НОРМОПРЕС табл. №20

Для медицинского использования лекарственного средства

Норморесс

(Нормы)

Состав :

Активные вещества : 1 таблетка содержит каптоприл 50 мг, гидрохлоротиазид 25 мг;

Вспомогательные вещества : лактоза, моногидрат; Картофельный крахмал; микрокристаллическая целлюлоза; стирально; тальк; стеариновая кислота; стеарат кальция.

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физико-химические свойства: таблетки круглой формы с плоской поверхностью, с формованными краями и рисом, белым или слабым желтым цветом.

Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторов ACE. Каптоприл и диуретики. Код ATH C09V A01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика .

Нормопресс представляет собой комбинированную антигипертензивную подготовку, содержащую дозирующую комбинацию CapptOril и гидрохлоротиазида.

Каптоприл является ингибитором фермента конвертера ангиотензина (ACE). Ингибирует образование ангиотензина II, предотвращая его вазоконстриктиковые действия и стимулирующее воздействие на секрецию альдостерона в надпочечников. Уменьшает общее сопротивление периферической сосудистому, артериальное давление, снижает дополнение к миокарду, снижает давление в правом предвещании и небольшом кругу кровообращения.

Гидрохлоротиазид вызывает умеренно выраженный мочегонный эффект, увеличивая выход из организма ионов натрия, хлора, калия и воды. Уменьшает содержание ионов натрия в сосудистой стенке, уменьшая его чувствительность к вазоконстрикционному воздействиям и увеличения самого антигипертензивного эффекта каппила.

Фармакокинетика .

Каптоприл при нанесении внутренне активно впитывается в пищеварительный тракт. Время достижения максимальной концентрации плазмы крови составляет примерно 1 час. С белками плазмы крови, 25-30% каптоприла связывается. Метаболизируется в печени. Основными метаболитами являются каппил-цистеин, дисульфидный димер капптоприла. Период полураспада (T _½ ) составляет приблизительно 2-3 часа. 95% каппина получено почками: 50% в виде метаболитов, до 50% в неизменном состоянии.

Гидрохлоротиазид при внутренне применении в пищеварительном тракте на 68-78%. Период полураспада (T _½ ) составляет приблизительно 3-4 часа. 20-75% гидрохлоротиазид выводятся почками в неизменном состоянии.

У пациентов с почечной недостаточностью отводка препарата замедляется.

Клинические характеристики.

Индикация.

Артериальная гипертония.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к CapptOril, к другим ингибиторам ACE к гидрохлоротиазиду, других препаратах, производных сульфонамидах или другим компонентам препарата.

Наличие в анамнезе ангионевротического отека во время лечения других ингибиторов ACE.

Врожденный (идиопатический) ангионевротический отек.

Тяжелые почечные функции; двустороннее сужение почечных артерий или сужение артерии одной почки; Состояние после трансплантации почек.

Анурие.

Сужение рота аорты или митрального стеноза, наличие других препятствий оттока крови от левого желудочка сердца.

Гипертрофическая кардиомиопатия с низким сердечным выходом.

Гиперкалиемия.

Устойчив к лечению гипокалиемии или гиперкалцемии.

Огнеупорная гипонатримия.

Симптоматическая гиперурицемия (подагра).

Первичный гиперльдостеронизм.

Порфири.

Небольшая почка (клиренс креатинина <30 мл / мин) или печеночная недостаточность.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

С одновременным применением препарата с такими лекарственными средствами можно:

С диуретиками (тиазид или петлей) - риск развития артериальной гипотензии в результате обезвоживания, вызванного принимать высокие дозы диуретики. Гипотензивный эффект может быть уменьшен путем остановки использования диуретиков, увеличивая расход жидкости и соли, уменьшение исходных доз CapptOril;

С консервирующими калиевыми диуретиками или пищевыми добавками калия. Ингибиторы ACE уменьшают потери калия, вызванные использованием диуретиков. Сохранение калия диуретики (например, спиронолактон, триамтерий или амилорид), присадки калия или заменители соли, которые содержат калий, могут привести к гиперкалиемии. При одновременном введении с помощью существующей гипокалиемии их следует использовать с высокой осторожностью и с частым мониторингом концентрации калия в сыворотке.

С α- и β-адреноблокаторами, блокировщиками кальциевых каналов длительного действия и других гипотензивных агентов, органических нитратов, ингибиторов МАО, гипноза (нитразепам), транквилизаторы (альпреолы) - усиление антигипертензивных эффектов препарата; комбинация данных препарата для применения с осторожностью;

С этанолсодержащим лекарственными средствами и напитками, барбитуратами, наркотическими препаратами, нейролептиками, трициклическими антидепрессантами - усиление гипотензии антигипертензивных препаратов и ортостатической гипотензией;

С симпатомиметиками, эстрогенами метанамина - ослабление гипотензивного действия препарата;

С нестероидными противовоспалительными агентами - ослабление гипотензивного эффекта препарата и снижение функции почек с увеличением концентрации калия в плазме крови; Редко возможное развитие острой почечной недостаточности, особенно у пациентов с нарушением функции почек. Комбинация данных препарата используется с осторожностью. Перед началом лечения нормализовать водный солевой метаболизм должен быть нормализован, во время лечения для периодического мониторинга функции почек. При нанесении больших доз салицилатов гидрохлоротиазид может повысить свое токсическое влияние на центральную нервную систему;

С аллопуринолом, прокаинамидом, иммуносупрессивным (азатиоприем) и цитостатическими агентами - ингибирование гематопоев;

с диазоксидом - усиление гипергликемии, гиперурикумического, антигипертензивного действия; Периодический контроль уровней глюкозы и концентрации мочевой кислоты может потребоваться;

С анестетиками, неизологическими миорелаксантами, препаратами для инициации анестезии, (хлорид туркурарина, галаминатриитоиодид) - повышенные действия вышеуказанных препаратов; Может потребоваться отрегулировать дозу и водно-солевое метаболизм перед проведением хирургической операции;

При литии - одновременное применение ингибиторов ACE и лития может привести к временному увеличению уровня лития в сыворотке и интоксикации с литием. Сопровождающее применение ингибиторов ACE и диуретики тиазид может дополнительно увеличить уровень лития в сыворотке и повысить риск интоксикации с литием. Следовательно, не рекомендуется одновременно использовать каптоприл с литиевым. Если такая комбинация лекарств требуется, то тщательный мониторинг уровня лития в сыворотке;

С симпатомиметрами - может уменьшить антигипертензивное влияние ингибиторов ACE, поэтому необходимо тщательно контролировать артериальное давление у пациента;

с карбамазепином - увеличение риска гипонатриемии; Может потребоваться периодическое управление уровнями электролита;

С амфотерицином B, Carbenosolone, глюкокорикостероидами, кортикотропином, стимулирующим доказательством средств - увеличенный дисбаланс электролита, в частности появление гипокалиума;

С метформином - метаболическим ацидозом у пациентов с нарушением функции почек;

с метилдопой - в некоторых случаях - гемолитическая анемия;

С антидиабетическими препаратами, пероральными антикоагулянтами, препараты для лечения подагры - ослабление вышеуказанных препаратов; может быть необходимо для регулировки дозы препаратов;

С лекарственными средствами по последствиям которых влияют изменения в уровнях калия в плазме крови, в том числе:

Существует риск развития аритмий типа «пирут» на фоне возможной гипокалиемии и гипономиации; необходимый периодический контроль уровня калия в плазме крови и электрокардиограммах;

с давирными аминами (норепяфин) - следует прекратить лечение препаратом за неделю до начала хирургической операции;

с антацидами, пищевыми продуктами, кулестиполом, холестырамином - снижением поглощения и снижения биодоступности препарата;

с пробенецидом - снижение захвата CapptOril;

С йодом, содержащими контрастные среды - увеличение риска острой почечной недостаточности, особенно при введении больших доз из-за обезвоживания, вызванного гидрохлоротиазидом. Перед введением йода необходимо нормализовать уровень жидкости в организме.

Использование препарата может привести к положительному результату при анализе мочи к ацетону.

Препарат может быть использован для лечения острого инфаркта миокарда в сочетании с ацетилсалициловой кислотой (кардиологическими дозами), тромболитическими агентами, β-адреноблокирами и / или нитратами.

Цитотоксические агенты (например, циклофосфамид, метотрексат). Тиазиды могут уменьшить удаление кругов цитотоксических препаратов и потенцировать свой миелосупрессивный эффект.

Антихолинергический (например, атропин, биперден). Из-за ослабления подвижности желудочно-кишечного тракта и уменьшения скорости эвакуации из желудка биодоступность диуретики тиазида увеличивается.

Циклоспорин . При одновременном применении циклоспорина, гиперурикемия может увеличить и увеличить риск осложнений, таких как подагра.

Амантадин . Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут увеличить риск побочных эффектов, вызванных амантадином.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (COX-2), ацетилсалициловая кислота> 3 г / день и не избирательные NSAID. При одновременном получении NSAIDS может ослабить антигипертензивное влияние гидрохлоротиазида и повысить эффект гидрохлоротиазида на уровни калия в сыворотке.

Лекарства, последствия которого влияют изменения изменений уровня калия в сыворотке. Рекомендуемый периодический мониторинг уровней калия в кровавой сыворотке и экзамене ЭКГ, если гидрохлоротиазид принять одновременно с лекарственными средствами, на воздействие которых изменяется в сыворотке калия (например, гликозидов гликозидов и антиаритмических препаратов) и препараты, вызывающие полиморфную тахикардию Пируцкий тип (желудочковая тахикардия) (включая некоторые антиаритмические), поскольку гипокалиемия является фактором, который способствует развитию пирута тахикардия.

Особенности приложения.

Перед началом лечения препарат следует уменьшить или полностью останавливать диуретики. Перед назначением ингибиторов ACE необходимо регулировать объем циркулирующей крови (ОКК), а также решить вопрос о назначении самой низкой эффективной оптимальной дозы препарата.

Во время использования препарата необходимо периодически определять уровень электролитов (в частности калия), содержание мочевины и креатинин в плазме крови, изображение периферической крови.

Во время препарата показана низкая диета натрия.

Во время приложения алкогольные напитки не рекомендуются.

Препарат используется с осторожностью пациентам с нарушением водного-электролита баланса (из-за интенсивной моторетической терапии, диареи, рвоты, диеты с уменьшенным содержанием натрия) и пациентов в гемодиализ, поскольку развитие артериальной гипотензии. Перед применением препарата следует исправить водно-электролит баланс.

Препарат используется с осторожными пациентами с тяжелыми сердечными расстройствами, пожилыми пациентами (более 65 лет). Назначение этой категории пациентов возможна только в тщательном контроле кровяного давления, функциями почек, водно-электролитного метаболизма.

В случае гипотензии пациент должен обеспечить горизонтальное положение (надеть на спину), и, при необходимости - увеличить BCC благодаря введению 0,9% раствора хлорида натрия.

Особенности применения, связанные с наличием какола в формулировке.

Препарат следует использовать с осторожностью пациентам с нарушением функции почек (клиренс креатинина менее 40 мл / мин). Начальные дозы каковоприла следует вводить в зависимости от оформления креатинина, а в будущем - в зависимости от реакции пациента на лечение. Для регулярного управления показателями функции почек (в начале и периодически во время лечения): определить уровень калия и креатинина в плазме крови.

Препарат следует использовать с осторожными пациентами с неосложненной артериальной гипертензией, поскольку в некоторых случаях можно развить симптоматическую артериальную гипотензию. Вероятность его развития растет у пациентов с нарушением водного баланса электролита (из-за интенсивной диетической терапии, диареи, рвоты, диеты с уменьшенным содержанием натрия) и пациентами в гемодиализ. Кроме того, у пациентов с сердечной недостаточностью наблюдалась симптоматическая гипотензия. Лечение таких пациентов следует начинать под наблюдением врача, низких доз, в то время как тщательно выберите дозы. Это также относится к пациентам с коронарными сердечными заболеваниями или сосудами мозгов, в которых значительное снижение артериального давления может привести к инфаркту миокарда или расстройства циркуляции мозга (инсульт).

Необходимо избегать захвата какола в развитии кардиогенного шока и значительных гемодинамических расстройств.

Препарат следует использовать с осторожностью пациентам с ренопласгулярной гипертензией, поскольку в то же время применение с ингибиторами ACE увеличивает риск тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности. Лечение таких пациентов следует начинать под наблюдением врача, низких доз, в то время как тщательно выберите дозы.

Препарат следует использовать с осторожными пациентами с диабетом, который принимает пероральные антидидиабетические препараты или инсулину, и регулярно контролят уровни глюкозы в крови, особенно в течение первого месяца лечения.

Очень редко получают ингибиторы ACE связаны с синдромом, который начинается с холестатической желтухи и быстро прогрессирует к некрозу печени и (иногда) приводит к смертельному следствию. Механизм этого синдрома не определен. Пациенты, получающие ингибиторы ACE и, в котором появился желтуха или заметное увеличение уровня ферментов печени, необходимо остановить использование ингибиторов ACE и обратиться к врачу.

У пациентов с нарушением функции почек или тех, кто принимает относительно высокие дозы каковоприла (более 150 мг / день), возможна протеинурия. Содержание белка в моче более 1 г в день было зафиксировано примерно в 0,7% пациентов, получающих каппил. Нефротический синдром диагностируется у 20% пациентов с протеинурией. В большинстве случаев протеинурия исчез в течение 6 месяцев после отмены препарата. Параметры функции почек, такие как уровень азота мочевины и креатинин, варьировались редко. У пациентов с нарушением функции почек необходимо определить содержание белка в моче перед лечением и периодически контролируемым при лечении приготовлением.

Сообщили о случаях нейтропении, агранулоцитоза, тромбоцитопении и анемии у пациентов, принимающих ингибиторы ACE. У пациентов с нормальной функцией почек при отсутствии других факторов нейтропения редко. Чрезвычайно осторожный препарат следует вводить пациентам с коллагенозами, пациенты, подвергающиеся курсу лечения иммуносупрессантами, принимают аллопуринол или пропитамид, а также в сочетании этих состояний, особенно на фоне существующей функции почек. У некоторых таких пациентов развиваются тяжелые инфекции, которые не всегда подвергаются интенсивной терапии антибиотиками. При применении препарата у таких пациентов периодическое контроль количества лейкоцитов в крови и их дифференциальному подсчету (до лечения, каждые 2 недели в течение первых трех месяцев терапии и периодически позже) и предотвращают потребность пациента о необходимости сообщать о любых Признаки инфекции (повышение температуры, увеличение лимфатических узлов, болит горло). При возникновении нейтропении (количество нейтрофилов <1000 / мм ³ ) использование препарата должно быть прекращено. После прекращения терапии у большинства пациентов количество нейтрофилов быстро возвращается к нормальному уровню.

У некоторых пациентов принимают ингибиторы ACE, в том числе CapptOril, калий увеличивается в сыворотке. Группа гиперкалемии риска включает пациентов с почечной недостаточностью, сахарным диабетом, пациентами, принимающими диуретики калия, пищевые добавки для калия, а также пациентов, принимающие другие лекарства, которые увеличивают уровень калия в сыворотке. Если прием вышеупомянутых препаратов на фоне лечения ингибиторами ACE необходимо регулярно контролировать уровни калия в сыворотке.

Сообщалось о случаях ангионевротического отека лица, конечностей, губ, языка, голосовых трещин и гортани у некоторых пациентов, которые приняли ингибиторы ACE, особенно в течение первых недель лечения. В некоторых случаях ангионеротические отеки могут развиваться даже после длительного лечения ингибиторами ACE. Зареєстровано поодинокі летальні випадки внаслідок ангіоневротичного набряку гортані або язика. У разі розвитку набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу та провести відповідне лікування. Пацієнта необхідно госпіталізувати і встановити нагляд протягом принаймні 12-24 годин до повного зникнення симптомів. Для пацієнтів негроїдної раси характерний підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

У пацієнтів, які підлягають хірургічному втручанню або анестезії препаратами, що знижують артеріальний тиск, каптоприл може блокувати підвищення утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Артеріальну гіпотензію, що виникла у результаті цього механізму, слід скоригувати за допомогою введення додаткового об'єму рідини.

Під час застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів може з'явитися стійкий непродуктивний кашель, що зникає після припинення лікування.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проходження гемодіалізу з використанням високопроточних мембран, можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом заміни діалізних мембран на мембрани іншого типу або застосовувати антигіпертензивні засоби іншого класу.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ЛПНП можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом

тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.

Для препаратів, що містять інгібітори АПФ, можлива перехрестна гіперчутливість.

Застосування інгібіторів АПФ, у тому числі каптоприлу, пацієнтам негроїдної раси є менш ефективним для зниження артеріального тиску, ніж пацієнтам іншої раси, внаслідок переважання низьких фракцій реніну.

Одночасне застосування препарату з літієм не рекомендується через посилення токсичності останнього.

Особливості застосування, пов'язані з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду.

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів, у деяких пацієнтів може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія.

При лікуванні тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути потреба у модифікації доз протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну. На тлі терапії тіазидами може маніфестувати латентний цукровий діабет.

Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками кальцію, а також викликати невелике транзиторне підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Значна гіперкальціємія може бути проявом латентного гіперпаратиреозу.

У пацієнтів, які отримують тіазиди, можуть розвиватися реакції гіперчутливості при наявності алергії чи бронхіальної астми в анамнезі, а також якщо пацієнти раніше не страждали на ці захворювання. Надходили повідомлення про загострення системного червоного вовчаку або його активацію на тлі прийому тіазидів.

Препарат може впливати на результати наступних лабораторних аналізів:

Препарат застосовувати з обережністю при порушенні функції печінки або при прогресуючих захворюваннях печінки, оскільки тіазидні діуретики можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу, що може призвести до швидкого розвитку печінкової коми. Призначення препарату цій категорії пацієнтів можливе тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.

Препарат слід застосовувати з обережністю при порушенні функції нирок, оскільки тіазидні діуретики можуть спричинити азотемію. Також можлива кумуляція препарату. При прогресуванні захворювань нирок, що характеризуються підвищенням рівня залишкового азоту крові, слід ретельно оцінити доцільність продовження терапії та у разі необхідності припинити лікування.

Гіпотензивна дія гідрохлортіазиду може посилюватися після симпатектомії.

У пацієнтів, які приймають гідрохлортіазид, можливе загострення подагри через підвищення концентрації сечової кислоти, клінічне виявлення прихованої форми цукрового діабету, загострення системного червоного вовчака.

Під час лікування тіазидними діуретиками повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості. Якщо під час застосування препарату виникають реакції фоточутливості, то препарат рекомендується відмінити. Якщо лікар вважає за необхідне повторне призначення діуретика, рекомендується захистити ділянки тіла, які піддаються впливу сонячних променів або штучного УФ-опромінення.

Гідрохлортіазид може спричинити водно-електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз). Симптоми: сухість у роті, спрага; слабкість, млявість, сонливість, неспокій; біль у м'язах або судоми, м'язова слабкість; артеріальна гіпотензія; олігурія; тахікардія та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота і блювання. Хоча одночасне застосування з каптоприлом зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, спричиненої гідрохлортіазидом, до групи підвищеного ризику розвитку гіпокаліємії належать пацієнти з цирозом печінки, підвищеним діурезом, недостатнім пероральним заміщенням втрати електролітів, а також особи, які отримують терапію глюкокортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном. У спекотну погоду у пацієнтів, схильних до набряків, може виникнути гіпонатріємія, зазвичай помірна і така, що не вимагає лікування.

Гідрохлортіазид може спричинити гіперкальціємію, тому перед проведенням визначення функції паращитовидних залоз застосування препарату слід припинити.

Гідрохлортіазид може підвищувати рівні холестерину і тригліцеридів, знижувати в крові вміст магнію та тиреоглобулінів, що зв'язують йод (без ознак порушень функції щитовидної залози).

Гідрохлортіазид може стати причиною позитивного тесту на допінг.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, можливі запаморочення і сонливість, особливо на початку терапії.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати внутрішньо за 1 годину до їди, оскільки при наявності їжі у шлунку всмоктуваність препарату знижується.

Дозу препарату встановлювати індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання.

Початкова доза становить ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу.

Надалі при необхідності підтримуючу дозу можна збільшити до 1 таблетки (50 мг каптоприлу та 25 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу.

Максимальний терапевтичний ефект настає через 6-8 тижнів після початку лікування. Корегування дози слід проводити із 6-тижневими інтервалами, якщо клінічні прояви не потребують швидшої зміни дозування. При недостатньому зниженні артеріального тиску у схему лікування можна включити додатково каптоприл і гідрохлортіазид у вигляді монопрепаратів. При цьому добова доза каптоприлу не повинна перевищувати 150 мг, гідрохлортіазиду – 50 мг.

Хворі з порушенням функції нирок.

Оскільки каптоприл і гідрохлортіазид виводяться з організму переважно нирками, то при порушенні їх функції рівень препаратів може зростати. Рекомендується зниження дози препарату: при кліренсі креатиніну від 30 до 80 мл/хв початкова доза становить ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу вранці.

Діти. Даних про застосування препарату дітям немає.

Передозування.

Каптоприл

Симптоми: різке зниження артеріального тиску, тахікардія, головний біль, відсутність апетиту, порушення смакових відчуттів, шкірні алергічні реакції, нейтропенія. У тяжких випадках можливі судоми, парези, шок, ступор, порушення ритму серця, брадикардія, ниркова недостатність, електролітний дисбаланс. При появі цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

хворому слід надати горизонтальне положення, промити шлунок.

При тяжких симптомах передозування хворий підлягає терміновій госпіталізації для проведення інтенсивних методів детоксикації, у тому числі гемодіалізу, та заходів, спрямованих на збільшення об'єму циркулюючої крові, нормалізацію функцій серцево-судинної, дихальної та нервової систем, відновлення функції нирок. Необхідно уникати проведення гемодіалізу через високопродуктивні мембрани з поліакрилонітритметалосульфату, (АN69), гемофільтрації через можливість розвитку анафілактоїдних реакцій. Перитонеальний діаліз неефективний.

Лікування. Симптоматична терапія, спрямована на нормалізацію артеріального тиску та усунення інших симптомів.

Гідрохлортіазид

Симптоми: слабкість, нудота, блювання, діарея. Ці явища швидко зникають при зменшенні дози або відміні препарату. У деяких випадках при прийомі високих доз препарату повідомлялося про можливість виникнення таких симптомів: тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, запаморочення, сплутаність свідомості, розлади свідомості, спазми м'язів, парестезії, виснаження, поліурія, олігурія, анурія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищення рівня азоту сечовини в крові (у хворих із нирковою недостатністю). Тяжкими проявами передозування можуть бути тяжкі порушення водно-електролітного балансу та розвиток коматозного стану як результат безпосередньої патологічної дії гідрохлортіазиду на центральну нервову систему, слабкість, нудота, блювання, спрага.

Лікування. Для виведення препарату зі шлунка рекомендується викликати блювання, промити шлунок, застосувати сорбенти. У разі виникнення тяжких проявів передозування хворий підлягає негайній госпіталізації у спеціалізований лікувальний заклад для проведення інтенсивних детоксикаційних заходів (гемодіаліз), а також усунення водно-електролітних порушень, нормалізації функції серцево-судинної, дихальної та центральної нервової систем, відновлення функції нирок. Специфічного антидоту немає. У випадку артеріальної гіпотензії і шоку рекомендується введення рідини та електролітів (калію, натрію, магнію). До нормалізації стану пацієнта необхідний контроль балансу рідини та електролітів і функцій нирок.

Побічні реакції.

Каптоприл

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, панцитопенія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.

З боку обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку центральної нервової системи: порушення сну, сплутаність свідомості, депресія, головний біль, сонливість, порушення смаку, запаморочення, парестезії, порушення мозкового кровообігу (включаючи інсульт і синкопе), астенія.

З боку органів зору: нечіткість зору.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія або тахіаритмія, стенокардія, прискорене серцебиття, кардіогенний шок, зупинка серця, артеріальна гіпотензія, синдром Рейно, припливи, блідість, ортостатична гіпотензія.

З боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння: сухий подразливий (непродуктивний) кашель, диспное, бронхоспазм, риніт, ларингіт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, біль за грудиною.

З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, абдомінальний біль, діарея, запор, стоматит/афтозні виразки, глосит, пептична виразка, панкреатит, подразнення шлунку, зниження апетиту, ацидоз.

З боку гепатобіліарної системи: порушення печінкової функції та холестаз (включаючи жовтяницю), гепатит (включаючи некроз), підвищення рівня печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: свербіж з висипанням або без висипання, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, повік, язика; інтерстиціальний ангіоневротичний набряк, периферичні набряки, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, фоточутливість, еритродерма, пемфігоїдні реакції, ексфоліативний дерматит, аутоімунні захворювання, гарячка.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія.

З боку сечовидільної системи та нирок: порушення ниркової функції (включаючи ниркову недостатність), протеїнурія, поліурія, олігурія, підвищена частота сечовипускання, нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: стомлюваність, лімфаденопатія, слабкість.

Лабораторні показники: збільшення вмісту BUN, креатиніну сироватки крові, зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, підвищення ШОЕ, підвищення рівня антинуклеарних антитіл, може спричинити хибнопозитивний результат аналізу сечі на ацетон.

Гідрохлортіазид

Інфекції та інвазії: сіаладеніт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, порушення діяльності кісткового мозку.

З боку обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіперглікемія, глюкозурія, зниження толерантності до глюкози, що може спровокувати маніфестацію латентного цукрового діабету; гіперурикемія, що може провокувати напади подагри у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання; порушення електролітного балансу, зокрема гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію та кому; ацидоз; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіпомагніємія; гіперкальціємія; підвищення рівня холестерину та тригліцеридів.

З боку центральної нервової системи: занепокоєння, нервозність, депресія, зміни настрою, порушення сну, дезорієнтація, сплутаність свідомості, головний біль, сонливість, судоми, парестезії, вертиго, запаморочення.

З боку органів зору: ксантопсія, минуча нечіткість зору.

З боку серцево-судинної системи: постуральна артеріальна гіпотензія, серцева аритмія, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).

З боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння: респіраторний дистрес, у тому числі пневмоніт та набряк легень.

З боку травного тракту: втрата апетиту, відчуття спраги, сухість у роті, нудота, блювання, подразнення шлунку, діарея, запор, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), холецистит.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: реакції фоточутливості, висипання, екзема, пурпура, вовчакоподібний синдром, реактивація шкірного червоного вовчака, кропив'янка, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у м'язах, м'язовий спазм.

З боку сечовидільної системи та нирок: порушення ниркової функції, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивних органів та молочних залоз: статеві розлади .

Загальні порушення: гарячка, слабкість, виснаження.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістерах. По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Київський вітамінний завод».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38.

Web-сайт: www.vitamin.com.ua.