САНАКСОН порошок для ин. 1000 мг фл. №1

Место хранения:

Активный ингредиент: цефтриаксон;

1 флакон содержит цефтриаксон натрия , эквивалентный цефтриаксон 1000 мг или 2000 мг.

Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.

Основные физико-химические свойства: кристаллический порошок от белого до желтовато-оранжевого цвета.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Гефалоспорины III поколения. Цефтриаксон. ATH ATH J01D D04.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика .

Механизм действия

Ceftriaxone подавляет синтез клеточной стенки бактерий после присоединения пенициллинзационных белков. В результате биосинтез клеточной стенки (пептидогличан) прекращается, что, в свою очередь, приводит к лизису бактериальной клетки и его смерти.

Сопротивление

Бактериальное сопротивление цефтриаксону может развиваться в результате одного или нескольких механизмов:

• гидролиз бета-лактамаз, в том числе бета-лактамазы расширенного спектра karbapenemazy и ферменты усилителя С, которые могут быть вызваны или стабильно депрессии в некоторых аэробных грам-отрицательных бактерий;

• снижение сродства пенициллинзационных белков к цефтриаксону;

• непроницаемая внешняя мембрана в грамотрицательных бактериях;

• Бактериальный насос с эффектом.

Предельные значения при определении чувствительности

Пределы для минимальной ингибирующей концентрации определяются Европейским комитетом по тестированию антимикробной чувствительности (EUCAST):

. Вывод о чувствительности, сделанном на основе чувствительности к Zephexeshin;

б. Заключение чувствительности основано на чувствительности к пенициллину;

с. изолят редко возникает при минимальной ингибирующей концентрации превышения предела

Чувствительность значения. Если это происходит, то следует повторно и, если

подтверждение - отправлено в референс - лабораторию;

др. пороговые значения , касающиеся ежедневного внутривенного введения дозы 1 г × 1 и высокую дозу , по меньшей мере , 2 г × 1.

Вообще чувствительные виды

Грамположительные аэробы

Золотистый стафилококк (metytsylinchutlyvyy) ^£, koahulazonehatyvni стафилококки (metytsylinchutlyvi) ^£, Streptococcus Пирролидонилпептидаза (группа А), стрептококки группы в (группа В), пневмококк, Streptococc я группа V iridans.

Грамотрицательные аэробы

Borrelia Burgdorferi , Haemophilus Parifenzae , Haemophilus Parainfluenzae , Moraxella Catarrhalis , Neisseria Gonorrhoeae , Neisseria Meningitidis , Proteus Mirabilis , Providencia SPP . , Treponema Pallidum .

Типы, для которых приобретенное сопротивление может быть проблемой

Грамположительные аэробы

^{Стафилококк эпидермальный +, стафилококк гемолитический +,} Staphylococcus хоминис +

Грамотрицательные аэробы

Citrobacter freundii, энтеробактер аэрогенес, Enterobacter клоака, кишечная палочка,% клебсиелл пневмония%, клебсиелла окситок%, Морган бактерия, Proteus обыкновенной, Serratia marcescens

Наароби _

Bacteroides spp ., Fusobacterium spp ., Peptostreptococcus spp ., Closetridium prefringens .

Первоначально устойчивые микроорганизмы

Грамположительные аэробы

Enterococcus SPP., Листерии

Грамотрицательные аэробы

Acinetobacter baumannii, синегнойная палочка, Stenotrophomonas maltophilia

Наароби _

Clostridium несговорчивый

Другие

Chlamydia SPP, хламидофила СПП. , Mycoplasma SPP., Legionella SPP., Ureaplasma urealyticum

£ Все метилостойкие стафилококки устойчивы к цефтриаксону.

⁺ Частота сопротивление> 50% , по меньшей мере , одной области.

^% Штаммы , которые продуцируют бета-лактамазы расширенного диапазона, всегда устойчивы.

Фармакокинетика.

Всасывание

внутримышечный

После внутримышечной инъекции средний пиковый уровень цефтриаксона в плазме крови составляет примерно половину, который наблюдается после внутривенного введения эквивалентной дозы. Максимальная концентрация в плазме после однократного внутримышечного введения 1 г препарата составляет 81 мг / л достигается через 2-3 часа после приема. Площадь под кривой плазмы «концентрация-время» после внутримышечного введения является следующим после внутривенного введения эквивалентной дозы.

Внутривенное введение

После внутривенного болюсного введения цефтриаксона в дозе 500 мг и 1 г, средний пиковый уровень цефтриаксона в плазме крови составляет приблизительно 120 и 200 мг / л соответственно. После внутривенного инфузии цефтриаксон в дозе 500 мг, 1 г и 2 г цефтриаксона в плазме составляет приблизительно 80, 150 и 250 мг / л соответственно.

Распределение.

Объем распределения цефтриаксона 7-12 л. Концентрации, которые намного выше, чем минимальные концентрации подавления для большинства значительных патогенов инфекций, находятся в тканях, включая легкие, сердце, желчное тракт, печень, миндалин, среднего уха и слизистого носа, кости, а также позвоночника, плевральной и синовиальной жидкости секреция простаты. Увеличение средних концентраций в плазме в пик 8-15% (С _макс) наблюдается при повторном введении; равновесие было достигнуто в большинстве случаев в течение 48-72 часов в зависимости от способа введения.

Проникновение в отдельные ткани

Ceftrixson проникает в оболочку мозга. Проникновение более выражено в воспалении оболочек мозга. Средняя пиковая концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости пациентов с бактериальным менингитом составляет 25% , что в плазме по сравнению с 2% у пациентов без воспаления оболочек головного мозга. Пиковые концентрации в цереброспинальной жидкости цефтриаксон достигли приблизительно 4-6 часов после внутривенной инъекции. Цефтриаксон проходит через плацентенную барьер, и его присутствие ожидается в небольших концентрациях в грудном молоке (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).

Привязка к белкам

Ceftrixon обратимо связывает с альбумином. Связывание с белками плазмы составляет примерно 95% при концентрации в плазме менее 100 мг / дл. Связывание насыщено, а степень связывания уменьшается с увеличением концентрации (до 85% при концентрации плазмы крови в 300 мг / л).

Биотрансформация

Ceftriaxon не подлежит систематическому метаболизму, но превращается в неактивные метаболиты под действием кишечной флоры.

Разведение

Общий плазменный клиренс цефтриаксона (связанных и несвязанных) составляет 10-22 мл / мин. Почечный клиренс составляет 5-12 мл / мин. 50-60% цефтриаксона выводится в неизмененном почками, главным образом, скорость клубочковой фильтрации 40 - 50% - без изменений в желчи. Срок годности цефтриаксона у взрослых составляет около 8 часов.

Пациенты с почечной или печеночной недостаточностью

У пациентов с нарушенной функцией почек или печени фармакокинетика цефтриаксона изменяется незначительно, существует лишь небольшое увеличение периода полураспада (менее чем в 2 раза), даже у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью.

Относительно скромного увеличение периода полураспада с нарушенной функцией почек объясняются компенсационным зазором увеличения pozanyrkovoho в результате снижения связывания с белками крови и соответствующего увеличением pozanyrkovoho общего клиренса цефтриаксон.

У пациентов с печеночной недостаточностью период полураспада цефтриаксона не увеличивается из-за компенсационного увеличения почечного оформления. Это происходит в результате увеличения свободной фракции плазмы цефтриаксона , что способствует sposterihayemomu парадоксального увеличения общего клиренса препарата с увеличением объемом распределения вдоль этого общего клиренса.

Пациенты летнего возраста

Пациенты в возрасте 75 лет, средний период полураспада составляет , как правило , в 2-3 раза выше , чем у молодых людей.

Дети

Полувеношение цефтьяксона вытянута в новорожденных до 14 дней. Уровень свободного цефтриазона может продолжать расти в результате таких факторов, как снижение гломерелярной фильтрации и нарушения связывания с белками крови. У детей период полураспада меньше, чем новорожденные или взрослые.

Плазменный клиренс и объем распределения общего цефриазона выше у новорожденных, младенцев и детей, чем у взрослых.

Линейность / нелинейность

Фармакокинетика цефтриаксона являются нелинейными и все основные фармакокинетические параметры, за исключением периода полувыведения, в зависимости от дозы, на основе общих концентраций препарата и уменьшается меньше , чем пропорционально дозе. Нелинейность не наблюдаются в результате насыщения связывания с белками плазмы, и , следовательно , общее цефтриаксон наблюдается в плазме, так и для свободного (несвязанного) - нет.

Фармакокинетические / фармакодинамических отношения

Как и с другими бета-лактамов, фармакокинетических / фармакодинамических индекс, который показывает наилучшую корреляцию с эффективностью в естественных условиях, процент интервала дозирования , при котором несвязанные остатки концентрации выше минимальной ингибирующей концентрации цефтриаксона для отдельных видов - мишеней (т.е.% T> минимальная ингибирующая концентрация).

Клинические характеристики.

Индикация.

Препарат следует использовать для лечения следующих инфекций у взрослых и детей, включая новорожденных (с рождения):

-bakterialnyy менингит;

-pozalikarnyana пневмония;

-hospitalna пневмония;

-hostryy отит;

-vnutrishnocherevni инфекция;

-uskladneni инфекция мочевыводящих путей (включая пиелонефрит);

-infection костей и суставов;

-uskladneni инфекции кожи и мягких тканей;

-gonorrhea;

-syphilis;

-bakterialnyy эндокардит.

Препарат может быть использован для:

-likuvannya острые осложнения хронического обструктивного заболевания легких у взрослых;

-для лечения диссеминированной болезни Лайма (ранние (этап II) и поздней (стадия III)) у взрослых и детей, в том числе детей в возрасте от 15 дней;

-peredoperatsiyna профилактика инфекций в месте операции;

-в управление пациентами с нейтропенией , которые имеют развитую лихорадку с подозрением на бактериальную инфекцию;

-Для пациентов с бактериемией, которые возникли в связи с какой - либо из вышеупомянутых инфекций или если есть подозрение на какой - либо из вышеупомянутых инфекций.

Препарат следует назначать вместе с другими антибактериальными препаратами в случае, если возможный диапазон бактериальных патогенов не подпадает под его спектр (см. Раздел «Особенности применения»).

Официальные рекомендации следует учитывать применимое применение антибактериальных агентов.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к цефтриаксон или любому другому цефалоспорину. История серьезных реакций гиперчувствительности (например, анафилактическая реакция) к любому другому типу бета-лактамных антибактериальных агентов (пенициллинов, карбапенов и монобактам).

Цефтриаксон противопоказан:

у недоношенных детей в возрасте ≤ 41 недель данный период развития плода (гестационный возраст + возраст после рождения) *;

Пожертвованный новорожденный (возраст ≤ 28 дней):

- с гипербилирубинемия, желтуха, гипоальбуминемии или ацидоза, как и в условиях такого связывания билирубина , вероятно , поднят *;

- которые требуют (или , как ожидается, потребует) внутривенной инфузии или kaltsiyvmisnyh кальция решения, поскольку существует риск того, соли кальция выпадает в осадок цефтриаксона (см . Раздел «Особенности применения» и «Побочные реакции»).

* В исследованиях в пробирке было показано , что цефтриаксон могут вытеснять билирубин из альбумина благодаря сыворотке, что приводит к возможному риску билирубина энцефалопатии у этих пациентов.

Перед внутримышечное цефтриаксон следует обязательно исключить наличие противопоказаний к применению лидокаина , если она используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности применения»), см. инструкции по медицинскому применению лидокаина, особенно противопоказаний).

Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Растворители, содержащие кальцию, такие как раствор звонка или раствор горячевца, не должны использоваться для восстановления лекарственного средства в флаконах или для дальнейшего разбавления пониженного раствора для внутривенного введения, поскольку может быть сформирован осадок. Цефтриаксона осадки солей кальция могут быть также образованы при смешивании с цефтриаксон kaltsiyvmisnymy инфузионных растворов в одной системе. Ceftriacone нельзя вводить одновременно с решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, в том числе растворы, содержащие кальция для длительных инфузий, таких как растворы парентерального питания с использованием системы Y-в форме Y. Тем не менее, остальные пациенты, за исключением новорожденных, растворов Ceftriacone и кальция, содержащие кальция, можно вводить последовательно, один после одного, если между инфузиями тщательно промыть систему совместимой жидкостью. В исследованиях и N vitro с использованием плазмы крови взрослых и новорожденных было показано, что новорожденные имеют повышенный риск формирования осаждения кальциевой соли цефтриаксона (см. Разделы «Способ применения и доза», «противопоказания», «Особенности Применение «, Неблагоприятные реакции», «Боковые реакции», «Несовместимость»).

Одновременное применение пероральных антикоагулянтов препарат может увеличить эффект витамина K антагониста и риск кровотечений. Целесообразно проверить международное нормализованное соотношение и правильно регулируют дозу антагониста в витаминах Кбана, так и после терапии цефтриаксона (см. Раздел «Побочные реакции»).

Существуют противоречивые данные о потенциальном увеличении токсического воздействия аминогликозидов на почку, когда они используются с цефалоспоринами. В таких случаях необходимо тщательно придерживаться рекомендаций для мониторинга уровня аминогликозидов (и функций почек) в клинической практике.

В исследовании in vitro , при использовании хлорамфеникола в сочетании с цефтриаксоном, антагонистические эффекты наблюдались. Клиническое значение этих данных неизвестно.

Не было случаев взаимодействия между цефтриаксонами и кальциевыми препаратами для перорального введения или взаимодействия между цефтриаксом для внутримышечного введения и кальциесодержащих препарата (для внутривенного или перорального введения).

Пациенты , которые используют цефтриаксон, возможные ложные положительные результаты испытаний Кумбса.

Цефтриаксон, как и другие антибиотики, может привести к ложно-положительный анализ результатов галактоземия.

Аналогичным образом , при определении глюкозы в моче с помощью nefermentnyh методы могут быть ложно-положительных результатов. По этой причине во время применения цефтриаксона уровень глюкозы в моче следует определить с использованием методов фермента.

Нарушения функции почек не наблюдались после сопровождения больших доз цефтриаксонов и мощных диуретиков (например, фуросемида).

Одновременное использование Probenecid не уменьшает вывод цефтриаксона.

Особенности приложения.

Ответ гиперчувствительности.

Как и во всех бета-лактамных антибиотиков, сообщили случаи серьезных реакций гиперчувствительности, иногда со смертельным исходом (см. Раздел «Побочные реакции»). В случае тяжелых реакций гиперчувствительности цефтриаксон должен немедленно прекратить и принимать соответствующие срочные меры. Перед началом лечения следует определить , есть ли у пациента в анамнезе тяжелые реакции гиперчувствительности к цефтриаксону, другим цефалоспоринам или другим типом бета-лактамных препаратов. Следует использовать с осторожностью цефтриаксона у пациентов с историей легкой гиперчувствительностью к другим препаратам бета-лактамных.

Зарегистрированные случаи серьезных побочных реакций кожи (синдром Стивенса-Джонсона или Лайелла синдром / токсический эпидермальный некролиз и реакции на препараты с эозинофилией и системными симптомами (DRESS)), которое может быть опасным для жизни или смертельным исходом, связанных с лечением цефтриаксон; Однако частота этих явлений неизвестна (см. Раздел «Побочные реакции»).

Взаимодействие с лекарственными средствами , содержащими кальций.

В преждевременных и пожертвованных младенцах менее 1 месяца существуют случаи формирования осадков кальциевой соли цефтриаксон в легких и почках со смертными последствиями. По крайней мере , один из этих пациентов вводили цефтриаксон и кальций в разное время и через различную внутривенную инфузионную систему. По имеющимся научным данным, зарегистрированных подтвержденных случаев внутрисосудистого образования осадков , чем у детей , которым вводилась цефтриаксона и kaltsiyvmisni растворы или любые другие препараты kaltsiyvmisni. В исследованиях в пробирке было показано , что грозит повышенный риск новорожденные соли кальция осаждается цефтриаксона по сравнению с другими возрастными группами.

При нанесении цефтриаксона пациентам любого возраста препарат не может быть смешиваться или вводить одновременно с любыми решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, даже с использованием различных инфузионных систем или введение препаратов на различные инфузионные участки. Проте пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції», «Фармакокінетика» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність препарату у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв'язку з альбуміном сироватки крові.

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі препарат (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі з летальними наслідками, були зареєстровані у період лікування препаратом як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої з застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на тлі застосування майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до такої, що загрожує життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також препарат може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибно-позитивні результати. Протягом застосування цефтриаксону рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності, проте потрібно контролювати концентрацію препарату в сироватці крові, оскільки швидкість виведення у таких пацієнтів може бути скорочена.

Натрій.

Кожен грам препарату містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовувати розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчокам'яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. У разі наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату.

Нирковокам'яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Реакція Яриша-Герксгеймера

Після закінчення лікування цефтриаксоном у деяких пацієнтів з інфекцією, спричиненою спірохетами, може виникнути реакція Яриша–Герксгеймера (JHR). Реакція зазвичай проходить самостійно, або може бути купована симптоматичним лікуванням. У випадку виникнення реакцій лікування антибіотиками припиняти не слід.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокрема у I триместрі, цефтриаксон можна застосовувати лише у випадках, якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.

Нижче наведені дози є загально рекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу із рекомендованого діапазону.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥50 кг), що потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова внутрішньом'язова доза 1–2 г препарату.

Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий, або попередня терапія була неефективною, препарат може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разова доза 500 мг внутрішньом'язово.

Сифіліс

Рекомендованими дозами є 500 мг – 1 г 1 раз на добу зі збільшенням дози до 2 г 1 раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

По 2 г 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Дітям з масою тіла від 50 кг слід застосувати звичайні дози для дорослих.

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг), що потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом'язова ін'єкція препарату у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, препарат може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загально рекомендованими дозами є 75–100 мг/кг (максимально 4 г) 1 раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

50–80 мг/кг 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Новонароджені віком 0–14 днів

Препарат протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим з постменструальним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом'язова ін'єкція цефтриаксону у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендованою дозою є 50 мг/кг 1 раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48–72 годин після зникнення симптомів пропасниці або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу у пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю у випадку, якщо функція нирок не порушена.

Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з порушеною нирковою функцією немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону в тому випадку, якщо функція нирок не порушена. Лише в разі ниркової недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищувати 2 г.

Пацієнтам, які знаходяться на діалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки і нирок

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб введення

Внутрішньом'язове введення

Препарат можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньом'язову ін'єкцію слід робити у центр відносно великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовувати в якості розчинника, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.

Внутрішньовенне введення

Препарат можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше, слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом'язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.

Розведення . З урахуванням необхідної дози слід визначити необхідну кількість флаконів. Для внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення додати рекомендований обʼєм розчину для розведення, вказаний у таблиці нижче, після чого добре cтрусити флакон до повного розчинення вмісту флакона.

Для внутрішньовенної інфузії додати 15 мл розчину для розведення та добре cтрусити до повного розчинення вмісту флакона.

Відбирати 15 мл отриманого розчину та додати до 25 мл рідини для розведення в інфузійному флаконі, щоб підготувати дозу пацієнта (доводячи до загального обʼєму 40 мл, як вказано у таблиці).

Розчин слід вводити шляхом внутрішньовенного введення, як описано в даному розділі

* Розчин цефтриаксону в лідокаїні не слід застосовувати внутрішньовенно

** 6 % інфузія: 30 г гідроксиетилкрохмалю, 4,5 г натрію хлориду, води для ін'єкцій до 500 мл.

10 % інфузія: 50 г гідроксиетилкрохмалю, 4,5 г натрію хлориду, води для ін'єкцій до 500 мл.

У разі застосування інших рідин для розведення слід перевірити сумісність з цефтриаксоном. Отриманий розчин має бути прозорим, вільним від сторонніх включень.

Діти.

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

При передозуванні може спостерігатися нудота, блювання, діарея. У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату у плазмі крові. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції.

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином:

дуже поширені (≥ 1/10);

поширені (≥ 1/100 < 1/10);

непоширені (≥ 1/1000 < 1/100);

рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000);

частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт ^b ; частота невідома ^a – суперінфекції ^b .

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома ^a – гемолітична анемія ^b , агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідома ^a – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості ^b , реакція Яриша–Герксгеймера ^b .

З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; частота невідома ^a – судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома ^a – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея ^b , рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома ^a – панкреатит ^b , стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома ^a – преципітати у жовчному міхурі ^b , ядерна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив'янка; частота невідома ^a – синдром Стівенса–Джонсона ^b , токсичний епідермальний некроліз ^b , багатоформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакція на ЛЗ з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) ^b .

З боку нирок та сечовидільної системи : рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома ^a – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату : непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома ^a – хибнопозитивні результати тесту Кумбса ^b , хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію ^b , хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози ^b .

^a На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеного розміру, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв'язку з цим вона характеризується як невідома.

^b Див. розділ «Особливості застосування».

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у пацієнтів у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів вочевидь нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 годин у холодильнику (2–8 °С).

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв'язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно із розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Упаковка.

По 1 флакону у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Cенс Лабораторіc Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності .

VI/51B, п/с № 2, Кожуванал, Пала, Коттаям – 686 573, Керала, Індія