
Діти: кількість нейтрофілів у пацієнтів повинна становити 1 х 109/л перед наступним циклом (індукції або інтенсифікації)
Усі пацієнти, які отримують препарат Майлотарг (у формі монотерапії або у складі комбінованої терапії)
ВОХ Повністю припинити застосування препарату Майлотарг (див. розділ «Особливості застосування»)
Загальний білірубін > 2 х ВМН або АСТ та/або АЛТ > 2,5 х ВМН • Відкласти застосування препарату Майлотарг до відновлення рівня загального білірубіну до < 2 х ВМН, а також рівнів АСТ та АЛТ до < 2,5 х ВМН перед кожною дозою.
• Якщо затримка між двома послідовними інфузіями перевищує 2 дні, пропустити заплановану дозу
Інфузійні реакції • Припинити інфузію та забезпечити належне медикаментозне лікування.
• За необхідності застосувати ацетамінофен, дифенгідрамін та/або метилпреднізолон (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
• За необхідності забезпечити підтримувальну терапію.
• У випадку легких, помірних або тяжких інфузійних реакцій одразу після зникнення симптомів розглядати доцільність продовження інфузії зі швидкістю не більшою за половину швидкості інфузії, що призвела до реакції. У разі рецидиву симптомів повторити описану вище процедуру.
• У разі виникнення тяжкої інфузійної реакції або будь-якої небезпечної для життя інфузійної реакції повністю припинити застосування препарату Майлотарг (див. розділ «Особливості застосування»)
Інша тяжка або небезпечна для життя негематологічна токсичність • Відкласти застосування препарату Майлотарг до відновлення ступеня тяжкості як мінімум до легкого.
• Якщо затримка між двома послідовними інфузіями перевищує 2 дні, пропустити заплановану дозу
Скорочення: АЛТ — аланінамінотрансфераза; АСТ — аспартатамінотрансфераза; ВОХ — венооклюзивна хвороба; ВМН — верхня межа норми.
Інструкції з відновлення, розведення та застосування.
Під час виконання процедур відновлення та розведення слід застосовувати відповідні методи асептики. Відновлений і розведений розчин препарату Майлотарг слід захищати від світла. Відновлення.
1. Майлотарг — цитотоксичний препарат. Слід дотримуватися необхідних особливих процедур поводження з препаратом і його утилізації.1
2. Розрахувати дозу (мг) і необхідну кількість флаконів препарату Майлотарг.
3. Перед відновленням дати флаконам з препаратом досягти кімнатної температури протягом приблизно 5 хвилин.
4. Відновити вміст кожного флакону за допомогою 5 мл стерильної води для ін'єкцій для досягнення концентрації 1 мг/мл препарату Майлотарг та отримання об'єму 4,5 мл (4,5 мг).
5. Обережно покрутити флакон для кращого розчинення. НЕ СТРУШУВАТИ.
6. Перевірити відновлений розчин на наявність твердих частинок і зміни кольору. Відновлений розчин може містити невеликі непрозорі або напівпрозорі безформні або волокнисті частинки білого або майже білого кольору.
7. Препарат Майлотарг не містить бактеріостатичних консервантів.
8. Застосувати відновлений розчин слід негайно або зберігати охолодженим за температури 2-8 °С до 1 години.
ЗАХИЩАТИ ВІД СВІТЛА.
НЕ ЗАМОРОЖУВАТИ.
Розведення.
1. Розрахувати необхідний об'єм відновленого розчину для отримання відповідної дози на основі площі поверхні тіла пацієнта. Взяти цей об'єм з одного або декількох флаконів за допомогою шприца. ЗАХИЩАТИ ВІД СВІТЛА. Утилізувати весь незастосований відновлений розчин, що залишився у флаконі.
Дози необхідно розводити до досягнення концентрації у діапазоні від 0,075 мг/мл до 0,234 мг/мл відповідно до зазначених нижче вказівок.
2. Дози < 3,9 мг необхідно готувати для введення за допомогою шприца. Додати відновлений розчин препарату Майлотарг у шприц, що містить 0,9%-ий розчин натрію хлориду для ін'єкцій, для досягнення кінцевої концентрації у діапазоні від 0,075 мг/мл до 0,234 мг/мл. ЗАХИЩАТИ ВІД СВІТЛА.
3. Дози > 3,9 мг необхідно розводити в шприці або в пакеті для в/в інфузії у відповідному об'ємі 0,9%-го розчину натрію хлориду для ін'єкцій для досягнення кінцевої концентрації у діапазоні від 0,075 мг/мл до 0,234 мг/мл. ЗАХИЩАТИ ВІД СВІТЛА.
4. Обережно перевернути контейнер для інфузії, щоб перемішати розведений розчин. НЕ СТРУШУВАТИ.
5. Після розведення розчину препарату Майлотарг з 0,9%-им розчином натрію хлориду для ін'єкцій слід негайно розпочати інфузію. Якщо не застосувати розчин негайно, його можна зберігати за кімнатної температури (15-25 °С) протягом періоду до 6 годин; цей період включає 2 години на інфузію та 1 годину, за необхідності, на досягнення охолодженим розведеним розчином кімнатної температури. Розведений розчин можна зберігати охолодженим за температури 2-8 °С протягом періоду до 12 годин; цей період включає зберігання розчину у флаконі після відновлення протягом не більше 1 години.
1. Розрахувати необхідний об'єм відновленого розчину для отримання відповідної дози на основі площі поверхні тіла пацієнта. Взяти цей об'єм з одного або декількох флаконів за допомогою шприца. ЗАХИЩАТИ ВІД СВІТЛА. Утилізувати весь незастосований відновлений розчин, що залишився у флаконі.
Дози необхідно розводити до досягнення концентрації у діапазоні від 0,075 мг/мл до 0,234 мг/мл відповідно до зазначених нижче вказівок.
2. Дози < 3,9 мг необхідно готувати для введення за допомогою шприца. Додати відновлений розчин препарату Майлотарг у шприц, що містить 0,9%-ий розчин натрію хлориду для ін'єкцій, для досягнення кінцевої концентрації у діапазоні від 0,075 мг/мл до 0,234 мг/мл. ЗАХИЩАТИ ВІД СВІТЛА.
3. Дози > 3,9 мг необхідно розводити в шприці або в пакеті для в/в інфузії у відповідному об'ємі 0,9%-го розчину натрію хлориду для ін'єкцій для досягнення кінцевої концентрації у діапазоні від 0,075 мг/мл до 0,234 мг/мл. ЗАХИЩАТИ ВІД СВІТЛА.
4. Обережно перевернути контейнер для інфузії, щоб перемішати розведений розчин. НЕ СТРУШУВАТИ.
5. Після розведення розчину препарату Майлотарг з 0,9%-им розчином натрію хлориду для ін'єкцій слід негайно розпочати інфузію. Якщо не застосувати розчин негайно, його можна зберігати за кімнатної температури (15-25 °С) протягом періоду до 6 годин; цей період включає 2 години на інфузію та 1 годину, за необхідності, на досягнення охолодженим розведеним розчином кімнатної температури. Розведений розчин можна зберігати охолодженим за температури 2-8 °С протягом періоду до 12 годин; цей період включає зберігання розчину у флаконі після відновлення протягом не більше 1 години.
ЗАХИЩАТИ ВІД СВІТЛА та НЕ ЗАМОРОЖУВАТИ.
Застосування.
• Для введення інфузії препарату Майлотарг застосовувати поліефірсульфоновий (ПЕС) фільтр з розміром пор 0,2 мікрони.
• Протягом інфузії захищати пакет для внутрішньовенної інфузії від світла за допомогою світлонепроникного матеріалу. Інфузійна система не потребує захисту від світла.
• Вводити розведений розчин протягом 2 годин.
• Забороняється змішувати або одночасно вводити препарат Майлотарг з іншими лікарськими засобами.
Діти.
Безпечність та ефективність препарату Майлотарг у комбінації зі стандартною хіміотерапією була встановлена в дітей віком від 1 місяця з уперше діагностованим de novo ГМЛ. Застосування препарату Майлотарг за цим показанням підтримується доказами його ефективності з належним чином проведених і контрольованих досліджень у дорослих із допоміжними даними щодо безпечності й ефективності з дослідження AAML0531 (NCT00372593) (див. розділи «Побічні реакції», «Фармакодинаміка»). У дослідження AAML0531 були включені пацієнти наступних вікових груп: 2 пацієнти віком молодше 27 днів, 94 пацієнти віком від 28 днів до молодше 2 років, 225 пацієнтів віком від 2 років до молодше 12 років, 175 пацієнтів віком від 12 років до молодше 18 років і 36 пацієнтів віком від 18 років у групі препарату Майлотарг і хіміотерапії. Безпечність та ефективність препарату Майлотарг у комбінації зі стандартною хіміотерапією в дітей віком до 1 місяця з уперше діагностованим de novo ГМЛ не встановлена.
Безпечність та ефективність застосування препарату Майлотарг у формі монотерапії в дітей з уперше діагностованим ГМЛ не встановлена.
Безпечність та ефективність застосування препарату Майлотарг у формі монотерапії в пацієнтів дитячого віку з рецидивуючим або рефрактерним ГМЛ підтримують результати непорівняльного дослідження за участю 29 пацієнтів у таких вікових групах: 1 пацієнт віком від 1 місяця до < 2 років, 13 пацієнтів віком від 2 до < 12 років, 15 пацієнтів віком від 12 до 18 років. Огляд описаних у літературі випадків включав ще 96 пацієнтів віком від 0,2 до 21 року. Відмінностей в ефективності або безпечності препарату залежно від віку пацієнтів не спостерігалося. Інформація про такий спосіб застосування наводиться в інструкції із застосування. Безпечність і ефективність застосування препарату Майлотарг у формі монотерапії в дітей віком до 2 років із рецидивуючим або рефрактерним ГМЛ не встановлена.
• Для введення інфузії препарату Майлотарг застосовувати поліефірсульфоновий (ПЕС) фільтр з розміром пор 0,2 мікрони.
• Протягом інфузії захищати пакет для внутрішньовенної інфузії від світла за допомогою світлонепроникного матеріалу. Інфузійна система не потребує захисту від світла.
• Вводити розведений розчин протягом 2 годин.
• Забороняється змішувати або одночасно вводити препарат Майлотарг з іншими лікарськими засобами.
Діти.
Безпечність та ефективність препарату Майлотарг у комбінації зі стандартною хіміотерапією була встановлена в дітей віком від 1 місяця з уперше діагностованим de novo ГМЛ. Застосування препарату Майлотарг за цим показанням підтримується доказами його ефективності з належним чином проведених і контрольованих досліджень у дорослих із допоміжними даними щодо безпечності й ефективності з дослідження AAML0531 (NCT00372593) (див. розділи «Побічні реакції», «Фармакодинаміка»). У дослідження AAML0531 були включені пацієнти наступних вікових груп: 2 пацієнти віком молодше 27 днів, 94 пацієнти віком від 28 днів до молодше 2 років, 225 пацієнтів віком від 2 років до молодше 12 років, 175 пацієнтів віком від 12 років до молодше 18 років і 36 пацієнтів віком від 18 років у групі препарату Майлотарг і хіміотерапії. Безпечність та ефективність препарату Майлотарг у комбінації зі стандартною хіміотерапією в дітей віком до 1 місяця з уперше діагностованим de novo ГМЛ не встановлена.
Безпечність та ефективність застосування препарату Майлотарг у формі монотерапії в дітей з уперше діагностованим ГМЛ не встановлена.
Безпечність та ефективність застосування препарату Майлотарг у формі монотерапії в пацієнтів дитячого віку з рецидивуючим або рефрактерним ГМЛ підтримують результати непорівняльного дослідження за участю 29 пацієнтів у таких вікових групах: 1 пацієнт віком від 1 місяця до < 2 років, 13 пацієнтів віком від 2 до < 12 років, 15 пацієнтів віком від 12 до 18 років. Огляд описаних у літературі випадків включав ще 96 пацієнтів віком від 0,2 до 21 року. Відмінностей в ефективності або безпечності препарату залежно від віку пацієнтів не спостерігалося. Інформація про такий спосіб застосування наводиться в інструкції із застосування. Безпечність і ефективність застосування препарату Майлотарг у формі монотерапії в дітей віком до 2 років із рецидивуючим або рефрактерним ГМЛ не встановлена.
Передозування.
У досвіді клінічного застосування не було зареєстровано випадків передозування препаратом Майлотарг. Разові дози вище 9 мг/м2 у дорослих не застосовувались. Лікування передозування препаратом Майлотарг повинне складатися з загальних підтримуючих заходів.
У досвіді клінічного застосування не було зареєстровано випадків передозування препаратом Майлотарг. Разові дози вище 9 мг/м2 у дорослих не застосовувались. Лікування передозування препаратом Майлотарг повинне складатися з загальних підтримуючих заходів.
Побічні реакції.
Зазначені нижче клінічно значущі побічні реакції детально розглядаються в інших розділах цієї інструкції.
• Гепатотоксичність, включно з ВОХ (див. розділ «Особливості застосування»).
• Інфузійні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)
• Кровотеча (див. розділ «Особливості застосування»)
Зазначені нижче клінічно значущі побічні реакції детально розглядаються в інших розділах цієї інструкції.
• Гепатотоксичність, включно з ВОХ (див. розділ «Особливості застосування»).
• Інфузійні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)
• Кровотеча (див. розділ «Особливості застосування»)
Досвід застосування в клінічних дослідженнях.
Оскільки клінічні дослідження проводяться за дуже різних умов, не можна безпосередньо порівнювати частоту виникнення побічних реакцій у клінічних дослідженнях одного препарату з відповідним показником у клінічних дослідженнях іншого препарату й очікувати такої ж частоти на практиці.
Комбінована терапія для лікування вперше діагностованого CD33-позитивного de novo ГМЛ. Безпечність препарату Майлотарг у складі комбінованої терапії першої лінії оцінювали у двох проспективних клінічних дослідженнях: дослідження ALFA-0701 у дорослих і дослідження AAML0531 у дітей.
Оскільки клінічні дослідження проводяться за дуже різних умов, не можна безпосередньо порівнювати частоту виникнення побічних реакцій у клінічних дослідженнях одного препарату з відповідним показником у клінічних дослідженнях іншого препарату й очікувати такої ж частоти на практиці.
Комбінована терапія для лікування вперше діагностованого CD33-позитивного de novo ГМЛ. Безпечність препарату Майлотарг у складі комбінованої терапії першої лінії оцінювали у двох проспективних клінічних дослідженнях: дослідження ALFA-0701 у дорослих і дослідження AAML0531 у дітей.
Дослідження ALFA-0701
Визначення безпечності препарату Майлотарг (3 мг/м2 у дні 1, 4 та 7 у комбінації з даунорубіцином і цитарабіном [DA]) у дорослих базується на результатах дослідження ALFA- 0701, у рамках якого 131 пацієнт отримував препарат Майлотарг у комбінації з DA і 137 пацієнтів отримували тільки DA. У рамках цього дослідження 123 пацієнти отримали всі 3 розділені дози препарату Майлотарг, а 7 пацієнтів пропустили принаймні 1 дозу, середня загальна введена доза протягом циклу індукційної терапії становила 14,51 мг (діапазон: 4,6¬18,0 мг). Препарат Майлотарг отримали 91 пацієнт (70 %) у групі препарату Майлотарг протягом циклу 1 консолідаційної терапії та 64 пацієнти (49 %) у групі препарату Майлотарг протягом циклу 2 консолідаційної терапії.
Дані з безпечності, що включали окремі побічні реакції, які виникли після початку лікування (ПРВПЛ), визнані найбільш важливими для розуміння профілю безпечності препарату Майлотарг, а також усі побічні реакції (ПР), які призвели до повного припинення лікування, були отримані ретроспективно. Окремі ПРВПЛ включали кровотечу всіх ступенів тяжкості, ВОХ усіх ступенів тяжкості та тяжкі інфекції.
Припинення лікування через будь-яку побічну реакцію було зареєстровано у 31 % пацієнтів у групі препарату Майлотарг порівняно з 7 % у групі DA. Найчастішими побічними реакціями (> 1 %), які призвели до повного припинення лікування, у пацієнтів, які отримували препарат Майлотарг, були тромбоцитопенія (15 %), ВОХ (3 %) і септичний шок (2 %).
Визначення безпечності препарату Майлотарг (3 мг/м2 у дні 1, 4 та 7 у комбінації з даунорубіцином і цитарабіном [DA]) у дорослих базується на результатах дослідження ALFA- 0701, у рамках якого 131 пацієнт отримував препарат Майлотарг у комбінації з DA і 137 пацієнтів отримували тільки DA. У рамках цього дослідження 123 пацієнти отримали всі 3 розділені дози препарату Майлотарг, а 7 пацієнтів пропустили принаймні 1 дозу, середня загальна введена доза протягом циклу індукційної терапії становила 14,51 мг (діапазон: 4,6¬18,0 мг). Препарат Майлотарг отримали 91 пацієнт (70 %) у групі препарату Майлотарг протягом циклу 1 консолідаційної терапії та 64 пацієнти (49 %) у групі препарату Майлотарг протягом циклу 2 консолідаційної терапії.
Дані з безпечності, що включали окремі побічні реакції, які виникли після початку лікування (ПРВПЛ), визнані найбільш важливими для розуміння профілю безпечності препарату Майлотарг, а також усі побічні реакції (ПР), які призвели до повного припинення лікування, були отримані ретроспективно. Окремі ПРВПЛ включали кровотечу всіх ступенів тяжкості, ВОХ усіх ступенів тяжкості та тяжкі інфекції.
Припинення лікування через будь-яку побічну реакцію було зареєстровано у 31 % пацієнтів у групі препарату Майлотарг порівняно з 7 % у групі DA. Найчастішими побічними реакціями (> 1 %), які призвели до повного припинення лікування, у пацієнтів, які отримували препарат Майлотарг, були тромбоцитопенія (15 %), ВОХ (3 %) і септичний шок (2 %).
Летальні побічні реакції були зареєстровані у 8 пацієнтів (6 %) у групі препарату Майлотарг порівняно з 3 пацієнтами (2 %) у групі DA. У групі препарату Майлотарг 3 пацієнти померли через ВОХ, 4 пацієнти померли через реакції, пов'язані з кровотечею (крововилив у ЦНС, геморагічний шок), а також 1 пацієнт помер через підозрюване порушення з боку серця. У групі DA 3 пацієнти померли через сепсис.
Таблиця 2. Окремі побічні реакції ступеня > 3 у пацієнтів з вперше діагностованим de novo ГМЛ в дослідженні ALFA-0701
Майлотарг +
даунорубіцин + цитарабін (n (%)) Даунорубіцин + цитарабін
(n (%))
Індукційна терапія N = 131 N = 137
Інфекціяа 61 (47 %) 53 (39 %)
Кровотечаб 24 (18 %) 12 (9 %)
Венооклюзивна хвороба печінкив 3 (2 %) 0
Консолідаційна терапія, цикл 1 N = 91 N = 103
Інфекціяа 50 (55 %) 43 (42 %)
Кровотечаб 5 (5 %) 0
Венооклюзивна хвороба печінкив 0 0
Консолідаційна терапія, цикл 2 N = 64 N = 107
Інфекціяа 32 (50 %) 54 (50 %)
Кровотечаб 4 (6 %) 0
Майлотарг +
даунорубіцин + цитарабін (n (%)) Даунорубіцин + цитарабін
(n (%))
Індукційна терапія N = 131 N = 137
Інфекціяа 61 (47 %) 53 (39 %)
Кровотечаб 24 (18 %) 12 (9 %)
Венооклюзивна хвороба печінкив 3 (2 %) 0
Консолідаційна терапія, цикл 1 N = 91 N = 103
Інфекціяа 50 (55 %) 43 (42 %)
Кровотечаб 5 (5 %) 0
Венооклюзивна хвороба печінкив 0 0
Консолідаційна терапія, цикл 2 N = 64 N = 107
Інфекціяа 32 (50 %) 54 (50 %)
Кровотечаб 4 (6 %) 0
Скорочення: ГМЛ — гострий мієлоїдний лейкоз; N — кількість пацієнтів; ПТ — переважний термін.
a Інфекція — груповий термін, що включає різні ПТ. б Кровотеча — груповий термін, що включає різні ПТ.
в Термін «венооклюзивна хвороба печінки» включає такі зареєстровані ПТ: венооклюзивна хвороба печінки, венооклюзивна хвороба.
У всіх пацієнтів дослідження ALFA-0701 виникли тяжкі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії та анемії. Частота виникнення тромбоцитопенії ступеня 3-4, яка була тривалою за відсутності активного лейкозу, була вищою серед пацієнтів, які отримували лікування препаратом Майлотарг (таблиця 3).
Таблиця 3. Тривала цитопеніяа в дослідженні ALFA-0701
Майлотарг +
даунорубіцин + цитарабін (n/N (%)) Даунорубіцин + цитарабін (n/N (%))
Індукційна терапія
Тривала тромбоцитопенія 19/101 (19 %) 7/97 (7 %)
Тривала нейтропенія 3/106 (з %) 0/101 (0 %)
Консолідаційна терапія, цикл 1
Тривала тромбоцитопенія 21/87 (24 %) 6/91 (7 %)
Тривала нейтропенія 3/88 (3 %) 1/97 (1 %)
Консолідаційна терапія, цикл 2
Тривала тромбоцитопенія 22/62 (35 %) 25/103 (24 %)
Тривала нейтропенія 1/62 (2 %) 2/105 (2 %)
а Кількість тромбоцитів < 50 х 109/л або кількість нейтрофілів < 0,5 х 109/л, що зберігається після дня 42 циклу за відсутності активного лейкозу.
У таблиці 4 підсумовано зсуви у відхиленнях окремих біохімічних показників за групами лікування в пацієнтів, які отримували лікування в рамках дослідження ALFA-0701.
Таблиця 4. Біохімічні лабораторні показники: відхилення в пацієнтів з показниками ступеня < 2 на вихідному рівні в дослідженні ALFA-0701
Майлотарг +
даунорубіцин + цитарабін Даунорубіцин + цитарабін
Відхилення лабораторних показників Пацієнти (n) зі
ступенем < 2 на
вихідному
рівні Пацієнти з прогресуванням до
ступеня > 3
(n (%)) Пацієнти (n) зі
ступенем < 2 на
вихідному
рівні Пацієнти з прогресуванням до ступеня > 3
(n (%))
Гіпофосфатемія 117 75 (64 %) 127 52 (41 %)
Гіпокаліємія 127 73 (57 %) 133 41 (31 %)
Гіпонатріємія 129 57 (44 %) 134 36 (27 %)
Підвищений рівень лужної фосфатази 120 16 (13 %) 128 7 (5 %)
Підвищений рівень аспартатамінотрансферази 126 18 (14 %) 132 11 (8 %)
Підвищений рівень аланінамінотрансферази 124 13 (10 %) 132 20 (15 %)
Підвищений рівень білірубіну в крові 119 9 (8 %) 126 5 (4 %)
Дослідження AAML0531
Оцінка безпечності препарату Майлотарг у комбінації з хіміотерапією в пацієнтів дитячого віку основана на даних дослідження AAML0531 (див. розділ «Фармакодинаміка») у рандомізованих пацієнтів, які отримували лікування (N = 520 в групі препарату Майлотарг і хіміотерапії та N = 517 у групі тільки хіміотерапії). У групі лікування препаратом Майлотарг у цьому дослідженні 520 пацієнтів отримали цикл 1 індукційної терапії та 326 пацієнтів отримали цикл 2 інтенсифікаційної терапії.
Зібрані дані з безпечності включали лише негематологічні побічні явища ступеня 3 або 4, летальні випадки, ВОХ/ССО та збільшення тривалості нейтропенії та тромбоцитопенії.
У таблиці 5 показані побічні явища ступеня 3 або 4 (> 5 %) у групах препарату Майлотарг і хіміотерапії або тільки хіміотерапії в пацієнтів з уперше діагностованим de novo ГМЛ в дослідженні AAML0531.
У групі препарату Майлотарг і хіміотерапії летальні побічні реакції (за груповими термінами) включали інфекцію (14 [3 %]), поліорганну недостатність (5 [1 %]), анемію (1 [< 1 %]) і кровотечу (3 [< 1 %]). У групі хіміотерапії летальні побічні реакції включали інфекцію (7 [1 %]), поліорганну недостатність (6 [1 %]), печінкову недостатність (1 [< 1 %]), артеріальну гіпотензію (3 [< 1 %]) і кровотечу (3 [< 1 %]).
Таблиця 5. Побічні реакції ступеня 3 і вище (> 5 %) у пацієнтів з уперше діагностованим de
Індукція, цикл 1 Інтенсифікація, цикл 2
Майлотарг Тільки Майлотарг + Тільки
+ хіміотерапія хіміотерапія хіміотерапія хіміотерапія
N = 520 N = 517 N = 326 N = 304
n (%) n (%) n (%) n (%)
Інфекціяа 186 (36 %) 181 (35 %) 220 (67 %) 211 (69 %)
Фебрильна 167 (з2 %) 157 (30 %) 79 (24 %) 68 (22 %)
нейтропенія Зниження апетиту 78 (15 %) 79 (15 %) 61 (19 %) 36 (12 %)
Гіперглікемія 59 (11 %) 55 (11 %) 36 (11 %) 28 (9 %)
Мукозита 55 (11 %) 64 (12 %) 25 (8 %) 15 (5 %)
Гіпоксія 35 (7 %) 26 (5 %) 19 (6 %) 22 (7 %)
Кровотечаа 36 (7 %) 19 (4 %) 19 (6 %) 9 (3 %)
Підвищення рівня трансаміназа 33 (6 %) 24 (5 %) 23 (7 %) 13 (4 %)
Діарея 21 (4 %) 36 (7 %) 15 (5 %) 10 (3 %)
Нудота 21 (4 %) 18 (4 %) 23 (7 %) 10 (3 %)
Артеріальна 16 (3 %) 26 (5 %) 28 (9 %) 23 (8 %)
гіпотензія
1 Груповий термін, що включає різні переважні терміни.
У групі препарату Майлотарг і хіміотерапії летальні побічні реакції (за груповими термінами) включали інфекцію (14 [3 %]), поліорганну недостатність (5 [1 %]), анемію (1 [< 1 %]) і кровотечу (3 [< 1 %]). У групі хіміотерапії летальні побічні реакції включали інфекцію (7 [1 %]), поліорганну недостатність (6 [1 %]), печінкову недостатність (1 [< 1 %]), артеріальну гіпотензію (3 [< 1 %]) і кровотечу (3 [< 1 %]).
Таблиця 5. Побічні реакції ступеня 3 і вище (> 5 %) у пацієнтів з уперше діагностованим de
Індукція, цикл 1 Інтенсифікація, цикл 2
Майлотарг Тільки Майлотарг + Тільки
+ хіміотерапія хіміотерапія хіміотерапія хіміотерапія
N = 520 N = 517 N = 326 N = 304
n (%) n (%) n (%) n (%)
Інфекціяа 186 (36 %) 181 (35 %) 220 (67 %) 211 (69 %)
Фебрильна 167 (з2 %) 157 (30 %) 79 (24 %) 68 (22 %)
нейтропенія Зниження апетиту 78 (15 %) 79 (15 %) 61 (19 %) 36 (12 %)
Гіперглікемія 59 (11 %) 55 (11 %) 36 (11 %) 28 (9 %)
Мукозита 55 (11 %) 64 (12 %) 25 (8 %) 15 (5 %)
Гіпоксія 35 (7 %) 26 (5 %) 19 (6 %) 22 (7 %)
Кровотечаа 36 (7 %) 19 (4 %) 19 (6 %) 9 (3 %)
Підвищення рівня трансаміназа 33 (6 %) 24 (5 %) 23 (7 %) 13 (4 %)
Діарея 21 (4 %) 36 (7 %) 15 (5 %) 10 (3 %)
Нудота 21 (4 %) 18 (4 %) 23 (7 %) 10 (3 %)
Артеріальна 16 (3 %) 26 (5 %) 28 (9 %) 23 (8 %)
гіпотензія
1 Груповий термін, що включає різні переважні терміни.
Додавання препарату Майлотарг до хіміотерапії було пов'язане зі збільшенням частоти тривалої тромбоцитопенії та нейтропенії, зокрема в разі застосування в циклі 2 інтенсифікаційної терапії. Під час циклу 2 інтенсифікаційної терапії тривала тромбоцитопенія (рівень тромбоцитів < 50 х 109/л зберігався після дня 42 циклу за відсутності активного лейкозу) була зареєстрована в 64 % (190/297) пацієнтів у групі препарату Майлотарг і хіміотерапії порівняно з 55 % (146/264) у групі тільки хіміотерапії. Тривала нейтропенія (рівень нейтрофілів < 0,5 х 109/л зберігався після дня 42 циклу за відсутності активного лейкозу) відповідно виникала у 47 % (142/300) порівняно з 43 % (118/275) пацієнтів. Тривалі цитопенії були пов'язані зі збільшенням кількості летальних випадків під час ремісії в групі препарату Майлотарг і хіміотерапії (29 [5 %]) порівняно з групою тільки хіміотерапії (15 [3 %]).
Випадки ВОХ були зареєстровані в 25 (5 %) пацієнтів у групі препарату Майлотарг і хіміотерапії так само, як і в 25 (5 %) пацієнтів у групі тільки хіміотерапії. ВОХ мала летальні наслідки у 2 (< 1 %) і 7 (1 %) пацієнтів у групі препарату Майлотарг і хіміотерапії та групі тільки хіміотерапії відповідно.
Монотерапія для лікування вперше діагностованого CD33-позитивного ГМЛ.
Визначення безпечності препарату Майлотарг (6 мг/м2, потім 3 мг/м2, інтервал між дозами 7 днів) у формі монотерапії базується на результатах рандомізованого відкритого дослідження фази 3 для порівняння препарату Майлотарг (N = 118) з оптимальною підтримувальною терапією (ОПТ) (N = 119) у пацієнтів з попередньо нелікованим ГМЛ, які були непридатні для проведення інтенсивної хіміотерапії в рамках дослідження AML-19.
Загальна частота виникнення побічних реакцій будь-якого ступеня тяжкості в рамках дослідження AML-19 становила 87 % у групі препарату Майлотарг та 90 % у групі ОПТ. Частота виникнення побічних реакцій ступеня > 3 становила 61 % групі препарату Майлотарг та 68 % у групі ОПТ. Летальні наслідки через побічну реакцію були зареєстровані у 19 пацієнтів (17 %) у групі препарату Майлотарг порівняно з 23 пацієнтами (20 %) у групі ОПТ.
Таблиця 6. Окремі побічні реакції у дослідженні AML-19
Майлотарг n = 111 Оптимальна пі тера
n = 1 дтримувальна
пія
[14
Будь-який
ступінь Ступінь > 3 Будь-який
ступінь Ступінь > 3
Порушення з боку печінки 57 (51 %) 8 (7 %) 52 (46 %) 7 (6 %)
Підвищена
втомлюваність 51 (46 %) 13 (12 %) 69 (61 %) 24 (21 %)
Інфекція 49 (44 %) 39 (35 %) 48 (42 %) 39 (34 %)
Порушення з боку серця 31 (28 %) 7 (6 %) 37 (33 %) 16 (14 %)
Кровотеча 28 (25 %) 14 (13 %) 34 (30 %) 14 (12 %)
Фебрильна нейтропенія 20 (18 %) 20 (18 %) 27 (24 %) 27 (24 %)
Метаболічні порушення 18 (16 %) 4 (4 %) 17 (15 %) 7 (6 %)
Порушення з боку нирок 7 (6 %) 4 (4 %) 9 (8 %) 5 (4 %)
Визначення безпечності препарату Майлотарг (6 мг/м2, потім 3 мг/м2, інтервал між дозами 7 днів) у формі монотерапії базується на результатах рандомізованого відкритого дослідження фази 3 для порівняння препарату Майлотарг (N = 118) з оптимальною підтримувальною терапією (ОПТ) (N = 119) у пацієнтів з попередньо нелікованим ГМЛ, які були непридатні для проведення інтенсивної хіміотерапії в рамках дослідження AML-19.
Загальна частота виникнення побічних реакцій будь-якого ступеня тяжкості в рамках дослідження AML-19 становила 87 % у групі препарату Майлотарг та 90 % у групі ОПТ. Частота виникнення побічних реакцій ступеня > 3 становила 61 % групі препарату Майлотарг та 68 % у групі ОПТ. Летальні наслідки через побічну реакцію були зареєстровані у 19 пацієнтів (17 %) у групі препарату Майлотарг порівняно з 23 пацієнтами (20 %) у групі ОПТ.
Таблиця 6. Окремі побічні реакції у дослідженні AML-19
Майлотарг n = 111 Оптимальна пі тера
n = 1 дтримувальна
пія
[14
Будь-який
ступінь Ступінь > 3 Будь-який
ступінь Ступінь > 3
Порушення з боку печінки 57 (51 %) 8 (7 %) 52 (46 %) 7 (6 %)
Підвищена
втомлюваність 51 (46 %) 13 (12 %) 69 (61 %) 24 (21 %)
Інфекція 49 (44 %) 39 (35 %) 48 (42 %) 39 (34 %)
Порушення з боку серця 31 (28 %) 7 (6 %) 37 (33 %) 16 (14 %)
Кровотеча 28 (25 %) 14 (13 %) 34 (30 %) 14 (12 %)
Фебрильна нейтропенія 20 (18 %) 20 (18 %) 27 (24 %) 27 (24 %)
Метаболічні порушення 18 (16 %) 4 (4 %) 17 (15 %) 7 (6 %)
Порушення з боку нирок 7 (6 %) 4 (4 %) 9 (8 %) 5 (4 %)
Монотерапія для лікування рецидивуючого або рефрактерного CD33-позитивного ГМЛ.
У цьому розділі наводяться побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату Майлотарг як монотерапії у дозі 3 мг/м2 у дні 1, 4 та 7 у 57 пацієнтів з рецидивуючим ГМЛ у рамках дослідження MyloFrance-1. Усі 57 пацієнтів (100 %) отримали 3 заплановані дози препарату Майлотарг.
Протягом періоду лікування побічні реакції, які виникли після початку лікування (ПРВПЛ), ступеня 3, зареєстровані у > 1 % пацієнтів, включали сепсис (32 %), гарячку (16 %), висип (11 %), пневмонію (7 %), кровотечу (7 %), мукозит (4 %), біль (4 %), діарею (2 %), головний біль (2 %), тахікардію (2 %) і набряк легенів (2 %). Токсичності ступеня 4 не зареєстровано. ПРВПЛ усіх ступенів тяжкості, зареєстровані у > 15 % пацієнтів, включали гарячку (79 %), інфекцію (42 %), підвищений рівень АСТ (40 %), кровотечу (23 %), нудоту та блювання (21 %), закреп (21 %), мукозит (21 %), головний біль (19 %), підвищений рівень АЛТ (16 %) і висип (16 %). Інфекцій з летальним наслідком не зареєстровано. Гіпербілірубінемія ступеня 1 або 2 виникла у 4 пацієнтів (7 %). Випадків ВОХ не зареєстровано. Сім пацієнтів пройшли ТГСК після лікування препаратом Майлотарг. Три пацієнти отримували алогенну оптимальну медикаментозну терапію (ОМТ), а 4 пацієнти отримували аутологічну ОМТ. У жодного пацієнта не виникла ВОХ після ТГСК.
Досвід постреєстраційного застосування.
Протягом постреєстраційного періоду застосування препарату Майлотарг були виявлені зазначені нижче побічні реакції на препарат. Оскільки ці реакції повідомляються на добровільній основі в групі пацієнтів невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити частоту реакцій або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.
Протягом постреєстраційного періоду застосування препарату Майлотарг були виявлені зазначені нижче побічні реакції на препарат. Оскільки ці реакції повідомляються на добровільній основі в групі пацієнтів невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити частоту реакцій або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нейтропенічний коліт.
Інфекційні та паразитарні захворювання: грибкові інфекції легенів, включно з легеневим мікозом і пневмонією, спричиненою Pneumocystis jirovecii ; бактеріальні інфекції, включно з інфекцією, спричиненою Stenotrophomonas.
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: геморагічний цистит.
Порушення з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння:
інтерстиціальна пневмонія.
Зокрема летальні випадки.
Імуногенніст ь.
Усі терапевтичні білки мають потенціал імуногенності. Імуногенність препарату Майлотарг не досліджували в ході клінічних досліджень з рекомендованими схемами застосування препарату.
Інфекційні та паразитарні захворювання: грибкові інфекції легенів, включно з легеневим мікозом і пневмонією, спричиненою Pneumocystis jirovecii ; бактеріальні інфекції, включно з інфекцією, спричиненою Stenotrophomonas.
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: геморагічний цистит.
Порушення з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння:
інтерстиціальна пневмонія.
Зокрема летальні випадки.
Імуногенніст ь.
Усі терапевтичні білки мають потенціал імуногенності. Імуногенність препарату Майлотарг не досліджували в ході клінічних досліджень з рекомендованими схемами застосування препарату.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати у холодильнику при температурі 2-8 °С. Не заморожувати. Зберігати в оригінальній картонній упаковці для захисту від світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Зберігати у холодильнику при температурі 2-8 °С. Не заморожувати. Зберігати в оригінальній картонній упаковці для захисту від світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка .
По 4,5 мг у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.
По 4,5 мг у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Фармація і Апджон Компані ЛЛС / Pharmacia and Upjohn Company LLC
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
7000 Портедж Роуд, Каламазу, Мічиган (МІ) 49001, США / 7000 Portage Road, Kalamazoo, Michigan (MI) 49001, USA.
Фармація і Апджон Компані ЛЛС / Pharmacia and Upjohn Company LLC
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
7000 Портедж Роуд, Каламазу, Мічиган (МІ) 49001, США / 7000 Portage Road, Kalamazoo, Michigan (MI) 49001, USA.
ГЕМТУЗУМАБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа