РЕВМАЛГИН табл. 15 мг №20

Для медицинского использования препарата

Revmalgin.

( Ремалгин )

Место хранения:

Действующее вещество: 1 таблетка содержит мелоксикама 7,5 мг или 15 мг;

Вспомогательные вещества: цитрат натрия, моногидрат лактозы, микрокристаллическую целлюлозу, напечатанный диоксид кремния коллоидный безводный, кросс-отчет, стеарат магния.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и противоревматические средства.

ATH код M01A C06.

Клинические характеристики.

Индикация.

Кратковременное симптоматическое лечение обострения остеоартроза.

Длительное симптоматическое лечение ревматоидного артрита и анкилоз Бехтерева.

Противопоказание.

Способ применения и доза .

Применяется устно.

Общая суточная сумма лекарственного средства следует использовать одноразовую, с питьевой водой или другой жидкостью, во время еды.

Неблагоприятные реакции могут быть минимизированы путем применения наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшей продолжительности лечения, необходимой для контроля симптомов (см. Раздел «Особенности применения»). Следует периодически оцениваться необходимость пациента в симптоматической легче состояния и реакции на лечение.

Обострение остеоартроза:

7,5 мг / день (1 таблетка 7,5 мг или наполовину таблетки 15 мг). При необходимости доза может быть увеличена до 15 мг / день (1 таблетка 15 мг или 2 таблетки 7,5 мг).

Ревматоидный артрит, анкилозивный спондилит:

15 мг / день (1 таблетка 15 мг или 2 таблетки 7,5 мг).

Смотрите также. В разделе «Особые категории пациентов» приведен ниже.

Согласно терапевтического эффекта, доза может быть уменьшена до 7,5 мг / сут (1 таблетка 7,5 мг или 15 таблеток половиной мг).

Не должен превышать дозу 15 мг / сут.

Специальные категории пациентов.

Летние пациенты и пациенты с повышенным риском побочных эффектов.

Рекомендованная доза для длительного лечения ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилоартрита для пожилых пациентов составляет 7,5 мг в день. У пациентов с повышенным риском развития побочных реакций следует начинать лечение с 7,5 мг в день (см раздел «Особенности применения»).

Почечная недостаточность.

У больных с тяжелой почечной недостаточностью, которые находятся в диализе, доза не должна превышать 7,5 мг в день. У пациентов с легкой и средней почечной недостаточностью (а именно у пациентов с клиренсом креатинина выше 25 мл / мин) снижение дозы не требуется (для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, без использования диализа, смотрите раздел «Противопоказания»).

Отказ печени.

У пациентов с легкой и средней печеночной недостаточностью для снижения дозы не требуется (для пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, смотрите раздел «Противопоказания»).

Неблагоприятные реакции.

Есть данные, что позволяет предположить, что применение некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и в течение длительного лечения) связано с повышенным риском развития сосудистых тромботических явлений (например, инфаркт миокарда или инсульт) (смотри раздел «Особенности применения»).

При набухании, артериальной гипертонии и сердечной недостаточности наблюдались при лечении НПВП.

Большинство побочных эффектов наблюдаются, желудочно-кишечное происхождение. Гептическая язва может наблюдаться, перфорацию или желудочно-кишечное кровотечение, иногда летальное, особенно у пациентов пожилых людей (см. Раздел «Особенности применения»). После использования тошнота, рвота, диарея, метеоризм, запоры, диспепсия, боли в животе, земля, рвота крови, язвенного стоматита, обострение колита и болезнь крона (см. Раздел «Особенности применения»). С более низким частотным гастритом наблюдается.

Из крови и лимфатической системы: анемия, отклонение показателей анализа крови от нормы ( в том числе изменения числа лейкоцитов), лейкопения, тромбоцитопения.

Из иммунной системы: аллергические реакции, в том числе анафилактических реакции, анафилактоидные реакции, шок.

Из психики: изменение настроения, ночные кошмары, спутанность сознания, дезориентация, бессонница.

Из нервной системы: головная боль, головокружение, сонливость.

Со стороны органов видения: расстройства функции видения, которые включают нечеткость зрения, конъюнктивит.

Со стороны слушателя и вестибулярного аппарата: головокружение, колокол в ушах.

От сердечно - сосудистой системы: сердцебиение ощущения, сердечная недостаточность , связанная с лечением НПВСА, повышение артериального давления (смотрите раздел «Особенность применения»), приливы и отливы.

Со стороны респираторной системы: астмы у пациентов с аллергией на аспирин и другие NSAIDs, инфекции верхних дыхательных путей, кашель.

Со стороны пищеварительной системы: диспепсия, тошнота, рвота, боль в животе, запор, метеоризм, диарея, скрытой или макроскопического желудочно - кишечные кровотечения, стоматит, гастрит, взрывные, колитах, гастродуоденальной язвы, эзофагит, желудочно - кишечного тракта перфорации.

Желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация могут быть очень серьезными и летальный исход, особенно у пациентов пожилого возраста (смотри раздел «Особенности применения»).

Из гепатобилиарной системы: нарушение показателей функции печени (например, повышение трансаминаз или билирубина), гепатит, желтуха, печеночной недостаточности.

Из кожи и подкожной клетчатки: ангионевротические отеки, зуд, высыпания, синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролис, крапивница, свернущий дерматит, мультиформная эритема, реакция фоточувствительности, отвлекательный дерматит.

Со стороны мочевыделительной системы: натрия и задержки воды, hypercalemia (см разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»), изменения в функции почек (улучшения сыворотки и улучшения сыворотки), острой почечной недостаточности В частности , у пациентов с факторами риска (смотри раздел «Особенности применения»), инфекции мочевыводящих путей, нарушения частоты мочеиспускания.

Общие нарушения: отеки, в том числе отек нижних конечностей, симптомы жидкости.

От опорно - двигательного аппарата: Artration, боли в спине, симптомы , связанные с суставами.

Отдельные серьезные и / или частые побочные реакции: случаи агранулоцитоза у пациентов , получавших мелоксикам и других потенциально миелотоксических препаратов (смотрите раздел «Взаимодействие с другими препаратами и другие виды взаимодействий»).

Побочные реакции , которые не наблюдались при применении препарата, но которые являются характерными для других соединений класса: органические поражения почек, которые , вероятно , приводит к острой почечной недостаточности: сообщались редкие случаи интерстициального нефрита, острый тубулярный некроз, нефротический синдром и папиллярный некроз (См . раздел «Особенности применения»).

Передозировка .

Симптомы острой передозировки НПВП обычно ограничены летаргией, сонливостью, тошнотой, рвотой и эпигастрической болью, которые обычно обратимы с поддержкой терапии. Там может быть желудочно-кишечное кровотечение. Серьезное отравление может привести к артериальной гипертензии, острой почечной недостаточности, дисфункцию печени, дыхательной депрессии, запятых, испытаний, сердечно-сосудистой недостаточности и сердца. Анафилактоидные реакции были представлены в терапевтическом использовании НПВП, которые также могут наблюдаться в передозировке.

При передозировке NSAID рекомендуется симптоматические и поддерживающие меры. Исследования показали ускорение выхода мелоксикама путем введения 4 оральных доз холестырамина 3 раза в день.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Rheumalgin противопоказан во время беременности.

Фертильность. Мелоксики, а также другие лекарства, которые ингибируют синтез циклооксигеназы / простагландина, могут отрицательно повлиять на репродуктивную функцию и не рекомендуются женщинам, которые хотят забеременеть. Поэтому для женщин, которые планируют беременность или проходящие опросы на бесплодие, необходимо учитывать прекращение меноксикама.

Беременность . Ингибирование синтеза простагландинов может отрицательно повлиять на беременность и / или развитие эмбриона и плода. Существуют данные, которые позволяют предположить увеличение риска выкидыша и развития сердечных заболеваний и ганструзов после использования ингибиторов синтеза простагландина в раннем периоде беременности. Считается, что этот риск увеличивается с увеличением дозы и продолжительности лечения.

Во время II и триместра беременности мелоксики не следует использовать, за исключением неотложных потребностей. Если женщина пытается забеременеть или в период II и триместр беременности применяется meloxics, доза и продолжительность лечения должно быть малейшим.

Во время III триместра беременности все ингибиторы синтеза простагландина могут создать риск риска:

В последнее время беременности для матери и новорожденных Есть риски:

- Ингибирование сокращений матки, что приводит к задержке или задерживающих родов.

Поэтому meloxics противопоказаны в течение III триместра беременности.

Кормление грудью. Хотя нет никаких конкретных данных о rheumagin, то NSAPs известно, что они могут проникать в грудное молоко. Следовательно, приложения не рекомендуются женщинам, которые кормят грудь.

Дети.

Revmalgin, 7,5 мг таблетки и 15 мг, противопоказан детям в возрасте до 16 лет (см раздел «Противопоказания»).

Особенности приложения.

Побочные реакции, можно свести к минимуму с помощью наименьшую эффективную дозу в течение самого короткого периода лечения необходимо контролировать симптомы (смотрите раздел «Способ применения и дозы» и информацию о желудочно-кишечных и сердечно-сосудистых рисках ниже).

Рекомендуемая максимальная суточная доза не может быть превышена в случае неадекватного терапевтического эффекта, оно также следует также использовать дополнительно НПВП, поскольку он может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказаны. Следует избегать одновременного использования мелоксикама из НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.

Мелоксика не подходит для лечения пациентов, которым нужно облегчить острую боль.

При отсутствии улучшения после нескольких дней, клинические преимущества лечения следует пересмотреть.

Обратите внимание на эзофагит, гастрит и / или язвенную болезнь в истории, чтобы обеспечить их полное лечение до начала терапии мелоксиков. Следует регулярно обнаруживается на возможное проявление рецидивов у пациентов, получавших мелоксикам и пациентов с такими случаями в истории.

Желудочно-кишечные расстройства.

Как и в случае использования других НПВП, потенциально смертельное желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация может происходить в любое время в процессе лечения в присутствии или без предварительных симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в анамнезе.

Риск желудочно-кишечного кровотечения, язв или перфораций выше при увеличении дозы НПВП у пациентов с язвой в анамнезе, особенно осложненном кровотечении или перфорации (см. Раздел «Противопоказания»), а у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с самой маленькой эффективной дозой. В таких случаях может быть целесообразной комбинированной терапия с защитными препаратами (такие как mosoprostol или протонным насосом ингибиторы), это также относится к пациентам , которым требуется совместимое применение низких доз аспирина или других препаратов , которые повышают желудочно - кишечные риски (см информации, следующую , а в разделе «Взаимодействие с другими препаратами и другие виды взаимодействий»).

Пациенты с желудочно-кишечной токсичности в анамнезе, особенно пациентам пожилого возраста, должны сообщать обо всех необычных абдоминальных симптомов (особенно желудочно-кишечные кровотечения), главным образом, на начальных этапах лечения.

Подготовка осторожности против пациентов, которые одновременно используют препараты, которые повышают риск язва или кровотечения, в частности гепарин, такие как радикальная терапия или гериатрическая практика, антикоагулянты, такие как Warfarin, или другие нестероидные противовоспалительные препараты, включая ацетилсалициловую кислоту в анти - Воспростративные дозы (≥ 1 г одной дозы или ≥ 3 г общего суточной дозы) (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов использовались мелодики, лечение следует отменять.

НПВП следует использовать для использования пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, заболевание короны), поскольку эти состояния могут быть усугуплены (см. Раздел «Побочные реакции»).

Нарушения печени.

До 15% пациентов, используемых НПВС (включая meloxics) может иметь увеличение значений одного или нескольких печеночных тестов. Такие лабораторные отклонения могут прогрессировать, остаются неизменными или исчезают в продолжении лечения. Кроме того, сообщалось о редких случаях тяжелой печеночной реакции, включая желтухи и молнии летального гепатит, некроз печени и печеночной недостаточности, некоторые из них с летальным следствием.

Состояние больных с симптомами печеночной дисфункции или в которых наблюдалось отклонение тестов печени, необходимо оценить развитие симптомов более тяжелой печеночной недостаточности во время мелоксикама терапии. Если клинические симптомы указывают на развитие заболеваний печени или если наблюдаются системные проявления заболевания (например, эозинофилия, сыпь и др), то использование мелоксикама следует прекратить.

Сердечно-сосудистые расстройства.

По словам пациентов с артериальной гипертензией и / или с застойной сердечной недостаточностью от умеренной степени в анамнезе, рекомендуется установить тщательное наблюдение, так как при лечении НПВС можно задерживать жидкость и отеки.

У пациентов с факторами риска, рекомендуется для клинического мониторинга артериального давления в начале терапии, особенно в начале курса лечения с мелоксикама.

Есть данные, что позволяет предположить, что применение некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и в течение длительного лечения) связано с увеличением риска сосудистых тромботических явлений (например, инфаркт миокарда или инсульт). Недостаточно данных, чтобы исключить такой риск для мелоксикама.

У пациентов с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью, установленной ишемической болезнью сердца, периферических артериальных заболеваний и / или цереброваскулярных заболеваний должна быть терапия мелоксикам мысли только тщательно взвешивания рисков. Анализ рисков требуется до длительного лечения пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение).

НПВС повышает риск серьезных сердечно-сосудистых тромботических осложнений, инфаркт миокарда и инсульт, которые могут иметь летальное последствие. Увеличение риска связано со продолжительностью применения. У больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями или факторами риска развития сердечно-сосудистых заболеваний, имеют повышенный риск.

Нарушение кожи.

При использовании НПВС в отдельных случаях наблюдались серьезные кожные реакции, некоторые из них были смертельными, включая эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (см раздел «Побочные реакции»). Наивысший риск таких реакций наблюдался в начале лечения, поскольку большинство случаев такие реакции появились в течение первого месяца лечения. Когда первое появление кожной сыпи, поражение слизистых оболочек или других признаков гиперчувствительности, необходимо прекратить применение мелоксикама.

Анафилактический реакции.

Как и при использовании других НПВС, анафилактические реакции могут наблюдаться у пациентов без известной реакции на meloxics. Meloxics не должны использоваться для пациентов с аспирином триады. Цей симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких спостерігалися риніти з назальними поліпами або без них, або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та функція нирок.

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, як і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність.

НПЗП шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води.

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Як результат у чутливих пацієнтів можуть посилюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому щодо пацієнтів із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Гіперкаліємія.

Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що посилюють каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно перевіряти рівні калію.

Інші попередження та заходи безпеки.

Побічні реакції часто гірше переносять пацієти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, може бути доцільним припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

До складу таблеток РЕВМАЛГИН по 7,5 мг та 15 мг входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Маскування запалення та гарячки.

Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Лікування кортикостероїдами.

РЕВМАЛГИН не може бути ймовірним замінником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти.

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи мелоксикам. Це може бути пов'язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гемокрит, якщо наявні симптоми анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та у яких можливі побічні впливи на функції тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, або пацієнтів, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам з астмою.

Пацієнти з астмою можуть мати аспіриночутливу астму. Застосування аспірину пацієнтам з аспіриночутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію між аспірином та іншими НПЗП, включаючи бронхоспазм, мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/дозу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза).

Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин, що застосовується в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах . Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).

В інших випадках застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведена неможливість уникнення цієї комбінації.

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби: підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) . Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад пацієнти з дегідратацією або пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Як і для нижчезазначених лікарських засобів, можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.

Внутрішньоматкові засоби контрацепції. НПЗП знижують ефективність внутрішньоматкових протизаплідних засобів. Раніше повідомлялося про зниження ефективності внутрішньоматкових засобів контрацепції при застосуванні НПЗП, але це потребує подальшого підтвердження.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Літій. Є дані, що НПЗП підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), який може досягнути токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також при низькій дозі метотрексату, зокрема якщо у пацієнта порушена функція нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, якщо коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див. інформацію, наведену вище, а також розділ «Побічні реакції»).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 %, а період напіввиведення знижується до 13±3 години. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мелоксикам − це нестероїдний протизапальний лікарський засіб (НПЗП) класу єнолієвої кислоти, що має протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефекти.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокінетика.

Абсорбція . Мелоксикам добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні, абсолютна біодоступність препарату становить 90 %. Після разового застосування мелоксикаму максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 5-6 годин для твердих пероральних форм.

При багаторазовому прийомі стабільні концентрації досягаються на 3-5 добу. Дозування 1 раз на добу призводить до середньої концентрації в плазмі крові з відносно малими коливаннями піків: у межах 0,4-1,0 мкг/мл для 7,5 мг та 0,8-2,0 мкг/мл для 15 мг відповідно (C _min і С _max у стабільному стані відповідно). Середні концентрації мелоксикаму в плазмі крові в стабільному стані досягаються протягом 5-6 годин для таблеток.

Одночасне вживання їжі або застосування неорганічних антацидів не впливає на абсорбцію препарату.

Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв'язується з білками плазми, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, концентрація в якій уполовину менша, ніж у плазмі крові. Об'єм розподілу низький, у середньому 11 л після внутрішньом'язового або внутрішньовенного застосування, і показує індивідуальні відхилення в межах 7-20 %. Об'єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення в межах від 11 до 32 %.

Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці.

В сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60 % дози) формується шляхом окиснення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, сприяє утворенню двох інших метаболітів, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах з сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення змінюється від 13 до 25 годин після перорального, внутрішньом'язового та внутрішньовенного застосування. Плазмовий кліренс становить близько 7-12 мл/хв після разової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 мг до 15 мг після перорального та внутрішньом'язового застосування.

Особливі групи хворих.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв'язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об'єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів літнього віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з такими у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Для дозування 7,5 мг: таблетки світло-жовтого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею.

Для дозування 15 мг: таблетки світло-жовтого кольору, круглої форми, з розділовою рискою, з двоопуклою поверхнею.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Для дозування 7,5 мг : по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у пачці.

Для дозування 15 мг : по 10 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери у пачці;

по 20 таблеток у блістері, по 1 блістеру у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП».

Місцезнаходження. вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, Україна.