Личный кабинет
НУРОФЕН ДЛЯ ДЕТЕЙ суспензия оральн. 100 мг/5 мл фл. 100 мл, с клубничным вкусом
ots
Код товара: 109182
Производитель: Reckitt Benckiser Healthcare (Великобритания)
2 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Нурофен для детей
Нурофиен. ДЛЯ ДЕТЕЙ
Место хранения:
Активный ингредиент: ибупрофен;
5 мл суспензии содержит iBuprofen 100 мг;
Вспомогательные вещества: жидкость для мальтита; Лимонная кислота, моногидрат; цитрат натрия; хлорид натрия; сахарин натрий; Дорефен Бромид; Полисорбат 80; ксантанская камедь; клубничный вкус 5002442; глицерин; Вода очищена.
Лекарственная форма. Подвеска оральный с клубничным вкусом.
Основные физико-химические свойства: белая или почти белая суспензия с запахом клубники.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Код ATH M01A E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен является нестероидным противовоспалительным агентом (NSAID), производная пропионовая кислота, которая продемонстрировала свою эффективность, подавляя синтез простагландинов. У человека ибупрофен снижает боль в воспалении, отеках и лихорадке. Ибупрофен обладает анальгетическими, антипиретическими и противовоспалительными действиями. Продемонстрировал, что начало анестеального и антипиретического действия ибупрофена приходит в течение 30 минут. Кроме того, ибупрофен наносит агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может подавлять влияние низкой дозы ацетилсалициловой кислоты (аспирина) на агрегацию тромбоцитов при одновременном применении этих препаратов. В исследовании, когда одна доза IBUPROFEN 400 мг была взята в диапазоне 8 часов до или в течение 30 минут после получения немедленного выброса аспирина (81 мг), наблюдалось снижение эффекта ацетилсалициловой кислоты на формировании тромбоксана или Скопление тромбоцитов. Однако ограниченные данные этих данных и неопределенности относительно экстраполяции данных Ex vivo не предусматривают основания для систематического использования iBuprofen. Следовательно, с несистематическим применением ибупрофена такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными.
Фармакокинетика.
Ибупрофен быстро впитывается после применения и быстро распределен по всему телу. Снятие быстрого и полна и происходит через почки.
Максимальные концентрации плазмы достигаются 45 минут после перорального введения. При нанесении во время еды пиковые уровни наблюдаются через 1-2 часа. На этот раз может варьироваться для разных форм дозировки.
Период полураспада примерно на 2 часа.
В ограниченных исследованиях ибупрофен был обнаружен в грудном молоке при очень низких концентрациях.
Клинические характеристики.
Показания .
Симптоматическое лечение лихорадки и боли разных происхождений у детей от 3 месяцев до 12 лет с весом тела не менее 5 кг (в том числе лихорадка после иммунизации, острые респираторные вирусные инфекции, грипп, боли в резке зубов, боль после удаления зуба, зубная боль Основная боль, боль в горле, боль с растяжением и другими типами боли, включая воспалительный генезис).
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к ибупрофену или к любому из вспомогательных веществ препарата.
Реакция повышенной чувствительности в анамнезе (например, бронхоспазм, бронхиальная астма, ринит, ангионевротический отек или крапивница) после приема ацетилсалициловой кислоты (аспирина) или других нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП).
Язвенная язва / кровотечение в активной форме или рецидиве в анамнезе (два или более выраженных эпизодах подтвержденной язвенной болезни или кровотечения.
Желудочно-кишечное кровотечение или перфорация в анамнезе, связанном с использованием НПВП.
Тяжелая недостаточность печени, тяжелая почечная недостаточность или тяжелая сердечная недостаточность.
Тяжелая дегидратация (вызванная рвотой, диареей или недостаточным использованием жидкости).
Последний триместр беременности.
Цереброваскулярное или другое кровотечение.
Нарушение гематопоэза неизошной этиологии или крови коагуляции.
Наследственная непереносимость фруктозы.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Ибупрофен, как и другие NSAZS, не следует использовать в сочетании с:
- ацетилсалициловая кислота (аспирин), поскольку она может увеличить риск побочных реакций, за исключением случаев, когда аспирин (доза не выше 75 мг в день) был назначен врачом. Экспериментальные данные указывают на то, что при одновременном использовании iBuprofen может подавить антиагрегантное влияние низких доз аспирина. Однако ограниченные данные этих данных и неопределенности относительно экстраполяции данных Ex vivo не предусматривают основания для систематического использования iBuprofen. Следовательно, при не систематическом использовании ибупрофена такие клинически значимые эффекты вряд ли;
- Другие NSAZS, в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 . Следует избегать одновременного применения двух или более NSAID, так как он может увеличить риск побочных эффектов.
Необходимо использовать IBuprofen в сочетании с такими препаратами:
Антикоагулянты: НПВП могут усиливать антикоагулянты, такие как варфарин;
Антигипертензивные агенты (ингибиторы ACE, бета-блокаторы и антагонисты ангиотензина II) и диуретики : НПВП могут снизить влияние этих препаратов. У некоторых пациентов с почечной функцией (например, пациентов с обезвоживанием или пожилыми пациентами с нарушенной функцией почек) сопутствующее использование ингибиторов ACE, бета-блокаторов или антагонистов ангиотензина II и циклооксигеназы могут привести к дальнейшему нарушению функции почек, В том числе возможная вырожденная почечная недостаточность, которая обычно обратима. Следовательно, такая комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пожилых людей. Пациенты должны использовать достаточную жидкость, а также контролировать функцию печени после начала сопутствующей терапии и периодически впоследствии. Диуретики могут увеличить риск нефротоксического воздействия НПВП.
Кортикостероиды: повышенный риск формирования язв и кровотечение в желудочно-кишечном тракте;
Антитерумбокартовые агенты и селективные ингибиторы повторного захвата серотонина: повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения;
Сердце гликозиды: например, нигоксин: НПВП могут усиливать сердечные расстройства, снизить функцию гломерелярной фильтрации почек и увеличить уровень гликозидов в плазме крови. Одновременное использование ибупрофена с препаратами дипоксина может увеличить уровни этих препаратов в сыворотке. С надлежащим применением (максимум в течение 4 дней) уровни крови крови обычно не требуются;
Литий : Есть доказательства потенциального увеличения уровня лития в плазме крови. При правильном применении (максимум в течение 4 дней) уровень лития в сыворотке обычно не требуется;
MetoTrexate : существует вероятность увеличения уровней метотрексата в плазме крови. Использование ibuprofen в течение 24 часов до или после использования метотрексата может привести к увеличению концентрации метотрексата и увеличения его токсического эффекта;
Циклоспорин: повышенный риск нефротоксичности;
MyEfPrint : NSAID не следует использовать ранее 8-12 дней после использования myfprint, поскольку они могут снизить его эффективность;
Tacrolmus: увеличение риска нефротоксичности с одновременным использованием НПВП с тракторумом;
Зидовудин: повышенный риск гематологической токсичности в совместимом применении зидовудина и НПВП. Существуют доказательства повышения риска развития гемартроза и гематомы в ВИЧ-инфицированных пациентах, страдающих гемофилией в случае сопутствующего обращения с зидодином и ибупрофеном;
Антибиотики Chinolone: данные, полученные в исследованиях на животных, показывают, что НПВП может увеличить риск навесов, связанных с использованием хинолона антибиотиков. Пациенты, принимающие НПВП и хинолоны, могут оказать повышенный риск развития суда;
Препараты сульфониллуренных групп: возможны повышенный эффект. Клинические исследования продемонстрировали взаимодействие между НПВП и антидиабетическими средствами (препараты сульфониллуренов). Хотя в это время взаимодействие между импульсами ибупрофенами и сульфониллуренами не описано, в то время как использование этих препаратов рекомендуется контролировать уровни глюкозы в крови в качестве профилактической меры;
Фенитоин: Возможное увеличение уровней этих препаратов в сыворотке. С надлежащим применением (максимум в течение 4 дней) контроль уровней фенитоина в сыворотке обычно не требуется;
Пробенецид и сульфинпиразон: лекарственные средства, содержащие пробуец или сульфинпиразон, могут задержать выпуск ибупрофена;
Диуретики калийсервиса : одновременное использование ибупрофена и диуретики консервирования калия могут привести к гиперкалемии (рекомендуется контролировать уровни калия в сыворотке крови);
Ингибиторы CYP2C9: одновременное использование ibuprofen с ингибиторами CYP2C9 может повысить эффект ибупрофена (субстрат CYP2C9). В исследовании с использованием кариконазола и флуконазола (ингибиторы CYP2C9) увеличение эффекта S (+) - ибупрофена демонстрируется около 80-100%. При одновременном использовании iBuprofen с сильными ингибиторами CYP2C9 рекомендуется уменьшить дозы ибупрофена, особенно когда высокие дозы ибупрофена используются вместе с карикоконазолом или флуконазолом.
Особенности приложения.
Побочные эффекты, связанные с IBuProfen, могут быть минимизированы путем применения самой низкой эффективной дозы, необходимой для лечения симптомов в течение кратчайшего периода времени.
Пожилые люди имеют повышенную частоту побочных реакций на НПВП, особенно желудочно-кишечные кровотечения и перфорации, которые могут быть летальными. У пожилых пациентов наблюдается повышенный риск воздействия побочных реакций. Не рекомендуется продлевать использование НПВП пожилых людей. При необходимости длительная терапия должна регулярно контролироваться государством пациентов.
Подготовка следует взять с пациентами со следующими состояниями:
Система красная волчанка, а также смешанное заболевание соединительной ткани, высокий риск асептического менингита;
врожденное нарушение метаболизма порфирина, такое как острый прилегающий порфир;
расстройства из желудочно-кишечного тракта и хронического воспалительного заболевания кишечника (язвенного колита, болезни Крона);
Наличие в анамнезе артериальной гипертонии и / или сердечной недостаточности, поскольку есть сообщения о задержеке жидкости и отека, связанные с терапией NSAID;
почечная недостаточность - благодаря возможности ухудшения функции почек;
нарушение функции печени;
сразу после обширных хирургических вмешательств;
Холм лихорадка, носовые полипы или хронические обструктивные респираторные заболевания из-за повышенного риска аллергических реакций. К ним относятся астма-атаки (так называемые анальгетические астмы), отек айвы или вартикарии;
Пациенты с аллергическими реакциями анамнеза на другие вещества, благодаря повышению риска возможности повышенной чувствительности реакций на ибупрофену.
Влияние на органы дыхания.
У пациентов, страдающих от бронхиальной астмы или аллергических заболеваний или иметь эти заболевания в анамнезе, может произойти бронхоспазм.
Другие НПВП.
Следует избегать одновременного использования ибупрофена с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, поскольку он увеличивает риск побочных эффектов.
Система Red Lupus и смешанное заболевание соединительной ткани.
С осторожностью, ибупрофен должен использоваться для системы красной волчанки и смешанного заболевания соединительной ткани из-за повышенного риска асептического менингита.
Влияние на сердечно-сосудистую и цереброваскулярную систему.
Пациенты с артериальной гипертензией и / или сердечной недостаточностью в истории должны начинаться с лечения (консультации врача), поскольку при лечении ибупрофена, а также других НПВП, было отмечено случаи задержки жидкости, артериальной гипертонии и отека.
Эти клинические обследования и эпидемиологические данные показывают, что использование IBuprofen, особенно в высоких дозах (2400 мг в день) и для долгосрочной обработки, может быть связано с небольшим увеличением риска развития артериальных тромботических осложнений (например, инфаркт миокарда или инсульт). В целом, эпидемиологические исследования не показывают, что низкие дозы ибупрофена (например, ≤1200 мг в день) связаны с повышенным риском развития инфаркта миокарда.
Влияние на почку.
В целом обычное использование анальгетиков, особенно комбинаций различных анальгетиков, может привести к длительному повреждению почек с риском почечной недостаточности (анальгетическая нефропатия).
Подготовка должна быть доставлена пациентам с почечной недостаточностью в связи с возможностью ухудшения функции почек.
Существует риск почечной недостаточности у детей и подростков с обезвоживанием.
Эффект на печени.
Нарушение функции печени.
Влияние на желудочно-кишечный тракт.
НСАЗ должен быть осторожным для пациентов с заболеваниями желудочно-кишечного тракта в анамнезе (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку их состояние может быть усугуплено. Такие пациенты должны быть обжалованы к врачу.
Существуют сообщения о случаях желудочно-кишечного кровотечения, перфорации, язвы, которые могут быть смертельными, возникающими на любой стадии лечения НПВП, независимо от наличия предупреждающих симптомов или наличия сильных расстройств от желудочно-кишечного тракта в истории.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язв или перфораций увеличивается с увеличением доз NSaz, в случае пептической язвы в истории, особенно осложненной кровотечением или перфорацией, а у пожилых пациентов. Эти пациенты должны начинать лечение от самой низкой дозы. Такие пациенты, а также пациенты, которые нуждаются в одновременном использовании низких доз ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, которые могут увеличить риск желудочно-кишечного тракта, комбинированная терапия с защитными препаратами (например, мизопростол или ингибиторы насоса протона).
Пациенты с присутствием желудочно-кишечной токсичности в истории, особенно пожилых людей, следует сообщать о любых необычных симптомах от желудочно-кишечного тракта (особенно о желудочно-кишечном кровотечении), в частности в начале лечения.
Следует соблюдать осторожность при лечении пациентов, которые одновременно используют лекарства, которые могут увеличить риск образования язв или кровотечения, таких как оральные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (например, ацетилсалициловые кислоты) Отказ
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов, получающих ибупрофен, лечение должно быть немедленно прекращено.
Нарушение фертильности у женщин.
Существуют ограниченные данные о том, что ингибиторы синтеза циклооксигеназы / простагландина могут ухудшить фертильность у женщин, влияющих на овуляцию. Это обратимый в прекращении терапии.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки.
Очень редко, на фоне приемных нсаз, могут возникнуть тяжелые формы кожных реакций, что может быть смертельным, в том числе отвлеченным дерматитом, синдромом Стивенсона и Джонсона и токсичный эпидермальный некролис. Наивысший риск таких реакций существует в начале терапии, в большинстве случаев такие реакции начались в течение первого месяца лечения. При первых признаках кожной сыпи, патологические изменения в слизистых оболочках или с любыми другими признаками гиперчувствительности IBuprofen должны быть отменены.
В исключительных случаях Windpox может вызвать серьезные инфекционные осложнения от кожи и мягких тканей. В это время влияние НПВП по ухудшению этих инфекций не может быть исключено, поэтому рекомендуется избегать использования ибупрофена в случае Windpox.
Очень редко существуют серьезные реакции острой гиперчувствительности (например анафилактический шок). В первых признаках реакции гиперчувствительности после использования ибупрофентерапии следует остановить и сразу же связаться с врачом.
Ибупрофен может временно подавлять агрегацию тромбоцитов. Следовательно, рекомендуется тщательно контролировать состояние пациентов с нарушениями свертывания крови.
При длительном использовании ibuprofen необходимо регулярно проверять индикаторы функции печени, функцию почек, а также гематологическую функцию / изображение крови.
Длительное использование любых анальгетиков для лечения головной боли может ухудшить это состояние. В таких случаях вы должны обратиться к врачу и прекратить лечение. Необходимо рассмотреть вероятность головной боли в результате злоупотребления наркотиками у пациентов, страдающих от частой или ежедневной головной боли, несмотря на (или через) регулярное использование лекарств против головной боли.
В случае совместимого употребления алкоголя и использования NSazs, нежелательных реакций, связанных с активным ингредиентом, особенно теми, относящимися к желудочно-кишечному тракту или центральной нервной системе.
NSAZS может маскировать симптомы инфекции и лихорадки.
Этот лекарственный продукт содержит жидкий мальтит. Його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності до фруктози. Через вміст рідкого мальтиту цей лікарський засіб може мати легкий послаблюючий ефект.
Цей лікарський засіб містить 27,75 мг натрію на 15 мл суспензії (що відповідає 1,85 мг натрію на 1 мл суспензії). Це слід враховувати пацієнтам, що дотримуються низько- сольової дієти.
Якщо Ви доросла людина, зверніться до лікаря або фармацевта, перш ніж приймати цей лікарський засіб, у наступних випадках: Ви є вагітною, Ви намагаєтеся завагітніти, Ви є людиною похилого віку, Ви курите.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат застосовують дітям віком до 12 років.
Вагітність.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менше ніж 1 % до приблизно 1,5 %.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки на думку лікаря потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти або протягом першого та другого триместрів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:
для плода: серцево-легенева токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
для матері та новонародженого, наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Можливе підвищення ризику утворення набряків у матері. Тому ібупрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.
Годування груддю. Ібупрофен та його метаболіти потрапляють у грудне молоко у низьких концентраціях. На цей час невідомо про негативний вплив на немовля, тому при короткотривалому лікуванні болю та лихоманки рекомендованими дозами зазвичай не потребується переривати годування груддю.
Фертильність.
Існують деякі свідчення, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть порушити жіночу фертильність, впливаючи на овуляцію. Цей ефект є оборотним при відміні лікування.
Тому застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, яким складно завагітніти.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.
Препарат застосовують дітям віком до 12 років. За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування не очікується впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Для перорального застосування. Рекомендована добова доза препарату становить 20 – 30 мг на кг маси тіла, розділена на рівні дози, залежно від віку та маси тіла, з інтервалом між прийомами 6 - 8 годин. Для забезпечення точного дозування упаковка містить шприц-дозатор. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тільки для короткотривалого застосування.
Вік | Маса тіла (кг) | Рекомендована доза |
3-6 місяців | 5-7,6 | По 2,5 мл суспензії (50 мг) не більше 3 разів на добу. |
6-12 місяців | 7,7-9 | По 2,5 мл суспензії (50 мг) не більше 3-4 разів на добу. |
1-3 роки | 10-16 | По 5 мл суспензії (100 мг) не більше 3 разів на добу. |
4-6 років | 17-20 | По 7,5 мл суспензії (150 мг) не більше 3 разів на добу. |
7-9 років | 21-30 | По 10 мл суспензії (200 мг) не більше 3 разів на добу. |
10-12 років | 31-40 | По 15 мл суспензії (300 мг) не більше 3 разів на добу. |
Не застосовувати дітям віком до 3 місяців, якщо це не рекомендовано лікарем.
Не використовуйте цей лікарський засіб для дітей з масою тіла менше 5 кг.
Для дітей віком від 3 до 6 місяців: якщо симптоми зберігаються довше 24 годин від початку лікування або погіршуються (після 3-х доз), слід негайно звернутися до лікаря.
Якщо у дітей віком від 6 місяців до 12 років симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
При гарячці після імунізації (діти віком 3-6 місяців) рекомендована добова доза становить 2,5 мл суспензії (50 мг), у разі необхідності – ще 2,5 мл суспензії (50 мг) через 6 годин, але не більше, ніж 5 мл суспензії (100 мг) протягом 24 годин. Якщо симптоми зберігаються, необхідно звернутися до лікаря.
Пацієнтам з чутливим шлунком препарат слід застосовувати під час їди.
Перед застосуванням збовтати.
Особливі категорії пацієнтів.
Ниркова недостатність: пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня зниження дози не потребується (щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).
Печінкова недостатність: пацієнтам з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня зниження дози не потребується (щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).
У випадку застосування дози, що перевищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря.
Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 3 місяців до 12 років з масою тіла не менше 5 кг.
Передозування.
У дитячому віці симптоми передозування можуть виникати при прийомі дози ібупрофену, що перевищує 400 мг/кг. У дорослих реакції на дозу менш виражені. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗЗ викликало лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше – діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження центральної нервової системи у вигляді вертиго, запаморочення, сонливості, інколи – збудженого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, а також збільшення протромбінового часу/МНВ (ймовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров'яному руслі). Може виникнути гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, гіпотензія, пригнічення дихальної функції та цианоз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. Можливі ністагм, порушення чіткості зору та втрата свідомості.
Лікування. Специфічного антидоту не існує. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Розглянути необхідність перорального застосування активованого вугілля або промивання шлунку, якщо пройшло не більше 1 години після застосування пацієнтом потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен вже всмоктався, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах слід призначати внутрішньовенне введення діазепаму або лоразепаму. У разі загострення бронхіальної астми слід призначати бронходилататори. Слід звернутися до лікаря за медичною допомогою.
Побічні реакції.
Перелік наступних побічних реакцій включає всі небажані реакції, про які стало відомо при лікуванні ібупрофеном, включаючи ті, що спостерігалися при застосуванні високих доз, при довготривалій терапії пацієнтів з ревматизмом.
Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідких повідомлень, стосується короткотривалого застосування доз (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) для пероральних лікарських форм.
Слід враховувати, що зазначені побічні реакції є переважно дозозалежними та варіюються індивідуально для кожного пацієнта.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться у порядку зниження ступеню тяжкості.
Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Здебільшого побічні реакції є залежними від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. Можуть виникнути шлунково-кишкові виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку. Повідомлялося про нудоту, блювання, діарею, здуття живота, запор, диспепсію, біль в животі, мелену, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крону після застосування ібупрофену. Рідше спостерігався гастрит.
Повідомлялося про набряк, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, що асоціювалися з лікуванням НПЗЗ.
Дані клінічного дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі по 2400 мг на добу та при довготривалому лікуванні, може бути пов'язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
Є описи випадків загострення запалень, пов'язаних з інфекцією, наприклад розвиток некротизуючого фасциту, що у часі співпадали із застосуванням НПЗЗ. Це, можливо, пов'язано з механізмом дії НПЗЗ.
При виникненні або погіршенні ознак інфекції під час застосування ібупрофену пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно з'ясувати щодо наявності показань для терапії антимікробними засобами/антибіотиками.
При довготривалій терапії необхідно регулярно проводити аналіз крові.
Пацієнту слід негайно звернутися до лікаря та припинити застосування ібупрофену при виникненні одного із симптомів реакцій гіперчутливості, які можуть розвинутися навіть при першому застосуванні лікарського засобу. В таких випадках потрібна негайна медична допомога.
При виникненні сильного болю в епігастральній ділянці, мелени або кривавого блювання слід припинити застосування лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря.
Інфекції та інвазії.
Дуже рідко: загострення запалення, пов'язаного з інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасциту. У виключних випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин).
З боку системи крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, носова та шкірна кровотеча, гематоми.
З боку імунної системи.
Реакції гіперчутливості 1 ; нечасто: кропив'янка та свербіж.
Дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок). Загострення астми.
З боку нервової системи.
Нечасто: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість або втома. Дуже рідко: асептичний менінгіт 2 .
З боку серцевої системи.
Дуже рідко: серцева недостатність, прискорене серцебиття, набряк, інфаркт міокарду.
З боку судинної системи.
Дуже рідко: артеріальна гіпертензія, васкуліт.
З боку травної системи.
Часто: біль в животі, нудота, диспепсія, діарея, метеоризм, запор, печія, блювання та невеликі шлунково-кишкові крововтрати, що у виключних випадках можуть призвести до анемії.
Нечасто: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо у осіб літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона.
Дуже рідко: езофагіт, утворення діафрагмоподібних стриктур кишківника, панкреатит.
З боку печінки.
Дуже рідко: порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при довготривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Нечасто: різні висипання на шкірі 1 .
Дуже рідко: тяжкі форми шкірних реакцій, таких як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз 1 , алопеція.
З боку дихальних шляхів та органів середостіння.
Частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку 1 .
З боку нирок та сечовидільної системи.
Рідко: гостре порушення функції нирок, особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, в поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові. Також включає папілонекроз.
Дуже рідко: утворення набряків, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю.
Лабораторні дослідження.
Рідко: зниження рівня гемоглобіну.
З боку психіки.
Дуже рідко: психотичні реакції, депресія; при тривалому застосуванні: галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку органів зору.
Частота невідома: при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху.
Частота невідома: при тривалому лікуванні може виникати запаморочення.
Рідко: дзвін у вухах.
Загальні порушення.
Частота невідома: нездужання та втома.
Опис окремих побічних реакцій
1 Існують повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій відносяться (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку або (в) різні розлади з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив`янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформну еритему).
2 Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, зрозуміло не повною мірою. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов`язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часове відношення до прийому препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном пацієнтів з наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка.
По 100 мл або 200 мл суспензії у флаконі. Флакон у картонній коробці у комплекті зі шприцом-дозатором.
Категорія відпуску.
Без рецепта.
Виробник.
Реккітт Бенкізер Хелскер (Юкей) Лімітед.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Денсом Лейн, Халл, Східний Йоркшир, HU8 7DS, Велика Британія.
ИБУПРОФЕН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа