СИАЛИС табл. п/плен. оболочкой 20 мг блистер №8

ИНСТРУКЦИЯ ПО

для медицинского применения препарата

CIALIS ®

(CIALIS)

Место хранения:

Действующее вещество: 1 таблетка содержит 20 мг тадалафила;

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, кроскармеллоза натрия, гидроксипропилцеллюлоза, микрокристаллическая целлюлоза, натрий лаурилсульфат, магния стеарат, смесь красителей Opadri второй желтого 32K12884 (лактозы моногидрат, гидроксипропилцеллюлоза НРМС 2910, диоксид титана (Е171), триацетат глицерина, оксид железа желтый цвет (Е172) , тальк.

Лекарственная форма. Таблетки, покрытые оболочкой оболочки.

Фармакотерапевтическая группа. Средства для лечения эректильной дисфункции. Код ATC G04B E08.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение эректильной дисфункции у взрослых мужчин.

Препарат эффективен при наличии сексуальной стимуляции.

Sialis® не указывается для использования женщинами.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к тадалафил или какие-либо другие ингредиенты.

В ходе клинических исследований показали свойства тадалафил повышения гипотензивное действие нитратов. Считается, что это является результатом комбинированного воздействия эффектов нитратов и тадалафила на пути оксида азота / цГМФ. Таким образом, тадалафил противопоказан пациентам, которые используют органические нитраты в любой лекарственной форме.

Sialis® не относится к мужчинам с сердечными заболеваниями, для которых сексуальная активность нежелательна. Врачи должны учитывать потенциальный сердечный риск, связанный с сексуальной активностью у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями, у них уже есть.

Следующие группы пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями, не были включены в клинических исследованиях, поскольку они используют тадалафило противопоказаны:

- у пациентов с инфарктом миокарда в течение последних 90 дней;

- у пациентов с нестабильной стенокардией или стенокардией, возникающей во время полового акта;

- у пациентов с сердечной недостаточностью, что соответствует классу 2 или выше классификации Нью-Йоркской ассоциации сердца, в течение последних 6 месяцев;

- пациенты с неконтролируемыми аритмий, гипотензии (<90/50 мм рт.ст.) или неконтролируемая артериальная гипертензия;

- пациенты после инсульта, который произошел в течение последних 6 месяцев.

^Т Сиалис противопоказан пациентам с потерей зрения на один глаз в результате nearterialnoyi передней ишемической оптической невропатии (NAPION) был связан ли он с предыдущими ингибиторов PDE5 влиять или нет.

Одновременное применение ингибиторов ФДЭ-5, включая тадалафил с huanilat циклазных стимуляторами, такими как riotsyhuat, противопоказан из-за потенциально он может привести к симптоматической гипотензии.

Способ применения и дозы.

Для перорального введения. Для рекомендуемой дозировки таблеток следует принимать с соответствующим содержанием активного ингредиента.

Взрослые мужчины. Рекомендуемая доза составляет 10 мг до предполагаемой сексуальной активности, независимо от приема пищи. Пациенты, у которых тадалафил 10 мг не показывает желаемого эффекта, вы можете использовать дозу 20 мг.

Препарат принимается по крайней мере за 30 минут до предполагаемой сексуальной активности. Эффективность тадалафила сохраняется до 36 часов после приема дозы.

Максимальная рекомендованная частота приема - один раз в день.

Тадалафил 10 мг и 20 мг предназначен для использования до предполагаемой сексуальной активности и не рекомендуется для использования в повседневной.

Если предполагаемое использование Sialisu® часто (по крайней мере два раза в неделю), ежедневного использования низких доз Sialisu® может быть более подходящим, на основе выбора пациента и врача решения. Для таких пациентов рекомендуемая доза составляет

5 мг / день, примерно в то же самое время. Доза может быть уменьшена до 2,5 мг / день на основе индивидуальной переносимости. Целесообразность долгосрочного ежедневного использования следует периодически пересматривать.

Конкретные группы пациентов.

Мужчины старше. Коррекция дозы не требуется.

Мужчины , которые имеют почечную недостаточность. Дозировка корректировка не требуется для пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью максимальная рекомендуемая доза составляет 10 мг таблетки в применении соответствующей дозировке.

Мужчины, имеющие печеночная недостаточность. Sialisu® рекомендуемая доза составляет 10 мг до предполагаемой сексуальной активности, независимо от приема пищи.

Клиническое назначение данных по безопасности Sialisu® пациенты с тяжелой печеночной недостаточностью (класс C по шкале Child-Pugh) ограничены; в случае врач должен тщательно оценить индивидуальные преимущества / риска. Нет данных о применении Sialisu® в дозе выше 10 мг у пациентов с печеночной недостаточностью. Нет данных об использовании Sialisu® дозе 2,5-5 мг один раз в день у пациентов с нарушением функции печени; как и в случае врач должен тщательно оценивать отдельные преимущества / риск цели Sialisu® дозы 2,5-5 мг один раз в день.

Мужчины, страдающие диабетом. Коррекция дозы не требуется.

Дети. Препарат не предназначен для применения у детей.

Неблагоприятные реакции.

Краткое описание профиля безопасности препарата.

Нежелательные эффекты нотифицированные наиболее часто в лечении эректильной дисфункции являются головная боль, расстройство желудка, боль в спине, миалгия, частота которого увеличивается с увеличением дозы Sialisu®. Побочные эффекты были недолговечны, от легкого до умеренного. Наиболее возникновение головных болей при приеме Sialisu® суточные дозы 2,5 мг, 5 мг наблюдалось в течение первых 10-30 дней после начала лечения.

Табличные данные о побочных реакциях.

В следующей таблице приведены данные о неблагоприятных событиях, информация о которых пришли из спонтанных сообщений и наблюдавшиеся в плацебо-контролируемых клинических исследований ( с участием 7116 пациентов , получавших Sialis® и 3718 пациентов , получавших плацебо) применение по мере необходимости и Sialisu® ежедневного использования для лечения Эректильная дисфункция.

Очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 и <1/10), редко (≥ 1/1000 и <1/100), редко

(≥ 1/10000 и <1/1000), очень редко (<1/10000), не известно, частота (частота не могут быть установлены на основе имеющихся данных).

¹ Большинство пациентов , которые пережили эти неблагоприятные реакции являются факторами риска развития сердечно - сосудистой системы.

² Побочные реакции , которые были зарегистрированы во время пост-маркетинговых исследований и не наблюдается в плацебо-контролируемых клинических испытаниях.

³ сообщалось чаще в случае тадалафила с антигипертензивными препаратами.

Некоторые побочные реакции. Сообщалось немного выше частота ЭКГ часто изменяется - около синусовая брадикардия у пациентов, получавших тадалафил 1 раз в день, по сравнению с таковой у пациентов, получавших плацебо. Большинство этих изменений на ЭКГ были связаны с экспрессией побочных реакций.

Конкретные группы пациентов. Данные, касающиеся использования тадалафила у пациентов в возрасте старше

65 в ходе клинических испытаний для лечения эректильной дисфункции ограничены.

Передозировка.

Симптомы.   С помощью одного применения тадалафила у здоровых добровольцев в дозе 500 мг и после многократного использования тадалафила пациентами до 100 мг побочных эффектов были аналогичны тем, которые наблюдаются при использовании в меньших дозах.

Уход. В случае передозировки, при необходимости, применять стандартную симптоматическую терапию. В гемодиализе тадалафил устранение влияет незначительно.

Применение во время беременности и лактации.

Sialis® не указывается для использования женщинами.

Рождаемость. В двух клинических исследованиях было установлено, что нарушение не ожидаются фертильность у человека, хотя некоторые мужчины снижения концентрации сперматозоидов.

Дети.

Препарат не предназначен для использования детьми в возрасте до 18 лет.

Особенности применения.

Перед началом лечения Sialis®.

Перед применением препарата врач должен определить основные причины эректильной дисфункции и назначить соответствующее лечение.

Перед началом любого лечения эректильной дисфункции врачи должны учитывать сердечно-сосудистой системы у пациентов, поскольку существует определенная степень сердечного риска, связанного с сексуальной активностью. Тадалафил обнаруживает сосудорасширяющее действие, что может привести к незначительному и преходящему уменьшению артериального давления и потенцирование гипотензивного эффекта нитратов.

Неизвестно, является ли Sialis® эффективного для пациентов, перенесших операцию по поводу тазовых костей или радикальной простатэктомии без сохранения нервов.

Сердечно-сосудистая система.

От постмаркетинговый источников и / или в клинических испытаниях , сообщили серьезные последствия для сердечно - сосудистой системы, в том числе инфаркта миокарда, внезапной сердечной смерти, нестабильной стенокардии, аритмии желудочков, инсульт, транзиторные ишемические атаки, боль в груди, сердцебиение и тахикардия. Большинство пациентов, которые пережили эти неблагоприятные реакции являются факторами риска развития сердечно-сосудистой системы. Однако, в настоящее время невозможно определить факторы ли выше явление, связанное с риском использования Sialisu®, сексуальной активности с пациентами или комбинацию этих или других факторов.

Его следует использовать с осторожностью в пациентах Sialis® принимая-1-блокаторы, поскольку у некоторых пациентов одновременное применение этих препаратов может привести к симптоматической гипотензии. Не рекомендуется комбинированное применение тадалафила и доксазозина.

Органы зрения.

Отмеченные случаи нарушения зрения и nearterialnu передней ишемической оптической невропатии (NAPION) во время нанесения Sialisu® и других ингибиторов ФДЭ-5. Врач должен предупредить пациента о необходимости прекратить использование лечения тадалафил и медицинской помощи в случае внезапной потери зрения.

Печеночная недостаточность.

Клинические данные о безопасности одного пациентов дозы Sialisu® с тяжелой печеночной недостаточностью (класс C по шкале Child-Pugh) ограничен. При назначении таких больных Sialisu® врач должен тщательно оценить индивидуальные преимущества / риски терапии.

Приапизм и анатомические деформации полового члена.

Пациенты, которые имеют эрекцию продолжительностью 4 часа или больше следует указать на необходимость немедленно обратиться за медицинской помощью. Если своевременно не лечить приапизм, это может привести к повреждению тканей полового члена и долговременной потере потенции.

Следует использовать с осторожностью у больных с анатомической Sialis® деформацией полового члена (например, угловое искажение, кавернозного фиброза или болезни Пейрони) или у пациентов, которые имеют условия, которые могут вызвать приапизм (например, serpopodibnoklitynna анемии, множественной миеломе или лейкемии).

Одновременное применение ингибиторов CYP3A4.

Следует использовать с осторожностью , чтобы ^Ò Cialis пациентов , принимающих ингибиторы CYP3A4 (ритонавир, саквинавир, кетоконазол, итраконазол, эритромицин), так как комбинированное применение тадалафил тадалафила, увеличение концентрации (AUC).

Одновременное применение с другими препаратами для лечения эректильной дисфункции.

Безопасность и эффективность Sialisu® в комбинации с другими ингибиторами

ФДЭ-5 или другие агенты для лечения эректильной дисфункции не исследовалась, поэтому пациентам следует рекомендовать не принимать Sialis® в таких комбинациях.

Лактоза.

Sialis® содержит лактозу. Sialis® не следует назначать пациентам с редкой наследственной формой непереносимости галактозы, глюкозы-галактозы синдромом мальабсорбции и дефицитом лактазы Лаппа .

Влияние на способность к вождению автомобиля или действующие механизмы.

Sialisu® Влияние на способность к вождению машин и механизмов ничтожных. Хотя частота сообщений о головокружении явления в клинических исследованиях с использованием плацебо и в клинических исследованиях с использованием тадалафило была похожа, пациенты должны знать, как они влияют на Sialis® до регулирования дорожного движения или эксплуатация машин.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Исследование взаимодействий, проведенных для доз 10 мг и 20 мг, данные приведены ниже. Клинически значимых взаимодействий при использовании более высоких доз не могут быть исключены, если есть Sialisu® при использовании более низкие дозы (10 мг).

Влияние других препаратов на тадалафил.

Ингибиторы цитохрома CYP450.

Тадалафил метаболизируется преимущественно CYP3A4. Селективный ингибитор CYP3A4 - ketakonazol (200 мг в день) - увеличивает площадь под кривой «концентрация - время» (AUC) тадалафила

(10 мг) в 2 раза и С _макс от относительных значений AUC и C _макс тадалафила один 15%. Кетоконазол

(400 мг в день) увеличена площадь под кривой «концентрация - время» (AUC) тадалафила (20 мг) 4 раза и С _макс на 22%. Ритонавир, ингибитор протеазы (200 мг дважды в день), который ингибирует CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 и CYP2S19, увеличили площадь под кривой «концентрация - время» (AUC) тадалафила (20 мг) 2 раза без изменения макс. Хотя специфические взаимодействия не были изучены, другие ингибиторы протеазы, такие как саквинавир и другие ингибиторы CYP3A4, такие как эритромицин, кларитромицин, итраконазол и грейпфрутовый сок, следует использовать с осторожностью, поскольку предполагается, что, когда они комбинированное использование будет увеличивать концентрация тадалафила в плазме. Как следствие, может увеличить частоту побочных реакций.

Транспортеры.

Влияние носителей, такие как п-гликопротеин, о распределении тадалафило неизвестно. Таким образом, существует вероятность лекарственных взаимодействий, опосредованного ингибирование транспортеров.

Индукторы цитохрома CYP450.

CYP3A4 метаболизирующих рифампицин уменьшает размер тадалафила AUC на 88% по сравнению с одним значением AUC тадалафила (10 мг). Можно предположить, что снижение концентрации снижает эффективность тадалафила. Одновременное применение других индукторов CYP3A4, такие как фенобарбитал, фенитоин и карбамазепин, может также уменьшить концентрацию тадалафила в плазме.

Влияние тадалафила на других препаратов.

Нитраты. В ходе клинических испытаний тадалафили (5 мг, 10 мг, 20 мг) показали, свойство для усиления гипотензивного действия нитратов. Таким образом, использование пациентов, получающих лечение Sialisu® с органическими нитратами в любой форме противопоказано. Если пациенту назначается Sialis® в любой дозе (2,5 - 20 мг), использование нитратов является медицинской необходимостью в угрожающих жизни состоянии, перед использованием нитратных препаратов должно пройти не менее 48 часов после получения последнего Sialisu®. В этом случае, использование нитратов должно быть сделано под медицинским наблюдением с соответствующим гемодинамическим мониторингом.

Гипотензивные препараты (включая блокаторы кальциевых каналов).

При совместном назначении тадалафила (при дозе 5 мг один раз в день или в виде однократной дозы 20 мг) с альфа-адренергические блокаторы доксазозин (4-8 мг в день) показали значительное усиление гипотензивного эффекта последних. Этот эффект длится 12 часов и может проявляться определенные симптомы, включая головокружение формы. Эта комбинация препаратов не рекомендуется для использования.

Исследования взаимодействия с ограниченным количеством здоровых добровольцев не было проинформировано о вышеуказанных эффектах комбинированного применения тамсулозина или alfuzozynom. Следует использовать с осторожностью тадалафила у пациентов, получающих лечение с альфа-адреноблокаторов, особенно пожилых людей. Лікування слід розпочинати з мінімального дозування та поступово збільшувати дозу.

У ході досліджень клінічної фармакодинаміки вивчався потенціал тадалафілу посилювати гіпотензивні ефекти основних антигіпертензивних препаратів. Досліджувались основні класи препаратів: блокатори кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори АПФ (еналаприл), блокатори β-адренорецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазид) та блокатори рецепторів ангіотензину II (самостійно та в комбінації з тіазидними діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами β-адренорецепторів та/або блокаторами α-адренорецепторів). Тадалафіл (у дозі 10 мг, крім досліджень взаємодії з блокаторами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном, де вивчався ефект дози 20 мг) не виявляв значущої взаємодії із вищезазначеними класами лікарських засобів. У ході іншого дослідження клінічної фармакології вивчалося супутнє застосування тадалафілу (в дозі 20 мг) з декількома гіпотензивними препаратами (до чотирьох). У пацієнтів, які приймали декілька антигіпертензивних засобів, зміни артеріального тиску залежали від рівня контролю артеріального тиску. Таким чином, у пацієнтів з добре контрольованою гіпертензією зниження тиску було незначним та відповідало такому у здорових добровольців. У пацієнтів з важкоконтрольованою артеріальною гіпертензією спостерігалось більше зниження артеріального тиску, хоча у більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують супутню терапію антигіпертензивними лікарськими засобами, застосування тадалафілу в дозі 20 мг може призводити до зниження артеріального тиску, яке (крім випадку супутнього застосування із блокаторами α-адренорецепторів) є незначним та клінічно незначущим. Аналіз даних третьої фази клінічного дослідження не вияв різниці у побічних реакціях, що виникали у пацієнтів, які отримували лікування тадалафілом із супутнім застосуванням антигіпертензивних засобів та лікування тільки тадалафілом. Незважаючи на це, необхідно надавати відповідні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску пацієнтам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та Сіалісом®.

Ріоцигуат.

У ході доклінічних досліджень був виявлений адитивний гіпотензивний ефект при супутньому прийомі інгібіторів ФДЕ 5 з ріоцигуатом. У ході клінічних досліджень було виявлено, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ 5. Не було доказів сприятливого клінічного ефекту цієї комбінації у досліджуваній популяції. Супутнє застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ 5, в тому числі тадалафілу, протипоказано.

Інгібітори 5-α-редуктази.

У ході клінічного дослідження, в якому порівнювалося сумісне застосування тадалафілу у дозі 5 мг та фінастериду у дозі 5 мг із прийомом плацебо та фінастериду у дозі 5 мг для усунення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози, не було виявлено жодних нових побічних реакцій. Проте оскільки власне дослідження взаємодії лікарських засобів з метою оцінки ефектів тадалафілу та інгібіторів 5-α-редуктази не проводилося, слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування інгібіторами 5-α-редуктази.

CYP1А2 субстрати (наприклад теофілін).

У ході дослідження клінічної фармакології при прийомі тадалафілу (в дозі 10 мг) з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) не спостерігалося ніякої фармакокінетичної взаємодії. Єдиним фармакодинамічним ефектом було незначне підвищення серцевого ритму. Необхідно враховувати можливість виникнення цього ефекту при сумісному застосуванні тадалафілу та теофіліну, незважаючи на те, що він не має клінічної значущості.

Етинілестрадіол та тербуталін .

Тадалафіл підвищував біодоступність пероральних лікарських форм з етинілестрадіолом. Таке збільшення біодоступності можна очікувати при сумісному застосуванні з тербуталіном, хоча клінічні наслідки цієї комбінації невідомі.

Алкоголь.

Алкоголь (середня максимальна концентрація 0,08 %) не впливав на супутнє застосування тадалафілу (в дозі 10 або 20 мг). Також не спостерігалося змін концентрації тадалафілу протягом наступних трьох годин після одночасного прийому алкоголю з тадалафілом. Алкоголь застосовували таким чином, щоб досягнути максимального рівня абсорбції алкоголю (швидкий прийом без прийому їжі протягом 2 годин після застосування). Прийом тадалафілу (в дозі 20 мг) не призводив до статистично значущого зниження артеріального тиску на тлі прийому алкоголю (0,7 г/кг), проте у деяких пацієнтів спостерігалося постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на тлі нижчих доз алкоголю

(0,6 г/кг) не спричиняв артеріальної гіпотензії, а запаморочення спостерігалося з тією ж частотою, що й при прийомі одного алкоголю. Вплив алкоголю на пізнавальні функції не посилювався при супутньому застосуванні тадалафілу (в дозі 10 мг).

Лікарські засоби, що метаболізуються за участю цитохрому Р-450.

Не очікується, що тадалафіл спричинятиме клінічно значуще інгібування чи індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. У ході клінічних досліджень було доведено, що тадалафіл не інгібує і не індукує ізоформи CYP450, у т. ч. CYP3А4, CYP1А2, CYP2D6, CYP2E1, CYP2C9 та CYP2C19.

CYP2С9 субстрати (наприклад R-варфарин).

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не виявляв клінічно значущого ефекту на експозицію (AUC) S-варфарину чи R-варфарину (CYP2С9 субстрати), а також не мав впливу на протромбіновий час, індукований варфарином.

Аспірин.

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою.

Протидіабетичні лікарські засоби.

Специфічні дослідження взаємодії тадалафілу із протидіабетичними лікарськими засобами не проводились.

Фармакологічні властивості .

Фармакодинаміка .

Механізм дії.

Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричиняє локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це призводить до релаксації гладких м'язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Ефект інгібування концентрації цГМФ у печеристому тілі також спостерігається в гладких м'язах простати, сечовому міхурі та їх судинах, що переносять кров до вищевказаних органів. Судинна релаксація, яка при цьому виникає, призводить до підвищення перфузії крові та може бути причиною зменшення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ці судинні ефекти можуть бути доповнені інгібуванням активності аферентних нервів сечового міхура та релаксацією гладких м'язів простати і сечового міхура.

Фармакодинамічні ефекти.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 – фермент, який був знайдений у гладких м'язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м'язах, скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 сильніший, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є наявними у серці, мозку, судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у

10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, наявним у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у

10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 7, ФДЕ 8, ФДЕ 9 і ФДЕ 10.

Клінічна ефективність та безпека.

Три клінічні дослідження були проведені за участю 1504 пацієнтів з метою виявлення періоду початку ефекту тадалафілу, який продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функції, а також дієвість протягом 36 годин та виявлення ефекту вже через

16 хвилин після прийому дози порівняно з плацебо.

Тадалафіл, уведений здоровим добровольцям, не виявляє істотної різниці порівняно з плацебо за показниками систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи (середнє максимальне зниження 1,6/0,8 мм рт. ст. відповідно), систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні пацієнта стоячи (середнє максимальне зниження 0,2/4,6 мм рт. ст. відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.

У ході дослідження впливу тадалафілу на зір з використанням тесту оцінки кольорового сприйняття Farnsworth-Munsell 100 Hue було встановлено, що тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений). Отримані дані клінічного дослідження підтверджують низьку спорідненість тадалафілу щодо ФДЕ 6 порівняно з ФДЕ 5. У ході клінічних досліджень рідко (< 0,1 %) повідомлялося про зміни в розпізнаванні кольорів.

Було проведено три клінічних дослідження за участю чоловіків для оцінки потенційного впливу на сперматогенез Сіалісу® в дозі 10 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців) та в дозі 20 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців та одне – тривалістю 9 місяців) при частоті прийому

1 раз/добу. У ході двох із трьох досліджень спостерігалося клінічно незначуще зниження кількості та концентрації сперми, асоційоване з прийомом тадалафілу. Ці ефекти не були пов'язані зі змінами інших характеристик, таких як рухливість сперматозоїдів, морфологія та рівень фолікулостимулюючого гормону в крові.

Тадалафіл у дозах від 2 мг до 100 мг оцінювався у ході 16 клінічних досліджень за участю

3250 пацієнтів, які включали пацієнтів із еректильною дисфункцією різної тяжкості (помірна, середньої тяжкості, значна), різної етіології, пацієнтів різного віку (від 21 до 86 років) та різних етнічних груп. У більшості пацієнтів еректильна дисфункція спостерігалася протягом не менше ніж одного року. У ході первинних досліджень ефективності коефіцієнт покращення стану становив 81 % у групі Сіалісу ^Ò порівняно з 35 % у групі плацебо. Крім того, у пацієнтів із еректильною дисфункцією різних ступенів тяжкості повідомлялося про покращення стану під час прийому Сіалісу® (коефіцієнт успішних спроб становив 86 %, 83 % та 72 % у пацієнтів із еректильною дисфункцією помірної, середньої та значної тяжкості відповідно порівняно з 45 %, 42 % та 19 % у групі плацебо). У ході первинних досліджень ефективності коефіцієнт успішних спроб становив 75 % у групі Сіалісу ^Ò порівняно з 32 % у групі плацебо.

У ході дослідження тривалістю 12 тижнів за участю 186 пацієнтів (142 пацієнти отримували тадалафіл, 44 пацієнти – плацебо) із вторинною еректильною дисфункцією відносно пошкодження спинного мозку тадалафіл виявляв значне покращення еректильної функції, а у середньому коефіцієнт успішних спроб при прийомі Сіалісу® в дозі 10 мг або 20 мг (підбір дози, застосування за потреби) становив 48 % у групі Сіалісу ^Ò порівняно з 17 % у групі плацебо.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація в плазмі (С _max ) досягається в середньому через 2 години після прийому. Абсолютна біодоступність тадалафілу після прийому перорально не встановлювалась.

Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі, таким чином, СіалісÒ можна приймати з їжею чи без неї. Час уведення дози (ранок чи вечір) не мав клінічно значущого впливу на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл . Середній об'єм розподілу становить приблизно 63 л, вказуючи на те, що Сіаліс® розподіляється в тканини. При терапевтичних концентраціях 94 % тадалафілу в плазмі зв'язано з протеїнами. На зв'язування з протеїнами не впливає порушення ниркової функції.

Менше 0,0005 % уведеної дози було виявлено в спермі здорових добровольців.

Метаболізм . Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність відносно ФДЕ 5 у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.

Виведення. Кліренс перорального тадалафілу становить 2,5 л/годину, а середній період напіввиведення – 17,5 годин у здорових суб'єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою з фекаліями (приблизно 61 % дози) і меншою – з сечею (майже 36 % дози).

Лінійність/нелінійність фармакокінетики. Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійно пропорційна часу і дозі. В діапазоні доз від 2,5 мг до 20 мг експозиція (AUC) підвищується пропорційно дозі. Постійна концентрація в плазмі досягається протягом

5 днів при щоденному прийомі один раз на день.

Фармакокінетика препарату однакова у пацієнтів з еректильною дисфункцією та у пацієнтів без неї.

Окремі групи пацієнтів.

Особи літнього віку. Здорові добровольці літнього віку (65 років або старші) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що призводило до підвищення на 25% експозиції (AUC) порівняню зі здоровими добровольцями віком 19-45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.

Ниркова недостатність. У ході досліджень з клінічної фармакології із застосуванням разової дози тадалафілу (5–20 мг), експозиція тадалафілу AUC практично подвоїлася у пацієнтів зі слабкою (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) або помірною (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв) нирковою недостатністю, також у пацієнтів із останньою стадією ниркової хвороби на діалізі. У пацієнтів, які знаходилися на гемодіалізі, максимальна концентрація в плазмі (Сmax) була на 41% вища ніж у здорових добровольців. Впливом гемодіалізу на виведення тадалафілу можна знехтувати.

Печінкова недостатність. Експозиція тадалафілу (AUC) у пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю (класи А та В за шкалою Чайлда–П'ю) є порівнянною з експозицією у здорових добровольців при призначенні дози 10 мг. Дані щодо безпечності призначення Сіалісу® пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда–П'ю) обмежені. У разі призначення Сіалісу® лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Немає даних щодо застосування в дозі вище 10 мг пацієнтам з печінковою недостатністю.

Пацієнти, хворі на цукровий діабет. Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на цукровий діабет була приблизно на 19 % нижча, ніж у здорових добровольців. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору та мигдалеподібної форми, з тисненням «С20».

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання.

Препарат слід зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ^° С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 або 2 таблетки по 20 мг у блістерних упаковках, по 1, 2 або 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник готової лікарської форми.

Ліллі дель Карібе Інк., Пуерто-Ріко

Місцезнаходження.

12.6 КМ 65 Інфантрі Роад, Кароліна 0985, Пуерто-Ріко.

Первинна та вторинна упаковка, дозвіл на випуск серії.

Ліллі С. А., Іспанія

Місцезнаходження.

Авда де ля Індустрія 30, 28108 Алькобендас, Іспанія