Личный кабинет
ПАРОКСИН табл. п/плен. оболочкой 20 мг блистер №30
rx
Код товара: 75044
Производитель: Фарма Старт (Украина, Киев)
6 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Paroxine
Paroxin.
Место хранения:
активный ингредиент: гидрохлорид полугидрат пароксетин;
1 таблетка содержит пароксетин гидрохлорида полу-гидрата в передаче в пароксетин 20 мг;
вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат дигидрат, натрия гликолят крахмала (тип А), микрокристаллическая целлюлоза, магния стеарат, покрытие для нанесения Opadry II White оболочку (полиэтиленгликоль, поливиниловый спирт, тальк, диоксид титана (E 171)).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
О новых физико-химических свойствах: круговые таблетки формы, с поверхностью двухслойной, с доской , покрытой пленочной оболочкой белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Антидепрессанты. ATH код N06A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Пароксетин является мощным селективным ингибитором поглощения 5-hydroxytriptamine нейронов головного мозга (5-НТ, серотонина), который определяет его антидепрессивное действие и эффективность.
По химической структуре пароксетин отличается от трициклических, тетрациклического или любые другие анти-депрессантов , известных в настоящее время .
Препарат имеет низкое сродство с мускариновых холинергических рецепторов. Это, в отличие от трициклических антидепрессантов, имеет незначительное сродство с альфа 1 -, альфа 2 - и бета-адренорецепторов, дофаминовых (D 2), 5-HT 1 --- как, 5-НТ 2 - и гистамина (Н 1 -) рецепторы; Не влияет на функцию психомоторного и не увеличивает угнетающее действие этанола.
Пароксетин не влияет на деятельность сердечно - сосудистой системы; Не вызывает клинически значимых изменений артериального давления, частоты сердечных сокращений и параметров ЭКГ.
Пароксетин, в отличие от антидепрессантов, которые ингибируют захват норадреналина, существенно влияет на гипотензивный эффект guanetidine.
Антидепрессивный эффект препарата проявляется в около 10 дней приема системы. На фоне лечения происходит снижение тревожности, депрессии и расстройства сна.
Фармакокинетика.
После перорального, он быстро всасывается и подвергается превращению в печени.
Основными метаболитами пароксетина являются полярные и конъюгированные продукты окисления и метилирования, которые быстро выводятся из организма.
Приблизительно 64% дозы пароксетина выводится с мочой, с количеством выделяемого пароксетина в неизменном виде менее чем 2%. Приблизительно 36% от принятой дозы пароксетина выводится вместе с калом в виде метаболитов.
Метаболиты пароксетина отображаются в 2 этапа - сначала метаболизма при первом прохождении через печень, а затем - на выходе системного пароксетина.
Полувыведения в среднем составляет приблизительно 1 день.
Постоянная концентрация в крови достигается через 7-14 дней после начала лечения, а также в ходе последующего длительного лечения, фармакокинетика препарата почти не изменяется.
Между концентрацией пароксетином в плазме крови и клинического эффекта (эффективности и побочных реакций) не обнаружили корреляции.
Из - за распад препарата в печени, количество пароксетины , циркулирующей в крови меньше , чем количество , которое было поглощено в желудочно - кишечном тракте. С увеличением одноразовой дозы или с многократной дозой, возникает эффект частичного насыщения метаболического пути первого прохождения через печень , и происходит снижение клиренса плазмы. Это приводит к непропорциональному увеличению концентрации пароксетина в плазме крови и изменения в фармакокинетических параметров с появлением нелинейной зависимости. Однако такая нелинейность в основном незначительна и наблюдается только у пациентов , у которых небольшая концентрация лекарственного средства в плазме крови достигается при использовании низких доз.
Пароксетины широко распространены в тканях тела. Значения вычисленных фармакокинетических параметров указывают , что в плазме крови остается лишь 1% от дозы , применяемые.
При применении в терапевтических концентрациях около 95% пароксетина связывается с белками плазмы крови.
У пациентов летнего возраста и пациентов с почечной или печеночной недостаточностью наблюдается увеличение концентрации пароксетина в плазме крови, но она не выходит за пределы концентрации в здоровых взрослых.
Клинические характеристики.
Индикация.
Депрессия. Лечение депрессии любого типа, в том числе реактивной и тяжелой депрессии, в том числе депрессии, сопровождающаяся тревогой. В случае удовлетворительного ответа на лечение продолжения терапии является эффективным для профилактики рецидива депрессии.
Обсессивно - компульсивное расстройство. Лечение и профилактика рецидивов обсессивно-компульсивного расстройства.
Паническое расстройство. Лечение и профилактика рецидивов панического расстройства с сопутствующей агорафобией или без него.
Социальные фобии / социально-тревожные расстройства. Лечение социальных фобий / социальных и тревожные состояния.
Генерализованное тревожное расстройство. Лечение и профилактика рецидивов генерализованного тревожного расстройства.
Пост-травматическое стрессовое растройство. Лечение посттравматического стрессового расстройства.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к пароксетине или к другим компонентам препарата.
Paroxin не должны использоваться одновременно с моноаминоксидазы (МАО) ингибиторов, в том числе lynesolide - антибиотик, который является обратным неселективным ингибитором МАО, а также хлорид methylthionium (метилен синий), и ранее чем через 2 недели после прекращения лечения ингибиторами МАО.
Кроме того , ранее не следует использовать ингибиторы МАО , чем через 2 недели после окончания лечения paroxin.
Paroxin не может быть использован одновременно с тиоридазин и pymozid (смотрите раздел «Взаимодействие с другими препаратами и другими видами взаимодействий»).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Совместимое применение пароксетина с серотонинергической препаратов может привести к 5-НТ-ассоциированного эффекта (серотонин синдром).
В период одновременного использования пароксетина с литием, фентанил, трамадол или травы, Zhoroba должны соблюдаться с обязательным тщательным контролем клинического состояния пациента , чтобы избежать развития serotoneanergic синдрома. По этой причине, paroxine не следует назначать одновременно с лекарственными средствами , содержащими триптофан, treptan, а также с другими селективными ингибиторами обратного захвата серотонина.
Совместимое применение пароксетина и ингибиторов МАО ( в том числе lynesolide представляет собой антибиотик, который является обратным неселективным ингибитором МАО) и хлорид methylthionium (метиленовый синий) противопоказан (смотри раздел «Противопоказания»).
Пимозид.
В совместимом применении одной низкой дозы pymoside (2 мг) и пароксетина, увеличение уровня pymoside было записано. Это объясняется известными ингибирующими свойствами CYP2D6 пароксетина. Из - за узкий терапевтический индекс pymozide и его имущество , чтобы продлить интервал QT с совместимым применением pymoside и пароксетин противопоказано.
Препараты, влияющие на метаболизм ферментов печени.
Метаболизм и фармакокинетические параметры пароксетина могут варьироваться при одновременном применении препаратов , которые индуцируют или подавляют метаболизм ферментов печени.
При одновременном применении пароксетина с препаратами , которые ингибируют ферменты, рекомендуется назначать самые низкие эффективные дозы. В совместимой применении с препаратами , которые индуцируют ферменты (карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, фенитоин), нет необходимости в изменении начальной дозы пароксетина. Изменение дозы для дальнейшей обработки , необходимо в соответствии с клиническим эффектом (переносимость и эффективность).
Так как пароксетины активны связывание с белками плазмы крови, одновременное применение его с другими препаратами, которые активно связывание с белками плазмы крови может привести к увеличению свободной фракции одного из препаратов.
Phosamprenir / ритонавир.
Совместимое применение phosmprenavir / ритонавира с пароксетином существенно снижает плазменный уровень пароксетина. Изменение дозы для дальнейшего лечения необходимо в зависимости от клинического эффекта (переносимость и эффективность).
Precycling.
В ежедневном применении пароксетина, уровень procecylindine в сыворотке крови значительно увеличивается. В случае возникновения антихолинергических эффектов дозы проциклидина, необходимо уменьшить.
Антиконвульсы.
Карбамазепин, фенитоин, вальпроат натрия. В совместимом применении с этими препаратами не существует никакого влияния на фармакокинетики / фармакодинамики препарата у пациентов с эпилепсией.
CYP2D6.
Пароксетин замедляет активность цитохрома P450 CYP2D6. Ингибирование CYP2D6 может привести к повышению концентрации в плазме крови одновременно вводимых лекарственных средств, распад которых катализирует этот фермент. Эти препараты включают некоторые трициклические антидепрессанты (например, амитриптилин, nortreptylin, имипрамин и disipramine), фенотиазина нейролептики (например, perfenazine и тиоридазин, что может привести к интервалу QT с соответствующей тяжелой желудочковой аритмии (например, "трепетание-Points ") и внезапный смертельное следствие, поэтому thioidazine и пароксетины не могут быть использованы одновременно), рисперидон, atoxxetin, некоторые антиаритмические препараты (например, propofenon и флекаиниды) и метопролол.
Пароксетин может снижать эффективность тамоксифен (смотри раздел «Особенности применения»).
Одновременное использование пароксетина и терфенадина, алпразолама и других препаратов, которые являются субстратами для CYP3A4, не опасны.
Пароксетин может быть введен одновременно с галоперидолом, amylobarbiton и оксазепамом.
Было установлено , что всасывающий или фармакокинетика пароксетин не влияет или почти пострадавшие (т.е. не требует дозированных изменений) таких факторы: еда, антациды, дигоксин, priphanolol, алкоголь. Однако одновременное применение пароксетина и дигоксина следует проводить с оговоркой из - за снижения в дигоксина АУК.
Пароксетин не увеличивает нарушение психических и двигательных реакций , вызванных алкоголем, но алкогольные напитки не рекомендуется во время лечения с paroxin.
Антикоагулянты.
Paroxin следует вводить одновременно с варфарином и другими антикоагулянтами, так как их взаимодействие может привести к увеличению антикоагулянтной активности и увеличить риск кровотечения.
Нестероидные противовоспалительные агенты, кислотные и antithrombocar агенты ацетилсалициловой.
В совместимом применении нестероидных противовоспалительных препаратов / ацетилсалициловой кислота и пароксетины, A фармакодинамическое взаимодействие может произойти, что может привести к увеличению риска кровотечений. С осторожностью, пароксетин следует назначать вместе с препаратами , которые влияют на функцию тромбоцитов или увеличить риск кровотечения.
Особенности приложения.
Ухудшение клинического состояния и риск суицида.
Взрослые пациенты молодого возраста, особенно у пациентов с тяжелыми депрессивными расстройствами, могут иметь повышенный риск суицидального поведения во время лечения с paroxin.
Пациенты с депрессией расстройства могут усугубить симптомы депрессии и / или формирования суицидальных мыслей и поведения, независимо от того, принимают ли они антидепрессанты или нет. Этот риск сохраняется до тех пор значительная ремиссия не произойдет. Риск суицида может расти на ранних стадиях восстановления.
Другие психические расстройства, для лечения которых предписывают paroxin может быть связано с увеличением риска суицидального поведения и такие расстройства могут также сочетаться с большими депрессивными расстройствами. У пациентов с суицидальным поведением и намерениями в прошлом, молодые пациенты и пациенты с постоянная суицидальным настроением до курса лечений являются группа относительно высокого риска к попыткам самоубийства и суицидальным мыслям. Для выявления ухудшения клинического состояния (включая развитие новых симптомов) и суицидальное поведение во время лечения, особенно в начале курса лечения или при изменении дозы (как увеличение и уменьшение), все пациенты должны находиться под тщательный контроль. Пациенты (и тех , кто заботится о них) должны быть предупреждены о необходимости постоянного наблюдения в любом обострении состояния пациента (включая развитие новых симптомов) и / или появления суицидальных намерений / поведения или мнения о причинении вреда и необходимо немедленно обратиться за медицинской помощью в случае их возникновения.
Следует понимать , что появление некоторых симптомов , таких как применение, alcoholia или мании могут быть связаны как с течением заболевания и с курсом лечения (см раздел «Побочные реакции»).
У больных с клиническим ухудшением состояния (включая развитие новых симптомов) и / или появлением суицидальных мыслей / поведения, особенно если эти симптомы являются тяжелыми, возникают внезапно или раньше у пациента не наблюдалось, необходимо изменение режим приема препарата , пока он не может быть изменен.
Alcohesis.
Применение пароксетина или других селективных ингибиторов обратного захвата серотонина может быть связан с развитием alcoholia - состояние , характеризующееся чувством внутреннего беспокойства и психомоторного возбуждения, такие как невозможность сидеть или стоять в сочетании с субъективным ощущением дискомфорта. Вероятность этого является самым большим в течение первых недель лечения.
Серотонин синдром / злокачественный нейролептический синдром.
В отдельных случаях, лечение с пароксетин может быть связан с развитием серотонина или злокачественного нейролептического синдрома, особенно когда совместим с другими серотонинергической и / или нейролептических препаратов. В случае возникновения таких симптомов , как гипертермия, ригидность, миоклонус, вегетативная нестабильность с возможными быстрыми колебаниями основных показателей функционального состояния организма, изменение психического состояния, включая спутанность сознания, раздражительность, маргинальное применение с прогрессированием бреды и запятые, лечение paroxine должно быть прекращено (поскольку эти симптомы являются жизненно важными) и назначить поддерживающую симптоматическую терапию. Пароксетин не следует использовать в комбинации с предшественниками серотонина (например, L-триптофаном, oxythripan) из - за риск серотонинергического синдрома.
Мания и биполярные расстройства.
Большой депрессивный эпизод может быть начальным проявлением биполярного расстройства. Принято считать , что лечение таких эпизодов с одним антидепрессантом может увеличить вероятность ускорения появления смешанных / маниакальных эпизодов у пациентов с повышенным риском развития биполярного расстройства. До лечения антидепрессантов, пациенты должны быть тщательно изучены , чтобы определить , какой - либо риск биполярного расстройства. Такое исследование должно включать детальное изучение истории болезни пациента, в том числе наличия суицидальных попыток, биполярных расстройств и депрессии у членов семьи. Необходимо учитывать , что paroxin не используется для лечения депрессии с биполярным расстройством. Paroxin должна быть осторожной , чтобы использовать пациент с историей многих эпизодов.
Тамоксифен.
По данным исследования, было установлено , что эффективность тамоксифен, измеряется риск возникновения рецидива рака молочной железы / летальных случаев, может быть уменьшена в совместимом применении с пароксетином, поскольку пароксетин является необратимым ингибитором CYP2D6. Этот риск возрастает с увеличением длины совместимого приложения. При лечении рака молочной железы, пациент может быть введен альтернативный антидепрессант с небольшим или полным отсутствием ингибирования CYP2D6.
Переломы костей.
По данным исследования по изучению риска переломов костей при применении некоторых антидепрессантов, включая селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, сообщает ассоциативную связь с переломами. Риск возникает во время лечения и является самым крупным на начальных этапах терапии. При лечении пароксетин, мы должны взвесить на возможность переломов костей.
Ингибиторы моноаминоксидазы.
Лечение Paroxin необходимо начинать с осторожностью, не ранее чем через 2 недели после прекращения действия ингибиторов МАО.
Почечная / печеночная недостаточность.
Назначать препарат с пациентами с выраженной почечной (клиренс креатинина - менее 30 мл / мин) или печеночной недостаточностью с осторожностью, поскольку у таких пациентов увеличиваются плазменные концентрации пароксетина. В связи с этим, доза paroxine должна быть снижена до минимальной эффективной.
Сахарный диабет.
У пациентов с сахарным диабетом лечение, ингибиторы обратного захвата серотонина может изменить гликемический профиль, так что доза инсулина и / или гипогликемических препаратов пероральных должны быть скорректированы.
Эпилепсия.
Paroxin, как и другие антидепрессанты, следует использовать с осторожностью при лечении пациентов с эпилепсией. В случае , если у пациента, paroxine нападение должно быть прекращено.
Электрическая терапия.
Существует лишь небольшой клинический опыт применения пароксетины в сочетании с электрическими сидячими терапиями.
Глаукома.
Пароксин, як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, може спричинити мідріаз, тому його слід застосовувати з обережністю для лікування хворих із закритокутовою глаукомою.
Гіпонатріємія.
Інколи відзначались випадки розвитку гіпонатріємії, здебільшого у хворих літнього віку. Після припинення застосування пароксетину ознаки гіпонатріємії у більшості випадків проходять.
Геморагії.
Після лікування пароксетином спостерігалися крововиливи у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі). Тому Пароксин необхідно застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночасно призначені препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами в анамнезі або зі схильністю до них.
Захворювання серця.
При лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів.
Симптоми, які спостерігаються при відміні пароксетину.
(Див. розділ «Побічні реакції»).
Фертильність.
За даними деяких клінічних досліджень було продемонстровано, що селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, включаючи пароксетин, можуть мати вплив на якість сперми. Вважається, що ці явища минають після припинення лікування. Зміна якісних характеристик сперми може впливати на фертильність деяких чоловіків.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Тератогенний або ембріотоксичний ефект пароксетину в дослідженнях на тваринах не виявлений.
За даними досліджень результатів вагітності у жінок, які лікувалися антидепресантами у І триместрі вагітності, повідомлялося про підвищення ризику вроджених порушень розвитку, головним чином, серцево-судинних (наприклад, дефекту міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки), пов'язаних із прийомом пароксетину. Відповідно до цих даних можна припустити, що ризик народження немовлят із серцево-судинним дефектом у жінок, які лікувалися пароксетином під час вагітності, становить приблизно 1 на 50 порівняно з очікуваним ризиком виникнення такого дефекту в загальній популяції, що становить приблизно 1 на 100.
Лікар має враховувати можливість застосування альтернативного лікування вагітної або жінки, яка планує вагітність, та призначати пароксетин тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Необхідно провести обстеження новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати Пароксин у ІІІ триместрі вагітності, оскільки є повідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матері пароксетином або іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну в цей період, хоча причинно-наслідкових взаємозв'язків з прийомом препарату не встановлено. Повідомлялося про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури, утруднення при годуванні, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, збудливість, загальмованість, постійний плач та сонливість. Інколи ці симптоми пов'язують з відміною препарату. У більшості випадків вони виникають одразу або незабаром (< 24 годин) після пологів.
За даними досліджень, застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (включаючи пароксетин) у вагітних, особливо на пізніх термінах вагітності, асоціювалися з підвищеним ризиком розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. У жінок, які застосовували інгібітори зворотного захоплення серотоніну на пізніх термінах вагітності, такий ризик збільшувався у 4-5 разів порівняно із загальною групою пацієнтів.
Годування груддю .
Невелика кількість пароксетину екскретується у грудне молоко. Ніяких ознак впливу препарату на новонароджених виявлено не було, однак Пароксин не слід застосовувати в період годування груддю, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досвід застосування пароксетину в клінічній практиці свідчить, що цей препарат не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції. Проте, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під час лікування.
Спосіб застосування та дози.
Загальні рекомендації.
Пароксин застосовувати перорально, рекомендується приймати 1 раз на добу, вранці, під час їди. Таблетку слід ковтати, не розжовуючи.
Як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно підбирати ретельно індивідуально впродовж перших 2-3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.
Курс лікування має бути досить тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Як і під час застосування інших засобів для лікування психічних розладів, необхідно уникати раптової відміни препарату.
Депресія. Рекомендована доза – 20 мг на добу. Якщо ця доза неефективна, для покращання стану дозу збільшують на 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу. Дозу можна підбирати 2-3 тижні з моменту початку терапії. Для лікування гострих епізодів депресії тривалість лікування має становити кілька місяців і більше.
Обсесивно-компульсивний розлад . Рекомендована доза – 40 мг на добу. Лікування слід розпочинати з дози 20 мг і поступово збільшувати дозування на 10 мг щотижнево. При необхідності дозу можна збільшити до максимальної дози 60 мг.
Панічний розлад. Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Терапію слід розпочинати з дози 10 мг на добу, збільшуючи її щотижня на 10 мг. Для досягнення відповідного терапевтичного ефекту дозу Пароксину можна збільшити до максимальної дози, що становить 50 мг на добу.
Соціально-тривожні розлади/соціальні фобії . Рекомендована доза – 20 мг на добу. Для деяких хворих дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу – залежно від клінічного ефекту лікування, аж до 50 мг на добу. Інтервал між збільшенням доз має бути не менше 1 тижня.
Генералізований тривожний розлад . Рекомендована доза – 20 мг на добу. Для деяких хворих із недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, до 50 мг на добу.
Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендована доза – 20 мг на добу. Для деяких хворих із недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, до 50 мг на добу.
Хворі літнього віку . Лікування розпочинають із застосування звичайної початкової дози для дорослого, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг на добу.
Відміна Пароксину.
Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних хвороб, треба уникати раптової відміни препарату. Можливе використання режиму поступового зменшення дози препарату, що включає зменшення добової дози на 10 мг на добу з інтервалом у тиждень. Після досягнення режиму дозування 20 мг на добу хворі ще тиждень приймають препарат у такій дозі перед повною його відміною. У разі появи сильно виражених симптомів під час зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання про відновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшувати дозу, але у повільнішому темпі.
Діти.
Пароксин не показаний для лікування дітей. За результатами контрольованих клінічних досліджень не було продемонстровано ефективності та не отримано підтверджуючих даних щодо застосування пароксетину для лікування дітей, хворих на депресію.
Передозування.
Терапія пароксетином безпечна у широкому діапазоні доз. Ознаки передозування – нудота, блювання, підвищення температури тіла, зміна артеріального тиску, мимовільне скорочення м'язів, тривожність і тахікардія.
Всі ці ефекти у пацієнтів у більшості випадків проходять без тяжких наслідків навіть після прийому дози 2000 мг. Інколи спостерігалась кома або зміна параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначались летальні наслідки, але в основному в таких випадках пароксетин застосовували разом із іншими психотропними засобами або з алкоголем.
Специфічний антидот невідомий.
Лікування. Необхідно видалити препарат зі шлунка, спричинивши блювання або зробивши промивання шлунка. Показано проведення підтримуючої терапії при контролі життєво важливих показників та ретельному спостереженні за станом хворого в умовах стаціонару.
Побічні реакції.
З боку системи крові: підвищена кровоточивість шкіри та слизових оболонок (екхімози), тромбоцитопенія.
З боку імунної системи : алергічні реакції (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк).
З боку ендокринної системи: можливий синдром, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.
Метаболізм та розлади травлення: збільшення рівня холестерину, зниження апетиту, гіпонатріємія. Гіпонатріємія спостерігається переважно у хворих літнього віку та іноді пов'язана з синдромом, зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.
З боку травного тракту, печінки: нудота, блювання, запори, діарея, сухість у роті, шлунково-кишкова кровотеча. Можливе підвищення рівня печінкових ферментів, виникнення розладів з боку печінки (таких як гепатити, іноді з жовтяницею та/або печінковою недостатністю).
З боку нервової системи та психіки: сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (включаючи кошмарні сновидіння), сплутаність свідомості, галюцинації, маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, суїцидальні ідеї та суїцидальна поведінка.
Запаморочення, тремор, головний біль, екстрапірамідні розлади, судоми, акатизія, синдром неспокійних ніг, серотоніновий синдром (може включати ажитацію, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор).
Екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів із руховими порушеннями або у хворих, які лікуються нейролептиками.
З боку органів зору: зниження гостроти зору, мідріаз, гостра глаукома.
З боку органів слуху: дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску, брадикардія.
З боку дихальної системи: позіхання.
З боку шкіри та підшкірних тканин: посилення потовиділення, свербіж, шкірні висипання, реакції фоточутливості, тяжкі шкірні побічні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз).
З боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечовиділення, нетримання сечі.
З боку репродуктивної системи: сексуальна дисфункція, гіперпролактинемія/галакторея, пріапізм.
З боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія.
Загальні розлади : астенія, збільшення маси тіла, периферичні набряки.
Симптоми, зумовлені відміною препарату.
Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна Пароксину (особливо раптова) може призвести до виникнення таких симптомів, як запаморочення, розлад чутливості (включаючи парестезію, відчуття електрошоку, дзвін у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сновидіння), ажитація або тривога, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея та пітливість, посилене серцебиття, збудженість, емоційна лабільність, розлади зору. У більшості пацієнтів ці симптоми легкого або середнього ступеня тяжкості та проходять без лікування. Симптоми виникають зазвичай упродовж перших кількох днів після відміни препарату, повідомлялося про поодинокі випадки виникнення таких симптомів у пацієнтів, які ненавмисно пропускали прийом препарату. Зазвичай ці симптоми минають самостійно впродовж 2 тижнів, хоча в деяких пацієнтів цей процес може бути тривалішим (2-3 місяці і довше). Особливої групи ризику виникнення цих симптомів не існує, тому при потребі відміни Пароксину дозу необхідно зменшувати поступово впродовж кількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Фарма Старт», Україна.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.
ПАРОКСЕТИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа