Личный кабинет
МЕЛСИ табл. 7,5 мг №20
rx
Код товара: 601921
Производитель: Астрафарм (Украина, Вишневое)
1 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Распылять
Melsi.
Место хранения:
Активный ингредиент : мелоксикам;
1 таблетка содержит мелоксикам 7,5 мг или 15 мг;
Вспомогательные вещества: цитрат натрия; лактоза, моногидрат; микрокристаллическая целлюлоза; стирально; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; Перекрестный доклад; стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства: таблетки плоской цилиндрической формы с формованными краями и лентой с одной стороны, светло-желтый.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Окис. ATH CODE M01A C06.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Мелоксики - это нестероидственный противовоспалительный препарат, который имеет анальгетик, антипиретический и анальгетический эффект. Противовоспалительное действие связано с ингибированием ферментативной активности циклооксигеназы-2 (Cox-2), участвующих в биосинтезе простагландинов в объекте воспаления. В меньшей степени мелкики действуют на циклооксигеназу-1 (COX-1), участвующих в синтезе простагландина, что защищает слизистую оболочку пищеварительного тракта и участвует в регуляции кровотока в почках.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Мелоксики хорошо поглощаются из пищеварительного тракта, независимо от приема пищи. Биологическая доступность мелоксикама составляет 89%. Концентрация равновесия достигается на 3-5-й день лечения. Долгосрочное управление (более 6 месяцев) не поднимает его концентрацию в плазме крови по сравнению с показателями в начале применения.
Распределение.
Приблизительно 99% препарата связывается с белками в плазме крови. Мелоксика проникает в синовиальную жидкость, где его концентрация примерно половина ниже, чем в плазме крови. Объем распределения составляет в среднем 11 литров.
Метаболизм.
Биотрансформация возникает в печени окислением метильных групп с образованием 4 неактивных метаболитов.
Устранение (снятие).
Экскреция мелоксикама обычно в форме метаболитов. Менее 5% от суточной дозы выводится в неизменной форме с фекалиями, небольшому числу - с мочой. Период полураспада лекарственного средства составляет 20 часов.
Плазменный клиренс составляет 8 мл / мин, уменьшается у пожилых людей.
Клинические характеристики.
Индикация.
Краткосрочное симптоматическое лечение обострения остеоартрита.
Долгосрочное симптоматическое лечение ревматоидного артрита и анкилоза спондилита.
Противопоказание.
- Повышенная чувствительность к мельком или другим компонентам лекарственного средства к активным веществам с аналогичным действием, таким как НПВП, ацетилсалициловая кислота. Мелоксики не следует назначать пациентам, у которых есть симптомы астмы, носовых полипов, ангионевротического отека или крапивницы после приема ацетилсалициловой кислоты или других НПВП;
- желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанные с предварительной терапией НСАЗаз, в анамнезе;
- активная или рецидивирующая язвенная болезнь / кровотечение в анамнезе (два или более отдельных признанных случаев язв или кровотечение);
- тяжелая печеночная недостаточность;
- тяжелая почечная недостаточность без использования диализа;
- желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное кровотечение в анамнезе или других нарушениях свертывания крови;
- тяжелая сердечная недостаточность;
- противопоказан для лечения периоперационной боли в аортокоронарном шунтировании (АКС).
- III триместр беременности;
- возраст пациента до 16 лет.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Риски, связанные с гиперкалиемией
Некоторые лекарства или терапевтические группы могут способствовать гиперкалиемии: соли калия, соли для калия, диуретики сберегающего калия, антагонисты ангиотензина II антагонистов рецептора (антагонисты ангиотензина II, нестероидные противовоспалительные препараты, (низкомолекулярные или невыразимые) гепарины, циклоспорин, Tracerumus и триметоприм.
Начало гиперкалиемии может зависеть от того, связаны ли связанные с ним факторы. Риск гиперкалиемии увеличивается, если вышеупомянутые лекарственные средства используются сопутствующим с мельком.
Фармакодинамические взаимодействия.
Другие нестероидные противовоспалительные препараты и ацетилсалициловая кислота ≥ 3 г / доза. Сочетание с другими NSazs, включая ацетилсалициловую кислоту в противовоспалительных дозах (≥ 500 мг на прием или ≥ 3 г полной суточной дозы) не рекомендуется.
Кортикостероиды (например, глюкокортикоиды). Одновременное использование с кортикостероидами требует осторожности из-за повышенного риска кровотечения или появления в пищеварительном тракте.
Антикоагулянты или гепарин, используемые в гериатрической практике или в терапевтических дозах . Значительно повышает риск кровотечения благодаря подавлению функции тромбоцитов и повреждения газопроводьюоденальной слизистой оболочкой. НПВП может улучшить антикоагулянты, такие как варфарин. Не рекомендуется одновременное использование НПВП и антикоагулянтов или гепарина в гериатрической практике или в терапевтических дозах.
В других случаях (например, в профилактических дозах) гепарин требуется из-за повышенного риска кровотечения. Необходимо осторожное управление MNV (международное нормализованное отношение), если оказалась невозможность избежать такой комбинации.
Тромболитические и анти-агрегационные препараты. Повышенный риск кровотечения из-за ингибирования функции тромбоцитов и повреждения газопроводьюоденальной слизистой оболочки.
Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS) . Повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения.
Диуретики, ингибиторы ACE и антагонисты ангиотензина II. NSAZS может снизить влияние диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с нарушением почек (такими как пациенты с обезвоживанием или пожилыми пациентами с почечной функцией), одновременное применение ингибиторов ACE или антагонисты ангиотензина II и препаратов, которые подавляют циклооксигеназу, могут привести к дальнейшему ухудшению функции почек, включая возможную вырожденную почечную недостаточность это обычно обратимо. Следовательно, комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. Пациенты должны получить адекватное количество жидкости, а также следует контролировать почечную функцию после начала совместимой терапии и периодически дальше.
Другие антигипертензивные препараты (например, β-адреноблокировщики). Что касается ниже методов ниже, возможны антигипертензивный эффект β-блокаторов (в результате ингибирования простагландинов с вазодилирующим эффектом).
Ингибиторы кальцинерина (например, циклоспорин, Tracrolymus). Нефротоксичность ингибиторов кальцинерина может увеличить НСАЗа в результате посредничества почек простагландинов. Во время лечения следует контролировать почечную функцию. Рекомендуемое тщательное управление функцией почек, особенно у пациентов пожилых людей.
Внутриматочные контрацептивы. Сообщается, что снижает эффективность контрацептивов в использовании НПВП, но это требует дальнейшего подтверждения.
Демосс.
Сопровождающее использование MeloxiCam и DestinerAsis может увеличить риск желудочно-кишечных неблагоприятных реакций. Осторожно следует обнаружить при сочетании этих лекарств.
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние мелоксикама на фармакокинетику других препаратов.
Литий. Существуют данные о NSAZ, которые повышают уровень концентрации лития в плазме крови (из-за уменьшения почечной экскреции лития) до токсичных значений. Одновременное использование лития и NSAZ не рекомендуется. Если требуется комбинированная терапия, необходимо тщательно контролировать содержание лития в плазме крови в начале лечения, с выбором дозы и при расторжении лечения мелоксикама.
MetoTrexate. НПВП может снизить трубчатую секрецию метотрексата, тем самым повышая его концентрацию в плазме крови. По этой причине не рекомендуется сопровождать пациентов NSAIDS, принимая высокую дозу метотрексата (более 15 мг в неделю). Риск взаимодействия NSADS и метотрексата также следует учитывать пациентами, получающими низкую дозу метотрексата, в частности пациентов с нарушенной функцией почек. В случае, если требуется комбинированное лечение, необходимо контролировать параметры крови и функцию почек. Осторожно следует наблюдать, если получение NSAID и метотрексата длится 3 дня подряд, поскольку уровень плазмы метотрексата может увеличиваться и увеличить токсичность. Хотя фармакокинетика метотрексата (15 мг в неделю) не подвергалась воздействию сопутствующего лечения мелькоме, следует предполагать, что гематологическая токсичность метотрексата может увеличиваться в лечении НПВП (см. Информацию, представленную выше).
Pemetrexed . С сопутствующим использованием мелоксикама с PeMetrexed у пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью (оформление креатинина от 45 до 79 мл / мин), прием Melexicam должен быть подвешен в течение 5 дней до введения Pemetrexed, в день введения, и через 2 дня после введения. Если требуется комбинация мелоксикама с PeMetrexed, пациенты должны быть тщательно контролироваться, особенно при появлении миелосупрессии и неблагоприятных реакций из пищеварительного тракта. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (оформление креатинина ниже 45 мл / мин), сопутствующее использование мелькомаса с Pemetrexed не рекомендуется.
У пациентов с нормальной функцией почек (оформление креатинина ≥ 80 мл / мин) доза 15 мг мельсикама может снизить устранение пеметрексида, и, следовательно, увеличить частоту побочных реакций, связанных с Pemetrexed. Таким образом, следует обнаружить меры предосторожности при введении 15 мг мелоксикама одновременно с Pemetrexed для пациентов с нормальной функцией почек (зазор креатинина ≥ 80 мл / мин).
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние других препаратов на мелоксикам фармакокинетики.
Холестирамин. Холестирамин ускоряет выпуск мелоксикама в результате нарушения внутриснедельнической циркуляции, поэтому оформление меноксикама увеличивается на 50%, а период полураспада уменьшается до 13 ± 3 часа. Это взаимодействие клинически значимо.
Клинически значимое фармакокинетическое взаимодействие не найден при одновременном введении с антацидами, циминином и дигоксином.
Особенности приложения.
Неблагоприятные реакции могут быть минимизированы путем применения наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшей продолжительности лечения, необходимой для контроля симптомов (см. Раздел «Способ применения и дозы» и информация о желудочно-кишечных и сердечно-сосудистых рисках «ниже).
Рекомендуемая максимальная суточная доза не может быть превышена в случае неадекватного терапевтического эффекта, оно также следует также использовать дополнительно НПВП, поскольку он может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказаны. Следует избегать одновременного использования мелоксикама с НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.
Мелоксикам не применимы для облегчения острой боли.
В отсутствие улучшения через несколько дней использование препарата клинических преимуществ лечения должно быть переоценено.
Обратите внимание на эзофагит, гастрит и / или язвенную болезнь в истории, чтобы обеспечить их полное лечение перед основой мелоксикамтерапии. Следует осторожнее о возможном проявлении рецидива у пациентов, леченных мельком и пациентами с такими случаями в истории.
Желудочно-кишечные расстройства.
Как и в случае использования других NSazs, потенциально роковое желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация может происходить в любое время в процессе лечения или без предварительных симптомов или тяжелых желудочно-кишечных заболеваний в истории.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язв или перфораций выше при увеличении дозы НПВП у пациентов с язвой анамнеза, особенно осложненным кровотечением или перфорацией, а у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с самой маленькой эффективной дозой. Для таких пациентов, как и для пациентов, которые требуют совместимого применения низкой дозы ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, которые повышают желудочно-кишечные риски, комбинированная терапия с защитными препаратами (например, ингибиторы мозопростола или протонного насоса) (см. Информацию ниже, и раздел «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).
Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в истории, особенно пациентам пожилых, должны сообщать все необычные симптомы живота (особенно желудочно-кишечное кровотечение), в основном на начальных этапах лечения.
Пациенты, которые одновременно используют лекарства, которые могут увеличить риск язва или кровотечения, в частности гепарина в качестве радикальной терапии или в гериатрической практике, антикоагулянтах, таких как варфарин, или другие нестероидные противовоспалительные препараты, включая ацетилсалициловую кислоту в дозах ≥ 500 мг для 1 Прием или ≥ 3 г полной суточной дозы, использование мелоксикама не рекомендуется.
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов использовались мелодики, лечение следует отменять.
НСАЗ должен быть осторожным пациентам с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенном колите, болезнь крона), поскольку эти состояния могут быть усугуплены.
Нарушения печени.
До 15% пациентов, используемых НПВП (включая Melsey), могут иметь повышенные значения одного или нескольких печеночных испытаний. Такие лабораторные отклонения могут прогрессировать, могут оставаться неизменными или могут быть временными при постоянном лечении. Заметное увеличение Alt или AST (примерно 3 и более раз выше, чем обычно) наблюдалось у 1% пациентов во время исследований с НПВП. Дополнительно сообщается, что редкие случаи тяжелой печеночной реакции, включая желтуху и летальный летальный гепатит, некроз печени и печеночной недостаточности, некоторые из них - с летальным следствием.
Если есть подозрение на печеночной дисфункции или пациенту, существует отклонение печеночных испытаний, необходимо оценить условие пациента к развитию симптомов более тяжелой печеночной недостаточности при лечении. Если симптомы сопоставимы с развитием печеночных заболеваний или если наблюдаются системные проявления заболевания (например, эозинофилия, сыпь), использование препарата Мелсее должно быть прекращено.
Сердечно-сосудистые расстройства.
Рекомендуется тщательный надзор пациентов с артериальной гипертензией и / или с застойной сердечной недостаточностью от света до умеренной степени в анамнезе.
Пациенты с факторами риска рекомендуются для артериального давления в начале терапии, особенно в начале курса лечения мельком.
Согласно имеющимся данным, использование некоторых NSazs (особенно в высоких дозах и при длительном лечении) несколько увеличивает риск тромботических явлений сосудов (например, инфаркт миокарда или инсульта). Недостаточно данных, чтобы исключить такой риск при использовании мелоксикама.
Пациенты с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью, установленные ишемическими сердечными заболеваниями, периферическим артериальным заболеванием и / или цереброваскулярными заболеваниями, должны быть терапией мелькоме только после тщательного анализа. Аналогичный анализ требуется до долгосрочной обработки пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный сахар, курение).
НСАЗ увеличивает риск серьезных сердечно-сосудистых тромботических осложнений, инфаркт миокарда и инсульта, который может иметь летальное следствие. Увеличение риска связано со продолжительностью применения. Пациенты с сердечно-сосудистыми заболеваниями или факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний имеют повышенный риск.
Нарушение кожи.
При использовании НПВП в одиночных случаях наблюдалось серьезные кожные реакции, некоторые из них были летальными, включая отвлеченный дерматит, синдром Стивенсона и токсического эпидермального некролиза. Наивысший риск таких реакций наблюдался в начале лечения, поскольку большинство случаев такие реакции появились в течение первого месяца лечения. При первом возникновении кожных сыпь, поражения слизистых оболочек или других признаков повышенной чувствительности, необходимо остановить использование мелоксикама.
Если пациент был найден синдромом Стивенс-Джонсоном или токсическим эпидермальным некролизом во время лечения мелоксикама, использование препарата не может быть восстановлено в любое время в будущем.
Анафилактические реакции.
Как и в случае использования других НПВП, анафилактические реакции могут наблюдаться у пациентов без известной реакции на мельсею. Препарат не следует использовать для пациентов с аспирином триадой. Этот симптоматический комплекс возникает у пациентов с бронхиальной астмой, которая наблюдала пандусы с носовыми полипами или без такой или, в котором было тяжело, потенциально летальный бронхоспазм после применения ацетилсалициловой кислоты или других нсаз. Следует принимать экстренные меры при выявлении анафилактоидной реакции.
Параметры печени и функция почек.
Як і при лікуванні більшістю НПЗЗ, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, як і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, інші відхилення. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значних або стійких відхиленнях застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗЗ шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний нагляд щодо діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:
– літній вік;
– супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками;
– гіповолемія (будь-якого генезу);
– застійна серцева недостатність;
– ниркова недостатність;
– нефротичний синдром;
– люпус-нефропатія;
– тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П'ю).
У поодиноких випадках НПЗЗ можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів. Як результат у чутливих пацієнтів можуть загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу.
Гіперкаліємія.
Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію. У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівнів калію.
Комбінація з пеметрекседом
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення, і щонайменше на 2 дні після введення.
Інші застереження та заходи безпеки.
Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗЗ, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними.
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму.
До складу препарату входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія препарату щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.
Лікування кортикостероїдами.
МЕЛСІ не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗЗ, включаючи МЕЛСІ. Це може бути пов'язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження чи макроскопічною або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗЗ, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гемокрит, якщо наявні симптоми анемії.
НПЗЗ гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають МЕЛСІ і у яких можливі побічні впливи на функцію тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, та пацієнтів, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з наявною астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) пацієнтам з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ МЕЛСІ не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти (аспірину), і слід обережно призначати пацієнтам з бронхіальною астмою.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.
Вагітність . Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку пороків серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку пороків серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик збільшується з підвищенням дози та тривалості лікування.
У період І та ІІ триместрах вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Для жінок, які намагаються завагітніти, та у період І та ІІ триместрах вагітності дози та тривалість лікування мелоксикамом повинні бути мінімальними.
У ІІІ триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів створюють для плода ризик:
серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
порушення функції нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідрамніоном.
Ризики для матері в останні терміни вагітності та новонародженого;
можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Тому мелоксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.
Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо препарату немає, про НПЗЗ відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко, тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. На основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Застосовують перорально.
Загальну добову кількість лікарського засобу слід застосовувати разово, запиваючи водою або іншою рідиною, під час прийому їжі.
Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів. Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та відповідь на лікування.
Загострення остеоартрозу:
7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг). Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).
Ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт:
15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).
Також див. розділ «Особливі категорії пацієнтів».
Відповідно до терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до 7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг).
Не перевищувати дозу 15 мг/добу.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.
Рекомендована доза для довготривалого лікування ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати лікування з 7,5 мг на добу .
Ниркова недостатність.
Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання»).
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).
Діти.
Протипоказаний дітям віком до 16 років .
Передозування.
Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗЗ, що також може спостерігатися при передозуванні.
При передозуванні НПЗЗ пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.
Побічні реакції.
Наявні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов'язане з деяким підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗЗ.
Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку. Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. З меншою частотою спостерігався гастрит.
З боку системи крові: анемія, відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу.
З боку імунної системи: алергічні реакції, окрім анафілактичних або анафілактоїдних; анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.
З боку психіки: зміна настрою, нічні кошмари, сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість.
З боку органів зору: розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон'юнктивіт.
З боку органів слуху: вертиго, дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, підвищення артеріального тиску, припливи .
Повідомлялося про серцеву недостатність, пов'язану з лікуванням НПЗЗ.
З боку дихальної системи: бронхіальна астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗЗ, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку травного тракту : диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка, коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт, шлунково-кишкова перфорація.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку.
З боку гепатобіліарної системи: порушення показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну), гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку шкіри: ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, бульозний дерматит, мультиформна еритема, реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит.
З боку сечовидільної системи : затримка натрію та води, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові), гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику, інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.
Загальні розлади : набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок; грипоподібні симптоми.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, біль у спині, симптоми, пов'язані з суглобами.
Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.
Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами.
Побічні реакції, які не спостерігалися під час застосування препарату, але які є характерними для інших сполук класу.
Органічне ниркове ураження, що, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ТОВ «АСТРАФАРМ».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа