РЕВИВАЛ капс. 30 мг №30

Активный ингредиент : гидрохлорид Duloxetin;

1 капсула гастрозистентное твердое вещество содержит гидрохлорид Duloxetin 33,68 мг, эквивалентный дулоссетиному 30 мг, или гидрохлорид Duloxetin 67,35 мг, что эквивалентно Duloxetin 60 мг;

Вспомогательные вещества: сахарная сферическая (сахарная, крахмалковая кукуруза), гипромелоза 2910 / 5mpa.S, кросс-отчет типа A, сахароза, ацетат-проклятый сукцинат, триэтилцитрат (E 1505), тальк, Macroll 8000, диоксид титана (E 171);

капсульная оболочка (для капсул 30 мг);

Состав капсульной оболочки : диоксид титана (E 171), желатин, запатентованный синий V (E 131), лаурилсульфат натрия, кармоиды (E 122), очищенные водой;

капсульная оболочка (для капсул 60 мг);

Состав капсульной оболочки : диоксид титана (E 171), желатин, лаурилсульфат натрия, эритрозин (E 127), красный оксид железа (E 172), черный оксид железа (E 172), очищенная вода.

Капсулы гастрорестантное твердое вещество.

Основные физико-химические свойства:

Капсулы 30 мг: твердые желатиновые капсулы с размером «3» с белым корпусом и синей крышкой, которые содержат почти белые гранулы.

Капсулы 60 мг: твердые желатиновые капсулы с размером «0» с легким серым корпусом и розовой крышкой, содержащей гранулы почти белые.

Другие антидепрессанты.

Фармакодинамика.

Дюроксетин является комбинированным ингибитором захвата серотонина и норепинефрина. Это меньшая степень, ингибирующая захват дофамина, не имеет значительного сродства с гистамином и дофамином, холинергическими и адренергическими рецепторами. Механизм действия дулоксетина при лечении депрессии обусловлен ингибированием захвата серотонина и норепинефрина и, как следствие, усиление серотонергических и норадренергических нейротрансмиссий в центральной нервной системе (CNS). Дулоцитин также имеет болезненный эффект, который, вероятно, будет результатом замедления болевых импульсов в центральной нервной системе.

Фармакокинетика.

Поглощение. В случае перорального введения Дюлоссетин хорошо поглощается. Максимальная концентрация достигается через 6 часов после получения препарата. Еда удерживает время поглощения, время достижения максимальной концентрации увеличивается с 6 до 10 часов, при этом поглощают (примерно на 11%).

Распределение. Дюроксетин эффективно связывается с белками сыворотки крови (около 96%) как с альбумином, так и с гликопротеином α1-кислотыми. Pechock или почечная недостаточность не влияют на связывание белков.

Метаболизм. Дюроксетин метаболизируется с участием Isoenzymes cyp2d6 и cyp1a2. Метаболиты, образующие фармакологически не активные.

Разведение. Период полураспада дулоксетина составляет 12 часов. Средний разжигание дулколина в плазме крови составляет 101 л / ч.

Почечная недостаточность. У пациентов с клеммным этапом почечной недостаточности постоянно находятся на диализах, произошло двойное увеличение концентрации датчиков дулоксетина и воздействия (AUC) по сравнению со здоровыми добровольцами. Фармакокинетические данные о Duloxetin ограничены у пациентов с легким или средним повреждением почек.

Печеночная недостаточность

Умеренные заболевания печени (класс в классификации Childa-Pue) повлияли на фармакокинетику дулоксетина. По сравнению со здоровыми добровольцами, видимый клиренс плазмы Duloxetin был на 79% ниже, видимый период полураспада был в 2,3 раза дольше, а AUC - 3,7 раза выше у пациентов с умеренной болезнью. Фармакокинетика дулосетина и ее метаболитов не изучались у пациентов с легкой или тяжелой печеночной недостаточностью.

Лечение великого депрессивного расстройства.

Лечение диабетической периферической невропатической боли.

Лечение обобщенного тревожного расстройства.

Повышенная чувствительность к дулосетину или любым вспомогательным веществам препарата.

Одновременное использование с неисполнительными невыполненными ингибиторами моноаминовых оксидаз (MAO) или, по меньшей мере, через 14 дней после прекращения лечения ингибиторов МАО. Учитывая период полураспада дулоксетина, ингибиторы МАО не могут быть предписаны не менее чем через 5 дней после прекращения лечения дулоксетина.

Заболевание печени, что может вызвать отказ печени.

Одновременное использование с Fexoxamine, Ciproflofcacin или эноксацином (сильные ингибиторы CYP1A2) из-за повышенной концентрации дулоксетина в плазме крови.

Терминальная стадия почечной недостаточности (клиренс креатинина <30 мл / мин).

Нестабильная артериальная гипертензия, которая может провоцировать гипертонические кризисы.

Ингибиторы Мао. Благодаря риску синдрома серотонина, Duloxetin не должен предписаться вместе с неселективными ингибиторами Ирао или в течение не менее 14 дней после прекращения лечения ингибиторов МАО. Учитывая период полураспада дулоксетина, ингибиторы МАО не могут быть предписаны не менее чем через 5 дней после прекращения лечения дулоксетина. Одновременное применение препарата с селективными реверсильными ингибиторами МАО, таких как моклобемид, не рекомендуется. Антибиотик Lynzolid - это обратный не избирательный ингибитор MAO, его не следует вводить пациентам, получающим приемник (см. Раздел «Особенности применения»).

Ингибиторы CYP1A2. Поскольку CYP1A2 участвует в метаболизме Duloxetin, совместимое использование дулосетина с мощными ингибиторами CYP1A2, вероятно, увеличит концентрацию дулоксетина. Fexoxamine (100 мг 1 раз в день), который представляет собой мощный ингибитор CYP1A2, снижает оформление дулоксетина в плазме крови до примерно 77% и увеличивает AUC0-T к 6 раз. В этой связи Duloxetin не может быть введен вместе с ингибиторами CYP1A2, в частности с флюворком.

Лекарственные средства, работающие на центральной нервной системе. При использовании Duloxetin в сочетании с другими препаратами, работающими на центральной нервной системе, особенно с аналогичным механизмом, включая алкоголь и успокаивающие лекарства (например, бензодиазепины, морфомимы, антипсихотики, фенобарбитальные, седативные антигистамины), должны приниматься определенные меры предосторожности.

Синдром серотонина. Необходимо предписывать дулоксетин в сочетании с серотонергическими и трициклическими антидепрессантами, такими как кламипрамин или амитриптин, вместе с мольёбимидом или линзолидом, перфоратумом гиперикума (Peryericum Perforatum) или тремадолом, петидин и триптофан.

Влияние дулоксетина в другие лекарства.

Лекарственные препараты метаболизируются с CYP1A2. Фармакокинетика теофиллина, подложка CYP1A2 существенно не влияет на одновременное использование с Duloxetin (60 мг 2 раза в день, ежедневно).

Лекарства метаболизированы с CYP2D6. Duloxetin - умеренный ингибитор CYP2D6. При введении Duloxetin в дозе 60 мг два раза в день с одной дозой извинения, которая представляет собой CYP2D6 подложку, измеритель AUC увеличивается в 3 раза. Одновременная цель дулосетина (40 мг два раза в день) увеличивает стационарную AUC Tolterone (2 мг два раза в день) на 71%, но не влияет на фармакокинетику 5-гидроксильного метаболита, и регулировка дозировки не рекомендуется. С осторожностью рекомендуется использовать препарат для применения препарата с лекарственными средствами, которые преимущественно метаболизируются CYP2D6 (рисперидон, трициклические антидепрессанты [TCAS], такие как NORTRIPLINE, AMITRIPTYLINE и IMIPRAMINE), особенно если у них есть узкий терапевтический индекс ( Например, флецепашка, пропофенон и метопролол).

Оральные контрацептивы и другие стероидные агенты. Результаты исследования in vitro показывают, что Дюроксетин не стимулирует каталитическую активность CYP3A. Специфические исследования во внутреннем взаимодействии in vivo не были проведены.

Антикоагулянты и антитромботические агенты. Дюроксетин с осторожностью должен быть предписан вместе с пероральными антикоагулянтами и антитромботическими агентами из-за повышения потенциала риска кровотечения из-за фармакодинамического взаимодействия. Кроме того, увеличение индикаторов INR было зарегистрировано, когда пациенты, получающие варфарин, были введены дулоксетин. Тем не менее, одновременное использование дулоскетина и основы в стационарных условиях у здоровых добровольцев в рамках исследования клинической фармакологии не привело к клинически значимым изменению INR от начального уровня или фармакокинетики R- или S-Warfarin.

Влияние других препаратов на дулоксетин.

Антациды и антагонисты H2. Одновременное использование дулоксатина с антацидами, содержащими алюминиевый и магний, или дулоксетин с фамотидом, не повлияло на скорость или степень поглощения дулоксетина после введения пероральной дозы 40 мг.

Индукторы CYP1A2. Население фармакокинетический анализ показал, что курильщики имеют почти на 50% более низкую концентрацию дулоксетина в плазме крови по сравнению с людьми для некурящих.

Эпилептические атаки и мания. Как и в случае других препаратов, действующих на центральную нервную систему, пациенты с эпилептическими приступами, мании или биполярными расстройствами в истории дулоксетина должны быть назначены с соблюдением мер предосторожности.

Мидрийаз . Поэтому были доклады о проявлении мидрий в связи с администрированием Дулоксетина, поэтому для назначения возрождения пациентов с повышенным внутриглазным давлением или в случае риска острой главной глаукомы требует ухода.

Артериальное давление и сердцебиение. У некоторых пациентов принимая дулоксетин приводит к увеличению артериального давления и клинически значимой артериальной гипертонии. Это может быть связано с воздействием Noregenergy эффекта дулоссетина. Сообщили о случаях гипертонического кризиса с дулоксетином, особенно у пациентов с гипертонией. Следовательно, пациенты с известной артериальной гипертонией и / или другими сердечными заболеваниями рекомендуются для контроля артериального давления, особенно в течение первого месяца лечения. Возрождение подготовки следует использовать с осторожностью пациентам, состояние которых может угрожать увеличением импульса или увеличение артериального давления. Также необходимо использовать дулоксетин с лекарственными средствами, которые могут ухудшить его метаболизм (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»). Для пациентов, в которых происходит устойчивое увеличение артериального давления при получении препарата. Возрождение, необходимо решить проблему снижения дозы или постепенного расторжения его применения (см. Раздел «Побочные реакции»). Пациенты с неконтролируемой артериальной гипертензией возрождение лекарственного средства не следует использовать (см. Раздел «Противопоказания»).

Почечная недостаточность. Усиление концентрации дулоксетина в плазме крови наблюдается у пациентов с тяжелыми расстройствами функции почек в гемодиализе (клиренс креатинина <30 мл / мин). Для пациентов с серьезными почечными функциями см.. Раздел «Противопоказания». Для получения информации о пациентах с легкими или средние дисфункции почек см. Раздел «Способ применения и доза».

Синдром серотонина. Как и в случае других серотонинергических агентов, при лечении дулоссетина синдром серотонина может стать потенциально опасным для жизни, особенно при использовании других серотонинергических (включая селективных ингибиторов серотонина (SZZS), ингибиторы серотонина и норэпинефрина (SZSSN), трициклические антидепрессанты или Tryptans) агенты, которые ухудшают серотонинский метаболизм, такие как ингибиторы Мао, или с антипсихотиками или другими антагонистами дофамина, которые могут повлиять на серотерапические системы нейротрансмиттеров (см. Разделы «Противопоказания» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами. Взаимодействия»).

Симптомы синдрома серотонина могут включать изменения в психическое состояние (например, возбуждение, галлюцинации, запятую), растительная нестабильность (например, тахикардия, лабильное артериальное давление, гипертермия), нервно-мышечные аберрации (например, гиперэфлексия, непоследовательность) и / или желудочно-кишечно Симптомы) и / или / или симптомы желудочно-кишечного тракта (например, тошнота, рвота, диарея).

Если одновременная обработка с дулосетином и другими серотонергическими агентами, которые могут повлиять на серотонинергические и / или дофаминергические нейропренгические системы, клинически оправданы, рекомендуется тщательный контроль пациента, особенно при инициировании лечения и увеличения дозы.

Наркотики, содержащие траву от святого Иоанна

Побочные реакции могут быть чаще используются одновременным применением препарата и препаратов, содержащие траву Святого Иоанна.

Самоубийство

Отличное депрессивное расстройство и генерализованное тревожное расстройство. Депрессия связана с повышенным риском самоубийственного мышления, применяя ущерб себе и самоубийство (явления, связанные с самоубийством). Риск существует до достижения значительной ремиссии. Поскольку улучшение не может произойти в течение первых нескольких недель лечения или более, пациенты должны быть тщательно контролироваться, пока не будет происходить такое улучшение. Общий клинический опыт показывает, что риск самоубийства может увеличиваться на ранних этапах восстановления.

Другие психические заболевания , в которых предписаны Дюроксетин, также могут быть связаны с повышенным риском самоубийства феноменов. Кроме того, эти психические состояния могут быть сопутствующими, если они сопровождают большое депрессивное расстройство. Таким образом, необходимо придерживаться идентичных мер предосторожности при лечении пациентов с большим депрессивным расстройством и другими психическими расстройствами. У пациентов с историей суицидальных явлений или значительным уровнем самоубийства, риск самоубийства является больше, поэтому более тщательный контроль во время лечения. Сообщили о случаях самоубийственного мышления и суицидального поведения при терапии дулокветина или сразу после подвески (см. Раздел «Побочные реакции»). Тщательное контроль над пациентами, особенно для тех, кто находится в группе риска, во время терапии, особенно в начале лечения и при изменении доз. Пациенты (и тех, кто заботится о них), должен быть проинформирован о необходимости контроля любого клинического ухудшения, суицидального поведения или мысли и необычных изменений в поведении и сразу же обратиться к врачу в их возникновении.

Диабетическая периферическая невропатическая боль.

Социальные случаи самоубийственного мышления и самоубийства во время терапии с дулоксетином или сразу после прекращения его использования, а также при принятии других лекарств с аналогичным фармакологическим действием (антидепрессанты). Врачи должны информировать пациентов о необходимости сообщать о любом чувстве беспокойства.

Кровоизлияние. Сообщили о кровотечении расстройств, таких как ушибы, в частности, пылки, желудочно-кишечные кровотечения, ZZS и SZSSN, включая дулоксетин. Пациенты принимают антикоагулянты и / или лекарства, которые могут повлиять на функции тромбоцитов (например, NSAID или ацетилсалициловую кислоту), а пациентов с известной тенденцией к кровотечению целесообразности.

Гипонатриемия. При использовании Duloxetin регистрируются случаи гипонатриемии, в том числе случаи с уровнями натрия в сыворотке ниже 110 ммоль / л. Hyponatremia может быть вызвана синдромом неподходящей секреции антидиуретического гормона (Sundah). Большинство случаев гипонатриемии были зафиксированы у пожилых людей, особенно в сочетании с условиями, которые приводят к изменению баланса жидкости. Необходимо предписывать пациентам с повышенным риском гипонатриемии (например, пожилых пациентов), пациентов с циррозом печени, обезвоженными пациентами и пациентами, получающими диуретики.

Отменить синдром. Симптомы синдрома отмены часто встречаются, особенно при внезапном прекращении лечения. Риск симптомов отмены при использовании грецких и SZSSN зависит от нескольких факторов, включая продолжительность и доза терапии и скорости снижения дозы. Чаще всего описанные реакции приведены в разделе «Побочные реакции». Обычно эти симптомы легки или умеренные, но они могут быть серьезными у некоторых пациентов. Они обычно происходят в течение первых нескольких дней после прекращения лечения. Очень редко такие симптомы наблюдались у пациентов, которые случайно пропустили дозу. Эти симптомы независимо снижаются и обычно исчезают в течение 2 недель, хотя у некоторых лиц они могут быть продлены (2-3 месяца или более). Следовательно, рекомендуется постепенно уменьшить доза Duloxetine при расторжении лечения не менее 2 недель в соответствии с потребностями пациента (см. Раздел «Способ применения и дозы»).

Acatasia / психомоторная проблема. Проявления уктезы (характеризуется субъективной неприятной или тревожной обеспокоенностью и необходимость движения, часто сопровождается невозможностью сидения или стоя на месте) в течение первых нескольких недель лечения. У пациентов, в которых развиваются эти симптомы, увеличение дозы может быть вредным.

Сексуальная дисфункция. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI)/ інгібітори зворотного захоплення серотоніну норепінефрину (SNRI) можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомляли про довготривалу статеву дисфункцію, коли симптоми тривали, незважаючи на припинення прийому SSRI/SNRI.

Гепатит/підвищення рівня печінкових ферментів . З дулоксетином були зареєстровані випадки пошкодження печінки, включаючи серйозне підвищення рівня ферментів печінки (>10-кратна верхня межа норми), гепатит та жовтяниця (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із них відбулися протягом перших місяців лікування. Ураження печінки найчастіше має гепатоцелюлярний характер. Необхідно з обережністю призначати дулоксетин пацієнтам, які приймають препарати, що можуть спричинити ураження печінки.

Пацієнти літнього віку. Дані щодо застосування дулоксетину у дозуванні 120 мг пацієнтам літнього віку з великим депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмежені. Тому слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам літнього віку з максимальним дозуванням (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікарські засоби, що містять дулоксетин

Дулоксетин під різними торговельними марками застосовують за кількома показаннями (діабетичний нейропатичний біль, головний депресивний розлад, генералізований тривожний розлад та стресове нетримання сечі). Слід уникати застосування кількох із цих лікарських засобів одночасно.

Наявність сахарози. Не можна призначати дулоксетин пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції, недостатністю сахарази-ізомальтази.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах дулоксетин не вплинув на чоловічу фертильність, а ефекти у жінок проявилися лише у дозах, що спричинили материнську токсичність.

Вагітність:

Немає достатніх даних щодо застосування дулоксетину вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали, що репродуктивна токсичність при системному впливі (AUC) дулоксетину нижча, ніж максимальний клінічний вплив. Потенційний ризик для людини невідомий. Епідеміологічні дані свідчать, що застосування селективного інгібітора зворотного захоплення серотоніну у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Хоча зв'язок PPHN із лікуванням СІЗЗСН не досліджували, цей потенційний ризик не може бути виключений із застосуванням дулоксетину з урахуванням відповідного механізму дії (гальмування повторного прийому серотоніну).

Як і при прийомі інших серотонінергічних лікарських засобів, у немовлят можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни, якщо мати застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, утруднення ковтання і смоктання, дихальні розлади, епілептичні напади. У більшості випадків ці симптоми спостерігалися одразу після народження або протягом кількох перших днів життя. Жінкам, які приймають препарат Ревівал, необхідно рекомендувати повідомляти лікарю про те, що вони завагітніли або планують вагітність. Застосування препарату у період вагітності рекомендується лише за умови, якщо очікувана користь перевищує ризик.

Період годування груддю:

Дулоксетин дуже слабо проникає у грудне молоко. Встановлена доза для дитини з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла становить приблизно 0,14 % материнської дози. Безпека застосування дулоксетину дітям невідома, тому прийом Ревівалу у період грудного годування не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу дулоксетину на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Ревівал може спричиняти седативний ефект та запаморочення. Під час лікування пацієнтам слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Великий депресивний розлад. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дозування понад 60 мг 1 раз на добу, до максимальної дози 120 мг на добу, були оцінені з точки зору безпеки. Проте немає клінічних даних про те, що пацієнти, які не реагують на початкову рекомендовану дозу, можуть отримати користь від збільшення дози.

Терапевтична реакція зазвичай спостерігається через 2-4 тижні лікування.

Після стійкого антидепресивного ефекту рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців для уникнення рецидиву. У пацієнтів, котрі реагують на дулоксетин, і при анамнезі повторних епізодів великої депресії слід розглянути подальше тривале лікування в дозі 60-120 мг на добу.

Генералізований тривожний розлад . Рекомендована початкова доза становить 30 мг 1 раз на добу. Препарат слід приймати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам із недостатнім ефектом лікування дозу потрібно збільшити до 60 мг на добу.

За умов недостатнього ефекту лікування дозою 60 мг можна розглядати підвищення дози до 90 або 120 мг на добу.

Терапевтичний ефект лікування виявляється протягом 2–4 тижнів. Після закріплення відповіді рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на добу. Застосовувати незалежно від вживання їжі. Деяким пацієнтам можна рекомендувати підвищення дози, аж до максимальної ‒ 120 мг на добу, розподіленої на 2 прийоми.

Терапевтичний ефект лікування спостерігається протягом 2 місяців. У хворих із неадекватною початковою реакцією додаткова реакція після цього періоду навряд чи можлива.

Необхідно регулярно оцінювати терапевтичну користь (принаймні кожні 3 місяці).

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку не рекомендується регулювати дози лише на основі віку. Як і при застосуванні будь-яких лікарських засобів, слід бути обережними при лікуванні людей літнього віку, особливо при застосуванні препарату Ревівал у дозі 120 мг на добу при великому депресивному розладі або генералізованому тривожному розладі.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Ревівал не слід призначати пацієнтам з захворюванням печінки або печінковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Коригувати дозування не потрібно для пацієнтів з легкою або помірною нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв). Ревівал не слід призначати для лікування пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Припинення лікування. Слід уникати різкого припинення лікування. Дозу потрібно поступово зменшувати протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів, щоб зменшити ризик реакцій відміни. Якщо нестерпні симптоми виникають після зменшення дози або після припинення лікування, то можна відновити застосування препарату у раніше встановленій дозі. Згодом лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Безпеку та ефективність застосування дулоксетину дітям (до 18 років) не вивчали, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Симптоми . Повідомляли про випадки передозування при застосуванні дулоксетину у дозі 5400 мг як монотерапії або у комбінації з іншими лікарськими засобами. Зафіксовано летальні випадки, насамперед при змішаному передозуванні, а також при застосуванні дулоксетину у дозі приблизно 1000 мг. Ознаки та симптоми передозування (дулоксетин окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами): сонливість, кома, синдром серотоніну, судоми, блювання і тахікардія.

Лікування при передозуванні. Специфічні антидоти невідомі. При появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (ципрогептадин та/або контроль температури). Необхідно перевірити прохідність дихальних шляхів. Рекомендується моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності разом із відповідними симптоматичними і підтримувальними заходами. Промивання шлунка може бути доречним, якщо воно проводиться одразу після прийому препарату або із симптоматичною метою. Активоване вугілля зменшує абсорбцію препарату. Дулоксетин має великий об'єм розподілу в організмі, у зв'язку з чим форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисні.

Найчастіше повідомляли про нудоту, головний біль, сухість у роті, сонливість і запаморочення. Більшість звичайних побічних реакцій були легкої і помірної інтенсивності. Вони зазвичай відзначались на початку терапії і зменшувалися при продовженні терапії.

Інфекції та інвазії : нечасто ‒ ларингіт.

З боку ендокринної системи: рідко ‒ гіпотиреоз.

З боку імунної системи: рідко ‒ анафілактичні реакції, гіперчутливість.

Метаболічні розлади: часто ‒ зниження апетиту, нечасто ‒ гіперглікемія (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом), рідко ‒ дегідратація, гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону6.

З боку психіки : часто ‒ безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривожність, аномальні видіння та аномальний оргазм, нечасто ‒ суїцидальне мислення5,7, розлади сну, бруксизм, дезорієнтація, апатія, рідко ‒ суїцидальна поведінка5,7, манія, галюцинації, агресія та злісність4.

З боку нервової системи: дуже часто ‒ головний біль, сонливість, часто ‒ запаморочення, тремор, парестезія, нечасто ‒ міоклонія, акатизія7, нервозність, розлади уваги, дисгевзія, дискінезія, синдром неспокійних ніг, порушення сну, рідко ‒ серотоніновий синдром6, судоми1, психомоторне занепокоєння6, екстрапірамідні розлади6.

З боку органів зору : часто ‒ розпливчастість зору, нечасто ‒ мідріаз, розлади зору, рідко ‒ глаукома.

З боку органів слуху і лабіринту : часто ‒ дзвін у вухах1, нечасто ‒ запаморочення, біль у вухах.

З боку серця: часто ‒ відчуття серцебиття, нечасто ‒ тахікардія, суправентрикулярна аритмія, головним чином фібриляція передсердь.

З боку судин: часто ‒ підвищення артеріального тиску3, припливи, нечасто ‒ артеріальна гіпертензія3,7, ортостатична гіпотензія2, втрата свідомості2, відчуття холоду в кінцівках, рідко ‒ гіпертонічний криз3,6.

З боку дихальної системи : часто ‒ позіхання, нечасто ‒ відчуття стискання у горлі, носова кровотеча, рідко - інтерстиціальне захворювання легеньX, еозинофільна пневмоніяY.

З боку травного тракту: дуже часто ‒ нудота, сухість у роті, часто ‒ блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі, запор, діарея, нечасто ‒ шлунково-кишкові кровотечі7, гастроентерит, відрижка, гастрит, дисфагія, рідко ‒ стоматит, неприємний запах із рота, наявність крові у випорожненнях, мікроскопічний коліт9.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто ‒ підвищений рівень печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, лужна фосфатаза), гепатит3, гостре ураження печінки, рідко ‒ жовтяниця6, печінкова недостатність6.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто ‒ підвищене потовиділення, висипання, нечасто ‒ нічне потіння, контактний дерматит, кропив'янка, холодний піт, фоточутливість, підвищена схильність до утворення синців, рідко ‒ ангіоневротичний набряк6, синдром Стівенса-Джонсона6, дуже рідко ‒ шкірний васкуліт.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто ‒ кістково-м'язовий біль, м'язовий спазм, нечасто ‒ посмикування м'язів, відчуття скутості м'язів, рідко ‒ тризм.

З боку нирок та сечового міхура: часто ‒ дизурія, полакурія, нечасто ‒ затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження току сечі, рідко ‒ аномальний запах сечі.

З боку репродуктивної системи: часто ‒ еректильна дисфункція, порушення або затримка еякуляції, нечасто ‒ менструальні розлади, статеві розлади, гінекологічні кровотечі, поперековий біль, рідко ‒ симптоми менопаузи, галакторея, гіперпролактинемія.

Загальні розлади : часто ‒ стомлюваність, падіння8, нечасто ‒ біль у грудях7, погане самопочуття, відчуття холоду, озноб, спрага, слабкість, відчуття жару, порушення ходи.

Проведені дослідження: часто ‒ зниження маси тіла, нечасто ‒ збільшення маси тіла, підвищення рівня креатинінфосфокінази у крові, збільшення рівня калію у крові, рідко ‒підвищення рівня холестеролу в крові.

1. Випадки судом та дзвін у вухах спостерігалися після переривання лікування.

2. Випадки ортостатичної гіпотензії та втрати свідомості спостерігалися переважно на початку лікування.

3. Пацієнтам, у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску при прийомі дулоксетину, необхідно зменшувати дозу або поступово припиняти терапію препаратом.

4. Про випадки агресії та озлобленості повідомляли на початку лікування та після переривання лікування.

5. Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомлялося на початку лікування та одразу після переривання лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

6. Встановлена частота побічних реакцій з постмаркетингових досліджень, що не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

7. Статистично значуще не відрізняються від плацебо.

8. Випадки падінь були більш частими у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років).

9. Встановлена частота з плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

10. Встановлена частота побічних реакцій з постмаркетингових досліджень, що не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

Припинення терапії дулоксетином (особливо раптове припинення) часто супроводжується синдромом відміни. Найчастішими побічними реакціями у такому випадку є: сенсорні розлади (включаючи парестезії або відчуття ураження електричним струмом, особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння та інтенсивні мрії), втома, сонливість, ажитація або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, міалгія, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення.

Зазвичай для СІЗЗС і СІЗЗСН ці події є легкими або середніми та самоконтрольними, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути серйозними та/або тривалими. Тому рекомендується поступове припинення терапії за рахунок скорочення дози, якщо лікування дулоксетином більше не потребується (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

У 12-тижневій гострій фазі досліджень дулоксетину у пацієнтів з діабетичним нейропатичним болем спостерігали невеликі, але статистично значущі підвищення рівня глюкози в крові натще у пацієнтів із застосуванням дулоксетину. HbA1c був стабільним як у пацієнтів, які приймали дулоксетин, так і плацебо. У фазі продовження цих досліджень, яка тривала до 52 тижнів, спостерігалося збільшення рівня HbA1c як у групі дулоксетину, так і в групі звичайного догляду, однак середнє збільшення у групі лікування дулоксетином становило 0,3 %. Також спостерігалося незначне збільшення рівня глюкози в крові натще та загального холестерину у пацієнтів із застосуванням дулоксетину, тоді як у цих лабораторних дослідженнях спостерігалося незначне зменшення кількості груп ризику.

Інтервал QT з корекцією серцевого ритму у пацієнтів, які приймали дулоксетин, не відрізнявся від пацієнтів, які приймали плацебо. Ніяких клінічно значущих відмінностей у вимірюваннях QT, PR, QRS або QTcB між пацієнтами, які приймали дулоксетин та плацебо, не спостерігалося.

Профіль побічних реакцій дулоксетину у дітей та підлітків подібний до того, що спостерігається у дорослих. У дітей при прийомі дулоксетину спостерігалося середнє зниження маси тіла на 0,1 кг протягом 10 тижнів досліджень порівняно із середнім збільшенням на 0,9 кг у пацієнтів із плацебо. Згодом протягом 4-6 місяців пацієнти в середньому переорієнтувалися на відновлення до очікуваного базового рівня маси тіла, виходячи з даних про популяцію з однолітками за віком та статтю.

У дослідженнях до 9 місяців спостерігалося загальне середнє зниження на 1 % у рості (зниження на 2 % у дітей у віці 7-11 років та підвищення у 0,3 % у підлітків (12-17 років)) при лікуванні дулоксетином педіатричних пацієнтів.

Звітування про підозрювані побічні реакції.

Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства. У разі виникнення побічних реакції та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися через форму зворотного зв'язку веб-сайту: www.ukraine.medochemie.com

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від вологи, в недоступному для дітей місці.

По 10 капсул у блістері; по 3, 6 або 9 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

Medochemie LTD (Central Factory)/Медокемі ЛТД (Центральний Завод).

1-10 Constantinoupoleos Street, Limassol, 3011, Cyprus/1-10 вул. Константинуполес, Лімассол, 3011, Кіпр.