Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

СЕРТИКАН табл. 0,75 мг блистер №60

Код товара: 79651

Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)

115 100,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

сентябрь

( Certican ^® )

Место хранения:

Активный ингредиент: Everolimus;

1 таблетка содержит 0,75 мг Eberolimus;

Вспомогательные вещества : бутилгидрокситолуол (E 321), стеарат магния, моногидрат лактозы, гипромелоза, кросс-отчет, безводная лактоза.

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физико-химические свойства:

Таблетки от белого до желтоватый, с перерывами, круглыми, плоскими, с боевым краем; 0,25 мг: гравировка «C» на одной стороне и «NVR» - с другой;

0,5 мг: гравировка «СН» на одной стороне и «NVR» - с другой;

0,75 мг: гравировка «кл» на одной стороне и «NVR» - с другой;

1,0 мг: гравировка «Cu» на одной стороне и «NVR» - с другой.

Фармакотерапевтическая группа. Выборочные иммунокусыпрессанты. ATH L04A A18 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Эверолимус, ингибитор пролиферации сигнала, обладает иммуносупрессивному эффектом, ингибируя пролиферацию Т-клеток, активируемых антигеном, и, следовательно, клональным увеличением, контролируемым межлейкинами специфическими Т-клетками, такими как интерлейкин-2 и интерлейкин-15. Эверолимус ингибирует внутриклеточную передачу сигнала, которая обычно приводит к пролиферации клеток в случае связывания этих факторов роста Т-клеток со своими рецепторами. Блокировка этого сигнала Everolimus вызывает подавление ячейки на сцене G ₁ -CELL COLCE.

На молекулярном уровне Everolimus образует комплекс с цитоплазматическим белком FKBP-12. В присутствии Everolimus фосфорилирование P70 S6-киназы подавляется, стимулирована фактором роста. Поскольку фосфорилирование киназы P70 S6 контролируется FRAP (также называемой MTOR), предполагается, что комплекс Everolimus-FkBP-12 связан и таким образом влияет на функцию FRAP. FRAP - основной регулирующий белок, который контролирует метаболизм клеток, рост и пролиферацию; Таким образом, нарушение функции FRAP приводит к ингибированию клеточного цикла, вызванного Eberolimus.

Следовательно, Everolimus отличается от циклоспорина путем действия. На доклинических моделях аллотренрансплантатов комбинация эверолимуса и циклоспорина была более эффективной, чем то или иное соединение отдельно.

Эффект Эверолимуса не ограничивается Т-клетками. Эверолимус полностью подавляет пролиферацию гематопоэтических и неядерных клеток, стимулируемых фактором роста, такими как сосудистые клетки гладких мышц. В результате пролиферации сосудистых клеток гладких мышц, стимулированных фактором роста, повреждены эндотелиальные клетки, что приводит к образованию неодроциклов, которые играют важную роль в патогенезе хронического отклонения. Доклинические исследования Эверолимуса показали ингибирование образования Neoinings на модели аорты крысы.

Фармакокинетика.

Поглощение. Пиковые концентрации Everolimus были достигнуты через 1-2 часа после использования пероральной дозы. Концентрация Eberolimus в крови пациентов подвергается трансплантации, пропорциональна дозы 0,25-15 мг. Относительная биодоступность дисперсной таблетки в сравнении
С биодоступностью обычного планшета составляет 0,90 (90% Ci 0,76-1,07), основываясь на
с соотношением AUC.

Эффект пищи. C _Max и Auc Everolimus уменьшились на 60% и 16% соответственно, когда таблетки были взяты с очень жирной пищей. Чтобы минимизировать изменчивость, SITIN следует принимать или во время еды, или между приемами пищи.

Распределение. Коэффициент, который отражает отношение концентрации Eberolimus в крови
и концентрации в плазме крови, которая зависит от диапазона концентрации 5-5000 нг / мл, составляет от 17% до 73%. Связывание белков плазмы крови составляет около 74% у здоровых добровольцев и у пациентов с умеренной печеночной недостаточностью. Объем распределения, связанный с терминальной фазой (VZ / F) у пациентов, подвергающихся почечной трансплантации,
342 ± 107 литров.

Метаболизм. Эверолимус представляет собой субстрат для CYP3A4 и P-Glycoprotein. После приема внутрь это главная циркуляция в компоненте крови. Шесть основных метаболитов эверолимуса были обнаружены в крови человека, в том числе три моногидроксилированных метаболита, два метаболита с открытым гидролитическим кольцом и сопряженным фосфатидилхолином Carriagrimum. Эти метаболиты также были обнаружены у животных в исследованиях токсичности и имеют примерно в 100 раз меньше активности, чем его собственные эвелолимусы. Таким образом, считается, что большая часть общей фармакологической активности Eberolimus обусловлена исходным материалом.

Разведение. После одноразового применения радиоизотопа эверолимуса у пациентов, подвергающихся трансплантации и получению циклоспорина, основная часть радиоактивности (80%) была обнаружена в фекалиях, и только небольшая часть (5%) выводилась с мочой. Остатки препарата не были обнаружены ни в моче, ни в фекалиях.

Фармакокинетика гомеостаза. Фармакокинетические параметры в случае Everolimus
2 раза в день и циклоспорин в виде микроэмульсий были сопоставимы с пациентами, которые претерпели трансплантацию почек, а пациенты, которые претерпели трансплантацию сердца. Главнаяостаз был достигнут в 4-й день с 2-3 раза накапливаться в уровне крови по сравнению с влиянием после первой дозы. T _MAX достигнут через 1-2 часа после дозы. При получении дозы 0,75 мг 2 раза в день C _Max был в среднем 11,1 + 4,6 нг / мл, и AUC был
В среднем 75 + 31 нг / мл. При нанесении дозы 0,75 мг 2 раза в день минимальные уровни
В крови (с _мин ) к использованию доз составляли в среднем 4,1 + 2,1 нг / мл. Действие Everolimus оставалось стабильным в течение 1 года после трансплантации. _Cin по существу коррелировало
С AUC, создавая коэффициент корреляции от 0,86 до 0,94. По результатам анализа фармакокинетических параметров пациентов после перорального введения, клиренс препарата (CL / F) составлял 8,8 л / ч (вариации между больными - 27%), а центральный объем распределения (VC / F) был 110 литров (вариации между пациентами - 36%). Остаточная изменчивость
В концентрациях препарата в крови составили 31%. Период полураспада - 28 ± 7 часов.

Фармакокинетика по специальным группам пациентов

Нарушение функции печени. У 6 пациентов с нарушением функции печени печени (класс a согласно классификации детей), средняя AUC эверолимуса составляла в 1,6 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией печени. В двух независимых исследованиях групп 8 и 9 пациентов с нарушением функции печени умеренной степени (класс C по Child-Pew, среднее значение AUC было 2,1 и в 3,3 раза выше. У 6 пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс C по классификации Childa-Pew) среднее значение AUC было в 3,6 раза выше. Средние периоды периода полувыведения с незначительными, умеренными и тяжелыми расстройствами печени составляли 52, 59 и 78 часов соответственно.

Нарушение функции почек. Нарушение функции почек у пациентов после трансплантации (четкий диапазон; _11-107 мл / мин) не влиял на фармакокинетические параметры Eberolimus.

Применение в педиатрии. CL / F Everolimus в значительной степени увеличился в зависимости от возраста пациента (от 1 до 16 лет), площадь поверхности тела (0,49-1,92 м ² ) и массы тела (11-77 кг). GomeoStasis CL / F составлял 10,2 ± 3,0 л / ч ² , а период полураспада составляет 30 ± 11 часов. 19 пациентов с детства (от 1 до 16 лет) с почечной трансплантацией de Novo использовали диспергированные последовательные таблетки в дозе 0,8 мг / м ² (максимум 1,5 мг) 2 раза в день одновременно с циклоспорином в форме микроэмульсия. В этой категории пациентов AUC Everolimus достиг 87 ± 27 нг / мл и был таким взрослым, который использовал 0,75 мг препарата 2 раза в день. Стационарные минимальные уровни (C ₀ ) составляли 4,4 ± 1,7 нг / мл.

Пациенты пожилых людей. Граничное снижение CL перорально используемого эверолимуса до 0,33% в год оценивалась у взрослых (исследуемый возрастной диапазон составлял 16-70 лет). Модификация дозы не требуется.

Этническая принадлежность. Согласно анализу фармакокинетических показателей населения, оформление препарата после перорального введения (Cl / F) было (в среднем) на 20% выше у пациентов с неправительственными гонками, которые подвергались трансплантации.

Зависимость «актуальная реакция». Средняя минимальная концентрация Everolimus (C ₀ ) в течение 6 месяцев после трансплантации зависела от частоты случаев, подтвержденных биопсией острого отторжения и тромбоцитопении у пациентов, которые подвергались почечной трансплантации (см. Таблицу 1).

У получателей прививки печени не было никакой очевидной связи между минимальными концентрациями эверолимуса и клинических явлений.

Таблица 1

Почечная трансплантация
Минимум. Уровень (C ₀ ) (NG / ML)	£ 3,4.	3.5-4.5.	4.6-5.7.	5,8-7,7.	7,8-15,0.
Отсутствие отклонения.	68%	81%	86%	81%	91%
Тромбоцитопения (<100 х 10 ⁹ / л)	10%	9%	7%	14%	17%
Трансплантация сердца
Минимум. Уровень (C ₀ ) (NG / ML)	£ 3,5.	3,6-5,3.	5,4-7,3.	7.4-10.2.	10,3-21,8.
Отсутствие отклонения.	65%	69%	80%	85%	85%
Тромбоцитопения (<75 х 10 ⁹ / л)	5%	5%	6%	8%	9%

Клинические характеристики.

Индикация.

Трансплантация почек и сердца

Профилактика отторжения трансплантата у взрослых пациентов с низким и умеренным иммунологическим риском после аллогенной почечной трансплантации или сердца. Солнечный должен использоваться в сочетании с микроэмульсией циклоспорина и кортикостероидами. Необходимый постоянный мониторинг терапевтических концентраций с измерением уровней эберолимуса и циклоспорина в крови.

Противопоказание.

Солнечный противопоказан пациентам с известной гипочувствительностью к Эверолимусу, Сылумусу или к любому из вспомогательных веществ. Индукционная анти-лимфоцитарная иммуноглобулина противопоказана, если препарат показан для трансплантации сердца.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Эверолимус метаболизируется в основном в печени и в некоторой степени - в кишечной стенке под действием CYP3A4-изонциима. Это также субстрат для системы удаления многих лекарств, P-Glycoprotein (PGP). Следовательно, лекарства, которые влияют на CYP3A4 и / или PGP, могут повлиять на поглощение Eberolimus и его дальнейшего выхода.

Параллельное лечение сильными ингибиторами CYP3A4 и / или индукторов не рекомендуется. Ингибиторы PGP могут снизить вывод Eberolimus из клеток кишечника и повысить концентрацию эберолимуса в крови. In vitro Everolimus был конкурентным ингибитором CYP3A4 и CYP2D6, что потенциально увеличивает концентрацию лекарственных средств, которые метаболизируются этими ферментами. Таким образом, следует соблюдение предосторожности после использования одновременного использования Everolimus с субстратами CYP3A4 и CYP2D6, которые имеют узкий терапевтический индекс. Все исследования взаимодействия in vivo проводились без одновременного использования циклоспорина.

Виды взаимодействий наблюдаются, в результате чего сопровождающее приложение не рекомендуется

Рифампицин (индуктор CYP3A4). Предварительное лечение здоровых добровольцев с множественными дозами рифампицина привело к увеличению клиренса EVEROLIMUS примерно в 3 раза и снижению C _Max на 58% и AUC на 63% после одноразового применения синтан.

Кетоконазол (ингибитор CYP3A4). Предварительное обращение со здоровыми добровольцами множественными дозами кетоконазола привело к увеличению C _Max Everolimus в 3,9 раза и AUC 15 раз после одноразового применения синтана.

Ожидаемые виды взаимодействия, в результате чего сопровождающее приложение не рекомендуется

Мощные ингибиторы / индукторы CYP3A4. Совместимое использование SIP3A4 с мощными ингибиторами и / или индукторами CYP3A4 (например, итраконазол, кариконазол, кларитромицин, талитромицин, ритонавир и / или рифампицин, рифабутин).

Типы взаимодействий, наблюдаемые для учета

Взаимодействует, которые влияют на использование Sitan

Циклоспорин (ингибитор CYP3A4 / PGP). Биодоступность Everolimus значительно увеличилась с совместимым приложением с циклоспорином. При исследовании одной дозы препарата, используемого здоровыми добровольцами, циклоспорин в виде микроэмульсии (Sandimun Neural®) увеличил AUC Earololimus на 168% (диапазон 46-365%) и C _Max на 82% (диапазон 25- 158%) по сравнению с такими на применении только Eberolimus. В случае изменения дозы циклоспорина может потребоваться доза Eberolimus.

Эритромицин (ингибитор CYP3A4). Предварительное обращение со здоровыми добровольцами множественными дозами эритромицина увеличилось C _Max Everolimus в 2 раза и AUC - 4,4 раза после одного использования синтана.

Verapamil (ингибитор CYP3A4). Предварительная обработка здоровых добровольцев несколькими дозами Verapamil увеличила C _Max Everolimus в C _Max в 2,3 раза и AUC - 3,5 раза.

Взаимодействует, которые влияют на использование других лекарств

Циклоспорин (ингибитор CYP3A4 / PGP). Если циклоспорин в виде микроэмульсии используется в совместимости с Sello, может потребоваться небольшое снижение дозы циклоспорина (9-20%) для достижения рекомендуемых минимальных уровней циклоспорина (C ₀ ).

Октелотид. Одновременное использование Everolimus из депо октареотида увеличилось C _Min octreotide при среднем геометрическом соотношении на 1,47 раза / плацебо.

Аторвастатин (субстрат CYP3A4) и правезстатин (подложка PG). Одноразовое применение ситина со здоровыми добровольцами одновременно с аторвастатином или PR гуаратином не повлияло на фармакокинетатин, правестатин и эбелолиму, а также об общей биореактивности GMG-COA редуктазы в плазме крови. Однако эти результаты не могут быть экстраполированы для других ингибиторов GMG-COA Reductase.

Пациенты, используемые ингибиторами GMG-COA, редуктазы и / или фибраты, должны контролироваться, поскольку возможна развитие рабдомиолиза и других побочных эффектов.

Мидазолам ( CYP3A4A Субстрат). В двухказативном перекрестке фиксированной последовательности взаимодействия в последовательности 25 здоровых добровольцев, оральная доза 4 мг Мидазолама использовалась в период 1. В период 2 они использовали Eberolimus 10 мг один раз в день в течение 5 дней и Одноразовая доза 4 мг Мидазолама с последней дозой звездочки. C _Max Midazolam увеличился в 1,25 раз (90% ди, 1.14-1.37), и AUC∞ увеличился в 1,30 раза (1,22-1,39). Период полураспада Мидазолама оставался без изменений. Это исследование показало, что Everolimus является слабой ингибитором CYP3A4.

Другие возможные взаимодействия.

Умеренные индукторы CYP3A4. Индукторы CYP3A4 (например, DryVrobia , антиконвульсы, карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, анти-ВИЧ-препараты : ифавиренц, неверапин) могут увеличить метаболизм эвелолимуса и уменьшить уровень эберолимуса в крови.

Умеренные ингибиторы CYP3A4 и PGP (например , противогрибковые агенты (флуконазол), макролидные антибиотики (эритромицин), кальциевые трубчатые блокировщики (верапамил, NiCardypin, Diltiazem); ингибиторы протеазы (нельпинвир, инвинвир, ампренвир) могут увеличить уровни Eberolimus в крови.

Ингибиторы PGP. Ингибиторы PGP могут уменьшить высвобождение эверолимуса из клеток гастроинтестаналина и повысить его уровень в крови.

CYP3A4 и CYP2D6 субстраты. In vitro , Everolimus был конкурентным ингибитором CYP3A4 и CYP2D6, что потенциально увеличивает концентрацию лекарств, метаболизируемых этими ферментами. Таким образом, следует соблюдение предосторожности после использования одновременного использования Everolimus с субстратами CYP3A4 и CYP2D6, которые имеют узкий терапевтический индекс. Все исследования взаимодействия in vivo проводились без одновременного использования циклоспорина.

Ингибиторы ACE. Сопровождающее использование ингибиторов SIPTAN и ACE может увеличить риск угроза ангионеротического отека.

Взаимодействие препарата с едой / напитками. Грейпфрут и сок грейпфрута влияют на активность цитохрома P450 и PGP, поэтому его использование следует избегать.

Вакцинация. Иммунодепрессанты могут повлиять на соответствующую реакцию вакцинации, поэтому вакцинацию, выполняемое во время лечения автономией, может быть менее эффективной. Использование живых вакцин следует избегать.

Особенности приложения.

Иммуносупрессия

Существуют ограниченные данные об использовании Siply без ингибитора кальцинерина (ICN), в частности циклоспорина или траворума. Увеличение риска острого отказа от пациентов наблюдалось у пациентов, которые перестали получать ICN по сравнению с теми, которые продолжали принимать ICN.

В клинических испытаниях Ситин использовался одновременно с микроэмульсией циклоспорина или традорума, базиликсимаб и кортикостероидами. Адекватные исследования использования Solginal в сочетании с другими иммунодепрессантами, за исключением указанных не проводится.

Адекватные исследования использования сикры с высоким иммунологическим риском пациентов на риск не были проведены.

Получатели почечных трансплантатов в холодной ишемии> 40 часов, положительный кросс-маркер Т-клеток с определенным переливанием доноров был исключен из клинических испытаний. Пациенты с панельным реактивным антителом (PRA)> 20% не были включены в клинические испытания в сердечных трансплантатах. В обоих показаниях пациенты были исключены, если у них была трансплантация нескольких твердых органов (в том числе более одной почки), если бы они имели предварительную трансплантацию органа или если бы они были приемником AVA-несовместимых органов. Иммунологический риск у пациентов, которые не были исключены из испытаний, согласно вышеуказанным критериям, считалось небольшим.

Трансплантация сердца : противопоказание индукционного анти-лимфоцитарного иммуноглобулина

Индукция анти-лимфоцитарного иммуноглобулина с сопроводительным использованием серийного / циклоспорина / стероида противопоказано. У клінічному дослідженні за участю пацієнтів, яким проводилась трансплантація серця (дослідження A2310), істотно підвищений рівень смертності і захворюваності на серйозні інфекції спостерігався протягом перших трьох місяців після трансплантації в підгрупі пацієнтів, які отримували індукційну терапію з застосуванням анти-Т-лімфоцитарного імуноглобуліну і еверолімусу (ЕВР), в порівнянні з активною контрольною групою, в якій вводився мофетилу мікофенолат (ММФ). Зростання смертності було особливо помітним у пацієнтів, госпіталізованих до трансплантації і яким була потрібна допоміжна шлуночкова система (VAD) (смерть при застосуванні ЕВР 5/9 (55.6%) порівняно з ММФ 1/14 (7,1%)). Незалежно від функції нирок, смертність була значно більшою при застосуванні еверолімусу в порівнянні з мікофенолатом у підгрупі анти-Т-лімфоцитарного імуноглобуліну. Однак у пацієнтів з порушеною функцією нирок (ШКФ < 40 мл/хв) частка смертей була особливо високою, майже 30% (смерть при застосуванні ЕВР - 6/21 (28,6%) порівняно з ММФ 2/20 (10%)).

Серйозні і опортуністичні інфекції

Пацієнти, які застосовують імунодепресанти, у тому числі Сертикан, мають підвищений ризик опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних і протозойних). Повідомлялося також про летальні інфекції і сепсис у пацієнтів, що отримували Сертикан.

Серед опортуністичних інфекцій, до яких можуть бути схильні пацієнти, які застосовують імунодепресанти, є поліомавірусні інфекції, серед них: BK-вірусасоційована нефропатія, що може призвести до втрати трансплантата нирки, і JC-вірусасоційована прогресуюча розсіяна лейкоенцефалопатія (PML), що може мати летальний наслідок. Ці інфекції часто пов'язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням, що повинні враховувати лікарі при диференційній діагностиці пацієнтів з ослабленим імунітетом і погіршенням функції нирок або неврологічними симптомами.

У клінічних дослідженнях Сертикану протимікробна профілактика пневмонії, спричиненої Pneumocystis jiroveci (carinii) , і цитомегаловірусу (ЦМВ) була рекомендована після трансплантації, особливо у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику опортуністичних інфекцій.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушенням функції печінки необхідно ретельно контролювати мінімальні рівні еверолімусу у крові (C ₀ ) та рекомендується коригування дози еверолімусу.

Взаємодія з потужними інгібіторами, індукторами CYP3A4

Сумісне застосування Сертикану з вираженими інгібіторами CYP3A4 (наприклад з такими, як кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, кларитроміцин, телітроміцин, ритонавір) та індукторами CYP3A4 (наприклад з рифампіцином, рифабутином) не рекомендується, якщо користь не перевищує ризик.

Моніторинг мінімальних рівнів еверолімусу у цілісній крові (С ₀ ) рекомендується протягом, одночасного застосування індукторів або інгібіторів CYP3A4, а також після закінчення їх застосування.

Лімфоми та інші злоякісні новоутворення

У пацієнтів, які застосовують імуносупресанти, включаючи Сертикан, можливий підвищений ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри. Передбачається, що абсолютний ризик скоріше пов'язаний із тривалістю та інтенсивністю імуносупресії, ніж із застосуванням певного лікарського засобу. Пацієнтам необхідно регулярно обстежуватися на наявність новоутворень шкіри, рекомендовано обмежувати вплив сонячного світла та ультрафіолетових променів, слід використовувати відповідний сонцезахисний крем.

Гіперліпідемія

Сумісне застосування Сертикану і мікроемульсії циклоспорину пацієнтам, які перенесли трансплантацію, було пов'язано зі збільшенням рівня холестерину і тригліцеридів у сироватці крові, що може потребувати відповідного лікування. У пацієнтів, яким призначено Сертикан, потрібно контролювати рівень ліпідів і у разі необхідності провести терапію, що включає препарати, які знижують рівень ліпідів, і призначити відповідну дієту. Для пацієнтів із наявною гіперліпідемією перед початком імуносупресивної терапії, включаючи Сертикан, слід зважити потенційну користь від лікування препаратом і можливий ризик. Так само необхідно ще раз зважити користь і ризик продовження терапії Сертиканом для хворих із тяжкою стійкою гіперліпідемією.

У пацієнтів, які застосовують Сертикан у поєднанні з інгібітором ГМГ-КоА-редуктази і/або фібратом, слід контролювати можливий розвиток рабдоміолізу та інших побічних ефектів, як описано у відповідній інформації про призначення цих лікарських засобів.

Ангіоневротичний набряк

Застосування Сертикану і інгібіторів АПФ часто було пов'язане із розвитком набряку Квінке.

Нефротоксичність

Застосування препарату із високими дозами циклоспорину підвищує ризик виникнення порушень функції нирок, тому необхідне зниження дози циклоспорину, який застосовують
у комбінації з Сертиканом для профілактики порушень функції нирок.

Регулярний моніторинг функції нирок рекомендується всім пацієнтам. Слід мати на увазі, що у пацієнтам із підвищеним рівнем креатиніну у сироватці крові буде потрібна відповідна модифікація режиму імуносупресії. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні з іншими препаратами, які негативно впливають на функцію нирок.

Протеїнурія

Застосування Сертикану з циклоспорином у пацієнтів із нирковим трансплантатом de novo може супроводжуватися посиленням протеїнурії. Ризик збільшується при підвищені рівнів еверолімусу в крові. У пацієнтів із нирковим трансплантатом при слабо вираженій протеїнурії під час проведення підтримуючої терапії імунодепресантами, включаючи інгібітор кальциневрину, були повідомлення про збільшення рівня протеїнурії, коли замість ІКН призначали Сертикан. При припиненні застосування Сертикану та поверненні до застосування ІКН відмічалася зворотна реакція. У пацієнтів, які застосовують Сертикан, необхідно контролювати рівень протеїнурії.

Тромбоз ниркового трансплантата

Були повідомлення про збільшення ризику виникнення тромбозу артерій та вен нирки, що призводив до відторгнення трансплантата. Це явище найчастіше спостерігалось протягом перших 30 днів після трансплантації.

Ускладнення при загоєнні ран

Сертикан, як і інші інгібітори mTOR, може послаблювати процес загоєння ран та призводити до таких ускладнень після трансплантації, як розходження краю рани, накопичення рідини, ранова інфекція, при яких може буде потрібне додаткове хірургічне втручання.

Найбільш часто повідомлялося про лімфоцеле у реципієнтів ниркового трансплантата із тенденцію переважання у пацієнтів з більш високим індексом маси тіла.

Перикардіальний і плевральний випіт

Частота перикардіального і плеврального випоту підвищена у реципієнтів серцевого трансплантата; ці явища відбуваються здебільшого протягом 30 днів (більше 75% випадків).

Чоловіче безпліддя

В медичній літературі повідомляється про оборотну азооспермію і олігоспермію у пацієнтів, які застосовували інгібітори mTOR. Доклінічні токсикологічні дослідження показали, що еверолімус може зменшити сперматогенез. Чоловіче безпліддя слід розглядати як потенційний ризик при тривалій терапії Сертиканом.

Тромботичні мікроангіопатичні розлади

При одночасному застосуванні Сертикану та інгібітора кальциневрину (ІКН) може підвищуватися ризик виникнення ІКН-індукованого гемолітико-уремічного синдрому / тромботичної тромбоцитопенічної пурпури / тромботичної мікроангіопатії.

Порушення обміну речовин/ непереносимість допоміжних речовин

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або з синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей препарат.

Сумісне застосування Сертикану та АСЕ-інгібіторів часто призводило до виникнення ангіоедеми.

Інтерстиціальні захворювання легенів

Випадки інтерстиціального захворювання легенів, тобто інтрапаренхіматозного запалення легенів (пневмонії) та/або фіброзу неінфекційної етіології, деякі зі летальним наслідком, спостерігалися у хворих, які отримували рапаміцин або його похідні, у тому числі Сертикан. Діагноз інтерстиціальний полікістоз легень (ILD) необхідно диференціювати у пацієнтів із симптомами інфекційної пневмонії, яка не піддається лікуванню антибіотиками, але інфекційні, неопластичні та інші немедикаментозні причини були виключені при проведенні відповідних обстежень. Стан пацієнтів, як правило, покращувався після відміни Сертикану та/або при призначенні глюкокортикоїдної терапії. Проте також відзначались летальні випадки.

Нові випадки цукрового діабету

При застосуванні Сертикану спостерігалося збільшення ризику виникнення цукрового діабету після трансплантації. Тому слід контролювати концентрацію глюкози у крові пацієнтів, які застосовують Сертикан.

Вакцинація

Імуносупресанти можуть впливати на відповідну реакцію на щеплення, тому вакцинація, проведена під час лікування Сертиканом, може бути менш ефективною. Застосування живих вакцин слід уникати.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не існує адекватних даних щодо застосування Сертикану у період вагітності. Потенційний ризик не встановлений. Сертикан не можна призначати у період вагітності, якщо потенційна користь для вагітної не перевищує потенційний ризик для плода. Жінок репродуктивного віку необхідно проінформувати про те, що їм слід використовувати ефективні методи контрацепції під час терапії Сертиканом і протягом 8 тижнів після припинення лікування.

Невідомо, чи проникає еверолімус у грудне молоко. Тому на період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати
з іншими механізмами не проводилися.

Спосіб застосування та дози.

Лікування Сертиканом має проводити в умовах стаціонару лише лікар, у якого є досвід імуносупресивної терапії і лікування пацієнтів після трансплантації органів і який має доступ до контролю рівнів еверолімусу у цілісній крові.

Дорослі . Добову дозу Сертикану слід призначати перорально, розподіливши на 2 прийоми
(2 рази на добу). Сертикан слід приймати або з їжею, або між прийомами їжі, в один і той же самий час, що й циклоспорин (у вигляді мікроемульсії) або такролімус.

Сертикан призначений лише для перорального застосування.

Таблетки Сертикану слід ковтати цілими, запиваючи 1 склянкою води.

Для пацієнтів, які отримують Сертикан, може бути необхідним коригування дози, що залежить від досягнутих рівнів еверолімусу у крові, переносимості, індивідуальної відповідної реакції, зміни у супутньому лікуванні і клінічній картині. Коригування дози можна здійснювати з
4-5-денними інтервалами (див. «Моніторинг терапевтичних концентрацій»).

Доза 3 мг протипоказана, оскільки різні дослідження показали підвищення смертності при її застосуванні.

Трансплантація нирки і серця. Рекомендована початкова доза препарату становить 0,75 мг двічі на день та повинна застосовуватися якомога швидше після трансплантації. Цільовий мінімальний рівень складає 3-8 нг/мл.

Пацієнти негроїдної раси . Частота підтверджених біопсією випадків гострого відторгнення трансплантата була значно вищою у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Дотепер дані про ефективність і безпеку препарату обмежені, аби дати певні рекомендації щодо лікування еверолімусом пацієнтів негроїдної раси.

Діти. Достатні дані щодо застосування Сертикану для лікування дітей відсутні, щоб підтвердити його призначення пацієнтам цієї вікової групи. Однак існує обмежена інформація про пересадження нирки у дітей.

Пацієнти літнього віку (≥65 років). Клінічний досвід застосування препарату пацієнтам віком понад 65 років обмежений. Однак немає очевидних розходжень у фармакокінетиці еверолімусу у пацієнтів 65-70 років і старших у порівнянні з фармакокінетикою у пацієнтів більш молодого віку.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Коригування дози не потрібне.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів із порушенням функції печінки необхідно ретельно контролювати рівні еверолімусу у цілісній крові (С ₀ ). Пацієнтам із печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня (клас А за класифікацією Чайлда-П'ю) дозу слід зменшити приблизно до двох третин нормальної дози. Для пацієнтів із печінковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня (клас В або С за класифікацією Чайлда-П'ю) дозу необхідно зменшити приблизно до половини нормальної дози. Подальше титрування дози має ґрунтуватися на моніторингу терапевтичних концентрацій.

Моніторинг терапевтичних концентрацій. Рекомендується контроль терапевтичного рівня еверолімусу у цілісній крові. Згідно з даними аналізу «вплив-ефективність і вплив-безпека», пацієнти, у яких мінімальний рівень еверолімусу у цілісній крові (С ₀ ) досягав > 3 нг/мл, мали нижчу частоту підтвердженого біопсією гострого відторгнення як ниркового, так і серцевого трансплантата. Рекомендована верхня межа терапевтичного діапазону не повинна перевищувати 8 нг/мл. Доза понад 12 нг/мл не досліджувалася. Описані вище рекомендовані діапазони еверолімусу ґрунтуються на даних, отриманих методами рідинної хроматографії і тандемної мас-спектрометрії.

Особливо важливо контролювати концентрації еверолімусу у крові пацієнтів із печінковою недостатністю; при одночасному застосуванні виражених індукторів CYP3A4 або інгібіторів, а також після закінчення їх застосування; при істотному зниженні дози циклоспорину або припиненні його застосування.

Оптимально, щоб корекція дози Сертикану здійснювалася на підставі більш ніж одного вимірювання мінімальної концентрації (С ₀ ), проведеного не раніше ніж через 4-5 днів після останньої зміни дози. У пацієнтів з печінковою недостатністю коригування дози має ґрунтуватися на 2 послідовних вимірюваннях мінімального рівня, з урахуванням тривалого періоду напіввиведення еверолімусу. Оскільки циклоспорин взаємодіє з еверолімусом, рівні еверолімусу можуть знижуватися при зменшенні дози циклоспорину (тобто мінімальна концентрація (С ₀ ) < 50 нг/мл).

Рекомендовані дози циклоспорину при трансплантації нирок. Сертикан не слід застосовувати протягом тривалого часу одночасно з високими дозами циклоспорину. Внаслідок зниження дози циклоспорину у пацієнтів із нирковим трансплантатом, які застосовують Сертикан, поліпшується функція нирок. Терапію Сертиканом та зменшення дози циклоспорину і стероїдів потрібно починати одразу після трансплантації нирки. Сертикан не слід застосовувати одночасно з високими дозами циклоспорину. У ході дослідження A2309 середня початкова доза циклоспорину становила 5,21 ± 2,72 мг/кг/добу. В подальшому дозу коригували до досягнення рекомендованого цільового рівня циклоспорину в крові (див. таблицю 2) з поступовим зниженням до середньої дози 1,49 ± 0,68 мг/кг/добу і середнього мінімального рівня циклоспорину в крові 55 ± 38 нг/мл до 12-го місяця.

Таблиця 2.

Рекомендований діапазон мінімальних рівнів циклоспорину в крові у пацієнтів, що приймають Сертикан

Препарат	1-й місяць	2-3-й місяць	4-5-й місяць	6-12-й місяць
Циклоспорин C ₀ (нг/мл)	100-200	75-150	50-100	25-50

Якщо скорочення впливу циклоспорину призводить до ознак відторгнення трансплантата, слід переглянути доцільність подальшого лікування Сертиканом.

Перед зменшенням дози циклоспорину необхідно встановити, що рівноважна мінімальна концентрація еверолімусу у цілісній крові (С ₀ ) ≥ 3 нг/мл.

Існують обмежені дані відносно дози Сертикану, яку застосовують для підтримуючої терапії мінімальної концентрації циклоспорину нижче 50 нг/мл або рівнем C ₂ , нижчим за 350 нг/мл.

Рекомендовані дози циклоспорину при трансплантації серця. Пацієнти, які перенесли трансплантацію серця, у підтримуючій фазі лікування повинні одержувати зменшену дозу циклоспорину як допустиму дозу з метою поліпшення ниркової функції
(див. таблицю 3). У пацієнтів, які перенесли трансплантацію серця, доза циклоспорину може грунтуватися на мінімальних рівнях циклоспорину у крові, вказаних у таблиці 3.

Таблиця 3.

Трансплантація серця: Рекомендовані мінімальні рівні циклоспорину у пацієнтів, що приймають Сертикан

Препарат	1-й місяць	2-й місяць	3-4 місяць	5-6 місяць	7-12 місяць
Циклоспорин C0 (нг/мл)	200-350	150-250	100-200	75-150	50-100

Рекомендується продовжувати дотримуватися знижених мінімальних рівнів циклоспорину (C ₀ ) 50-100 нг/мл під час застосування його у комбінації з Сертиканом протягом 12-місячного періоду лікування. Проте дані щодо пацієнтів з трансплантацією серця, що продовжували цей режим лікування більш ніж 12 місяців, наразі обмежений.

Рівні циклоспорину слід ретельно контролювати для забезпечення їх відповідності рекомендованому діапазону для зниження ризику нефротоксичності.

Пацієнти, у яких раніше ризик відторгнення трансплантата попереджує титрування до зниження рівня циклоспорину в крові зазнають підвищеного ризику нефротоксичності. У таких випадках слід переглянути доцільність подальшого лікування Сертиканом з урахуванням інших видів терапії.

Перед зменшенням дози циклоспорину необхідно встановити, що рівноважний мінімальний рівень еверолімусу в крові (C ₀ ) становить ≥ 3 нг/мл.

Діти. Адекватні дані щодо застосування Сертикану для лікування дітей відсутні.

Передозування.

Дані про передозування дуже обмежені. Відомо про одне випадкове застосування 1,5 мг еверолімусу 2-річною дитиною, але ніякі побічні дії не спостерігалися. Одноразові дози до

25 мг, які застосовували пацієнтам після трансплантації, добре переносилися.

Загальні підтримуючі заходи необхідно проводити в усіх випадках передозування.

Побічні реакції.

Сертикан у комбінації з циклоспорином вивчали в п'яти дослідженнях у реципієнтів ниркового трансплантата, загалом 2497 пацієнтів і у трьох дослідженнях у реципієнтів трансплантата серця, загалом 1531 пацієнт (вибірка «всі пацієнти, що почали отримувати лікування»).

Крім того, Сертикан у комбінації з такролімусом вивчали в одному дослідженні, яке включало 719 реципієнтів трансплантата печінки (вибірка «всі пацієнти, що почали отримувати лікування»).

Частоту побічних реакцій, наведених нижче, було визначено з аналізу випадків, які спостерігалися протягом 12 місяців у багатоцентрових рандомізованих контрольованих дослідженнях, що вивчали застосування Сертикану в комбінації з інгібіторами кальциневрину і кортикостероїдами реципієнтам трансплантата. Всі дослідження включали групу лікування без Сертикану на основі стандартної терапії ІКН.

Далі подано побічні реакції, що можливо або ймовірно пов'язані з Сертиканом і спостерігалися в клінічних дослідженнях фази III. Якщо не вказано інше, ці розлади були виявлені з підвищеною частотою у дослідженнях фази III, в яких порівнювали Сертикан зі стандартними схемами терапії без Сертикану. Профіль побічних реакцій є відносно постійним при всіх показаннях після трансплантації. Його складено відповідно до стандартних класів органів за MedDRA.

Побічні явища наведені відповідно до частоти виникнення: дуже часто > 1/10, часто > 1/100 і < 1/10, іноді > 1/1000 і < 1/100, рідко > 1/10000 і < 1/1000, дуже рідко < 1/10000.

Інфекції та інвазії.

Дуже часто: вірусні, бактеріальні і грибкові інфекції (63,1%), інфекції верхніх дихальних шляхів (24,8%), інфекції сечовивідних шляхів (24,8%; часто при трансплантації серця), інфекції нижніх дихальних шляхів, у тому числі пневмонія (12,9%; часто при трансплантації нирки).

Часто: сепсис, ранева інфекція.

Новоутворення.

Часто: злоякісні або невизначені пухлини, пухлини шкіри.

Нечасто: лімфоми, лімфопроліферативні розлади.

Кров і лімфатична система.

Дуже часто: анемія / еритропенія (41,9%), лейкопенія (15,8%), тромбоцитопенія (11,1%).

Часто: панцитопенія, тромботично-мікроангіопатичні розлади (тромботична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітичний уремічний синдром, тромботичні мікроангіопатії).

Ендокринні порушення.

Нечасто: гіпогонадизм у чоловіків (знижений рівень тестостерону, підвищення фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів).

Порушення обміну речовин і харчування.

Дуже часто: гіперліпідемія (холестерол і тригліцериди) (52,2%).

вперше діагностований цукровий діабет (21,2%), гіпокаліємія (12,9%).

Психічні розлади

Дуже часто: безсоння (26,9%), тривожність (15,1%).

Порушення з боку нервової системи

Дуже часто: головний біль (28,0%).

Серцеві порушення.

Дуже часто: перикардіальний випіт (при трансплантації серця) (39,8%).

Часто: тахікардія.

Судинні порушення.

Дуже часто: артеріальна гіпертензія (46,2%), венозна тромбоемболія (12,2%).

Часто: лімфоцеле, носова кровотеча, тромбоз трансплантата нирки.

Рідко: лейкоцитокластичний васкуліт*.

Порушення з боку дихальної, торакальної і медіастинальної системи.

Дуже часто: плевральний випіт (25,4%; часто при трансплантації нирки), кашель (20,4%; часто при трансплантації нирки), задишка (16,8%; часто при трансплантації нирки).

Часто: пневмонія.

Нечасто: інтерстиціальна хвороба легень.

Рідко: легеневий альвеолярний протеїноз*.

Порушення з боку травної системи.

Дуже часто: запор, абдомінальний біль (18,4%), діарея (19,2%), нудота (29,6%),
блювання (14,6%).

Часто: орофарингеальний біль, панкреатит, стоматит/виразки в ротовій порожнині.

Порушення функції печінки і жовчного міхура.

Нечасто: неінфекційний гепатит, жовтяниця.

Шкіра і підшкірна тканина.

Часто: акне, висип.

Рідко: еритродермія*.

Порушення з боку імунної системи: можливі реакції гіперчутливості.

Скелетно-м'язова система і сполучна тканина.

Часто: артралгія, міалгія.

Сечовидільна система.

Часто: протеїнурія, некроз ниркових канальців (при трансплантації нирок), ниркова недостатність, в основному у разі застосування з повною дозою інгібітора кальциневрину – циклоспорину.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Часто: еректильна дисфункція.

Загальні порушення.

Дуже часто: периферичний набряк (44,9%), порушення загоєння ран (32,5%), лихоманка (18,6%), біль (15,4%).

Часто: ангіоневротичний набряк, переважно язика та глотки, головним чином при застосвуванні інгібіторів АПФ, грижа післяопераційного рубця.

Исследование.

Часто: порушення, виявлені при аналізі функції печінки (підвищення рівнів гамма-GT, АСТ, АЛТ).

* Постмаркетингові дослідження

У контрольованих клінічних випробуваннях, де 3256 пацієнтів отримували Сертикан у комбінації з іншими імуносупресантами і проходили спостереження протягом мінімум 1 року, у 3,1% пацієнтів розвинулись злоякісні новоутворення (1,0% - злоякісні захворювання шкіри; 0,6% - лімфоми або лімфопроліферативні розлади). Виникнення побічних ефектів може залежати від ступеня і тривалості режиму імуносупресії. В основних дослідженнях підвищення рівня креатиніну у сироватці крові спостерігалося частіше у пацієнтів, які отримували Сертикан у комбінації з повною дозою циклоспорину у вигляді мікроемульсії, ніж у пацієнтів контрольної групи. Загальна частота виникнення побічних ефектів була нижчою при зменшенні дози циклоспорину (у вигляді мікроемульсії).

У клінічних дослідженнях рекомендований в даний час режим застосування циклоспорину разом з Сертиканом у низькій дозі обумовив покращення ниркової функції порівняно з попередніми дослідженнями, в яких Сертикан вводили одночасно з повними дозами циклоспорину. Профіль небажаних явищ, зазначений вище, в цілому був приблизно схожим незалежно від застосування режиму дозування з повною або зниженою дозою циклоспорину.

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ^º С у захищеному від впливу світла і вологи місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 60 таблеток у коробці із картону пакувального по 0,75 мг.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Новартіс Фарма Штейн АГ / Novartis Pharma Stein AG.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія / Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.

ЭВЕРОЛИМУС

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа