СИАЛИС табл. п/плен. оболочкой 20 мг блистер №2

Для медицинского использования препарата

Cialis ®

(Сиалис )

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит 20 мг тадалафила;

Вспомогательные вспомогательные: моногидрат лактозы, натрийный кроскаррелоз, гидроксипропилцеллюлоза, микрокристаллический, лаурилсульфат натрия, стеарат магния, смесь красителей ингибирования II желтого 32K12884 (моногидрат лактозы, гидроксипропилцеллюлоза NRMS 2910, диоксид титана (E171), железный триацетат, оксид железа (E172) ), тальк.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Средства для лечения нарушений эрекции. Код УАТС G04B E08.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение эректильной дисфункции у взрослых мужчин.

Препарат эффективно в присутствии сексуальной стимуляции.

Sialis® не проявляется, чтобы использовать женщин.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к Тадалафилу или любому другому компоненту препарата.

В ходе клинических исследований Тадалафил обнаружил имущество для повышения гипотензивного эффекта нитратов. Считается, что это следствие комбинированного эффекта воздействия нитратов и тадалафила на путь оксида азота / CGMF. Таким образом, Тадалафил противопоказан пациентам, которые используют органические нитраты в любой дозированной форме.

Sialis® не следует применять к мужчинам с заболеваниями сердца, для которых сексуальная активность нежелательна. Врачи должны учитывать потенциальную частоту сердечных сокращений, связанных с сексуальной активностью у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями, которые у них уже есть.

Следующие группы пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями не были включены в клинические исследования, поэтому использование тадалафила в них противопоказано:

- пациенты с инфарктом миокарда за последние 90 дней;

- пациенты с нестабильной стенокардией или стенокардией, возникающей во время сексуальных актов;

- Пациенты с сердечной недостаточностью, которые соответствует классу 2 или выше, чем классификация Нью-Йорка Сердца Ассоциации, за последние 6 месяцев;

- пациенты с неконтролируемыми аритмиями, артериальной гипотензией (<90/50 мм рт.ст.) или неконтролируемая гипертония;

- пациенты после инсульта, произошедшего за последние 6 месяцев.

Sialis ^ò противопоказан пациентам с потерей одного глаза в результате непростудной передней ишемической оптической невропатии (наполу), независимо от того, было ли это связано с предварительным воздействием ингибиторов PDE 5 или нет.

Сопущенное использование ингибиторов PDE, включая тадалафил, с циклазой гуаниллируемых стимуляторов, таких как риоцигат, противопоказаны, поскольку потенциально может привести к симптоматической гипотензии.

Способ применения и доза.

Для перорального использования. Для рекомендуемой дозировки вы должны принимать таблетки с соответствующим содержанием активного вещества.

Взрослые мужчины. Рекомендуемая доза составляет 10 мг до предсказуемой сексуальной активности, независимо от еды. Пациенты, в которых тадалафил в дозе 10 мг не обнаруживает желаемый эффект, можно использовать дозу 20 мг.

Препарат принимают не менее 30 минут до ожидаемой сексуальной активности. Эффективность тадалафила хранится до 36 часов после приема дозы.

Максимальная рекомендуемая частота приема один раз в день.

Тадалафил в дозе 10 мг и 20 мг предназначен для использования перед предсказуемой сексуальной активностью и не рекомендуется для ежедневного применения.

В случае прогнозируемого частое использование Sialis® (по крайней мере, два раза в неделю) режим ежедневного применения более низких доз Sialis® может быть более целесообразным, основываясь на выборе пациента и решением врача. Для таких пациентов рекомендуемая доза

5 мг / день примерно в то же время. Доза может быть уменьшена до 2,5 мг / день, основанная на индивидуальной переносимости препарата. Целесообразность долгого ежедневного применения должна периодически рассмотрена.

Специальные группы пациентов.

Мужчины летнего возраста. Коррекция дозы не требуется.

Мужчины, которые имеют почечную недостаточность. Коррекция дозы не требуется для пациентов со слабой и умеренной почечной недостаточностью. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью максимальная рекомендуемая доза составляет 10 мг, с использованием таблеток соответствующей дозировки.

Мужчины, которые имеют печеночную недостаточность. Рекомендуемая доза Sialis® составляет 10 мг до предсказуемой сексуальной активности, независимо от еды.

Клинические данные о безопасности пациентов Sialis® с тяжелой печеночной недостаточностью (класс C на масштабе Childa-Pew) ограничены; В случае назначения доктор должен тщательно оценить индивидуальные преимущества / риски. Нет данных об использовании Sialis® в дозе более 10 мг пациентов с печеночной недостаточностью. Нет данных об использовании Sialis® в дозе 2,5-5 мг один раз в день с пациентами с печеночной недостаточностью; Поэтому в случае назначения доктор должен тщательно оценить отдельные преимущества / риски назначения Sialis® в дозе 2,5-5 мг один раз в день.

Мужчины , которые имеют диабет Mellitus. Коррекция дозы не требуется.

Дети. Препарат не предназначен для использования для детей.

Неблагоприятные реакции.

Краткое изложение лечебного профиля безопасности.

Нежелательные эффекты сообщают чаще всего при лечении эректильной дисфункции представляет собой головную боль, диспепсию, боли в спине, миалгию, заболеваемость которой увеличились с увеличением дозы Sialis®. Неблагоприятные реакции были краткосрочными, от света до умеренного. Большинство случаев головной боли в ежедневном приеме Sialis® в дозах 2,5 мг, 5 мг наблюдались в течение первых 10-30 дней после начала лечения.

Таблица данных побочных реакций.

В следующей таблице содержится данные о неблагоприятных реакциях, информация о спонтанных сообщениях также наблюдается во время контролируемых плацебо клинических испытаний (с участием 7116 пациентов, получающих Percybo Placebo, и 3718 пациентов, получающих Placebo) Использование Sialis® по необходимости и ежедневным приложению для Лечение эректильной дисфункции.

Очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 и <1/10), нечасто (≥ 1/1000 и <1/100), редко

(≥ 1/10000 и <1/1000), очень редко (<1/10000), частота неизвестна (частота не может быть установлена ​​на основе существующих данных).

¹ большинство пациентов, в которых такие побочные эффекты имели факторы риска из сердечно-сосудистой системы.

² Побочные реакции сообщают при исследовании постмакета и которые не наблюдались во время клинических исследований, контролируемых плацебо.

Еще ³ чаще сообщается в случае использования тадалафила с антигипертензивными агентами.

Отдельные побочные эффекты. Утверждено чуть более высокую частоту изменений в ЭКГ, чаще всего - о синусовой брадикардии, пациенты, получающие тадалафил 1 раз в день по сравнению с такими у пациентов, принимающих плацебо. Большинство изменений данных в ЭКГ не были связаны с проявлением побочных реакций.

Специальные группы пациентов. Данные об использовании у пациентов с тадалафилом по возрасту

65 лет во время клинических исследований, что и для лечения эректильной дисфункции ограничено.

Передозировка.

Симптомы.   При одноразовом применении здоровых добровольцев тадалафила в дозе до 500 мг и с множественным применением пациентов с тадалафилом до 100 мг в сутки нежелательные эффекты были аналогичны наблюдаемым при использовании меньших доз препарата.

Уход. В случае передозировки, если необходимо, следует использовать стандартную симптоматическую терапию. Устранение гемодиализа Тадалафила затронуло незначительно.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Sialis® не проявляется, чтобы использовать женщин.

Фертильность. В ходе двух клинических исследований было обнаружено, что нарушения фертильности не ожидаются у людей, хотя у некоторых мужчин было снижение концентрации спермы.

Дети.

Препарат не предназначен для использования детьми в возрасте до 18 лет.

Особенности приложения.

Перед началом лечения Sialis®.

Перед применением препарата врач должен определить корневые причины эректильной дисфункции и назначают соответствующий курс лечения.

Перед началом любой обработки эректильной дисфункции врачи должны учитывать состояние сердечно-сосудистой системы пациентов, поскольку существует определенная степень сердечных сокращений, связанных с сексуальной активностью. Тадалафил раскрывает вазодиловый эффект, который может привести к небольшому и переходному снижению артериального давления и потенцирования антигипертензивного эффекта нитратов.

Неизвестно, является ли эффективным Sialis® для пациентов, подвергающихся операциям на тазовых костях или радикальной простатэктомии, не сохраняя нервы.

Сердечно-сосудистая система.

Из постмаркетинга источников и / или в ходе клинических исследований сообщили о серьезных явлениях из сердечно-сосудистой системы, включая инфаркт миокарда, внезапное смерть сердца, нестабильную стенокардию, желудочковую аритмию, расстройства мозга, переходную ишемическую атаку, боль в груди, боль в груди, сердцебиение и тахикардию. Большинство пациентов, которые видели такие неблагоприятные реакции, имели факторы риска из сердечно-сосудистой системы. В то же время, в настоящее время невозможно точно определить, или вышеуказанные явления связаны с факторами риска, использованием Sialis®, сексуальной активности пациентов или с сочетанием этих или других факторов.

Необходимо предписывать Sialis® пациентам, которые принимают блокировщики A-1, потому что у некоторых пациентов одновременный прием этих препаратов может привести к симптоматической гипотензии. Объединенное использование тадалафила и дексазозина не рекомендуется.

Органы зрения.

Сообщалось о случаях ухудшения видения и неистрейной фронтской ишемической оптической невропатии (напола) во время использования ингибиторов Sialis® и других ингибиторов PDE-5. Доктор должен помешать пациенту о необходимости прекратить использование тадалафила и обращения к медицинской помощи в случае внезапной потерей видения.

Отказ печени.

Клинические данные о безопасности одиночных доз SiAlis® пациентов с тяжелыми расстройствами функций печени (класс C на шкале Childa-Pew) ограничены. При назначении Sialis® для таких пациентов доктор должен тщательно оценить индивидуальные преимущества / риски терапии.

Приапизм и анатомическая деформация пениса.

Пациенты, в которых существуют эрекции, которые за последние 4 часа или более должны быть указаны необходимостью немедленно обратиться за медицинской помощью. Если он не будет немедленно обработан приапизмом, он может привести к повреждению тканей пениса и долгосрочной потерей потенции.

Необходимо прописать пациентов Sialis® с анатомическими деформациями полового члена (например, угловые искажения, кавернозной пенис или пациентов с государствами, которые могут привести к приапизму (например, серповидно-клеточную анемию, миелонную болезнь или лейкоз).

Сопущенное использование с ингибиторами CYP3A4.

Необходимо назначить сиалиса пациентам пациентам с использованием ингибиторов CYP3A4 (ритонавиры, ^{сахнавир} , кетоконазол, андтреконазол, эритромицин), поскольку при совместимости с тадалафилом наблюдается увеличение концентрации тадалафила (AUC).

Сопущенное использование с другими лекарствами для лечения эректильной дисфункции.

Безопасность и производительность Sialis® в сочетании с другими ингибиторами

FDE-5 или другие средства для лечения эректильной дисфункции не были исследованы, поэтому необходимо рекомендовать пациентам не принимать Sialis® в аналогичных комбинациях.

Лактоза.

Sialis® содержит лактозу. Sialis® не следует назначать пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, синдрома маслабсорбции галактозы глюкозы и дефицита лактазы лактазы .

Возможность влиять на скорость реакции при движении автомобильным транспортом или работать с другими механизмами.

Влияние Sialis® на способность управлять машинами и механизмами незначительно. Хотя частота отчетов о феномене головокружения во время клинических исследований с использованием плацебо и во время клинических исследований с использованием тадалафила была аналогичной, пациенты должны знать, как Sialys® влияет на них перед контролем автомобилей или работы с другими механизмами.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Исследования взаимодействий были проведены для доз 10 мг и 20 мг, данные приведены ниже. Клинически значимое взаимодействие в использовании более высоких доз нельзя исключать, если так наблюдалось при использовании Sialis® в более низких дозах (10 мг).

Влияние других лекарств на Тадалафил.

CYP450 цитохромных ингибиторов.

Тадалафил метаболизируется преимущественно CYP3A4. Выборочный ингибитор CYP3A4 - кетаконазол (200 мг в день) - увеличивает площадь под кривой «Концентрация - время» (AUC) Тадалафил

(10 мг) 2 раза и S _MAX на 15% относительно значений AUC и C _Max One Tadalafil. Кетоконазол

(400 мг в день) увеличивает площадь под кривой «Концентрация - время» (AUC) Тадалафил (20 мг) 4 раза и S _MAX на 22%. Ритонавир, ингибитор протеазы (200 мг два раза в день), который ингибирует CYP3A4, CYP2S9, CYP2S19 и CYP2D6, увеличивает площадь под кривой «концентрация - время» (AUC) Tadalafil (20 мг) в 2 раза без изменения SMAX. Хотя специфические взаимодействия не были исследованы, другие ингибиторы протеазы, такие как сахнивирские и другие ингибиторы CYP3A4, такие как эритромицин, кларитромицин, андтреконазол и сок с грейпфрутом, следует вводить с осторожностью, поскольку ожидается, что в совместимом приложении они увеличит концентрацию Тадалафил в плазме. В результате частота возникновения побочных реакций может увеличить.

Конвейеры.

Влияние конвейеров, например P-гликопротеинов, неизвестно распределению тадалафила. Таким образом, существует вероятность лекарственного взаимодействия, опосредованного ингибированием конвейеров.

CYP450 цитохрома индукторов.

Индуктор CYP3A4 Rifampicin снижает значение AUC Tadalafil на 88% по сравнению с значением AUC только тадалафил (10 мг). Можно предположить, что такое снижение концентрации приведет к снижению эффективности тадалафила. Сопровождающее использование других индукторов CYP3A4, таких как фенобарбитал, фенитоин и карбамазепин, также может уменьшить концентрацию тадалафила в плазме.

Влияние тадалафила на другие лекарства.

Нитраты. Во время клинических исследований Тадалафил (5 мг, 10 мг, 20 мг) показал свойство для усиления антигипертензивных эффектов нитратов. Таким образом, использование Sialis® пациентами, получавшими органические нитраты в любой форме, противопоказано. Если пациент, назначенный Sialys® в любой дозе (2,5-20 мг), использование нитратов является медицинской необходимостью для состояния жизни в состоянии, затем до употребления препаратов нитратов должно занять не менее 48 часов после Последний прием Sialis®., В этом случае использование нитратов должно происходить при медицинском надзоре с надлежащим мониторингом гемодинамических параметров.

Антигипертензивные препараты (включая блокировщики каналов кальция).

Во время совместимой цели тадалафила (в дозировке 5 мг один раз в день или в виде одной дозы 20 мг) с блокатором α-адренорецепторов дексазозина (4-8 мг в день), значительное увеличение антигипертензивного эффекта из последнего наблюдался. Этот эффект длится до 12 часов и может проявляться отдельными симптомами, в том числе в виде головокружения. Такая комбинация препаратов не рекомендуется для использования.

В ходе исследований взаимодействия с участием ограниченного числа здоровых добровольцев он не сообщал вышеупомянутые эффекты в совместимом приложении с альфузозином или тамсулозином. Необходимо предписывать пациентов с Тадалафилом, которые получают лечение блокаторами α-адренорецепторов, особенно пожилых людей. Лікування слід розпочинати з мінімального дозування та поступово збільшувати дозу.

У ході досліджень клінічної фармакодинаміки вивчався потенціал тадалафілу посилювати гіпотензивні ефекти основних антигіпертензивних препаратів. Досліджувались основні класи препаратів: блокатори кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори АПФ (еналаприл), блокатори β-адренорецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазид) та блокатори рецепторів ангіотензину II (самостійно та в комбінації з тіазидними діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами β-адренорецепторів та/або блокаторами α-адренорецепторів). Тадалафіл (у дозі 10 мг, крім досліджень взаємодії з блокаторами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном, де вивчався ефект дози 20 мг) не виявляв значущої взаємодії із вищезазначеними класами лікарських засобів. У ході іншого дослідження клінічної фармакології вивчалося супутнє застосування тадалафілу (в дозі 20 мг) з декількома гіпотензивними препаратами (до чотирьох). У пацієнтів, які приймали декілька антигіпертензивних засобів, зміни артеріального тиску залежали від рівня контролю артеріального тиску. Таким чином, у пацієнтів з добре контрольованою гіпертензією зниження тиску було незначним та відповідало такому у здорових добровольців. У пацієнтів з важкоконтрольованою артеріальною гіпертензією спостерігалось більше зниження артеріального тиску, хоча у більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують супутню терапію антигіпертензивними лікарськими засобами, застосування тадалафілу в дозі 20 мг може призводити до зниження артеріального тиску, яке (крім випадку супутнього застосування із блокаторами α-адренорецепторів) є незначним та клінічно незначущим. Аналіз даних третьої фази клінічного дослідження не вияв різниці у побічних реакціях, що виникали у пацієнтів, які отримували лікування тадалафілом із супутнім застосуванням антигіпертензивних засобів та лікування тільки тадалафілом. Незважаючи на це, необхідно надавати відповідні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску пацієнтам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та Сіалісом®.

Ріоцигуат.

У ході доклінічних досліджень був виявлений адитивний гіпотензивний ефект при супутньому прийомі інгібіторів ФДЕ 5 з ріоцигуатом. У ході клінічних досліджень було виявлено, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ 5. Не було доказів сприятливого клінічного ефекту цієї комбінації у досліджуваній популяції. Супутнє застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ 5, в тому числі тадалафілу, протипоказано.

Інгібітори 5-α-редуктази.

У ході клінічного дослідження, в якому порівнювалося сумісне застосування тадалафілу у дозі 5 мг та фінастериду у дозі 5 мг із прийомом плацебо та фінастериду у дозі 5 мг для усунення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози, не було виявлено жодних нових побічних реакцій. Проте оскільки власне дослідження взаємодії лікарських засобів з метою оцінки ефектів тадалафілу та інгібіторів 5-α-редуктази не проводилося, слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування інгібіторами 5-α-редуктази.

CYP1А2 субстрати (наприклад теофілін).

У ході дослідження клінічної фармакології при прийомі тадалафілу (в дозі 10 мг) з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) не спостерігалося ніякої фармакокінетичної взаємодії. Єдиним фармакодинамічним ефектом було незначне підвищення серцевого ритму. Необхідно враховувати можливість виникнення цього ефекту при сумісному застосуванні тадалафілу та теофіліну, незважаючи на те, що він не має клінічної значущості.

Етинілестрадіол та тербуталін .

Тадалафіл підвищував біодоступність пероральних лікарських форм з етинілестрадіолом. Таке збільшення біодоступності можна очікувати при сумісному застосуванні з тербуталіном, хоча клінічні наслідки цієї комбінації невідомі.

Алкоголь.

Алкоголь (середня максимальна концентрація 0,08 %) не впливав на супутнє застосування тадалафілу (в дозі 10 або 20 мг). Також не спостерігалося змін концентрації тадалафілу протягом наступних трьох годин після одночасного прийому алкоголю з тадалафілом. Алкоголь застосовували таким чином, щоб досягнути максимального рівня абсорбції алкоголю (швидкий прийом без прийому їжі протягом 2 годин після застосування). Прийом тадалафілу (в дозі 20 мг) не призводив до статистично значущого зниження артеріального тиску на тлі прийому алкоголю (0,7 г/кг), проте у деяких пацієнтів спостерігалося постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на тлі нижчих доз алкоголю

(0,6 г/кг) не спричиняв артеріальної гіпотензії, а запаморочення спостерігалося з тією ж частотою, що й при прийомі одного алкоголю. Вплив алкоголю на пізнавальні функції не посилювався при супутньому застосуванні тадалафілу (в дозі 10 мг).

Лікарські засоби, що метаболізуються за участю цитохрому Р-450.

Не очікується, що тадалафіл спричинятиме клінічно значуще інгібування чи індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. У ході клінічних досліджень було доведено, що тадалафіл не інгібує і не індукує ізоформи CYP450, у т. ч. CYP3А4, CYP1А2, CYP2D6, CYP2E1, CYP2C9 та CYP2C19.

CYP2С9 субстрати (наприклад R-варфарин).

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не виявляв клінічно значущого ефекту на експозицію (AUC) S-варфарину чи R-варфарину (CYP2С9 субстрати), а також не мав впливу на протромбіновий час, індукований варфарином.

Аспірин.

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою.

Протидіабетичні лікарські засоби.

Специфічні дослідження взаємодії тадалафілу із протидіабетичними лікарськими засобами не проводились.

Фармакологічні властивості .

Фармакодинаміка .

Механізм дії.

Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричиняє локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це призводить до релаксації гладких м'язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Ефект інгібування концентрації цГМФ у печеристому тілі також спостерігається в гладких м'язах простати, сечовому міхурі та їх судинах, що переносять кров до вищевказаних органів. Судинна релаксація, яка при цьому виникає, призводить до підвищення перфузії крові та може бути причиною зменшення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ці судинні ефекти можуть бути доповнені інгібуванням активності аферентних нервів сечового міхура та релаксацією гладких м'язів простати і сечового міхура.

Фармакодинамічні ефекти.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 – фермент, який був знайдений у гладких м'язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м'язах, скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 сильніший, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є наявними у серці, мозку, судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у

10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, наявним у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у

10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 7, ФДЕ 8, ФДЕ 9 і ФДЕ 10.

Клінічна ефективність та безпека.

Три клінічні дослідження були проведені за участю 1504 пацієнтів з метою виявлення періоду початку ефекту тадалафілу, який продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функції, а також дієвість протягом 36 годин та виявлення ефекту вже через

16 хвилин після прийому дози порівняно з плацебо.

Тадалафіл, уведений здоровим добровольцям, не виявляє істотної різниці порівняно з плацебо за показниками систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи (середнє максимальне зниження 1,6/0,8 мм рт. ст. відповідно), систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні пацієнта стоячи (середнє максимальне зниження 0,2/4,6 мм рт. ст. відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.

У ході дослідження впливу тадалафілу на зір з використанням тесту оцінки кольорового сприйняття Farnsworth-Munsell 100 Hue було встановлено, що тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений). Отримані дані клінічного дослідження підтверджують низьку спорідненість тадалафілу щодо ФДЕ 6 порівняно з ФДЕ 5. У ході клінічних досліджень рідко (< 0,1 %) повідомлялося про зміни в розпізнаванні кольорів.

Було проведено три клінічних дослідження за участю чоловіків для оцінки потенційного впливу на сперматогенез Сіалісу® в дозі 10 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців) та в дозі 20 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців та одне – тривалістю 9 місяців) при частоті прийому

1 раз/добу. У ході двох із трьох досліджень спостерігалося клінічно незначуще зниження кількості та концентрації сперми, асоційоване з прийомом тадалафілу. Ці ефекти не були пов'язані зі змінами інших характеристик, таких як рухливість сперматозоїдів, морфологія та рівень фолікулостимулюючого гормону в крові.

Тадалафіл у дозах від 2 мг до 100 мг оцінювався у ході 16 клінічних досліджень за участю

3250 пацієнтів, які включали пацієнтів із еректильною дисфункцією різної тяжкості (помірна, середньої тяжкості, значна), різної етіології, пацієнтів різного віку (від 21 до 86 років) та різних етнічних груп. У більшості пацієнтів еректильна дисфункція спостерігалася протягом не менше ніж одного року. У ході первинних досліджень ефективності коефіцієнт покращення стану становив 81 % у групі Сіалісу ^Ò порівняно з 35 % у групі плацебо. Крім того, у пацієнтів із еректильною дисфункцією різних ступенів тяжкості повідомлялося про покращення стану під час прийому Сіалісу® (коефіцієнт успішних спроб становив 86 %, 83 % та 72 % у пацієнтів із еректильною дисфункцією помірної, середньої та значної тяжкості відповідно порівняно з 45 %, 42 % та 19 % у групі плацебо). У ході первинних досліджень ефективності коефіцієнт успішних спроб становив 75 % у групі Сіалісу ^Ò порівняно з 32 % у групі плацебо.

У ході дослідження тривалістю 12 тижнів за участю 186 пацієнтів (142 пацієнти отримували тадалафіл, 44 пацієнти – плацебо) із вторинною еректильною дисфункцією відносно пошкодження спинного мозку тадалафіл виявляв значне покращення еректильної функції, а у середньому коефіцієнт успішних спроб при прийомі Сіалісу® в дозі 10 мг або 20 мг (підбір дози, застосування за потреби) становив 48 % у групі Сіалісу ^Ò порівняно з 17 % у групі плацебо.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація в плазмі (С _max ) досягається в середньому через 2 години після прийому. Абсолютна біодоступність тадалафілу після прийому перорально не встановлювалась.

Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі, таким чином, СіалісÒ можна приймати з їжею чи без неї. Час уведення дози (ранок чи вечір) не мав клінічно значущого впливу на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл . Середній об'єм розподілу становить приблизно 63 л, вказуючи на те, що Сіаліс® розподіляється в тканини. При терапевтичних концентраціях 94 % тадалафілу в плазмі зв'язано з протеїнами. На зв'язування з протеїнами не впливає порушення ниркової функції.

Менше 0,0005 % уведеної дози було виявлено в спермі здорових добровольців.

Метаболізм . Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність відносно ФДЕ 5 у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.

Виведення. Кліренс перорального тадалафілу становить 2,5 л/годину, а середній період напіввиведення – 17,5 годин у здорових суб'єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою з фекаліями (приблизно 61 % дози) і меншою – з сечею (майже 36 % дози).

Лінійність/нелінійність фармакокінетики. Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійно пропорційна часу і дозі. В діапазоні доз від 2,5 мг до 20 мг експозиція (AUC) підвищується пропорційно дозі. Постійна концентрація в плазмі досягається протягом

5 днів при щоденному прийомі один раз на день.

Фармакокінетика препарату однакова у пацієнтів з еректильною дисфункцією та у пацієнтів без неї.

Окремі групи пацієнтів.

Особи літнього віку. Здорові добровольці літнього віку (65 років або старші) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що призводило до підвищення на 25% експозиції (AUC) порівняню зі здоровими добровольцями віком 19-45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.

Ниркова недостатність. У ході досліджень з клінічної фармакології із застосуванням разової дози тадалафілу (5–20 мг), експозиція тадалафілу AUC практично подвоїлася у пацієнтів зі слабкою (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) або помірною (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв) нирковою недостатністю, також у пацієнтів із останньою стадією ниркової хвороби на діалізі. У пацієнтів, які знаходилися на гемодіалізі, максимальна концентрація в плазмі (Сmax) була на 41% вища ніж у здорових добровольців. Впливом гемодіалізу на виведення тадалафілу можна знехтувати.

Печінкова недостатність. Експозиція тадалафілу (AUC) у пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю (класи А та В за шкалою Чайлда–П'ю) є порівнянною з експозицією у здорових добровольців при призначенні дози 10 мг. Дані щодо безпечності призначення Сіалісу® пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда–П'ю) обмежені. У разі призначення Сіалісу® лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Немає даних щодо застосування в дозі вище 10 мг пацієнтам з печінковою недостатністю.

Пацієнти, хворі на цукровий діабет. Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на цукровий діабет була приблизно на 19 % нижча, ніж у здорових добровольців. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору та мигдалеподібної форми, з тисненням «С20».

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання.

Препарат слід зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ^° С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 або 2 таблетки по 20 мг у блістерних упаковках, по 1, 2 або 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник готової лікарської форми.

Ліллі дель Карібе Інк., Пуерто-Ріко

Місцезнаходження.

12.6 КМ 65 Інфантрі Роад, Кароліна 0985, Пуерто-Ріко.

Первинна та вторинна упаковка, дозвіл на випуск серії.

Ліллі С. А., Іспанія

Місцезнаходження.

Авда де ля Індустрія 30, 28108 Алькобендас, Іспанія