Личный кабинет
ВАЗОКЛИН-ДАРНИЦА табл. п/о 10 мг №28
rx
Код товара: 416844
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
800,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Вашалин-Дарница
Вазоклин - Дарница.
Место хранения:
Активное вещество: аторвастатин;
1 таблетка содержит: кальций аторвастатин, в переносе до аторвастатина 10 мг или 20 мг;
Вспомогательные вещества : карбонат кальция с просветом, микрокристаллической целлюлозой, моногидрат лактозы, лаурилсульфат натрия, кросс-отчет, стеарат магния, чердак II 85F белый.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.
Основные физические и химические свойства: таблетки круглой формы с двухточечной поверхностью покрыты белым или почти белым.
Фармакотерапевтическая группа.
Препараты, которые уменьшают холестерин и триглицериды в сыворотке. Ингибиторы GMG-COA редуктазы. ATH CODE C10A A05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Аторвастатин - это синтетический гиполипидемический препарат. Аторвастатин является ингибитором 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзима A (GMG-COA) редуктазы. Этот фермент катализирует трансформацию GMG-COA в мелононат - раннюю стадию биосинтеза холестерина, который ограничивает скорость его образования.
Аторвастатин является селективным конкурентным ингибитором GMG-COA Reductase, ферментом, который зависит от скорости преобразования 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзима A в Mevalonat, предшественника стеролов, включая холестерин. Холестерин и триглицериды циркулируются в кровоток в комплексе с липопротеинами. Эти комплексы делятся на ультрацентрифугирование на фракцию ЛПВП (липопротеин высокой плотности), LPPSK (липопротеин промежуточной плотности), ЛПНП (липопротеин низкой плотности) и LPDLSH (очень низкая липопротеин). Триглицериды (TG) и холестерин в печени входят в LPDL и выделяются в плазме крови для транспортировки в периферических тканях. LDL формируется из LPDL и катабоплена взаимодействием с высокой аффинной рецепторами LDL. Существуют данные, которые повышенные уровни общего холестерина (ZH), холестерина ЛДЛ (X-LDL) и аполипопротеина B (APO B) в плазме крови способствуют развитию атеросклероза у людей и являются факторами риска для развития сердечно-сосудистых заболеваний, в то время как повышенные уровни холестерина ЛПВП связаны с уменьшенным риском сердечно-сосудистых заболеваний.
В экспериментальных моделях у животных аторвастатин снижает уровень холестерина и плазменных липопротеинов путем ингибирования GMG-COA-редуктазы и синтеза холестерина и увеличивая количество рецепторов лечения печени на поверхности клетки для усиления поглощения и катаболизма LDL; Аторвастатин также уменьшает производство LDL и количество этих частиц. Аторвастатин снижает уровень холестерина ЛПНП у некоторых пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестерией, то есть группой людей, которые редко соответствуют лечению с другими гиполипидемическими препаратами.
Существуют данные, которые повышенные уровни общего холестерина, холестерина LDL и APO B (мембранный комплекс для селастерина LDL) провоцирует развитие атеросклероза. Точно так же снижение уровня холестерина ЛПВП (и его транспортное комплекс - APA) связаны с развитием атеросклероза. Известно, что сердечно-сосудистая заболеваемость и смертность изменяются непосредственно пропорционально уровню общего холестерина и холестерина ЛПНП и обратно пропорционально уровню холестерина ЛПВП.
Аторвастатин снижает уровни общего холестерина, холестерина ЛПНП и ABP у пациентов с гомозиготной и гетерозиготной семейной гиперхолестериной, неинминусными формами гиперхолестеринемии и смешанной дислипидемии. Аторвастатин также снижает уровни уровней холестерина в холестерина и ТГ, а также определяет нестабильное увеличение холестерина ЛПВП и аполипопротеина А-1. Аторвастатин снижает уровень общего холестерина, холестерина ЛПНП, холестерина LPDSH, APA, триглицеридов и XS-не-ЛПВП, а также повышает уровень холестерина ЛПВП у пациентов с изолированным гипертриглицеридом. Аторвастатин уменьшает HS-LPP у пациентов с дибластропротеинемией.
Как и LPL, липопротеины, обогащенные холестерином и триглицеридами, включая LPLCS, LPPSC и остатки, также могут способствовать развитию атеросклероза. Увеличение уровней триглицеридов крови в плазме крови часто встречаются в триаде с низким уровнем XS-HDL и небольших лепестков LDL, а также в сочетании с неответными факторами риска метаболического риска для развития ишемической болезни сердца. Он не был последовательно доказан, что общий уровень триглицеридов плазмы как независимый фактор риска развития ишемической болезни сердца. Кроме того, никаких самостоятельных последствий повышения уровня ЛПВП или уменьшения уровня триглицеридов на риск имерной заболеваемости и смертности и смертности сердечно-сосудистые.
Аторвастатин, как и его некоторые метаболиты, фармакологически активны у людей. Основным местом действия аторвастатина является печенью, которая играет важную роль в синтезе холестерина и оформления LDL. Доза препарата, в отличие от системной концентрации препарата, лучше коррелирует с уменьшением уровня холестерина LDL. Индивидуальный выбор дозы должен проводиться в зависимости от терапевтического ответа.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Аторвастатин быстро поглощается после устного введения, а его максимальные концентрации в плазме крови достигаются в течение 1-2 часов. Степень поглощения увеличивается пропорционально дозы аторвастатина. Абсолютная биодоступность аторвастатина (исходный препарат) составляет приблизительно 14%, а биодоступность системы ингибирующей активности в отношении GMG-COA Reductase составляет приблизительно 30%. Низкая системная доступность препарата связана с предварительно зачерневенным зазором в слизистой оболочке желудочно-кишечного тракта и / или до системной бионтрасформации в печени. Хотя еда снижает скорость и степень поглощения препарата примерно на 25% и 9%, соответственно, на основе C Max Max и AUC, снижение уровня холестерина ЛПНП аналогична, независимо от того, какая подготовка пищи или отдельно. При нанесении аторвастатина вечером его концентрация плазмы крови была ниже (приблизительно 30% для C Max и AUC), чем у утреннего приема. Однако уменьшение уровня холестерина ЛПНП является то же самое независимо от времени получения препарата.
Распределение.
Средний объем распределения препарата аторвастатина составляет приблизительно 381 литра. Более 98% препарата связывается с белками в плазме крови. Коэффициент концентрации крови / плазмы, который составляет приблизительно 0,25, указывает плохое проникновение препарата в эритроцитах. Основано на наблюдениях у животных, считается, что аторвастатин способен проникать в грудное молоко.
Метаболизм.
Аторвастатин интенсивно метаболизируется на орто и попеченный производные и различные продукты бета-окисления. Исследования in vitro in vitro ингибирование in vitro гмг-коа-редуктазы орто и парагидроксилированных метаболитов, эквивалентных ингибированию аторвастатином. Приблизительно 70% циркулирующей ингибирующей активности относительно GMG-COA-редуктазы связаны с активными метаболитами. Исследования in vitro указывают на важность метаболизма метаболизма цитохрома аторвастатина P450 3A4, что согласуется с повышенными концентрациями плазмы крови человека после одновременного использования с эритромицином, известным ингибитором этого изонциима.
Экскреция.
Аторвастатин и его метаболиты в основном получают из желчи после печеночного и / или дополнительного рыночного метаболизма, но этот препарат, по-видимому, не подвергается кишечнику-печеночной рециркуляции. Средний период полураспада человеческой плазменной подготовки составляет приблизительно 14 часов, но полупакетный период ингибирующей активности в отношении GMG-COA редуктазы составляет от 20 до 30 часов из-за вклада активных метаболитов. После устного введения препарата с мочой выделяется менее 2% дозы.
Популяции пациентов
Пациенты пожилых людей. Концентрации аторвастатина в плазме выше (приблизительно 40% для C Max и 30% для AUC) у здоровых пожилых пациентов (в возрасте 65 лет), чем молодые люди. Существуют данные о большей степени уменьшения LDL в применении любой дозы препарата у пожилых пациентов по сравнению с молодыми людьми.
Дети. Фармакокинетические данные для группы пациентов детства отсутствуют.
Секс. Концентрации аторвастатина в плазме женщин отличаются от концентраций в плазменных мужчинах (примерно на 20% выше для C Max и 10% ниже для AUC). Тем не менее, нет клинически значимой разницы в сокращении уровня холестерина ЛПНП при нанесении препарата у мужчин и женщин.
Нарушение функции почек. Заболевания почек не влияют на концентрацию аторвастатина в плазме крови или уменьшить HS-LDL, и, следовательно, регулировка дозы препарата для пациентов с нарушениями функции почек не нужна.
Гемодиализ. Несмотря на то, что пациенты с терминальной стадией заболевания почек не проводится, считается, что гемодиализ не увеличивает оформление аторвастатина, поскольку препарат интенсивно связывается с белками плазмы крови.
Отказ печени. Концентрации аторвастатина в плазме крови значительно повышаются у пациентов с хроническим алкогольным заболеванием печени. Значения значений C Max и AUC в 4 раза выше у пациентов с классом заболеваний печени A на шкале Childa-Pew. У пациентов с заболеванием печени класс B. max и AUC, значение C Max и AUC увеличивается примерно в 16 раз и в 11 раз, соответственно.
Таблица 1.
Влияние одновременно используемых препаратов на фармакокинетику аторвастатина
В то же время используются наркотики и дозировки | Аторвастатин | ||
Доза (мг) | Изменить AUC & | Изменить c max & | |
# Циклоспорин 5,2 мг / кг / день, стабильная доза | 10 мг 1 раз в день в течение 28 дней | 8.7 Раза | 10,7 Раза |
# Tirtransard 500 мг два раза в день / ритонавир 200 мг два раза в день, 7 дней | 10 мг Rd. | 9.4 Раза | 8,6 Раза |
# Telier 750 мг каждые 8 часов, 10 дней | 20 мг Rd | 7,88 Раза | 10,6 Раза |
#, ‡ Sabinavir 400 мг два раза в день / Ритонавир 400 мг два раза в день, 15 дней | 40 мг 1 раз в день в течение 4 дней | 3.9 Раза | 4.3 Раза |
# Кларитромицин 500 мг два раза в день, 9 дней | 80 мг 1 раз в день в течение 8 дней | 4.4 Раза | 5.4 Раза |
# Подарки 300 мг два раза в день / Ританавир 100 мг два раза в день, 9 дней | 10 мг 1 раз в день в течение 4 дней | 3.4 Разас | 2,25 раз |
# Itraconazole 200 мг 1 г / день, 4 дня | 40 мг Rd. | 3.3 Раза | 20% |
# Fosamprenand 700 мг два раза в день / Ританавир 100 мг два раза в день, 14 дней | 10 мг 1 раз в день в течение 4 дней | 2,53 Разас | 2.84 Разас |
# Фосмпренавир 1400 мг 2 раза в день, 14 дней | 10 мг 1 раз в день в течение 4 дней | 2,3 раза | 4.04 Разас |
# Нельфинавир 1250 мг 2 раза в день, 14 дней | 10 мг 1 раз в день в течение 28 дней | 74% | 2.2 Разас |
# Грейпфрутовый сок, 240 мл 1-й день * | 40 мг 1 раз в день | 37% | 16% |
Diltiazem 240 мг 1 раз в день, 28 дней | 40 мг 1 раз в день | 51% | Без изменений |
Эритромицин 500 мг 4 раза в день, 7 дней | 10 мг 1 раз в день | 33% | 38% |
Амлодипин 10 мг, одна доза | 80 мг 1 раз в день | 15% | ¯ 12% |
Cyamidine 300 мг 4 раза в день, 2 недели | 10 мг 1 раз в день в течение 2 недель | ¯ менее 1% | ¯ 11% |
Colestipol 10 мг 2 раза в день, 28 недель | 40 мг 1 раз в день в течение 28 недель | Не определен | ¯ 26% ** |
MaaLox TC ® 30 мл 1 раз в день, 17 дней | 10 мг 1 раз в день в течение 15 дней | ¯ 33% | ¯ 34% |
EFAVIRENS 600 мг 1 раз в день, 14 дней | 10 мг в течение 3 дней | ¯ 41% | ¯ 1% |
# Rifampin 600 мг 1 раз в день, 7 дней (при введении) † | 40 мг 1 раз в день | 30% | 2.7 Раза |
# Rifampin 600 мг 1 раз в день, 5 дней (отдельные дозы) † | 40 мг 1 раз в день | ¯ 80% | ¯ 40% |
# Gemfibrozil 600 мг два раза в день, 7 дней | 40 мг 1 раз в день | 35% | ¯ менее 1% |
# Фенофибрат 160 мг 1 раз в день, 7 дней | 40 мг 1 раз в день | 3% | 2% |
# Beampower 800 мг 3 раза в день, 7 дней | 40 мг 1 раз в день | 2.30 раз | 2.66 Раза |
& Данные, указанные как изменение в x раз, представляют собой простое соотношение между случаями одновременного использования лекарств и применение только аторвастатин (т.е. 1-кратное = нет изменений). Данные, указанные в% изменениях изменений, являются разница в отношении показателей при использовании аторвастатина отдельно (то есть 0% = без изменений).
# Для информации о клинической значимости см.. Разделы «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия».
* Было большее увеличение AUC (до 2,5 раза) и / или C Max (до 71%) с чрезмерным потреблением сока грейпфрута (750 мл - 1,2 литра в день или более).
** Один выборки, взятый на 8-16 часов после получения дозы препарата.
† Из-за механизма взаимодействия двойного рифампина одновременное использование аторвастатина с рифампином рекомендуется, поскольку было показано, что задержанное использование аторвастатина после использования рифампина связано со значительным снижением концентраций аторвастатина в плазме крови.
‡ Доза комбинации сабинавир + ритонавира в этом исследовании не является клинически нанесенной дозой. Увеличение воздействия аторвастатина в применении в клинических условиях, вероятно, будет выше, чем наследство, которое наблюдалось в этом исследовании. Следовательно, необходимо использовать препарат в самой низкой желаемой дозе.
Таблица 2.
Влияние аторвастатина на фармакокинетику одновременно привлекла лекарственные средства
Аторвастатин | В то же время используются лекарственный продукт и режим дозирования | ||
Подготовка / доза (мг) | Изменить AUC. | Изменить C max. | |
80 мг 1 раз в день в течение 15 дней | Антипирин, 600 мг 1 раз в день | 3% | ↓ 11% |
80 мг 1 раз в день в течение 14 дней | # Digoxin 0,25 мг 1 раз в день, 20 дней | 15% | 20% |
40 мг 1 раз в день в течение 22 дней | Оральные контрацептивы 1 раз в день, 2 месяца - Noretisteron 1 мг - этинилестрадин 35 мкг | 28% 19% | 23% 30% |
10 мг раз в день | Tirtransard 500 мг 2 раза в день / ритонавир 200 мг 2 раза в день, 7 дней | Без изменений | Без изменений |
10 мг 1 раз в день в течение 4 дней | Fosampenir 1400 мг 2 раза в день, 14 дней | ¯ 27% | ¯ 18% |
10 мг 1 раз в день в течение 4 дней | Fosampenir 700 мг 2 раза в день / ритенанд 100 мг 2 раза в день, 14 дней | Без изменений | Без изменений |
# Для информации о клинической значимости см.. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия».
Клинические характеристики.
Индикация.
Предотвратить сердечно-сосудистые заболевания
Для взрослых пациентов без клинически выраженного ишемической болезни сердца, но с несколькими факторами риска развития ишемической болезни сердца, таких как возраст, табачное курение, артериальная гипертония, низкие уровни HDL или наличие ранних ишемических сердечных заболеваний в семейной истории, аторвастатин показано для:
- снижение риска инфаркта миокарда;
- снижение риска инсульта;
- снижение риска реваскуляризации и процедур стенгин.
Для пациентов с диабетом типа II и без клинически выраженного ишемической болезни сердца, но с несколькими факторами риска развития ишемической болезни сердца, таких как ретинопатия, альбуминурия, табак или артериальная гипертензия, препарат проявляется для:
- снижение риска инфаркта миокарда;
- уменьшение риска инсульта.
Для пациентов с клинически выраженной ишемической болезнью сердца препарат показан для:
- снижение риска инфаркта на миокарда;
- снижение риска фатального и неправного хода;
- снижение риска процедур реваскуляризации;
- снижение риска госпитализации в связи со стагнинной сердечной недостаточностью;
- уменьшение риска стенокардии.
Гиперлипидемия
- в качестве добавки к диете для снижения повышенного уровня общего холестерина, аполипопротеина в и триглицеридах, а также для увеличения уровня холестерина ЛПВП у пациентов с первичной гиперхолестериной (гетерозигозной семьей и несемейной) и смешанной дислипидемией (типы IIA) и IIB согласно классификации Фредриксона.,).
- как дополнение к диету для лечения пациентов с повышенными уровнями кровотоковых триглицеридов сыворотки крови (тип IV в соответствии с классификацией Фредриксона).
- для лечения пациентов с основными изображениями (тип III согласно классификации Fredrixon), в тех случаях, когда диета недостаточно эффективна.
- Чтобы уменьшить общий холестерин и холестерин ЛПНП у пациентов с допусками гомозиготной семейной гиперхолестеринемии до других методов гиполипидемического лечения (например, AFERESS LDLS) или, если такие методы лечения недоступны.
- в качестве дополнения к диете, чтобы уменьшить уровни общего холестерина, холестерина ЛПНП и аполипопротеина в мальчиках и девочках после начала менструации от 10 до 17 лет с гетерозиготной семейной гиперхолестериной, если после соответствующей диеты терапии, результаты Анализы следующие:
а) холестерин LDL остается ³ 190 мг / дл или
б) холестерин LDL ³ 160 мг / дл и:
- В семейной истории появляются ранние сердечно-сосудистые заболевания или
- два или более других факторов риска развития сердечно-сосудистых заболеваний
присутствует у пациента детства.
Противопоказание.
- активное заболевание печени, которое может включать устойчивое увеличение уровня трансаминазы печени неизвестной этиологии.
- Гипочувствительность к любому из компонентов этого лекарственного средства.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Риск миопатии во время лечения статины увеличивается в случае одновременного использования производных волокнистых кислот, дозы липидомодификации ниацина, циклоспорина или мощных ингибиторов CYP 3A4 (например, кларитромицин, ВИЧ и ингибирования протеазы для протеации).
Мощные ингибиторы CYP 3A4. Аторвастатин метаболизируется цитохромным P450 3A4. Одночасне застосування препарату з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрацій аторвастатину у плазмі крові. Ступінь взаємодії та підсилення дії залежать від мінливості впливу на CYP 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта.
Помірні інгібітори CYP 3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флюконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Одночасне застосування еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводились. Відомо, що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP 3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP 3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта.
Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 та можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2 літра на добу).
Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату у дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки аторвастатину. Отже, пацієнтам, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати аторвастатин у дозі вище 20 мг.
Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні з декількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С телапревіром порівняно із застосуванням тільки препарату. Тому для пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту C телапревір, слід уникати одночасного застосування із аторвастатином. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. Для пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату не повинна перевищувати 20 мг та застосовувати їх потрібно з обережністю. При застосуванні пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 40 мг, а також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів.
Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг. Отже пацієнтам, які приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза аторвастатину перевищує 20 мг.
Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки аторвастатину. Слід уникати одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину.
Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють, підсумовано у таблиці 3.
Таблиця 3.
Взаємодії лікарських засобів, пов'язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу
Препарати, що взаємодіють | Медичні рекомендації щодо застосування |
Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір) | Уникати застосування аторвастатину |
Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір) | Застосовувати з обережністю та у найменшій необхідній дозі |
Кларитроміцин, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонавір) | Не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину на добу |
Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір) Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір) | Не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину на добу |
*Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі.
Гемфіброзил. У зв'язку з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування аторвастатину з гемфіброзилом.
Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, аторвастатин слід застосовувати з обережністю при сумісному використанні з іншими фібратами.
Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватися при застосуванні препарату у комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози аторвастатину.
Рифампін або інші індуктори цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад ефавіренз, рифампін) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування препарату з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування препарату після введення рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові.
Дилтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові.
Циметидин. У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.
Антациди. Одночасний пероральний прийом аторвастатину та суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінюється.
Колестипол. Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.
Азитроміцин. Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину у плазмі крові.
Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину. Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендовано зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину.
Езетиміб. Застосування езетимібу як монотерапії пов'язують з розвитком явищ з боку м'язової системи, у тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.
Фузидова кислота. Дослідження взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводились. Після виходу препарата на ринок, як і у випадку з іншими статинами, при одночасному прийомі аторвастатину та фузидової кислоти спостерігалися явища з боку м'язової системи (у тому числі рабдоміоліз). Механізм цієї взаємодії залишається невідомим. Пацієнти потребують пильного нагляду, тому що може потребуватися тимчасове призупинення лікування аторвастатином.
Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз аторвастатину та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину у плазмі крові підвищуються приблизно на 20 %. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.
Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину з пероральними контрацептивами підвищувало значення AUC для норетистерону та етинілестрадіолу. Ці підвищення слід брати до уваги при виборі перорального контрацептива для жінки, яка приймає аторвастатин.
Варфарин. Аторвастатин не чинив клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні у пацієнтів, які проходили довготривале лікування варфарином.
Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином.
Інші лікарські засоби. Відомо, що одночасне застосовування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та його застосування в ході естроген-замісної терапії не супроводжується клінічно значущими побічними ефектами.
Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводилось.
Особливості застосування
Скелетні м'язи
Відомі рідкісні випадки розвитку рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні препарату аторвастатин та інших лікарських препаратів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів.
Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді спричиняє міопатію, що визначається як болі у м'язах або слабкість м'язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (КФК) у понад 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування вищих доз аторвастатину з певними лікарськими препаратами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори CYP 3A4 (наприклад кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.
Також відомі рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) – аутоімунної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без значного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка.
Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. Пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю у м'язах, болісності або слабкості м'язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури, або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після припинення прийому препарату аторвастатин. Лікування препаратом слід припинити у випадку значного підвищення рівня КФК, діагностування або підозри на міопатію.
Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту С телапревіру, комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ, у тому числі саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, типранавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір та фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антимікотиків групи азолів. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препарату аторвастатин та похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антимікотиків групи азолів або ліпідомодифікуючих доз ніацину, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів щодо будь-яких ознак або симптомів болю, болісності або слабкості у м'язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезгаданими лікарськими препаратами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях може розглядатися можливість періодичного визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії.
Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю.
Терапію препаратом аторвастатин слід тимчасово або повністю припинити у будь-якого пацієнта з гострим, серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактору ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад тяжка гостра інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми).
Порушення функції печінки
Було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов'язані з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. При прийомі аторвастатина іноді спостерігається стійке підвищення (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі нормального діапазону, яке виникло 2 рази або більше) рівнів сироваткових трансаміназ.
Відомо про розвиток жовтяниці при прийомі аторвастатина, підвищення показників функціональних проб печінки (ФПП), які не пов'язані з жовтяницею або іншими клінічними ознаками та симптомами. Після зменшення дози перерви у застосуванні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ повертаються до рівнів перед лікуванням або приблизно цих рівнів без залишкових явищ.
Перед тим як розпочинати терапію препаратом аторвастатин, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної потреби. Також відомо про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, у тому числі аторвастатин. У випадку серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування препарату аторвастатин слід негайно припинити лікування. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно розпочинати лікування препаратом.
Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Препарат протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології.
Ендокринна функція
Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози у сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів ГМГ‑КоА-редуктази, у тому числі й препарату аторвастатин.
Статини перешкоджають синтезу холестерину та теоретично можуть ослабляти секрецію наднирникових та/або гонадних стероїдів. Відомо, що аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми та не пошкоджує резерв надниркових залоз. Вплив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався. Невідомо, яким чином препарат впливає, та й чи взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальний період. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин.
Застосування у пацієнтів з нещодавними випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки
Дослідження впливу аторвастатину на запобігання інсульту шляхом різкого зменшення рівнів холестерину показали більшу частоту випадків геморагічного інсульту у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з групою плацебо.
Невідомо жодних відмінностей у відповіді на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами. Оскільки старший вік (понад 65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати аторвастатин людям літнього віку.
Печінкова недостатність
Препарат протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології.
До початку лікування
Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК при:
-порушенні функції нирок;
-гіпофункції щитовидної залози;
-спадкових розладах м'язової системи у родинному або особистому анамнезі;
-перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м'язи;
-перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкоголю.
Для пацієнтів літнього віку (понад 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.
Підвищення рівня препарату у плазмі крові, можливе, зокрема, у разі взаємодії та застосування особливим популяціям пацієнтів, у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.
У таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не слід.
Вимірювання рівня креатинкінази
Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.
Під час лікування
Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м'язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.
У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.
Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п'ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м'язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.
Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта.
Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу).
Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами
Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими препаратами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори CYP 3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фібрової кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом також зростає ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські препарати (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих.
Якщо необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські препарати, що підвищують концентрацію аторвастатину у плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у випадку застосування потужних інгібіторів CYP 3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.
Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин та фузидову кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину на період лікування фузидовою кислотою.
Інтерстиціальна хвороба легенів
Під час лікування деякими статинами (особливо під час тривалого лікування) були описані випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами.
Наповнювачі
До складу препарату входить лактоза. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози. Терапія ліпідомодифікаційними препаратами повинна бути одним зі складових компонентів комплексної терапії для пацієнтів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемію. Медикаментозна терапія рекомендується як доповнення до дієти, коли результату від дотримання дієти, що обмежує споживання насичених жирів та холестерину, а також від застосування інших немедикаментозних заходів було недостатньо. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця прийом препарату можна розпочати одночасно з дотриманням дієти.
Обмеження застосування
Аторвастатин не досліджували за умов, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона).
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Вагітність.
Аторвастатин протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть завдавати шкоди плоду при застосуванні вагітним жінкам. Аторвастатин можна застосовувати жінкам репродуктивного віку, тільки якщо дуже малоймовірно, що такі пацієнтки завагітніють та вони були проінформовані про потенційні фактори ризику. Якщо жінка завагітніла у період лікування препаратом, слід негайно припинити прийом препарату та повторно проконсультувати пацієнтку стосовно потенційних факторів ризику для плода та відсутності відомої клінічної користі від продовження прийому препарату у період вагітності.
При нормальному протіканні вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів у період вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз – це хронічний процес, а, отже, перерва у прийомі гіполіпідемічних препаратів у період вагітності не повинна мати значного впливу на результати довгострокового лікування первинної гіперхолестеринемії.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, однак відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає у грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні спричинити серйозні небажані реакції у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, жінкам, які потребують лікування препаратом, не слід годувати груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Здійснює дуже незначний вплив на швидкість реакції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Гіперліпідемія (гетерозиготна сімейна та несімейна) і змішана дисліпідемія (тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона)
Рекомендована початкова доза атрвастатину становить 10 або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, які потребують значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більш ніж на 45 %), терапія може бути розпочата із дозування 40 мг 1 раз на добу. Дозовий діапазон препарату знаходиться у межах від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Препарат можна приймати разовою дозою у будь-які години та незалежно від прийому їжі. Початкова та підтримуючі дози аторвастатину слід підбирати індивідуально залежно від мети лікування та відповіді. Після початку лікування та/або після титрування дози слід проаналізувати рівні ліпідів протягом періоду від 2 до 4 тижнів та відповідним чином відкоригувати дозу.
Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія у пацієнтів дитячого віку (віком 10-17 років)
Рекомендована початкова доза препарату становить 10 мг/добу; максимальна рекомендована доза – 20 мг/добу. Дози препарату слід підбирати індивідуально відповідно до рекомендованої мети лікування. Коригування дози слід проводити з інтервалом 4 тижні або більше.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія
Доза аторвастатину для пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу. Аторвастатин слід використовувати в якості доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ), або якщо гіполіпідемічні методи лікування недоступні.
Одночасна гіполіпідемічна терапія
Аторвастстатин можна використовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібратів слід загалом використовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок
Захворювання нирок не впливає ні на концентрації у плазмі крові, ні на зниження рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні препарату; отже, коригування дози препарату для пацієнтів з порушенням функції нирок непотрібне.
Дозування для пацієнтів, які приймають циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз
Слід уникати лікування препаратом у пацієнтів, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір). Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, які приймають лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. У пацієнтів, які приймають кларитроміцин, ітраконазол або у пацієнтів з ВІЛ, які приймають у комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу препарату слід обмежити дозою у 20 мг, а також рекомендується проводити належні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої необхідної дози аторвастатину. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, лікування аторвастатином слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату.
Діти.
Безпека та ефективність препарату у пацієнтів віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією досліджувалась у хлопчиків-підлітків та дівчат після початку менструацій. Пацієнти, які отримували лікування аторвастатином в дозі до 20 мг мали загалом подібний профіль небажаних реакцій до пацієнтів, які отримували плацебо. Інфекційні захворювання були тими небажаними явищами, які найчастіше спостерігалися в обох групах незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку. Не було виявлено значущого впливу препарату на ріст або статеве дозрівання хлопців або на тривалість менструального циклу у дівчат. Вплив аторвастатину у пацієнтів препубертатного віку або віком до 10 років не досліджували.
Передозування.
Специфічного лікування передозування аторвастатином немає. У випадку передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та при необхідності застосовувати підтримуючі заходи. Через високий ступінь зв'язування препарату з білками плазми не слід очікувати значного підсилення кліренсу препарату за допомогою гемодіалізу.
Побічні реакції.
Клінічні небажані реакції, що виникали у 2 % пацієнтів та більше, які отримували лікування будь-якою дозою аторвастатину, та з частотою, вищою ніж плацебо, незалежно від причинного зв'язку (% пацієнтів).
Небажана реакція* | Будь-яка доза N=8755 | 10 мг N=3908 | 20 мг N=188 | 40 мг N=604 | 80 мг N=4055 | Плацебо N=7311 | ||
Назофарингіт | 8,3 | 12,9 | 5,3 | 7 | 4,2 | 8,2 | ||
Артралгія | 6,9 | 8,9 | 11,7 | 10,6 | 4,3 | 6,5 | ||
Діарея | 6,8 | 7,3 | 6,4 | 14,1 | 5,2 | 6,3 | ||
Біль у кінцівках | 6 | 8,5 | 3,7 | 9,3 | 3,1 | 5,9 | ||
Інфекція сечовивідних шляхів | 5,7 | 6,9 | 6,4 | 8 | 4,1 | 5,6 | ||
Диспепсія | 4,7 | 5,9 | 3,2 | 6 | 3,3 | 4,3 | ||
Нудота | 4 | 3,7 | 3,7 | 7,1 | 3,8 | 3,5 | ||
М'язово-скелетний біль | 3,8 | 5,2 | 3,2 | 5,1 | 2,3 | 3,6 | ||
М'язові спазми | 3,6 | 4,6 | 4,8 | 5,1 | 2,4 | 3 | ||
Міалгія | 3,5 | 3,6 | 5,9 | 8,4 | 2,7 | 3,1 | ||
Безсоння | 3 | 2,8 | 1,1 | 5,3 | 2,8 | 2,9 | ||
Фаринголарингеальний біль | 2,3 | 3,9 | 1,6 | 2,8 | 0,7 | 2,1 | ||
* Небажана реакція > 2 % у будь-якій дозі більше ніж плацебо | ||||||||
До інших небажаних реакцій, про які повідомлялося під час досліджень, належать:
загальні порушення: відчуття нездужання, пірексія;
з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз;
з боку скелетно-м'язової системи: м'язово-скелетний біль, підвищена втомлюваність м'язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля);
з боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія;
з боку нервової системи: кошмарні сновидіння;
з боку дихальної системи: носова кровотеча;
з боку шкіри та її придатків: кропив'янка;
з боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору;
з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах;
з боку сечостатевої системи: лейкоцитоурія;
з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.
Частоту виникнення побічних реакцій визначали таким чином: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто
(> 1/1000, < 1/100); рідкісні (> 1/10000, < 1/1000); надзвичайно рідкісні (< 1/10000).
Порушення функції нервової системи : часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; рідкісні: периферичні нейропатії.
Порушення функції шлунково-кишкового тракту : часто: запор; нечасто: панкреатит, блювання.
Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : часто: біль у суглобах, біль у спині; рідкісні: міопатія, міозит, рабдоміоліз.
Загальні порушення: нечасто: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність.
Порушення метаболізму та харчування: нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.
Порушення функції печінки та жовчного міхура: надзвичайно рідкісні: печінкова недостатність.
Порушення з боку шкіри та сполучної тканини : нечасто: шкірні висипання, свербіж, алопеція; рідкісні: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часті: біль у горлі та гортані.
Розлади системи крові та лімфатичної системи: рідкісні: тромбоцитопенія.
Розлади імунної системи: часто: алергічні реакції; надзвичайно рідкісні: анафілаксія.
Розлади органів зору: нечасто: затуманення зору.
Зміни результатів лабораторних аналізів: часто: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові; нечасто: позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабко вираженими, тимчасовими та не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 3 рази) спостерігали у 0,8 % пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер та було оборотним у всіх пацієнтів.
У 2,5 % пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали зростання активності креатинкінази сироватки крові, що більш ніж у 3 рази перевищувала верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у ході клінічних досліджень. У 0,4 % пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалися рівні, що перевищували верхню межу норми більш ніж у 10 разів.
Побічні реакції, які виникли під час досліджень: інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт.
Досвід постреєстраційного застосування аторвастатину.
Протягом постреєстраційного застосування атрвастатину були виявлені нижчезазначені небажані реакції. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі від популяції невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.
До небажаних реакцій, пов'язаних із лікуванням аторвастатином, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, належать реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (у тому числі ексудативна багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), рабдоміоліз, міозит, підвищена втомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія та панкреатит.
Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»).
Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (наприклад втрата пам'яті, безпам'ятність, амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів. Звіти загалом не відносились до категорії серйозних небажаних реакцій та ці прояви були оборотними після припинення прийому статинів, з різним часом до початку прояву симптому (від 1 дня до кількох років) та зникнення симптому (медіана тривалості становила 3 тижні).
Під час застосування деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів, особливо під час довгострокового лікування.
Під час постмаркетингових спостережень повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції .
Порушення функції кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
Порушення функції імунної системи: алергічні реакції, анафілаксія (у тому числі анафілактичний шок).
Порушення метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.
Порушення функції нервової системи: головний біль, гіпестезія, дисгевзія.
Розлади шлунково-кишкового тракту: біль у животі.
Порушення функції органів слуху та лабіринту : шум у вухах.
Шкіра та підшкірна тканина: кропив'янка.
Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у спині.
Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.
Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланін-амінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові.
Діти (віком 10-17 років)
Під час дослідження у хлопців та у дівчат після початку менструацій профіль безпеки та переносимості атовастатину у дозі від 10 мг до 20 мг на добу був загалом подібним до профілю плацебо (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Діти»).
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання .
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка .
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 3 контурні чарункові упаковки у пачці; по 14 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.
АТОРВАСТАТИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа