ВАНАТЕКС табл. п/плен. оболочкой 160 мг №28

Для медицинского использования препарата

Ванатекс.

(Ванатекс)

Место хранения:

Активный ингредиент: Вальсартан;

1 таблетка, покрытая оболочкой пленки, содержит 80 или 160 мг валсартана;

Вспомогательные вещества :

Ядро: моногидрат лактозы, натрийный кроскаррелоз, коллоидный диоксид кремния, стеарат магния;

Таблетки раковины 80 мг (Advantia Prime 171996V01): гипомелоза, полиэтиленгликоль, диоксид титана (E 171), красный оксид железа (E 172);

Таблетки этикетки 160 мг (Advantia Prime 145010VA01): гипомелоза, полиэтиленгликоль, диоксид титана (E 171), оксид железа красный (E 172), желтый оксид железа (E 172), оксид железа (E 172).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Простые антагонисты ангиотензина II.

Код УАТС C09C A03.

Клинические характеристики.

Индикация.

Артериальная гипертония

Лечение артериальной гипертонии у взрослых и детей в возрасте от 6 до 18 лет.

Постфазный государство

Лечение клинически устойчивых пациентов с симптоматической сердечной недостаточностью или бессимптомной систолической дисфункцией левого желудочка после недавно (12 часов - 10 дней) инфаркта миокарда.

Сердечная недостаточность

Лечение симптоматической сердечной недостаточности у взрослых пациентов, когда ангиотензин-трансформирующие ферментные ингибиторы (ACE) не могут быть использованы или в качестве вспомогательной терапии при нанесении ингибиторов ACE, когда бета-блокаторы не могут быть использованы.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или к любому из вспомогательных веществ.

Тяжелая недостаточность печени, билиарный цирроз и холестаз.

Период на беременность.

Одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензина или ингибиторов ангиотензинского конвертационного фермента с алискиреновыми пациентами с диабетом или расстройствами функции почек (коэффициент гломеренной фильтрации (SW) <60 мл / мин / 1,73 м ² ).

Способ применения и доза.

Велльранс можно взять независимо от еды, питьевой воды.

Артериальная гипертония

Рекомендуемая доза клапана Valsartan составляет 80 мг (1 таблетка Vanatex 80 мг или ½ таблетки объема 160 мг) 1 раз в день. Антигипертензивный эффект достигается в первые 2 недели, а максимальный эффект отмечен в течение 4 недель.

Для некоторых пациентов артериальное давление которых недостаточно контролируется, доза может быть увеличена до 160 мг и максимум до 320 мг.

Вальсартан можно взять с другими антигипертензивными препаратами.

Добавление диуретического агента, такого как гидрохлоротиазид, дополнительно снижает артериальное давление у таких пациентов.

Постфазный государство

Лечение клинически устойчивых пациентов может быть запущено с использованием валсартана через 12 часов после инфаркта миокарда. После начальной дозы 20 мг 2 раза в день доза Valsartan должна быть увеличена до 40 мг, 80 мг и 160 мг 2 раза в день в течение следующих нескольких недель. Препарат Vanatex не предписан для первоначальной обработки. Для применения меньшей дозировки (20 мг) следует использовать препарат в другой дозировке.

Целевая максимальная доза составляет 160 мг 2 раза в день. В общем, рекомендуется, чтобы уровень дозирования 80 мг 2 раза в день был достигнут через 2 недели после начала лечения, а максимальная доза 160 мг 2 раза в день была достигнута через 3 месяца, принимая во внимание допуск пациента Отказ В случае признательности симптоматической артериальной гипотензии или почечной дисфункции следует учитывать снижение дозы.

Velsartan можно использовать для пациентов, которые принимали другие средства лечения после портированного инфаркта миокарда, таких как тромболитика, ацетилсалициловая кислота, бета-блокаторы, статины и мочегонные средства. Сочетание с ингибиторами ACE не рекомендуется.

Оценка пациентов после инфаркта миокарда всегда должна включать исследования функции почек.

Сердечная недостаточность

Рекомендуемая начальная доза Valsartan составляет 40 мг 2 раза в день.

Увеличение дозы до 80 мг и 160 мг 2 раза в день требовалось не менее 2 недель промежуток времени, принимая во внимание переносимость пациента. Необходимо рассмотреть снижение дозы сопутствующих диуретических агентов. Максимальная суточная доза была предназначена на уровне 320 мг и была распределена по нескольким методам.

Вальсартан можно взять с другими средствами для лечения сердечной недостаточности.

Тем не менее, тройное сочетание ингибитора ACE, бета-блокатора и валсартана не рекомендуется.

Оценка пациентов с сердечной недостаточностью всегда должна включать исследования функции почек.

Применение по отдельным группам пациентов

Пациенты летнего возраста

Пациентам летом век коррекция дозы не требуется.

Почечная недостаточность

Взрослые пациенты с разрешением креатинина> 10 мл / мин. Коррекция дозы не требуется. Одновременное использование антагонистов рецептора ангиотензина с алискиренами пациентов с нарушением функции почек (скорость гломеренной фильтрации (SW) <60 мл / мин / 1,73 м ² ) противопоказано.

Сахарный диабет

Одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензина с алискиреновыми пациентами с диабетом противопоказаны.

Отказ печени

Антагонисты рецептора ангиотензина противопоказаны пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью, билиарным цирровым циррозом и холестазными пациентами. Для пациентов с печеночной недостаточностью света и умеренной степени без холестаза доза валсартана не должна превышать 80 мг.

Артериальная гипертония у детей

Дети от 6 до 18 лет

Начальная доза составляет 40 мг один раз в день для детей с весом тела менее 35 кг и 80 мг один раз в день для детей с массой тела 35 кг. Доза должна регулироваться на основе реакции артериального давления. Максимальные дозы, исследованные в ходе клинических испытаний, показаны в таблице ниже.

Дозы выше указанных не были исследованы.

Дети до 6 лет

Безопасность и эффективность антагонистов рецепторов ангиотензина для детей от 1 до 6 лет не установлены.

Применение для детей в возрасте от 6 до 18 с почечной недостаточностью

Использование детей с оформлением креатинина <30 мл / мин и детей, проводящих диализа, не расследуется, поэтому Velsartan не рекомендуется использовать у пациентов. Дети с оформлением креатинина> 30 мл / мин, коррекция дозы не требуется. Необходимо тщательно контролировать почечную функцию и уровень калия в сыворотке.

Применение для детей в возрасте от 6 до 18 лет с печеночной недостаточностью

Как и взрослые, антагонисты рецептора ангиотензина противопоказаны детям с тяжелой печеночной недостаточностью, билиарными циррозными и холестазными пациентами. Клинический опыт применения антагонистов рецепторов ангиотензина с печеночной недостаточностью света и умеренной степени ограничен. Доза Valsartan не должна превышать 80 мг для таких пациентов.

Сердечная недостаточность и недавно переведенная инфаркт миокарда у детей

Антагонисты рецептора ангиотензина не рекомендуются для лечения сердечной недостаточности или недавно переданного инфаркта миокарда у детей из-за отсутствия данных о безопасности и эффективности.

Неблагоприятные реакции.

Во время контролируемых клинических исследований у взрослых пациентов с артериальной гипертензией частота неблагоприятных реакций при приеме плацебо было в соответствии с такими при принятии валсартана. Оказалось, что частота побочных реакций не связана с дозой или продолжительностью лечения, а также отсутствие связи со статьей, возрастом или расой пациента.

Неблагоприятные реакции, зарегистрированные в ходе клинической, постмаркетинга и лабораторных исследований, перечисленных ниже в классах органов.

Неблагоприятные боковые реакции классифицируются по частоте: очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), редко (≥ 1/10000 до <1/1000), очень редко (<1/10000), включая отдельные (одноразовые) сообщения. В каждой группе неблагоприятные реакции сделаны для уменьшения их степени тяжести.

Для всех неблагоприятных побочных реакций, сообщаемых при постркетировании и лабораторных исследованиях, невозможно использовать какие-либо из вышеуказанных частот, и поэтому их частота указана как «неизвестна».

Артериальная гипертония

Нарушение из крови и лимфатической системы

Неизвестно: снижение гемоглобина, уменьшая гематокрит, нейтропению, тромбоцитопению.

Нарушение от иммунной системы

Неизвестно: повышенная чувствительность, включая болезнь сыворотки.

Нарушения метаболизма и питания

Неизвестно: увеличение калия в сыворотке, гипонатриемия.

Нарушения путем слуховых органов и равновесия

Нечасто: головокружение.

Нарушение сосудистой системы

Неизвестный: васкулит.

Нарушение от дыхательной системы

Нечасто: кашель.

Беспокойство от пищеварительного тракта

Нечасто: боли в животе.

Нарушения от печени и желчного пузыря

Неизвестно: увеличение индикаторов функций печени, в том числе повышенные уровни билирубина в сыворотке.

Нарушения от кожи и подкожных тканей

Неизвестно: ангионеротическое отек, сыпь, зуд.

Нарушение от скелета-мышц и соединительной ткани

Неизвестно: Myalgia.

Нарушения почек и мочевыводящих путей

Неизвестно: почечная недостаточность и расстройство почек, увеличение уровня креатинина в сыворотке

Общие расстройства

Нечасто: повышенная усталость.

Реакции наблюдаются во время клинических исследований у пациентов с артериальной гипертензией, независимо от причинно-следственной связи с исследовательским препаратом: артралгия, астения, боли в спине, диарея, головокружение, головная боль, бессонница, снижение либидо, тошноты, отеки, фарингит, ринит, синусит, верхний Респираторные инфекции, вирусные инфекции.

Дети

Артериальная гипертония

Не было существенных различий в типе, частоте и серьезности нежелательных реакций между профилями безопасности для детей от 6 до 18 лет и ранее зарегистрированного профиля безопасности для взрослых пациентов, за исключением отдельных нарушений пищеварительного тракта (таких как боль в животе, тошнота, рвота ) и головокружение.

Неврокогнитивная оценка и оценка детей от 6 до 16 лет не выявили клинически значимых общего негативного следствия после лечения ценностями на 1 год.

В исследовании два фатальных случая были зарегистрированы и некоторые случаи выраженного увеличения трансаминаз печени. Эти случаи наблюдались в популяции со значительными сопутствующими заболеваниями. Причинные отношения с Вальсартаном не были установлены. В другом исследовании не наблюдалось значительного увеличения трансаминаз печени или летальных случаев во время лечения Вальсартана.

Гиперкалемия чаще наблюдалась у детей в возрасте от 6 до 18 лет с основными хроническими заболеваниями почек.

Профиль безопасности, наблюдаемый во время контролируемых клинических исследований у взрослых пациентов после инфаркта миокарда и / или с сердечной недостаточностью, отличается от общего профиля безопасности, который наблюдался у пациентов с артериальной гипертонией. Это может касаться пациентов с основным заболеванием. Побочные реакции наблюдаются у взрослых пациентов после инфаркта миокарда и / или с сердечной недостаточностью, указаны ниже.

После переноса инфаркта миокарда и / или сердечной недостаточности

Нарушение из крови и лимфатической системы

Неизвестно: тромбоцитопения.

Нарушение от иммунной системы

Неизвестно: повышенная чувствительность, включая болезнь сыворотки.

По метаболическому и питанию

Нечасто: гиперкалиемия.

Неизвестно: увеличение калия в сыворотке, гипонатриемия.

Нарушение нервной системы

Часто: головокружение, постуральное головокружение.

Непроток: Обонкоп, головная боль.

Нарушения путем слуховых органов и равновесия

Нечасто: головокружение.

Нарушение сердца

Нечасто: сердечная недостаточность.

Нарушение сосудистой системы

Часто: артериальная гипотензия, ортостатическая гипотензия.

Неизвестный: васкулит.

Нарушения от дыхательных органов, груди и средостения

Нечасто: кашель.

Беспокойство от пищеварительного тракта

Нечасто: тошнота, диарея.

Нарушения от печени и желчного тракта

Неизвестно: увеличение индикаторов функций печени, увеличение активности ферментов печени, увеличивая концентрацию билирубина в сыворотке.

Нарушение из кожи и подкожного волокна

Нечасто: ангионевротический отек.

Неизвестно: сыпь, зуд.

Нарушение скелетно-мышечной системы и соединительной ткани

Неизвестно: Myalgia.

Нарушения почек и мочевыводящих путей

Часто: почечная недостаточность и почечная функция.

Неисправимо: острая почечная недостаточность, увеличение креатинина в сыворотке.

Неизвестно: увеличение азота в крови.

Общие расстройства и реакции на введении

Нечасто: астения, повышенная усталость.

Передозировка.

Передозировка Вальсартаном может привести к суровой артериальной гипотензии, которая, в свою очередь, может привести к ингибированию сознания, сосудистого коллапса и / или шока.

Терапевтические меры зависят от времени приема и типа и тяжести симптомов; Основное значение состоит в том, чтобы стабилизировать кровообращение.

В артериальной гипотензии пациент должен быть в положении лежа, с коррекцией объема циркулирующей крови.

Маловероятно, что Velsartan выделяется гемодиализным.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Использование антагонистов рецепторов Angiotensin II (Araii) противопоказано в течение всего периода беременности.

Эпидемиологические данные о риске тератогенного воздействия в результате использования ингибиторов ACE во время триместра беременности не убедительны, но небольшое увеличение риска не может быть исключено. Поскольку нет контролируемых эпидемиологических данных о риске при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II, риск тератогенного эффекта может существовать для этого класса лекарств. За исключением случаев, когда продолжение терапии считается необходимым, пациенты, планирующие беременность, следует назначать альтернативную антигипертензивную терапию с предписанным профилем безопасности во время беременности. Если беременность, лечение антагонистами ангиотензинских рецепторов II следует немедленно прекратить и, при необходимости, следует запускать альтернативное лечение.

Известно, что использование антагонистов рецепторов Angiotensin II во время II и III триместра беременности вызывает фетотоксичность человека (ослабление функции почек, олигогидроион, задержанные кости черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).

Если II триместр беременности использовался ARIAI, рекомендуется проводить ультразвуковое исследование для проверки функции почек и состояния костей черепа.

Состояние новорожденных, чьи матери использовали ARIAI, должны быть тщательно проверены о развитии артериальной гипотензии.

Благодаря отсутствию информации об использовании валсартана во время грудного вскармливания Vanatex не рекомендуется использовать в этот период .

Фертильность

Вальсартан в дозах до 200 мг / кг / день не привел к нежелательному влиянию на репродуктивную функцию у крыс. Эта доза до 200 мг / кг / день в 6 раз превышает максимальную рекомендуемую дозу для людей в терминах мг / м ² (расчеты проводились для перорального введения дозы 320 мг / день для пациента с массой тела 60 кг. ).

Дети.

Вальсартан используется для лечения артериальной гипертонии у детей в возрасте от 6 до 18 лет. Безопасность и эффективность антагонистов антагонистов рецептора ангелазина от 1 до 6 лет не установлены. Препарат не рекомендуется для лечения сердечной недостаточности или постфазного состояния у детей из-за отсутствия данных о безопасности и эффективности.

Особенности приложения.

Гиперкалемия

Сопутствующее использование калиевых добавок, диуретики консервирования калия, заменители соли, содержащие калий или другие средства, которые могут увеличить уровни калия (гепарин и т. Д.) Не рекомендуются. При необходимости следует контролировать уровни калия.

Нарушение функции почек. До сих пор нет данных о безопасности употребления наркотиков с пациентами с оформлением креатинина <10 мл / мин и пациентов, которые проводят диализ, поэтому Вельсартан следует использовать с осторожностью пациентам. Взрослые пациенты с разрешением креатинина> 10 мл / мин. Коррекция дозы не требуется.

Одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензинов или ингибиторов ангиотензинского трансформирующего фермента с алискиреновыми пациентами с функцией почек (скорость гломерелярной фильтрации (SW) <60 мл / мин / 1,73 м ² ) противопоказаны.

Нарушение функции печени. Пациенты с печеночной недостаточностью света и умеренной степени без холестаза верельстана следует использовать с осторожностью.

Пациенты с дефицитом в организме натрия и / или объема циркулирующей крови (OCK). У пациентов с тяжелым дефицитом натрия и / или объемом циркулирующей крови в организме, например, те, кто получают высокие дозы диуретики, в некоторых случаях после начала терапии валсартан может возникать симптоматическую артериальную гипотензию. Перед початком терапії валсартаном слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і/або об'єму циркулюючої крові, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

Стеноз ниркової артерії. Для пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки безпеку застосування антагоністів рецепторів ангіотензину не встановлено. Короткочасне застосування валсартану у 12 пацієнтів із вазоренальною гіпертензією, що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не спричинює ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатиніну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини у крові і креатиніну сироватки крові у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується моніторинг ниркової функції при лікуванні валсартаном.

Трансплантація нирки

На сьогодні немає даних щодо безпеки застосування валсартану пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не слід застосовувати валсартан, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші вазодилататори, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ не слід призначати у період вагітності. Якщо продовження лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Комбінація каптоприлу та валсартану не показала додаткового клінічного ефекту, натомість ризик розвитку небажаних реакцій збільшився порівняно з таким при лікуванні відповідними препаратами. Таким чином, комбінація валсартану з інгібітором АПФ не рекомендується.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам після інфаркту міокарда. Оцінка пацієнтів після інфаркту міокарда завжди повинна включати оцінку функції нирок.

Застосування валсартану пацієнтам після інфаркту міокарда часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через триваючу симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

Серцева недостатність

У пацієнтів із серцевою недостатністю потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора та АРА не показала будь-яких клінічних ефектів. Ця комбінація, ймовірно, збільшує ризик розвитку небажаних ефектів, тому не рекомендується. Слід дотримуватися обережності пацієнтам із серцевою недостатністю та завжди оцінювати функцію нирок.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину пацієнтам із серцевою недостатністю часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через триваючу симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пов'язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і в окремих випадках – з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключати, що застосування препарату може бути пов'язане з порушенням функції нирок.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі

При застосуванні валсартану повідомлялося про розвиток у пацієнтів ангіоневротичного набряку, у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку спостерігався і раніше при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку потребує негайного припинення застосування Ванатексу, і повторно призначати валсартан не слід.

Інші умови при стимуляції ренін-ангіотензинової системи (таблетки 320 мг)

У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту було пов'язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і в окремих випадках – з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключити, що застосування валсартану може бути пов'язане з порушенням функції нирок.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Супутнє застосування препаратів групи АРА з іншими препаратами, що діють на РААС, пов'язано зі збільшенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, функції нирок та електролітів у пацієнтів, які отримують валсартан та інші препарати, що впливають на РААС.

Діти

Порушення функції нирок

Застосування дітям із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується призначати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан застосовують за наявності інших умов (висока температура, дегідратація), що, ймовірно, порушують функцію нирок.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/1,73 м ² ) протипоказано.

Порушення функції печінки

Як і дорослим, валсартан протипоказаний для застосування дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки і пацієнтам із холестазом. Існує обмежений клінічний досвід застосування валсартану дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не проводились дослідження щодо впливу на здатність керувати автомобілем. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати, що іноді може спостерігатися запаморочення або втома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв./1,73 м ² ) протипоказано.

Одночасне застосування не рекомендоване

Літій

Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність повідомлялося протягом одночасного застосування інгібіторів АПФ. У зв'язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану і літію така комбінація не рекомендована. Якщо комбінація вважається необхідною, рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію

Якщо застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у поєднанні з валсартаном вважається необхідним, рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові.

Необхідна обережність при одночасному застосуванні

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗП

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ з НПЗП може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗП може призвести до погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендований контроль ниркової функції, а також відповідна гідратація пацієнта.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Інші

У ході досліджень взаємодії лікарських засобів з валсартаном не спостерігалося клінічно значущих взаємодій з валсартаном або з будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Діти

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям та підліткам з артеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Валсартан є перорально активним, сильним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (Аng II). Він діє вибірково на підтип рецепторів AT ₁ , який відповідає за дію ангіотензину II. Збільшені рівні Аng II в плазмі крові після блокади рецептора АТ ₁ валсартаном можуть стимулювати неблокований рецептор AT ₂ , який, цілком ймовірно, нейтралізує дію рецептора АТ ₁ . Валсартан не проявляє активності часткового агоніста щодо рецептора АТ ₁ і має значно більшу (приблизно 20 000-кратну) спорідненість із рецептором АТ ₁ , ніж із рецептором AT ₂ .

Невідомо, чи звʼязується валсартан із іншими рецепторами гормонів або іонними каналами, які, як відомо, відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції, чи блокує їх.

Валсартан не пригнічує АПФ (також відомий як кіназа II), який перетворює Ang I в Аng II і руйнує брадикінін. Оскільки не відбувається впливу на АПФ і потенціювання брадикініну або білкової речовини, антагоністи ангіотензину II навряд чи можуть бути пов'язані з кашлем.

Артеріальна гіпертензія

Призначення валсартану пацієнтам із артеріальною гіпертензією призводить в результаті до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після прийому одноразової пероральної дози антигіпертензивна активність спостерігається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Гіпотензивний (протигіпертонічний) ефект зберігається протягом 24 годин після прийому препарату. При повторному прийомі доз препарату гіпотензивний ефект в основному зберігається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом тривалого лікування. У поєднанні з гідрохлоротіазидом досягається суттєве додаткове зниження артеріального тиску.

Швидка відміна валсартану не пов'язана з «рикошетною» артеріальною гіпертензією або іншими небажаними клінічними явищами.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Результати дослідження продемонстрували ефективність валсартану, як і каптоприлу, у зниженні загальної смертності після інфаркту міокарда. Валсартан виявився також ефективним у зниженні смертності від серцево-судинної патології, зниженні кількості випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності та повторного інфаркту міокарда. Профіль безпеки валсартану відповідав перебігу хвороби пацієнтів, які лікувалися після встановленого інфаркту міокарда.

Серцева недостатність

Пацієнти, які лікувалися валсартаном, продемонстрували значне поліпшення щодо ознак та симптомів серцевої недостатності, включаючи задишку, втому, набряк і хрипи, порівняно з тими, хто лікувався плацебо. Хворі з хронічною серцевою недостатністю, які лікувалися валсартаном, мали кращу якість життя від початкового до кінцевого показника порівняно з пацієнтами, які лікувалися плацебо. Фракція викиду у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, була значно більшою, а кінцевий діастолічний діаметр лівого шлуночка суттєво зменшився від початкового до кінцевого показника порівняно з пацієнтами, які лікувалися плацебо.

Діти

Антигіпертензивний ефект валсартану оцінювали у 4 рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідженнях у 561 дитини віком від 6 до 18 років та у 165 дітей віком від 1 до 6 років. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів та ожиріння були найбільш частими основними медичними умовами, що спричиняють артеріальну гіпертензію у дітей, включених у ці дослідження.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком від 6 років

У ході клінічного дослідження за участю 261 дитини з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років пацієнти з масою тіла < 35 кг отримували 10, 40 або 80 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози), пацієнти з масою тіла ≥ 35 кг отримували 20, 80 і 160 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози). У кінці 2 тижня валсартан знижував систолічний та діастолічний артеріальний тиск залежно від дози. У цілому, три рівні дози валсартану (низька, середня та висока) достовірно знижували систолічний артеріальний тиск на 8, 10, 12 мм рт.ст. від вихідного рівня відповідно.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком до 6 років

Валсартан не рекомендується для застосування цій віковій категорії.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального прийому одного валсартану максимальні концентрації валсартану в плазмі крові досягаються через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Їжа зменшує вплив валсартану (що визначається за середньою концентрацією в сечі/AUC) приблизно на 40 %, а максимальну концентрацію в плазмі крові (С _макс ) – приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після прийому дози концентрація валсартану в плазмі крові подібна в групі пацієнтів, які приймали їжу, та в групі пацієнтів, які приймали препарат натще. Проте таке зменшення середньої концентрації в сечі не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, і тому валсартан можна приймати або з їжею, або без їжі.

Розподіл

Рівноважний об'єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється інтенсивно в тканинах. Валсартан сильно зв'язується з протеїнами сироватки (94-97 %), в основному з сироватковим альбуміном.

Біотрансформація

Валсартан не біотрансформується в повному обсязі, оскільки тільки близько 20 % дози відновлюється у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт був виявлений у плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % середньої концентрації валсартану в сечі). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Виділення

Валсартан демонструє багатоекспоненціальну кінетику розпаду (t _½α < 1 год і t _½β близько 9 год). Валсартан головним чином виділяється жовчними шляхами з калом (приблизно 83 % дози) та нирками із сечею (приблизно 13 % дози), в основному в незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

Пацієнти з серцевою недостатністю

Середній час до максимальної концентрації та період напіввиведення валсартану у пацієнтів із серцевою недостатністю подібні таким, що спостерігалися у здорових добровольців. Показники AUC і C _макс валсартану майже пропорційні (однакові) при дозі, що перевищує діапазон клінічних доз (від 40 до 160 мг два рази на день). Середній коефіцієнт кумуляції становить приблизно 1,7. Явний кліренс валсартану після перорального прийому становить приблизно 4,5 л/год. Вік не впливає на явний кліренс у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Дещо більший системний вплив валсартану спостерігався у деяких літніх пацієнтів, ніж у осіб молодого віку; однак це не мало ніякого клінічного значення.

Порушення функції нирок

Як і передбачалося із речовиною, нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального кліренсу плазми крові, ніякого взаємозв'язку не відмічалося між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому підбір дози не потрібний пацієнтам із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 10 мл/хв). На сьогодні не має досвіду безпечного застосування пацієнтам із кліренсом креатиніну ˂ 10 мл/хв і пацієнтам, які знаходяться на діалізі, тому валсартан слід застосовувати дуже обережно таким пацієнтам. Валсартан сильно зв'язується з білком плазми крові і навряд чи може бути виведений за допомогою діалізу.

Печінкова недостатність

Приблизно 70 % абсорбованої дози виводиться з жовчю, в основному в незміненому вигляді. Валсартан не зазнає ніякої біотрансформації, яка б заслуговувала на увагу. Подвійний вплив (AUC) спостерігався у пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю порівняно з таким у здорових добровольців.

Однак ніякого взаємозв'язку не спостерігалося між концентрацією валсартану в плазмі крові та ступенем печінкової дисфункції. Валсартан не вивчався у пацієнтів із тяжкою печінковою дисфункцією.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 80 мг: рожеві, круглі, плоскі таблетки з рискою, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки по 160 мг: світло-коричневі, довгасті, двоопуклі таблетки з рискою, вкриті плівковою оболонкою.

Термін придатності. 4 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Фармацевтичний Завод “Польфарма” С. А. / Pharmaceutical Works “Polpharma” SA

Місцезнаходження. вул. Пельплиньска, 19, 83-200 Старогард Гданьски, Польща /

19 Pelplinska Street, 83-200 Starogard Gdanski, Poland.