Личный кабинет
ЗИВОКС р-р д/инф. 0,2% сист. д/введ. 100 мл №1
rx
Код товара: 587658
Производитель: Pfizer Inc. (США)
9 100,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Zivox
Z у Вокс.
Место хранения:
Активный ингредиент: Линзолид;
1 мл раствора содержит 2 мг линзолида;
Вспомогательные вещества: дигидрат цитрата натрия, кислота lemonless, глюкоза, моногидрат, гидроксид натрия, соляная кислота разбавляется, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инфузионный раствор.
Основные физико-химические свойства:
Прозрачный раствор практически без видимых частиц от бесцветного до желтого.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. ATH ATH J01X X08.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Общие характеристики.
Lynzolid - синтетический антибактериальный препарат , принадлежащий к новому классу антимикробных агентов - оксазолидиноны. Он обладает экстракорпоральной активностью в отношении аэробных грамположительных бактерий и анаэробных микроорганизмов. Линзолид выборочно подавляет синтез белков бактерий посредством уникального механизма действия. Он непосредственно связывается с рибосом бактерий (23-х из 50-х субъединиц) и предотвращает образование функционального инициирующего комплекса 70-х годов (важный компонент вещательного процесса).
Распространенность приобретенной резистентности может изменяться географически и во время для отдельных видов, так что желательно , чтобы опираться на информацию о локальной устойчивости микроорганизмов, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости, когда распространенность резистентности микроорганизмов на местном уровне , так что польза от применения лекарственного средства, по крайней мере , по отношению к некоторым видам инфекций, сомнений, следует обратиться за консультацией к специалисту.
Чувствительные микроорганизмы
Грамположительные микроорганизмы: Enterococcus фекальный, Enterococcus Faecium *, Staphylococcus Aureus *, Коагулазонегативные стафилококки, стрептококки группы в *, пневмококк *, Streptococcus Пирролидонилпептидаза *, Группа C стрептококки GROUP G Streptocococci.
Грамположительные анаэробные микроорганизмы: Clostridium Perfringens, Peptostreptococcus Anaerobius, Peptostreptococcus видов.
Устойчивые микроорганизмы: Haemophilus грипп, моракселл катаралис, Neisseria виды, Enterobacteriaceae, Pseudomonas виды.
* Клиническая эффективность была продемонстрирована для чувствительных штаммов в соответствии с утвержденными показаниями.
Хотя Lynzolid демонстрирует некоторую активность в пробирке против Legionella, Chlamydia Pneumoniae и микоплазмы пневмонии, недостаточно данных , чтобы подтвердить клиническую эффективность в этих случаях.
Перекрестная резистентность
Механизм активности линзолида отличается от таких других классов антибиотиков. Исследование клинических штаммов (метициллин-устойчивые стафилококки, устойчивые к ванкомицину энтерококки, а также пенициллин и эритромицин устойчивости стрептококки) и N витро показывает , что lynesolide обычно активна в отношении устойчивых к одному или нескольким другим классам антимикробных агентов микроорганизмов.
Устойчивость к линзолиду связано с точечными мутациями в 23-х рРНК.
Фармакокинетика.
Препарат содержит Zivox linesolid, который представляет собой биологически активное вещество и метаболизируется до неактивных производных.
Поглощение
Линзолид интенсивно поглощается после перорального введения. Максимальная концентрация в плазме крови достигается примерно через 1-2 часа после нанесения, а абсолютная биодоступность препарата составляет около 100%. Следовательно, линзолид можно использовать перорально или внутривенно без коррекции дозы.
Лынзолид можно наносить независимо от еды. Время достижения максимальной концентрации увеличивается с 1,5 до 2,2 часа, а C Max уменьшается примерно на 17% при использовании линзолида с высокой жирной пищей. Однако полное воздействие, которое оценивается AUC 0- ¥ , аналогично в обоих случаях.
Распределение
Изучение фармакокинетики показало, что линзолид быстро распределяется в тканях с хорошей перфузией. Приблизительно 31% линвины связывается с белками в плазме крови, и это не зависит от концентрации препарата. Объем распределения линзолида в равновесии у здоровых волонтеров для взрослых составляет в среднем 40-50 литров.
Lynzolid концентрации были определены в различных жидкостей , включающих ограниченное количество участников в фазовых исследованиях 1 после многократного введения lynesolide. Соотношение концентрации лензолида в слюне к концентрации плазмы крови составляло 1,2: 1, а соотношение концентрации лензолида в пота к концентрации плазмы крови составляет 0,55: 1.
Метаболизм
Линештина преимущественно метаболизируется окислением морфолического кольца с образованием двух неактивных производных карбоновой кислоты с открытым кольцом: метаболит аминоэтиссусной кислоты (A) и метаболита гидрокотилмицина (B). Предполагается, что метаболит A образован ферментативным путем, в то время как образование метаболита опосредовано неферментативным механизмом, содержащим химическое окисление при in vitro . Исследования in vitro продемонстрировали, что Линзолид минимально метаболизируется возможным участием в этом процессе системы цитохрома человека P450. Однако метаболические пути для лингины не изучены.
Разведение
Ненарное оформление составляет примерно 65% от общего объема клиренса в лиснолиде. В равновесии примерно 30% дозы препарата находятся в моче в форме линсона, 40% - в форме метаболита в и 10% - в форме метаболита А. Средняя почечная очистка Lynzolid 40 мл / мин, что является чистой трубчатой реабсорбцией. Lynzolid в Кали практически не определяется, в то время как примерно 6% от дозы препарата обнаруживается в кале в виде метаболита в и 3% - в виде метаболита А.
Незначительная нелинейность зазора наблюдалась с увеличением дозы лензолида, что, очевидно, является следствием более низкого почечного и неразрушиваемого разрешения этого препарата при его более высоких концентрациях. Однако эта разница в оформлении была незначительной и не повлияла на воображаемую период полувыведения.
Пациенты с почечной недостаточностью. Фармакокинетика Lynzolid не изменяется у пациентов с любой степенью почечной недостаточности; Тем не менее, два основных метаболитов Lynzolid являются cummilled у больных с почечной недостаточностью с увеличением их накопления у пациентов с большей степенью выраженности почечной дисфункции. Фармакокинетика линзолида и ее двух метаболитов также исследована у пациентов с клеммной стадией почечной недостаточности (TSNN), которые находятся в гемодиализе. Исследуемые TSNN 14 пациентов получали 600 мг Lynzolid каждые 12 часов в течение 14,5 дней. Так независимо от функции почек было достигнуто за счет тех же концентраций plasolid крови, так и для пациентов с почечной недостаточностью не рекомендуется проводить коррекцию дозы. Однако, учитывая отсутствие информации о клинической значимости накопления основных метаболитов, необходимо учитывать целесообразность использования линсиолида пациентам в присутствии почечной недостаточности и потенциальных рисков накопления таких метаболитов. И линестина и два метаболита выводятся из гемодиализа. Информация о влиянии перитонеального диализа на фармакокинетику линзолида отсутствует.
Пациенты с печеночной недостаточностью. Фармакокинетика Lynzolid не изменилась у 7 пациентов с нарушением функции печени от легкой до средней степени тяжести (класс А или В по шкале childâ-Пью). На основании имеющихся данных для пациентов с функцией печени поводки из света до умеренной тяжести регулировки дозы не рекомендуется. Фармакокинетика у пациентов с функцией печени тяжелой степени не была оценена.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение инфекций , вызванных чувствительными штаммами определенных микроорганизмов, в следующих состояниях:
- носокальная пневмония;
- не запасная пневмония;
- осложненные инфекции кожи и ее структуры, в частности , инфекции на фоне диабетической стопы без сопутствующего остеомиелита, вызванных золотистым стафилококком (methicilling и methicillar резистентных штаммов), Streptococcus Пирролидонилпептидаза или стрептококки группы в. Zivox не был изучен в лечении пептических пил.
- несложные кожные инфекции и его структуры, вызванные Staphylococcus aureus (только мексиллирующие изоляты) или streptococcus pyogenes;
- Устойчивость к ванкомицину инфекций , вызванных штаммами Enterococcus FAECium, в том числе инфекций , сопровождающейся бактериемией.
Zivox не показан для лечения инфекций , вызванных грам-отрицательных микроорганизмов. В случае подозрения или обнаружения грамотрицательного патогена необходимо немедленно начать специфическую грамм-отрицательную терапию.
Противопоказание.
Известна повышенная чувствительность к линзолиду или любому другому компоненту препарата.
Zivox не должны использоваться пациентов , принимающих любые медицинские препараты , которые подавляют моноаминоксидазы А и В (например, phenellzin, isocarboxazide, selegin, moxhemide), или в течение двух недель после приема таких препаратов.
Кроме случаев , когда есть возможность тщательного наблюдения и контроля артериального давления, Zivox не следует назначать пациентам с такими сопутствующими клиническими состояниями , или одновременно с введением следующих препаратов:
- неконтролируемая артериальная гипертензия, феохромоцитома, карциноид, тиреотоксикоз, биполярная депрессия, schizoafective расстройства, острые приступы головокружения.
- Ингибиторы захвата серотонина, трициклические антидепрессанты, агонисты 5-HT 1 серотониновых рецепторов (Tryptans), прямых и косвенных симпатомиметиков (в том числе адренергических бронхилаторов, псевдоэфедрин, фенилпропаноламин), вазопериноламин (эпинефрин, норепинефрин), дофаминергические соединения (дофамин, предварительный экстрамамин ), петидин или буйворок.
Грудью во время применения препарата следует прекратить (см «Применение в период беременности или кормления грудью.»).
Особенности приложения.
Миелосупрессия
Как сообщалось, происходит myelosuppressions (в частности , анемию, лейкопению, тромбоцитопению и pantytopenia) у пациентов, во время использования lynesolide. В таких случаях после отмены линзолидных гематологических индикаторов возвращаются на уровень, наблюдаемый до лечения. Вполне вероятно, что риск развития этих эффектов связан с продолжительностью лечения. У пожилых пациентов использование Lynzolid может сопровождаться более высоким риском патологических изменений в крови по сравнению с более молодыми пациентами. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (независимо от того, проходят ли они диализаторные процедуры), возможно увеличение развития тромбоцитопении. Таким образом, тщательный мониторинг формулы крови необходима у таких пациентов: пациентов с существующей анемией, гранулоцитопенией или тромбоцитопенией; Пациенты, получающие сопутствующие препараты, способные снижать уровень гемоглобина, уменьшить количество элементов крови или отрицательно влиять на количество или функциональную активность тромбоцитов; пациенты с тяжелой формой почечной недостаточности; Пациенты, чья лечение занимает более 10-14 дней. Применение линзолида для лечения таких пациентов желательно только в сочетании с тщательным контролем гемоглобина, общего анализа крови и, по возможности, количеству тромбоцитов.
Если существует значительная миелосупрессия при лечении линозолида, лечение должно быть остановлено. Исключения являются случаями, когда продолжение лечения признается абсолютно необходимым. В таких ситуациях требуется тщательный мониторинг общих показателей анализа крови и для реализации соответствующих стратегий лечения.
Кроме того, рекомендуется , чтобы мониторинг суммарных показателей анализа крови ( в том числе определение уровня гемоглобина, количество тромбоцитов, общее число лейкоцитов и развернутой формулы лейкоцитов) у пациентов , проходящих лечение с lynesolide, независимо от исходных показателей анализ крови.
В исследованиях с использованием незарегистрированного лекарственного средства для гуманитарной программы (Сострадательного USE) в группе пациентов , получавших Lynzolid в течение более чем 28 дней (максимальная рекомендуемая продолжительность лечения) наблюдал увеличение частоты тяжелой анемии. Такие пациенты, скорее всего, понадобится переливание крови. Случаи анемии с необходимостью переливания крови также сообщалось в период после регистрации. Такая анемия чаще происходит у пациентов, получавших Lynzolid в течение более чем 28 дней.
Отмеченные случаи sodermolast анемии в период после регистрации. Среди случаев , для которых было известно время анемии, большинство пациентов получали Lynzolid в течение более чем 28 дней. После прекращения линцелида большинство пациентов полностью или частично восстановились в результате лечения анемии или даже без лечения.
Дисбаланс смертности в клиническом исследовании с участием пациентов с инфекциями кровотока , связанных с катетером и вызванных грамположительных патогенных микроорганизмов
Во открытом исследовании с участием пациентов с серьезными внутрисосудистых инфекций , вызванных применением катетеров, смертность наблюдалась в группе пациентов , использующих lynesolide по сравнению с группами vancomicin / dickoxacilin / оксациллин (78 из 363 (21,5%) против 58 из 363 (16,0%)). Основным фактором влияния на уровень смертности было наличие грамположительной инфекции на начальном уровне.
Показатели смертности у пациентов с инфекциями , вызванные исключительно грамположительными организмами были похожи (предпочтительное соотношение 0,96; 95% доверительный интервал 0.58-1.59), но в группе лечения с частотой lynesolide летальных случаев были значительно выше (р = 0, 0162) у больных с каким - либо дополнительным патогеном или отсутствием патогенов на начальном уровне (предпочтительное соотношением 2,48; 95% доверительный интервал: 1,38-4,46). Наблюдались по величине дисбаланса во время лечения и в течение 7 дней с момента отмены препарата исследования. Большинство пациентов в группе лечения с lynesolide получили грамотрицательные инфекции во время исследования и умерли от инфекций , вызванных грамотрицательными возбудителями, и от polyimicrobial инфекций. Таким образом, при осложненных инфекций кожи и мягких тканей у больных с установленной или подозреваемой сопутствующей инфекции , вызванной грамотрицательными патогенами, Lynzolid следует использовать только при отсутствии других вариантов лечения (см раздел «Показания»). В таких обстоятельствах следует начинать параллельное лечение грамотрицательной инфекцией.
Диарея и колит , связанный с применением антибиотиков
При применении почти всех антибиотиков, в том числе lynesolide, сообщалось , к возникновению диареи и колита , связанные с использованием антибиотиков, в том числе псевдомембранозный колит, и связанный с Clostridium несговорчивый понос (РЕТЕНЦИИ), тяжесть которых проявления могут варьироваться от умеренной диареи к колиту фатального следствия. Таким образом, важно учитывать возможность этого диагноза у пациентов, в которых во время или после применения линзолида разрабатывает диарею. В случае подозрения на понос или колит , связанный с применением антибиотиков, или подтверждения этого диагноза необходимо , чтобы остановить текущее лечение антибактериальными препаратами (включая Lynzolid) и немедленно начать соответствующие терапевтические меры. В таких ситуациях противопоказано употребление наркотиков, которые подавляют перистальтики.
Lactoacidosis
Сообщается , развитию lactocidosis в использовании Lynzolid. Пациенты , у которых симптомы и проявления метаболического ацидоза происходит во время использования lynesolide, в том числе рецидивной тошнота или рвота, боли в животе, низкий уровень бикарбоната или гипервентиляции, следует немедленно обратиться за медицинской помощью. В случае развития молочно-ацидоза необходимо учитывать преимущества дальнейшего лечения линнезидом и потенциальными рисками.
Дисфункция митохондрии
Линзолид подавляет митохондриальный синтез белков. В результате этого подавления такие побочные реакции, как лактоцидоз, анемия и невропатия (периферический и зрительный нерв). Эти явления более распространены при применении препарата более 28 дней.
Потенциальные взаимодействия , которые вызывают артериальное давление
За исключением случаев , когда пациенты могут наблюдаться в отношении возможного повышения кровяного давления За исключением, Lynzolid не следует назначать пациентам с неконтролируемой артериальной гипертензией, феохромоцитома, тиреотоксикоз и / или сопровождающих технику таких видов лекарственных средств , как: прямого и косвенного действия симпатомиметики (например , псевдоэфедрин), Vasopersors (например, адреналин, норадреналин), дофаминергический (например, допамин, предварительная экстракция).
Синдром серотонина
Спонтанный отчет о разработке синдрома серотонина, связанного с одновременным использованием лензолида и серотонинергических препаратов, включая антидепрессанты (такие как селективные ингибиторы захвата серотонина (SZZS)). Таким образом, одновременное использование lynesolide и серотонинергических препаратов противопоказано (смотрите раздел «Противопоказания»), за исключением случаев, когда использование обоих Linestine и одновременное использование серотонинергических препаратов имеют решающее значение. У таких випадках пацієнт повинен знаходитись під пильним спостереженням з метою виявлення симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі виникнення таких симптомів лікар повинен розглянути можливість відміни того чи іншого препарату. Після відміни серотонінергічного препарату можливе виникнення симптоматики відміни.
Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерва
Повідомлялося про розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва, та неврит зорового нерва, які іноді прогресували до втрати зору, у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Зивокс. Такі повідомлення у першу чергу стосувались пацієнтів, які отримували лікування протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування).
Усім пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про виникнення симптомів порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадіння частини поля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огляд з направленням до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймає Зивокс протягом більш ніж рекомендовані 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.
У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити користь подальшого лікування Зивоксом та потенційні ризики.
Можливе підвищення ризику розвитку нейропатій при застосуванні лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують або нещодавно отримували терапію антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу.
Судоми
Повідомлялося про випадки судом у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Зивокс. У більшості випадків повідомляли про такий фактор ризику, як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми.
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. Проте в дозах, які застосовують для антибактеріальної терапії, він не проявляє антидепресивний ефект. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки застосування лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування основного захворювання та/або одночасного лікування препаратами, які можуть нести певні ризики, внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити пильне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами
Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіпоглікемія
Повідомлення, отримані у післяреєстраційний період, свідчать про випадки симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні лінезоліду, неселективного інгібітору МАО зворотної дії, пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні препарати. Прийом деяких інгібіторів МАО пов'язаний з гіпоглікемічними епізодами у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби. Хоча причинний зв'язок між лінезолідом і гіпоглікемією не встановлено, пацієнтів з цукровим діабетом слід попереджати про потенційну гіпоглікемічну реакцію під час застосування лінезоліду.
У разі виникнення гіпоглікемії може бути потрібне зменшення дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного засобу або припинення застосування перорального гіпоглікемічного засобу, інсуліну чи лінезоліду.
Суперінфекція
Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчався під час клінічних випробувань.
Застосування антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендованих дозах, протягом клінічних досліджень спостерігали виникнення кандидозу, пов'язаного із застосуванням препарата. У разі виникнення суперінфекцій під час лікування слід вживати відповідних заходів.
Особливі групи пацієнтів
Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендується лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Немає необхідності в корекції дози препарату залежно від статі пацієнта.
Порушення фертильної функції
Лінезолід знижував фертильність та спричиняв відхилення морфологічних показників якості сперми у здорових дорослих самців щурів при рівнях експозиції, приблизно таких, що очікуються у людей. Ці зміни мали оборотний характер. Можливий вплив лінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків невідомий.
Клінічні випробування
Безпека та ефективність лінезоліду при застосуванні його протягом більше 28 днів не встановлені.
У контрольованих клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною. Відповідно, досвід застосування лінезоліду для лікування таких станів обмежений.
Допоміжні речовини
1 мл розчину містить 45,7 мг (тобто 13,7 г/300 мл) глюкози. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом або іншими станами, пов'язаними з непереносимістю глюкози. 1 мл розчину також містить 0,38 мг (114 мг/300 мл) натрію. Вміст натрію слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим споживанням натрію.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску
У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збільшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіну гідрохлоридом. Одночасне застосування лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіну гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30–40 мм. рт. ст. порівняно зі зростанням на 11–15 мм. рт. ст. під впливом виключно лінезоліду, на 14–18 мм. рт. ст. під впливом виключно псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, та на 8–11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які виявляють вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.
Потенційні серотонінергічні взаємодії
Потенційні взаємодії між лінезолідом та декстрометорфаном вивчали у дослідженні за участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).
Досвід післяреєстраційного використання: було отримано одне повідомлення щодо виникнення проявів, подібних до проявів серотонінового синдрому, у пацієнта, який приймав лінезолід та декстрометорфан; ці прояви зникли після відміни обох препаратів.
Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)), повідомлялося про випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описано у розділі «Особливості застосування».
Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами
У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менш ніж 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме, зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).
Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450
Лінезолід не зазнає метаболічних перетворень під впливом ферментативної системи цитохромів Р450 та не пригнічує функції жодного з клінічно значущих ізоформ цитохрому Р450 людини (1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1, 3A4). Аналогічно, лінезолід не спричиняє індукції ізоферментів цитохромів Р450 у щурів. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються СYP450.
Рифампіцин. Вплив рифампіцину на фармакокінетику лінезоліду вивчали у шістнадцяти здорових дорослих добровольців чоловічої статі, яким вводили лінезолід (600 мг двічі на день протягом 2,5 днів), у комбінації з рифампіцином (600 мг один раз на день протягом 8 днів) та без. Рифампіцин знижував показники Cmax та AUC лінезоліду в середньому на 21 % (90 % ДІ 15, 27) та у середньому на 32 % (90 % ДІ 27, 37) відповідно. Механізм такої взаємодії та її клінічне значення невідомі.
Варфарин. при додаванні варфарину до курсу лікування лінезолідом у рівноважному стані спостерігали 10 % зниження середнього максимального МНС при одночасному застосуванні, при цьому AUC МНС знижувалась на 5 %. Даних про пацієнтів, які одночасно отримували варфарин та лінезолід, недостатньо для оцінки клінічного значення, якщо воно є, цих результатів.
Антибіотики
Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.
Гентаміцин. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.
Дослідження in vitro продемонстрували адитивність або індиферентність між лінезолідом та ванкоміцином, гентаміцином, рифампіном, іміпенем-циластатином, азтреонамом, ампіциліном, стрептоміцином.
Антиоксиданти
При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Застосування під час вагітності. Дані щодо застосування препарату Зивокс вагітним жінкам обмежені. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. Зивокс не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Застосування під час годування груддю. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом застосування препарату.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ «Особливості застосування» та «Побічні реакції») під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення цих симптомів.
Спосіб застосування та дози.
Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.
Рекомендації щодо тривалості терапії, які наведено нижче, були застосовані у клінічних дослідженнях. Для деяких видів інфекцій може бути доречна коротша тривалість лікування, але це не було оцінено у клінічних дослідженнях.
Максимальна тривалість лікування – 28 днів. Безпека та ефективність застосування лінезоліду довше ніж 28 днів не були вивчені.
Не потрібне підвищення рекомендованих доз або тривалості лікування у випадках інфекцій, які супроводжуються бактеріємією.
Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення Зивоксу для внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування Зивоксом для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.
Рекомендації щодо дозування відповідно до показань наведено в таблиці нижче.
Показання | Доза та спосіб застосування | Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль) | |
Пацієнти дитячого віку † (від народження до 11 років) | Дорослі та діти (віком від 12 років) | ||
Госпітальна пневмонія | 10 мг/кг внутрішньовенно або перорально ‡ кожні 8 годин | 600 мг внутрішньовенно або перорально ‡ кожні 12 годин | 10–14 |
Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією) | |||
Ускладнені інфекції шкіри та її структур | |||
Інфекції, спричинені Enterococcus faecium , резистентним до ванкоміцину , зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією | 10 мг/кг внутрішньовенно або перорально ‡ кожні 8 годин | 600 мг внутрішньовенно або перорально ‡ кожні 12 годин | 14–28 |
Неускладнені інфекції шкіри та її структур | Діти віком менше 5 років: 10 мг/кг перорально ‡ кожні 8 годин. діти віком 5–11 років: 10 мг/кг перорально ‡ кожні 12 годин | Дорослі: 400 мг перорально ‡ кожні 12 годин. Діти віком від 12 років: 600 мг перорально ‡ кожні 12 годин | 10–14 |
† Новонароджені <7 днів. Більшість недоношених новонароджених у віці < 7 днів (< 34 тижнів гестації) мають нижчі показники системного кліренсу лінезоліду та вищі показники AUC, ніж більшість доношених новонароджених та дітей до 1 року. Лікування таких новонароджених слід починати з дози 10 мг/кг кожні 12 годин. Для новонароджених з недостатньою клінічною відповіддю на препарат можна розглянути можливість застосування дози 10 мг/кг кожні 8 годин. Усі пацієнти віком до 7 днів повинні отримувати дозу 10 мг/кг кожні 8 годин.
‡ Застосовують препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідного дозування.
Вказівки щодо застосування.
Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій випускається в одноразових, готових до використання інфузійних пакетах. Безпосередньо перед використанням видалити захисну упаковку із фольги і провести візуальну перевірку лікарського засобу на наявність механічних домішок; протягом приблизно 1 хвилини стискати пакет, щоб впевнитися в його цілісності. Якщо пакет протікає, розчин не використовують оскільки може бути порушена його стерильність. Залишки невикористаного розчину слід утилізувати згідно з діючими вимогами.
Внутрішньовенна інфузія здійснюється протягом 30–120 хвилин. Не можна підключати інфузійні пакети послідовно! Не слід додавати інші препарати до цього розчину.
При одночасному введенні препарату Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій з іншими засобами кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу.
При використанні однієї внутрішньовенної системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій слід промити інфузійним розчином, сумісним з препаратом Зивокс та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему.
Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 5 % розчин декстрози для ін'єкцій, розчин Рінгера лактатний для ін'єкцій.
Основні випадки несумісності
Виникала фізична несумісність, коли Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій вводили через Y-подібний з'єднувач разом з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію і триметоприм/сульфаметоксазол. Крім того, Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій був хімічно несумісний з цефтріаксоном натрію.
Застосування пацієнтам літнього віку . Немає потреби в корекції дози.
Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю . Немає потреби в корекції дози. Оскільки приблизно 30 % дози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу розпочатого через 3 години після введення препарату, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу. (див. р. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика» ).
Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю. Немає потреби в корекції дози. (див. р. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика» ).
Діти.
Застосовують з перших днів життя.
У дітей віком від 1 тижня до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату в дозі 600 мг двічі на добу.
У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат в дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігається більш висока системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючого кліренсу препарату протягом перших 7 днів життя)(див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі препарату в тій самій дозі.
Передозування.
Специфічного антидоту немає.
Не було зареєстровано випадків передозування.
У разі передозування показане симптоматичне лікування разом із проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два основних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.
Побічні реакції.
Зазначена інформація ґрунтується на даних, отриманих в ході клінічних досліджень, під час яких більше ніж 2000 дорослих пацієнтів отримували рекомендовані дози препарату Зивокс протягом періоду до 28 днів.
Найчастіше повідомлялося про діарею (8,4 %), головний біль (6,5 %), нудоту (6,3 %) та блювання (4,0 %). Найчастішими побічними реакціями, які призводили до відміни препарату, були головний біль, діарея, нудота та блювання. Приблизно 3 % пацієнтів припинили лікування через розвиток обумовлених препаратом побічних реакцій.
Побічні реакції, про які повідомлялося після виходу препарату на ринок, включені до переліку нижче із зазначенням частоти виникнення як «частота невідома», оскільки частоту виникнення не можна встановити за наявними даними.
Побічні реакції, про які повідомлялося протягом лікування, наведено нижче за такою класифікацією частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома – не можна встановити частоту за наявними даними.
Інфекції та інвазії: часто – кандидоз, оральний кандидоз, вагінальний кандидоз, грибкові інфекції; нечасто – вагініт; рідко – антибіотикасоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний коліт*.
Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи: часто – анемія*†; нечасто –лейкопенія*, нейтропенія, тромбоцитопенія*, еозинофілія; рідко – панцитопенія*; частота невідома – мієлосупресія*, сидеробластна анемія*.
Розлади з боку імунної системи: частота невідома – анафілаксія.
Розлади з боку метаболізму та харчування: нечасто – гіпонатріємія; частота невідома – лактоацидоз*.
Розлади з боку психіки: часто – безсоння.
Неврологічні розлади: часто – головний біль, перверсії смаку (металічний присмак), запаморочення; нечасто – судоми*, гіпестезія, парестезія; частота невідома – серотоніновий синдром**, периферична нейропатія*.
Розлади з боку органів зору : нечасто – затуманений зір*; рідко – дефект поля зору*; частота невідома – зорова нейропатія*, неврит зорового нерва*, втрата зору*, зміна зорового відчуття*, зміна сприйняття кольору*.
Розлади з боку органів слуху та рівноваги : нечасто – дзвін у вухах.
Розлади з боку серця : нечасто – аритмія (тахікардія).
Розлади з боку судин: часто – артеріальна гіпертензія; нечасто – транзиторна ішемічна атака, флебіт, тромбофлебіт.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту : часто – діарея, нудота, блювання, локальний або генералізований біль у животі, запор, диспепсія; нечасто – панкреатит, гастрит, здуття живота, сухість у роті, глосит, часті рідкі випорожнення, стоматит, розлади або зміна кольору язика; рідко – знебарвлення поверхні зубів.
Розлади з боку гепатобіліарної системи: часто – відхилення від норм показників функціональних печінкових проб, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази; нечасто – підвищення загального білірубіну.
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – свербіж, висип; нечасто – кропив′янка, дерматит, надмірне потовиділення; частота невідома – бульозні ураження шкіри, такі як синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція.
Розлади з боку нирок і сечовидільної системи: часто – підвищення азоту сечовини крові; нечасто – ниркова недостатність, підвищення креатиніну, поліурія.
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – вульвовагінальні порушення.
Загальні розлади та порушення в місці введення : часто – гарячка, локалізований біль; нечасто – озноб, втома, біль у місці ін'єкції, спрага.
Дослідження. Біохімія: часто – підвищення лактатдегідрогенази, креатинінкінази, ліпази, амілази або постпрандіального (не натще) рівня глюкози, зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію, підвищення або зниження калію або бікарбонату; нечасто – підвищення натрію або кальцію, зниження глюкози без голодування, підвищення або зниження хлоридів. Гематологія : часто – підвищення кількості нейтрофілів або еозинофілів, зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів, підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів; нечасто – підвищення кількості ретикулоцитів, зниження кількості нейтрофілів.
* Див. розділ «Особливості застосування».
** Див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
† Під час контрольованих клінічних досліджень, в яких лінезолід застосовували у період до 28 днів, у 2,0 % пацієнтів відзначалася анемія. У програмі із застосуванням незареєстрованого лікарського засобу по гуманітарній програмі (compassionate use) за участю пацієнтів з інфекціями, що загрожують життю, та супутніми захворюваннями, відсоток пацієнтів, у яких виникла анемія після прийому лінезоліду протягом ≤ 28 днів, становив 2,5 % (33 з 1326) у порівнянні з 12,3 % (53 з 430), які лікувалися > 28 днів. Співвідношення зафіксованих випадків тяжкої анемії, викликаної застосуванням лікарського засобу, що потребувало переливання крові становило 9 % (3 з 33) у пацієнтів, що лікувалися протягом ≤ 28 днів, та 15 % (8 з 53) у тих, хто лікувався протягом > 28 днів.
Побічні реакції, пов'язані із застосуванням лінезоліду, які були оцінені в рідких випадках як реакції тяжкого ступеня: локалізований абдомінальний біль, транзиторний ішемічний напад та артеріальна гіпертензія.
Звітування про підозрювані побічні реакції
Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користь для лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у сфері охорони здоров'я просять звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції відповідно до локальної системи звітності.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці. Вміст пакета необхідно використати одразу ж після відкриття.
Несумісність. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Упаковка. По 100 мл в системі для внутрішньовенного введення; по 1 системі в упаковці з ламінованої фольги з маркуванням українською мовою або мовою країн-членів ЄС із стикером українською мовою;
по 300 мл в системі для внутрішньовенного введення; по 1 системі в упаковці з ламінованої фольги з маркуванням українською мовою.
Категорія відпуску. за рецептом.
Виробник.
Фрезеніус Кабі Норге АС / Fresenius Kabi Norge AS.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження діяльності.
Свінесандсвеін 80, NO-1788 Халден, Норвегія / Svinesundsveien 80, NO-1788 Halden, Norway.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа