Личный кабинет
ПРЕНЕСА табл. 8 мг №90
rx
Код товара: 121185
Производитель: KRKA
6 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Пренебрежитель
Prespiona.
Место хранения:
Активный ингредиент: периндоприл трет-бутиламин;
1 таблетка содержит 2 мг или 4 мг, или 8 мг перинеприла в виде соли бутиламин бутылки;
Вспомогательные вещества : хлорид хлорида кальция гекстахират, моногидрат лактозы, кросс-отчет, микрокристаллическая целлюлоза, коллоидный диоксид кремния, стеарат магния.
Лекарственная форма . Таблетки
Основные физико-химические свойства :
Таблетки на 2 мг: от белого до почти белого раунда, немного диоксида, с формованными краями;
Таблетки на 4 мг: от белого до почти белого, овала, немного диоксида, с формованными краями и карандашами с одной стороны.
Таблетки 8 мг: от белого до почти белых цветов, немного диоксида, с формованными краями и урожайными с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензина трансформируют фермент (ACE), монокомпонент. Периндоприл. ATT CODE C09AA04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Периндоприл представляет собой ингибитор фермента, который преобразует ангиотензин и в ангиотензине II (ангиотензин преобразующий ферментный туз). Преобразование фермента или киназы, представляет собой экзопептидазу, что позволяет преобразовать ангиотензин и в вазодинационном ангиотензине II, а также вызывает распада вазодилатора брадицинина до неактивного гептапептида. Ингибирование ACF приводит к уменьшению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что увеличивает активность Renin в плазме крови (по механизму обратной связи) и снижает секрецию альдостерона. Поскольку ACE инактивирует брадикинин, ингибирование ACE также приводит к увеличению активности циркулирующей и локальной системы калаклино-кинин (и, таким образом, также приводит к активации системы простагландинов). Этот механизм действия вызывает снижение артериального давления ингибиторов ACE и частично отвечает за появление некоторых побочных эффектов (таких как кашель).
Периндоприл TertButylamine действует через свой активный метаболит - периндоприл. Другие метаболиты не демонстрируют активность при ингибировании туза в экспериментальных условиях.
Артериальная гипертония.
Периндоприл эффективно снижает артериальное давление на всех степенях артериальной гипертонии: свет, умеренные и тяжелые; Снижение систолического и диастолического артериального давления наблюдается у пациента, как в положении лжи, а в положении стоя.
Периндоприл снижает сопротивление периферических сосудов, что приводит к снижению артериального давления. В результате периферийный кровоток увеличивается, не влияя на сердечную скорость.
Как правило, почечный кровоток увеличивается, в то время как скорость гломерелярной фильтрации (SCR) обычно не меняется.
Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4-6 часов после одноразового приема и поддерживает не менее 24 часов: соотношение T / P (минимальная эффективность / максимальная эффективность в течение дня) периндоприл составляет 87-100%.
Артериальное давление быстро уменьшается. У пациентов, которые отреагировали на лечение, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и хранится без тахипилаксии.
В случае прекращения использования периндоприла эффект отмены не возникает.
Периндоприл уменьшает левую желудочку гипертрофии.
Клинические исследования показали, что периндоприл имеет свойства вазодилатора. Он улучшает эластичность крупных артерий и уменьшает соотношение толщины стены к просвету сосуда для небольших артерий.
Комбинированная терапия с тиазидной диуретикой демонстрирует аддитивный синергетический эффект. Сочетание ингибитора ACE и диуретики тиазидов также снижает риск гипокалия, вызванного диуретиками.
Сердечная недостаточность.
В экспериментальных исследованиях застойная сердечная недостаточность вызвана повязок коронарной артерии и доказала, что периндоприл уменьшает гипертрофию миокарда и чрезмерное количество подпадочных коллагена, снижает соотношение миозина к изоенциме и уменьшает частоту реперфузионной аритмии.
Периндоприл TertButylamine облегчает работу сердца, уменьшая предварительно и после нагрузки на сердце.
Исследования с пациентами с сердечной недостаточностью продемонстрировали:
- Сокращение давления наполнения правой и левого желудочка,
- Сокращение системы периферийного сопротивления,
- Увеличение сердечного индекса и улучшение сердечного выхода,
- Увеличение регионального мышечного кровотока в миокарде.
Во время сравнительных исследований первое назначение 2 мг пациентов с перингоприлом с сердечной недостаточностью света и умеренной тяжести не связано с каким-либо надежным снижением кровяного давления по сравнению с таким при использовании плацебо.
Фармакокинетика.
Поглощение.
После перорального введения периндоприл быстро поглощается, максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение 1 часа. Срок годности периндоприла в плазме крови составляет 1 час.
Периндоприл - пролекарства. 27% от общего количества принятого периндоприла определяется в виде активного метаболита - периндоприлации. В дополнение к активной метаболите - периндоприляция, препарат образует 5 метаболитов, которые неактивны. Максимальная концентрация пейдроприлата в плазме крови достигается через 3-4 часа после приема.
Таким образом, еда снижает преобразование периндоприла в периндоприлум, поэтому его биодоступность уменьшается, поэтому суточная доза заряженного истинабутиламина рекомендуется принимать один раз утром перед едой.
Существует линейная зависимость между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови.
Распределение.
Объем распределения несвязанного периндоправления составляет приблизительно 0,2 л / кг. Связывание парфюмерии с плазменными белками составляет 20%, в основном - с ангиотензином трансформирующим ферментом, но эта цифра зависит от дозы.
Разведение.
Периндопрат выводятся в моче. Последний период полураспада несвязной фракции составляет примерно 17 часов. Этап концентрации равновесия в плазме крови происходит через 4 дня с начала лечения.
Специальные группы пациентов.
Выход периндоприляции замедляется у пожилых пациентов, а также у пациентов с сердечной или почечной недостаточностью. Рекомендуется выбрать дозу для пациентов с почечной недостаточностью, принимая во внимание степень недостаточности (клиренс креатинина).
Диаллизис оформления периндоправления - 70 мл / мин.
Кинетика периндоприла варьируется у пациентов с циррозом печени: клиренс печени периндоприл уменьшается дважды. Однако количество формирования перпопригарирования не уменьшается. Следовательно, такие пациенты не нужно регулировать дозу.
Клинические характеристики.
Индикация.
- Артериальная гипертония.
- Сердечная недостаточность.
- Профилактика повторного инсульта у пациентов с цереброваскулярными заболеваниями.
- Профилактика сердечно-сосудистых осложнений у пациентов с документированной стабильной ишемической болезнью сердца.
Долгосрочное лечение снижает риск инфаркта миокарда и сердечной недостаточности (на основе результатов Европы).
PR OPICS .
- Повышенная чувствительность к активному веществу или к любому другому ингредиенту препарата, а также другого ангиотензина преобразования ингибиторов фермента (ACE).
- Наличие ангионеротического отека в анамнезе, связанном с предварительным лечением ингибиторами ангиотензина трансформирующих ферментов (ACE).
- Наследственный или идиопатический ангионевротический отек.
- Одновременное назначение с лекарственными средствами, содержащими активное вещество AlishiRen, пациенты с сахарным диабетом или почечной недостаточностью (уровень гломерельной фильтрации <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Разделы «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия ").
- Противопоказан для женщин, которые планируют беременность и беременные женщины.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Лекарства, вызывающие гиперкалиемию.
Некоторые лекарства или терапевтические классы лекарств могут вызвать гиперкалемию, а именно: алискирена, соль калия, диуретики сбережения калия, антагонисты ACE, антагонисты рецептора ангиотензина II, нестероидные противовоспалительные агенты (NSAID), гепарины, иммуносупрессоры, такие как циклоспорин или такролимус , триметоприм. Одновременное приема этих препаратов увеличивает риск гиперкалиемии.
Противопоказано (см. Секцию противопоказаний) одновременное использование периндоприла с алискиреновыми пациентами, пациентами с диабетом Mellitus или пациентами с нарушенной функцией почек, с учетом повышенного риска гиперкалиемии, ухудшение почек, сердечно-сосудистой болезненности и смертности и не рекомендуется (см. Раздел «Раздел» приложения ») ко всем другим группам пациентов.
Одновременное применение ингибиторов ACE и блокаторов рецепторов ангиотензинов: в соответствии с литературой, известно, что у пациентов с атеросклерозом, сердечной недостаточностью или диабетом с целевыми ингибиторами презенций потерей и блокаторами рецептора ангиотензина сопровождались увеличением гипотенции артерии, Гиперкалий и ухудшение функции почек (включая острая почечная недостаточность) по сравнению с монотерапией путем препаратов, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона. Двойная блокада (то есть комбинация ингибитора ACE с антагонистами рецептора ангиотензина II) может применяться в отдельных случаях и при тщательной почечной функции, уровнях калия и артериального давления.
Estramustine: увеличение риска побочных реакций, таких как ангионевротический отек (ангиодиода).
Диуретики калиевая (например, триаммерен, амилорид), калиевая соль: появление гиперкалемии (возможно, смертельного), особенно у пациентов с почечной недостаточностью (аддитивным гиперкалемическим эффектом). Вышеупомянутые препараты не рекомендуются для одновременного использования с периндоприлом (см. Раздел «Особенности применения»). Однако, если требуется одновременная цель вышеупомянутых веществ, они должны использоваться с осторожностью и проводить частый мониторинг плазмы калия.
Литий. При нанесении ингибиторов ACE с литиевыми препаратами возможны обратимое увеличение концентрации лития в плазме и, соответственно, увеличивая риск его токсического действия. Не рекомендуется использовать периндоприл с литиевыми препаратами. В случае доказанной необходимости такого назначения тщательно контролировать уровень лития в плазме крови (см. Раздел «Особенности применения»).
Одновременное применение, требующее особого внимания.
Анти-диабетические средства (инсулин, оральная сахароза). Эпидемиологические исследования предполагают, что одновременное применение ингибиторов ACE и агентов для формирования сахара (инсулин, пероральная сахарка) может привести к увеличению эффекта в форме сахара с риском гипогликемии. Наиболее вероятным явлением может произойти в первые недели комбинированного лечения и пациентов с почечной недостаточностью.
Bacchan: увеличение антигипертензивного эффекта. При необходимости контролируйте артериальное давление и адаптацию дозы антигипертензивных агентов, следует контролировать.
Моеуретики: у пациентов, принимающих диуретики, и особенно те, у кого есть водный электролит, возможны чрезмерное снижение артериального давления после начала лечения с ингибитором ACE. Вероятность развития антигипертензивного эффекта снижается из-за удаления диуретиков, увеличения объема циркулирующей крови или потребления соли до лечения пурпутиламина периндоприла. Лечение должно быть запущено при низких дозах и постепенно их увеличивать.
В артериальной гипертонии , когда предварительно назначенная мочегонная сила может вызвать недостаточность воды / электролит, она должна быть отменена до начала лечения ингибитором ACE (в таких случаях, диуретики можно возобновить со временем), или ингибитор ACE должен быть назначается в низкой дозе с постепенным увеличением.
В застойной сердечной недостаточности, на фоне приемных диуретиков , получение ингибитора ACE следует начать с минимальной дозы, возможно, после дозы диуретики.
В любом случае необходимо контролировать функцию почек (уровень креатинина) в первые недели лечения ингибитором ACE.
Диуретики калийсервиса (эплеренон, спиронолактон). В случае одновременного использования эпенона или спиронолактона в дозах 12,5 мг до 50 мг в день с низкими дозами ингибитора ACE необходимо:
- В случае несоблюдения рекомендаций по назначению этой комбинации существует риск гиперкалиемии (возможно, фатальной) при лечении пациентов с сердечной недостаточностью II-IV класса Nyha и фракции выбросов <40%, которые были предварительно обработанный ингибитором ACE и диуретиками петли;
- Перед назначением такой комбинации необходимо обеспечить при отсутствии гиперкалиемии и почечной недостаточности;
- Рекомендуется проводить тщательный мониторинг калия и креатиннемии еженедельно в течение первого месяца лечения и ежемесячно.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая ацетилсалициловую кислоту ≥ 3 г / день. Можно ослабить антигипертензивный эффект во время одновременного использования ингибиторов ACE с НПВП, такие как: ацетилсалициловая кислота в противовоспалительных дозах, ингибиторах Cox-2, не избирательными NSAID. Одновременное использование ингибиторов ACE и НПВП может повысить риск ухудшения функции почек, включая вероятность острой почечной недостаточности, увеличения уровней калия в плазме крови, особенно у пациентов с нарушением функции почек в истории. Такая комбинация должна быть назначена с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. Пациенты должны восстановить водный баланс, а также необходимо обратить внимание на мониторинг функции почек сразу после назначения комбинированной терапии и периодически дальше.
Одновременное применение требует некоторого внимания.
Антигипертензивные агенты и вазодилаторы: одновременное использование антигипертензивных агентов может увеличить антигипертензивный эффект пистериндоприла от топливостиламина. Одновременное использование с нитроглицерином и другими нитратами или другими вазодилататорами может способствовать дополнительным снижению артериального давления.
Глептинс (ЛИНАГРУТИН, SAKAGLIPTINIPIN, SITAGLIPTININITIN, WELDAGLIPTINIPTIN): у пациентов, которые назначаются сочетанием глиптина и ингибирования глиптина и туза, могут повысить риск заболевания ангиода благодаря тому, что Гиллетин снижает активность DipePtyLPeptidase-IV (DPP-IV) Отказ
Одновременное использование некоторых анестетики, трициклические антидепрессанты или антипсихотропные агенты с ингибиторами ACE могут привести к дальнейшему снижению артериального давления (см. Раздел «Особенности применения»).
Симптомиметики могут ослабить антигипертензивное влияние ингибиторов ACE.
Золото: реакция нитрата (симптомы: покраснение лица, тошнота, рвота и артериальная гипотензия) происходит редко у пациентов, которые одновременно принимают ингибиторы ACE, включая периндоприл, и инъекционную золотую (авротиоматат натрия).
Особенности приложения.
Перед началом и во время использования препарата следует контролировать мониторинг артериального давления, почек и калийных функций в плазме крови.
Стабильная ишемическая болезнь сердца.
В случае, если в течение первого месяца лечения произошло эпизод нестабильной стенокардии (любая тяжесть), необходимо тщательно взвесить соотношение риска / выгоды перед решением проблемы непрерывной терапии.
Артериальная гипотензия.
Прием ингибиторов ACE может привести к снижению артериального давления. Симптоматическая артериальная гипотензия наблюдается редко у пациентов с неосложненной артериальной гипертонией и скорее всего у пациентов с гиповолемией, те, кто получают диуретики, находятся на диете с различными солью, у пациентов в диализе, у пациентов с диареей или рвотой, или пациентами С тяжелой ренино-зависимой артериальной гипертензией (см. Разделы «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия» и «боковые реакции»). Симптоматическая артериальная гипотензия более вероятна у пациентов с симптоматической сердечной недостаточностью с сопутствующей почечной недостаточностью или без него. Появление симптоматической артериальной гипотензии, скорее всего, у пациентов с более тяжелой степенью сердечной недостаточности принимает высокие дозы петлевых диуретиков, имеющих гипонатриемию или почечную недостаточность функциональной природы. Для снижения риска симптоматической артериальной гипотензии во время начала терапии и на этапе набора, пациенты должны находиться под тщательным надзором врача (см. Разделы «Способ применения и дозы» и «боковые реакции»). Такие же оговорки существуют для пациентов с ишемическими заболеваниями сердца или цереброваскулярными заболеваниями, в которых чрезмерное снижение артериального давления может вызвать инфаркт миокарда или инсульт.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9 % (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об'єму крові та підвищення артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприлу тертбутиламін може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є передбачуваним і зазвичай не потребує відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може з'явитися необхідність зниження дози або відміни препарату.
Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і інші інгібітори АПФ, периндоприлу тертбутиламін слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).
Ниркова недостатність.
У випадку ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу призначати відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а далі – залежно від відповіді пацієнта на лікування. Моніторинг калію та креатиніну є звичайним стандартом для таких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).
У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках – із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною.
У деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. У таких пацієнтів лікування слід починати під ретельним спостереженням лікаря з маленьких доз та з обережною титрацією доз. Враховуючи вищесказане, лікування діуретиками може сприяти виникненню артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування периндоприлу тертбутиламіном.
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприлу тертбутиламін призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характерно для пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю. Може стати необхідним зниження дози та/або відміна діуретика, та/або периндоприлу тертбутиламіну.
Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі.
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран та приймають супутню терапію інгібіторами АПФ, виникали реакції анафілактичного типу. Тому для таких пацієнтів необхідно прийняти рішення щодо використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних препаратів.
Пацієнти після трансплантації нирки.
Досвід щодо призначення периндоприлу тертбутиламіну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу тертбутиламіну (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити препарат і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначення антигістамінних препаратів може бути корисним для зменшення симптомів.
Ангіоневротичний набряк, пов`язаний з набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідно термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнтам слід знаходитись під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів, що виникли та стабілізації стану.
Пацієнти, які в анамнезі мали ангіоневротичний набряк, що не був пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ, знаходяться у групі підвищеного ризику щодо виникнення ангіоедеми під час прийому інгібітору АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп'ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно виключити під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ).
Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використанням декстрансульфату, можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітору АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.
Печінкова недостатність.
Випадки, коли на тлі прийому інгібітору АПФ розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та прогресує у швидкоплинний некроз печінки та іноді летальний наслідок, зустрічаються рідко. Механізм розвитку даного синдрому невідомий. Пацієнтам, у яких розвинулася жовтяниця або значне підвищення печінкових ферментів на тлі прийому інгібітору АПФ, необхідно припинити його прийом та отримати відповідне медичне обстеження і лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія.
Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо на тлі існуючого порушення функції нирок. Іноді у вищезазначених пацієнтів можуть розвиватися серйозні інфекції, які в поодиноких випадках не відповідають на інтенсивну антибіотикотерапію. Якщо периндоприл призначати таким пацієнтам, рекомендовано періодично контролювати кількість лейкоцитів крові та пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, лихоманку).
Расовий фактор.
Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.
Кашель.
Повідомлялося про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після відміни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.
Хірургічне втручання/анестезія
Периндоприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що спричиняють гіпотензію. Препарат слід відмінити за один день до хірургічного втручання. У разі виникнення артеріальної гіпотензії, якщо вважається, що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, еплеренону, триамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або ті пацієнти, які приймають інші препарати, що спричиняють підвищення концентрації калію в сироватці крові (наприклад гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та з частим моніторингом рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти, хворі на цукровий діабет
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літій
Одночасний прийом літію та периндоприлу зазвичай не рекомендований (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Калійзберігаючі препарати, харчові добавки, що містять калій або замінники солі з калієм
Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими препаратами або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Наявні повідомлення щодо виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, інсульту, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності), особливо при одночасному прийомі препаратів, що впливають на РААС. Комбінація інгібітору АПФ (іАПФ) з блокатором рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) або з аліскіреном враховуючи подвійну блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи не рекомендована.
Пацієнтам хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м 2 ) одночасний прийом з аліскіреном протипоказаний (див розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Допоміжні речовини
До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкою спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендується приймати периндоприлу тертбутиламін.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність : застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності.
Пацієнток при плануванні вагітності слід перевести на альтернативну антигіпертензивну терапію, що має доведений профіль безпеки для вагітних. Після встановлення вагітності лікування інгібіторами АПФ необхідно негайно припинити та, у разі необхідності, призначити альтернативну терапію.
Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та неонатальної токсичності.
У випадку, якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через можливість виникнення артеріальної гіпотензії.
Годування груддю: не рекомендується застосування периндоприлу тертбутиламіну в період годування груддю у зв'язку з відсутністю даних щодо його проникнення у грудне молоко. Під час годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти.
Фертильність: вплив на репродуктивну здатність або фертильність відсутній.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Периндоприлу тертбутиламін не чинить прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з автоматизованими системами. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами. Як результат, здатність керувати транспортними засобами або працювати з автоматизованими системами може бути зниженою.
Спосіб застосування та дози.
Препарат призначений дорослим для перорального застосування.
Рекомендується застосовувати периндоприл 1 раз на добу вранці перед вживанням їжі.
Дозу підбирати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, профілю пацієнта та показників артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).
Артеріальна гіпертензія.
Периндоприл можна призначати у монотерапії або в комбінації з препаратами інших класів антигіпертензивних засобів.
Рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу, вранці.
Пацієнтам із високою активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової систем и (особливо пацієнтам із реноваскулярною артеріальною гіпертензією, порушенням водно-електролітного балансу, серцевою недостатністю або тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнтам літнього віку) через можливість виникнення раптового зниження артеріального тиску (гіпотензія першої дози) рекомендується початкова доза 2 мг під наглядом лікаря, якщо потрібно – в умовах стаціонару.
Через 1 місяць лікування дозу можна підвищити до максимальної дози – 8 мг 1 раз на добу.
На початку терапії периндоприлом можливе виникнення симптоматичної гіпотензії, особливо у пацієнтів, які застосовують діуретики. Таким пацієнтам розпочинати лікування периндоприлом слід з обережністю, оскільки у них може бути дефіцит води та/або солі . Якщо це можливо, слід припинити застосування діуретику за 2-3 дні до початку лікування периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»).
Для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, якщо не можна припиняти застосування діуретиків, лікування периндоприлом слід розпочинати з добової дози 2 мг. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Подальше підвищення дозування периндоприлу має здійснюватися залежно від показників артеріального тиску, а при необхідності лікування діуретиками може бути відновлено.
Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг, яка може бути підвищена до 4 мг через 1 місяць лікування, а потім, у разі необхідності, залежно від функцій нирок – до 8 мг з урахуванням функції нирок (див. таблицю нижче).
Серцева недостатність.
Пацієнтам із серцевою недостатністю, яким периндоприлу тертбутиламін зазвичай призначають одночасно з діуретиком, що виводить калій, та/або дигоксином, та/або β-блокатором лікування рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом та з початкової дози 2 мг, яка приймається вранці. Через 2 тижні, за умови доброї переносимості препарату, дозу можна підвищити до 4 мг 1 раз на добу. Дозу підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта.
Лікування пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю та інших пацієнтів із групи високого ризику (з порушенням функцій нирок та схильністю до порушень рівня електролітів, пацієнтів, які отримують одночасну терапію діуретиками та/або вазодилататорами) слід розпочинати під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).
У пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, зокрема у пацієнтів із дефіцитом електролітів з гіпонатріємією або без неї, у пацієнтів із гіповолемією або у тих, хто отримував інтенсивну терапію діуретиками, слід провести корекцію вищезазначених станів, якщо можна, до початку терапії периндоприлом. Артеріальний тиск, функцію нирок та рівень калію у сироватці крові слід ретельно контролювати до початку та в ході лікування периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»).
Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документально підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця.
Початкова доза периндоприлу становить 4 мг 1 раз на добу вранці. Через 2 тижні, за умови гарної переносимості та з урахуванням функцій нирок, дозу підвищити до 8 мг 1 раз на добу.
Пацієнтам літнього віку спочатку призначати препарат у дозі 2 мг 1 раз на добу впродовж 1-го тижня, впродовж наступного тижня – 4 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні за умови доброї переносимості та з урахуванням функції нирок дозу підвищують до 8 мг. Підвищення дози можливе тільки за умови доброї переносимості попередньої дози.
Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями.
Початкова доза периндоприлу для пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі становить 2 мг на добу у вигляді однократної ранкової дози. Після 2 тижнів лікування дозу підвищити до 4 мг на добу та застосовувати впродовж ще 2 тижнів перед початком введення індапаміду.
Необхідний ретельний контроль артеріального тиску.
Периндоприл можна призначити у комбінації з індапамідом або перейти на застосування фіксованої комбінації периндоприлу та індапаміду як перед, так і в ході лікування периндоприлом.
Лікування розпочати у строки від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.
Пацієнти з порушенням функцій нирок.
Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю залежить від кліренсу креатиніну.
Кліренс креатиніну (мл/хв) | Рекомендована доза |
Cl Cr ³ 60 | 4 мг/добу |
30 < Cl Cr < 60 | 2 мг/добу |
15 < Cl Cr < 30 | 2 мг через добу |
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі *, Cl Cr < 15 | 2 мг у день проведення діалізу |
* Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, слід застосовувати периндоприл після проведення гемодіалізу.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують підбору дози препарату (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Діти.
Ефективність та безпеку застосування дітям (до 18 років) не вивчали, тому периндоприлу тертбутиламін призначати дітям не рекомендується.
Передозування.
Інформації про передозування периндоприлу недостатньо. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бути наступними: артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривожність, кашель тощо.
При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину натрію хлориду 0,9 %
(9 мг/мл). У випадку виникнення артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У разі можливості слід забезпечити пацієнту інфузії ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення резистентної до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму. Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Побічні реакції.
Профіль безпеки периндоприлу відповідає профілю безпеки інгібіторів АПФ.
Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися під час застосування периндоприлу у ході клінічних досліджень, є: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, порушення зору, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку (дисгевзія), диспепсія, нудота, блювання, свербіж, шкірні висипання, судоми м'язів, астенія.
Психічні порушення: порушення сну та настрою.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, вертиго, парестезія, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості.
З боку органів зору: порушення зору.
З боку органів слуху: шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: пальпітація, тахікардія, артеріальна гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми).
Дуже рідко поширені: внаслідок раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ризику можуть виникнути аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт.
Повідомлялося також про випадки виникнення васкулітів.
З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння: кашель, диспное, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія , риніт.
З боку метаболізму та обміну речовин: гіпоглікемія, гіпонатріємія.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, розлади травлення, діарея і запор, сухість у роті, панкреатит.
З боку печінки та жовчного міхура: цитолітичний або холестатичний гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки, язика, голосової щілини, гортані; кропив'янка , реакції фоточутливості, перфігоїд, гіпергідроз, поліморфна еритема .
З боку скелетно-м'язового апарату, сполучної та кісткової тканин: м'язові судоми, артралгія, міалгія.
З боку нирок і сечового міхура: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція.
Загальні порушення : астенія, біль у грудній клітці, нездужання, периферичні набряки, гіпертермія, падіння.
З боку системи крові та лімфатичної системи: зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, еозинофілія, випадки агранулоцитоз у і панцитопені ї.
У пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази спостерігалися поодинокі випадки гемолітичної анемії.
Можливе підвищення сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові, виникнення оборотної гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю, реноваскулярною гіпертензією. Підвищення рівня печінкових трансаміназ та рівня білірубіну в сироватці крові відзначались як рідко поширені.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. 10 таблеток у блістері; по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
ПЕРИНДОПРИЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа