РЕВМОКСИБ капс. 200 мг блистер №10

Для медицинского использования лекарственного средства

Revmoxib.

( Revmoxib )

Место хранения:

Активный ингредиент : Celecoxib;

1 капсула содержит Celecoxib в переносе 100% вещества - 200 мг;

Вспомогательные вещества : лактоза, моногидрат (Granulac-70); стирально; лаурилсульфат натрия; стеарат кальция;

Состав капсулой оболочки: желатин, диоксид титана (E 171), азорубин (E 122).

Лекарственная форма. Капсулы.

Основные физико-химические свойства: твердые желатиновые капсулы № 0, белое тело, розовое покрытие. Содержание капсулы - белый порошок или почти белый.

Фармакотерапевтическая группа . Противовоспалительное и антиреза. Сплоченности.

Код ATH M01A N01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Celokoxib представляет собой нестероидственный противовоспалительный агент, который демонстрирует противовоспалительное, обезболивающее и антипиретическую активность в моделях животных. Считается, что механизм действия препарата обусловлен ингибированием синтеза простагландинов, предпочтительно путем ингибирования циклооксигеназы-2 (Cox-2); В терапевтических концентрациях у людей целоциб не препятствует воздействию циклооксигеназы-1 (Cox-1). В моделях опухолей толстой кишки у животныхлококсиб снизил частоту возникновения и множественность опухолей.

Тромбоциты . Celokoxyb в одноразовых дозах до 800 мг и нескольких доз 600 мг 2 раза в день до 7 дней (превышение рекомендуемых терапевтических доз) не снизила агрегацию тромбоцитов и не увеличила время кровотечения. Благодаря отсутствию воздействия на тромбоциты, виолонкоксиев не может заменить аспирин в профилактике сердечно-сосудистых заболеваний. Неизвестно, влияет ли виолодно оксид тромбоцитов с точки зрения увеличения риска развития серьезных сердечно-сосудистых тромбозных побочных реакций, связанных с использованием препарата.

Удержание жидкости . Ингибирование синтеза PGE2 может привести к задержке натрия и жидкости из-за увеличения реабсорбции в восходящей толстой части гена церебрального слоя и, возможно, в других сегментах дистальных нефронских секций. Считается, что PGE2 подавляет реабсорбцию жидкости в сборных трубках, предотвращая действие антидиуретического гормона.

Фармакокинетика.

Поглощение . Пиковая концентрация Celecoxib в плазме достигается через 3 часа после перорального введения. Пиковая концентрация препарата в плазме крови (C _max ) и площадь под кривой (AUC) примерно пропорциональна дозы до 200 мг 2 раза в день; При более высоких дозах существует менее пропорциональное увеличение C _Max и AUC. Исследования абсолютной биодоступности не были проведены. С нескольким приемом препарата равновесное состояние достигается на 5-й день или раньше.

Эффект пищи . Когда был взят целоцитов наряду с высокой жирной пищей, пиковые концентрации в плазме крови были достигнуты примерно через 1-2 час, а общая поглощение (AUC) увеличилось на 10-20%. При получении в дозах выше 200 мг увеличение C _MAX и AUC происходит менее пропорционально, что считается результатом низкой растворимости лекарственного средства в водной среде.

Сопровождающее использование целоцибета с антацидами, содержащими алюминиевый и магниевый, привели к снижению концентраций кибер-оксиба в плазме крови с уменьшением C _Max на 37% и AUC на 10%. Celokoxyb в дозах до 200 мг 2 раза в день можно взять независимо от еды. Более высокие дозы препарата (400 мг 2 раза в день) следует принимать едой для улучшения поглощения.

Общая экспозиция системы (AUC) Celecoxib была одинакова в его администрации в виде всей капсулы и при добавлении содержания капсул в яблоко для картофеля пюре. После принятия содержания капсул наряду с яблочным пюре значительных изменений в C _{MAX MAX} , T _MAX или T _1/2 не наблюдалось.

Распределение . Клинические дозы в пределах ассортимента клинических доз обладают высокой степенью связывания с белками (~ 97%). Исследования in vitro показывают, что Celecoxib первично связывается преимущественно с альбумином и в меньшей степени с β ₁ -оксидом гликопротеином. Воображаемый объем распределения (V _SS / F) составляет приблизительно 400 литров, что указывает на широкое распространение препарата в тканях. Celecoxib предпочтительно не связывается с эритроцитами.

Метаболизм. Метаболизм Celecoxib предпочтительно проводится изонзима CYP2C9. В плазме крови были идентифицированы три метаболита: первичный спирт, соответствующий карбоновой кислоте и ее сопряжению глюкуронида. Эти метаболиты не имеют активности, ингибирующих Cox-1 или Cox-2.

Экскреция. CheleCoxib выводится в основном путем обмена веществ в печени, в то время как в моче и спокойствие - небольшое (<3%) число неизменных лекарственных средств. После устного употребления одной дозы препарата, помеченного радиоизотопом, приблизительно 57% доза выводились с фекалиями и 27% с мочой. Основной метаболит в моче и кали была карбоновая кислота (доза 73%), в то время как в моче, небольшое количество глюкуронида также появилось. Считается, что низкая растворимость препарата продлевает процесс поглощения, который делает период полураспада (T _1/2 ) больше переменной. Эффективный период полураспада составляет примерно 11 часов в условиях приема. Мюмажным клиренсом (CL / F) плазма крови составляет приблизительно 500 мл / мин.

Пациенты пожилых людей. У пациентов пожилых людей (от 65 лет) в равновесие условия C _Max на 40% выше и AUC - на 50% выше по сравнению с тем, что у молодых пациентов. У женщин летнего возраста C _Max и AUC для Celecoxib выше, чем у пожилых людей, но это увеличение предпочтительно является следствием небольшой массы тела у таких женщин. В целом доза для пожилых пациентов не требуется. Однако пациенты с весом тела менее 50 кг лечения должны начинаться с наименьшей рекомендуемой дозой.

Дети. В равновесии фармакокинетика Celecoxib, используемая в форме пероральной суспензии, была оценена у 152 пациентов с несовершеннолетним ревматоидным артритом от 2 до 17 лет и весом тела ≥ 10 кг с олигоационным или полиобразователем ювенильного ревматоидального артрита, как а также пациенты с системным началом несовершеннолетнего ревматоидного артрита. Анализ популяции фармакокинетики продемонстрировал, что оформление с пероральным использованием Celecoxib (без коррекции на массу тела) с увеличением массы тела увеличивается менее пропорционально, в то время как пациенты весом 10 кг и 25 кг будут иметь зазор ниже на 40% и 24% соответственно сопоставимым С взрослыми пациентами с ревматоидным артритом весом 70 кг.

Применение 2 раза в день капсулы 50 мг пациентов с ювенильным ревматоидным артритом с весом тела от ≥ 12 до ≤ 25 кг и капсул 100 мг пациентов с несовершеннолетним ревматоидным артритом и весом тела> 25 кг дает возможность достичь аналогичных концентраций в крови Плазма к такому. Наблюдается в клиническом исследовании, который продемонстрировал не менее эффективность использования целекоксиба по сравнению с напроксом в дозе 7,5 мг / кг 2 раза в день. Влияние Celecoxib на пациентов в возрасте до 2 лет с несовершеннолетним ревматоидным артритом, пациентами с массой тела менее 10 кг (22 фунта) или при нанесении дольше 24 недель не было исследовано.

Расовая принадлежность. AUC составляет примерно на 40% больше в представителях неправительственных гонок по сравнению с пациентами в европейской расе. Клиническое значение этого наблюдения неизвестно.

Отказ печени. Изучение фармакокинетики, проведенному с участием пациентов с печеночной недостаточностью (класс A о шкале Childa-Pue), а среднее значение (класс в детской бассейне) степени тяжести, продемонстрировал, что AUC целекоксиб в равновесии больше, чем около 40% и на 180% соответственно по сравнению со здоровыми добровольцами контрольной группы. Следовательно, пациенты с печеночной недостаточностью средней степени (класс в масштабе Childa-Pue) рекомендуемую суточную дозу препарата должны быть уменьшены примерно на 50%. Исследования с участием пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс C на масштабе Childa-Pew) не проводились. Celecokisb не рекомендуется использовать пациентами с тяжелой печеночной недостаточностью.

Почечная недостаточность. Согласно результатам сравнения между исследованиями, AUC Celecoxib составил приблизительно на 40% у пациентов с хронической почечной недостаточностью (скорость гломерельной фильтрации - 35-60 мл / мин), чем у пациентов с нормальной функцией почек. Значительная взаимосвязь между скоростью кломерулярной фильтрации и заливке Zelecoxib не было обнаружено. Исследования с участием пациентов с тяжелой почечной недостаточностью не проводились. Как и в случае других НПВП, Celecoxib не рекомендуется использовать пациентов с тяжелой почечной недостаточностью.

Клинические характеристики.

Показания . Препарат показан:

Противопоказание. Препарат противопоказан:

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Главная Информация. Метаболизм Celecoxib преимущественно проводится изо няком 2C9 Cytochrome P450 (CYP) в печени. Сопровождающее использование Celecoxib с лекарственными средствами, которые ингибируют Iseener Cyp2C9, должны проводиться с осторожностью. Celecoxib может значительно взаимодействовать с лекарствами, которые ингибируют Isuener Cyp2C9.

In vitro Celecoxib является ингибитором изонзима CYP2D6, хотя и не его субстрат. Следовательно, существует вероятность взаимодействия in vivo с лекарственными средствами, метаболизированными ISONZYME CYP2D6.

Варфарин . Пациенты, используемые варфариными или аналогичными наркотиками после начала целоцитов или поправок, чтобы использовать препарат, особенно в первые несколько дней, следует следить за антикоагулянтной активностью, поскольку такие пациенты имеют повышенный риск развития осложнений в виде кровотечения. Влияние целекоксиба на антикоагулянтное действие Варфарина было исследовано в группе здоровых добровольцев, которые ежедневно получили 2-5 мг варфарина. Добровольцы не влияли на антикоагулянтное влияние варфарина, который определялся протромбиным временем. Однако известно, что во время применения препарата после его освобождения на рынок у пациентов, которые одновременно получали целекоксибу и варфарин, были серьезные побочные реакции в форме кровотечения, некоторые из которых привели к смертельному следствию (предпочтительно в Пожилые пациенты), на фоне увеличения протромбинского времени.,

Литий. Необходимо внимательно соблюдать пациентов, которые получают литий, в начале использования целоциба, или во время его отмены.

Аспирин. Celokoxib можно использовать вместе с низкими дозами аспирина. Однако сопутствующее использование аспирина с целокодом увеличивает частоту образования язв желудочно-кишечного тракта или других осложнений по сравнению с использованием только целоцитов.

Благодаря отсутствию воздействия на тромбоциты, виолонкоксиев не может заменить аспирин в профилактике сердечно-сосудистых заболеваний.

Ингибиторы ACE и антагонисты ангиотензина II. NSAIDS может ослабить антигипертензивные ингибиторы ингибиторов ангиотензина ферментарного фермента (ACE) и антагонистов ангиотензина II. Это взаимодействие следует учитывать, если пациенты принимают целоцибку вместе с ингибиторами ACE и антагонистами Angiotensin II.

У пациентов пожилых людей пациентов с уменьшенным объемом циркулирующей крови (в том числе при использовании диуретиков) или нарушения функции почки ингибиторов ACE вместе с НПВП, включая селективные ингибиторы COX-2, могут привести к ухудшению Функция почек, включая развитие острого развития. Почечная недостаточность. Как правило, после прекращения НПВП условие пациента возвращается к уровню, наблюдаемому перед лечением.

Флуконазол. Одновременное использование флуконазола в дозе 200 мг 1 раз в день привело к увеличению концентрации Celecoxib в плазме крови к 2 раза. Такое увеличение является следствием ингибирования флуконазола метаболизма целекоксиб, который осуществляется изоэнзимом P450 2C9. У пациентов, получающих флуконазол, использование целоцитов должно начинаться с самой маленькой рекомендуемой дозы.

Фуросемид. У некоторых пациентов НПВП могут ослабить натриморетическое влияние фуросемида и тиазидов. Такая реакция объясняется ингибированием синтеза простагландинов в почках.

MetoTrexate. Известно, что пациенты с ревматоидным артритом, размещенным метотрексатом, не влияли на фармакокинетику метотрексата.

Сопутствующее использование НПВП. Revmoxib не следует использовать одновременно с любыми дозами не-аспирина НПВП из-за повышения потенциала риска развития побочных реакций.

Особенности приложения.

Сердечно-сосудистые тромботические осложнения. Длительное использование препарата может увеличить риск развития серьезных боковых сердечно-сосудистых тромботических осложнений, инфаркт миокарда и инсульта, который может привести к фатальному следствию. Существуют данные о том, что смертельные случаи были в основном из-за увеличения частоты инфаркта миокарда.

Использование всех NSAID, как селективных, так и небирающихся COX-2, может иметь аналогичный риск. У пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями или факторами риска для их развития риск может быть выше. Чтобы минимизировать потенциальный риск боковых сердечно-сосудистых осложнений у пациентов, используемых Celokoxib, каждый отдельный пациент должен применять самую низкую эффективную дозу в течение кратчайшего периода времени в соответствии с целями лечения. Врачи и пациенты должны быть очень осторожны о развитии таких осложнений, даже при отсутствии симптомов от сердечно-сосудистой системы в прошлом. Необходимо информировать пациентов о признаках и / или симптомах серьезной сердечно-сосудистой токсичности и меры, которые должны быть приняты с их внешним видом.

Убедитесь, что сопутствующее использование аспирина снижает повышенный риск развития серьезных сердечно-сосудистых тромботических осложнений, связанных с использованием отсутствующих NSAID. Одновременное использование аспирина и подготовки увеличивает риск развития серьезных побочных реакций от желудочно-кишечного тракта.

Есть доказательства того, что использование различных НПВП, селективных Cox-2, для лечения боли в первые 10-14 дней после операции аортокоронарной шунтирования может привести к увеличению частоты инфаркта миокарда и инсульта.

Артериальная гипертония. Как и в случае всех НПВП, использование Celokoxib может привести к появлению или ухудшению существующей артериальной гипертонии, что может вызвать увеличение развития сердечно-сосудистых осложнений. У пациентов, принимающих тиазид или петлевые диуретики, эффективность терапии этими препаратами может снизить использование НПВП. Он следует использовать для использования NSAID, включая Cellocyb, пациентов с артериальной гипертонией. В начале использования препарата и на протяжении всего курса лечения следует провести тщательный мониторинг артериального давления.

Застойная сердечная недостаточность и отек. У некоторых пациентов, которые взяли NSAID, включая целоциклы, задержка жидкости и отек. Пациенты с задержкой жидкости или сердечной недостаточности мелококсиб следует использовать с осторожностью.

Влияние на желудочно-кишечный тракт. Риск развития язв желудочно-кишечного тракта, кровотечения или перфорации. НПВП, включая Celecoxib, может вызвать развитие серьезных желудочно-кишечных явлений, включая кровотечение, формируя язву и перфорацию желудка, тонкой или толстой кишки, которая может привести к смертельному следствию. Эти серьезные побочные реакции могут возникнуть у пациентов, принимающих НПВП в любое время в присутствии или отсутствии предупреждающих симптомов. Симптомы были доступны только у одного из пяти пациентов, которые разработали серьезную неблагоприятную реакцию от верхнего отдела желудочно-кишечного тракта при использовании НПВП. При длительном использовании НПВП существует тенденция к увеличению вероятности развития серьезных побочных реакций от желудочно-кишечного тракта в любое время в ходе лечения. Однако риск существует даже с краткосрочной обработки.

Это особую осторожность для назначения НПВП у пациентов, которые ранее видели пептические заболевания или желудочно-кишечное кровотечение. У пациентов, которые ранее видели пептическую язву и / или желудочно-кишечное кровотечение и принимая НПВП, риск развития желудочно-кишечного кровотечения выше 10 раз по сравнению с пациентами, у которых нет ни одного из этих факторов риска. До інших факторів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів, які приймають НПЗП, належать супутнє застосування пероральних кортикостероїдів або антикоагулянтів, більша тривалість лікування НПЗП, паління, вживання алкоголю, літній вік і поганий загальний стан здоров'я. Більша частина спонтанних повідомлень про побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту з летальним наслідком стосується пацієнтів літнього віку або ослаблених пацієнтів, і тому лікування таких пацієнтів слід проводити з особливою обережністю.

Щоб звести до мінімуму потенційний ризик розвитку побічних шлунково-кишкових явищ, кожному окремому пацієнту слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу відповідно до мети лікування. Лікарям та пацієнтам необхідно бути дуже уважними щодо появи ознак і симптомів виникнення шлунково-кишкової виразки і кровотечі під час застосування препарату та у випадку підозри на розвиток серйозних побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, своєчасно проводити додаткове обстеження і лікування. Для пацієнтів, які належать до групи високого ризику, слід розглянути можливість застосування альтернативних видів лікування, що не включають призначення НПЗП.

Вплив на печінку. До 15 % пацієнтів, які приймають НПЗП, можуть мати граничне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів, а значне підвищення рівня АЛТ або АСТ (приблизно у 3 або більше разів відносно верхньої межі норми) спостерігалося приблизно в 1 % пацієнтів, які приймали НПЗП. Такі відхилення лабораторних показників від норми можуть прогресувати, залишатися незмінними або зникати при продовженні терапії. При застосуванні НПЗП спостерігалися поодинокі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи жовтяницю і летальний блискавичний гепатит, некроз печінки і печінкову недостатність (деякі з них призводили до летального наслідку). Під час застосування целококсибу пацієнтам із симптомами і/або ознаками можливого порушення печінкової функції або відхиленнями показників печінкових проб від норми слід ретельно спостерігати на предмет розвитку більш тяжкої печінкової реакції. У разі появи клінічних ознак і симптомів захворювання печінки або розвитку системних проявів (наприклад, еозинофілії, висипання) застосування препарату слід припинити.

Вплив на нирки. Тривале застосування НПЗП призводило до розвитку некрозу ниркових сосочків та інших видів ураження нирок. Ниркова токсичність також спостерігалася у пацієнтів, у яких простагландини нирок відіграють компенсаторну роль у підтриманні ниркової перфузії. У таких пацієнтів застосування НПЗП може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів і, як наслідок, зниження ниркового кровотоку, що може прискорити розвиток клінічних симптомів ниркової декомпенсації. До пацієнтів, які мають найвищий ризик розвитку цієї реакції, належать пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II та пацієнти літнього віку. Зазвичай після припинення лікування НПЗП стан пацієнта повертається до такого, що був до початку лікування. Застосування препарату не рекомендоване пацієнтам із захворюванням нирок на пізній стадії. При необхідності призначення препарату рекомендується проводити ретельний нагляд за функцією нирок пацієнта.

Анафілактоїдні реакції. Як і для всіх НПЗП загалом, анафілактоїдні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів, які раніше не застосовували целекоксиб. При застосуванні целекоксибу можуть виникати випадки анафілактичних реакцій та ангіоневротичного набряку. Целекоксиб не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Цей симптомокомплекс зазвичай розвивається у пацієнтів з бронхіальною астмою, у яких спостерігається риніт при наявності чи відсутності назальних поліпів або у яких виникає тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після прийому аспірину чи інших НПЗП. У випадку розвитку анафілактоїдної реакції слід звернутися по невідкладну медичну допомогу.

Реакції з боку шкіри. Целекоксиб є сульфаніламідом і може спричиняти розвиток серйозних побічних реакцій з боку шкіри, таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, що можуть призвести до летального наслідку. Ці серйозні побічні реакції можуть виникати несподівано і розвиватися у пацієнтів, у яких раніше не спостерігалося алергії на сульфаніламіди. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки і симптоми, що свідчать про серйозні зміни з боку шкіри; при першій появі шкірних висипань або будь-якої іншої ознаки підвищеної чутливості прийом препарату слід припинити.

Лікування кортикостероїдами. Не слід очікувати, що целекоксиб здатен замінити кортикостероїди або його можна застосовувати для лікування кортикостероїдної недостатності. Раптове припинення лікування кортикостероїдами може призвести до загострення кортикостероїдозалежного захворювання. У випадку прийняття рішення про припинення застосування кортикостероїдів пацієнтам, які отримували кортикостероїди тривалий час, їх дозу слід знижувати поступово.

Гематологічні ефекти. У пацієнтів, які застосовують целекоксиб, інколи спостерігається анемія. Пацієнтам, які приймають целекоксиб упродовж тривалого часу, у випадку появи будь-яких ознак або симптомів анемії чи втрати крові слід перевірити рівень гемоглобіну або гематокриту. Зазвичай целекоксиб не впливає на кількість тромбоцитів, протромбіновий час або частковий тромбопластиновий час і не інгібує агрегацію тромбоцитів при застосуванні у рекомендованих дозах.

Бронхіальна астма в анамнезі. Пацієнти із бронхіальною астмою можуть мати «аспіринову астму». Застосування аспірину пацієнтам з «аспіриновою астмою» асоціювалося з розвитком тяжкого бронхоспазму, що може призвести до летального наслідку. Оскільки у таких пацієнтів, чутливих до аспірину, спостерігалися випадки перехресної реактивності (включаючи бронхоспазм) між аспірином та іншими НПЗП, целекоксиб не слід застосовувати пацієнтам з цією формою чутливості до аспірину, і його слід з обережністю застосовувати пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.

Лабораторні аналізи. Оскільки серйозні шлунково-кишкові виразки і кровотечі можуть розвиватися при відсутності попереджувальних симптомів, лікарям слід проводити спостереження на предмет появи ознак або симптомів шлунково-кишкової кровотечі. Пацієнтам, які застосовують НПЗП протягом тривалого часу, слід періодично проводити загальний і біохімічний аналізи крові. У разі збереження або збільшення відхилення від норми печінкових показників або ниркових проб застосування препарату слід припинити.

У пацієнтів, які застосовували целекоксиб, можливе підвищення рівня азоту сечовини крові. Таке відхилення показників лабораторних аналізів від норми також спостерігалося у пацієнтів, які отримували інші НПЗП. Клінічна значущість цього відхилення показників від норми не визначена.

Запалення. Фармакологічна активність препарату щодо зменшення запалення і, можливо, зниження підвищеної температури тіла може послаблювати ці діагностичні ознаки при виявленні інфекційних ускладнень у випадках, коли інфекція не підозрюється як причина болю.

Одночасне застосування НПЗП. Целекоксиб не слід застосовувати одночасно з неаспіриновими НПЗП у будь-яких дозах через потенційне підвищення ризику розвитку побічних реакцій.

Застосування пацієнтам літнього віку. Значної різниці в ефективності та безпеці для пацієнтів літнього віку та молодших пацієнтів не спостерігалося. Однак, як і у випадку з іншими НПЗП, у тому числі НПЗП, що селективно інгібують ЦОГ-2, кількість спонтанних повідомлень про побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту з летальним наслідком і гостру ниркову недостатність після виходу препарату на ринок була більшою серед пацієнтів літнього віку, ніж серед молодших пацієнтів.

Печінкова недостатність. Пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) рекомендовану добову дозу препарату в капсулах слід зменшити на 50 %. Не рекомендується застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Ниркова недостатність. Не рекомендується застосовувати целекоксиб пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Пацієнти з повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9. Слід з обережністю застосовувати целекоксиб пацієнтам із підтвердженим або запідозреним (на основі результатів дослідження генотипу або анамнестичних даних щодо інших субстратів ізоферменту CYP2C9 (таких як варфарин, фенітоїн)) повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9. Для пацієнтів з повільним метаболізмом (тобто з геном CYP2C9*3/*3) слід розглянути можливість розпочати лікування з половини найменшої рекомендованої дози. Для пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом, які мають повільний метаболізм субстратів ізоферменту CYP2C9, слід розглянути можливість проведення альтернативного лікування.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність . Целекоксиб не слід застосовувати на пізніх термінах вагітності, починаючи з 30-го тижня, оскільки він може спричинити передчасне закриття артеріальної протоки. Категорія С безпеки застосування препарату у період вагітності. Категорія D безпеки застосування препарату у період вагітності, починаючи з 30-го тижня вагітності.

Тератогенні ефекти . Застосування целекоксибу у дозах > 150 мг/кг/добу перорально кроликам (що приблизно у 2 рази перевищує дозу, яку застосовують людям – 200 мг 2 рази на добу, що вимірювалося за AUC _0-24 ) спричиняв збільшення частоти дефектів міжшлуночкової перегородки (рідкісне явище) і вад розвитку плода, таких як злиття ребер, злиття сегментів грудини та деформація сегментів грудини у кроликів, які отримували препарат протягом періоду органогенезу. Дозозалежне збільшення частоти діафрагмальних гриж спостерігалося, коли щури отримували целекоксиб у пероральних дозах > 30 мг/кг/добу (що приблизно у 6 разів перевищує дозу, яку застосовують людям, виходячи з AUC _0-24 при застосуванні дози 200 мг 2 рази на добу) протягом періоду органогенезу.

Досліджень з участю вагітних жінок не проводили. Целекоксиб слід застосовувати у період вагітності лише тоді, коли потенційна користь від його застосування виправдовує потенційний ризик для плода.

Нетератогенні ефекти. Целекоксиб спричиняв передімплантаційні та післяімплантаційні втрати і зменшував ембріо-фетальну виживаність у щурів, які отримували пероральні дози > 50 мг/кг/добу (що приблизно у 6 разів перевищує дозу, яку застосовують людям, виходячи з AUC _0-24 при застосуванні дози 200 мг 2 рази на добу). Такі зміни є очікуваним наслідком інгібування синтезу простагландинів; вони не є результатом стійкого порушення репродуктивної функції самок і не очікуються за умов клінічного застосування препарату. Досліджень з оцінки впливу целекоксибу на закриття артеріальної протоки в людини не проводили. Тому целекоксиб не слід застосовувати у ІІІ триместрі вагітності.

Перейми і пологи. У щурів целекоксиб не спричиняв затримки переймів чи пологів при застосуванні у дозах до 100 мг/кг перорально (що приблизно у 7 разів перевищують дозу, яку застосовують людям, що вимірювалося за AUC _0-24 при застосуванні дози 200 мг 2 рази на добу). Вплив препарату на перейми і пологи у вагітних жінок невідомий.

Годування груддю. Обмежені дані свідчать про наявність низьких рівнів препарату у грудному молоці. Розраховані середні добові дози для немовлят становили 10-40 мкг/кг/добу, що становить менше 1 % від розрахованої за масою тіла терапевтичної дози для дворічної дитини. У повідомленні про двох дітей віком 17 і 22 місяці, які перебували на грудному годуванні, не зазначено жодних побічних реакцій. Целекоксиб слід з обережністю застосовувати жінкам, які годують груддю .

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Якщо під час застосування целекоксибу виникають запаморочення, вертиго або сонливість, слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози. Перед прийняттям рішення щодо застосування препарату слід ретельно зважити потенційну користь і ризик від застосування препарату та інших варіантів лікування. Кожному окремому пацієнту слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу відповідно до цілей лікування.

Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.

О стеоартрит. Для послаблення ознак і симптомів остеоартриту рекомендована доза препарату становить 200 мг на добу однократно.

Ревматоїдний артрит. Для послаблення ознак і симптомів ревматоїдного артриту рекомендована доза препарату становить 100-200 мг 2 рази на добу.

При необхідності застосування целококсибу у дозі 100 мг слід призначати препарат у необхідному дозуванні або лікарській формі.

Анкілозуючий спондиліт. Для лікування ознак і симптомів анкілозуючого спондиліту рекомендована доза препарату становить 200 мг на добу однократно. При відсутності ефекту через 6 тижнів лікування слід спробувати застосувати добову дозу 400 мг (по 1 капсулі 2 рази на добу). За відсутності ефекту через 6 тижнів застосування препарату у дозі 400 мг на добу лікування, швидше за все, є неефективним, і слід розглянути можливість застосування альтернативних видів лікування.

Лікування гострого болю і первинної дисменореї. Початкова рекомендована доза препарату становить 400 мг. При необхідності у перший день можна застосувати додаткову дозу препарату, що становить 200 мг. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу при необхідності.

Особливі групи пацієнтів.

Печінкова недостатність. Для пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) рекомендовану добову дозу препарату слід зменшити на 50 %. Не рекомендується застосовувати целекоксиб пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти з повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9 . Слід з обережністю застосовувати целекоксиб пацієнтам із підтвердженим або запідозреним (на основі результатів дослідження генотипу або анамнестичних даних щодо інших субстратів CYP2C9 (таких як варфарин, фенітоїн)) повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9. Для пацієнтів із повільним метаболізмом (тобто з геном CYP2C9*3/*3) слід розглянути можливість розпочати лікування з половини найменшої рекомендованої дози. Для пацієнтів з повільним метаболізмом з ювенільним ревматоїдним артритом слід розглянути можливість проведення альтернативного лікування.

Діти. Целекоксиб, капсули по 200 мг, не показаний для застосування дітям.

Передозування . Про випадки передозування препаратом не повідомлялося. Відомо, що застосування доз до 2400 мг/добу протягом 10 днів не призвело до розвитку серйозної токсичності. Симптоми, що з'являються після гострого передозування НПЗП, зазвичай обмежуються загальмованістю, сонливістю, нудотою, блюванням і болем в епігастральній ділянці та загалом мають оборотний характер при проведенні підтримувального лікування. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Можуть спостерігатися артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання у поодиноких випадках кома. При терапевтичному застосуванні НПЗП повідомляли про розвиток анафілактоїдних реакцій, що також можуть виникати при передозуванні.

При передозуванні НПЗП пацієнтам слід проводити симптоматичне та підтримувальне лікування. Специфічних антидотів не існує. Інформації щодо виведення целекоксибу шляхом гемодіалізу не отримано, але, зважаючи на його високий ступінь зв'язування з білками плазми крові (> 97 %), малоймовірно, що діаліз буде корисним у випадку передозування. Протягом 4 годин після перорального прийому препарату пацієнтам із симптомами передозування або при значному передозуванні можна спровокувати блювання і/або призначити активоване вугілля (60-100 г дорослим) і/або осмотичне проносне. Через високий ступінь зв'язування препарату з білками плазми крові форсований діурез, підлуження сечі, гемодіаліз або гемоперфузія можуть бути неефективними.

Побічні реакції .

Існують дані щодо можливості розвитку наступних побічних реакцій.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, нудота, запор, дивертикуліт, дисфагія, відрижка, езофагіт, гастрит, гастроентерит, гастроезофагеальний рефлюкс, геморой, грижа стравохідного отвору діафрагми, мелена, сухість у роті, стоматит, тенезми, блювання, кишкова непрохідність, перфорація кишечнику, шлунково-кишкова кровотеча, коліт з кровотечею, перфорація стравоходу, панкреатит, ілеус.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, стенокардія, захворювання коронарних артерій, інфаркт міокарда, відчуття посиленого серцебиття, тахікардія, непритомність, застійна серцева недостатність, фібриляція шлуночків, емболія легеневої артерії, порушення мозкового кровообігу, периферична гангрена, тромбофлебіт, васкуліт, тромбоз глибоких вен.

З боку центральної і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми в ногах, гіпертонус, гіпестезія, мігрень, парестезія.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: глухота, шум у вухах.

З боку печінки та жовчовидільної системи: порушення функції печінки, відхилення від норми печінкових проб, підвищення рівня СГОТ, підвищення рівня СГПТ, жовчокам'яна хвороба, гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.

Порушення метаболізму і харчування: підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня КФК, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, підвищення рівня небілкового азоту, збільшення вмісту креатиніну, підвищення рівня лужної фосфатази, збільшення маси тіла, гіпоглікемія, гіпонатріємія.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, артроз, міалгія, синовіїт, тендиніт.

З боку психіки: анорексія, тривожність, підвищення апетиту, депресія, нервозність, сонливість, безсоння.

З боку кровоносної та лімфатичної системи : анемія, екхімоз, носова кровотеча, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, лейкопенія.

З боку дихальної системи: інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт, синусит, бронхіт, бронхоспазм, загострення бронхоспазму, кашель, задишка, ларингіт, пневмонія.

З боку шкіри та підшкірної тканини : висипання, алопеція, дерматит, реакція фоточутливості, свербіж, еритематозні висипання, макулопапульозні висипання, зміни з боку шкіри, сухість шкіри, підвищене потовиділення, кропив'янка, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висипання, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром або синдром підвищеної чутливості).

Порушення у місці застосування препарату: целюліт, контактний дерматит.

З боку сечовидільної системи : альбумінурія, цистит, дизурія, гематурія, часте сечовипускання, камені у нирках.

Неврологічні розлади : атаксія, схильність до суїциду, асептичний менінгіт, агевзія, аносмія, внутрішньочерепний крововилив.

З боку нирок : гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні: біль у спині, периферичний набряк, випадкова травма/травматизація, загострення алергії, алергічна реакція, біль у грудях, генералізовані набряки, набряк обличчя, швидка втомлюваність, підвищення температури тіла (гіпертермія), припливи, грипоподібні симптоми, біль (у тому числі периферичний), сепсис, раптовий летальний наслідок, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк, альвеолярний остит.

Лабораторні показники: подовження активованого часткового тромбопластинового часу, бактеріурія, збільшення вмісту сечової кислоти у крові, підвищення гематокриту, зниження рівня гемоглобіну, наявність протеїнурії, відхилення від норми показників загального аналізу сечі.

Зазначені нижче додаткові побічні реакції спостерігалися під час довготривалого застосування препарату для профілактики утворення поліпів.

Неврологічні розлади: інфаркт головного мозку.

Порушення з боку органів зору: плаваючі помутніння склистого тіла, кон'юнктивальний крововилив.

Порушення з боку органів слуху і вестибулярного апарату: лабіринтит.

Порушення з боку серця: нестабільна стенокардія, недостатність аортального клапана, атеросклероз коронарних артерій, синусова брадикардія, гіпертрофія шлуночка.

Судинні розлади : тромбоз глибоких вен.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз : кіста яєчника.

Лабораторні показники : підвищення рівня калію у крові, підвищення рівня натрію у крові, зниження вмісту тестостерону в крові.

Пошкодження, отруєння і ускладнення процедур: епікондиліт, розрив сухожилля.

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 капсул у блістері, 1 блістер у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.